![]() | ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ В ЛОМБАРДАХ Особливості діяльності ломбардів Документальне оформлення ломбардних операцій Облік в ломбардах -1- Ломбард — це фінансова установа, яка на власний ризик надає фінансові кредити фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів під заставу майна на визначений строк та під відсоток, а також надає супутні ломбардні послуги. Історія ломбардів своїм корінням сягає у глибину сторіч. Появу ломбардів пов’язують з діяльністю лихварів з Ломбардії (Франція), які заснували перший «ломбард» ще у ХV ст. Ломбардні операції можуть здійснювати різні юридичні особи, визначені законодавством як фінансові установи: банки, кредитні спілки тощо. Але переважну більшість ломбардних операцій здійснюють саме ломбарди. Однією з визначних особливостей таких операцій є предмет застави — майно і майнові права, отримані в якості забезпечення наданого кредиту. Ломбард є фінансовою установою і згідно із законодавством має бути включеним до Державного реєстру фінансових установ. Для цього необхідно, щоб було дотримано таких умов: а) ломбард створено у відповідній організаційно-правовій формі: як державне підприємство або повне товариство. В установчому договорі ломбарду визначають виключний перелік фінансових послуг, які він буде надавати (діяльність ломбардів з надання фінансових кредитів не може суміщатися з наданням інших фінансових послуг); б) розроблені внутрішні правила і положення, що регламентують надання фінпослуг; в) придбане спеціальне технічне обладнання, обладнання для облікової та реєстраційної систем; г) куплено або орендовано приміщення для надання фінпослуг з окремим приміщенням для зберігання заставного майна, обладнаного необхідними засобами безпеки; д) укладено зі страховою компанією агентський договір на страхування майна, прийнятого у заставу та/або на зберігання; е) прийнято на роботу директора та головного бухгалтера, професійні якості яких відповідають вимогам, встановленим Держфінпослуг. Порядок реєстрації ломбарду. Ломбард, як і будь-яка фінансова установа реєструється в два етапи. Перший – державна реєстрація юридичної особи по місцю знаходження ломбарду. Таку реєстрацію здійснюють державні реєстратори, що знаходяться у відповідних державних адміністраціях. Другий - реєстрація ломбарду, як фінансової установи, шляхом внесення відповідних даних до реєстру фінансових установ, з подальшим отримання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи. Така реєстрація здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Ломбард створюється у формі Повного товариства. Відповідно, слід враховувати те, що всі учасники (засновники) Ломбарду несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Крім цього, особа може бути учасником тільки одного повного товариства. Найменування Ломбарду повинно містити імена (найменування) всіх його учасників, слова "повне товариство" або містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слів "повне товариство". Крім цього, в найменуванні повинно бути слово «ломбард». Законодавством встановлено, що власний капітал ломбарду має становити не менше ніж 200.000 гривень на дату подання заяви про внесення інформації про нього до Державного реєстру фінансових установ. (розпорядж. Нацкомфінпослуг №170). При створенні ломбарду фінансової установи або у разі збільшення розміру зареєстрованого статутного (пайового) капіталу, статутний (пайовий) капітал повинен бути сплачений у грошовій формі та розміщений на банківських рахунках комерційних банків, які є юридичними особами за законодавством України. Вимоги до приміщення, де буде знаходитись ломбард Орендоване приміщення повинно бути площею не менше ніж 5 квадратних метрів, у тому числі окреме приміщення для зберігання заставленого майна, яке повинне бути обладнане необхідними засобами безпеки, зокрема охоронною сигналізацією та/або відповідною охороною. Ломбард має право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг, які зазначені в його установчих документах, у порядку, установленому законодавством, тільки після внесення інформації про нього до реєстру фінансових установ та отримання Свідоцтва про реєстрацію фінансової компанії. Для ломбарду фінансова послуга — це надання фінансових кредитів під заставу майна та майнових прав. Серед супутніх ломбардних послуг виділяють: приймання майна на відповідальне зберігання; оцінка майна і майнових прав; продаж на комісійних умовах невикупленого заставного майна; скупка виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Розглянемо коротко зміст, порядок здійснення та відображення в обліку основних ломбардних операцій. Для одержання позики під заставу фізична особа звертається до ломбарду і пропонує у заставу щось із власного майна. Перелік майна, що може прийматися у заставу, встановлює керівник ломбарду. Це можуть бути: транспортні засоби, аудіо- та відео- техніка, побутова техніка, ювелірні вироби, вироби зі шкіри і хутра, антикваріат, цінні папери, майнові права тощо. -2- Сторони домовляються про умови видачі позики: термін, розміри відсотків та пені за прострочення повернення основної суми і відсотків, умови зберігання застави, порядок проведення розрахунків і т. ін. Для оцінки запропонованого у заставу майна у кожному ломбарді повинні бути спеціалісти-оцінювачі, спеціальне обладнання, реактиви, затверджені ціни. Оціночну вартість майна (без ПДВ) обов’язково зазначають у договорі застави або іншому документі, що підтверджує надання позики. Сума позики, що видається на руки позичальнику, завжди менша оціночної вартості заставного майна на 30—35%. Експерт-оцінювач складає експертний лист і передає його приймальнику-товарознавцю, який оглянувши майно оформлює заставну квитанцію (або заставний білет) у трьох примірниках. Цей документ виконує одночасно роль договору та первинного документа про прийняте у заставу майно. Перший примірник віддають заставнику, другий разом з предметом застави передають у склад на зберігання, а третій використовують для відображення у «Журналі реєстрації договорів застави» і передають до бухгалтерії. Він є підставою для розрахунку суми позики та відображення заставного майна в обліку. Прийняте у заставу майно підлягає обов’язковому страхуванню або страхуванню за згодою сторін на погоджену суму. На підставі агентського договору зі страховою компанією ломбард отримує від позичальника страховий внесок і перераховує його на користь страхової компанії. У даному випадку ломбард діє від імені та за дорученням страхувальника (позичальника), а сума страховки чітко відокремлена від плати за користування позикою, тому її не включають до валового доходу та валових витрат ломбарду. У бухгалтерському обліку страхові суми не відносять ані до доходів, ані до витрат ломбарду, а відображають як розрахунки з дебіторами (страхувальником) та кредиторами (страховою компанією). -3- Отримані предмети застави відображають у бухгалтерському обліку за оціночною вартістю на забалансовому рахунку 06 «Гарантії та забезпечення отримані». Цінності, прийняті у заставу, можуть зберігатися як у ломбарді, так і у заставника вдома (під замком ломбарду) або можуть бути передані на зберігання третій особі (спеціальним складам). Тому забалансовий облік заставного майна необхідно деталізувати, відкривши субрахунок 061 «Забезпечення за договорами застави» і розбивши його на субрахунки третього порядку: 0611 «Предмети застави на зберіганні у ломбарді»; 0612 «Предмети застави на зберіганні у третіх осіб»; 0613 «Предмети застави на зберіганні у заставника». Витрати на зберігання заставленого майна відносять до валових витрат ломбарду. Послуги зі зберігання оплачують позичальники, і вони збільшують валовий доход та податкові зобов’язання з ПДВ. За одержаний кредит позичальник сплачує ломбарду відсотки згідно з умовами договору. Відсотки нараховують у тому звітному періоді, до якого вони належать. Краще за все робити це наприкінці кожного місяця і включати їх до валового доходу відповідного податкового періоду навіть у тих випадках, коли ломбард справляє відсотки за позикою за весь строк при її погашенні. Відсотки, одержані ломбардом за надані позики, доцільно відображати не на субрахунку 732 «Відсотки одержані», а на субрахунку 703 «Доход від реалізації робіт і послуг», що більше відповідає їх економічному змісту. Цей субрахунок пропонується для використання «Методичними рекомендаціями з ведення бухгалтерського обліку ломбардами», затвердженими розпорядженням Держфінпослуг від 07.05.2004 р. № 531. Розрахунки з позичальниками за нарахованими відсотками відображають на субрахунку 373 «Розрахунки за нарахованими доходами». Після закінчення терміну, на який видано позику, можливі три варіанти розвитку подій: 1) клієнт своєчасно повертає суму позики, сплачує відсотки та плату за зберігання заставного майна і одержує своє майно назад; 2) клієнт повертає суму позики та сплачує відсотки з простроченням; 3) клієнт не повертає позику і ломбард звертає стягнення на заставлене майно. У бухгалтерському обліку ломбардів операції з видачі позики та її обслуговування відображають такими записами (табл. 1). Таблиця 1 Відображення у бухгалтерському обліку операцій з надання ломбардами позики під заставу
У договорі застави може бути передбачено, що після граничної дати повернення позики ломбард не звертає стягнення на предмет застави ще деякий час. Це так званий «пільговий строк», за який ломбард справляє підвищений відсоток або стягує пеню. Нарахована пеня за прострочку погашення позики є доходом ломбарду і в обліку відображається записом: Д-т субрах. 373 «Розрахунки за нарахованими доходами», К-т субрах. 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки». Сума нарахованої пені за порушення строку повернення позики не оподатковується ПДВ. Якщо позичальник не повернув суму позики після закінчення «пільгового строку», ломбард звертає стягнення на заставне майно. У цьому випадку порядок дії ломбарду залежить від того, чи переходить згідно з договором застави право власності на заставне майно до ломбарда, чи воно залишається у власності позичальника (частіше так і буває). Заставне майно, що залишається у власності фізичної особи, яка не повернула позику, може бути реалізоване або через торгові організації (комісійний магазин), або через власний пункт реалізації. В останньому випадку ломбарду треба мати патент на торговельну діяльність. Якщо предметом застави є вироби з дорогоцінних металів або дорогоцінного каміння, ломбард направляє їх до Держскарбниці НБУ. У цьому випадку він виступає як посередник (комісіонер). Операції з продажу заставного майна податком на прибуток не оподатковуються, тому ні валового доходу, ні валових витрат при цьому не виникає, а податкові зобов’язання з ПДВ при реалізації предметів застави нараховуються і відображаються в обліку у загальноприйнятому порядку. Крім того, при реалізації ювелірних виробів (крім обручок) ломбард зобов’язаний нарахувати і сплатити внесок до Пенсійного фонду України за ставкою 5%. З доходу від реалізації заставного майна (за вирахуванням ПДВ і внеску до пенсійного фонду) ломбард повинен вирахувати і перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб. Якщо сума, отримана від реалізації заставного майна (після всіх вирахувань і вилучень), буде більшою загальної суми боргу позичальника (суми позики, відсотків за позику, плати за збері гання майна, пені), різницю повертають боржнику (фізичній особі). Але якщо той протягом строку позовної давності не одержав належну йому суму, ломбард зараховує її до власних доходів (кредит субрахунка 717 «Доходи від списання кредиторської заборгованості») та відносить до валового доходу — в податковому обліку. Якщо ж чистий доход від реалізації заставного майна буде меншим загальної суми боргу позичальника, то фізична особа повинна відшкодувати різницю. Але якщо вже минув строк позовної давності, а позичальник не повернув боргу, ломбард списує його на витрати операційної діяльності (дебет субрахунка 944 «Сумнівні та безнадійні борги») і відносить (за певних умов) до валових витрат — у податковому обліку (табл. 2) Таблиця 2 Відображення в обліку господарських операцій з реалізації заставного майна
Якщо за умовою договору предмет застави після закінчення терміну повернення позики переходить у власність ломбарду, останній оприбутковує його як звичайну купівлю товару або основних засобів і оцінює за загальною сумою боргу позичальника. Якщо ломбард реалізує таке майно, то різницю між доходом і обліковою вартістю майна (якщо така буде) відносять на фінансові результати. Операції скупки та наступної реалізації виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння відображають в обліку ломбарду як звичайні торгові операції. Питання для самоконтролю 1. Дайте визначення ломбарду та ломбардних операцій. 2. Охарактеризуйте особливості документального оформлення приймання ломбардами майна у заставу. 3. Наведіть основні бухгалтерські проведення з обліку операцій по наданню ломбардами позик під заставу. 4. Розкрийте порядок розрахунку позичальника з ломбардом за отриману позику. 5. Наведіть бухгалтерські проведення з обліку господарських операцій по реалізації ломбардами заставного майна. |