Ім'я файлу: судові справи.docx
Розширення: docx
Розмір: 15кб.
Дата: 21.09.2020
скачати

Цю справу можна б було назвати рядовою справою про домашнє насильство, але ж вона є цікавою з точки зору суб’єкта вчинення адмінправопорушення та способу його вчинення.

У даній справі 22-х річну жінку притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за те, що вона з метою не пускати свого чоловіка спочатку замінила замки у дверях квартири, яка належить останньому, а потім і взагалі замінила вхідні двері, щоб чоловік в квартиру потрапити не зміг.

У даній справі особа звернулась до суду із позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

Позов було вмотивовано тим, що у приміщенні «Нової пошти» працівник даного підприємства із використанням нецензурної лайки та у присутності як відвідувачів так і інших працівників образив позивача.

Тому позивач вважав, що його честь і гідність було принижено, що є як підставою для їх захисту так і для відшкодування моральної шкоди.

Суд розглядаючи дану справу із такими доводами та вимогами в цілому погодився і позовну заяву частково задовольнив. При цьому, особливо слід звернути увагу на те, що розмір моральної шкоди було визначено за допомогою висновку судово-психологічної експертизи.

Мотивуючи своє рішення суд послався на те, що за змістом статтей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

У даній справі судовим рішення було визначено місце проживання дитини із матір’ю і вирішено питання про відібрання дитини від батька.

Однак, після цього судового рішення дитина продовжувала проживати із батьком на протязі 5 років.

У зв’язку із цим батьком було подано позов про визначення місця проживання з ним.

Суди першої та апеляційної інстанції визнали таки вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Проте, мати вирішила виборювати своє право у Касаційному цивільному суді шляхом подання касаційної скарги.

Згідно доводів скарги рішенням іншого суду у іншій справі вже вирішено спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з його матір`ю і це рішення набрало законної сили.

Проте, вказане рішення не виконане, оскільки батько протиправно утримує дитину у себе, а під час примусового виконання вказаного рішення її було усунуто від участі в даній процесуальній дії, оскільки до квартири позивача її не пустили.

Касаційний цивільний суд визнав такі доводи слушними, скаргу задовольнив та в задоволенні позовних вимог відмовив.

Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засадам судочинства в України є обов`язковість судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однак батько дитини протиправно утримує її у себе у зв’язку із чи рішення суду лишається невиконаним.

Отже, вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, за наявності незакінченого виконавчого провадження у справі про відібрання дитини та визначення місця її проживання, суди попередніх інстанцій не врахували стан виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас