Ім'я файлу: ДЗ1 Ландш. екологія.docx
Розширення: docx
Розмір: 18кб.
Дата: 16.02.2021
скачати
Пов'язані файли:
Ринковий індекс.doc
Торгова марка тези.docx
1.rtf
СРС_ 2_ГДИК.doc

Основні підходи до визначення терміну “ландшафт”
Термін «ландшафт» з’явився в Голландії в кінці 16 – початку 17 ст., коли маляри почали зображати не уявні біблійні пейзажі, а реальні – топографічно та колористично точні. Як «landschap» розумівся пейзаж, зображення місцевості на картині, причому переважно не міського жанру, а «природного» чи сільського. У цьому значенні термін був імпортований до сусідніх країн – Англії, Франції та Німеччини. Однак, в процесі його адаптації до місцевих культурних традицій, акценти дещо змінилися. В Англії, наприклад, він практично одразу набув значення не картини як витвору мистецтва, але як частини території, що може бути охоплена зором з однієї точки, або ж як сукупності форм території взагалі.

Ландшафт – це територіально обмежена система взаємозв’язаних та взаємообумовлених географічних компонентів, що розвиваються як єдине ціле. Морфологічні одиниці ландшафту, тобто більш прості геокомпоненти це фація, урочище, місцевість. Більш простими словами , це конкретна територія, яка має єдиний геологічний фундамент (місцева геологічна структура), один тип рельєфу (одна морфоскульптура), однаковий клімат, зональний тип ґрунтів і рослинності (у межах однієї природної зони), специфічний набір урочищ та місцевостей.

Серед учених існують три трактування терміна «ландшафт»: за­гальне, типологічне та індивідуальне.

Загальне трактування: ландшафт є синонімом природного тери­торіального комплексу. (Це погляд Мількова Ф.Н.; Арманда Д.Л. та ін.). Згідно з цим трактуванням ландшафт таке ж загальне по­няття, як рельєф, ґрунт, клімат, і може бути застосований для різ­них за розміром і складністю територій (наприклад, ландшафт Ру­ської рівнини, ландшафт Карпат, лучний ландшафт, болотний ландшафт і т.д.).

Типологічне трактування – це ландшафти, які можуть поєдну­ватися за типовими ознаками в певні групи (види, роди, типи, кла­си) і повторюються у межах певних територій. (Вчені Полинов Б.Б., Гвоздецький М.О., Маринич О.М., Шищенко П.Г.). У практич­ній діяльності (наприклад, при оцінці природних ресурсів) доціль­ніше розробляти ті чи інші норми стосовно до типових ландшафтів, ніж для кожного ландшафту окремо. Тому типологіч­на класифікація має практичне (прикладне) значення. Вона є осно­вою для дослідження, картографування і наукового опису ланд­шафтів різних територій.
Індивідуальне трактування: ландшафт розуміється як конкретний, неповторний ПТК( природно - територіальний комплекс) , має власну географічну назву (Солнцев М.А., Геренчук К.І., Ісаченко А.Г., Ніколаєв В.О., Давидчук В.С.). Відпо­відно до цього трактування ландшафт є складовою частиною більших від нього територіальних одиниць (ландшафтного району, ландшафтної області і т.д.).

Порівняння індивідуальних ландшафтів дає можливість встано­вити їх типологічні ознаки і систематизувати або класифікувати їх. Це свідчить про те, що ландшафт можна розглядати як із типо­логічних, так і з індивідуальних позицій.Вони не суперечать один одному, а взаємодоповнюються, тому доцільне використання обох трактувань.

Ландшафт як система

Погляд традиційного ландшафтознавства на те, що територіальна структура ландшафту єдина, задана самою природою й представлена взаємодією закономірно поєднаних фацій, урочищ та місцевостей, поступився поліструктурному уявленню ландшафту. Згідно нього: ландшафт є поліструктурним утворенням – у ньому може бути виділено стільки структур, скільки є в ньому типів зв’язків, оскільки саме зв’язок і породжує структуру. Ці структури не можна звести одна до одної, а тим більше інтегрувати в якось одну – вони доповнюють одна одну. Системне розуміння ландшафту, а також ускладнення тих практичних завдань, на вирішення яких стали орієнтуватися географи, призвели також і до трансформації ландшафтознавства на терені колишнього СРСР і в Східній Європі. По- перше, в склад ландшафту тут були остаточно введені продукти людської діяльності («антропогенні компоненти»), а по-друге, ландшафт визнавався як «родове поняття», що охоплює як чисто природні, так і антропогенно-природні утворення.

Родове тлумачення ландшафту формулюється так: «Ландшафт – це територіальна система, що складається з природних, або природних і антропогенних компонентів, які взаємодіють між собою, а також комплексів більш низького таксономічного рангу».

Термін «ландшафт» поза полем географії
Ландшафт у живописі- це є матеріальний об’єкт, конфігурація фізіономічних елементів якого викликає у людини почуття краси й естетичної насолоди.
Психологічне розуміння поняття «ландшафт»- розуміється не як реальне фізичне оточення людини, а «має включати не тільки економічні, соціальні, політичні та культурні середовища, а також перцепційні, когнітивні, ідеологічні, філософські, психологічні та інші суб’єктивні середовища, які є частиною всеохоплюючої діалектики між людиною та світом поза її розумом та тілом».
«Феноменологічне» розуміння ландшафту-Ландшафт розуміється не як науково-природниче поняття, а як глибоко індивідуальна суб’єктивна категорія, з якою зв’язані найтонші почуття людини, індивідуальні значення та цінності нематеріального порядку, їх пізнання неможливе на основі наукових узагальнень, абстракцій та аналізу, а лише через глибокі спостереження та опис.

Виходячи із вищезазначеного поняття ландшафту в максимально широкому розумінні його можна розглядати як поняття загальногеографічне і загальнокультурне (Гродзинський М.Д., 2005);

ландшафт – це простір, образ якого формується конфігурацією місць, які займають

та змінюють належні до нього елементи.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас