Ім'я файлу: Реферат на тему Особливості становлення та розвитку бюджетної си
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 03.05.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 03.05.2021
скачати
Львівський національний університет імені Івана Франка
Кафедра фінансів, грошового обігу і кредиту
Реферат з дисципліни «Фінанси»
На тему: «Особливості становлення та розвитку бюджетної системи Франції»
Виконав студент групи Екк-31с
Васюта Н.О.
Перевірив: доцент кафедри фінансів,
грошового обігу і кредиту,
Терешко О.М.
Національна шкала ________________________
Львів – 2020
Зміст
Вступ
Бюджет - це не просто план формування та використання фінансових ресурсів, або ж збалансований кошторис доходів та видатків держави на рік. Це, з одного боку, дієвий інструмент впливу на темпи економічного зростання, тобто державного регулювання економіки, на соціально-економічний розвиток країни в цілому та добробут населення зокрема, з іншого ж боку, з бюджетом пов’язані можливості розв’язання глобальних стратегічних проблем.
Фінансова система Франції як унітарної держави — дворівнева, включаючи загальнодержавні та місцеві фінанси. До складу фінансової системи входять такі ланки: центральний (державний) бюджет, місцеві бюджети, спеціальні фонди та фінанси державних підприємств. Особливістю фінансової системи Франції є створення та функціонування цілої системи фондів спеціального призначення, спеціальних рахунків та приєднаних бюджетів, окремі з яких знаходяться у складі бюджету, а інші — позабюджетні. Всі вони певною мірою юридично та організаційно є самостійними і мають власні джерела формування доходів.
У Франції традиційно високі соціальні гарантії населенню з боку держави. Разом із проблемою зростання кількості пенсіонерів, незважаючи на досить високий рівень оподаткування, це спричинило дефіцитність державних фінансів. У результаті сумарний державний борг збільшився з 40 % ВВП у 1980-х роках до 70 % ВВП у 2004 р., тоді як за правилами ЄС заборонено перевищувати 60-відсотковий бар'єр.
1. Роль державного бюджету в державі
Питання бюджету залишається вкрай важливим та обговорюваним не лише в колі практиків, вчених, а й серед громадян країни. Ось чому узгоджені в часі процеси з підготовки виконавчими органами влади проекту Державного бюджету, його оформлення, подання до представницького органу влади, розгляду і слухання, доопрацювання проекту, внесення до нього змін, затвердження бюджету і введення його в дію знаходяться завжди під пильним наглядом громадськості в Україні. Звідси і повна обізнаність про недоліки, У французьких джерелах можна знайти декілька підходів до розуміння сутності бюджету в цілому. Так в Органічній постанові (Оrdonnance organique) представлено бухгалтерський підхід. В ній говориться що бюджет - це сукупність рахунків, які описують на календарний рік всі доходи і видатки держави [1 с. 15]. На відміну від Постанови 1959 року, в Органічному законі (Loi organique) 2001 року сказано, що бюджет «визначає (з метою виконання) природу, суму та призначення доходів та видатків держави так само як бюджетну і фінансову рівновагу, яка є результатом цього» [2 с. 25]. Г. Бернард, Б. Гюнтен, А. Мартен, М. Ніогре закладають у визначення бюджету елемент планування, вказуючи на те, що це «передбачення видатків і доходів всіх державних органів, державних установ» [3, с. 62]. М. Басле, в свою чергу, наголошує на необхідності узгодження бюджетної політики з європейським вектором розвитку. На його думку, бюджет – це «інструмент економічної політики; Державний бюджет визначає бюджетну політику Франції з необхідним погодженням на європейському рівні» [4, с. 3]. Отже, очевидним є те, що при існуванні великої кількості різних визначень бюджету, підходів до його вивчення (за матеріальним змістом, за економічним змістом, за формою прояву), його важливість та значущість в жодному випадку не нівелюється або применшується. У французькій літературі часто ототожнюють поняття «бюджет» (budget) і «закон про Державний бюджет» (може перекладатися просто «бюджет») (loi de finances) [5, с. 24]. Для зручності вони використовуються як синонімічні поняття. Проте, варто підкреслити, що терміни мають різний зміст. Поняття «закон про Державний бюджет» єдине з двох, яке використовується у Конституції від 4 жовтня 1958 року. Положення Органічного закону від 1 серпня 2001 року проливає світло на відмінності: бюджет розглядається як документ, що описує всі доходи і видатки, а закон про Державний бюджет, як акт, який уповноважує на акумулювання доходів і здійснення видатків. Так в статті 1 зазначено, що закони про Державний бюджет «визначають сутність, суму та призначення доходів та видатків держави так само як бюджетну і фінансову рівновагу, яка є результатом цього», а в статті 6 передбачено, що «бюджет описує на рік суму видатків і доходів держави». Отже поняття «бюджет» (бухгалтерське) більш обмежене ніж «закон про Державний бюджет» (політичне), адже воно охоплює лише сукупність рахунків, які описані, деталізовані у законі про Державний бюджет.
2. Етапи та формування державного бюджету
Державний бюджет Франції складається з двох складових:
1) фінансові ресурси, операції з якими є остаточними. До них належить усе фінансування, яке за своїм економічним змістом має безповоротний характер і здійснюється в межах даного бюджетного року. Такі видатки можуть бути як поточними, так і капітальними. Ця частина охоплює більше 90 % бюджетних ресурсів;
2) операції кредитного характеру, які передбачають повернення коштів і за строками реалізації можуть виходити за межі даного бюджетного року. Такі операції займають менше 10 % у загальній сумі бюджету.
Головною посадовою особою держави є президент. Владні позиції президента Франції — одні з найсильніших у світі серед інших країн, що мають інститут президентства. Законодавча влада представлена двома палатами парламенту — Національними зборами (нижня палата) і Сенатом. Депутати Національних зборів обираються прямим голосуванням, а Сенат — непрямим голосуванням. У Сенаті представлені територіальні складові республіки.
По суті етапи бюджетного процесу у Франції мало чим відрізняються від представлених. Різниця полягає, головним чином, у специфічних процедурах, термінології. Ключовим суб’єктом в царині бюджетних процедур є Дирекція з питань бюджету Франції (Direction du Budget). Головна мета її існування - розробка та представлення стратегії державних фінансів і дія в інтересах ефективної державної політики - може бути розбита на сім основних місій:
1. Пропозиція комплексної стратегії державних фінансів на довгострокову перспективу;
2. Розробка документів для реалізації цієї стратегії, адже, розвиток держав.[6 с. 37]
3. Контроль за тим, чи бюджетне фінансування відбувається в межах затверджених програм, за їх ефективністю;
4. Контроль за тим, чи управління в сфері державних фінансів відповідає принципам фінансової стійкості та ефективності;
5. Участь у розробці бюджету ЄС;
6. Визначення бюджетних принципів та інструментів і забезпечення їх належного використання;
7. Забезпечення стратегічного і фінансового контролю за державно-правовими утвореннями [9 с. 18].
Важливою є також просвітницька робота Дирекції з питань бюджету. Так з ініціативи Дирекції створено інтернет-платформу - так званий Форум, на якому всі бажаючі мають можливість отримати необхідну інформацію з питань, що входять до компетенції Дирекції з питань бюджету.
Перший етап французького бюджетного процесу — складання проекту бюджету — контролюється Міністерством економіки і фінансів. При цьому використовуються переваги програмно-цільового методу, який у Франції називають процедурами раціоналізації бюджетного вибору. Протягом дев'яти місяців кожне міністерство і відомство формують власний кошторис, які потім узгоджуються у єдиному проекті.
Другий етап бюджетного процесу — ухвалення бюджету — триває близько трьох місяців. Проект бюджету розглядається у фінансовій комісії кожної палати парламенту. Спочатку проходить обговорення проекту в нижній палаті, після чого проект передається у верхню палату. Якщо проект бюджету після двох сумісних обговорень в обох палатах парламенту не отримає схвалення, президент має право своїм указом оголосити бюджет законом.
