Ім'я файлу: Есе_КП_Самсонюк_Вікторія_ПР-11..docx
Розширення: docx
Розмір: 30кб.
Дата: 15.05.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 30кб.
Дата: 15.05.2020
скачати
САМСОНЮК ВІКТОРІЯ
студентка Луцького Національного Технічного Університету,
факультету фінансів, оподаткування , лінгвістики та права,
кафедри права,
групи пр-11.
"Особливості діяльності судової системи в Україні: погляд першокурсника".
.
Судова система України складається з судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України, що являється єдиним органом конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції поділяються на загальні і спеціалізовані. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Судами , які не входять до судової системи є третейські.
Згідно КУ від 02.07.2019. ст. 129 визначимо такі основні засади :
«законність»; « рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;»
«забезпечення доведеності вини;»
« змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості»; «підтримання державного обвинувачення в суді прокурором»; « забезпечення обвинуваченому права на захист»; «гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами» «забезпечення апеляційного й касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом»; «обов’язковість рішень суду». https://urist-ua.net/
Особливістю судової системи України є те , що вона є системою унітарної держави, яка, відрізняючись від систем федеративних держав, де існує система як федеральних судів, так і судів окремих суб'єктів федерації (штатів, земель, областей і країв), має єдину судову систему, яка не передбачає поділ предмета юрисдикції між судами за ознакою відповідності до різноманітних внутрішньодержавних утворень.
Другою особливістю є дві гілки судової системи: Конституційного Суду і судів загальної юрисдикції.
Третьою відмінною рисою с.с.У. є моноцентризм системи судів загальної юрисдикції. Відрізняючись від біцентризму, що існував понад 10 років, в той час підсистема загальних судів була підпорядкована Верховному Суду України, а підсистему господарських очолював - рівний йому за статусом Вищий господарський (тоді арбітражний) суд України, а зараз і той , і той очолює Верховний Суд України.
В Україні дійсна і затверджена в законі цілісна система забезпечення діяльності судової влади - судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України. Судові органи та всі інші органи державної влади беруть участь в організації забезпечення функціювання судів у випадках і порядку, визначених законодавством.
Порядок організаційного забезпечення діяльності Конституційного Суду України затверджений у законі "Про судоустрій і статус суддів", Законі України "Про Конституційний Суд України" та іншими законами (ст. 141 Закону "Про судоустрій і статус суддів").
Важливу роль в організаційному забезпеченні судів відіграють органи державної влади, а також органи суддівського самоврядування - з'їзд суддів України, Рада суддів України, а також безпосередньо уповноважені управління і відділи, що діють в апаратах відповідних судів. Їх зобов’язання та функції в частині організаційного забезпечення функціонування судів та діяльності суддів визначаються законодавством. Закон України "Про Державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 р. встановлює систему особливих заходів державного захисту працівників суду від перешкоджання реалізації покладених на них законом повноважень і здійсненню наданих прав, а так само від посягань на життя, здоров'я, житло і майно певних осіб та їх рідних у випадку діяльності цих працівників.
Фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів надаються державою відповідно до Конституції України.
Однією з головних засад самостійності судової влади є фінансова незалежність. Вона має конституційно-правовий аспект. Держава забезпечує функціонування судів і діяльності суддів. Видатки на утримання суддів визначаються окремо за державним бюджетом . Під фінансовою незалежністю розуміємо, перш за все, фінансове та інше матеріальне забезпечення діяльності судової системи в такому обсязі, який дозволив би їй незалежно, ефективно і повною мірою здійснювати правосуддя.
Фінансування судової влади залежить від Верховної Ради України, яка затверджує обсяги її фінансування. Забезпечення приміщеннями та іншими основними фондами - прерогатива виконавчої влади.
Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією України і не можуть бути скорочені органами законодавчої або виконавчої влади нижче того рівня, який забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя, що і конституційною гарантією повного і своєчасного фінансування функціонування судів і діяльності суддів.
Питання проведення судової реформи в Україні на сьогодні є одним із найбільш актуальних та обговорюваних, особливо в світлі євроінтеграції нашої держави. Безсумнівно основним її завданням є утвердження справедливого суду та вдосконалення вітчизняної судової системи. Водночас проблематика здійснення судово-правової реформи та підвищення ефективності правосуддя завжди були й залишаються актуальними серед науковців та державних діячів.
