Ім'я файлу: Реферат Чистовик 19.10.19.doc
Розширення: doc
Розмір: 138кб.
Дата: 08.02.2021
скачати
Пов'язані файли:
Реф. Скоропадський.doc
как позвонить киевстар.docx
Курсовая Чистовик.doc
Чистовик курсовой.doc
стоїцизм.rtf


Тема № 3

Особливості адаптації студентів до навчально-виховного процесу у вищій школі

ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………...……….3
РОЗДІЛ 1. ЯВИЩЕ АДАПТАЦІЇ У ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ

ТЕОРІЇ ………………………………………………………………………...… 5

РОЗДІЛ 2. ВИДИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ

ТА ЇЇ ФАКТОРИ .................................................................................................. 8

РОЗДІЛ 3. АСПЕКТИ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ У ВИЩІЙ

ШКОЛІ ………………………………………………………………………… 11

РОЗДІЛ 4 . ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ-

ПЕРШОКУРСНИКІВ ДО НАВЧАННЯ ………………………………...… 13
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………..….. 19
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ……...…….. 21

ВСТУП

Актуальність дослідження. Людину як індивіда, як соціально активну особистість створюють, формують освіта та виховання. Освіта є найважливішою основою та відображенням рівня захисту економіки, політики, духовності, культури, моральності як найбільш загальний, інтегральний показник будь-якого суспільства. І саме студенти займають важливе місце у цій системі.

Важливою соціальною потребою є не тільки надання студентам певної кількості професійних знань, вмінь і навичок, а й розвиток його як особистості, його успішної соціалізації в суспільстві та активної адаптації до навчання у вищому навчальному закладі.

Ми розглядаємо адаптацію як процес активного і творчого пристосування індивіда до умов соціального середовища, зокрема до умов навчання і виховання у навчальному закладі. У процесі розвитку особи майбутнього фахівця особливе значення має початковий етап навчання у вищій школі. Складність його полягає в тому, що в студента відбувається перебудова всієї системи ціннісно-пізнавальних орієнтацій особи, освоюються нові способи пізнавальної діяльності і формуються певні типи та форми між особових зв’язків і відносин. І чим ефективніше адаптуються студенти до вузівського навчання, тим вище буде їхній психологічний комфорт, навчальна мотивація, спрямованість і характер навчальної діяльності на старших курсах [9, с. 115-119]. Тому особливо важливим є вивчення такого етапу, як адаптація та розробка способів і методів покращення процесу адаптації до навчання у вищій школі; це підтверджує актуальність вибраної теми реферативної роботи.

Проблема адаптації студентів до навчально-виховного процесу у вищій школі була і залишається питанням вивчення багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема Кухарева Т.А. [14], Сіомичев А.В. [26], Березин Ф.Б. [2], Научитель Е.Д. [18], Балл Г.А. [1], Жигайло Н. І. [10], Сімаєва І.Н. [25], Войтович Н. П. [5], Кондратова Н.О. [12], Рєзник Т.І. [23] та інші.

Мета дослідження – вивчення особливостей адаптації студентів до навчально-виховного процесу у вищій школі.

Об’єктом дослідження є процес адаптації студентів до навчання у вищій школі в сучасних умовах.

Предметом дослідження є фактори та прояви процесу адаптації студентів у вищій школі.

Основними завданнями реферативної роботи є:

  1. Розглянути теоретичні аспекти явища адаптації.

  2. Визначити види соціально-психологічної адаптації та її фактори.

  3. Дослідити аспекти адаптації студентів у вищій школі.

  4. Виокремити проблеми адаптації студентів-першокурсників.

Структура роботи. Реферативна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури.

РОЗДІЛ 1.

ЯВИЩЕ АДАПТАЦІЇ У ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ

Чутливість аналізаторів, що визначається величиною абсолютних порогів, непостійна і змінюється під впливом фізіологічних і психологічних умов, серед яких особливе місце займає явище адаптації.

Адаптація, або пристосування, – це зміна чутливості під впливом постійно діючого подразника, що проявляється у зниженні або підвищенні порогів. У житті явище адаптації добре відоме кожному. Коли людина заходить у річку, вода спочатку здається їй холодною. Але потім відчуття холоду зникає. Подібне можна спостерігати в усіх видах чутливості, крім больового.

Ступінь адаптації різних аналізаторних систем неоднаковий: висока адаптованість властива нюховим відчуттям, тактильним (ми не помічаємо тиску одягу на тіло), менша вона в слухових, холодових. Загальновідоме явище адаптації в нюхових відчуттях: людина швидко звикає до пахучого подразника і зовсім перестає відчувати його. Адаптація до різних пахучих речовин настає з різною швидкістю.

Незначна адаптація властива больовим відчуттям. Біль сигналізує про руйнування організму, тож адаптація до болю може призвести до загибелі організму [20, с. 56].

У зоровому аналізаторі розрізняють адаптацію до світла, темряви. Потрапляючи в темну кімнату, людина спочатку нічого не бачить, через три — чотири хвилини починає добре розрізняти світло, яке проникає туди. Перебування в абсолютній темряві підвищує чутливість до світла за 40 хвилин приблизно у 200 тисяч разів. Якщо адаптація до темряви пов’язана з підвищеною чутливістю, то світлова адаптація — зі зниженням світлової чутливості.

Явище адаптації не можна пояснити лише змінами, що відбуваються в функціонуванні рецептора під час тривалої дії на нього подразника (наприклад, поновлення і розкладання зорової речовини в паличках і колбочках сітківки ока тощо). Тут мають значення також зміни у співвідношенні процесів збудження і гальмування в центральних частинах аналізаторів: після збудження їх настає гальмування і навпаки. Йдеться про явище послідовної взаємної індукції.

Адаптація може виникати і умовно-рефлекторним шляхом. Якщо, наприклад, поєднувати дію світла після перебування в темряві протягом півгодини з ударами метронома, то після 5 таких поєднань удари метронома викликають у обстежуваних зниження чутливості очей без будь-якого впливу світлового подразника [27, с. 11].

Під адаптацією розуміють пристосування організму до різних умов середовища (як соціальних, так і фізичних) без відчуття внутрішнього дискомфорту та конфлікту з середовищем.

Процеси адаптації направленні на збереження гомеостазу і реалізуються на трьох функціональних рівнях: фізіологічному, психологічному і соціальному. Важливим аспектом соціальної адаптації є ухвалення індивідом соціальної ролі. Соціально-психологічну адаптацію людини визначають як пристосування особи до існування в суспільстві відповідно до соціальних вимог цього суспільства і з огляду на власні потреби, мотиви та інтереси [9, с. 115-119].

Соціальна адаптація – це постійний процес пристосування індивіда до умов соціального середовища, а також результат цього процесу. Співвідношення цих компонентів, що визначають характер поведінки, залежить від цілей ї ціннісних організацій індивіда, можливостей реалізації їх у соціальному середовищі. Незважаючи на безперервний характер, соціальну адаптацію більшість авторів пов’язує з періодами кардинальної зміни діяльності індивіда і його соціального оточення. Основні типи адаптаційного процесу – тип, що характеризується пасивним, комфортним прийняттям цілей і ціннісних орієнтацій групи, – формуються в залежності від структури потреб і мотивів індивіда.

Важливим аспектом соціальної адаптації є прийняття індивідом соціальної ролі. Цим обумовлене віднесення соціальної адаптації до одного з основних соціально-психологічних механізмів соціалізації особистості. Ефективність соціальної адаптації в значній мірі залежить від того, наскільки адекватно індивід сприймає себе і свої соціальні зв’язки [21].

Отже, протягом навчання у ВНЗ, молода людина проходить через кілька етапів соціалізації. Визначальним серед них є етап адаптації до нової соціальної ситуації розвитку. Від того, які механізми пристосування та життєдіяльності в нових умовах будуть обрані і закріплені особистістю, залежить стиль і результативність майбутньої професійної самореалізації людини [7, с. 9-12].

РОЗДІЛ 2.

ВИДИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ТА ЇЇ ФАКТОРИ

Складовими видів соціально-психологічної адаптації є:

  • професійна адаптація;

  • профорієнтаційна адаптація;

  • адаптація до умов навчального процесу (дидактична адаптація);

  • соціальна адаптація:

  • призвичаювання індивіда до групи, всього студентського колективу;

  • прийняття нормативно-правових вимог вищого навчального закладу;

  • засвоєння наукових та культурних традицій вищого навчального закладу;

  • збагачення власного духовного досвіду новими формами моральної та культурної практики;

  • адаптація до умов проживання у гуртожитку;

  • біологічна адаптація:

  • адаптація організму до нових умов (кліматичних, побутових, санітарних), режиму праці, сну, фізичних та нервових навантажень;

  • режим і якість харчування;

  • психологічна адаптація:

  • стан психологічного задоволення (незадоволення), комфорту (дискомфорту), відчуття внутрішньої і зовнішньої гармонії (дисгармонії) від успішної (неуспішної) професійної, соціальної та біологічної адаптації;

  • вміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки діяльності [29, с. 19].


Фактори адаптації:

На процес адаптації впливають відповідні фактори, які є сукупністю умов чи обставин, що і визначають рівень, темпи, а також стійкість і результат адаптації.

Внутрішні фактори:

  • ставлення студентів до обраної професії, бажання працювати в певній галузі знань, вивчати особливості професії і опановувати найвищі рівні майстерності;

  • ступінь підготовки абітурієнта до навчання у вищому навчальному закладі: відповідність обсягу і рівня знань, умінь і навичок абітурієнтів вимогам освітнього процесу;

  • потреба абітурієнта в навчальній діяльності;

  • усвідомлення необхідності і можливості засвоєння певного обсягу знань для одержання професійної освіти;

  • стійкий інтерес до предметів спеціального і загального циклу;

  • набуття навичок самостійності в навчальному і науковому процесах;

  • потреба в самоосвіті;

  • уміння застосовувати знання на практиці;

  • задоволеність міжособистісними відносинами у студентській групі та інше.

Зовнішні фактори:

  • структура та організація навчального процесу;

  • професійна та педагогічна компетентність викладачів навчального закладу;

  • наявність інституту кураторства;

  • морально-психологічний клімат в групі;

  • особистісний підхід до студента, незалежно від показників успішності;

  • реалізація у навчальному закладі принципів педагогіки співробітництва та ін.

Запропонована класифікація дозволяє розглядати адаптацію студентів як комплексний, динамічний процес, обумовлений взаємодією профорієнтаційних, соціальних, біологічних і психологічних факторів [32, с. 14].

РОЗДІЛ 3.

АСПЕКТИ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

На сучасному етапі розвитку суспільства спостерігається зростання обсягів інформації, теоретичних і практичних знань і вмінь, необхідних фахівцю. Тому нині держава потребує активних і творчих фахівців, які, по-перше, мали б ґрунтовну теоретичну і практичну підготовку з обраного фаху, по-друге, були б спроможні самостійно приймати рішення, пов’язані із професійною діяльністю. Таким чином, перед вищою школою постало завдання підготовки конкурентних на ринку праці фахівців. Високоякісного фахівця можна сформувати тільки за умови розвитку особистості студента [28, с. 53].

У процесі розвитку особи майбутнього фахівця особливе значення має початковий етап навчання у вищій школі. Складність його полягає в тому, що в студента відбувається перебудова всієї системи ціннісно-пізнавальних орієнтацій особи, освоюються нові способи пізнавальної діяльності і формуються певні типи та форми між особових зв’язків і відносин. І чим ефективніше адаптуються студенти до вузівського навчання, тим вище буде їхній психологічний комфорт, навчальна мотивація, спрямованість і характер навчальної діяльності на старших курсах [9, с. 115-119].

Навчальна діяльність студента – це процес, спрямований на оволодіння знаннями, вміннями та навичками, в якому важливе значення має вміння студента самостійно здобувати та опрацьовувати інформацію, здобувати та продукувати нові знання, нестандартно вирішувати проблеми, що виникатимуть у майбутній професійній діяльності. Набуття таких вмінь та ефективність підготовки фахівців залежить від ряду факторів, один з яких і є адаптація до умов навчання у ВНЗ.

А.В. Сіомічев відзначає важливість професійно значимих властивостей (розумових, мнемічних, аттенціонних, сенсомоторних, комунікативних) їх вплив на адаптаційний процес і на збереження здатності до ефективної психічної адаптації [26, с. 7].

Особливе місце в структурі особистісних факторів психічної адаптації дослідники відводять мотивації. Ф.Б. Березін ставить в основу мотивацію досягнення успіху. На його думку, високий енергетичний потенціал виявляється найбільш важливим у діяльності що вимагає мобільності, швидкого входження в нові ситуації, освоєння нових навичок, дій в умовах, у яких остаточні успіх чи невдача ще не визначилися і тісно пов’язані з індивідуальною активністю. Енергетичний потенціал у значній мірі забезпечується виразністю і структурою мотивації досягнення. Перевага мотивації досягнення успіху над мотивацією уникнення невдачі сприяє й ефективній психічній адаптації, і успішності діяльності [2, с. 23].

А.В. Сіомічев основними психологічними факторами адаптації студентів у ВНЗ назвав інтелектуальність, тривожність, товариськість і соціальну зрілість. Він виділяє три способи адаптації студентів у ВНЗ:

1) успіх в одному з домінуючих напрямків діяльності не залежить від рівня адаптованості в інших напрямках;

2) успіх чи невдача в пізнанні доповнюються відповідно успіхом чи невдачею в спілкуванні;

3) успіх у домінуючому напрямку діяльності супроводжуються неуспіхом у додатковому напрямку. Дослідник прийшов до висновку,що найбільш характерною для студентів є адаптація переважно в одній сфері діяльності (або з пізнання, або в спілкуванні) [26, с. 8].

РОЗДІЛ 4.

ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ-ПЕРШОКУРСНИКІВ ДО НАВЧАННЯ
Першокурсники тільки починають адаптуватися до умов навчання у ВНЗ, вони ще достатньо знають свої інтелектуальні можливості, відчувають невпевненість у зв’язку з деякими труднощами в навчальній діяльності й у спілкуванні. Актуальним на цьому етапі є інформування з основних питань психологічної особистості і спілкування, психологічне консультування щодо пізнання себе та інших, проведення тренінгу ассертивності [18, с. 21].

Перехід зі школи у вищий навчальний заклад – складний етап в житті молодої людини, оскільки вступ до ВНЗ призводить до значних змін міжособистісних контактів, соціального статусу, життєвих стереотипів. Цей період відбувається індивідуально, іноді навіть з надзвичайним напруженням нервової системи, що є причиною зниження розумової працездатності студентів та пояснює низьку успішність на першому курсі. Проблема адаптації студентів першого курсу до умов навчання у ВНЗ широко обговорюється в наукових публікаціях, оскільки від успішної адаптації першокурсників багато в чому залежить подальший навчальний процес у ВНЗ, професійне становлення та особистісний розвиток майбутнього фахівця.

Під адаптацією студента-першокурсника слід розуміти процес приведення основних параметрів його соціальної та особистісної характеристик у відповідність з новими умовами вузівського середовища.

Процес адаптації студентів-першокурсників до нових умов навчання є складним і багатогранним, та пов'язаний з необхідністю подолання низки труднощів, що мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер: труднощі пристосування до нових форм навчання (перехід від класно-урочної системи навчання до системи, яка передбачає значну долю самостійної роботи); прогалини в одержаних у школі знаннях, зокрема не достатній рівень базової математичної підготовки; в умовах вищого навчального закладу значно вища інтенсивність розумової праці, більший об’єм знань, які необхідно засвоїти; відсутність підручників, які б повністю відповідали програмі курсу; невміння самостійно працювати з навчальним матеріалом над поглибленням своїх знань; нерівномірність навантажень (які значно зростають у період сесії); більш вимогливе оцінювання знань; зміна соціального оточення; проживання у гуртожитку; невміння раціонально організувати свій день та інші.

А. Кузьмінський [13, с. 315] поділяє всі труднощі на три групи: соціально-психологічні, навчальні та професійні труднощі.

Соціально-психологічні:

  • зміна соціального оточення;

  • особливості спілкування з новим оточенням;

  • невміння будувати відносини в колективі;

  • нові побутові умови (проживання у гуртожитку та ін.);

  • недостатня психологічна підготовка до самостійного життя, необхідність самостійно приймати рішення;

  • низька самооцінка;

  • невміння вибирати раціональний режим праці та відпочинку.

Навчальні:

  • відсутність навичок самостійної роботи;

  • невміння конспектувати;

  • відсутність вміння контролювати свої знання;

  • прогалини в отриманих (шкільних) знаннях;

  • зростання обсягу та складності навчального матеріалу.

Професійні:

  • нечітка професійна мотивація;

  • нерозуміння важливості та доцільності вивчення деяких дисциплін для формування професійних знань фахівця;

  • сумніви щодо правильного вибору майбутнього фаху;

  • недостатня психологічна готовність до оволодіння обраним фахом.

Подолання зазначених труднощів у кожного першокурсника відбувається індивідуально, тому рівень адаптації залежить від того, наскільки сформовані показники, що сприяють ефективному входженню студента у нове середовище.

Розрізняють три рівні адаптації студентів: низький, середній, високий. Студенти з низьким рівнем адаптації недостатньо підготовлені до навчання у ВНЗ (зокрема, низький рівень шкільної математичної підготовки), відчувають труднощі при засвоєнні основних положень дисциплін, що вивчаються, мають високу тривожність, низький рівень комунікативних та організаційних здібностей, зазнають труднощів у спілкуванні з одногрупниками, тримаються відчужено, не звертаються за допомогою до одногрупників. Студенти з середнім рівнем адаптації активні під час занять в аудиторії, виявляють інтерес до виконання самостійних завдань, але досить часто їм не вистачає базових знань з предмета, мають високий або середній рівень тривожності, середні комунікативні та організаційні здібності. Студенти з високим рівнем адаптації, як правило, мають добру базову підготовку, активні в своїй пізнавальній діяльності, мають низький рівень тривожності, добрі комунікативні та організаційні здібності, легко знаходять мову з одногрупниками, дотримуються прийнятих в групі норм і правил, за проблемою можуть звернутися за допомогою, проявити активність і взяти ініціативу на себе [9, с. 115-119].

Фактори що впливають на адаптацію студентів до умов навчання у ВНЗ:

  • пристосованість до життя (здатність особи пристосовуватися до певних умов, жити за правилами середовища, що оточує);

  • атмосфера в групі (сукупність внутрішніх взаємовідносин та емоційної напруженості між її членами);

  • вміння самостійно працювати (здатність особи самостійно без стороннього впливу працювати, робити вибір та приймати рішення);

  • впевненість в собі (емоційно-психологічний стан особи, що характеризується високим рівнем самооцінки та твердістю у своїх рішеннях);

  • нові форми та методи навчання;

  • систематичний контроль за навчальною діяльністю [15, с. 104].

Деякі дослідники виділяють такі етапи адаптації студентів до навчального процесу: фізіологічний (займає близько двох тижнів), психологічний (триває до двох місяців), соціально-психологічний (продовжується майже три роки) [19].

Якщо адаптація не відбувається вчасно, то розвиток незадоволеності навчанням у ВНЗ і порушення психічних функцій (мислення, мислення, увага, пам’ять, сприйняття) відбувається за принципом підсилюючого зворотного зв’язку: чим більше накопичується порушень, тим більше вони посилюють процес подальшої дезадаптації [10, с. 108].

Низкою дослідників виділяються такі симптоми психологічної дезадаптації, що в свою чергу, можуть виступати проявами адаптаційного стресу, який переживається першокурсниками в цей період: підвищення показника емоційного збудження, тривожності, нейротизму; зниження комунікабельності, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості; з’являється почуття неповноцінності у стосунках із товаришами, вчителями, батьками, а в поведінці в цілому - надмірна сором’язливість; зниження успішності, недостатня увага й зосередженість на уроках; скарги на погане самопочуття, сон; втрата зацікавленості у навчанні, школи. Внаслідок цих проявів розвиваються: непродуктивні форми реагування; симптоми порушення поведінки; емоційні розлади різного ступеня [11, с. 76].

Соціально-психологічна дезадаптація не тотожна поняттю хвороби і проявляється в патологічній та непатологічній формах. Щодо непатологічної дезадаптації, то Г.П Левківська, В.Є. Сорочинська, В. С. Штифурок як приклад наводять відхилення в поведінці й переживаннях суб’єкта, пов’язані з недостатньою соціалізацією, соціально неприйнятними установками особистості, різкою зміною умов існування, розривом важливих соціальних стосунків та ін. [29, с. 63].

За результатами досліджень низки авторів найбільш типовими симптомами дезадаптаційної поведінки першокурсника виявилися:

  • Підвищена тривожність. Аналіз виникнення та динаміки переживання тривоги дає багато інформації про специфіку емоційного стану першокурсника. Причинами переживання на початку навчання є, по-перше, перехід у незнайому структуру з незрозумілими соціальними вимогами. Відсутність ясності, визначеності - це саме по собі є серйозним фактором зростання тривожності (а в осіб з постійно підвищеною тривожністю це може викликати стрес і навіть невроз). По-друге, у першокурсника відбувається напружена боротьба за вступ до навчального закладу, що також позначається на його емоційному стані.

  • Дефіцит міжособистісних контактів. Аморфність соціальних орієнтацій призводить до того, що першокурсник не має чіткого уявлення про регламентацію стосунків як з товаришами у групі, так і з викладачами та адміністрацією факультету.

  • Закритість. Виникає як механізм захисту від стресогенних факторів. За своєю дією цей адаптаційний механізм є скоріше деструктивним, ніж конструктивним: усвідомленню соціальних орієнтацій та встановленню дружніх і ділових контактів заважає інформаційний дефіцит. Закритість, як механізм захисту, лише посилює цей дефіцит, призводячи до майже цілковитої пасивності першокурсника у процесі інформаційного обміну. Якщо такий стан речей залишиться незмінним, то це цілком може призвести до кризи особистості.

  • Домінування інтелектуальної сфери над емоційною. Домінування інтелекту у психіці сучасної людини є загальною бідою нашої цивілізації. У науковому середовищі стихійно відбувається селекція людей з непомірно розвиненим інтелектом за рахунок інших функцій психіки. Людина добровільно перетворює себе в інструмент обробки інформації та вирішення ситуативних завдань. У результаті такого однобічного розвитку у людини створюється «психічна псевдоцілісність», ілюзія інтегрованості психіки [16, с. 7].

Отже, основні симптоми психологічної дезадаптації проявляються у підвищенні показника емоційного збудження, тривожності, нейротизму; зниженні комунікабельності, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості; появі почуття неповноцінності у стосунках із товаришами, вчителями, батьками, а в поведінці в цілому - надмірної сором’язливості; зниженні успішності, недостатній увазі й зосередженості на уроках; скаргах на погане самопочуття, сон; втраті інтересу до навчання, школи. Внаслідок цих проявів розвиваються: адаптаційний стрес, непродуктивні форми реагування; симптоми порушення поведінки; емоційні розлади різного ступеня [28, с. 58-59].

ВИСНОВКИ
Таким чином, у ході реферативного дослідження ми дійшли до наступних висновків:

По-перше: адаптація – пристосування організму до різних умов середовища (як соціальних, так і фізичних) без відчуття внутрішнього дискомфорту та конфлікту з середовищем. А на процес адаптації впливають відповідні фактори, які є сукупністю умов чи обставин, що і визначають рівень, темпи, а також стійкість і результат адаптації.

По-друге: основними психологічними факторами адаптації студентів у ВНЗ є інтелектуальність, тривожність, товариськість і соціальна зрілість.

Виділяють три способи адаптації студентів у ВНЗ:

1) успіх в одному з домінуючих напрямків діяльності не залежить від рівня адаптованості в інших напрямках;

2) успіх чи невдача в пізнанні доповнюються відповідно успіхом чи невдачею в спілкуванні;

3) успіх у домінуючому напрямку діяльності супроводжуються неуспіхом у додатковому напрямку.

Основними проблемами пристосування до нових форм навчання є: перехід від класно-урочної системи навчання до системи, яка передбачає значну долю самостійної роботи; прогалини в одержаних у школі знаннях; більший об’єм знань, які необхідно засвоїти; відсутність підручників; невміння самостійно працювати з навчальним матеріалом над поглибленням своїх знання та інші.

Отже, важливим фактором успішної адаптації, зокрема студентів вищої школи, поряд з оптимізацією умов, в яких відбувається цей процес, є наявність комплексу необхідних особистісних якостей та навичок студента, високий рівень його мотивації, позитивне ставлення до навчання та майбутньої професії, відповідна структура ціннісних орієнтацій.

Основними засобами психологічного забезпечення адаптації у ВНЗ, є психологічна просвіта та тренінгові допомога, навчання студентів засобам само оптимізації, індивідуальне психологічне консультування.

Таким чином, актуальним, на нашу думку, є формування у студентів таки основних рис характеру, як цілеспрямованість, впевненість та рішучість що дасть змогу студентам краще долати труднощі у навчанні, спілкуванні, пошуку нових знайомств, а в подальшому і в професійній діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ



  1. Балл Г.А. Поняття адаптації і її значення для психології особистості // Вопросы психологии. 1989. № 1. С. 92–100.

  2. Березін Ф.Б. Психологічна і психологічна адаптація людини. М., 1988. 271 с.

  3. Боришевський М. Національна самосвідомість у громадському ставленні особистості. К. 2000. 76 с.

  4. Варій Й.М. Психологія особистості. Навч. посіб. К: Центр учбової літератури, 2008. 592 с.

  5. Войтович Н. П. Відмінності шкільного та студентського колективів як аспект проблеми адаптації першокурсників доумов ВНЗ: Луцьк: держ. ун-т Лесі Українки, 1999. С. 57–65.

  6. Гапонова С.А. Особенности адаптации студентов вузов в процессе обучения. Психологический журнал. 1994. № 3. С. 9–12.

  7. Головатий Н.Ф. Соціологія молоді: Курс лекцій. К.: МАУП,1999. 224 с.

  8. Гуманізм та освіта. Міжнародна науково практична конференція. Науковий журнал: Універсум-Вінниця, 2010. С. 274–281.

  9. Гуманітарні науки // Науково-практичний журнал.: Кримський державний гуманітарний університет. 2011. С. 115–119.

  10. Жигайло Н. Психологічні проблеми адаптації студентів-першокурсників і шляхи їх вирішення. Педагогіка і психологія професійної освіти. 2004. № 4. С. 107–112.

  11. Казміренко В. П. Програма дослідження психосоціальних чинників адаптації молодої людини до навчання у ВНЗ та майбутньої професії. Практична психологія та соціальна робота: Науково-практичний освітньо-методичний журнал. 2004. № 6. С. 76–78.

  12. Кондратова Н.О. Проблеми адаптації студентів ВНЗ: зміст, форми, психологічна специфіка. Психологія. Зб. наук. праць. Вип. 2. К.: НПУ, 1999. С. 189–196.

  13. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч.посібник. К.: Знання, 2005. 484 с.

  14. Кухарева Т.А. Адаптація молодих спеціалістів – інженерів: Автореф. канд. дис. Л., 1980. 18 с.

  15. Кучерук О.Я. Аналіз процесу адаптації студентів-першокурсників до навчання у ВНЗ. Педагогічний дискурс, 2010. С. 104–106.

  16. Мазепа Х., Жигайло Н. Програма адаптаційного курсу для студентів нового набору всіх спеціальностей. Львів, 2003. 25 с.

  17. Максименко С. Д. Основи генетичної психології. К.: НПУ Перспектива, 1998. 543 с.

  18. Научитель Е.Д. Адаптаційний період студента. Практична соціологія та соціальна робота. 2001. № 7. С. 21–23.

  19. Педагогика и психология высшей школы. Учеб. пособие для вузов / Отв.ред. С. И. Самыгин. Ростов-на-Дону: Феникс, 1998.

  20. Подоляк Л.Г. Психологія вищої школи: Навч. Посібник для магістрів ї аспірантів / Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко. К.: Філ-студія, 2006. 320 с.

  21. Про становище молоді в Україні. Доповідь Кабінету Міністрів України, Верховній раді України // Поточ. арх. М-ва України у справах сім’ї та молоді. К.,1995.

  22. Психологія. Словник / Під заг. ред. А. В. Петровського, М. Г. Ярошевського, 2-ге вид. випр. і доп. М.: Політвидат. 1990. 494 с.

  23. Рєзник Т.І. Психологічний зміст труднощів у навчанні студентів-першокурсників. Практична психологія та соціальна робота. 2002. № 1. С. 1–3.

  24. Розов В.І. Формування і розвиток механізмів адаптивної психофізіологічної саморегуляції у студентів. Проблеми вищої школи. Наук.-метод. зб. Вип. 81. К. 1994. С. 87–92.

  25. Сімаєва І.Н. Динаміка емоційно-чуттєвого стану особистості в процесі адаптації до діяльності. Калінінград: НМЦ, 2002. 128 с.

  26. Сіомичев А.В. Психологічні особливості адаптації студентів в сфері пізнання і спілкування у вузі: Автореф. канд. дис. Л., 1985. 17 с.

  27. Скрипник В. А. Особливості соціально-психологічної адаптації першокурсників з особливими потребами: дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Скрипник В. А. НАДПСУ. Хмельницький, 2006. С. 224–225.

  28. Скрипченко О.В. Загальна психологія. Підручник для студентів ВНЗ. К., Либідь 2005. 464 с.

  29. Штуфурко В.Ц., Левківська Г.П., Сорочивська В.Є. Адаптація першокурсників в умовах вищого навчального закладу освіти: Навчальний посібник. К., 2001. 128 с.

  30. Фатхуллин М.Ф. Воспитание специалиста. Казань: Изд-во Казанского унив-та, 1990. 150 с.

  31. Реан А.А. Психология человека от рождения до смерти. М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2002. 656 с.

  32. Коломінський Н.Л. Соціально-психологічні проблеми підготовки фахівців до професійної діяльності. Наука і освіта. 2004. № 3. С. 14–16.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас