Ім'я файлу: солодбмп21.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 716кб.
Дата: 10.06.2020
скачати

Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ

Кодекс адміністративного судочинства України (гл. 6) ви­окремлює кілька видів адміністративних спорів, вирішення яких потребує спеціального, виключного врегулювання норма­ми права: порядку та умов розгляду і вирішення спорів; строків звернення до суду, розгляду справ та їх обчислення; уточнення суб´єктів звернення; можливості апеляційного чи касаційного оскарження тощо. 
  • особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів;
  • особливості провадження у справах щодо правовідносин, пов´язаних з виборчим процесом та з процесом референдуму;
  • особливості провадження у справах щодо проходження публічної служби;
  • особливості провадження у справах щодо оскарження рі­шень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби;
  • особливості провадження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Нормативно-правові акти — це одна із форм зовнішнього виявлення владовідносин у публічній сфері. Прийняті органом владних повноважень у межах законності й відповідно до ком­петенції вони містять норми права, розраховані на багаторазо­ве їх застосування невизначеним колом осіб. У таких актах найчастіше встановлюються обумовлені специфікою сфери уп­равління обмеження і заборони, які певною мірою можуть сто­суватися реалізації та захисту прав, свобод та інтересів фізич­них чи юридичних осіб. Проте, враховуючи, що нормативно-правові акти прийма­ються компетентним органом із дотриманням відповідної проце­дури і способу їх прийняття, підпису, реєстрації та оприлюднен­ня, вважається, що вірогідність неправомірності нормативного акта зовсім низька, може бути лише як виключення. В цьому зв´язку законодавець, на відміну від оскарження рішень (право­вих актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності органу владних повноважень, встановлює певні додаткові умови оскарження нормативних актів, які б забезпечували охорону інтересів держа­ви у поєднанні з охороною інтересів особи. 

1.  Уточнення (конкретизація) на законодавчому рівні пред-  мета позову щодо оскарження нормативно-правових актів, за  якими адміністративний суд перевіряє:

а)   законність (крім конституційності) постанов Верховної  Ради України, указів та розпоряджень Президента України,  постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, поста-  нов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; б)   законність та відповідність правовим актам вищої юри-  дичної сили нормативно-правових актів центральних органів  виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,  місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самовря-  дування та інших суб´єктів владних повноважень. 2.  Звуження підстав позову, тобто обставин (випадків), яки-  ми позивач обґрунтовує свої вимоги у зверненні до суду з по-  зовами щодо оскарження нормативно-правових актів. Від­повідно до ч. 2 ст. 171 КАС України ними можуть бути:

а)   юридичні факти щодо застосування нормативно-право-  вого акта до особи, або якщо особа є суб´єктом правовідносин,  у яких буде застосовано цей акт;

б)  доказові факти, на підставі яких можна зробити висно-  вок про наявність чи відсутність відповідних прав. За загаль-  ним правилом прийнято доброчинний акт, його невідповід-  ність потрібно довести. Отже, заявник зобов´язаний довести  обставини, що акт застосовано саме до нього, або він є суб´єктом  правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Дійсно, не можна ставити під сумнів будь-який норматив­но-правовий акт, а також дозволяти будь-кому оскаржувати його. Наприклад, чи може будь-яка особа звертатися до суду з позовом щодо відповідності закону сумнозвісних тарифів на комунальні послуги. Вбачається, що для вирішення цього пи­тання є низка правоохоронних та правозахисних органів, які й повинні забезпечити контроль, у тому числі й судовий, за за­конністю і відповідністю нормативно-правового акта. Проте питання залишається. Характерною особливістю цього положення є те, що, вирі­шуючи питання про незаконність нормативного акта або не­відповідність його правовому акту вищої юридичної сили, суд: по-перше, не виходить за межі позовних вимог і, по-друге, не вирішує питання про провадження щодо інших актів, які пов´язані з реалізацією та захистом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб з того чи іншого питання. Однак, якщо такі акти впливають на прийняття постанови у справі, вони можуть бути визнані судом незаконними або такими, що не відповіда­ють правовому акту вищої юридичної сили. 4. Зобов´язання оприлюднення відкриття провадження в ад­міністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта. Звісна річ, що в нормативно-правових актах містяться норми права, які встановлюють, змінюють чи скасовують пра­вовідносини у публічній сфері. Реалізація цих норм може від­буватися не тільки у формі застосування, а й у формі виконан­ня, додержання чи використання, їх приписи, обмеження і за­борони можуть стосуватися прав багатьох осіб. Тому, щоб належним чином повідомити про судовий роз­гляд справи всіх заінтересованих осіб, надати їм можливість захищати свої права та інтереси, законодавець встановлює обов´язок відповідача оприлюднити вимоги позивача щодо ос­каржуваного акта та резолютивну частину постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили. Опри­люднення здійснюється шляхом публікації оголошення про ос­карження нормативно-правового акта у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення про оскарження нормативно-правових актів місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самовря­дування оприлюднюється у виданнях, які визначені цими орга­нами. Наприклад, актів Київради — в газеті «Хрещатик». Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо ос­каржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Воно має бути опубліковане не пізніш як за сім днів до судового розгляду. Резолютивна частина постанови суду про визнання норма­тивно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем після набран­ня постановою законної сили у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено. Зазначені особливості провадження у справах щодо оскар­ження нормативних актів застосовуються також у випадках, коли питання про законність нормативно-правового акта чи відповідність його правовим актам вищої юридичної сили ви­никло під час розгляду іншої адміністративної справи. Напри­клад, особа оскаржує індивідуальне рішення або дії чи без­діяльність суб´єкта владних повноважень. Однак під час роз­гляду справи виявилося, що дії суб´єкта владних повноважень були спрямовані на виконання чи обмеження виконання нор­мативно-правового акта, законність чи відповідність якого викликає сумнів. Крім зазначених особливостей провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів є й інші, які не знайшли чіткого визначення законодавцем або є певною про­галиною в праві. Наприклад, у змісті ст. 171 КАС України від­сутнє словосполучення «адміністративний позов», а вживане слово «скарга», в той час, як у всіх інших провадженнях зако­нодавець вживає «позовна заява», «позовні заяви», «позов», що наводить на думку про подвійне тлумачення — оскарження від­бувається: а) за позовом, тобто шляхом подання позовної заяви до суду; б) за скаргою, тобто шляхом подання до суду скарги у довільній формі. Проте загальні принципи, умови та порядок адміністративного судочинства дозволяють зробити висновок, що і оскарження нормативно-правових актів здійснюється за загальною процедурою — шляхом подання до суду адміністра­тивного позову.

щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих ко­місій, комісій з референдуму, членів цих комісій (ст. 172 КАСУ);

2)  щодо уточнення списку виборців (ст. 173 КАСУ);

  • щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їх поса­дових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, що порушують законодавство про вибори та рефе­рендум (ст. 174 КАСУ);
  • щодо оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії (блоку місцевих організацій партій), їх посадових та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб´єктів ініцію­вання референдуму, офіційних спостерігачів від суб´єктів ви­борчого процесу (ст. 175 КАСУ);
  • щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президен­та України (ст. 176 КАСУ)

Дякую за увагу
скачати

© Усі права захищені
написати до нас