Ім'я файлу: Презентація на тему.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 171кб.
Дата: 23.09.2020
скачати

Презентація на тему: Ознаки життєзагрозливої зовнішньої кровотечі. Застосування турнікетів для кінцівок. Само-і взаємодопомога.

Виконав учень 11-А класу

Чорний Олександр


Серед причин втрати крові розрізняють зовнішню кровотечу, яку добре видно, та внутрішню, яку інколи важко виявити. Це можуть бути незначні порізи або масивні кровотечі, у результаті яких людина може померти за кілька хвилин.

Кровоносна система за звичайних обставин є замкнутою, але крововтрата через внутрішнє або зовнішнє пошкодження спричиняє зниження загального об’єму крові в судинах до такого рівня, що серце не може працювати ефективно. Щоби компенсувати втрату рідини та підтримувати тиск у судинах, серце починає перекачувати кров швидше. Однак продовження кровотечі зрештою призводить до того, що серце повністю перестає перекачувати кров і настає його зупинка.

Зовнішню кровотечу зазвичай легко виявити, тому що видно кров, яка витікає з судин постраждалого назовні. При внутрішній кровотечі кров також витікає із судин, але, як правило, її не видно. Тим не менш, ви можете побачити ознаки внутрішньої крововтрати, такі як синці, набряк і ущільнення в ураженій області. Якщо постраждалий знаходиться у свідомості, він може повідомити про сильний біль у певній  ділянці. Незважаючи на те, що кров залишається всередині організму, вона не може повторно увійти в кровоносну систему і стає недоступною для перекачування серцем. Незалежно від того зовнішня кровотеча чи внутрішня, якщо вона залишається без уваги, то неминуче призведе до настання шоку, зупинки серця і смерті.

Характеристики зовнішньої кровотечі


Існує три типи зовнішньої кровотечі: капілярна, венозна та артеріальна. Найпоширенішою є капілярна кровотеча. При капілярній кровотечі кров темно-червоного кольору й сочиться (як із порізаного пальця). Ви можете зупинити капілярну кровотечу, просто притиснувши місце поранення.

Наступним поширеним видом кровотечі є венозна кровотеча, яка характеризується постійним (без пульсації) витіканням крові темнішого кольору (через низький вміст кисню). З огляду на менший тиск у венах, більшість венозної крові не витікає струменем і її легше зупинити; проте кровотеча із великої вени може бути масивною й загрожувати життю. Для зупинки венозної кровотечі застосовуйте прямий тиск на місце поранення принаймні протягом 5 хвилин.

Найсерйознішим видом кровотечі є артеріальна кровотеча. Артеріальна кров яскраво червоного кольору (з високим вмістом кисню) і б’є струменем або інтенсивно витікає з рани з кожним ударом серця. Кров’яний тиск в артеріях вищий, ніж у капілярах чи венах, і залишена без уваги артеріальна кровотеча може призвести до смерті від крововтрати за короткий період часу. Зі зменшенням об’єму крові, що циркулює в організмі, знижується і артеріальний тиск пораненого, а отже й інтенсивність артеріальної кровотечі. Для її зупинки прямо натисніть на місце кровотечі з такою силою, щоби припинилося витікання крові й не відпускайте, поки не приїде екстрена медична допомога. Якщо у вас є джгут, накладіть його між серцем і місцем артеріальної кровотечі.

Оскільки багато травмованих швидко помирають від шоку в результаті крововтрати, надзвичайно важливо, щоби люди поруч швидко могли зупинити, бодай тимчасово, зовнішню кровотечу.

Сама по собі кровотеча має здатність зупинятися досить швидко протягом приблизно 10 хвилин завдяки внутрішнім механізмам і впливу повітря. Якщо людина порізалася, з пошкодженої судини кров витікає досить швидко. Згодом після цього розрізані кінці судини починають звужуватися (відбувається вазоконстрикція), зменшуючи інтенсивність кровотечі. Далі утворюється кров’яний згусток, який закупорює місце поранення судини і «пломбує» її пошкоджені частини. Цей процес називається згортанням, або коагуляцією. Якщо згусток не утвориться — кровотеча ніколи не припиниться, якщо тільки пошкоджену судину повністю не відрізано від судинного русла. Венозна й капілярна кров мають більшу здатність до згортання, ніж артеріальна.

Незважаючи на ефективність системи згортання крові, за певних умов вона може вийти з ладу. Рухи тіла, лікарські препарати, зняття пов’язок, чинники зовнішнього середовища або температура тіла зазвичай впливають на фактори згортання крові. Наприклад, такі препарати, як аспірин, перешкоджають нормальному згортанню крові. При серйозних травмах пошкодження судини буває настільки великим, що згусток не зможе повністю «запломбувати» отвір. Іноді поранення зазнає тільки частина стінки судини, що перешкоджає її стисканню. У цих випадках кровотеча буде продовжуватися, якщо її не зупинити зовнішніми засобами. Іноді крововтрата відбувається дуже швидко, і пацієнт може померти до того, як спрацює власний захист організму, наприклад, система згортання крові.

Неконтрольована кровотеча при травмі посідає перше місце серед причин смертності, яким можна запобігти. Втрата 50% об’єму крові без вчасної зупинки зазвичай є фатальною для людини й може розвинутись протягом декількох хвилин. 20% померлих від травматичних ушкоджень могли б вижити завдяки швидкій зупинці кровотечі. Оскільки у більшості випадків життя людини залежить від готовності і дій перших на місці події — випадкових  перехожих, близьких, рідних, колег, будь-кого, хто опиниться поруч із травмованим, — важливо вчасно виявити кровотечу, зрозуміти чи загрожує вона життю людини, та, власне, зупинити її. І чим більша кількість людей умітимуть зупиняти кровотечі, тим більші шанси пораненого на виживання.

Накладання турнікета один з основних методів зупинки масивних кровотеч на кінцівках. Його вважають основним у разі артеріальної кровотечі. Кожна людина повинна вміти його застосувати і як самодопомогу, і як взаємодопомогу.  Техніка накладання турнікета на верхні та нижні кінцівки Надягніть на кінцівку підігнану під її товщину петлю стрічки-липучки турнікета або щільно обгорніть стрічку-липучку навколо кінцівки й просуньте через пряжку; на руці протягніть вільний кінець стрічки турнікета тільки через ближнє півкільце пряжки, на нозі крізь обидва отвори пряжки. Так турнікет не розпуститься при закручуванні. Затягніть вільний кінець стрічки-липучки так, щоб не можна було провести кінчики 3-х пальців між паском і пораненою кінцівкою, та надійно приклейте його до турнікету. Розмістіть турнікету верхній третині плеча або стегна. Закрутіть стержень (переважно тричі), поки кровотеча не зупиниться. Перевірте відсутність пульсу нижче поранення. Закріпіть закрутку в кліпсі (ріжках-фіксаторах). Закріпить стрічку для написання часу і вільним кінцем стрічки обгорніть її залишок навколо кінцівки через кліпсу та поверх стержня. Запишіть час, коли було накладено турнікет. На рану кінцівки накладіть асептичну повязку. Турнікет СПАС, або СІЧ, що виробляється в Україні, є аналогом турнікету типу CAT, його вважають найбільш оптимальним серед подібних засобів. СПАС накладають на кінцівку на 5-7 см вище джерела масивної кровотечі. Якщо неможливо швидко визначитись із місцем витікання крові, накладають турнікет якомога вище прямо поверх одягу.

Само-і взаємодопомога


Перша допомога при пораненнях повинна забезпечувати:
  • зупинку кровотечі;
  • закриття відкритої рани пов'язкою;
  • нерухомість (іммобілізацію) для забезпечення спокійного положення.

  • Зупинка кровотечі є одним з важливих завдань при врятуванні ураженого і проводиться в першу чергу. Під час стихійних лих, аварій, катастроф чи у результаті застосування сучасної зброї, а також в період ліквідації їх наслідків, люди, крім ран, можуть одержати переломи кісток, опіки та інші каліцтва. У них може виникнути шоковий або непритомний стан.

    Переломи кісток можуть статися в результаті сильного удару, падіння і т.п.

    Розрізняють закриті переломи, коли кістка зламана, але ці­лість шкіри на місці перелому не порушена, і відкриті переломи, коли в ділянці перелому є рана. Надаючи першу допомогу при переломі, необхідно забезпечити нерухомість місця перелому, чим зменшується біль і запобігається подальший зсув кісткових уламків. Це досягається накладенням на ушкоджену частину тіла іммобілізуючої, що створює нерухомість пов'язки. Для іммобілізації використовують готові стандартні шини. Однак у ряді випадків їх у районі ураження може не бути. Тому ті, хто надають допомогу, повинні вміти використовувати для шинування підручний матеріал (палки, лижі, парасолі, дошки, які підходять за розміром, шматки фанери, лінійки, пучки очерету тощо). При накладанні шини слід обов'язково забезпечити нерухо­мість хоча б двох суглобів — одного вище місця перелому, дру­гого — нижче місця перелому, а при переломі великих кісток на­віть трьох.

Накладаючи шини, необхідно дотримуватись таких правил:
  • ушкоджену кінцівку не можна витягувати;
  • якщо в місці перелому є відкрита рана і спостерігається си­льна кровотеча, то спочатку накладають джгут вище рани і пере­

  • лому, потім пов'язку на рану, а після цього — шини з двох боків кінцівок;
  • обидві шини повинні захоплювати суглоби, розташовані вище і нижче місця перелому;
  • шина перед накладанням повинна бути обгорнена ватою або м'якою тканиною.

  • У випадку закритого перелому першу допомогу потрібно на­давати обережно, щоб не викликати додаткових ушкоджень у ре­зультаті зміщення уламків кісток.

    Шина повинна прилягати до зламаної кінцівки. При переломі кісток передпліччя руку згинають у ліктьовому суглобі під пря­мим кутом таким чином, щоб долоня була повернена до грудної клітки, потім накладають шину так, щоб пальці рук охоплювали один кінець, а другий кінець заходив за ліктьовий суглоб. У та­кому положенні шину закріплюють бинтом чи іншим матеріалом, а руку підвішують на косинці.

    При переломі плечової кістки передпліччя потрібно зігнути під прямим кутом у ліктьовому суглобі, а на зламану кістку плеча накласти по можливості дві шини: одну — із зовнішнього боку плеча так, щоб один її кінець був вище плечового суглоба, дру­гий — трохи нижче ліктьового суглоба, а другу — від пахвової западини до ліктьового суглоба. Потім обидві шини прибинто­вують до плеча, і зігнуте передпліччя підвішують на ремінь, ко­синку і т. п. Для накладення шинної пов'язки при переломі стегна необ­хідно мати принаймні дві великі шини. Одну шину накласти по зовнішній поверхні ушкодженої кінцівки, при цьому шина пови­нна бути такої довжини, щоб один її кінець містився під пахвою, а інший трохи виступав за стопу. Другу шину накласти по внут­рішній поверхні ноги з таким розрахунком, щоб один кінець її досягав ділянки промежини, а інший трохи виступав за край сто­пи. У такому положенні шини прибинтовуються. При цьому ши­роким бинтом, поясним ременем чи рушником верхню частину зовнішньої шини прикріпити до тулуба.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас