Ім'я файлу: 142_Масікевич О.М. Особиста гігієна.docx
Розширення: docx
Розмір: 42кб.
Дата: 17.09.2021
скачати

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Реферат на тему: «Особиста гігієна та її значення для здоров’я людини»

Виконав

студент 142 групи 1 курсу

Масікевич Олександр

Чернівці 2021р.

Зміст

  1. Вступ

  2. Поняття про особисту гігієну

  3. Гігієна сну

  4. Гігієна шкіри та волосся

  5. Гігієна ротової порожнини

  1. Загартовування організму

  2. Загартовування сонцем

  3. Загартовування водою

  4. Загартовування повітрям

  1. Фізична культура

  2. Гігієна одягу

  3. Висновки

  4. Список літератури

Вступ. Особиста гігієна є фактором збереження і зміцнення здоров'я людини, запобігання захворюванням, збільшення тривалості життя. Поняття особистої гігієни включає такі питання: режим дня, харчування, догляд за шкірою тіла і порожниною рота, одягом, загартовування, фізич­на культура, особиста гігієна у праці і побуті тощо.

Гігієнічні основи режиму дня. Режим дня — це певне чергування різних видів діяльності людини протягом до­би, яке сприяє виробленню динамічного стереотипу. Він складається з чергування періодів праці і відпочинку, ор­ганізації відпочинку, занять фізичною культурою та ін. Перелічені види діяльності людини мають бути постій­ними, виконуватися в один і той же час і в однаковій по­слідовності.

Відомо, що в корі великого мозку за певних умов може розвинутися охоронне гальмування, яке охороняє нер­вові клітини від виснаження. Якщо режим праці, побуту і відпочинку у людини безпорядний, то може виникнути ослаблення цього процесу з перевагою збудження.

Тривалість режимних моментів визначається віком та індивідуальними особливостями людини. Так, для дітей і дорослих тривалість сну, робочого дня, а також кіль­кість прийомів їжі мають бути різними.

Дуже важливим режимним моментом є правильна ор­ганізація відпочинку. Відпочинок, за І. П. Павловим, має бути активним і включати зміну занять, що знімає вто­му, сприяє збереженню здоров'я, оскільки бездіяльний відпочинок не відновлює сили.

Поняття про особисту гігієну. Особиста гігієна - це основа здорового способу життя, умова ефективної первинної та вторинної профілактики різних захворювань. Особиста гігієна розробляє принципи збереження і зміцнення здоров'я шляхом дотримання гігієнічних вимог у повсякденному особистому житті й діяльності.

В епоху науково-технічного прогресу, який супроводжують хімічні й фізичні забруднення навколишнього середовища та негативні наслідки урбанізації, особиста гігієна стає вагомим чинником запобігання серцево-судинним та іншим поширеним захворюванням. Вона дозволяє ефективно боротися з гіпокінезією, нервово-психічним перенапруженням, суттєво послаблює несприятливі наслідки впливу різних професійних шкідливостей та чинників навколишнього середовища. Як свідчать дані ВООЗ, велика частина населення в усіх країнах світу серйозно порушує правила особистої гігієни, курить, зловживає алкогольними напоями, не приділяє належної уваги фізичній культурі, загартуванню та іншим елементам здорового способу життя. Суспільне значення особистої гігієни визначається тим, що недотримання її вимог у повсякденному житті може негативно впливати і на здоров'я інших людей (пасивне куріння, поширення інфекційних захворювань і гельмінтозів). Щоб запобігти такому становищу, знання та навички особистої гігієни потрібно прищеплювати дітям з раннього віку.

Гігієна сну. Наприкінці дня в людини з'являється від­чуття втоми. Для відновлення працездатності організму, І в першу чергу функції центральної нервової системи, важливе значення має сон. Він має бути глибоким і три­валим. Тривалість сну визначається віком і станом ор­ганізму. Так, сон дорослої людини має тривати 7—8 год на добу. Чим молодший організм, тим тривалішим має бути сон. Дитина 7 років має спати 12 год, 10 років — 10 год на добу.

Сон має відбуватися в зручному ліжку, за темпера­тури повітря 16—17°С, з відкритою кватиркою. Читати перед сном у ліжку не рекомендують, оскільки це погір­шує зір.

Сон, разом з їжею, водою і теплом, є однією з найважливіших потреб людини. Під час сну, мозок і тіло інтенсивно відпочивають, набираючись сил для ефективного функціонування в період пильнування. Але, на жаль, вранці, ми далеко не завжди відчуваємо себе бадьорими, повними сил і енергії. Багато людей, з ранку почувають себе розбитими, в’ялими і дещо загальмованими. У чому ж причина того, що такий бажаний нічний сон не приносить нам відпочинку і задоволення?

 

Причини можуть бути дуже різні, починаючи з індивідуальних емоційних розладів і закінчуючи різкими коливаннями атмосферного тиску, які певною мірою, впливають на будь-кого з нас. Вважається, що середня тривалість сну, необхідна дорослій здоровій людині, дорівнює восьми годинам на добу. Вісім годин! По суті, третину життя людина проводить у стані сну. Багатьох людей, що ведуть активний спосіб життя і цінують кожну хвилину, така ситуація не влаштовує.

Отже, перше, що треба твердо запам’ятати: тривалість сну, необхідна особисто Вам, – величина індивідуальна. Ви можете спати по чотири години на добу, і почувати себе чудово. Причому, всупереч розхожій думці, така тривалість сну не чинить ніякого негативного впливу на організм.

Згідно результатів досліджень, проведених вченими-сомнологами, секрет хорошого сну полягає не стільки в тривалості сну, скільки в моменті прокидання. Це зумовлено тим, що людський мозок під час сну послідовно перебуває в різних станах.

Сон – періодичний функціональний стан організму людини, який характеризується виключенням свідомості і зниженням здатності нервово ї системи відповідати на зовнішні подразники. Цикл “сон – неспання” є одним із проявів внутрішніх добових ритмів організму і являє собою чергування різних функціональних станів головного мозку.

Сон – це діяльний стан кори великого мозку, який забезпечується активацією певних систем. Завдяки взаємодії цих систем відбувається перерозподіл нейронної активності мозкових структур: ті, що були активні вдень, – зменшують, а ті, що були пасивні упродовж дня, – збільшують свою активність. Так, у фазі швидкого сну спостерігається зростання нейронної активності таламуса, гіпоталамуса, ретикулярної формації, морського коника лімбічної системи. У фазі повільного сну підвищується активність нейронів інших ділянок ретикулярної формації, мигдалеподібного тіла лімбічної системи. Отже, під час сну відбувається, передусім, реорганізація функцій мозку, а не загальне зниження нейронної активності, як стверджував І. П. Павлов.

Найхарактернішими ознаками стану сну є типова електрична активність мозку і м’язів, рухи очей. Під час сну не вся кора загальмована – деякі ділянки продовжують залишатися збудженими і створюють певні відчуття у вигляді сновидінь.

Сновидіння – психічна діяльність мозку під час сну, яка пов’язана з комбінуванням явищ зовнішнього світу і фізіологічними процесами організму. Фізіологічною основою сновидінь є часткова незагальмованість кори великого мозку, деякі ділянки продовжують залишатися збудженими і створюють певні відчуття. Тривають сновидіння короткий час і виникають при швидкохвильовому сні, більша частина сну проходить без них. Існує значна різниця у змісті сновидінь першої і другої половин ночі (у першій половині – тісніше пов’язані з дійсністю, у другій – менше нагадують повсякденне життя). Частота сновидінь зростає при захворюваннях і нервових перенапруженнях. На зміст снів впливають попередні події.

Основні правила гігієни сну:

  1. Спати треба в затемненому затишному приміщенні з середньою температурою повітря 18-20°С.

  2. Під час сну в приміщенні повинно бути свіже повітря.

  3. Спати треба при різному положенні тіла.

  4. На людині, що спить, повинний бути просторий одяг.

  5. Подушка не повинна бути занадто високою чи занадто низькою.

  6. Треба лягати в точно визначений час.

  7. Не варто дивитися перед сном телевізор і займатися важкою фізичною працею.

  8. Перед сном бажано зробити легку прогулянку на свіжому повітрі.

Гігієна шкіри і волосся. Для профілактики хвороб шкіри та інших захворювань організму велике значення має правильний гігієнічний догляд за шкірним покривом . При випаровуванні поту на поверхні шкіри залишаються виводяться з потом продукти обміну речовин організму. Отторгающиеся клітини рогового шару відкладаються на поверхні разом з жировим змащенням, що виділяється сальними залозами. Що осідають на шкіру пил і бруд, сприяють забрудненню і створюють сприятливі умови для розмноження мікробів, що призводить до запального процесу на шкірі, особливо в складках. У зв'язку з цим необхідно дбати про чистоту і гігієнічному стані шкірного покриву. У звичайних умовах з гігієнічною метою досить мити тіло 1 - 2 рази на тиждень гарячою водою з милом, мочалкою або губкою. Слід застосовувати тільки туалетні мила, так як господарські можуть викликати сухість і роздратування шкіри. Крім того, можна 2 рази на тиждень приймати прохолодний душ або ванни. Місця найбільшого скупчення пилу і поту (шию, пахвові западини, зовнішні статеві органи, великі складки, промежину, стопи) потрібно мити щодня водою з милом, протирати туалетними водами або потрійним одеколоном. При вираженій пітливості і неприємному запаху поту рекомендується голити волосся в пахвових западинах, протирати їх 1 - 2 рази на тиждень 3% розчином столового оцту. Особам фізичної праці після закінчення роботи необхідно приймати душ. Для уникнення пересушування і подразнення шкіри доцільно користуватися милом "Ланолінове", "Спермацетовое", "Дитяче" та іншими. Особливої ретельного догляду потребує шкіра обличчя. Для попередження лущення, свербіння, появи зморшок можна зловживати водою і милом. Для вмивання слід вживати м'яку воду (дощову, кип'ячену або пом'якшену питною содою, гліцерином, молоком.) При сухості шкіри обличчя замість умивання доцільно протирати шкіру рідким кремом або рослинним маслом. Якщо шкіра обличчя жирна, слід, крім умовно гарячою водою, протирати 1 - 2 рази на день знежирюючими спиртовими розчинами саліцилової кислоти (1% - 2%), настоянкою календули (1 столова ложка на 1 склянку води), настоєм натертих свіжих огірків (рівний обсяг огірків і горілки) і т. д. Гігієнічний догляд за шкірою необхідно поєднувати з правильним харчуванням, дотриманням режиму праці та відпочинку, повноцінним сном. Миття волосся і волосистої частини голови є істотним в гігієні волосся. Вода повинна бути м'якою (дощова, річкова, кип'ячена). Жорстка вода може стати м'якою, якщо до неї додати питну соду або буру (1 - 2 чайних ложок соди або 2 столових ложок бури на таз води). Потрібно користуватися гарячою чи теплою водою і милом. Мило має бути нейтральним або пережіренності (дитячим, яєчним, спермацетового і т.д.). Після миття з милом волосся необхідно добре промити чистою водою, щоб не залишилося на них мила. В даний час для миття волосся дуже широко застосовуються різні шампуні. Після миття волосся повинне бути розчесана рідкісним гребенем. Коротке волосся починають розчісувати з кореня, довгі - з кінця. Після розчісування волосся слід висушити м'яким рушником. При висушуванні феном необхідно пам'ятати, що часте застосування фена призводить до пересушування волосся. Волосся на голові слід мити можливо рідше, незалежно від типу секреції сальних залоз - підвищена, нормальна або знижена. Разом з тим неприпустимо, щоб на шкірі та волоссі накопичувалася бруд, у зв'язку з чим необхідно періодичне миття голови водою з милом в міру необхідності. При нормальній сальності волосся багато дерматологи рекомендують частоту миття 1 раз на 2-3 тижні. При сухій шкірі голови і сухих волоссі миття голови водою з милом повинно проводитися не рідше 1 раз в 3 - 4 тижні. При жирних волоссі і шкірі голови миття проводиться 1 раз на 2 тижні. При великій сухості волосся слід відмовитися від вживання мила або шампуні, а замінити їх яєчним жовтком (3 жовтки на склянку води). Замість мила сухе волосся можна мити житнім хлібом. Для цього 100 - 200 гр. хліба подрібнюється, заливається гарячою водою на 5-6 годин. Кашка втирається в шкіру і нею змазують волосся, після чого голова закривається целофаном, а зверху зав'язується махровим рушником. Через 30-40 хвилин голова ретельно ополіскується водою. Для збереження і кращого росту сухе волосся змащують кефіром (кисляком, кумисом, ацидофілін) і роблять компреси на 30 хвилин. Після цього голову миють теплою водою з гірчицею. Не рекомендується тривале носіння головного убору, а в літній час він повинен бути легким, забезпечувати вентиляцію повітря і випаровування поту. Фарбувати сухе волосся найкраще рослинними фарбами - басмою, хною, ревенем, соком волоського горіха. Шкідливим для волосся є носіння шиньйонів, різних підкладок, туге стягування, що може призводити до випадання волосся. Доведено, що стрижка і гоління не роблять позитивного дії на ріст волосся.