Першочерговим завданням у цьому напрямку є відновлення довіри до судової влади, що безумовно потребує підвищення якості кадрового складу судової гілки влади. Нині модернізація судової влади, необхідність розширення гарантій реалізації прав та законних інтересів людини і громадянина в суді, забезпечення принципу верховенства права потребує пошуку нових підходів у формуванні суддівського корпусу.
Висловлюється також ідея про можливість обрання суддів безпосередньо народом. Як відомо, в руслі проведення судової реформи щодо формування суддівського корпусу, важливі зміни внесено до Конституції України щодо порядку призначення (обрання) на посаду судді. Раніше перше призначення на посаду професійного судді строком на 5 років здійснювалося Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обиралися Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом (ст. 128 Конституції України). Тепер порядок призначення на посаду судді істотно спрощено й наближено до європейських стандартів.
Відповідно до ст. 128 Конституції призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя у встановленому законом порядку. Таке призначення здійснюється, як правило, за конкурсом. Що стосується Голови Верховного Суду, то він, як і раніше, обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду в порядку, встановленому законом.
На думку Шемчушенкa Ю. С., який провів ґрунтoвне дослідження даного питання, подальше формування суддівського корпусу України пов’язане з додатковим вивченням європейського досвіду у цій справі.
Для прикладу наведем таку країну як Франція, професійні судді призначаються Президентом, посадові особи Касаційного Сyду і голoви апеляційних судів — за рекомендацією Вищої ради магістратури, а інші судді — за поданням міністра юстиції з позитивним висновком Вищої ради магістратури (ст. 12 Закону «Про статус Всі інші судді (комeрційних трибуналів, трибуналів із питань страхування, морської торгівлі, земельної оренди тощо) не призначаються, а обираються виборцями. Кандидат на посаду судді повинен мати вищу юридичну освiту, здобуту після закінчення спеціальної юридичної академії.
Для призначення до складу Касаційного суду встановлені підвищені вимоги — робота професором університету чи необхідний стаж суддівської діяльності. Як правило, суддею не призначається особа, молодша за coрок і старша за п’ятдесят років, а також особистість, яка раніше в межах округу апеляційного суду займалася адвокатською практикою, обіймала посаду судового виконавця чи нотаріуса, якщо з цього моменту пройшло менше 5 років.
Виконання обов’язків судді у Франції жодним чином не пов’язане з мандатом члена парламенту, Асамблеї Європейського Союзу та всіх інших органів. Звільнення судді з посади володіє правом Вища рада магістратури — за невиконання обов’язків або через тяжке захворювання.
В наш час ми можемо спостерігати як частина нових введень в Україні вже поступово , крок за кроком втілюється на практиці. Проте частина проблем залишаються такими що розв’язати не вдалося, зокрема на дуже критично низькому рівні залишається довіра народу до суду; залежність судів і суддів; фантастично висока завантаженість судів; невиконання судових рішень, що вже набуло системного характеру; політизованість процедури формування суддівського корпусу; хронічне недофінансування судової влади і так далі. Тому з вище сказаного можна зрозуміти , що всі ці прогалини потребують вирішення , а також проведення змін.
Проблема реформування судової влади в Україні є дуже актуальною , оскільки найважливішими передумовами прогресу громадянського суспільства повинно стати якісне, стабільне законодавство та ефективне правосуддя, такі , що здатні реально надавати надійний захист прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави.
На сьогодні , ми мусимо думати про створення нового етапу реформування судової системи в Україні, наближення її до міжнародних стандартів для ефективності вдосконалення та введення її на практиці. Спрямованість судово-правової реформи передусім повинна обумовлювати максимальне забезпечення принципу верховенства права, а також досягнення соціального ефекту серед народу, відновлення довіри до судової влади й створення умов доступного правосуддя.
Література:
Конституція України від 02.07.2019. з урахуванням останніх змін , ст. 129. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254.
Юридичний вісник України. - https://yvu.com.ua/category/court_practice/page/2/
LexInform «Юридичні новини України»- https://lexinform.com.ua/
Вікіпедія.
Навчальні матеріали онлайн (pidruchniki.website) © 2010 - 2020
https://pidruchniki.com/
Лекційні матеріали , теми 10-11.