Ім'я файлу: ПСИХОДІАГНОСТИКА НАТА.docx
Розширення: docx
Розмір: 27кб.
Дата: 16.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
2 Эмпирическая часть.ru.uk.docx
Розширення: docx
Розмір: 27кб.
Дата: 16.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
2 Эмпирическая часть.ru.uk.docx
Вищий навчальній приватний заклад
Дніпропетровський гуманітарний університет»
КОНТРОЛЬНА РАБОТА
з дисципліни ПСИХОДІАГНОСТИКА
Тема: ОСНОВНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ
ПСИХІЧНИХ СТАНІВ
Виконала:
здобувачка вищої освіти заочної форми навчання
факультету права та психології,
Студентки групи ПЗ-17-1
Максимова Н.С.
Керівник: Сухомлін С.В
Дніпро -2021
ОСНОВНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ
ПСИХІЧНИХ СТАНІВ
Задача діагностики психічних станів і на даний час залишається актуальною, бо підвищення рівня працездатності ми пов'язуємо з оптимізацією психічного стану. У психологічній практиці діагностика психічних станів зазвичай здійснюється на основі оцінки різноманітних психологічних ознак, які відображають рівень переживань суб'єкта, стан психофізіологічних якостей та його активність. Діагностика основних емоційних станів серед яких:
● радість;
● гнів;
● смуток;
● страх;
● подив;
● відраза;
і функціональних станів, які пов'язані з рівнем пильнування й уваги, поділяються на наступні види:
● 1 — сон;
● 2 — дрімота;
● 3 — спокійне пильнування;
● 4 — активна увага;
● 5 — напружена увага, тривога, стресова мобілізація;
● 6 — стомлення;
найбільш об'єктивно здійснюється за допомогою психофізіологічних методик реєстрації вегетативних проявів:
● частоти пульсу;
● подиху;
● електроенцефалограми мозку та інші у поєднанні з методиками суб'єктивного оцінювання випробуваним свого психічного стану, самопочуття й настрою, із проективними методиками (Люшера, Роршаха, Сонді та ін.).
Основні психологічні засоби діагностики психічних станів
Основним психологічним засобом діагностики психічних станів є розв'язання коротких тестових процедур, які характеризують ефективність різних психічних процесів при вирішенні відповідних поведінкових задач. Виходячи з цього, проблема оцінки психічних станів виступає як типова психометрична задача — описати і кількісно оцінити зрушення в досліджуваних психологічних процесах, які відбуваються під впливом особливостей умов праці.
Для цілісної діагностики психічних (емоційних) станів їх вивчення потрібно здійснювати на зазначених рівнях прояву, а методики, які використовуються для діагностики психічних станів, належать до 3 груп:
● методики визначення психофізіологічних показників;
● дослідження показників психічних функцій;
● методики визначення суб'єктивного стану;
● методики визначення поведінкових проявів.
Методики визначення психофізіологічних показників
Ця група методик є найбільш об'єктивною щодо діагностики психічних станів і здійснюється за допомогою реєстрації вегетативних проявів:
● частоти серцевих скорочень;
● дихання;
● шкірно-гальванічних реакцій;
● електроенцефалограми мозку та ін.
Вказані діагностичні показники здебільшого отримують за допомогою психофізіологічних методик з використанням приладів. Однак, це не самі поведінкові реакції, а їх фізіологічні індикатори. Це опосередкований вид діагностики. Ці методики найчастіше використовуються для діагностики функціонального стану людини. У зв'язку з тим, що цей клас методик для свого використання вимагає спеціально обладнаних лабораторій, він має обмежене застосування.
Дослідження показників психічних функцій.
Для діагностики станів може бути використана практично будь-яка із розроблених в експериментальній психології методик, які оцінюють ефективність процесів пам'яті, уваги, сприймання тощо, але головне, щоб вони були професійно значущими. До їх числа можна віднести коректурну пробу з кільцями Ландольта, 198 таблиці Шульте, які використовуються для характеристики уваги, комбінаційний метод Еббінгауза, метод парних асоціацій, методики безперервного рахунку Крепеліна, призначені для аналізу інтелектуальних процесів, методики оцінки слухової та оперативної пам'яті. Перераховані тести в їх численних модифікаціях широко використовуються в сучасній діагностичній практиці.
Вони вважаються достатньо ефективними і складають основний арсенал засобів, які використовуються психологами.
Методики визначення суб'єктивної оцінки стану
Доцільність застосування в діагностичних цілях суб'єктивних методик для оцінки психічних станів, пояснюється різноманітністю проявів симптоматики різних внутрішніх станів у житті людини. На сьогодні серед багатьох вчених достатньо поширена думка про інформативність суб'єктивних даних, хоча ця галузь досліджень тривалий час знаходилась поза науковими розробками. На формування комплексу суб'єктивних переживань прямий вплив мають такі фактори, як установка суб'єкта і його навички саморефлексії, ступінь усвідомлюваності симптомів та часу їх появи, мотивація, значимість діяльності, індивідуальні особливості людини
Паралельно з розробкою теоретичних положень йде інтенсивна розробка конкретних методик суб'єктивної оцінки психічних станів. Швидше за все як об'єкт діагностики виступає втома. Існують також суб'єктивні методики оцінки стану монотонії, різних форм тривожності, переживань стресу.
Розробка даної групи методик йшла шляхом ретельного вивчення симптоматики досліджуваних станів, і було виділено два основні методичні напрями їх вивчення:
● метод опитування;
● метод шкалування суб'єктивних переживань.
Опитувальники
Ця група методів спрямована на виявлення якісно різнорідних переживань стану, які більшою чи меншою мірою можуть бути усвідомлені людиною. Виділені симптоми входять до складу опитувальника у вигляді розгорнутих словесних формулювань, які мають стверджувальну форму або форму запитання. Характеристика стану людини будується на основі 199 загального числа зазначених симптомів та аналізу їх якісної своєрідності.
До труднощів, які виникають при використанні опитувальників в діагностичних цілях, належать:
● відсутність адекватних прийомів кількісної оцінки отриманих результатів;
● сумарна оцінка загального числа відмічених симптомів — надто грубий показник, особливо якщо при цьому не враховується порівняльна значимість присутності тієї чи іншої ознаки;
● в опитувальниках, зазвичай, не визначається ступінь вираженості кожного симптому. Названі недоліки значно компенсуються за допомогою методик суб'єктивного шкалування стану.
Опитувальники суб'єктивного шкалування
Ця група методик призначена для більш тонкої оцінки стану. Обстежуваного просять співставити свої відчуття з рядом ознак, формулювання кожної із яких максимально стисле. Вони представлені, зазвичай, парою полярних ознак. Передбачається, що людина здатна оцінити ступінь вираженості кожного симптому, співставляючи інтенсивність внутрішнього переживання із заданою оціночною шкалою.
Для оцінки суб'єктивного стану, зазвичай, використовується тест диференційованої самооцінки втоми запропонований В.А. Доскіним та співавторами, який ґрунтується на попередньому виділенні основних компонентів психічних станів. Автори вважають, що психічні стани всебічно характеризуються за допомогою трьох категорій ознак: самопочуття, активності та настрою (САН) та інтегральної оцінки суб'єктивного стану. Кожна із категорій представлена десятьма полярними ознаками, ступінь вираженості яких встановлюється за 7-ми бальною шкалою.
При цьому діагностика стану базується не тільки на абсолютних оцінках ознак стану, які знижуються при втомі, але ж і на показниках їх співвідношення. У людини, яка відпочила, всі три категорії ознак оцінюються близькими цифрами. З наростанням втоми збільшується їх дивергенція за рахунок більшого зниження показників самопочуття та активності у порівнянні з суб'єктивною 200 оцінкою настрою. Така інформація є корисною для більш тонкої диференціації станів. Методика діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності й настрою (САН) — різновид опитувальників станів і настроїв. Розроблений Б. Доскіним, Н.Лаврентьєвою та ін. у 1973 р. САН є картою (таблицею), яка містить 30 пар слів, які відображають досліджувані особливості психоемоційного стану (самопочуття, настрій, активність). Кожну з них представляє 10 пар слів. На бланку обстеження між полярними характеристиками розташовується рейтингова шкала. Треба в кожній парі відмітити ту цифру, яка відповідає тому рівню відповідної характеристики, яка найбільш точно описує стан.
Обробка даних
Обробка даних. При підрахунку крайня ступінь вираженості негативного полюсу пари оцінюється в 1 бал, крайня ступінь вираженності позитивного полюсу пари в 7 балів. При цьому потрібно враховувати, що полюси шкал постійно змінюються, але позитивні стани завжди отримують позитивні високі бали, а негативні — низькі. Отримані бали групуються у відповідності з ключем в 3 категорії і підраховують кількість балів по кожній із них.
● Самопочуття (сума балів за шкалами): 1, 2, 7, 8, 13, 14, 19, 20, 25, 26.
● Активність: 3, 4, 9, 10, 15, 16, 21, 22, 27, 28.
● Настрій: 5, 6, 11, 12, 17, 18, 23, 24, 29, 30.
Отримані результати по кожній категорії ділять на 10. Середній бал шкали дорівнює 4. Оцінка, яка перевищує 4 бали говорить про сприятливий стан досліджуваного, оцінка нижче 4 свідчить про зворотне. Нормальна оцінка стану лежить в діапазоні 5,0 — 5,5 балів. Важливо врахувати, що при аналізі функціональних станів важливі не тільки значення окремих показників, а і їх співвідношення
При підрахунку крайня ступінь вираженості негативного полюсу пари оцінюється в 1 бал, крайня ступінь вираженності позитивного полюсу пари в 7 балів. При цьому потрібно враховувати, що полюси шкал постійно змінюються, але позитивні стани завжди отримують позитивні високі бали, а негативні — низькі. Отримані бали групуються у відповідності з ключем в 3 категорії і підраховують кількість балів по кожній із них
Отримані результати по кожній категорії ділять на 10. Середній бал шкали дорівнює 4. Оцінка, яка перевищує 4 бали говорить про сприятливий стан досліджуваного, оцінка нижче 4 свідчить про зворотне. Нормальна оцінка стану лежить в діапазоні 5,0 — 5,5 балів.
Важливо врахувати, що при аналізі функціональних станів важливі не тільки значення окремих показників, а і їх співвідношення. При розробці методики автори виходили з того, що три основні складові функціонального психоемоційного стану — самопочуття, активність і настрій можуть бути охарактеризовані полярними оцінками, між якими існує континуальна послідовність проміжних значень. Однак отримані дані про те, що шкали САН 202 мають надмірно узагальнений характер.
Факторний аналіз дозволяє виявити більш диференційовані шкали: «самопочуття», «рівень напруженості», «емоційний фон», «мотивація» (А.Б. Леонова, 1984). Конструктна валідність САН встановлювалася на підставі зіставлення з результатами психофізіологічних методик. САН знайшов широке застосування при оцінці психічного стану хворих і здорових осіб, психоемоційної реакції на навантаження, для виявлення індивідуальних особливостей і біологічних ритмів психофізіологічних функцій.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. / А. Анастази, С. Урбина — СПб: Питер, 2002. — 688 с.
2. Бурлачук Л. Ф. Психодигностика. Учебник для вузов. / Л.Ф. Бурлачук — СПб.: Питер, 2006. — 351 с.
3. Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психодиагностике. / Л. Ф. Бурлачук, С. М. Морозов — СПб., Питер Ком, 1999. — 528 с.
4. Бурлачук Л. Ф., Савченко Е. П. Психодиагностика (психодиагностический инструментарий и его применение в условиях социальных служб). / Л. Ф. Бурлачук, Е. П.Савченко — К.: А. Л. Д., 1995 — 100 с.