Ім'я файлу: osoblivosti-sotsialno-psihologichnogo-portretu-uchasnika-boyovih
Розширення: pdf
Розмір: 1584кб.
Дата: 20.12.2021
скачати

14
УДК 614.2: 616.1–616.8 (616-05)
А. Г. Кириченко
ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОРТРЕТУ
УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ
Дніпровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини, Україна
Summary. Kyrychenko A. G. FEATURES OF SOCIAL AND PSYCHOLOGICAL
PORTRAIT OF COMBATANTS. - Dneprovsk Medical Institute of Traditional and Alternative
Medicine, Dnipro, Ukraine, e-mail:grial2401@gmail.com. The world statistics testifies to the growing issue of psychological losses during and after combat operations. The statistical average psychogenic loss due to a local military conflict is 10–25 %, in the first days of the fighting psychic trauma receive 60–65 % of military persons. Indicator of psychogenic loss for Ukrainian military reaches almost 80 %, among which 30–40 % are irreversible loss. The magnitude of this phenomenon within the society requires active study of ATO participants’ psychological problems, creation of nationwide multidisciplinary rehabilitation centres to provide medical, psychological and social assistance, especially to those who have received combat wounds and injuries and became disabled. The return of a military to civilian life as personality is important and difficult problem for both state and his surrounding, and needs the right solution of various issues and practical transformation. The struggle for a personality, its psychological and social significance is the main goal of our work.
Key words: anti-terroristic operation, social and psychological portrait of local military conflict participant.
Реферат. Кириченко А. Г. ОСОБЕННОСТИ СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИ-
ЧЕСКОГО ПОРТРЕТА УЧАСТНИКОВ БОЕВЫХ ДЕЙСТВИЙ. Мировая статистика свидетельствует о растущей актуальности проблемы психологических потерь в процессе и после завершения боевых операций. Среднестатистический показатель психогенных потерь вследствие локального военного конфликта составляет 10–25 %, в первые дни боевых действий психическую травму получают 60–65 % военнослужащих. Показатель психогенных потерь для украинских военных достигает практически 80 %, среди которых
30–40 % – необратимые потери. Масштабность этого явления в рамках общества требует активного изучения психологических проблем участников АТО, создание по всей стране мультидисциплинарных реабилитационных центров для оказания медицинской, психологической и социальной помощи прежде всего тем, кто получил боевые ранения и увечья, став инвалидами. Возвращение военного, как личности к мирной жизни очень важная и сложная проблема для государства и окружающих, она требует правильного решения различных вопросов и практического преобразования. Борьба за личность, ее психологическую и социальную значимость – главная цель нашей деятельности.
Ключевые слова: учасник, антитеррористическая операция, социальный и психологический портрет.
Реферат. Кириченко А. Г. ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО
ПОРТРЕТУ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ. Світова статистика свідчить про зростаючу актуальність проблеми психологічних втрат в процесі і після бойових операцій.
Середньостатистичний показник психогенних втрат внаслідок локального військового конфлікту складає 10–25 %, в перші дні бойових дій психічну травму отримують 60–65 % військовослужбовців. Показник психогенних втрат для українських військових досягає практично 80 %, серед яких 30–40 % – незворотні втрати. Масштабність цього явища у рамках спільноти потребує активного вивчення психологічних проблем учасників АТО,
--------------------------------------------
©Кириченко А. Г.

15 створення по всій країні мультидисциплінарних реабілітаційних центрів для надання медичної, психологічної і соціальної допомоги перш за все тим, хто отримав бойові поранення і каліцтва, став інвалідами. Повернення військового, як особистості до мирного життя дуже важлива й складна проблема для держави і оточуючих, вона потребує правильного вирішення різних питань і практичного перетворення. Боротьба за особистість,
її психологічну і соціальну значимість – головна мета нашої діятльності.
Ключові слова: учасник, АТО, соціальний і психологічний портрет.
Світова статистика свідчить про зростаючу актуальність проблеми психологічних втрат у процесі та після проведення бойових операцій. Ціла низка вітчизняних та світових досліджень констатує, що посттравматичні стресові розлади (ПТСР) становлять від 10 до
50 %. Після перенесеного поранення в Афганістані, хронічно хворими стали 82 % учасників бойових дій, інвалідами – 76 %. Серед «чеченських» ветеранів у 45–60 % відмічаються різноманітні психологічні та дезадаптивні порушення [2–5 ].
Аналіз літературних даних показав, що світовий середньостатистичний показник психогенних втрат унаслідок локального військового конфлікту становить 10–25 %, в перші дні бойових дій психічну травму отримують 60–65% військовослужбовців, із них 20–25 % не можуть виконувати свої посадові обов’язки і потребують спеціалізованої допомоги.
Показник психогенних втрат для українських військових досягає практично 80 %, серед яких 30–40 % – це незворотні втрати, коли психологічні проблеми переходять у психіатричні, на формування яких впливають різні фактори: біологічний страх смерті, поранення та інвалідність, психоемоційний стрес, загибель товаришів по зброї, необхідність вбивства людини, хоча й противника; специфічні фактори бою, зловживання алкоголю чи наркотиків, страждання, які обумовлені різноманітними умовами знаходження [1, 6, 7].
Тому, масштабність цього явища в рамках нашого суспільства зажадає активного вивчення психологічних проблем учасників АТО, створення по всій країні мультидисциплінарних реабілітаційних центрів для надання медичної, психологічної та соціальної допомоги особливо тим, хто отримав бойові поранення і каліцтва, ставши
інвалідами.
Літературний синтез показав, що психогенні розлади не мають тенденції до зникнення. Навпаки, з часом у більшій частині випадків вони посилюється. Очікування того, що пройдуть роки, і все забудеться, не виправдовується. Ці синдроми йдуть по наростаючій і вимагають постійної корекції, незалежно від змін у суспільстві та соціального статусу воїна [8–13].
Метою роботи стало вивчення та оцінка основних соціально-психологічних показників у учасників АТО для розробки заходів попередження та зниження обмеження життєдіяльності.
Матеріали та методи дослідження. Відповідно мети дослідження і для вирішення поставлених завдань проведено комплексне соціально-психологічне обстеження 140 військовослужбовців, які надійшли в Дніпропетровський військовий шпиталь ВЧ А4615 після переважно мінно-вибухових поранень, отриманих під час виконання службового обов’язку у віці від 19 до 38 років у зоні АТО. Співробітниками відділу дослідження медико-соціальних проблем інвалідності та реабілітації ДУ «Українського державного НДІ
МСПІ МОЗ України» була розроблена анкета «Анкета учасника бойових дій» для визначення впливових різноманітних факторів, що дало можливість оцінити складові ризику формування психічних та дезадаптивних порушень.
Комплексне застосування тестових методик дозволило з більшою ймовірністю визначити актуальний психологічний статус учасника АТО, визначити фактори ризику, які можуть продовжувати травмувати його психіку. З кожним військовослужбовцем проводилися індивідуальні бесіди, метою яких була первинна діагностика наявних проблем
і психічних травм, за допомогою опитувальників досліджені анамнестичні, соціальні та психологічні особливості учасника бойових дій.
Психологічне дослідження складалося із таких етапів: вивчення медико-соціальних документів; клінічна співбесіда для досягнення контакту з досліджуваним; первинна діагностика емоційного стану та особистісних особливостей, уточнення актуальних даних життя; експериментально-психологічне вивчення пізнавальних, емоційно-вольових та

16 особистісних можливостей за допомогою стандартизованих психодіагностичних методик
(опитувальників), що дозволили отримати порівняльні кількісні та якісні показники ступеня розвиненості досліджуваних властивостей. Ці методики застосовувалися однаковим чином, починаючи від ситуації й інструкції та, закінчуючи, засобами обчислювання й інтерпретації отриманих показників. Під час індивідуального дослідження пропонували спочатку бланк з питаннями, після чого спеціалістом було оцінено кожне твердження щодо того, якою мірою вони відповідають представленому стану. При обробці результатів підраховувалася загальна кількість балів за всіма судженнями окремо за кожною шкалою. Були проаналізовані пункти та характеристики.
Отримані результати. Аналіз отриманих даних проведеного анкетування учасників бойових дій показав, що основними впливовими психотравмуючими факторами на психіку військовослужбовців були: кліматичні умови (32 %), постійна зміна товаришів по службі
(27 %), страх загрози життю або поранення (58 %), смерть товаришів по службі (69 %), загибель солдат противника (22 %) та мирного населення (45 %); непередбачуваність обстановки (61 %), ізоляція від рідних і близьких, від суспільства (18 %); можливість потрапити в полон (48 %), відчуття загрози (58%); зростання страху бути вбитим чи пораненим з наближенням терміну ротації (66 %); непередбачуваність обстановки (61%); усвідомлення безглуздості дій (війни) (38 %).
У 68 % військовослужбовців відмічена підвищена ситуаційна тривожність, настороженість й підозрілість, знижена здатність контролювати свої емоції й необхідність у груповій підтримці. Найбільші зміни психологічних показників відзначалися у військовослужбовців, які перебували в умовах бойових дій більше трьох місяців.
Підвищене почуття страху притаманне кожному четвертому солдату (25 %).
Загальний стан здоров’я при цьому часто супроводжувався слабкістю (48 %), запамороченням (52 %), зниженням працездатності (36 %), головними болями (65 %), болями в області серця (53 %), хребта (46%), сексуальними розладами (32 %), порушеннями сну (43 %), фобічними реакціями (48 %) та інше.
Частою скаргою військовослужбовців під час бесіди була тривога (69 %), більшість яких мала високий рівень особистісної та реактивної тривожності помірного ступеня.
Превалювання особистісної тривожності свідчило про формування високого рівня психосоматичних розладів. Рівень депресії у 66 % були субклінічними, у 23 % – клінічними
і у 11 % – значно вираженими. У 63% виявлено домінування проявів іпохондричності, депресивності – 38 % та ригідності афекту – 74 %, які сягали рівня патології. За психомоторними показниками відзначались у 43 % – низька лабільність, у 37 % – середня та у 20 % – висока.
Рівень тривожності, депресії і загальної психопатологічної симптоматики у 47 % військовослужбовців за всіма шкалами виявився вищим. Депресивний симптомокомплекс виявлено у 29 %. Найбільш часто відзначалися наступні депресивні риси: почуття пригніченості (смутності) (45 %), відчуття безнадійності (песимізму) (39 %), відчуття зниження енергетики (34 %), печаль (зневіра) (34 %), відчуття марності (нікчемності, 39 %), здатність легко заплакати (29 %), періодичні думки про самогубство (27 %), відсутність
інтересу до чого-небудь (17 %).
Невротичні реакції проявлялися у вигляді сомато-вегетативної нестійкості (29 %), психогенно обумовленого емоційного переживання з психопатологічними розладами синдромального регістру (24 %) та значними психосоматичними порушеннями (41 %). У
31% військовослужбовців була визначена імпульсивна поведінка, яка на побутовому рівні тісно пов’язана з явищами гіперзбудливості, підвищеної дратівливості, вибуховості, люті.
Військовослужбовці (29 %), які мали окремі ознаки психічної дезадаптації, не висували скарг на стан здоров’я, але при клініко-анамнестичному обстеженні виявляли окремі прояви психічного неблагополуччя у вигляді неуважності (49 %), занепокоєння за стан власного здоров’я (51 %), труднощів засинання (36 %), невпевненості в майбутньому
(28 %) на тлі скарг з приводу наслідків отриманого поранення.
У 68 % пацієнтів з контузіями головного мозку найчастіше визначалися нічні кошмари, які відображали реальний досвід, пов’язаний з подіями на війні. У 32 % пацієнтів визначені інтрасомні розлади, які проявлялися поверхневим сном з частими пробудженнями, що пов’язано із зовнішніми (сторонніми звуковими факторами) і з внутрішніми (нічними сновидіннями) факторами.

17
Серед поранених військовослужбовців (35 %), у яких мінно-вибухове поранення було за місяць до психологічного обстеження були визначені наступні розлади: посттравматичне стресове переживання, нічні військові кошмари, зниження активності та відповідальності у повсякденному житті, а також специфічні симптоми, що не спостерігалися перед травмою – почуття провини, що вижив, труднощі концентрації уваги, тривожність, гіперакузія. Значна частина цих хворих (57 %) відрізнялася підвищеною агресивністю, конфліктністю з оточуючими, прагненням привернути до себе увагу, самовільні уходи зі шпиталю, вживання алкоголю чи наркотиків.
Серед 63 % військовослужбовців з отриманими контузіями головного мозку середнього та легкого ступеня найчастіше виявлялися астено-депресивні й тривожно- депресивні розлади, що розвивалися безпосередньо в зоні бойових дій після різних психотравмуючих переживань. У всіх випадках спостерігалися різного ступеня вираженості зміни психічного стану у вигляді реакцій на емоційний і фізичний стреси: від відносно короткочасного відчуття дискомфорту з розрізненими симптомами психоемоційного напруження до психопатологічних розладів невротичного і психотичного регістру.
Основними характерними психогенними чинниками були тривалість перебування в бойовій обстановці, інтенсивність бою, індивідуальна реакція на вітальну загрозу, психічний і загальний шок у момент поранення та інше. Психологічна реакція на різноманітні чинники мікро- чи макросоціума у більшості випадків була дезадаптивною, фобічною, що при певних умовах, приводила до зламання психічного опору організму та виникнення емоційно-психічного зриву. Це підтверджувалося тим, що під час опитування 68 % бійців постійно відчували страх у бою, хоча для них це було цілком звичним явищем тому, що почуття страху в бою цілком природно для людини. Підвищена дратівливість, лють, гнів, тяга до насильства були типовими проявами ще однієї констеляції симптомів підвищеної збудливості. Всі обстежені (76 %) вказували на наявність даних симптомів у тому чи
іншому ступені вираженості. У 64% учасників бойових дій відзначалися яскраво виражені бажання бути зрозумілими, соціально визнаними, отримати високу оцінку своїх особистих зусиль, дій при поверненні в мирне життя.
Узагальнення результатів проведеного дослідження дозволило визначити основні аспекти психологічного портрету військовослужбовців: стан песимізму, відчуття занедбаності іншими; недовіра до інших людей, нездатність говорити про війну; втрата сенсу життя, невпевненість у своїх силах, відчуття нереальності того, що відбувалося на війні; відчуття того, що ти міг загинути на війні; відчуття нездатності впливати на хід подій, нездатність бути відкритим у спілкуванні з іншими людьми; тривожність; потреба мати при собі зброю, неприйняття ветеранів інших війн; негативне ставлення до представників влади; бажання зігнати на кому-небудь злість за те, що був посланий на війну і за все, що там відбувалося; ставлення до жінок тільки як до об’єкта сексуального задоволення; потреба брати участь в небезпечних «пригодах»; спроба знайти відповідь на питання про те, чому загинули твої друзі, а не ти, та інше.
Було визначено, що боротьба за виживання оживлює глибоко потаємні людські
інстинкти, які призводять до змін свідомості нормативно-правового контролювання, мобілізації психічних та фізіологічних резервів організму. При цьому у відносинах з оточуючими для них діє закон розподілу на «своїх» та «чужих», інстинкти війни
(«психологічної та соціальної аморальності»). «Психологічна аморальність» – це ситуація санкційного вбивства, яка виникає в умовах війни та обумовлена внутрішньою мотивацією вбивати, щоб не бути убитим, бути сильнішим за всіх інших. У різному ступені виваженості вона зберігається до кінця життя військовослужбовця. «Соціальна аморальність» – це почуття все дозволеного, бо людина має зброю та владу над оточуючими, тому й виникають мародерство, грабіж, криваві розбори, вбивства. Гостре відчуття гибелі або втраченого життя приводе до формування психологічного феномену «жити за себе, і за того хлопця», який виникає на тлі психологічної військової травми.
Висновки:
1.
Проведений аналіз отриманих результатів, визначив, що практично кожний третій мав високий рівень тривожності, депресивності, практично кожен четвертий замислювався над самогубством, що мабуть було обумовлено страхом, відчуттям відчуження, розладами сну, почуттям безперспективності майбутнього.

18 2.
Визначені емоційні реакції були проявами психогенних розладів у межах особистісних ресурсів, які переважно проявлялися ситуаційно обумовленими патологічними порушеннями поведінки зі схильністю до стереотипного повторення вчинків
і способів реагування.
3.
Визначено важливу тенденцію до прагнення бути прийнятим у систему соціальних зв’язків і відносин мирного життя з більш високим, ніж раніше, соціальним статусом, очікування особливого ставлення до себе з боку оточуючих.
4.
Отримані результати свідчать про те, що повернення військового, як особистості до мирного життя є дуже важною та складною проблемою для держави та оточуючих й потребує правильного вирішення різноманітних питань та практичного перетворення. Боротьба за особистість, за його психологічну та соціальну значимість – головна мета нашої діяльності та життя.
Література:
1. Василюк Ф. Е. Психология переживания: анализ преодоления критических ситуаций. – М., 2011. – 79 с.
2. Глебов В. Г. Психологическая адаптация военнослужащих к служебно-боевой деятельности в условиях вооруженного конфликта // Ориентир – 2005. – С. 36–39.
3. Гостюшин А. Энциклопедия экстремальных ситуаций. – М.: Зеркало, 2010. – 251 с.
4. Грининг
Т.
Посттравматический стресс с позиций экзистенциально- гуманистической психологии // Вопросы психологии. – 2004. – № 1. – С. 92–96 5. Гримак Л. П. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности.
– М.: Политиздат, 2010. – 286 с.
6. Заруцький Я. Л. Травматизм у системі загроз національній безпеці України /
Я. Л. Заруцький, В. О. Косевцов, А. Є. Ткаченко // Наука і практика. – 2014. – № 1. – С. 50–
55.
7. Колов С. А. Многофакторная модель деструктивного агрессивного поведения у ветеранов боевых действий // Вестник Санкт-Петербургского Университета. Сер. 11,
Медицина. – 2009. – Вып. 3. – С. 72–77.
8. Лэнгле А. Травма и смысл. Против утраты человеческого достоинства // С собой и без себя. Практика экзистенциально-аналитической психотерапии: сб. статей. – М.: Генезис,
2009. – C. 163–187.
9. Тарабрина Н. В. Психология посттравматического стресса: интегративный подход: автореф. дис. … д-ра психол. наук. СПб., 2008. – 14 с.
10. Юрченко В. Д., Крилюк В.О., Гудима А. А. та ін. Домедична допомога в умовах бойових дій: методичний посібник. – Київ: Середняк Т. К., 2014. – 80 с.
12. Byrne C A, Riggs D S. The cycle of trauma: Relationship aggression in male Vietnam veterans with symptoms of posttraumatic stress disorder. Viol. Vict. 2006; 11: 213–225.
13. Jakupcak M, Conybeare D, Phelps L. et al. Anger, hostility and agression among Iraq
War veterans reporting PTSD and subthershold PTSD. J. Tram. Stress. 2007; 20: 945–954.
References:
1. Vasilyuk FE. Psihologiya perezhivaniya: analiz preodoleniya kriticheskih situatsiy. -
Moscow, 2011: 79 ( Rus.).
2. Glebov VG. Psihologicheskaya adaptatsiya voennosluzhaschih k sluzhebno-boevoy deyatelnosti v usloviyah vooruzhennogo konflikta. – Orientir, 2005. - 36–39 ( Rus.)
3. Gostyushin A. Entsiklopediya ekstremalnyih situatsiy. - Moscow: Zerkalo, 2010. - 251 p. (Rus.).
4. Grining T. Posttravmaticheskiy stress s pozitsiy ekzistentsialno-gumanisticheskoy psihologii // Voprosyi psihologii. – 2004. N 1.- P.92–96 ( Rus.)
5. Grimak LP. Rezervyi chelovecheskoy psihiki: Vvedenie v psihologiyu aktivnosti. -
Moscow: Politizdat, 2010. – 286 p. ( Rus.)
6. Zaruts'kyy YaL. Travmatyzm u systemi zahroz natsional'niy bezpetsi Ukrayiny //. Nauka i praktyka. – 2014. - N 1. -P 50–55 ( Ukr.)
7. Kolov SA. Mnogofaktornaya model destruktivnogo agressivnogo povedeniya u veteranov boevyih deystviy // Vestnik Sankt-Peterburgskogo Universiteta: Meditsina. – 2009. - N
3. – P. 72–77 ( Rus.)

19 8. Lengle A. Travma i smyisl. Protiv utratyi chelovecheskogo dostoinstva]. S soboy i bez sebya // Praktika ekzistentsialno-analiticheskoy psihoterapii: sb. statey. - Moscow: Genezis,
2009. – P. 163–187 (Rus.)
9. Tarabrina NV. Psihologiya posttravmaticheskogo stressa: integrativnyiy podhod: avtoref. dis. d-ra psihol. nauk. – SPb, 2008. – 14 p. (Rus.)
10. Yurchenko VD., Krylyuk VO., Hudyma AA. ta in. Domedychna dopomoha v umovakh boyovykh diy: metodychnyy posibnyk. - Kiyiv: Serednyak , 2014. - 80 p ( Ukr.)
12. Byrne C A, Riggs D S. The cycle of trauma: Relationship aggression in male Vietnam veterans with symptoms of posttraumatic stress disorder // Viol. Vict. – 2006. - N 11. – P. 213–
225.
13. Jakupcak M, Conybeare D, Phelps L. et al. Anger, hostility and agression among Iraq
War veterans reporting PTSD and subthershold PTSD // J. Tram. Stress. – 2007. -N 20. – P. 945–
954.
Работа поступила в редакцию 01.12.2017 года.
Рекомендована к печати на заседании редакционной коллегии после рецензирования
УДК 616.89-051:364-786-787.522
В. В. Вьюн
КЛІНІКО-ФЕНОМЕНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СТАНІВ
ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ У ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ
Харківський Національний медичний університет. Україна
Summary.
Vyun
V.
V.
CLINICAL-PHENOMENOLOGICAL
FEATURES
FORMATION CONDITION OF PROFESSIONAL DESADAPTATION OF MEDICAL
INTERNS. - Kharkiv National Medical University, e-mail: psyhotyp@gmail.com
. In the course of the study, a study was made of the mechanisms of the formation of the state of disadaptation of interns to professional activities and a system of psychotherapeutic correction and psycho- preventive support was offered during the professional training of a specialist. The phenomenology of high, middle and low (state of disadaptation) levels of physician adaptation to professional activity is described. It is established that in the formation of violations of the adaptation of interns to professional activities, there is a multifactorial conditioning in which biological, social and psychological factors are presented in an indissoluble complex, which determines the specificity of clinical manifestations of disadaptive conditions. With the purpose of prevention and correction of adaptation levels to the professional activity of interns, a pathogenetically substantiated system of medical and psychological support was developed and approved during the period of professional training of a specialist, which includes: the use of complex psychotherapeutic and psycho-educational effects; establishment of the purpose of psychotherapy as an impact on pathogenetic significant biopsychosocial factors in the development of states of disadaptation; differentiation of tasks and volume of psychotherapy and psycho-correction in accordance with the type of disadaptive state.
Key words: disadaptation states, professional activity, interns, biological and social factors, mechanisms of formation
Реферат. Вьюн В. В. КЛИНИКО-ФЕНОМЕНОЛОГИЧЕСКОЙ ОСОБЕННОСТИ
ФОРМИРОВАНИЯ СОСТОЯНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЗАДАПТАЦИИ У
ВРАЧЕЙ-ИНТЕРНОВ. В ходе исследования проведено изучение механизмов формирования состояний дезадаптации врачей-интернов к профессиональной
--------------------------------------------
©Вьюн В. В.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас