Ім'я файлу: Сушко К. 16.03-20.03 (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 81кб.
Дата: 05.04.2020
Пов'язані файли:
Сушко К. 16.03-20.03 (2).docx

Реферат

Основні завдання державного казначейства

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Світовий досвід підтверджує доцільність зосередження функцій з управління державними коштами та виконання бюджетів у системі Державного казначейства — головного фінансового агента держави для концентрації фінансових ресурсів держави на Єдиному казначейському рахунку. Стрімкий розвиток системи Державного казначейства в Україні зумовив суттєве відставання теорії від практики казначейства. Діяльність Державного казначейства характеризується казначейськими послугами.

Суть основної діяльності системи Державного казначейства полягає в казначейському обслуговуванні державного та місцевих бюджетів шляхом обліку надходжень до бюджету і проведення видатків відповідного бюджету через оплату рахунків суб’єктів господарської діяльності, які виконали роботи розпорядникам бюджетних коштів. Органи державного казначейства України здійснюють свою діяльність переважно через надання казначейських послуг, які є безоплатними для місцевих бюджетів, розпорядників і одержувачів бюджетних коштiв. Частково платними вони є для державного бюджету України, який фінансує діяльність органів Державного казначейства. Стратегія розвитку державного органу виконавчої влади, яким є Державне казначейство України, має відповідати меті його створення й політичній та економічній ситуації в країні.

Функціонування органів Державного казначейства України за нових умов потребує перегляду їхніх прав та обов'язків, правил функціонування внутрішньої платіжної системи з урахуванням вимог Національного банку України як до наявності відповідних структурних підрозділів, так і до побудови системи бюджетного обліку й звітності. Удосконалення цієї системи в цілому та деяких послуг вимагає дотримання таких загальних вимог до фінансових ресурсів держави, як законність, прозорість, підзвітність, з урахуванням специфіки роботи Державного казначейства.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА

Указом Президента України "Про Державне казначейство України" від 27 квітня 1995р. з метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті України було створено Державне казначейство України при Міністерстві фінансів України.

Цією постановою затверджено Положення про Державне казначейство України, в якому визначено, що Державне казначейство є системою органів виконавчої влади і в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, цим Положенням, а також наказами Міністерства фінансів України.

Основними завданнями Державного казначейства України є:

- організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим;

- управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України;

- фінансування видатків Державного бюджету України;

- ведення обліку касового виконання Державного бюджету України, складання звітності про стан виконання Державного бюджету України;

- здійснення управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;

- розподіл між Державним бюджетом України та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України;

- здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів і позабюджетних коштів установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України;

- розробка нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. затверджено Положення про Державне казначейство України.

Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується.

Казначейство є учасником системи електронних платежів Національного банку.

Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням.

Основними завданнями Казначейства є:

1. Забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:

- розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

- контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;

- в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;

- ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів;

2. Управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються;

3. Визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.

Казначейство відповідно до покладених на нього завдань:

- здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку;

- управляє наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються;

- відкриває, веде та закриває рахунки в органах Казначейства;

- нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення суми надмірно сплачених податків відповідно до законодавства;

- веде базу даних про зведену мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, розподіл показників зведених кошторисів та зведених планів асигнувань у розрізі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

- веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів, та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади у обсязі та у строки, визначені бюджетним законодавством;

- здійснює за дорученням Мінфіну погашення та обслуговування державного боргу в національній та іноземній валюті;

- забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи, вживає заходів до захисту інформації;

- надає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до його компетенції;

- виконує відповідно до законодавства контрольно-наглядові функції, пов’язані із роботою його територіальних органів;

- здійснює добір, розстановку та підвищення кваліфікації працівників Казначейства;

- виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Казначейство в межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру та контролює їх виконання.

Казначейство очолює голова, який в установленому порядку призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів.

Голова Казначейства є членом колегії Мінфіну.

Голова Казначейства має чотирьох заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів, погодженим з головою Казначейства.

Розподіл обов’язків між заступниками провадить голова Казначейства.

Голова Казначейства:

- здійснює керівництво діяльністю Казначейства, несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України і Міністром фінансів за виконання покладених на Казначейство завдань;

- призначає на посаду і звільняє з посади керівників структурних підрозділів та інших працівників Казначейства, крім заступників голови;

- затверджує положення про структурні підрозділи Казначейства;

- визначає ступінь відповідальності заступників голови, керівників структурних підрозділів та інших працівників Казначейства і керівників територіальних органів;

- притягає до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів та інших працівників Казначейства, крім заступників голови;

- підписує видані в межах компетенції Казначейства накази та організовує перевірку їх виконання;

- здійснює інші повноваження, передбачені законодавством та цим Положенням.

Казначейство для виконання покладених на нього завдань може за погодженням з Міністром фінансів утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Казначейства.

Типове положення про територіальний орган Казначейства затверджує Міністр фінансів.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Казначейства, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Казначействі утворюється колегія у складі голови, його заступників та керівників структурних підрозділів Казначейства.

Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується.

Державне казначейство утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Державне казначейство та його територіальні органи мають самостійні кошториси, реєстраційні та інші бюджетні рахунки і в самому Держказначействі, і в установах банків.

Відповідно, казначейська система України має трирівневу структуру i складається з:

а) Державного казначейства України, яке розташовується у столиці держави i представляє його центральний рівень;

б) Головних управлінь Державного казначейства (ГУДКУ) обласного значення, розміщених таким чином:

Одне Головне управління – в Автономній Республіці Крим;

Два Головних управління – у містах Києві та Севастополі;

24 Головних управління функціонують в областях.

в) районних (міських, районних у містах) управлінь (відділень) Державного казначейства (УДК), які налічують 633 одиниці, зосереджених у найважливіших місцевих адміністративних центрах.

Трирівнева структура Державного казначейства України, максимально наближена до адміністративно-територіального поділу, дає змогу здійснювати казначейське обслуговування місцевих бюджетів відповідно до вимог Бюджетного кодексу.



Рис. 1. Територіальна структура Державного казначейства України

Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України та Положенням про Державне казначейство України.

Державне казначейство України очолює голова, який в установленому порядку призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів.

Голова Державного казначейства здійснює загальне його керівництво, персонально відповідає за стан справ у сфері діяльності Держказначейства, визначає повноваження та розподіляє обов'язки між своїми заступниками.

Єдина централізована система, що об’єднує Державне казначейство України та його територіальні органи, створена з метою ефективного управління доходами та видатками в процесі виконання бюджетів усіх рівнів, підвищення оперативності проведення видатків при виконанні державних програм, посилення контролю за надходженням та цільовим спрямуванням бюджетних коштів, підвищення дієвості бюджетної політики держави.

У процесі касового виконання державного та місцевих бюджетів органи казначейства здійснюють облік надходжень податків, зборів, інших обов’язкових платежів та проведення видатків розпорядників бюджетних коштів через оплату рахунків установ і організацій, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам коштів.

З метою створення умов для більш ефективного управління коштами державного бюджету шляхом консолідації рахунків органів Державного казначейства в Національному банку Кабінетом Міністрів України і Національним банком затверджено постанову від 15 вересня 1999 року "Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства".

Платіжна система виконання державного бюджету є частиною національної платіжної системи, у якій держава виконує функції отримувача і відправника платежів державного бюджету. Під платежами державного бюджету слід розуміти переказ коштів від держави до зовнішнього отримувача і навпаки – від зовнішнього отримувача до держави.

Необхідним елементом ефективно функціонуючих платіжних систем є:

- нормативно-правова база, що регулює платіжні відносини;

- бухгалтерська й технологічна модель, що є основним операційним механізмом здійснення платежів;

- технологічна інфраструктура, яка включає програмні й технічні засоби обробки та передачі даних, засоби аварійного резервування та відтворення даних, обслуговуючий персонал;

- захист інформації як сукупність програмно-технічних, нормативно-правових, адміністративно-організаційних засобів.

Комплексне використання всіх складових системи електронних платежів забезпечує ефективне функціонування внутрішньої платіжної системи казначейства.

Сьогодні Державне казначейство України працює за 8 моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку центрального апарату Державного казначейства України і технічних рахунків обласних управлінь.

Відправка та прийом платежів органами Казначейства відображаються одночасно на єдиному казначейському рахунку і на технічному рахунку конкретного органу Казначейства.

Державне Казначейство має можливість керувати роботою Головного управління Державного казначейства України в СЕП шляхом встановлення ліміту технічного рахунку - це мінімально припустима величина, якої може досягти технічний рахунок в результаті відправки в СЕП початкових платежів з цього рахунку.

Оскільки безпосередній вихід в СЕП в казначействі мають тільки Центральний апарат і головні управління, для забезпечення проплати початкових платіжних документів і отримання інформації про надходження на рахунки Управлінь Державного казначейства використовується система "Клієнт-Банк", яка служить транспортним засобом для передачі захищених платіжних документів і отримання виписок на ділянці "Територіальне головне управління – управління державного казначейства".

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ

Доходи державного бюджету – це фінансові ресурси держави, що використовуються для виконання функцій, закріплених законами за державою. Доходи державного бюджету утворюються за рахунок надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством України.

Складниками доходів Державного бюджету України є:

  • податкові надходження,

  • неподаткові надходження,

  • доходи від операцій з капіталом,

  • Офіційні трансферти,

  • Цільові фонди.

Податкові надходження – це передбачені податковим законодавством України загальнодержавні і місцеві податки, збори та обов`язкові платежі.

Бюджетний кодекс окреслює функції бюджетного законодавства в частині закріплення за різними ланками бюджетної системи конкретних джерел надходжень, що утворюються за рахунок податків, зборів та інших обов`язкових платежів, і зарахування цих платежів до бюджетів.

Відповідно до статті 50 Бюджетного кодексу України бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, здійснює Державне казначейство України.

У зв’язку з набуттям Державним казначейством України статусу учасника СЕП НБУ і розгортанням роботи розрахункових палат Держказначейства змінилися функції органів Державного казначейства в частині виконання державного бюджету за доходами і порядок відкриття рахунків для обліку доходів бюджету. Адаптований до цих умов Порядок виконання державного бюджету за доходами затверджено наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року за і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року.

У процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями органи Державного казначейства України здійснюють такі функції:

- установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в національній валюті в головних управліннях Державного казначейства України та Державному казначействі України для зарахування до державного бюджету доходів та інших надходжень;

- здійснюють розподіл платежів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, між державним і місцевими бюджетами та державними цільовими фондами відповідно до нормативів відрахувань, визначених законодавством, та перераховують за належністю розподілені кошти;

- формують розрахункові документи і проводять повернення платежів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, на підставі відповідних документів органів, які повинні забезпечувати надходження платежів;

- здійснюють відрахування дотацій відповідним місцевим бюджетам;

- установлюють порядок складання та складають оперативну, місячну, квартальну та річну звітність про виконання державного бюджету за доходами та іншими надходженнями у встановлені терміни за формами, затвердженими в установленому порядку;

- надають інформацію про виконання державного бюджету за доходами та іншими надходженнями органам стягнення.

Державне казначейство щорічно на початок нового бюджетного періоду централізовано відкриває бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного та місцевих бюджетів. До територіальних органів Казначейства подаються заяви про відкриття рахунків відділеннями Державного казначейства з переліком видів надходжень державного та місцевих бюджетів, які мобілізуються на відповідній території, на підставі даних, отриманих від органів Державної податкової служби.

Казначейство та його управління інформують заявників, органи Державної податкової служби про відкриті рахунки. Іншим органам інформація про відкриті рахунки надається за їх вимогою

Підставою для зарахування платежів до бюджету є розрахункові документи. Прийом доходів комерційними банками здійснюється:

- У безготівковій формі перерахуванням коштів з рахунка платника на рахунок бюджету за допомогою платіжних доручень.

- У готівковій формі

Перерахування на бюджетні рахунки грошових коштів, сплачених платниками до державного бюджету, здійснюється через СЕП НБУ.

Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.

Зарахування податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів здійснюється щоденно. На кінець операційного дня залишки коштів, що склалися на відповідних дохідних рахунках, перераховуються на котлові рахунки. Акумульовані суми коштів, зараховані на котлові рахунки, розподіляються за встановленими нормативами. У цей самий день суми дотацій місцевим бюджетам перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, кошти, що підлягають перерахуванню до державного бюджету зараховуються на відповідні рахунки, відкриті у Державному казначействі. Таким чином, забезпечується консолідація всіх надходжень до бюджету на єдиному казначейському рахунку.

Усі кошти, які надійшли на рахунки для акумулювання коштів, в установленому порядку спрямовуються на відповідні рахунки для здійснення видатків державного бюджету.

На підставі даних про рух грошових коштів на аналітичних рахунках з обліку доходів бюджету щоденно в кінці операційного дня територіальними органами казначейства формуються звіти про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами у розрізі кожного з місцевих бюджетів відповідного регіону, а також зведених бюджетів районів та областей. Дані звітів за останній робочий день місяця є підставою для складання місячної звітності про виконання бюджетів у частині доходів.

Операції з обробки платежів в органах Державного казначейства здійснюються у наступній послідовності:

  • повернення надмірно та/або помилково зарахованих коштів;

  • відшкодування платникам податку на додану вартість;

  • розподіл платежів до бюджету за нормативами, установленими законодавчими актами;

  • відрахування дотацій місцевим бюджетам за рахунками державного бюджету;

  • перерахування до державного бюджету коштів, що передаються з місцевих бюджетів;

  • відрахування дотацій і субвенцій відповідним бюджетам.

Основним принципом складання форм фінансової звітності є використання економічних показників безпосередньо із баз даних Державного казначейства України.

На основі показників виконання бюджетів за доходами фінансовим органами та органами податкової служби складається прогноз надходжень на наступний місяць, квартал, до кінця року. Наявність інформації про очікувані надходження доходів до бюджетів дозволяє прогнозувати обсяг фінансових ресурсів для виконання бюджетних зобов’язань поточного періоду та проводити ефективну податкову політику у наступні періоди.



Рис.1 Формування доходів загального фонду Державного Казначейства



Рис. 2 Формування доходів спеціального фонду Державного Казначейства

Проаналізувавши формування доходів за 2007 та 2008 роки загального та спеціального фондів, можна зробити висновок, що податкових, неподаткових надходжень та офіційних трансфертів у 2008 р. значно більше ніж у 2007р., у загальному фонді. Але в спеціальному фонді надходжень від операцій з капіталом та цільових фондів більше у 2007р.

У процесі розвитку Державного казначейства України створено досить сучасні контрольні механізми, які закладені у програмне забезпечення. Значене дозволяє органам Державного казначейства здійснювати в автоматизованому режимі більшість контрольних повноважень.

На сьогодні, виходячи із існуючої законодавчо-нормативної бази, можна констатувати наступне: по відношенню до доходної частини загального фонду бюджетів контроль з боку органів Державного казначейства можна класифікувати як попередній, оскільки для попередження незаконних дій по зарахуванню надходжень до бюджетів на початку кожного бюджетного року проводиться певна підготовча робота на центральному рівні Державного казначейства України. Вона полягає у розробці відповідних алгоритмів, які чітко встановлюють належність того чи іншого виду надходжень:

  • до конкретного бюджету та/або фонду, їх розподіл між ними;

  • до адміністраторів податків і зборів, території тощо.

Відповідно до встановленого алгоритму, тобто за параметрами, що дозволяють проконтролювати правильність зарахування надходжень, щорічно централізовано відкриваються рахунки в системі органів Державного казначейства. Попередній та поточний контроль бюджетних повноважень також здійснюється органами Державного казначейства і при проведенні надходжень та відшкодуванні податків згідно із законодавством. Підставою для здійснення платежів є висновки органів адміністрування податків, зборів та інших платежів, судових органів, які перевіряються органами Державного казначейства як на предмет законності повноважень тих, хто приймає рішення, так і на предмет правильності оформлення зазначених документів. Такий механізм контролю діє для загального фонду державного бюджету, а також частково для спеціального – надходжень, що мають цільовий характер використання.

Що стосується державного фінансового контролю як функції управління в системі органів Державного казначейства, то можна сказати наступне – це здійснення його суб’єктами (головними управліннями, управліннями), що наділені відповідними повноваженнями, певних дій: визначення фактичного стану функціонування об’єкта управління (об’єкта контролю) по відношенню до базового стану, що встановлюється або ззовні, або у його внутрішній системі.

Для органів Державного казначейства зовнішніми базовими критеріями є як планові бюджетні показники, на що орієнтуються органи Державного казначейства при здійсненні аналізу та прийняття управлінських рішень по виконанню бюджетів і кошторисів, так і норми, встановлені законодавчо-нормативними актами.

Внутрішніми факторами у системі органів Державного казначейства, що приймаються за основу при здійсненні державного фінансового контролю, є регламенти функціонування рахунків, норми ведення бухгалтерського обліку, складання та консолідації фінансової звітності, що встановлюються самим Державним казначейством України.

Держказначейство, виконуючи функцію обслуговування державного і місцевих бюджетів, здійснює попередній і поточний контроль, що по суті є запобіжним заходом для бюджетних установ щодо можливих порушень при використанні ними бюджетних коштів і кроком до реалізації аудиту як форми фінансового контролю у державі.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ

Складне становище в економіці держави негативно відбивається на стані місцевих бюджетів України. Механізм виконання місцевих бюджетів малоефективний, підтвердженням тому є нестабільність і недостатність дохідної частини місцевих бюджетів, відсутність відрегульованих правил міжрегіонального перерозподілу державних доходів, виникнення конфліктних ситуацій у регіонах щодо обсягів трансферного забезпечення. А тим часом роль місцевих бюджетів в управлінні економікою дуже істотна, оскільки вони є значним інструментом впливу на темпи і пропорції суспільного розвитку. Рівень виконання місцевих бюджетів є одночасно й умовою і результатом соціально-економічного розвитку відповідних територій. Тому створення ефективного механізму організації виконання цих бюджетів являє собою, одну з актуальних проблем, від швидкості вирішення якої залежать терміни стабілізації економіки і переходу її до росту.

В даний час проблеми організації виконання формуванням місцевих бюджетів перебувають в центрі уваги вітчизняних і закордонних учених-економістів, що істотно розширили варіанти теоретичних і практичних рішень.

Відповідно до їхніх висновків оптимальний і гармонічний механізм в державному бюджеті і відсутність стабільних нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів не створюють стимулів для більшої мобілізації доходів органами місцевого самоврядування, оскільки ніякі зрушення в економічному розвитку адміністративно-територіальних одиниць істотно не впливають на можливості бюджетного фінансування.

Сьогодні до задач по забезпеченню достатнього рівня дохідної наповнюваності місцевих бюджетів необхідно додати також задачу посилення фінансової дисципліни платників податків, що знаходиться поки на низькому рівні. Про це свідчать розміри податкової заборгованості перед бюджетом. У такий спосіб проблеми формування місцевих бюджетів вимагають наукового рішення.

Проблема удосконалення прогнозування динаміки основних макроекономічних показників і доходів бюджету є постійно актуальною. З прийняттям Бюджетного кодексу бюджетний процес отримав усталену технологію в межах короткострокового періоду.

Динаміка доходів бюджету, безперечно, пов’язана з динамікою ВВП, однак методологічні та методичні питання їх порівняльного аналізу є дискусійними і потребують відповідних досліджень з урахуванням численних факторів, що впливають на формування доходів бюджету. Саме наявність таких факторів зумовлює нелінійний зв’язок між динамікою доходів бюджету і валового внутрішнього продукту.

Доходи зведеного бюджету можуть утворюватися за рахунок податкових і неподаткових надходжень, доходів від операцій з капіталом, офіційних трансфертів від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій, доходів цільових фондів.

Для цілей коректних порівнянь динаміки доходів бюджету і валового внутрішнього продукту доходи зведеного бюджету необхідно зменшити на суму офіційних трансфертів від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій, оскільки вони також мають перерозподільчу природу, але в межах міжнародних між бюджетних відносин.

У структурі доходів зведеного бюджету основна частка припадає на податкові надходження.

Обсяги податкових надходжень залежать від податкової політики держави, економічної активності інституційних секторів економіки, обсягів їх доходів, що формують базу оподаткування. В структурі податкових надходжень зведеного бюджету є такі, що безпосередньо не пов’язані зі створюваним ВВП. Таким чином, для цілей порівняльного аналізу обсяги податкових надходжень також необхідно корегувати на величину, яка не має зв’язку зі створюваним ВВП.

Досягнуті реальні масштаби національної економіки в абсолютному вимірі є ще дуже незначними порівняно навіть із середніми європейськими показниками. Це, безперечно, негативно позначається як на обсягах доходів, так і на розмірах видатків бюджету

Зважаючи на нинішній рівень ВВП, можна зробити ще один важливий висновок. Держава повинна і надалі приділяти велику увагу проблемам розподілу ВВП, формуванню доходів бюджету, розгортаючи дискусії навколо цих проблем, роблячи ці процеси більш прозорими і демократичними. Лише в такий спосіб можна досягти раціонального і ефективного використання того, що має держава. При цьому слід усвідомлювати, що головним є виробництво того, що розподіляємо.

Поряд з високими темпами економічного зростання надзвичайно важливо забезпечити підвищення ефективності економіки. Показником, який характеризує тенденції ефективності, є співвідношення проміжного споживання і валової доданої вартості у структурі випуску товарів та послуг.

Прогноз доходів бюджету на наступний рік може здійснюватися за допомогою різних методів. Досить часто використовуються розрахунки за окремими моделями, за питомою вагою доходів у попередньому році, за тенденціями зрушень у попередніх періодах тощо.

ВИСНОВОК

Дослідження проблем формування доходної частини Державного бюджету України викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення.

У сучасних умовах зростання української економіки має місце еластична відповідність між темпами збільшення валового внутрішнього продукту і доходами зведеного бюджету. Доходи бюджету на прогнозний період певною мірою залежать від варіанта прогнозу основних макроекономічних показників. У процесі формування бюджету необхідно враховувати реальні показники економічного зростання.

Дохідна частина бюджету згідно з проведеним аналізом і прогнозними розрахунками, цілком обґрунтована. Прогнозування та аналіз бюджетних надходжень повинні базуватися не тільки на статистичних методах і трендах, які складаються за обмеженим відрізком часу. Розрахунок доходів повинен спиратися на весь спектр макроекономічних показників з урахуванням особливостей структури податкових і неподаткових надходжень. Обсяг бюджету залежить також від конкретних умов фінансування його дефіциту. Крім того, необхідно враховувати, що прогнозування та оцінка ВВП здійснюється за принципом нарахування, а доходів за надходженням.

Темпи зростання показників бюджетних надходжень, закладених у проекті бюджету на 2008 рік, перевищують очікувані темпи зростання цих показників у поточному році. В останні роки з’явилась позитивна тенденція до збільшення частки загального фонду і відповідного зменшення частки спеціального фонду як державного, так і зведеного бюджетів. Економічна стратегія держави має бути спрямована на пошук альтернативних джерел поповнення доходної частини бюджету.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Київ: Атіка, 2002, 368 с.

2. Батрименко Б.Б. Проблема фінансування дефіциту державного бюджету України // Наукові праці НДФІ, № 1-2, 2004р. – с.15-19

3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань. Київ: Вища школа, 1998, 544 с.

4. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки. Київ: "Знання-Прес", 2000, 209 с.

5. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д`яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. Київ: Наукова думка, 1999, 304 с.

6. Кваша О.О. Парадигмальний підхід до прогнозування доходів зведеного бюджету України // Наукові праці НДФІ, № 5, 2004р. – с.10-12

7. Климко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Київ: Вища школа- Знання, 2004, 743 с.

8. Куровский С.Н. Нові шляхи наповнення доходної частини державного бюджету України // Наукові праці НДФІ, № 1-2, 2004р. – с.27-29

9. Пасічник Ю.В. Бюджетна ситема України та зарубіжних країн. Київ: Знання-Прес, 2002, 495 с.

10. Слобода Н.О. Підходи до збалансованості державного бюджету України // Фінанси та економіка, № 7, 2004р. – с.5-9

11. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки. Київ: Вікар, 2003, 262 с.

12. Конституція України. Прийнята 28.06.1996р. – К.: Преса України, 1997р.

13. Бюджетний кодекс України. Х.: ТОВ "Одіссей", 2006. – 104с.

14. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999р. №996 – ХVІ.

15. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах ДКУ: затверджено наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 №119.

16. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ: затверджено постановою КМУ від 28.02.2002 №228

17. Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів: затверджено наказом Державного казначейства України від 04.11.2002р. №205.

18. Порядок відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства: затверджено наказом Державного казначейства України від 02.12.2002 р. №221.

19. Інструкція про порядок заповнення органами Державного казначейства України форм річної звітності про виконання державного бюджету у 2006 році: затверджено заступником голови Державного казначейства України Чечуліною О.О. від 19.01.2007 р.

20. П.Г. Петрашко, О.О. Чечуліна, В.Т. Александров, С.О. Булгакова, К.М. Огродський, О.І. Назарчук, Н.І. Сушко. Казначейська справа. У 2-х т. - Т.1. – Київ: НВП "АВТ", 2004. – 288с.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас