Приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний заклад
«Міжрегіональна Академія управління персоналом»
Придунайська філія
РЕФЕРАТ
з дисципліни «Екологічне право»
на тему: «Особливості підзаконних нормативно-правових актів
як джерел екологічного права»
Виконала
Студентка IV курсу групи 9-18 Б1ГП
Пенова Марія Петрівна
Викладач
Філіпова Н.А
Ізмаїл, 2021 р.
ЗМІСТ
Вступ 3
1.Загальне поняття підзаконних нормативних актів, як джерел екологічного права. 4
Під законодавством про охорону навколишнього природного середовища можна розуміти сукупність чинних Законів України та інших нормативно-правових актів, якими регулюються суспільні відносини щодо охорони та використання природних об’єктів. Відповідно до Указу Президента України «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України» та з метою забезпечення виконання завдань з організації та ведення еталонної бази даних правової інформації, необхідної для формування правової політики, підвищення ефективності правового регулювання, реалізації програм, законопроектних робіт, забезпечення правової реформи в Україні, вдосконалення обліку актів законодавства, а також забезпечення автоматизованого обміну правовою інформацією, затверджено Класифікатор галузей законодавства України. Він використовується для ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, інших електронних баз даних правової інформації та для формування зібрань чинного законодавства України. Природні ресурси та Охорона довкілля визначені під шифром № 270000000 [3; с. 48-49]. 5
2.Укази Президента України та Постанови Верховної Ради України у сфері екологічного законодавства. 7
3. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України в екологічному законодавстві, інші нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. 8
Висновок 12
Список використаних джерел: 13
Вступ
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище тощо.
Серед джерел екологічного права важливу роль відіграють закони, які утворюють складну ієрархічну систему і займають належне місце в усій системі нормативного регулювання. До підзаконних нормативних актів належать укази Президента України, нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також положення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Актуальність теми: Екологічне право як галузь права – це сукупність правових норм, які регулюють екологічну власність, використання та відтворення природних ресурсів у нерозривному взаємозв’язку з природним середовищем з метою досягнення інтересів відповідних суб’єктів та забезпечення сталого екологічного розвитку країни та окремих її регіонів. Як і всі інші галузі права, екологічне право має свої джерела для забезпечення відповідної правової бази у цій сфері. Одним із основних джерел екологічного права є нормативні акти, зокрема укази Президента України, постанови Верховної Ради України, нормативно правові акти Кабінету Міністрів України, постанови Міністерства екології та природних ресурсів Україна та інші.
Метою роботи є дослідження підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права.
Відповідно до поставленої мети, завданнями цієї роботи є:
1. Проаналізувати основні нормативні правові акти, як джерела екологічного права;
2. Розглянути Укази Президента України та Постанови Верховної Ради України у сфері екологічного законодавства, а також нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України.
Об’єктом роботи є джерела екологічних прав, а саме нормативні підзаконні акти , у тому числі укази Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, Накази Міністерства екології та природних ресурсів України, тощо.
Наявність відповідних джерел права, тобто нормативно правових актів, що регулюють певні відносини, є доказом існування відповідної окремої галузі права. В Україні, як відомо, прийнято і діє велика кількість законів, актів, що регулюють екологічні суспільні відносини, які в сукупності утворюють екологічне право як окрему галузь вітчизняного права.
Отже, джерелом екологічного права тому є нормативні акти, прийняті державою уповноваженими органами, які відповідно до сучасної екологічної політики держави містять правові норми, що регулюють суспільні відносини у сфері навколишнього середовища.
Слід зазначити, що усі нормативно-правові акти приймаються відповідно до ст.106 Конституції України і є обов’язковими для виконання на території України. Вони не повинні суперечити Конституції та законам України, тобто мають підзаконний характер.
Загальне поняття підзаконних нормативних актів, як джерел екологічного права.
Високий рівень правового забезпечення у сфері охорони й використання навколишнього природного середовища досягається оптимальним поєднанням норм вищої юридичної сили та норм, що містяться в актах підзаконного характеру. Вони видаються на основі законів, спрямовані на їх виконання і не можуть їм протирічити. їх система є доволі розгалуженою, оскільки чимало державних інституцій виконавчої влади чи місцевого самоврядування наділені повноваженнями ухвалювати такі акти. Зокрема, нормативний характер у сфері врегулювання відносин взаємодії суспільства і природи мають укази Президента України, акти Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів та інших центральних органів виконавчої влади, а також нормативні акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Під джерелами права взагалі розуміються компетентних державних органів, які встановлюють або санкціонують норми права. Інакше кажучи, це зовнішня форма вираження правотворчої діяльності держави, за допомогою якої воля законодавця стає обов'язковою для виконання.
Під джерелами екологічного права розуміються прийняті уповноваженими державними органами нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють суспільні екологічні відносини стосовно приналежності, використання, відтворення природних об'єктів та охорони навколишнього природного середовища з метою задоволення екологічних, економічних та інших інтересів суспільства.
Нормативно-правовий акт - це найбільш виражене джерело права, яке являє собою основу для чіткого і точного правового регулювання правових екологічних приписів. Серед них найважливіше місце посідає закон, який приймає вищий орган державної влади - Верховна Рада України.
Під законодавством про охорону навколишнього природного середовища можна розуміти сукупність чинних Законів України та інших нормативно-правових актів, якими регулюються суспільні відносини щодо охорони та використання природних об’єктів. Відповідно до Указу Президента України «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України» та з метою забезпечення виконання завдань з організації та ведення еталонної бази даних правової інформації, необхідної для формування правової політики, підвищення ефективності правового регулювання, реалізації програм, законопроектних робіт, забезпечення правової реформи в Україні, вдосконалення обліку актів законодавства, а також забезпечення автоматизованого обміну правовою інформацією, затверджено Класифікатор галузей законодавства України. Він використовується для ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, інших електронних баз даних правової інформації та для формування зібрань чинного законодавства України. Природні ресурси та Охорона довкілля визначені під шифром № 270000000 [3; с. 48-49].
Залежно від складності структурованої ієрархічної системи екологічного законодавства нормативно-правові акти, як джерела екологічного права, не є однорідними. Залежно від юридичної сили та правової спеціалізації екологічно-правові акти можуть відображати структуру державної (публічної) влади, вони характеризують правовий статус і компетенцію органів влади, що їх приймають. Це залежить від підпорядкованості і взаємозалежності цих державних органів. Залежно від спеціалізації та призначення нормативно-правових актів, що регулюють суспільні екологічні відносини, їх можна розподілити на дві групи. До першої групи входять акти, переважна більшість норм яких спрямована на регулювання тих чи інших за характером екологічних відносин. Прикладом вказаних актів можуть бути Закон України від 16 червня 1992 року «Про природно-заповідний фонд України», Закон України від 3 березня 1993 року «Про тваринний світ» тощо.
Екологічні нормативно-правові акти, які входять до складу першої групи, можна умовно назвати спеціалізованими. Вони становлять переважну більшість актів як джерел екологічного права. Разом з тим суспільні екологічні відносини регулюються й нормативно-правовими актами, основне призначення яких полягає в регулюванні інших суспільних відносин (господарських, адміністративних та ін.) і які містять правові норми, присвячені регулюванню певних екологічних відносин або їх сторін. Саме ці акти складають другу групу. До нормативно-правових актів цієї групи належить Закон України від 16 листопада 1992 року «Про основи містобудування» та інші. Поява зазначених актів є відображенням об’єктивного процесу екологізації господарського законодавства України, хоча в умовах сучасної економічної кризи розвиток цього процесу дещо зупинився [2, с.17].
За своїм складом підзаконні нормативні акти поділяють на види за різними критеріями: а) за зовнішньою формою вираження — постанови, накази, рішення, правила та ін.;
б) за суб’єктами — нормативні акти Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування тощо;
в) за сферою дії— загальнодержавні та локальні;
г) за часом дії – постійні та тимчасові та інші.
Самостійне місце серед джерел екологічного права займають нормативні правові акти Президента України. Серед них, наприклад, 32 укази Президента «Про день довкілля» від 6 серпня 1998 року, «Про створення національного природного парку “Меотида”» від 25 грудня 2009 року, «Про Державну екологічну інспекцію» від 13 квітня 2011 року. Указами Президента призначаються та звільняються з посади керівники спеціально уповноважених державних органів виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища [5; с. 32].
Шляхом прийняття постанов і розпоряджень Уряд реалізує свою виконавчо-розпорядницьку функцію у сфері екології. При цьому варто мати на увазі, що в одних випадках Кабінет Міністрів України приймає відповідні постанови екологічного спрямування за власною ініціативою, деталізуючи й конкретизуючи конкретне питання, в інших-реалізує пряму вказівку відповідних законів або указів Президента України. Так, відповідно до ст. 31 Закону України "Про рослинний світ" Кабінет Міністрів України Постановою від 29 серпня 2002 року затвердив "Положення про Зелену книгу України". Вони приймаються згідно зі ст. 117 Конституції України на підставі та на виконання Конституції України, законів України, указів Президента України і є обов’язковими до виконання. Наприклад, Постанова Кабінету Міністрів України «Про поліпшення екологічного стану водосховищ та інших водних об’єктів» від 25 липня 2012 року.
Ще одним видом нормативно-правових актів, що є джерелами екологічного права, є накази, інструкції, інші нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади За своєю юридичною природою акти цих органів поділяються на:
1) обов’язкові тільки для підпорядкованих цим органам суб’єктів екологічних відносин;
2) обов’язкові й для не підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, а також для громадян.
Найбільш широкими повноваженнями в екологічній сфері щодо видання таких актів наділені Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди), Державне агентство України із земельних ресурсів України, Державне агентство лісових ресурсів України, Державне агентство водних ресурсів України та деякі інші. Так, наказами Міністерства екології і природних ресурсів України затверджені Положення «Про морські екологічні інспекції» від 4 листопада 2011 року, Правила використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності від 26 вересня 2011 року, Порядок розгляду запитів на публічну інформацію, що надійшла до Мінприроди, від 3 лютого 2012 року; наказом Державного агентства рибних ресурсів України затверджені Режими спеціального рибальства у 2011 році від 24 січня 2011 року; наказом Мінагрополітики та Мінприроди України від 11 листопада 2005 року затверджена Інструкція про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів, Методика розрахунку збитків, завданих рибному господарству внаслідок порушення правил рибальства та охорони водних живих ресурсів від 12 липня 2004 року.
Серед актів локального характеру слід виокремити акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Згідно із Законом України "Про місцеві державні адміністрації" державні адміністрації областей, районів, міст Києва та Севастополя, а також районів у цих містах приймають у межах своєї компетенції відповідні рішення. Такі ж рішення приймають сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, а також виконавчі комітети сільських, міських і районних у містах рад. Ці акти вирішують питання місцевого життя, у тому числі й екологічного характеру, зокрема, розробляються регіональні екологічні програми, передбачаються заходи екологічного характеру в процесі забудови та благоустрою тощо. Рішення цих органів є обов'язковими для виконання в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Серед них, наприклад, рішення Київської міської ради від 16 січня 2012 року "Про затвердження переліку природоохоронних заходів у місті Києві у 2012 році", рішення Харківської міської ради від 16 листопада 2011 року "Про встановлення Правил благоустрою міста Харкова", рішення Ізюмської міської ради від 31 березня 2011 року "Про затвердження програми покращання екологічного стану та благоустрою території міста Ізюм на 2011-2015 роки" [7].
Укази Президента України та Постанови Верховної Ради України у сфері екологічного законодавства.
До системи природоохоронного законодавства належать також Постанови Верховної Ради України й Укази Президента, спрямовані на врегулювання суспільних відносин щодо охорони навколишнього природного середовища: «Про стан дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні діяльності, пов’язаної з надро-користуванням в Україні» , «Про рекомендації парламентських слухань щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в Україні», «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», «Про впорядкування управління заповідниками та національними природними парками» , «Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища».
До основних Указів належать такі:
- Указ від 10.09.2019 №679/2019"Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення", який створений з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, збереження у природному стані окремих унікальних природних утворень, відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" .
- Указ від 04.11.2000 №1207/2000"Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення", який створений з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу Президент України постановляє оголосити заказниками загальнодержавного значення території та об'єкти, змінити межі парку у м. Київ, крім того поставлений перелік завдань Міністерству екології та природних ресурсів України, які необхідно виконати у тримісячний строк.
- Указ від 08.09.1993 №362/93"Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду України", який створений з метою збереження природних ресурсів, генетичного фонду тваринного і рослинного світу, унікальних ландшафтів і природних об'єктів як національного надбання народу України, а також забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища та виходячи із того, що збереження і розвиток територій та об'єктів природно-заповідного фонду України є одним із пріоритетних напрямів державної політики у галузі охорони навколишнього природного середовища.
- Указ від 10.03.1994 №79/94"Про резервування для наступного заповідання цінних природних територій" в якому Президент України постановив забезпечити розробку проектів та
підготовку інших матеріалів для організації в межах зарезервованих
територій природних заповідників, національних природних парків,
інших заповідних об'єктів та покласти ці обов'язки на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України з метою збереження цінних природних комплексів та об'єктів, генофонду тваринного і рослинного світу, місцезнаходжень рідкісних
і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і
рослин та поліпшення умов для задоволення рекреаційних потреб
населення та відповідно до статті 55 Закону України "Про
природно-заповідний фонд України".
- Указ від 20.08.1996 №715/96"Про оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення", в якому постановлено виконати перелік перелік завдань, з метою збереження та відтворення цінних природних
комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу.
Отже, Президент України, в межах своєї компетенції і на основі Конституції та законів України, як гарант законності, приймає укази і розпорядження, які мають нормативно-правовий характер [8].
Екологічні нормативно-правові акти поділяються також на акти законодавчої й виконавчої влади, акти органів місцевого самоврядування, а також інші джерела екологічного права. Верховна Рада України (далі ВРУ), як єдиний орган законодавчої влади, крім прийняття саме законів, має право приймати нормативно-правові акти у формі постанов.
Одним із основних постанов ВРУ є Постанова ВРУ «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» від 5 березня 1998 року N 188/98-ВР. У вищевказаній постанові ВРУ ухвалює затвердити Основні напрями державної політики України у
галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та
забезпечення екологічної безпеки; крім того наказує забезпечити реалізацію основних напрямків державної політики України у галузі охорони довкілля,
використання природних ресурсів та забезпечення екологічної
безпека та покласти на виконання Кабінету Міністрів України.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України в екологічному законодавстві, інші нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
Широке коло питань у сфері використання й охорони природних ресурсів регламентують постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, який є центральним органом державної виконавчої влади. Кабінет Міністрів України приймає нормативно-правові акти в розвиток і на виконання Конституції і законів України та указів Президента України. Таким чином, цими актами регулюються суспільні екологічні відносини, що недостатньо врегульовані законами України та указами Президента України. Як правило, Кабінет Міністрів України сам визначає необхідність прийняття конкретизуючої чи деталізуючої постанови для усунення прогалин у чинному законодавстві. Прикладом може бути постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року "Про перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну безпеку". Однак досить часто Кабінет Міністрів України приймає постанови на виконання прямої вказівки, що міститься в законі, постанові Верховної Ради чи указі Президента України.
Однак слід пам’ятати, що постанови і розпорядження Уряду України повинні відповідати кодексам і іншим законам, а також указам Президента України, інакше вони не є чинними і не можуть вважатися джерелом екологічного права.
Серед основних нормативних правових актів Кабінету Міністрів України слід виділити наступні:
- Постанова від 14.08.2019 № 827"Деякі питання здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря", в якій розглядалися деякі питання здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря відповідно до частини другої статті 32 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” Кабінет Міністрів України та покладено перелік завдань. Реалізація акту дозволить визначити основні вимоги до організації та здійснення державного моніторингу у галузі охорони атмосферного повітря, взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у процесі забезпечення їх інформацією щодо стану атмосферного повітря та інформування населення під час прийняття відповідних рішень.
- Постанова від 14 вересня 2020 року № 824 "Про внесення змін у додатки 2 і 3 до Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля".
- Постанова від 16 грудня 2020 року №1272 "Про затвердження Порядку здійснення моніторингу наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров’я населення", відповідно до частини другої статті 17 Закону України “Про стратегічну екологічну оцінку” Кабінет Міністрів України, та постановляє затвердити Порядок здійснення моніторингу наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров’я населення.
- Постанова від 13.12.2017 № 1026"Про затвердження Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля та Порядку ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля", в якому постановляють затвердити порядок передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля та порядок ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля. Крім того до постанови додаються: перелік
інформації, що зазначається суб’єктом господарювання для реєстрації в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля, а також порядок
передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля.
- Постанова від 13.12.2017 № 1010"Про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля", в якій постановлять про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля [8].
Накази, інструкції, інші нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Джерелами екологічного права є також нормативні акти міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, господарського управління і контролю (постанови, накази, інструкції й т.п.). Головне призначення цих актів - сприяти однаковому й правильному тлумаченню й застосуванню чинних нормативно-правових актів, прийнятих Верховною Радою та Президентом, Кабінетом Міністрів України. Сформульоване завдання виконується шляхом деталізації загальних положень, що містяться в даних нормах. Нормативні акти приймаються міністерствами та іншими органами державної виконавчої влади в межах їх компетенції з власної ініціативи чи за дорученням уповноважених органів. Як правило, названі відомчі розпорядження обов’язкові лише для підприємств, установ, організацій, що входять до системи конкретного відомства, а також для їх посадових осіб. Однак, якщо в силу спеціального нормативного розпорядження міністерству чи іншому центральному органу виконавчої влади надано право видавати акти обов’язкової сили, то вони можуть мати міжвідомчий характер.
Джерелами екологічного права виступають акти відповідних міністерств, державних комітетів, відомств, органів господарського управління й контролю, на які законодавством покладено функції організації раціонального природокористування, а також охорони навколишнього природного середовища. До таких органів належать Міністерство екології та природних ресурсів України, Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет лісового господарства України та інші відомства.
Різновидом джерел екологічного права є нормативні правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. До підзаконних актів належать накази, інструкції, правила тощо, прийняті центральними органами виконавчої влади.
До системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності.
Так, наприклад, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, а також гідрометеорологічної діяльності.
Одним із основних завдань Мінприроди України є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, проведення моніторингу навколишнього природного середовища, поводження з відходами та ін.
Мінприроди України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання [4].
Серед Наказів Міністерства екології та природних ресурсів України виділяють наступні:
- Наказ від 10.08.2018 № 296 «Про затвердження Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування» , в якому на виконання пунктів 6 та 7 частини першої статті 6 Закону Україну "Про стратегічну екологічну оцінку" необхідно затвердити Методичні рекомендації із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування та забезпечити розміщення Методичних рекомендацій на веб-сайті Мінприроди та інформування органів виконавчої влади про їх затвердження.
- Наказ від 03.09.2020 № 117 «Про затвердження Розміру плати за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля».
- Наказ від 18.07.2019 №260 «Про внесення змін до Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування».
- Наказ від 29.12.2018 № 465 «Зміни до Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування».
Серед актів локального характеру слід виокремити акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Згідно із Законом України "Про місцеві державні адміністрації" державні адміністрації областей, районів, міст Києва та Севастополя, а також районів у цих містах приймають у межах своєї компетенції відповідні рішення. Такі ж рішення приймають сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, а також виконавчі комітети сільських, міських і районних у містах рад. Ці акти вирішують питання місцевого життя, у тому числі й екологічного характеру, зокрема, розробляються регіональні екологічні програми, передбачаються заходи екологічного характеру в процесі забудови та благоустрою тощо. Рішення цих органів є обов'язковими для виконання в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Серед них, наприклад:
- Рішення Київської міської ради від 16 січня 2012 року "Про затвердження переліку природоохоронних заходів у місті Києві у 2012 році".
- Рішення Харківської міської ради від 16 листопада 2011 року "Про встановлення Правил благоустрою міста Харкова".
- Рішення Ізюмської міської ради від 31 березня 2011 року "Про затвердження програми покращання екологічного стану та благоустрою території міста Ізюм на 2011-2015 роки" [7].
Отже, усі нормативно-правові акти приймаються відповідно до ст. 106 Конституції України і є обов'язковими для виконання на території України. Вони не повинні суперечити Конституції та законам України, тобто мають підзаконний характер.
Висновок
Отже, нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що стосуються прав, свобод та законних інтересів громадян, або ті, що мають міжвідомчий характер, підлягають обов’язковій державній реєстрації. Вона здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" та Положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 28 грудня 1992 p., Міністерством юстиції України. Саме після такої реєстрації відповідний акт набуває статусу джерела екологічного права України.
Нормaтиивно-прaвовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповновaженими нa це суб’єктaми нормотворчості у визнaченій формі тa зa встaновленою процедурою, спрямовaний нa встaновлення, зміну aбо скaсувaння норми прaвa. Іншими словaми, нормaтивно-прaвовий aкт — це документ, прийнятий у визнaченому порядку компетентним оргaном публічної влaди, у якому містяться норми прaвa. У прaвовій системі Укрaїни нормaтивно-прaвовий aкт є основним джерелом прaвa.
Нормативно-правові акти як джерела екологічного права поділяються також на акти органів законодавчої й виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також інші джерела екологічного права. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади приймає, крім законів, нормативно-правові акти у формі постанов.
Самостійне місце серед джерел екологічного права займають нормативні правові акти Президента України. Серед них, наприклад, 32 укази Президента «Про день довкілля» від 6 серпня 1998 року, «Про створення національного природного парку “Меотида”» від 25 грудня 2009 року, тощо.
Слід зазначити, що особливе місце серед нормативно-правових актів у галузі екології є акти місцевого рівня — рішення місцевих референдумів, акти органів місцевого самоврядування, місцевих органів управління в галузі екології стосовно відповідних питань місцевого значення.
До нормативно-правових актів, що регулюють суспільні екологічні відносини, інтегрованим, загальним об'єктом яких є природа, належать Закони України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки", "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" та ін.
Найбільш широкими повноваженнями в екологічній сфері щодо видання таких актів наділені Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди), Державне агентство України із земельних ресурсів України, Державне агентство лісових ресурсів України, Державне агентство водних ресурсів України та деякі інші.
Отже, підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права утворюють складну систему, в якій розрізняють такі рівні:
— рівень указів Президента України;
— рівень нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України;
— рівень нормативних правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
— рівень нормативних правових актів органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади.
Список використаних джерел:
Баб'як О. С., Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2000. - 216 с. 384 с.
Гвоздик П.О. Систематизація як перспективний напрямок розвитку джерел екологічного права України // Вісник Запорізького національного університету. - 2011. - № 2. - с.17-26.
Екологічне право України. загальна частина : навчальний посібник / за заг. редакцією О.М. Шуміла. – Харків : Харків. Нац. ун-т внутр. справ, 2010, 292 с.
Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. - Харків: Право, 2005. - 384 с.
Екологічне право України. Академічний курс [Текст] : підручник / за заг. ред. Ю. C. Шемшученка. - K.: Юрид. думка, 2005. - 33 c.)
Екологічне право. Особлива частина. Підручник. Для студентів юридичних вузів і факультетів. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2012. - 320с.
https://pidru4niki.com/1047031955667/pravo/pidzakonni_normativno-pravovi_akti_dzherela_ekologichnogo_prava#:
:text.Вступ 3
1.Загальне поняття підзаконних нормативних актів, як джерел екологічного права. 4
Під законодавством про охорону навколишнього природного середовища можна розуміти сукупність чинних Законів України та інших нормативно-правових актів, якими регулюються суспільні відносини щодо охорони та використання природних об’єктів. Відповідно до Указу Президента України «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України» та з метою забезпечення виконання завдань з організації та ведення еталонної бази даних правової інформації, необхідної для формування правової політики, підвищення ефективності правового регулювання, реалізації програм, законопроектних робіт, забезпечення правової реформи в Україні, вдосконалення обліку актів законодавства, а також забезпечення автоматизованого обміну правовою інформацією, затверджено Класифікатор галузей законодавства України. Він використовується для ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, інших електронних баз даних правової інформації та для формування зібрань чинного законодавства України. Природні ресурси та Охорона довкілля визначені під шифром № 270000000 [3; с. 48-49]. 5
2.Укази Президента України та Постанови Верховної Ради України у сфері екологічного законодавства. 7
3. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України в екологічному законодавстві, інші нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. 8
Висновок 12
Список використаних джерел: 13
Загальне поняття підзаконних нормативних актів, як джерел екологічного права.
Укази Президента України та Постанови Верховної Ради України у сфері екологічного законодавства.
Баб'як О. С., Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2000. - 216 с. 384 с.
Гвоздик П.О. Систематизація як перспективний напрямок розвитку джерел екологічного права України // Вісник Запорізького національного університету. - 2011. - № 2. - с.17-26.
Екологічне право України. загальна частина : навчальний посібник / за заг. редакцією О.М. Шуміла. – Харків : Харків. Нац. ун-т внутр. справ, 2010, 292 с.
Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. - Харків: Право, 2005. - 384 с.
Екологічне право України. Академічний курс [Текст] : підручник / за заг. ред. Ю. C. Шемшученка. - K.: Юрид. думка, 2005. - 33 c.)
Екологічне право. Особлива частина. Підручник. Для студентів юридичних вузів і факультетів. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2012. - 320с.
https://pidru4niki.com/1047031955667/pravo/pidzakonni_normativno-pravovi_akti_dzherela_ekologichnogo_prava#:
https://eco.cg.gov.ua/index.php?id=15803&tp=1&pg=