Ім'я файлу: Бутинко А.М..docx
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 13.05.2021
Пов'язані файли:
Есе.docx
Техніка масажу.doc
Бутинко М.А..docx
КУРСОВА Проблематика новелістики Василя Стефаника.docx



Реферат на тему:

«Особливості профілактикита лікування зубощелепної системи та деформацій в тимчасовому прикусі»

Виконавець:

Бутинко Андрій

Викладач:

Галич Л.В.

Зміст

Етіологічні чиинники, які призводять до розвитку зубощелепних аномалій.


3

Особливостi профiлактики зубощелепних аномалiй в антенатальному перiодi. Вродженi аномалiї таспособи їх запобiгання



5

Особливостi профiлактики зубощелепних аномалiй в антенатальному перiодi. Вродженi аномалiї таспособи їх запобiгання



7

Практичі рекомендації


9

Список використаних джерел

11

Етіологічні чиинники, які призводять до розвитку зубощелепних аномалій.

До розвитку зубощелепних аномалій та деформацій призводять різні фактори як місцевого, так і загального характеру, але найчастіше - це поєднання декількох чинників. Залежно від механізму дії їх підрозділяють на три групи:

1.спадкові;

2.діючі під час внутрішньоутробного розвитку (антенатальні);

3.діючі після народження дитини (постнатальні).

Окрім успадкування тих чи інших хвороб, дитина може успадкувати від батьків або найближчих родичів особливості розвитку черепа (тип обличчя; розмір щелеп та їхнє розташування; кількість, розміри, форму зубів і т. ін.). Друга група факторів призводить до формування вроджених зубощелепних аномалій та вад розвитку, третя - набутих зубощелепних аномалій. Перші дві групи чинників ще недостатньо вивчені.

Постнатальними чинниками, що призводять до розвитку зубощелепних аномалії та деформацій, вважають такі:

1.Неправильне штучне вигодовування.

2.Тривале застосування соски.

3.Хвороби раннього дитячого віку - перенесений рахіт.

4.Порушення термінів прорізування зубів.

5.Адентія.

6.Надкомплектні зуби.

7.Ретеновані зуби.

8.Абсолютна або відносна (індивідуальна) макродентія.

9.Мікродентія.

10.Порушення функцій зубощелепної системи:

-.смоктання;

-змикання губ;

-дихання;

-жування; ковтання; мовлення. Порушення міодинамічної рівноваги м'язів, що оточують зубні ряди.

11.Порушення статури: сутулість; лордоз; кіфоз; сколіоз.

12.Численні каріозні руйнування жувальних та апроксимальних поверхонь зубів.

13.Рання втрата тимчасових або постійних зубів.

14.Дисфункція або хвороби СНЩС.

15.Травми щелепно-лицевої ділянки.

16.Запальні та пухлинні хвороби щелеп.

17.Вкорочені губи (переважно верхня).

18.Порушення розташування та артикуляції язика.

19.Аномалії прикріплення м'яких тканин порожнини рота (вуздечок губ, язика, мілке переддвер'я порожнини рота.

20.Шкідливі звички смоктання соски, пальців, губ, язика, щік та сторонніх предметів.

21.Патологічне стирання твердих тканин зубів.

22.Нерівномірне стирання твердих тканин тимчасових зубів.

23.Відсутність фізіологічного стирання твердих тканин тимчасових зубів.

24.Неправильні позотонічні рефлекси.

25.Наявність аденоїдних розрощень.

26.Гіпертрофія піднебінних мигдаликів.

27.Хвороби верхніх дихальних шляхів.

28.Оперативні втручання у щелепно-лицевій ділянці.

29.Загальні захворювання.

30.Екологічні особливості навколишнього середовища.

С. Б. Улітовський (2001) запропонував свою схему взаємозв'язку між етіопатогенетичними факторами виникнення та розвитку зубо-щелепних аномалій і механізмами їх профілактики.

Особливостi профiлактики зубощелепних аномалiй в антенатальному перiодi. Вродженi аномалiї таспособи їх запобiгання

Вiд правильного перебiгу вагiтностi значною мiрою залежить повноцiнний розвиток дитини, тому що хронiчнi та гострi iнфекцiї, iнтоксикацiї, шкiдливий вплив умов працi, порушення режиму i харчування майбутньої

матерi можуть негативно впливати на стан плоду. Вплив внутрiшньоутробної iнфекцiї на плiд. Внутрiшньоутробна iнфекцiя — це ураження плоду

iнфекцiйним агентом до родiв або пiд час проходження пологових шляхiв.

Iнфiкування може бути чинником ризику формування аномалiй щелепнолицевої дiлянки (зокрема, патологiї скронево-нижньощелепних суглобiв

та резистентностi твердих тканин зубiв). Режим працi та вiдпочинку вагiтної жiнки та фiзичне навантаження. Варто уникати важкої працi, нiчних змiн, вiдряджень, тому що важке фiзичне навантаження, таке як

перенесення важких речей, робота, пов’язана з вiбрацiєю, надвисокими

частотами, несприятливо впливають на перебiг вагiтностi. Не бажано виконувати будь-якi види робiт у нахиленому станi. Вагiтна жiнка повинна

спати на 2 годи бiльше, i якщо дозволяє робота, то рекомендовано денний

сон протягом 1,5—2 годин. Потреба в киснi пiдвищується на 25—30 Палiння та алкоголь. Жiнки, що палять, частiше народжують дiтей iз меншою

масою тiла (в середньому на 250 г), перинатальна смертнiсть збiльшена.

Вживання алкоголю пiд час вагiтностi порушує рiст плоду, призводить до

розвитку аномалiй головного мозку i скелета, вроджених вад розвитку.

Особливо велику загрозу становить застосування алкоголю в раннi термiни вагiтностi. Стрес. Доведений негативний вплив стресу в антенатальному перiодi на карiєсрезистентнiсть зубiв майбутньої дитини, формування

яких вiдбувається в цей перiод. Тому, з метою профiлактики карiєсу та

зубощелепних аномалiй вагiтним у стресових ситуацiях, необхiдно збiльшити кiлькость вживання фтору для досягнення оптимального карiєспрофiлактичного ефекту. Лiкарськi препарати. Будь-якi лiкарськi препарати,

вжитi пiд час вагiтностi, проходять через плаценту i потрапляють в органiзм плоду. Якщо якийсь лiкарський препарат необхiдно застосувати,

переваги лiкування повиннi перевищувати ризик. Варто також пам’ятати ,що тривале застосування медикаментiв негативно впливає на плiд, що

розвивається. Так, аспiрин негативно впливає на систему згортання кровi

плоду, а також порушує зв’язування бiлiрубiну з бiлками. Застосування

аспiрину, особливо в пiзнi термiни- протипоказане. Такий протисудомний

препарат, як гiдантоїн може призвести до порушення росту плоду, розвитку аномалiй скелета i ЦНС (гiдантоїновий синдром плоду). Iмунодепресант талiдомiд, може викликати вади розвитку кiнцiвок i пiднебiння

(незрощення твердого пiднебiння). Тетрациклiн призводить до дисколоритiв (змiни кольору) твердих тканин зубiв дитини.

Профілактика зубощелепних аномалій поділяється на 2 групи. Профілактика в антенатальному періоді і профілактика в постнатальному періоді.
До першої групи засобів профілактики відносяться такі моменти як:
-повноцінне раціональне харчування;
-нормальні соціальні та побутові умови;
-збалансована вітамінотерапія;
-здоровий спосіб життя;
-відмова від шкідливих звичок(тютюнокуріння,вживання алкоголю, наркотиків);
-вживання лікарських засобів при показаннях; -обмеження від тяжких фізичних навантажень; -індивідуальна гігієна ротової порожнини.
До другої групи засобів профілактики відносяться такі моменти як: -кормління дитини природнім шляхом; -індивідуальна гігієна порожнини рота дитини;

-здоровий спосіб життя;
з моменту прорізування зубів у малюка, потрібно навантажувати його
зубощелепну систему грубою їжою;
-відсутність шкідливих звичок;
-своєчасне лікування каріозних зубів;
-збалансована вітамінотерапія;
-лікування антибіотиками не бажане.
Основнi засоби профiлактики зубощелепних аномалiй в постнатальному перiодi.

Розглядаємо етiологiчнi фактори виникнення зубощелепних аномалiй в постнатальному перiодi дiтей першого року життя (перiод початку прорiзування тимчасових зубiв). Серед них: родова травма; неправильне штучне вигодовування; рахiт; шкiдливi звички; неправильне положення пiд час сну; перенесенi захворювання; ротове дихання. При нормальних пологах дитина народжується з дистальним положенням нижньої щелепи (фiзiологiчна малеча ретрогенiя). Природне вигодовування акт смоктання є стимулятором для росту кiсткової тканини. При смоктаннi нижня щелепа змiщується допереду за рахунок скорочення м’язiв. М’язи сухожиллями, вплiтаючись в окiстя, передають тиск на кiстковi балки i кровоноснi судини, якi їх живлять. У результатi зони росту отримують iмпульс з достатнiм живленням кровоносних судин так вiдбувається фiзiологiчний процес росту. В перiод вигодовування язик дитини, притискаючи сосок матерi до пiднебiння, викликає тиск i забезпечує рiст i збiльшення в об’ємi верхньої щелепи; Правильне штучне вигодовування соска на пляшечцi повинна iмiтувати по формi сосок матерi, бути вiдповiдно еластичною, пружною, мати три маленькi отвори. Якщо неликий отвiр у сосцi — молоко без особливих зусиль потрапляє у порожнину рота дитини i м’язи, якi приймають участь у висуваннi нижньої щелепи допереду не приймають участь в актi смоктання, що може бути причиною формування дистального прикусу. При маленькому отворi у сосцi дитина змушена надмiрно висувати нижню щелепу доперєду, що може призвести в майбутньому до формування мезiального прикусу. Важливе значення має положення дитини пiд час сну. Подушка повинна бути не висока. Якщо дитина спить на високiй подушцi, то змушена висувати нижню щелепу допереду, що може призвести до мезiального прикусу. Якщо дитина снить без подушки, вона закидає голову назад, що є причиною для виникнення дистального прикусу. Оптимальний час для висмоктування порцiї їжi з пляшечки ємнiстю 200 мл не менше 15 хвилин. Менша тривалiсть «гiмнастики» пiд час смоктання приводить до недорозвитку нижньої щелепи. При годуваннi потрiбно тримати дитину пiд кутом, як при грудному вигодовуваннi. Пляшечку також розмiщують пiд кутом, щоб вона не тиснула на нижню щелепу дитини; Профiлактика рахiту повинна проводитися лiкарями-педiатрами (призначення профiлактичної або лiкувальної дози вiтамiну «Д»), рекомендують перебувати дитинi на вiдкритому повiтрi; Попередження гнiйничкових захворювань шкiрних покривiв повинно будуватися на правилах гiгiєни щелепно-лицевої дiлянки; Своєчасне подовження вкороченої вуздечки язика; Регламентоване використання «цмочка»3 — не бiльше 15-20 хвилин пiсля їжi, якщо отримана порцiя їжi не викликала задоволення смоктального рефлексу i дитина веде себе неспокiйно. «Цмочок» дають також на перiод засинання дитини. Пiд час сну, та пiсля нього використання «цмочка» не рекомендується. Викладач розглядає етiологiчнi фактори виникнення зубощелепних аномалiй дiтей 2-го та 3-го року життя (перiод завершення формування молочного прикусу). Серед них: шкiдливi звички (смоктання пальцiв, дурачка, рiзних предметiв, прийом їжi з допомогою соски); рахiт — недостатнiсть вiтамiну «Д»; вiдсутнiсть в рацiонi дитини твердої їжi - «лiнощi жування»; утруднене носове дихання; порушення носового дихання; порушення функцiї ковтання; порушення функцiї жування.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Усунення шкiдливих звичок — пiд час сну обмежувати рухи руками з допомогою спецiальних рукавичок; при необхiдностi вiдiвчити дитину вiд соски, використовуючи гель, у склад якого може входити трава полину гiркого (довготривале використання «цмочка» причина виникнення вiдкритого прикусу); Дитина не повинна спати, пiдклавши пiд щоку руку, кулачок, iз запрокиненою головою. Нормальна поза пiд час сну на спинi або на боцi (почергово на правому або на лiвому) iз закритим ротом. Використання профiлактичних апаратiв iз заслонкою для язика з метою попередження неправильного його положення; Педiатрична корекцiя рахiту; 3-1,5 рiчного вiку дитини необхiдно включати тверду їжу; Пластика вуздечки язика з метою правильного формування функцiї мови; Формування навичок по гiгiєнi порожнини рота.

Проведення заходів, пов'язаних із профілактикою міофункціональних

порушень, слід починати до народження дитини, так як розвиток тканин

щелепно-лицьової області починається на етапі внутрішньоутробного

розвитку, а несприятливий перебіг антенатального періоду викликає зміни в органах, які формуються.

1. Можливість прогнозування умов для формування шкідливих звичок

на етапі антенатального розвитку плода дозволяє рекомендувати включати дану інформацію в роботу жіночих консультацій, для лікарів акушерівгінекологів та в практику школи «Молодих батьків».

2. Профілактичні заходи з раннього виявлення міофункціональних

порушень у дітей слід починати на етапі патронатного обслуговування

лікарем-педіатром, звертаючи увагу на такі фактори ризику, як зниження

імунологічної реактивності організму дитини (часті простудні захворювання, рахіт і т.д.), раннє штучне вигодовування, неправильна поза під час сну, порушення функцій ковтання, дихання, жування, нераціональне користування соскою-пустушкою, а також на шкідливі звички (смоктання пальців, предметів, язику, губ і т.д.).

3. Корекція міофункціональних порушень в преортодонтичний період може проводитися дитячими лікарями-стоматологами, педіатрами і поєднуватися з дихальними вправами і міогімнастикою.

4. Антропометричні дослідження контрольно-діагностичних моделей у дітей 3-6 років з міофункціональними порушеннями дозволяють рекомендувати спостереження у лікаря-ортодонта починаючи 3-4 років. Це необхідно для проведення комплексу лікувально-профілактичних заходів, так як раннє виявлення етіологічних факторів і контроль за динамікою росту зубних дуг дозволить попередити розвиток зубощелепних аномалій.

5. Підбір стандартного еластопозиціонеру може здійснювати, як лікарортодонт, так і дитячий стоматолог, який періодично проводить санаційні заходи у дитини. Позитивними якостями, пов'язаними з режимом користування еластопозиціонером, є користування переважно в нічний час, виконання рекомендацій з догляду за зубами і порожниною рота, відвідуванням лікаря-стоматолога не частіше 1 разу на місяць.

Список використаних джерел

1. Дорощенко С.И., Трилъ С.И. Вторичные зубочелюстные деформации у детей //..Стоматология. - 1999. - №2.

2. Самохина Е. С. Опыт диспансеризации по ортодонтическим показаниям дошкольников в районной детской стоматологической поликлинике // Стоматология. - 1990. - №4.

3. Алимский A.B., Хамчиилкин А.И. Состояние временного прикуса и нуждаемость в стоматологической помощи // Стоматология для всех. - 2002. — №2.

4. Зубрецова Г.П. Сравнительная характеристика объема ортодонтической помощи в зависимости от возраста детей // Стоматология. - 1996. - №6.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас