Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
РЕФЕРАТ
На тему: Особливостi психологiчного супроводу агресивних пiдлiткiв.
Студентки 1 курсу пс 20мзп ( 69-зп)
Новiкової В.П.
Кропивницький - 2020
ПЛАН
1. Вступ…….….……….….……………….………………............2
2. Особливості розвитку дітей
підліткового віку…………….……………………………….….3
3. Особливості психологчного супрводу пiдлiткiв,
схильних до агресії……………………………………………....7
4. Висновок…………………………………………….……….………10
5. Список використаних жерел………………………………11
1
Вступ
В даний час вивчення проблеми агресивної поведінки дітей стало одним із актуальних напрямків дослідницької діяльності психологів та педагогів, якi помічають, що у дітей та підлітків зростає асоціальна спрямованість поведінки. Вони стали вразливішими та агресивнішими. Тому однією з актуальних проблем, яка постає сьогодні перед психологами та педагогами, є проблема агресивності дітей. Психологічна діагностика та корекція агресивної поведінки є одним з важливих напрямків в роботі практичного психолога. Діагностики та корекції агресивної поведінки дітей та підлітків, сформувати вміння і навички подолання проявів агресивної поведінки з використанням найбільш ефективних психодіагностичних і корекційних методик. Позитивний результат в роботі з профілактики жорстокого агресивного поводження в учнівському середовищі можливий лише тоді, коли у навчальних закладах буде система впровадження превентивних заходів з профілактики насильства, жорсткого поводження та агресивної поведінки серед неповнолітніх, запобігання негативних проявів серед учнівської молоді, систематично проводитимуться інформаційно-профілактичні заходи з батьками
2
Особливості розвитку дітей підліткового віку.
Підлітковий вік охоплює період розвитку дитини від 11 до 15 років. Він є органічним продовженням молодшого шкільного віку і водночас відрізняється від нього.
1.1. Соціальна ситуація розвитку в підлітковому віці, наліз підліткового віку - одна з найбільш дискусійних проблем вікової психології. Іноді цей період цілком відносять до числа кризових, хоча питання про неминучість кризи та її тривалість є також дискусійним. Підлітковий вік характеризується виходом дитини на якісно нову соціальну позицію, пов'язану з пошуком свого місця в суспільстві: Підліток включається до нової системи відносин і спілкування з однолітками і дорослими, при цьому безпосередній вплив на підлітка здійснюють однолітки. Основні психологічні потреби підлітка - прагнення до спілкування з однолітками, прагнення до самостійності і незалежності, до «емансипації» від дорослих, до визнання своїх прав з боку інших людей. Підлітковий вік розглядається як особлива соціально-психологічна і демографічна група, що має свої специфічні норми поведінки, які утворюють особливу підліткову субкультуру. У стосунках з дорослими він займає нерівноправне положення, яке зафіксоване в моралі слухняності; в стосунках з однолітками він знаходиться в положенні принципової рівності. Таким чином, до початку підліткового віку, на думку Т.В. Драгунової, складається парадоксальна ситуація: стосунки дитини з однолітками вже будуються на деяких важливих нормах дорослої моралі рівності, а основою її стосунків з дорослими продовжує залишатися особлива дитяча моральслухняності. Зазвичай, вважається, що в підлітковому віці
3
відбувається дистанціювання і відчуження від дорослих. Однак ставлення підлітка до дорослого двояке: підліток, з одного боку, наполягає на визнанні принципової рівності прав з дорослими, з іншого боку, як і раніше потребує допомоги, захисту, підтримки, оцінки. Сприятлива форма переходу до нового типу стосунків можлива, якщо дорослий сам проявляє ініціативу, перебудовуючи своє ставлення до підлітка. Разом з тим розвиток соціальної дорослості підлітка необхідний для підготовки до майбутнього життя. Підлітковий вік характеризується різкими якісними змінами, які торкаються всіх сторін розвитку. Навіть за умов нормального перебігу підліткового віку властиві асинхронність, дисгармонійність розвитку. Спостерігається інтеріндивідуальна нерівномірність інтраіндивідуальна нерівномірність (наприклад, інтелектуальна сторона розвитку може досягати високого рівня, а рівень довільності порівняно низький). Перехідність психіки підлітка полягає в співіснуванні, одночасній присутності в ній дитячості та дорослості. Так, якщо в молодших класах, дитина була психологічно захоплена самою навчальної діяльністю, то тепер підлітка більшою мірою цікавлять власні взаємостосунки з однолітками. Саме взаємостосунки стають основою внутрішнього інтересу в підлітковому віці. У спілкуванні з однолітками він розширює межі своїх знань, розвивається в розумовому плані, коли ділиться своїми знаннями і демонструє засвоєні способи розумової діяльностi Якщо в дитинстві соціальні стосунки дитина засвоює у грі, то в підлітковому віці такою діяльністю стає спілкування. Саме в цей період підліток учиться осмислювати свої конформні і негативні реакції на пропоновані ситуації, відстоювати право на самостійний вибір , вчиться пригнічувати імпульсивні дії .
4
Головна потреба підліткового періоду - знайти своє місце в суспільстві, бути «значущим». Нервова система підлітка ще не зовсім готова витримувати сильні, тривалі подразники, часто перебуває у стані сильного збудження або загальмованості. Поведінкові критерії кризи - важковиховуваність, конфліктність, впертість, негативізм тощо - є необхідними, в них виявляється єдність негативної і позитивної сторін вікової кризи. Підліткова криза — це різка зміна всієї системи переживань підлітка, її структури і змісту. Закономірним явищем є протиставлення підлітка дорослим і активне завоювання нової позиції.
Криза підліткового віку проходить три фази:
- негативну (передкритичну) - фазу руйнування старих звичок, стереотипів;
- кульмінаційну - фазу загострення протиріч;
- посткритичну - фазу формування нових структур, побудови нових стосунків.
Л.С.Виготський виокремив два варіанти перебігу вікових криз:
- криза незалежності;
- криза залежності.
Для розвитку підлітка найбільш сприятливим є перший варіант, однак, як правило, в симптомах кризи існують обидві тенденції, одна з яких домінує.
Отже, підлітковий вік — це період вікової кризи, зміст якої полягає в задоволенні підлітком потреби в самопізнанні і самоствердженні через боротьбу за незалежність у відносно безпечних умовах, яка не набуває крайніх форм.
5
Особливості прояву і перебігу підліткової кризивизначаються конкретними соціальними умовами, положенням підлітка в світі дорослих. Спілкування підлітка з однолітками за рівнем значущості займає провідну позицію. Найбільше бажання підлітка - заслужити повагу і визнання ровесників, стати авторитетним у групі. У стосунках з однолітками підліток прагне реалізувати свою особистість, визначити свої можливості в спілкуванні. Для цього йому необхідні особиста свобода і відповідальність. І він відстоює цю особисту свободу як право на дорослість.
6
2. Особливості психологчного супрводу пiдлiткiв,
схильних до агресії
Психологічний супровід – це системно організована діяльність психолога зі створення соціально-психологічних умов для успішного розвитку підлітка. Засобами реалізації психологічного супрводу агресивної підлітка є:
- вивчення специфіки та змісту агресивної поведінки ;
- вплив на соціальне і навчально-освітнє середовище з метою створення умов розвитку, адекватним особливостям ;
- корекційна робота психолога з метою подолання агресивності та її наслідків
Ефективність психологічного супроводу агресивної поведінки ґрунтується на розумінні, що подібні поведінкові особливості пов’язані з тим, що у внутрішньому світі підлітка накопичуються руйнівні емоції унаслідок незадоволення фундаментальної потреби людини бути потрібною для іншої людини. Результати можна досягти за умов комплексного підходу до аналізу й корекції життєвої ситуації дитини.
Вивчаючи агресивного неповнолiтнього, слід пам’ятати, що постановка діагнозу не є головною задачею, а є умовою надання дитині своєчасної й адекватної допомоги. Для діагностики агресивності існують різноманітні методики, які слід використовувати відповідно специфіки соціальної ситуації та особливостей конкретної дитини. Доцільно використовувати комплекс діагностичних процедур, що дозволить найбільш повно дослідити причини та специфіку агресивних тенденцій в поведінці пiдлiтка. Тактика психологічного впливу повинна будуватися в залежності від природи та змісту агресивної поведінки . Серед
7
напрямів психологічного супроводу агресивних пiдлiткiв слід зробити акцент на наступних:
- Соціалізація агресивності.
Соціалізацією агресивності можна назвати процес научіння контролю власних агресивних проявів чи вираження їх у формах, схвалених соціумом. При навчанні дітей конструктивним способам вираження гніву дитині пропонують прямо заявляти про свої почуття чи опосередковано, за допомогою ігрових прийомів. Особливого значення набуває демонстрація дорослим зразків зрілої поведінки. Для сором’язливих, тривожних, невпевнених у собі пiдлiткiв ефективним виявляється перенесення почуттів на неживі предмети.
- Навчання прийомам саморегуляції, умінню володіти собою в різних ситуаціях. Для дітей з проявами агресивної поведінки корисними є різноманітні релаксаційні та психогімнастичні вправи.
- Формування нових стереотипів поведінки та комунікативних навичок. Підлiтки іноді проявляють агресію лише тому, що не знають інших способів вираження власних почуттів. Задача дорослого навчити дітей виходити з конфліктних ситуацій припустимими способами. Важливим є навчання соціально схваленим формам спілкування, розвиток компетентності у спілкуванні.
- Формування здатності до емпатії.
Агресивні пiдлiтки, як правило, мають низький рівень емпатії, вони не здатні уявити, що іншим людям може бути неприємно чи погано. Важливим є задіяння таких механізмів формування емпатії, як емоційне зараження та ідентифікація. Серед методів психологічного супроводу найбільш ефективною є ігротерапія. Гра
8
надає пiдлiтку життєвого досвіду та розвиває його психічні процеси. Корекційна функція гри полягає в можливості емоційного та моторного самовираження дитини, усвідомлення і відреагування нею агресії, страхів, психомоторного збудження У роботі з агресивними дітьми доцільно використовувати терапію малюнком. Такий спосіб роботи сприяє зниженню емоційної напруги, розвитку здібності розуміти й адекватно виражати свій емоційний стан. Для зниження емоційної напруги можливо малювання пальцями, долонями, ліктями і навіть п’ятками.
Батьки стають учасниками корекційного процесу. Психолог повинен ознайомити батьків із доступними для них техніками та прийомами роботи над агресивною поведінкою, а також особливостями психологii пIдлIтка . Оскільки для більшості дітей родина є джерелом прикладів агресивної поведінки та психотравмуючих ситуацій, актуальним є відновлення функціональної єдності родини шляхом нормалізації стосунків та психічного здоров’я її членів. Вплив на стиль взаємостосунків дорослих з дитиною є важливою задачею психологічного супроводу агресивних пiдлiткiв Створення адекватного соціального середовища сприяє здійсненню корекції та розвитку відповідних функцій .
Отже, агресія - це будь-яка форма поведінки, націлена на образу чи спричинення шкоди іншій живій істоті. В свою чергу агресивність визначається як властивість особистості, що виражається в готовності до агресії і характеризується наявністю деструктивних тенденцій в області суб’єктно-суб’єктних відношень. Агресивність дитини – це насамперед відображення її внутрішнього неблагополуччя, невміння адекватно реагувати на події, що відбуваються навколо. Агресивною поведінкою дитина намагається привернути до себе увагу. Агресивний підліток потребує розуміння, тому актуальною є його психологічна підтримка.
9
Висновок
Проведений нами аналіз виявляє основні напрями і принципи профілактики та корекції агресивної поведінки непо внолітніх та отримання стійкого результату в роботі з агресивни неповнолітніми. Дослідники агресії вважають, що мовчки стримувати її так само неефективно, як і зривати злість на інших. Повністю позбутися агресії неможливо, тому завдання психолога полягає в тому, щоб досягти позитивних поведінкових змін, і навчити неповнолітніх вивільняти свій гнів, агресію, істинні переживання (біль, образи) у суспільно прийнятому вигляді. Також необхідно пам'ятати, що агресія молоді набувається через приклади дорослих, які їх оточують. Таким чином, демонструючи позитивні приклади виходів із будь-яких конфліктних ситуацій можна забезпечити краще майбутнє не лише собі, але й підростаючому поколінню, обрати найкращий варіант і почати його реалізовувати.
10
Список використаних джерел
1. Агрессия у детей и подростков: Учебное пособие noJB ред.
Н. М.Платоновой. — СПб.: Речь, 2006. — 336 с.
2. Александров А.А. Психодіагностика та психокорекція /
А.А. Александров. - СПб.: Питер, 2008. - 384 с.
3. Астапов В.М., Микадзе Ю.В. Психодіагностика і корекція дітей з порушеннями і відхиленнями розвитку /В.М. Астапов, Ю.В.
4. Гончаров В.Л. Домашнє насильство: як захистити дитину /
В.Гончаров, О.Мурашкевич. – К.: Шк.світ, 2009. – 120с.
11