1   2   3
Ім'я файлу: Особливості системи оцінювання у початковій школі.docx
Розширення: docx
Розмір: 7333кб.
Дата: 02.04.2024
скачати

Тема Особливості системи оцінювання у початковій школі

Зміст




Вступ 3

Розділ 1. 5

Система оцінювання в Новій українській школі 5

1.1.Формувальне оцінювання 6

1.2.Психолого-етичний аспект формувального оцінювання 13

1.3.Вимоги до контролю та оцінювання учнів початкової школи згідно МОН 16

Розділ 2. 21

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ КОНТРОЛЮ І ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ У СУЧАСНІЙ ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ 21

2.1. Формувальне оцінювання як педагогічна технологія 21

2.2. Методичні рекомендації вчителям щодо формувального оцінювання навчальних досягнень молодших школярів 24

2.2.1. Загальні положення 24

2.2.2 Методичні рекомендації для формувального оцінювання дітей 1-4 классі 27

Розділ 3. 31

Практика використання формувального оцінювання 31

3.1. Техніки формувального оцінювання освітніх досягнень молодших школярів 31

3.2. Практика використання формувального оцінювання 33

Висновок 38

Список використаної літератури 40


Вступ
Актуальність дослідження. Тема "Особливості системи оцінювання у початковій школі нової української школи" є вельми значущою в контексті сучасних трансформацій у сфері освіти. Запровадження нової української школи передбачає глибокі зміни у підходах до навчання, покладаючи основний акцент на індивідуалізацію та розвиток особистості кожного учня.

Оцінювання у початковій школі відіграє критичну роль у формуванні освітнього процесу. Перехід від традиційних методів оцінювання, заснованих переважно на знаннях, до більш широкого та глибшого оцінювання, що враховує не лише академічні досягнення, але й розвиток навичок, ставлення до навчання та вміння застосовувати знання в житті, є важливим кроком у розвитку освітньої системи.

Ця тема актуальна через потребу адаптації системи оцінювання до нових вимог, встановлених новою українською школою. Оцінювання повинно відображати не лише результати навчання, а й стимулювати розвиток креативності, критичного мислення, комунікативних навичок та саморегуляції в учнів. Тому дослідження особливостей системи оцінювання у початковій школі в контексті нових українських освітніх стандартів має велике значення для подальшого покращення якості освіти та розвитку дітей.

Мета роботи – дослідити методи, види, форми оцінювання учнів початкової школи. Досягнення цієї мети здійснюється шляхом вирішення наступних основних завдань

Завдання:

- визначити систему оцінювання в новій українській школі.

-визначити методичні системи оцінювання в початковій школі;

- розглянути практичне використання формального оцінювання.

Предметом дослідження даної роботи є собливості системи оцінювання у початковій школі.

Об'єкт дослідження – системи оцінювання у початковій школі.

Методи дослідження даної роботи є вивчення основних документів, які регулюють систему оцінювання у початковій школі, таких як офіційні програми, методичні рекомендації, шкільні положення щодо оцінювання. Аналіз цих документів дозволить отримати уявлення про основні принципи, цілі, та методи оцінювання, що використовуються в освітньому процесі початкової школи.

Структура курсової роботи зумовлена метою і завданнями дослідження і включає вступ, три розділи, сім підрозділів, висновки та список використаних джерел.

Розділ 1.

Система оцінювання в Новій українській школі

Діагностика навчання є необхідною складовою освітнього процесу. Її головна мета полягає у визначенні рівня досягнень поставлених цілей шляхом контролю, перевірки, обліку, оцінювання, збору статистичних даних та їх аналізу, рефлексії, виявлення динаміки освітніх змін та особистісного розвитку учня. Це також передбачає перегляд цілей, уточнення освітніх програм, коригування процесу навчання, прогнозування майбутніх змін та розвитку освітнього процесу [6, c.162].

Оцінювання, як визначає новозеландський вчений К. Е. Бібі, є систематичним збором та тлумаченням фактів, після чого йде судження про їхню цінність та планування наступних кроків. У навчальному процесі оцінювання виконує кілька функцій: контролюючу, навчальну, діагностично-коригувальну, стимулюючо-мотиваційну, розвивальну, виховну та управління процесом навчання.

Розвиток сучасного освітнього процесу у напрямі формування компетентностей призводить до перегляду основних підходів до оцінювання навчальних досягнень учнів. Стандартні тести та контрольні роботи, які фокусуються на недоліках у знаннях та навичках учнів, витісняються методами оцінювання, спрямованими на виявлення того, що учні вміють та знають.

В сучасній школі змінюється загальна мета оцінювання. Тепер воно не лише інструмент оцінювання успішності учня, але й стає засобом навчання для вчителя. Основні цілі сучасного оцінювання включають такі аспекти:

Порівняння фактичного рівня компетентності з очікуваними результатами. Це загальна ціль, яка відповідає традиційній філософії оцінювання. Це спроба оцінити знання та вміння учня під час різних форм оцінювання на завершальному етапі, наприклад, під час підсумкового контролю[14, c.45].

Моніторинг прогресу учня. Оцінювання є частиною процесу навчання і повинно бути систематичним. Це дозволяє учням покращувати свої знання та демонструвати цей прогрес під час подальших оцінювань.

Виявлення дітей з особливими освітніми потребами. Оцінювання допомагає виявити дітей, які потребують додаткової підтримки в навчанні через різноманітні чинники.

Оцінка методів викладання. Результати оцінювання можуть показати необхідність змін в методах викладання.

Перегляд змісту навчальних програм. Оцінювання допомагає визначити частини програми, які потребують коригування [26, c.215].

Інформування батьків. Результати оцінювання можуть бути корисною інформацією для обговорення з батьками під час індивідуальних зустрічей.

Підтримка учнів у самооцінці. Оцінювання допомагає учням зрозуміти, в яких сферах вони можуть покращити свої знання та навички.


    1. Формувальне оцінювання

Аналіз сучасних поглядів вчених країн Європейського союзу на оцінювання навчальних досягнень учнів свідчить про зміни в теорії та практиці цієї галузі педагогіки, зокрема на акцентування особистісно-орієнтованого навчання. Визнання формувальної функції оцінювання стає значущим елементом у навчанні, що відображається як у науковій літературі, так і в Державному стандарті початкової загальної освіти, де рекомендується впровадження формувального оцінювання навчальних досягнень учнів.

Під формувальним оцінюванням розуміють інтерактивне оцінювання прогресу учнів, що надає можливість вчителю визначати потреби учнів та відповідним чином адаптувати процес навчання:

Швейцарський учений Ф. Перрену розглядає формувальне оцінювання як будь-яке оцінювання, що сприяє навчанню та розвитку учня, акцентуючи на активній ролі останнього [2, c.104];

Новозеландські вчені Б. Коуві та Б. Белл розуміють його як двосторонній процес між учителем та учнем з метою оптимізації процесу навчання, підкреслюючи аспект співпраці [5, c.195];

Британський учений П. Блек розглядає формувальне оцінювання як діяльність вчителя та учнів, що надає відомості для корекції навчального процесу, відзначаючи важливість реагування на потреби дитини під час навчання [11, c.128].

Формувальне оцінювання, на відміну від традиційного, де результати тестів та контрольних робіт є основним джерелом інформації про рівень навчальних досягнень учнів, здійснюється у тісному зв'язку з реальним процесом навчання.

І. С. Фішман і Г. Б. Голуб у своїй роботі "Формувальна оцінка навчальних результатів учнів" вказують на те, що формувальне оцінювання передбачає оцінку досягнень учнів, виявлення пропусків у засвоєнні матеріалу для їх подальшого ефективного усунення [19, c.99].

Роль учителя починає мати на меті діалог з особою, яка оцінюється, для того, щоб точніше визначити рівень її досягнень і потенційні можливості та обговорити варіанти покращення ситуації; суб’єкт-об’єктні відносини між учителем та учнями змінюються на суб’єкт-суб’єктні, що відповідає сутності й змісту педагогіки партнерства.

По-сьоме, як результат усіх викладених вище змін, змінюється сутність оцінювання, його цільове призначення – замість «оцінювання навчання» здійснюється «оцінювання для навчання». Оцінювання набуває яскраво вираженого характеру процесу, який:

а) є циклічним;

б) включає такі компоненти кожного циклу:

  • збір інформації;

  • аналіз отриманої інформації;

  • планування дій;

  • реалізація запланованих дій;

  • рефлексія процесу й результату здійснених дій.

Отже, система формувального оцінювання спрямована на отримання інформації, яка дозволяє:

  • учням – набути впевненості у своїх можливостях,

  • батькам – відстежувати процес і результат навчання, виховання і розвитку своєї дитини,

  • учителям – оцінити успішність власної педагогічної діяльності.

Оцінювання перетворюється на процес збору даних з метою прийняття рішень, стає системою пов’язаних між собою рішень і дій, тобто традиційне оцінювання є ретроспективним, а формувальне – перспективним.

Порівняння викладених вище сутнісних особливостей традиційного й формувального оцінювання дозволяє зробити висновок, що саме формувальне оцінювання відповідає компетентнісному, особистісно орієнтованому та діяльнісному підходам, які згідно з Концепцією «Нова українська школа» проголошені як основа реформування змісту освіти.

Роль учителя починає передбачати співбесіду з учнем, який оцінюється, з метою точнішого визначення рівня досягнень та потенційних можливостей і обговорення варіантів покращення ситуації. Відносини між учителем і учнями змінюються з суб'єкт-об'єктних на суб'єкт-суб'єктні, що відповідає сутності та змісту педагогіки партнерства [3, c.77].

Наступною важливою зміною є нова сутність оцінювання та його цільове спрямування – від "оцінювання навчання" до "оцінювання для навчання". Оцінювання стає циклічним процесом, що включає збір інформації, її аналіз, планування дій, виконання запланованих дій та рефлексію процесу і результатів.

Система формувального оцінювання спрямована на отримання інформації, що дозволяє учням набути впевненості у своїх здібностях, батькам відстежувати процес та результати навчання своєї дитини та вчителям оцінювати успішність їхньої педагогічної діяльності [25, c.182].

Формувальне оцінювання відповідає компетентнісному, особистісно орієнтованому та діяльнісному підходам, що відображено в Концепції "Нова українська школа" як основі реформування змісту освіти.

Врахування відмінностей традиційного та формувального оцінювання приведено в Таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Порівняльна характеристика традиційного й формувального оцінювання

Критерій порівняння

Традиційне оцінювання

Формувальне оцінювання

Основний суб’єкт оцінювання

Учитель

(домінує зовнішня оцінка)

Учень(домінує внутрішня оцінка)

Об’єкт оцінювання

Знання, уміння і навички

Складники компетентності + конкретні дії учня

Форма оцінювання

Бальне

Вербальне, описове

Характер оцінювання

Підсумкове (орієнтоване на оцінювання кінцевого результату); узагальнене

Процесуальне; індивідуалізоване

Основний вид контролю

Підсумковий (тематичний, семестровий, річний)

Поточний (оцінювання за принципом «тут і зараз»)

Особливості оцінювання як дії

Моносубʼєктність дії

Полісубʼєктність дії (взаємодія)

Цільове призначення

Оцінювання навчання

Оцінювання для навчання

Спрямованість оцінювання

Ретроспективне оцінювання

Перспективне оцінювання

Вчителям варто розглядати оцінювання як не просто завершення процесу навчання, а як його неот'ємну складову. Частіше та систематичніше проводивши оцінювання, воно стає менш напруженим для учнів та менше приховує несподіванок. Частіші оцінки надають учням негайну зворотну інформацію, що поліпшує навчання. Це дає учням можливість отримувати поради вчителя безпосередньо після виконання завдань, що дозволяє їм краще запам'ятовувати та використовувати ці поради у майбутньому [17, c.60].

Формувальне оцінювання забезпечує учням повернення зворотнього зв'язку на їхньому професійному й особистісному рості. Учні використовують той самий підхід для формувальної оцінки, що й для підсумкової. Формувальне оцінювання має орієнтуватися на майбутнє, сприяючи учням у підготовці до успішного завершення курсу й досягненню очікуваних результатів.

Результати формувального оцінювання можуть враховуватися під час підведення кінцевої оцінки. Це спонукає учнів до більш обдуманих підходів до оцінювання. Це також допомагає розподілити кінцеву оцінку на декілька проміжних, що використовують різні методи оцінювання, зменшуючи напругу, пов'язану з отриманням кінцевої оцінки.

Формувальне оцінювання дає змогу відслідковувати особистісний розвиток дитини й процес засвоєння ними навчального досвіду як основи компетентності. Це оцінювання:

  • дозволяє побудувати індивідуальні траєкторії розвитку учнів;

  • вчасно виявляє проблеми й уникнути їх нагромадження;

  • мотивує учнів до досягнення кращих результатів;

  • розвиває ціннісні якості особистості, бажання навчатися та впевненість у власних здібностях.

Алгоритм дій вчителя у процесі організації формувального оцінювання може бути поданий у такому порядку:

  1. Формулювання чітких і зрозумілих для учнів навчальних цілей.

  2. Створення ефективного зворотного зв'язку.

  3. Забезпечення активної участі учнів у процесі навчання.

  4. Представлення учням критеріїв оцінювання.

  5. Підтримка учнів у розвитку навичок самоаналізу (рефлексія).

  6. Коригування підходів до навчання спільно з учнями на основі результатів оцінювання [15, c.57].

Давайте розглянемо кожен з цих етапів.

Навчальні цілі. Оцінювання активності учня є основою формувального оцінювання. Вчитель на початку уроку формулює, узгоджує та обговорює з учнями цілі уроку. Через регулярні обговорення цілей вони перетворюються на стандартну частину спільної роботи вчителя та учнів.

Формулювання конкретних навчальних цілей базується на таксономії Б. Блума, що визначає шість категорій цілей:

  • Знання

  • Розуміння

  • Застосування

  • Аналіз

  • Синтез

  • Оцінювання [12, c.173]

Ефективний зворотний зв'язок має бути своєчасним, зрозумілим та побудованим на взаємоповазі та підтримці. Техніки формувального оцінювання, які розширюють інструментарій для вимірювання навчальних досягнень учнів, наведені в таблиці 1.2.

Техніка

Процедура використання техніки

Індекс-картки для узагальнення або запитань

Учитель періодично роздає учням картки із завданнями, зображеними з обох боків (почергово перевертаючи певним боком): назвіть основні ідеї вивченого матеріалу, узагальніть їх; визначте, що з вивченого ви недостатньо зрозуміли, сформулюйте свої запитання

Сигнали рукою

Учитель просить учнів показувати сигнали, що позначають розуміння або нерозуміння матеріалу (у ході пояснення понять, принципів, процесу тощо). Попередньо потрібно домовитися з учнями про використання таких сигналів:

  • Я розумію __ і можу пояснити (великий палець руки спрямовано вгору).

  • Я все ще не розумію __ (великий палець руки спрямовано в сторону).

  • Я не зовсім упевнений у __ (помахати рукою).

Після ознайомлення із сигналами учитель опитує учнів кожної групи: Що саме Ви не зрозуміли? У чому відчуваєте невпевненість? Що ви зрозуміли й можете пояснити?

За результатами отриманих відповідей учитель приймає рішення про повторне вивчення, закріплення теми або продовження вивчення тем за програмою

Світлофор

У кожного учня є картки трьох кольорів світлофора. Учитель просить учнів показувати карткою відповідного кольору розуміння (зелений), неповне розуміння (жовтий), нерозуміння (червоний) матеріалу. Після сигналу учитель з’ясовує: що зрозуміли? Що не зрозуміли?

Однохвилинне есе

Техніка, яка використовується з метою представлення учнями зворотного зв’язку про вивчене з теми.
Для написання есе вчитель може поставити такі запитання: Що найголовніше ти дізнався сьогодні? Які питання залишилися для тебе незрозумілими?

Вимірювання температури

Метод використовують для виявлення того, наскільки учні правильно виконують завдання. Для цього діяльність учнів призупиняється запитанням: «Що ми робимо?». Відповідь на поставлене запитання – демонстрація розуміння завдання  або процесу його виконання.

У разі роботи в парах або групах учитель просить пару або групу продемонструвати процес виконання завдання. Інші спостерігають.

Мовні зразки (підказки)

Учитель періодично дає учням мовні зразки (вислови, підказки), які допомагають будувати відповідь. Наприклад: Основною ідеєю  (принципом, процесом) є ______, тому що ____.  

Трихвилинна пауза

Учитель надає учням трихвилинну паузу, яка дає можливість учням обдумувати поняття, ідеї уроку, пов’язати з попереднім матеріалом, знаннями, досвідом, а також визначитися із незрозумілими моментами.

Я змінив/змінила своє ставлення до…

Я дізнався/дізналася більше про…

Я здивувався/здивувалася тому, що …

Я відчув/відчула…

Я ставився/ставилася до …

Дві зірки й побажання

(взаємооцінювання)

 

Застосовується для оцінювання творчих робіт учнів, творів, есе. Учитель пропонує перевірити роботу однокласника. Коли учні коментують роботи один одного, вони не виставляють оцінки, а вказують на два позитивні моменти – «дві зірки» – і на один момент, який потребує доопрацювання – «побажання»

Техніка «Тижневий звіт»

У кінці навчального тижня кожному учневі пропонується дати відповіді на запитання «Чому я навчився за тиждень?», «Що для мене залишилося нез’ясованим?», «Які запитання я б поставив учням, якби був учителем?» тощо 

Отже, зворотний зв'язок є позитивним. Позитивно налаштований учитель пропонує учневі допомогу у виконанні завдання. Чим більше інформації отримує вчитель про те, що учні знають, як міркують, що вчать і як, тим більше має можливостей для корегування процесу.


    1. Психолого-етичний аспект формувального оцінювання

Кожного року сотні тисяч українських дітей переступають поріг шкіл, розпочинаючи свій шлях у ролі учня чи учениці. Вони очікують, ніби актори на сцені, на аплодисменти за свої досягнення. Ці аплодисменти для дитини та її батьків є оцінкою, яка може стати спонуканням до освітнього зростання або привести до невпевненості в собі, збільшеної тривожності та втрати інтересу до навчання [4, c.87].

В педагогічній теорії оцінка є невід’ємною складовою освітнього процесу, механізмом визначення його якості. На рівні свідомості особистості оцінка еквівалентна її цінності для інших. Тому проблема гармонізації відносин між "дитиною" та "соціальним інститутом освіти" під час оцінювання є особливо актуальною

Різні дослідники, такі як Ш. Амонашвилі, Б. Ананьєв, Т. Боровкова, Д. Колесов, А. Маркова, І. Морєв, Г. Цукерман та інші, вивчали психолого-педагогічне значення педагогічної оцінки. Наприклад, Ш. Амонашвилі зауважував, що оцінка, якій приписується роль лише фіксатора результатів оцінювання, насправді може стати для дитини джерелом радості або горя [22, c.215].

Вчені також зосереджували увагу на психологічних аспектах оцінювання, вказуючи на його вплив на навчальний процес та розвиток особистості учня. Згідно їх досліджень, педагогічна оцінка виконує дві важливі функції: співвіднесення та мотивацію.

Співвіднесення вказує на певні результати та рівень досягнень учня. Мотиваційна функція пов’язана з впливом на особистість учня, що може призводити до значних змін у їхній самооцінці, навчальних прагненнях, поведінці та взаємині всередині освітнього процесу.

Для оптимізації цих функцій оцінки у початковій школі на сучасному етапі важливим є розуміння відношень між різними вимірами педагогічної оцінки та впровадження оцінювальних суджень замість бальних оцінок. Це дасть змогу врахувати вікові особливості дитини та сприятиме її адаптації до нової соціальної ролі учня [9, c.150].

З урахуванням важливості контролю та оцінювання для забезпечення якості освіти в Україні відбувається певне нормування цих складників освітнього процесу загалом і в частині впровадження формувального оцінювання. Це відображається у таких документах, як наказ Міністерства освіти і науки України від 20.08.2018 № 924 «Про методичні рекомендації щодо оцінювання навчальних досягнень учнів першого класу в Новій українській школі», лист МОН від 23.08.17 року № 1/9-450 «Щодо методичних рекомендацій для експериментальних загальноосвітніх навчальних закладів» і т. д.

Контрольно-оцінювальну діяльність слід спрямовувати на формування позитивної самооцінки учнів. За сприятливих умов навчання і виховання починає формуватися адекватна самооцінка, яка стосується їхніх особистісних якостей, досягнень і можливостей. Створюючи такі умови, слід враховувати індивідуальні особливості кожного учня [16 c.11].

Формувальному оцінюванню підлягає процес навчання учня, спрямований на досягнення очікуваного результату. Метою такого оцінювання є формування впевненості в собі, відзначення будь-якого успіху, акцентування уваги на сильних сторонах, діагностування досягнень, адаптація освітнього процесу до здатностей дитини, стимулювання бажання вчитися та запобігання побоюванням помилитися.

Формувальне оцінювання має мотивувати й надихати дитину на навчання, вияв власних здобутків та сприяння формуванню навичок застосування знань під час виконання завдань.

Оцінювання також повинно сприяти розвитку у дітей навичок самоконтролю. Різні техніки самоконтролю можуть бути цікавим способом для дітей оцінювати свої досягнення. Зворотний зв'язок у процесі оцінювання кожної роботи має орієнтувати їх на успіх, підтримуючи й надихаючи на саморозвиток.

Важливо пам'ятати, що похвала та заохочення є корисними для дітей зі зниженою самооцінкою, тоді як діти з завищеною самооцінкою можуть потребувати більш критичного підходу. Стимулювальним буде порівняння прогресу дитини з її попередніми досягненнями, але варто акцентувати увагу на позитивній динаміці розвитку.

Загалом, важливо підходити до кожної дитини індивідуально, надавати змогу досягати успіхів у роботі і підтримувати їх в правильному світлі перед однокласниками [8, c.134].

Отже, використання формувального оцінювання у єдності технологічного й психолого-етичного підходів:

  • змінює акценти в системі функцій оцінювання;

  • оптимізує їх взаємодію та взаємовплив, що забезпечує спрямований, посилений ефект оцінки;

  • оптимізує роль оцінки як механізму впливу на дитину як особистість та її освітню діяльність [24, c.186].

Таким чином, психолого-етичний аспект формувального оцінювання виявляється у визнанні унікальності кожного учня та сприяє розвитку їхньої самосвідомості та мотивації до навчання. Цей підхід сприяє психологічному комфорту учнів, створюючи сприятливе середовище для їхнього особистісного росту та навчання.

    1. Вимоги до контролю та оцінювання учнів початкової школи згідно МОН

Відповідно до Наказу МОН від 19.08.2016 року, були визначені настанови щодо контролю та оцінювання успішності учнів початкової школи. Погляньмо на них детальніше.

Орієнтовні вимоги до оцінювання успішності учнів початкової школи полягають у визначенні, вимірюванні та оцінці навчальних досягнень, що структуровані за навчальними програмами з різних предметів. Оцінювання успішності учнів проводиться усно:

  • У 1 класі з усіх предметів обов’язково. Вчитель може надавати словесну оцінку знань, вмінь і навичок учнів 2 класу за рішенням педагогічної ради закладу;

  • У 2-4 класах з обов’язкових предметів: "Інформатика", "Музичне мистецтво", "Образотворче мистецтво", інтегрованого курсу "Мистецтво", "Основи здоров’я", "Фізична культура", "Я у світі" та "Трудове навчання";

  • У 1-4 класах з усіх необов’язкових предметів [20, c.37].

Оцінювання успішності учнів здійснюється за 12-бальною шкалою в інваріантних предметах освітніх галузей: "Мови і літератури (мовний і літературний компоненти)", "Математика", "Природознавство".

Оцінка успішності відбувається під час контролю з виконанням таких основних функцій: мотиваційної, діагностичної, коригувальної, передбачувальної, навчально-перевіркової, розвивальної, виховної.

Об’єктами контролю під час навчання у початковій школі є складові предметних компетентностей: знання про предмети та явища світу, їх взаємозв'язки й відношення, вміння та навички застосовувати отримані знання, творчий досвід, ціннісні уявлення. Вчитель фіксує результати контролю в Класному журналі та табелях навчальних досягнень.

Контроль успішності включає перевірку та оцінювання результатів навчальної діяльності. За формою організації навчання учнів перевірка може бути індивідуальною, груповою, фронтальною; за способом – усною (бесіда, розповідь), письмовою (самостійні й контрольні роботи, перекази, диктанти, тести), а також практичною (досліди, проекти, портфоліо, спостереження, робота з картами, таблицями, моделями).

Перевірка успішності здійснюється за допомогою різних методів, обраність яких зумовлена вмістом предмета, його обсягом, рівнем учнів. Для перевірки успішності учнів застосовують завдання різних когнітивних рівнів: на відтворення знань, на розуміння, на застосування в стандартних і змінених ситуаціях, уміння висловлювати власні судження, ставлення, оцінки.

Оцінювання – це процес визначення рівня навчальних досягнень учня/учениці в оволодінні змістом предмета відповідно до вимог навчальних програм. Результатом є педагогічна оцінка, яка відображається в оцінювальних судженнях вчителя у словесній формі чи балами. Оцінювання в початковій школі засноване на досягненнях учня/учениці, а не на його невдачах. Результати оцінювання доступні лише для учня та його батьків [13, c.208].

У вербальному оцінюванні використовуються усні й письмові судження, які характеризують процес навчання та його результати: рівень освоєння знань і вмінь з предметів, особистісний розвиток учнів. Характеристика особистісного розвитку учнів відображає їхню самостійність, відповідальність, комунікабельність, спроможність працювати в групі, ставлення до навчальної роботи, рівень зусиль, формування інтересів та цінностей та інше. Недопустиме заміщення оцінок іншими зовнішніми атрибутами (зірочками, квітками, прапорцями).

  • Об'єктивність й точність оцінок гарантуються такими критеріями:

  • Якість знань (міцність, повнота, глибина, системність, дієвість);

  • Сформованість ключових і предметних компетентностей, методів навчальної діяльності;

  • Досвід творчої діяльності;

  • Досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу та інших людей [7 c.40].

У початковій школі застосовують два види контролю: поточний та підсумковий, які реалізуються через поточну перевірку та оцінювання, а також підсумкову перевірку та оцінювання.

Поточний контроль здійснюється під час вивчення теми або розділу з метою оцінки рівня розуміння та первинного засвоєння окремих елементів навчального матеріалу, їх зв’язків із попередніми темами, закріплення знань, умінь і навичок перед вивченням нового матеріалу.

Поточну перевірку проводять індивідуально або фронтально усно або письмово на кожній темі, визначеній програмою, учитель враховує її під час підготовки до уроку. Ця перевірка може бути короткочасною (10-15 хвилин) письмовою роботою, яка тестує окрему частину навчального матеріалу, і зазвичай використовується для діагностики.

Підсумкова перевірка в 1 класі включає контрольні роботи в кінці року. У 2-3 класах це тематичні перевірки, а в 4 класі – тематичні перевірки та підсумкові контрольні роботи в кінці року, що охоплюють предмети, які потребуються для державної атестації.

Тематична перевірка у 2-4 класах здійснюється через тематичні контрольні роботи після вивчення кожної програмової теми або розділу. Перевірки проводять на другому або третьому уроці серед тижня, зазвичай не більше двох на тиждень. Приблизний час на виконання завдання: 30 хвилин для другого класу, близько 35 хвилин для третього і четвертого класів.

Тематичні перевірки у предметах "Я у світі", "Основи здоров’я", "Трудове навчання", "Образотворче мистецтво", "Музичне мистецтво", "Мистецтво", "Фізична культура" та "Інформатика" не проводяться [18, c.98].

В початковій школі використовуються різні методи оцінювання. Поточне оцінювання базується на результативності поточних знань учнів – відповідях під час усних опитувань, виконанні письмових завдань, включаючи класні або самостійні роботи. Оцінка може бути у вигляді відмінності або балів, узятих з певних критеріїв оцінювання, передбачених програмою початкової школи. Але усні фрагментарні відповіді учнів не оцінюються за цим методом.

Під час оцінювання усних знань учнів, розглядаються їхні знання та навички: правильність, повнота, глибина, системність, усвідомленість, а також культура мовлення та послідовність викладу матеріалу. При оцінюванні практичних завдань уважно враховуються самостійність, послідовність, правильність та усвідомленість. Щодо письмових робіт, важливими є правильність і обсяг виконаної роботи.

Учитель оцінює якість виконання письмових робіт кожного учня, перевіряючи їх до наступного уроку. Він надає рекомендації щодо усунення помилок колективно або індивідуально в залежності від типу та кількості помилок.

У перших класах при вивченні письма окремих літер або цифр, вчитель/вчителька підкреслює правильно написані зразки та намагається виправити помилки. На додаток, вона вказує де та як учень/учениця допустили помилку. У подальших класах виправлення помилок не рекомендується. При оцінці письмових робіт враховується форма, розмір, нахил, поєднання літер, та культура оформлення [21, c.143].

Підсумкове оцінювання здійснюється за результатами вивчення теми, семестру чи навчального року. У ньому враховуються всі попередні оцінки учнів, отримані під час вивчення теми, та оцінка за тематичні роботи. Підсумкове оцінювання з певних предметів не проводиться.

Таким чином, вимоги до контролю та оцінювання учнів початкової школи відповідно до Міністерства освіти передбачають ретельний моніторинг навчальних досягнень, розвитку ключових компетентностей та залучення учнів до активного навчання. Ці вимоги спрямовані на створення системи оцінювання, яка враховує індивідуальний розвиток кожного учня та сприяє всебічному його зростанню.

Розділ 2.

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ КОНТРОЛЮ І ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ У СУЧАСНІЙ ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2.1. Формувальне оцінювання як педагогічна технологія

Проблема забезпечення технологій для формувального оцінювання в початковій освіті є надзвичайно актуальною, оскільки:

  1. Згідно з Концепцією реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти "Нова українська школа до 2029 року", початкова освіта стала першою у процесі реформ.

  2. Згідно з наказом Міністерства освіти від 20.08.2018 № 924 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень учнів першого класу в Новій українській школі", досягнення молодших школярів не підлягають оцінці в балах.

  3. Об’єкти оцінювання - молодші школярі - мають безліч особливостей психофізіологічного, психічного, когнітивного, емоційного й соціального характеру [21, c.143].

Початковий підхід учителя до формувального оцінювання може базуватися на ряді запитань, які слугують орієнтирами для створення моделі:

  1. Для чого проводиться оцінювання?

    • Для виявлення сильних сторін учнів, розуміння методів навчання, підтримки успіхів учнів, сприяння саморефлексії, визначення підтримки для дітей, розуміння прогресу дітей батьками та адміністрацією школи.

  2. Хто здійснює оцінювання?

    • Оцінювання повинно здійснювати не лише вчитель, а й учні мають оцінювати власні досягнення та досягнення інших учнів.

  3. Як проводити оцінювання?

    • Оцінювання базується на розроблених та затверджених критеріях, які вчитель пояснює учням на початку навчання.

  4. Що оцінювати?

    • Уміння представляти знання, спосіб виконання завдань, результати та їх отримання, рівень опанування компетентностей учнями тощо.

  5. Яка мета оцінювання?

    • Діагностика складнощів, мотивація та підтримка успіхів у досягненні навчальних цілей.

  6. Коли проводити оцінювання?

    • Перед початком та під час процесу навчання [21, c.100].

Для створення системи формувального оцінювання вчитель може користуватися моделлю вимірювання освітніх досягнень учнів, запропонованою командою міжнародного освітнього проєкту "Живемо в демократії" (Living-democracy).

Модель включає три рівні оцінювання досягнень учнів:

  1. Підходи, що включають самооцінку учнів та оцінку іншими.

  2. Різні форми оцінювання: процесу, досягнень та перспектив. Кожна форма має свої переваги й недоліки.

  3. Стандартний підхід, що базується на індивідуальних, цільових та соціальних стандартах. Цей підхід впливає на майбутнє навчання учня .

Взаємозв'язок трьох рівнів демонструється через кубічну модель на рисунку 2.1.



Рис. 2.1. Модель вимірювання (оцінювання) освітніх досягнень учнів

Використання формувального оцінювання на конкретному уроці стане ефективним при дотриманні вчителем певного алгоритму дій:

  1. Формулювання чітких та зрозумілих для учнів навчальних цілей.

  2. Пояснення учням критеріїв оцінювання.

  3. Забезпечення активної участі учнів у процесі навчання.

  4. Надання ефективного зворотного зв'язку.

  5. Сприяння умінню й можливості учнів аналізувати власну діяльність (рефлексія).

  6. Коригування підходів до навчання спільно з учнями, враховуючи результати оцінювання [21, c.116].

Цей алгоритм розроблений у педагогічній літературі та закріплений в методичних рекомендаціях щодо оцінювання навчальних досягнень учнів першого класу (додаток до наказу МОН від 20.08.2018 № 924).

Оскільки мета є ключовим елементом будь-якої діяльності, для ефективного використання потенціалу формувального оцінювання, вчитель повинен використовувати науково обґрунтовані вимоги до мети уроку та технології визначення цілей:

  1. Формулювання цілей згідно з принципом SMART:

    • Конкретні (Specific),

    • Вимірні (Measurable),

    • Досяжні (Achievable),

    • Відповідні (Relevant) об'єктивному змісту навчання та рівню готовності класу/групи/учня,

    • Часово визначені (Timed / Time-bound) [23, c.209].

  2. Використання таксономії цілей і піраміди когнітивних цілей Б. Блума. Наприклад, цілі можуть бути сформульовані для вивчення одного матеріалу чи теми за різними підходами – традиційним та згідно з принципом SMART.


Ось приклади формулювання цілей для вивчення однієї теми, але з використанням різних підходів (традиційного та SMART).

Приклад :

Тема/проблема: "Здоров'я ротової порожнини людини"

Мета, сформульована традиційним підходом: Учень/учениця розуміє значення гігієни ротової порожнини та дотримується відповідних правил у повсякденній практиці [1, c.190].

Мета, сформульована за принципом SMART: Учень/учениця може ідентифікувати активний інгредієнт у зубній пасті, пояснює, чому важливо двічі на рік відвідувати стоматолога для чищення зубів, описує, як погана гігієна ротової порожнини впливає на загальний стан здоров'я.

Отже, формувальне оцінювання виявляється як не лише метод оцінки знань, але й педагогічна технологія, спрямована на підтримку навчання та особистісного розвитку учнів. Ця методика надає можливість педагогам індивідуалізувати навчання, стимулюючи активну участь учнів та розвиток їхніх ключових навичок.
2.2. Методичні рекомендації вчителям щодо формувального оцінювання навчальних досягнень молодших школярів

2.2.1. Загальні положення

У практичних рекомендаціях описано підходи до оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів загальноосвітніх шкіл в умовах спрямованого на особистість та компетентнісного навчання.

Оцінювання розглядається як процес отримання даних про рівень сформованості навчальних результатів учнів, їх аналіз та узагальнення для утворення висновків про предмет оцінки. Мета оцінювання полягає у створенні сприятливих умов для розвитку талантів та здібностей кожного учня, формуванні його компетентностей та універсальних навичок, враховуючи його вікові та індивідуальні особливості та потреби. Також важливе визначення якості навчального процесу та методів підвищення його ефективності [10, c.118].

Суттєвим аспектом оцінювання є рівноправна взаємодія всіх учасників навчального процесу, спрямована на формування активної позиції учня через його залучення до самооцінки, взаємної оцінки та прийняття рішень стосовно подальших навчальних дій.

Згідно із Законом України "Про загальну середню освіту", оцінювання базується на принципах дитиноцентризму, об'єктивності, добросовісності, справедливості, неупередженості, систематичності, критеріальності, гнучкості, перспективності, диференціації та конфіденційності, а також планування, чіткості, прозорості, відкритості та доброзичливості.

Основні функції оцінювання - формувальна, діагностична, мотиваційно-стимулююча, розвивальна, орієнтувальна, коригувальна, прогностична, констатувальна та виховна. Згідно з метою оцінювання, пріоритетними є формувальна та діагностична функції.

Формувальну функцію оцінювання забезпечує відстеження навчального прогресу учня, визначення його потреб та напрямок удосконалення освітнього процесу з урахуванням досягнень у навчанні.

Діагностична функція дозволяє виявити рівень набутого учнями досвіду навчання відповідно до поставлених цілей, виявити передумови сформованості результатів, причини утруднень, коригувати навчальний процес, відстежувати динаміку формування результатів та прогнозувати їх розвиток. Ці функції взаємодоповнюють одна одну та визначають особливості проведення оцінювання.

Об'єктами оцінювання є результати навчання учнів, включаючи процес досягнення ними цих результатів. Відповідно до законодавства України, результатами навчання є знання, вміння, навички, мислення, погляди, цінності та інші особисті якості, отримані в процесі навчання, виховання та розвитку, які можна ідентифікувати, виміряти та оцінити, які учень може продемонструвати після завершення освітньої програми [14, c.45].

Для оцінювання, враховуючи вікові особливості учнів початкових класів, запропоновано виділяти об'єктивні результати навчання (знання предметів та явищ оточуючого світу, вміння оперувати цими знаннями, досвід навчальних дій, творча діяльність) та особистісні якості учня (активність, ініціативність, старанність, комунікабельність, самостійність, відповідальність, цінності), проявлені у процесі навчання.

Відповідно до пункту 28 Державного стандарту початкової освіти, отримання даних, їх аналіз та формулювання висновків про результати навчання учнів відбувається через:

  1.   1   2   3

    скачати

© Усі права захищені
написати до нас