Нечипорець Діана
ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ РОЗВИТКУ ШВИДКІСНО – СИЛОВИХ ЯКОСТЕЙ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
Анотація. У статті здійснено теоретичний аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження та обґрунтовано методику розвитку швидкісно – силових якостей школярів середнього шкільного віку. Охарактеризовано особливості дітей даного віку та визначено поняття про силу і швидкість, засоби і методи розвитку швидкісно – силових якостей за допомогою легкої атлетики.
Ключові слова: легка атлетика, сила, швидкість, швидкісно – силові якості, підлітки, розвиток, здібності.
Постановка проблеми. Легка атлетика широко представлена у програмах фізичного виховання учнів і молоді, в планах тренування з різних видів спорту, на заняттях фізичною культурою осіб середнього та похилого віку. Легка атлетика має важливе оздоровче значення, адже заняття в основному проводяться на свіжому повітрі, а в виконанні вправ бере участь більшість м’язів тіла. Легкоатлетичні вправи поліпшують діяльність опорно-рухового апарату і систем організму в цілому.
Підлітковий вік – це період тривалого рухового вдосконалення моторних здібностей, великих можливостей у розвитку рухових якостей. Достатньо високими темпами покращуються окремі координаційні здібності, силові і швидкісно-силові здібності, помірно збільшується швидкісні здібності.
Важливе місце в програмі фізичного виховання займає легка атлетика, за допомогою якої розвивають швидкісно – силові якості в учнів.
Аналіз останніх джерел та публікацій. Проблемам і особливостям розвитку швидкісно – силових здібностей присвячено багато робіт таких авторів як: Федірко О.М. [10] , Заціорський В.М.[4], Круцевич Т.Ю. [9], Алабін В.Г. [6], Менхін Ю.В. [5,7], Озолін М.Г.[8], Гогін О.В. [1,2,3], Худолій О.М. [11] та багато інших, де висвітлено поняття сили та її види, поняття швидкості, показано за допомогою яких засобів та методів відбувається розвиток цих якостей.
Але при вивченні літературних джерел відзначається недостатня кількість повних і глибоких досліджень з питань впливу саме занять легкою атлетикою на розвиток швидкісно – силових здібностей дітей середнього шкільного віку.
Мета статті – з’ясувати методичні засади впливу занять легкою атлетикою на розвиток швидкісно-силових якостей дітей середнього шкільного віку.
Методи дослідження: : теоретичний аналіз літературних наукових джерел , аналіз передового і практичного досвіду вчителів, тренерів та спеціалістів з фізичної культури і спорту.
Виклад основного матеріалу дослідження. У середньому шкільному віці створюються морфологічні та функціональні передумови для опанування практично будь-яким видом рухів, гетерохронність розвитку фізіологічних систем і нейрогуморальних механізмів їх регуляції. Через це вчитель фізичного виховання повинен досить уважно ставитися до планування фізичного навантаження в цьому віці, в залежності від міри статевої зрілості підлітка [9].
М’язова система характеризується посиленим ростом м’язів і збільшенням їх сили, особливо у хлопчиків. Підвищується здатність організму до тривалішої м’язової роботи, удосконалюється координація рухів. Проте навантаження на силу і витривалість долаються ще погано; краще і швидше закріпляються швидкісні вправи.
У підлітків в порівнянні з молодшими школярами змінюються якісні та кількісні показники організму під час стандартних та напружених фізичних навантажень. В період статевого дозрівання збільшується як інтенсивність виконання короткочасних навантажень, так і здібність до виконання тривалої роботи більшої інтенсивності.
У підлітковому віці і особливо в юнацькому, внаслідок відносно високої морфологічної та функціональної зрілості рухового апарату, створюються сприятливі умови для розвитку сили.
В учнів середнього шкільного віку ще не завершено формування багатьох систем організму, які б забезпечували високий рівень розвитку фізичних якостей [11].
Сила людини визначається як здiбнiсть переборювати зовнiшнiй опiр чи протидiяти йому за рахунок м’язових зусиль . Силовий хист безпосередньо проявляється у величинi робочого (рухового) зусилля, забезпечується цiлiсною реакцiєю органiзму, зв’язаною з мобiлiзацiєю психiчних якостей, моторної, м’язової, вегетативної, гормональної функцiй й iнших його фiзiологiчних систем. Тому силовий хист не зводиться до поняття «сила м’язiв», тобто тiльки механiчної характеристики їх скорочення [4].
На думку Ю. В. Менхiна , силова пiдготовка ефективна, якщо після досягнення необхiдного рiвня розвитку вона стає природною частиною рухової навички.
Видiляються такі основнi види сили, що впливають на успiшнiсть навчання фізичним вправам:
— максимальна сила;
— повільна жимова сила;
— статична сила;
— швидкiсна сила;
— вибухова сила;
— вiдносна сила [9].
Характерною особливістю виявлення швидкісно-силових здібностей є балістичний режим роботи м’язів, при якому свого максимуму м’язове напруження досягає на початку та в середині робочої амплітуди, а потім починає зменшуватися. Вибуховий балістичний тип м’язового напруження характерний для рухів, у яких найбільші зусилля докладаються до відносно невеликих обтяжень [7].
Силова підготовка учнів середніх класів направлена на підвищення силового потенціалу всіх основних м’язових груп, що забезпечує гармонійний розвиток м’язової системи, а цілеспрямоване застосування підготовчих і основних вправ із багатого арсеналу засобів легкої атлетики найбільш сприяє розвитку швидкісно-силових якостей, які проявляються в життєво важливих рухових діях — відштовхуваннях під час бігу, в стрибках, подоланні перешкод, кидкових рухах [1].
Застосовуються вправи із зовнішнім опором (у вигляді гантелей малої і середньої ваги, мішки з піском, вправи на тренажерах і т.п.), протидія партнера (силові вправи у парах), із подоланням ваги власного тіла (вправи на стандартному і нестандартному обладнанні).
У практиці роботи у школі для розвитку сили на уроках фізкультури підбираються обтяження, які учні можуть підняти 6—8 разів. Потім величина обтяження не зменшується до того часу, доки учень не доведе свій результат до 12 повторів. Після цього величина обтяження збільшується до 6—8 ПМ.
У розвитку швидкісно-силових якостей продовжує залишатися метод динамічних зусиль, але величина опору, особливо в 14—15-річному віці, збільшується [6].
Серед засобів розвитку швидкісно-силових якостей провідне місце посідають різні стрибкові вправи і стрибки у висоту, в довжину, потрійні, вправи з зовнішнім опором, протидією партнера, з полоданням ваги власного тіла, метальні вправи. При вивченні техніки стрибків у висоту і в довжину використовують спеціальні стрибкові вправи. Серед спеціальних слід особливо виділити вправи впливу, при виконанні яких відбувається як розвиток спеціальних фізичних якостей, так і оволодіння технікою рухової дії.
Найефективнішою вправою для розвитку вибухової сили є стрибки з різної висоти на обидві і одну ногу з наступним швидким відштовхуванням вперед-вгору або вгору. Стрибок із висоти вимагає спеціальної попередньої підготовки, яка виявляється у виконанні великого обсягу стрибкових вправ і вправ із значним обтяженням. На жаль, можливості для такої спеціальної підготовки учнів у школах немає [2].
Ідея ударного методу в умовах шкільних занять реалізується за допомогою зістрибувань із висоти з м’яким приземленням, зі зменшенням шляху. Зістрибування з невеликої (до 50 см) висоти з наступним відштовхуванням дається учням з хорошою фізичною підготовленістю.
Великий ефект у вихованні силових вмінь досягається при застосуванні такої форми організації занять, яка б дозволила комплексно розвивати всі м’язові групи. Такою формою є колове тренування з розвитку сили. Метод колового тренування забезпечує високу моторну щільність уроку й піднесений емоційний стан учнів, дає змогу виконати великий обсяг вправ, одержати значне навантаження і підвищити рівень фізичної підготовленості учнів.
Швидкісні здібності — це комплекс функціональних властивостей, які забезпечують виконання рухових дій за мінімальний час [8].
Закономірності розвитку школярів і особливості розвитку швидкісних здібностей дозволяють розширити коло застосування методів і засобів для підвищення швидкості руху при бігові, ефективності відштовхування у стрибках, швидкості переміщення снарядів у метанні. У середньому шкільному віці все більше значення для підвищення швидкості руху має розвиток швидкісно-силових здібностей (у відповідному розділі) [7].
Для підвищення швидкості в бігові на короткі дистанції застосовуються бігові вправи і завдання, які вкупі впливають, як на розвиток швидкісних здібностей, так і на удосконалення в техніці бігу. У віці 11—12 років можливе формування внутрішньої ритміки, зменшення часу на опорі — свідчення раціональної рухової структури бігового кроку. Удосконалення з техніки бігу має тісний зв’язок з результатом по бігові.
Широко використовують повторний метод — виконання суворо регламентованої вправи є ведучим для підвищення швидкості бігу. Найкращі результати дає використання при цьому групи методичних прийомів, які ставлять своїм завданням поступове підвищення швидкості, виконання вправи на змаганнях, щоб планомірно пристосовувати організм до специфічного швидкісного режиму роботи [3].
Одним з факторів, який обмежує підвищення швидкості, є техніка виконання змагальних вправ - швидкість повинна бути достатньо високою, але не настільки, щоб приводити до скутості.
У середніх класах застосовують методи полегшення і ускладнення виконання змагальних вправ.
Методи полегшення передбачають виконання вправ із зменшенням зовнішнього опору рухові, що створює передумови примусового характеру для енергії більш сильного потоку центральної імпульсації на моторну периферію, яка підвищує потужність, швидкість та частоту рухів. Прикладом вправ з цього методу є біг під гору, розгін амортизатором, біг з примусовою тягою, метання полегшених приладів. Методи ускладнення виконання вправ засновані на використанні аферентації від периферійних м’язово-суглобних та інших рецепторів як стимулюючого фактора по відношенню до можливостей цен- тральної моторної зони генерувати потік впливів, що збуджують. Даний метод активізує силовий компонент рухів. Прикладом застосування цього методу є біг під гору, біг, переборюючи опір партнера [10].
Підвищення швидкості руху сприяє і застосування варіативного методу, який в створенні ефекту контрасту м’язових почуттів при використанні змагальних вправ, які чергуються (полегшених, нормальних, незначно утруднених). Способи варіювання можуть бути різні. Відмінність регламентації виконання бігових вправ у порівнянні з молодшими класами у збільшенні відрізків, які пробігаються із максимальною швидкістю (до 40—60), кількість повторів до 8—10. Загальний обсяг швидкісного бігу на одному занятті в 11—14 років досягає 120—140.
Для підвищення швидкості рухів на уроках фізкультури також включаються ігри та різноманітні естафети: «Карасі і щука», «Зустрічна естафета з бігом», «Старт із відставанням», «Не дай себе догнати», «Зустрічні естафети», «Остання пара, біжи», «Тікай-дожени», «Біг за сигналом», «Естафети з бігом і подоланням труднощів», «Біг з гандикапом» [6].
Для домашніх занять можна запропонувати біг на місці в упорі, рух руками при бігові (3—4 p. По 6—10 сек), відпочинок 1—2 хвилини, а при наявності сходових прольотів біг із високим підніманням стегна і біг через 1—2 сходинки. Вправи виконуються на 1—3 прольотах сходової клітки. Кількість повторень 3—4 рази. Інтервали відпочинку 1—2 хвилини [5].
Висновки. За даними літературних джерел та досліджень науковців у середньому шкільному віці створюються морфологічні та функціональні передумови для опанування практично будь-яким видом рухів.
Характерною особливістю виявлення швидкісно-силових здібностей є балістичний режим роботи м’язів. Цілеспрямоване застосування підготовчих і основних вправ із багатого арсеналу засобів легкої атлетики найбільш сприяє розвитку швидкісно-силових якостей, які проявляються в життєво важливих рухових діях. Для розвитку швидкісно – силових якостей застосують : вправи з зовнішнім опором, протидією партнера, з полоданням ваги власного тіла, стрибкові вправи і стрибки у довжину, висоту, потрійні, метальні вправи. Для підвищення швидкості рухів на уроках фізкультури також включаються ігри та різноманітні естафети з елементами легкої атлетики.
Список використаних джерел:
1.Гогін О. В. Легка атлетика в середніх класах / О. В. Гогін, Т. І. Гогіна. // Теорія і методика фізичного виховання. – 2002. – №3. – С. 14–19.
2.ГогінО. В. Розвиток силових здібностей на уроках легкої атлетики в школі / Гогін О. В., Гогіна Т. І. // Теорія та методика фізичного виховання. — Харків: ОВС, 2009. — № 4, 5. — С. 9—34; С. 19—26.
3.Гогін О. В. Розвиток швидкісних здібностей і витривалості на уроках легкої атлетики в школі / О. В. Гогін, Т. І. Гогіна. // Теорія і методика фізичного виховання. – 2009. – №6. – С. 19–31.
4.Заціорський В. М. Фізичні якості спортсмена / В. М. Зациорський. – М. : ФиС, 1966. – 200 с.
5. Менхін Ю.В. Фізична підготовка в гімнастиці: Навчальний метод. посібник. М .: ФиС, 1989. - 223 с.
6.Многолетняя подготовка легкоатлетов/ Алабин В.Г. - Минск: 1981.-С. 67-70.
7.О выборе методик для развития скоростно-силовьіх качеств// Теория и практика физической культури/ Менхин Ю.В. - № 8.- 1984.- С. 25-27.
8. Озолин Н.Г. и др.Легкая атлетика: Учеб. для ин-тов физ. культ./под ред. Н.Г. Озолина, В.И. Воронкина, Ю.Н. Примакова. –изд. 4-е, доп., перераб. М.: Физкультура и спорт, 1989. – 671 с.
9.Теория и методика физического воспитания. Общие основы теории и методики физического воспитания: Учебник в 2-х томах / Под редакцией Т.Ю. Круцевич. — Том 1. — К.: Олимпийская литература, 2003. — С. 192—221.
10.Федірко М.О. Роль активізації рухового режиму підлітків у покращенні їх фізичних якостей / М.О.Федірко, Л.А.Нікіфорова //Збірник наукових праць (Педагогічні науки). – 2003. – №1. – С. 150–154.
11. Худолій О. М. Х Загальні основи теорії і методики фізичного виховання: Навч. посібник. — 2-е вид., випр. — Харків: «ОВС», 2008. — 408 с.