Третій етап — виконання бюджету. Касове виконання здійснюється через систему казначейських кас, які мають рахунки в Банку Франції і проводять розрахунково-касові бюджетні операції. На всій території країни діє мережа спеціальних агентств казначейства (бухгалтерій). Узагальнені дані про виконання бюджету за рік надаються в Рахункову палату для аналізу і складання декларації про відповідність даних центрального обліку в окремих організаціях.
3.Спеціальні фонди Франції
До спеціальних фондів у Франції належать численні спеціальні рахунки казначейства, приєднані бюджети, різні фонди фінансово-кредитних установ і соціальний бюджет. Організаційно вони відділені від бюджетів і є відносно самостійними. Спеціальні фонди можна поділити на дві основні групи:
1) фонди доходів і витрат, які включаються до бюджету;
2) позабюджетні фонди.
Найбільші з фондів пов'язані з соціальною сферою. Сукупність таких фондів називають соціальним бюджетом Франції. Ресурси соціальних спеціальних фондів формуються із внесків підприємців (60 %), внесків за страхуванням (18 %), надходжень з бюджету (20 %), інших доходів (2 %). До фондів належать пенсійний фонд, фонд страхування по хворобі, інвалідності, материнству, фонд допомоги сім'ям, національний фонд допомоги безробітним. Найважливіші спеціальні фонди знаходяться у розпорядженні центрального уряду. Серед спеціальних фондів, що створюються місцевими органами влади, найбільше значення мають позикові фонди, ресурси яких використовуються для інвестицій, а в окремих випадках — для покриття, касових розривів у місцевих бюджетах. Це численні спеціальні рахунки казначейства, приєднані бюджети, фонди фінансово-кредитних установ.
Однією зі складних проблем, що стоять сьогодні перед системою соціального страхування Франції — необхідність повноцінної пенсійної реформи. Ре-; форми цієї сфери були розпочаті ще у 90-х роках, оскільки тенденція до старіння населення поступово вимагає все більших ресурсів для забезпечення виплат пенсій. За прогнозами до 2040 р. число громадян віком більше 60 років може досягнути 70 % населення країни. Якщо у 2000 р. видатки на пенсійне забезпечення становили 12,5 % ВВП, то в 2020 р. ця сума може сягнути 14,5, а у 2040 р. —16,5—17%.
Спеціальні рахунки казначейства відкриваються державним організаціям, які не мають права юридичної особи і фінансової автономії. Ці рахунки затверджуються парламентом. Ресурси спеціальних рахунків відображені яку дохідній, так і видатковій частинах бюджету. Найбільшим є Фонд економічного і соціального розвитку країни, який надає кредити строком від трьох до п'яти років державним та приватним підприємствам, які здійснюють інвестиції відповідно до загальнодержавної програми розвитку. Окремі рахунки відкриваються на військові цілі.
На початку року проводиться цикл технічних засідань, на які Дирекція з питань бюджету (Direction du Budget) запрошує представників міністерств, відповідальних за бюджетні програми, бюджетних інспекторів та ін. Ці засідання дають змогу: - проаналізувати результати виконання бюджету за минулий рік n-1, що, в свою чергу, дозволяє підготувати на основі цього щорічні звіти про виконання бюджету (rapports annuels de performances (RAP)), які мають бути прикріплені в додатки до закону, що містить поправки до закону про Державний бюджет (loi de finances rectificative) на минулий рік n-1. Такі звіти дозволяють, в першу чергу, оцінити якість управління державними фінансами, порівнюючи планові показники з досягнутими результатами;
- проаналізувати перші дані по виконанню бюджету поточного року;
- почати роботу з підготовки проекту закону про Державний бюджет, який має бути представлений Парламенту восени;
- перейти до вивчення питання стосовно оцінки рівня майбутніх державних видатків (в першу чергу найпріоритетніших), беручи до уваги граничні показники, встановлені у рамках середньострокового планування бюджету (на 3 роки). У березні-квітні року n-1 починаються «наради ефективності» (conférences de performance), які об’єднують представників Дирекції з питань бюджету та міністерств, стосовно досягнення поставлених цілей і дотримання показників бюджету за минулий рік n-1 і складання щорічних проектів ефективності, які прикріплюються в додатки до проекту закону про Державний бюджет на рік n+1. Такий ланцюговий принцип (chaînage vertueux) застосовується для врахування наслідків досліджуваних позицій за минулий рік при плануванні на наступний.
Підготовка проекту закону про Державний бюджет Дебати з орієнтирів у сфері державних фінансів Затвердження закону про Державний бюджет Виконання бюджету, контроль за виконанням бюджету Затвердження закону про виконання бюджету Про «ланцюговий принцип» йдеться в статті 41 Органічного закону стосовно Закону про Державний бюджет: «проект закону про Державний бюджет не може бути представлений на обговорення, до голосування у першому читанні Парламентом за проект закону про виконання бюджету за рік n-1, тобто передувати обговоренню проекту закону про Державний бюджет на рік n».
Наради дозволяють обговорити для кожної бюджетної програми основні позиції Проекту стратегії щорічного проекту ефективності і розглянути, пов’язані з цим цілі та індикатори. Перелік цілей та індикаторів подається у другому томі звіту про розвиток національної економіки і орієнтири у сфері державних (публічних) фінансів (rapport sur l’évolution de l’économie nationale et sur les orientations des finances publiques). Варто підкреслити, що Органічний закон про Державний бюджет (La loi organique relative aux lois de finances (LOLF)), який був виданий та оприлюднений у 2001 році, вступив в силу поетапно, і застосовується в повній мірі з 2006 року, встановив залежність між результатами та наявними ресурсами держави. Саме тому ми бачимо в бюджеті не статті просто витрат, а місії, які необхідно втілити в життя. Місії поділяються на завдання (програми), останні - на сукупність певних дій. Так як у межах середньострокового бюджетного планування за кожною місією визначені граничні суми видатків процедура складання проекту бюджету значно полегшується. В середині травня-червня мають місце «наради розподілу» (conférences de répartition), в рамках яких проводиться: 1) розподіл бюджетних асигнувань по кожній бюджетній програмі, зважаючи на граничні суми видатків за місіями, які зафіксовані у бюджеті на три роки; 2) розподіл коштів за кожною програмою, між розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів – так звані «державні оператори» (opérateurs de l’état) - приватні чи публічні установи, організації, які одночасно відповідають трьом критеріям: здійснюють діяльність, направлену на задоволення суспільних потреб (пов’язані з виконанням завдань та функцій, покладених на державу), фінансування їх діяльності в переважній частині здійснюється із бюджету, вони підконтрольні державі. В особливих випадках на цих засіданнях можуть переглядатися граничні суми видатків за місіями. Якщо по закінченню цих «нарад розподілу» залишаються спірні питання, консенсусу між Дирекцією з питань бюджету і міністерствами не досягнуто, то розгляд проблемних моментів передається на «арбітраж Прем’єр-міністра» (arbitrage du Premier ministre). Окрім цього Прем’єр-міністр розсилає по міністерствам «листи-обмеження» (lettres-plafonds), в яких встановлюються граничні суми видатків по кожній бюджетній програмі. На виконання статті 48 Органічного закону про Державний бюджет уряд наприкінці весни представляє Національній Асамблеї та Сенату звіт про розвиток національної економіки і орієнтири у сфері державних (публічних) фінансів, що є об’єктом офіційних дебатів у Парламенті - дебатів з орієнтирів у сфері державних фінансів (débat d’orientation des finances publiques (DOFP)). Цей звіт дозволяє підвести підсумки щодо поточної економічної ситуації і перспектив в економіці, конкретизувати стратегію уряду у сфері державних (публічних) фінансів і представити засоби для досягнення рівноваги державних рахунків. Останнім етапом в процесі підготовки бюджету (серпень, середина вересня) є розробка бюджетних документів, зокрема щорічних проектів ефективності (projets annuels de performances (PAP)), в ході спільної роботи різних міністерств і Дирекції з питань бюджету. Численні документи подаються разом з проектом закону про Державний бюджет:- блакитні додатки до бюджету (Les bleus budgétaires) (обов’язкові документи, що супроводжують проект бюджету з моменту його подання до спеціального бюро Національної Асамблеї):∙ попередня оцінка статей проекту закону (Les évaluations préalables des articles du projet de loi), що містить характеристику економічних, бюджетних, соціальних, екологічних наслідків статей проекту закону про Державний бюджет;∙ оцінка джерел податкових надходжень (L’évaluation des voies et moyens): перший том містить деталізацію по податковим надходженням, другий -інформацію по зменшенню податкових надходжень внаслідок застосування спеціальних норм податкового права;∙ звіт про обов’язкові відрахування і платежі (Le rapport sur les prélévements obligatoires), що містить інформацію по рівню і структурі цих відрахувань і платежів за минулий рік, попередня оцінка ставок на поточний і наступний роки; економічний, соціальний, фінансовий звіт (Le rapport économique, socialet financier), що містить прогнозовані доходи та видатки на 4 роки у відповідності з європейськими зобов’язаннями;∙ звіт по державним видаткам (Le rapport sur la dépense publique), що представляє всі складові видатків держави, описуючи економічні та демографічні чинники, важелі впливу; ∙ щорічні проекти ефективності (les projets annuels de performances (PAP)), що визначають для кожної програми стратегію, «обґрунтування кожного євро», мету державної політики, показники і цілі, які мають бути досягнутими.- помаранчеві і жовті додатки до бюджету (Les oranges et les jaunes budgétaires), які об’єднують додатки, що представляють загальне бачення державної політики, інформацію по місіям та програмам бюджету. Спеціальна парламентська процедура починається в жовтні. Проект закону про Державний бюджет (Le projet de loi de finances (PLF)) передається Урядом на розгляд, в першу чергу, Національним Зборам , не пізніше, ніж у перший вівторок жовтня. Парламент має 70 днів, щоб розглянути і затвердити PLF. Асамблея має 40 днів (перше читання). Після цього законопроект направляється до Сенату, який має розглянути його протягом 20 днів. Потім запускається прискорена процедура: спільний комітет (7 депутатів і 7 сенаторів) збирається для обговорення та перегляду спірних положень тексту Проекту закону. У разі успішного завершення цього етапу законопроект приймається. У разі незгоди між палатами Парламенту по закінченню читання, нижня палата парламенту Франції - Національні збори - приймає остаточне рішення. По закінченню 70-денного терміну, положення проекту закону про Державний бюджет можуть бути затверджені постановою. Проте, ця процедура ніколи не застосовувалася [10 с. 23]. Після голосування, закон про Державний бюджет може бути переданий до Конституційної Ради на запит Президента Республіки, Прем’єр-міністра, Голови Національної Асамблеї, Голови Сенату або щонайменше 60 депутатів, або 60 сенаторів. Таке звернення відкладає затвердження закону. Після цього текст закону передається на підпис Президенту країни для ратифікації. Положення заборонені Конституційною Радою не можуть вступити в силу. Вони можуть бути змінені законом, що містить поправки до закону про Державний бюджет, в ході виконання бюджету. Після підписання Президентом текст закону публікується в Офіційному журналі. Варто наголосити на тому що: Парламент може змінювати розподіл видатків між програмами в межах однієї місії бюджету, проте, він не має повноважень для зменшення сум доходів бюджету, крім випадків, коли встановлюються інші джерела надходжень до бюджету; - текст, навколо якого розгортається дискусія в першому читанні в Національних Зборах, є версією, схваленою попередньо урядом, а не Фінансовим комітетом, який розглядає текст перед пленарними засіданнями; - деякі місії в основному обговорюються розширеним складом Комітету і не є об’єктом пильної уваги під час публічних обговорень. Закон про Державний бюджет складається з двох частин: перша містить інформацію про передбачувані суми податків, доходу, ліміти видатків і умови досягнення бюджетної збалансованості. Друга частина визначає асигнування по кожній місії бюджету. Вона не може обговорюватися до прийняття першої частини. З початком календарного року починається виконання затвердженого бюджету.
ВИСНОВКИ
В цілому, як бачимо, процедури підготовки, розгляду, затвердження Державних бюджетів в Україні і Франції мають багато спільних позицій. Вищесказане дає підстави стверджувати, що порядок підготовки, розгляду, затвердження Державного бюджету у Франції представляє собою інтерес і може стати корисним для України, особливо у світлі багатшого досвіду Франції з застосування середньострокового планування і гармонійного його поєднання з щорічними бюджетними процедурами та беззаперечного дотримання бюджетної дисципліни. На деяких моментах варто зупинити увагу.
По-перше, в законодавстві Франції чітко прописані граничні строки всіх бюджетних процедур, це полегшує відслідковування перебігу окремих стадій бюджетного процесу. Не вкладання в строки - це надзвичайна ситуація, ліквідація якої може потребувати максимум кількох днів, в Україні ж це стає нормою. Українські реалії свідчать про те, що часто конкретні дати, зазначені в Бюджетному кодексі та законі України «Про Регламент Верховної Ради України» ігноруються. Хоча в статті 116 Бюджетного кодексу України йдеться про те, що це пряме порушення бюджетного законодавства, при цьому у відповідній статті не прописані заходи впливу, які мають застосовуватись у таких випадках. У Бюджетному кодексі 2010 року зазначено, що розгляд та затвердження Державного бюджету України відбувається у Верховній Раді України за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України. Проте у Кодексі 2010 року, порівняно з Кодексом 2001 року зник пункт статті, який встановлювала граничний строк прийняття Верховною Радою закону про Державний бюджет України. Але ж несвоєчасне прийняття Закону про Державний бюджет України автоматично тягне за собою затримку в прийнятті рішень про місцеві бюджети і, як наслідок, повноцінне виконання видаткової частини місцевих бюджетів унеможливлюється. Такий стан речей необхідно змінювати, по-перше, через беззаперечне дотримання та стабілізацію бюджетної дисципліни, адже несвоєчасне прийняття бюджетів паралізує роботу всієї системи доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, по-друге, через удосконалення існуючого законодавства. Такі заходи, в свою чергу, допоможуть усунути випадки, коли планові показники видатків бюджету формуються за результатами
ЛІТЕРАТУРА
1. Baslé M. Le budget de l’État / M.Baslé. - La Découverte, 2004. - 126 p.
2. Loi organique relative aux lois de
finances du 1er août 2001 n° 2001-692.
3. Bernard G. Les institutions de laFrance / G. Bernard, A. Martin, B.Gunten, M. Niogret. - Nathan, 2012. -160 p.
4. Ordonnance portant loi organique relative aux lois de finances du 2 janvier1959 n°59-2.
5. Chouvel F. Finances publiques 2013/ F. Chouvel. - Gualino, 2013. - 240 p.
6. Бюджетний кодекс України. 08липня 2010 року.
7. Офіційний сайт Міністерства економіки та фінансів Франції. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.economie.gouv.fr/.
8. Офіційний сайт Дирекції з питань бюджету Франції. [Електронний
ресурс]. - Режим доступу: http://w w w . p e r f o r m a n c e -publique.budget.gouv.fr
.9. Décret relatif à la direction dubudget du 27 mars 2007 n° 2007-447.
10. Sinnassamy С. Finances publiques/ С. Sinnassamy. - Bréal, 2012. - 208 p.