Гігієна ротової порожнини. Догляд за порожниною рота має велике значення і провадиться з метою запобігання захворюванням зубів і зниження бактеріального обсіменіння. Порожнина ро­та містить різні види мікроорганізмів, які потрапляють туди з навколишнього середовища під час вдихання по­вітря, з водою, їжею. Серед цих мікроорганізмів зустрі­чаються і патогенні, що можуть спричинити не тільки захворювання зубів і порожнини рота, а й інших органів і організму в цілому. Поганий догляд за порожниною ро­та сприяє збільшенню кількості мікроорганізмів. Залиш­ки їжі у проміжках між зубами розкладаються, утворю­ючи різні органічні кислоти, що сприяють руйнуванню зубів; з'являється неприємний запах з рота.

Загартовування організму полягає в поступовому під­вищенні стійкості організму людини до несприятливих метеорологічних чинників (холоду або спеки, високого або низького атмосферного тиску тощо). Цього досяга­ють за допомогою природних чинників: сонця, повітря і води.

Фізіологічна сутність загартовування ґрунтується на вченні І. П. Павлова про умовні рефлекси. Внаслідок си­стематичної дії теплових і холодових подразників на нер­вові закінчення (рецептори), що закладені в слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів і шкіри, організм по­ступово адаптується до коливань метеорологічних фак­торів завдяки створенню нових тимчасових зв'язків.

Загартовування сонцем. Сонячне проміння, потрапля­ючи на оголене тіло, викликає в організмі (навіть за короткочасного опромінення) складні фізіологічні процеси. При правильному загартовуванні сонячними променями збільшується вміст гемоглобіну в крові, поліпшується самопочуття, нормалізується сон тощо. Приймати сонячні ванни краще зранку, в будь-якому положенні тіла (ле­жачи, стоячи або в русі), через 2 год після їди. У ранко­вий час у сонячному спектрі переважає ультрафіолетове випромінювання, яке не викликає перегрівання організму. Влітку в південних районах сонячні ванни слід при­ймати з 7-ї до 10-ї години, у середній смузі — з 8-ї до 11-ї години, а в північних районах — з 10-ї до 12-ї. У перехід­ний період року (восени і весною) сонячні ванни треба приймати з 11-ї до 14-ї години.

Велике значення має поступове звикання до сонячно­го опромінення. Знаходитися під сонцем спочатку слід 5—10 хв. Поступово час перебування під сонцем дово­дять до 2—3 год. Після приймання сонячних ванн слід відпочити у затінку, а потім прийняти водні процедури (температура води 16—18°С).

Загартовування повітрям.Вельми благодійні для ор­ганізму людини і повітряні ванни. При цьому на нього впливають не тільки різні за силою струмені повітря, а й сонячна радіація. Краще повітряні ванни приймати на території з зеленими насадженнями, яка віддалена від джерел забруднення повітря. Взимку загартовування по­вітрям можна провадити у добре провітреному примі­щенні. Повітряні ванни рекомендують сполучати з фізичними вправами.

Розпочинають загартовування за температури 20 °С протягом 15—20 хвилин. Тривалість наступних ванн по­ступово збільшують до 1—2 год і продовжують приймати їх у холодний період року. Добре загартовані люди мо­жуть приймати повітряні ванни за температури, нижчої від О °С, сполучаючи їх з швидкими рухами. Після повіт­ряних ванн слід прийняти теплий душ і енергійно роз­терти тіло.

Повітряні ванни за умови правильного їх застосуван­ня поліпшують кровообіг і обмін речовин, сприяють роз­витку опору до гострих респіраторних захворювань, під­вищують тонус нервової системи. Однак тривалість по­вітряної ванни визначається реакцією організму. Поява «гусячої» шкіри, ознобу або тремтіння є сигналом для припинення її.

За несприятливих метеоумов (дощ, мряка, високий або низький атмосферний тиск, сильний вітер) прийма­ти повітряні ванни не рекомендується.

Загартовування водою. Водні процедури діють най­більш ефективно і швидко. Це пояснюється тим, що во­да має високу теплопровідність (у 28 разів більшу від теплопровідності повітря) і діє механічно, що зумовлює більш значне термічне подразнення порівняно з повіт­рям такої самої температури. Термічне подразнення ре­цепторів шкіри, викликане водою, впливає на весь орга­нізм, особливо на органи кровообігу, тканинне дихання, нервову систему.

Розпочинають загартовування водою вранці, одразу після сну і ранкової зарядки, яка сприяє рівномірному зігріванню тіла. Тривалість водних процедур має бути тим меншою, чим нижча температура води. Загартову­вання водою провадять шляхом обливання прохолодною водою і обтирання мокрим рушником, мачулою або змо­ченою холодною водою рукою. Спочатку обтирають верх­ню половину тіла, після чого насухо витирають шкіру, потім нижню. Тривалість цієї процедури — 4—5 хв.

Дуже ефективне обливання, особливо холодною во­дою. При цьому виникає спазм кровоносних судин шкіри з наступним їх розслабленням, що підвищує тонус нер­вово-м'язового апарату і працездатність людини. Темпе­ратура води спочатку повинна становити близько 30°С, потім її знижують до 15°С і нижче. Тривалість процеду­ри — 3—4 хв.

Але найкраще діє на організм душ. Вплив цієї водної процедури зумовлений не лише температурою, а й механічною дією, внаслідок чого з'являється сильне збу­дження нервової системи. Тому не рекомендують прий­мати душ одразу після великого фізичного напруження. Тривалість душу— 1—2 хв. Температура води з початку загартовування має становити 30—35°С. Після душу треба ретельно витертися.

Ефективним заходом загартовування є купання у від­критих водоймах. Розпочинають сезон купання і плаван­ня ранньою весною за температури води не нижче 18 °С. Перед цим треба пройти медичний огляд. Спочатку при­вчають організм до перебування у воді протягом 10—15 с, доводячи цей час до 15—20 хв. Кращий час для купан­ня _ ранкові і вечірні години, не раніше ніж за 1—2 год після їди. Завдяки поступовому тренуванню можна буде купатися і плавати у воді температурою 15—5°С.

Фізична культура — важливий засіб розвитку люди­ни, зміцнення її здоров'я. Постійне фізичне тренування сприяє збільшенню маси скелетної м'язової тканини. При цьому укріплюється серцевий м'яз, збільшується швидкість кровотоку, легенева вентиляція, яка сприяє збага­ченню крові киснем і поліпшенню процесів обміну в ор­ганізмі.

В умовах технічного прогресу і неухильного зниження питомої ваги фізичної праці в діяльності людини основ­не навантаження припадає на центральну нервову систе­му та органи "чуття. В організмі людний, що веде мало­рухомий спосіб життя і зайнята розумовою працею, з'яв­ляються суттєві зміни: знижується збудливість кори ве­ликого мозку, погіршується пам'ять, сповільнюється швидкість відповідних реакцій, швидше з'являються втома, відчуття в'ялості; можуть розвитися різні захво­рювання — ожиріння, ішемічна хвороба серця, хронічний неспецифічний коліт, геморой, жовчнокам'яна хвороба.

Найважливіші засоби боротьби з гіподинамією — фізкультура і спорт. Фізичні вправи відіграють велику роль у профілактиці ожиріння, подагри, цукрового діа­бету, атеросклерозу та інших захворювань, зумовлених гіподинамією і неправильним способом життя.

Гігієна одягу. Одяг, як і житло, бере участь у регу­люванні теплового обміну. Отже, основними гігієнічними вимогами до одягу є забезпечення сталої температури тіла, відповідність його сезону і погоді,

Взуття відповідає гігієнічним вимогам у тому випад­ку, коли воно не тільки захищає нижні кінцівки від зов­нішніх механічних втручань (наприклад, від ударів) і ви­боїн у грунті, а й забезпечує повну свободу рухів стопи під час ходьби. Взуття має відповідати розміру стопи, що сприяє рівномірному розподілу маси тіла. Непра­вильно підібране взуття може стати причиною виникнення потертостей, нестійкої ходи, зміни положення хребта і кісток тазу. Вузьке і тісне взуття стискує кровоносні су­дини і пальці, що викликає застій крові у нижніх кінців­ках і підсилену пітливість, спазм кровоносних судин, по­рушення живлення м'язової тканини. Від постійного тис­ку пальці скривлюються, набувають виродливої форми, з'являються мозолі, ушкодження, може виникнути запа­лення суглобів.

Найзручніше взуття з широкими підборами висотою 1,5—3 см. Воно помірно збільшує склепіння стопи, спри­яє більшій витривалості її, забезпечує рівномірний кро­вообіг.

ВИСНОВКИ:

Спосіб життя - це система поводження людини в процесі життєдіяльності, заснована на прийнятих нормах поводження, традиціях, звичаях і особистому досвіді.

Під здоровим способом життя розуміється такий спосіб життєдіяльності, що забезпечує формування, збереження й зміцнення здоров'я, сприяє профілактиці різних захворювань. Людина може активно формувати й поліпшувати своє здоров'я, дотримуючи гігієнічних норм, займаючись фізичними вправами й загартовуванням. Крім того, необхідно уникати впливу факторів, що руйнують здоров'я (паління, уживання алкоголю й наркотиків). Важливе значення для профілактики хвороб мають такого складового здорового способу життя, як високоморальне з, доброзичливі відносини в родині й особистій гігієні.

Основою здорового способу життя, ефективної первинної і вторинної профілактики різних захворювань є особиста гігієна -- комплекс заходів, спрямованих н

У сферу особистої гігієни входять: гігієна тіла і ротової порожнини, гігієна фізичного виховання та загартовування, запобігання шкідливим звичкам, гігієна статевого життя, гігієна одягу та взуття, гігієна відпочинку і сну, гігієна індивідуального харчування, гігієна розумової праці, психогігієна тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:


1. Габович Р.Д., Познанський С.С. Гигиена. - К., 1993. - 504 с.

2. Гигиена детей и подростков / Под ред. Г.Н.Сердюковской. - М., 1989. - 488 с.

3. Загальна гігієна: Посібник до практичних занять / За ред. І.І.Даценко. - Львів, 2001. - 368 с.

4. Загальна гагієна з основами екології: Підручник / Кондратюк В.А. та ін. - Тернопіль, 2003. - 544 с


5. Даценко І.І. Гігієна і екологія людини. Навчальний посібник. — Львів, Афіша, 2000. — 248 с.

6. Гродзінський Д.М. Радіобіологія: Підручник. — 2-ге вид. — К.: Либідь, 2001. — 448 с.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас