Основні умови договорів страхування в зед
Підготував:
Студент 3 курсу 11 групи
Корж іван
Комерційна, підприємницька діяльність на зовнішньому ринку неминуче пов'язана з ризиками, що загрожують різним майновим інтересам учасників зовнішньоекономічної діяльності.
Ризики — це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, і в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників ЗЕД.
Правовий документ, договір, який укладається між страховиком і страхувальником –це страховий поліс.
В ньому вказуються розмір страхових премій, умови страхування.
Основні умови страхового полісу:
- Визначення ризиків, які страховик має відшкодувати. Страховий ризик - вірогідність настання події, яка може викликати збитки для страхувальника.
- політичні,
- юридичні,
- макроекономічні,
- маркетингові
- транспортні
Зовнішньоеконома діяльность нараховує сотні різновидів ризиків, які можна класифікувати за певними ознаками.
Ризики поділяються на:
Політичні ризики — це можливість виникнення збитків чи скорочення розмірів прибутку внаслідок державної політики регулювання зовнішньоекономічних відносин. Політичні ризики розподіляють на чотири групи: 1) ризик націоналізації та експропріації; 2) ризик трансферту, пов'язаний з можливими обмеженнями конвертування національної валюти; 3) ризик розриву контракту через діяльність влади тієї країни, де знаходиться підприємство-контрагент; 4) ризик військових дій та громадських заворушень.
Юридичні ризики базуються на знанні законодавства країни-партнера та можуть виникати через відмінності законів країни-партнерів та через незнання законів світової торгівлі, міжнародних прав та правил.
Макроекономічні ризики можна поділити на:
- ризик обмежень на експорт-імпорт;
- ризик неможливості переказу капіталу;
- ризик неотримання прибутку;
- ризик дефолту;
- ризик мораторію;
- заборона на ввезення та вивезення;
- конфіскація у випадку недотриманні нормативів;
- страйк, війна, революція;
- економічна ситуація в країні тощо
Найбільшою групою ризиків у зовнішньоекономічній діяльності є маркетингові ризики, пов'язані з реалізацією товару на ринках збуту.
У зовнішньоекономічній діяльності істотну роль грає транспортне страхування вантажів, що забезпечує розвиток зовнішньоторговельних зв'язків та залучення до них дрібних і середніх підприємств, а також підприємців. Термін «карго» позначає перевозиться і підлягає страхуванню вантаж без зазначення його точного найменування.
Страхування карго є надійним механізмом, що дозволяє експортерам і імпортерам запобігти великі фінансові втрати, пов'язані з перевезенням вантажів, а в окремих випадках навіть уникнути банкрутства.
2. Наявність страхового випадку - можливість здійснення ризикових подій. Тобто це конкретна подія, на випадок настання якого проводиться страхування. З настанням страхової події виникає обов'язок страховика зробити страхову виплату. Подія, аналізованих як страхового ризику, має мати ознаками ймовірності та випадковості його настання. При наявності страхового випадку страховик відшкодовує збитки суб'єкту ЗЕД.
3. Страхова оцінка - визначення вартості матеріальних цінностей у ЗЕД, яка приймається до страхування.
4. Страхова сума - застрахована частина вартості матеріальних цінностей або їх повний обсяг, що мають місце при здійсненні ЗЕД.
Страхова сума являє собою грошову суму, встановлену договором страхування або законом, виходячи з якої встановлюються розмір страхової премії і страхової виплати. Страховик несе зобов'язання за страхову виплату в межах страхової суми.
При страхуванні майна страхова сума не може перевищувати страхову вартість на момент укладання договору страхування. При здійсненні особистого страхування страхова сума визначається страховиком за погодженням із страхувальником.
5. Страхове відшкодування - сума, яку повинен виплатити страховик при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
6. Страхові збитки - матеріальні втрати, які несе суб'єкт ЗЕД внаслідок настання страхового випадку.
Існують також ризики, пов'язані з умовами контракту:
- щодо властивостей товару,
- щодо умов постачання,
- щодо вибору валютних умов контракту,
- ризик форс-мажору,
- ризик розриву контракту.
Залежно від етапу угоди ризики виникають:
- при митному оформленні,
- при сертифікації,
- комерційні,
- транспортні.
За місцезнаходженням ризики бувають:
- закордонні,
- прикордонні,
- на власному ринку.
З огляду на можливість впливу підприємства на ризик вони поділяються на дві групи: - залежні від діяльності підприємства, або внутрішні,
- незалежні від діяльності підприємства, або зовнішні.
До внутрішніх ризиків відносять: — невиконання виробничих завдань у визначені терміни; — недотримання вимог якості; — страйки, недобросовісність працівників; — аварії, пожежі; — крадіжки.
До ризиків, які не залежать від підприємства(зовнішніх), належать:
— політичні ризики; — військові ризики; — ризики, пов'язані з діяльністю органів державної влади; — стихійні лиха; — ризики, пов'язані з діяльністю третіх осіб; — валютні ризики; — ризики зміни ціни; — ризик падіння попиту; — ризик зростання конкуренції; — ризики неплатежів, банкрутства; — ризик непоставки товару і невиконання договірних зобов'язань.
Страхування ризиків ЗЕД при торговельній моделі включає страхування об'єктів зовнішньоторговельних угод (товари, транспортні засоби), відповідальності, пов'язаної з ними, а також валютно-кредитних відносин, що їх обслуговують (експортні кредити, валютні ризики).
Страхування ризиків ЗЕД при виробничо-інвестиційній моделі охоплює міжнародний рух чинників виробництва (міжнародний кредит, ПЗІ, міжнародну трудову міграцію), відповідальність, пов'язану з ними, та валютно-кредитні відносини, що їх супроводжують.
Страхування зовнішньоекономічної діяльності охоплює численні страхові ризики, що відносяться до всіх видів ЗЕД та всіх галузей страхування: майнового, особистого, відповідальності.
Транспортне страхування,у тому числі:
1. Морське страхування, яке охоплює:
Ø страхування корпусів плавзасобів — страхування "каско";
Ø страхування вантажів, що перевозяться морським транспортом страхування "карго";
Ø страхування відповідальності судновласників, пов'язане з тим, що вони можуть завдавати матеріальну шкоду третім особам;
Ø страхування фрахту;
Ø страхування прибутку й інших майнових інтересів, пов'язаних з мореплавством.
2.Страхування контейнерів.
3.Авіаційне страхування, що включає:
Ø страхування "авіа каско";
Ø страхування "карго";
Ø страхування цивільної відповідальності власників авіатранспортних засобів перед пасажирами і третіми особами.
4. Страхування засобів автотранспорту:
Ø страхування "авто каско";
Ø страхування "карго";
Ø страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів.
2. Страхування технічних ризиків,що включає:
Ø будівельно-монтажне страхування;
Ø страхування машин від поламань;
Ø страхування після пускових гарантійних зобов'язань;
Ø страхування електронного устаткування;
Ø страхування відповідальності перед третіми особами при будівельно-монтажних роботах;
Ø страхування імпортованого комплектного устаткування.
3.Страхування майна,що належить іноземним і вітчизняним юридичним і фізичним особам на території даної країни та за кордоном, від вогню й інших небезпек.
4.Страхування фінансових ризиків,у тому числі:
Ø страхування експортних комерційних кредитів або ризику неплатежу;
Ø страхування валютних ризиків;
Ø страхування іноземних інвестицій від політичних ризиків.
Особисте страхування,до якого відноситься:
страхування від нещасних випадків іноземних громадян на території даної країни, а також громадян даної країни, що виїжджають за кордон (за туристичними або робочими візами).
Транспортні ризики — ризики, які виникають у зовнішньоекономічній діяльності при укладенні зовнішньоекономічних угод, а саме при переміщенні товару від продавця (постачальника) до покупця.
Усі транспортні ризики можна поділити за "Інкотермс-2000" на чотири групи.
Група Е (EXW) передбачає ситуацію, коли покупець несе всі ризики і витрати, пов'язані з доставкою товару від складу продавця (виробника) до кінцевого пункту споживання.
Група F містить три конкретні варіанти передачі відповідальності і ризиків: 1. FCA — ризики і відповідальність продавця переходять на покупця (посередника) у момент передачі товару у визначеному місці, при передачі товару перевізнику, визначеному покупцем. 2. FAS — відповідальність і ризик за товар переходять від постачальника до покупця у визначеному договором порту. 3. FOB — продавець знімає з себе відповідальність після переміщення товару через борт судна.
Група С включає ситуації, коли експортер (продавець) укладає із покупцем договір на транспортування, але не бере на себе ніякого ризику. Вона включає такі базові умови: 1. CFR — продавець оплачує вартість транспортування до порту прибуття, але ризик і відповідальність за цілісність та неушкодженість товару, а також додаткові витрати бере на себе покупець. Перехід ризиків і відповідальності відбувається в момент завантаження судна. 2. CIF — крім обов'язків, як у випадку CFR, продавець повинен забезпечити та оплатити страхування ризиків під час транспортування. 3. СРТ — продавець і покупець розподіляють між собою ризики і відповідальність. У певний момент (зазвичай, у будь-якому проміжному, географічному пункті) ризики цілком переходять від продавця до покупця. 4. СІР — ризики переходять від продавця до покупця у визначеному проміжному пункті транспортування, але продавець забезпечує і сплачує вартість страхування товару.
Група D означає, що всі транспортні ризики несе продавець. До цієї групи включають такі базові умови: 1. DAF — продавець бере на себе ризики до визначеного у договорі пункту на кордоні. Далі ризики приймає на себе покупець. 2. DES — передача ризиків продавцем покупцю відбувається на борту судна у порту призначення. 3. DEQ — передача ризиків відбувається після розвантаження товару в порту призначення. 4. DDU — продавець бере на себе транспортні ризики псування, втрати, розкрадання товару тощо, до визначеного договором місця (зазвичай, митний склад) на території покупця. 5. DDP — продавець відповідає за всі транспортні ризики до визначеного місця на території покупця.