Ім'я файлу: увага дітей з порушеннями мовлення Гончар.docx
Розширення: docx
Розмір: 226кб.
Дата: 02.02.2022
скачати
Пов'язані файли:
свій приклад.docx


ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УВАГИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ

Увага забезпечує сприймання та розуміння особистістю предметів та явищ, відносин між ними; є невід’ємною частиною психічних процесів та станів; являється – необхідним психологічним компонентом діяльності особистості. Увага повноцінно взаємодіє з іншими психічними функціями які допомагають реалізовувати свою діяльність завдяки формуванню (мислення), збереженню (пам’ять) отриманню (сприймання) інформації. Це означає, що порушення уваги призводить к порушенню інших когнітивних функцій та до зміні емоційного фону особистості.

Успішність організації навчально-виховного процесу, залежить від стану сформованості у дітей психічних явищ, основна роль серед яких належить довільній формі уваги. Недостатній розвиток властивостей уваги є причиною труднощів, особливо у дошкільників з порушеннями мовленнєвого розвитку при опануванні знаннями, уміннями та навичками (Н. Гаврилова, С. Конопляста, Т. Сак, Н. Пахомова, В. Тарасун, М. Шеремет та ін.).

Аналіз останніх досліджень. Проблему уваги вивчали в межах загально-теоретичних психологічних (Т. Дуткевич, Ю.Трофімов, О. Цигипало та ін.), педагогічних (Л. Виготський, О. Леонтєв та ін.), та фізіологічних (Л. Бадалян, Ю. Биков, Е. Хомська та ін.) підходів; у дітей з типовим психофізичним розвитком (Л. Василенко Р. Павелків, В. Поліщук, М. Савчин та ін.) та в межах вивчення психічних процесів у дітей з порушеннями мовлення (Л. Андрусишина, Н. Гаврилова, С. Конопляста, Р. Мартинова, Н. Пахомова, Т. Сак, Є. Соботович, В. Тарасун, О. Трошин); атиповим розвитком (Ю. Бугера, В. Шорохова та ін.).

Наукові дослідження (В. Воробьевої, В. Глухової, Н. Гаврилової, С. Коноплястої, О. Мастюкової, Т. Сак та ін.) доводять, що порушення мовленнєвої діяльності значно впливають на когнітивний розвиток дітей, зокрема на процеси уваги.

У дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку увага характеризується нестійкістю, низьким рівнем довільності, їм важко виконувати завдання за словесною інструкцією. Такі труднощі викликають складнощі у плануванні своїх дій, порушують аналіз та синтез отриманої інформації. Що призводить до великої кількості помилок при диференціації кольорів, форм, розташуванні фігур тощо. Так, у дітей із ЗНМ (А. Ястрєбова, Л. Спіров, О. Мастюкова, Т. Філічьова та ін.) спостерігали недостатню стійкість уваги, обмеженість у можливостях її розподілу. Часто являються не сформованими або частково порушеними усі види контролю за діяльністю. Розподіл уваги між мовленням та практичною діяльністю визиває відповідні труднощі при виконанні поставлених перед дітьми завдань.

С. Конопляста відмічає, що діти з ринолалією мають розгальмовану, не стійку увагу. Під час навчальних занять у них спостерігається зниження рівня працездатності та продуктивності. К. Беккер, Л. Юрова, А. Кузьміна у дітей із заїканням відмічають знижену пізнавальну активність, низьку концентрацію уваги. За їх дослідженнями такі діти гірше виконують діяльність, яка потребує високого рівня автоматизації. У такої групи дітей можливий знижений процес довільної уваги, що вказує на ступінь порушення власного мовно-моторного компоненту, так як відбувається тісний взаємозв’язок між ступенем порушення уваги та важкістю мовленнєвого порушення (В. Калягін, Е. Кулієв та ін.) [1].

Науковці Л. Волкова, А. Вінокур та ін. у своїх дослідженнях розкривають, що діти з ФНМ мають недостатньо стійку увагу. А дослідження Г. Каше, В. Філічової та ін. свідчать, що у дітей з ФФНМ переважає швидке виснаження, відволікання, зниження рівня стійкості та переключення уваги. Все це залежить від недостатньої рухливості основних нервових процесів в корі головного мозку індивідуальних відмінностей.

У свою ж чергу Р. Мартинова у своїх дослідженнях вказує, що у деяких дітей-дислалаків спостерігається втомленість, виснажливість, відволікання, але у загальному ці діти налаштовані на отримання позитивного результату. А у дітей дизартриків при будь-якому навантаженні спостерігається характерна нестійкість уваги, втомлення, відволікання

Згідно з дослідженнями Т. Бахмач, С. Коноплястої, А. Обухівської, Т. Сак увага дітей з порушенням мовлення має певні особливості такі як:

а) зменшення стійкості, концентрації уваги внаслідок загальної втоми;

б) неадекватні коливання уваги часто без будь-якої причини;

в) генералізованість і селективність уваги виявляється у неспроможності дітей зосередитися на розв'язанні завдання [3].

Діти з порушенням мовлення відрізняються за якісними показниками уваги. Наприклад, одним притаманна нестійка увага, що поєднується з достатнім рівнем розвитку пізнавальної діяльності (сприймання, пам'яті, наочно-образного і словесно-логічного мислення). При цьому основним чинником є порушення саморегуляції. Іншим дітям властивий обмежений обсяг уваги, що поєднується з недорозвитком пізнавальних процесів, уповільненим темпом діяльності, недостатньою короткотривалою пам'яттю.

Характерна особливість довільної уваги у дітей з порушенням мовлення полягає в залежності від модальності подразників (зорового або слухового): в умовах словесної інструкції дітям важче зосередити увагу на виконанні завдання, ніж в умовах зорової. Дітям складно, майже недоступно розподіляти увагу між мовою і практичними діями.

Більшість дітей з порушенням мовлення не можуть зосередитися і підтримувати нормальний рівень уваги протягом тривалого часу. Обсяг, стійкість, розподіл, переключення уваги в них гірші, ніж у ровесників з типовим розвитком. У процесі виконання навчального завдання діти реагують навіть на незначні подразники навколишнього середовища: малопомітний рух предметів або слабкий звук відволікають їхню увагу. Часто діти концентрують увагу на другорядних подразниках і не реагують на основні.

Таким чином, аналіз літературних джерел доводить, що у дітей із порушеним мовленнєвим розвитком спостерігається зниження уваги, такі діти швидко втомлюються, часто відволікаються, через що знижується продуктивність засвоєння матеріалу на заняттях.

В сучасній психології існують різні методи дослідження процесу уваги у дітей дошкільного. Зокрема, для діагностики слухової уваги використовуються методику К. Черрі "Вечірка з коктейлем"; для зорової – методика вибіркового бачення (У. Найсер), методики пошуку,методики реєстрації рухів оком, методики, що вимагають розподілу уваги; для тактильної – методики, що вимагають розподілу уваги; для діагностики обсягу уваги – методики повного відтворення; для діагностики спрямованості – методики передналаштування. Також для дослідження уваги можна використовувати методики, які використовують фізіологічні кореляти уваги.
Аналіз науково-методичних джерел в галузі психології, логопедії та нейропсихології виявив, що існують різні типи методик, які дають можливість вивчити різноманітні процеси уваги. В нашому дослідженні були обрані методики, які відповідали віку досліджуваних дітей та дозволяли вивчити продуктивність, стійкість, переключення, розподіл, об’єм та рівень розвитку фонематичної уваги у дітей з типовим та порушеним мовленнєвим розвитком.
Для дослідження рівня продуктивності та стійкості уваги нами була використана методика Р. Нємова "Знайди і викресли". Матеріали експериментального дослідження показали, що низький рівень (від 0 до 2 балів) спостерігався лише у старших дошкільників з порушеннями мовлення, зокрема у дітей з ЗНМ ІІІ рівня (75 %), найменше було дітей з ФНМ (14,2%) та ФФНМ (40 %). Середній рівень (від 3 до 4 балів) мали 66,7 % дітей ФНМ (57,3%) та ФФНМ (60 %), 25%  ЗНМ та 40% дошкільників з типовим психофізичним розвитком. Високий рівень (від 5 до 6 балів) спостерігався у незначної частини дошкільників з порушеннями мовлення, а саме у 28,5 % у дітей з ФНМ; найбільше цей рівень відповідав дітям з типовим психофізичним розвитком (60%) (див. рис. 1).

Аналіз якості виконання методики виявив, що у дошкільників з типовим мовленнєвим розвитком переважає дуже високий рівень продуктивності та стійкості уваги. Рівень продуктивності та стійкості уваги у дошкільнят з порушеннями мовленнєвого розвитку різний і залежить від складності порушень. Слід зазначити також, що під час проведення діагностики дошкільники логопати, особливо з загальним недорозвиненням мовлення, часто виявляли небажання працювати і потребували постійного стимулювання та демонстрації зразка роботи. Потрібно зазначити, що були дошкільники з фонетичним недорозвиненням мовлення, які виконували завдання на рівні зі своїми однолітками без мовленнєвих патологій.



Рис. 1. Визначення продуктивності та стійкості рівня уваги у дітей дошкільного віку
Наступним кроком було визначення переключення та розподілу уваги дитини, за допомогою методики "Простав значки". У процесі дослідження нами було визначено, що значна кількість дітей з ПМР (ФНМ  14,2%, ФФНМ  20% ЗНМ  87%) мали низький рівень (від 0 до 1 балів) на відмінно від їх ровесників без мовленнєвих порушень (5%). Середній рівень (від 2 до 3 балів) було визначено у дітей більше у дітей з типовим психофізичним розвитком (50%) та з ФФНМ (80%), менше у дошкільників з ФНМ (57,3%), та із ЗНМ було лише 13%. Високий рівень (від 4 до 5 балів) був притаманний найбільшій кількості дітей (45%) без порушень мовлення, і у лише 14,2% у дітей ФНМ (див. рис. 2).



Рис. 2. Визначення переключення та розподілу рівня уваги у дітей дошкільного віку
Відповідно до отриманих результатів у дошкільників з порушеннями мовленнєвого розвитку наявні проблеми з переключенням та розподілом уваги, причому при тяжких мовленнєвих порушеннях – ці проблеми є вираженими.

З метою визначення об’єму уваги дошкільнятам пропонувалася методика "Запам’ятай та розстав крапки", під час виконання завдання узагальнені показники дослідження показали, що низький рівень (від 0 до 1 балів) найбільше було виявлено у 63 % дітей з ЗНМ, у 60% з ФФНМ, 42,8% з ФНМ, та 5% у дошкільників з типовим психофізичним розвитком. Найбільше спостерігалось дітей з середнім рівнем (від 2 до 3 балів) у 25% дітей з ФНМ  57,2% з типовим розвитком мовлення  42%, у 40% дошкільників з ФФНМ та у 37% дітей з ЗНМ. Високий рівень (від 4 до 5 балів) був притаманний більшості дошкільникам з типовим психофізичним розвитком  70%, у інших категоріях дітей він був відсутній (див. рис. 3).

Рис. 3. Визначення обсягу рівня уваги у дітей дошкільного віку
Більшість дітей з тяжкими мовленнєвими порушеннями (ЗНМ) не могли справитися із завданням, шукали очима наочний зразок, тому показали переважно дуже низький рівень об’єму уваги. Дошкільнята без мовленнєвих порушень також показали різні результати, що, можливо, можна пояснити це їх віковою особливістю.

Результати аналізу особливостей виконання дошкільниками завдань, що направлені на вивчення властивостей вибірковості уваги показали, що низький рівень (від 0 до 3 балів) мали лише дошкільники з ФФНМ (20%) та ЗНМ (38 %).

Середній рівень уваги (від 4 до 7 балів) був більше притаманний дітям з ФНМ (71,4%), ФФНМ (60) та типовим психофізичним розвитком (58%), ніж із дошкільникам з ЗНМ ІІІ (23 %). Високий рівень (від 8 до 10 балів) вибірковості спостерігався у усіх категоріях дітей (типовий психофізичний розвиток  42 %, ФНМ  28,6 %, ФФНМ 20% та ЗНМ 39 %) (див. рис. 4).
Рис. 4. Визначення вибіркового рівня уваги у дітей дошкільного віку
Аналіз матеріалів дослідження з концентрації уваги показав, що низький рівень (від 0 до 3 балів) найбільше спостерігався у дітей з ЗНМ (60 %) та з ФФНМ (40%), менше  у дітей з ФФНМ (28,5%), і лише у 12 % дітей з типовим психофізичним розвитком він був присутній.

Рис. 5. Визначення концентрації рівня уваги у дітей дошкільного віку

Середній рівень (від 3 до 4 балів) найбільше мали діти з типовим розвитком мовлення (57%) та з ФНМ (43%), менше  у ФФНМ (40%), і найменше його було виявлено у дітей ЗНМ (17 %). Високий рівень був притаманний 31% дітей з типовим розвитком мовлення, трохи менше дошкільникам з ФНМ (28,5%), ФФНМ (27%), і 23 % дітям з ЗНМ (див. рис. 5).

Правильне мовлення дитини неможливе без розвитку фонематичної уваги, яка є складовою уваги в цілому. За допомогою методики Ю. Гільбух нами було досліджено розвиток фонематичної уваги у дітей дошкільного віку з порушеннями мовлення.

Зокрема, було визначено, що значна кількість дітей з ПМР (ФНМ  14,2%, ФФНМ  40% ЗНМ  80%) мали низький рівень (від 0 до 3 балів) на відмінно від їх ровесників без мовленнєвих порушень. Середній рівень (від 4 до 7 балів) було визначено у дітей більше у дітей з порушеним мовленням зокрема, з ФФНМ  (60%), з ФНМ (57,3%) з ЗНМ (20%) і дітей з типовим психофізичним розвитком 30%. Високий рівень (від 8 до 10 балів) був притаманний найбільшій кількості дітей без порушень мовлення (70%), і у лише 28,5 % у дітей ФНМ (див. рис. 6).



Рис. 2.6. Визначення рівня розвитку фонематичної уваги у дітей дошкільного віку
Результати дослідження показали, що у дітей з типовим мовленнєвим розвитком високий рівень фонематичного уваги. У дошкільників з порушеннями мовленнєвого розвитку переважно середній та низький рівень розвитку фонематичної уваги.

Висновки. Аналіз матеріалів дослідження показав, що більшість дітей старшого дошкільного віку з типовим мовленнєвим розвитком мали високий (53%) та середній (43,3%) розвиток властивостей уваги. Краще виконували завдання на продуктивність, стійкість, об’єм та фонематичне сприйняття. У де яких дітей концентрація, переключеність та знаходиться на стадії формування. Встановлено, що у старших дошкільників з порушеннями мовлення низький (41,7%) та середній (59,2%) рівень розвитку властивостей уваги. Високий рівень уваги спостерігався у 31,7% дітей з ФНМ.

Досліджено, чим складніше порушення мовлення, тим більша вірогідність порушень довільної уваги та її властивостей. У дошкільників з ПМР існують проблеми з переключенням та розподілом уваги, особливо це проявляється при тяжких мовленнєвих порушеннях. Спостерігався низький рівень фонематичної уваги (36,2%). Більшість дітей з ПРМ потребували додаткової допомоги, і витрачали багато часу щоб зосередитись на завданні.

Перспективою для подальшого вивчення видів та властивостей уваги є розробка корекційних занять для дітей з порушеннями мовлення та їх апробація в умовах ДНЗ.
Бібліографія

1. Особливості розвитку уваги у дітей молодшого шкільного віку з нормальним та порушеним мовленням / Олена Борисівна Бєлова // Проблеми сучасної психології : зб. наук. праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. – Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2010. – Вип. 9. – C. 54–64. 2. Гаврилова Н. С. Класифікації порушень мовлення / Н. С. Гаврилова // Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Сер. соціально педагогічна. Вип. ХХ : у 2-х ч., ч.1 / за ред. О. В. Гаврилова, В. І. Співака. – Кам’янець-Подільський : Медобори-2006, 2012. – С. 293–315. 3. Логопсихологія : навч. посібник / С. Ю. Конопляста, Т. В. Сак ; за ред. М. К. Шеремет. К. : Знання, 2010. 293 с.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас