Ім'я файлу: Техніка гри у наст. теніс РЕФЕРАТ.docx
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 03.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
7 (1) (1).docx
09.01.17 Магіст-ка Безсм-ий Word.doc
Kruk Mykola Zhelizko Kateryna-thesis.docx

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

РЕФЕРАТ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ НА ТЕМУ

«Основи техніки гри у настільний теніс»

Підготувала студентка 23Бд-Соукр: Маковської Вікторії

Житомир- 2022

ПЛАН



1. ВСТУП. 3

2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПРИЙОМІВ ТЕХНІКИ ГРИ В ТЕНІС, МЕТОДИКА ЇХ НАВЧАННЯ. 5

3. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИЙОМІВ ТЕХНІКИ ГРИ В НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС. 8

4.ВИСНОВКИ 13

Використана література 14


1. ВСТУП.


Для того, щоб не тільки оволодіти навичками гри в теніс, але і вигравати, необхідно перш за все оволодіти технічними прийомами – окремими ударами, такими як: подача; прийом подачі; удар по м’ячу, що відскочив справа, зліва; удар по м’ячу з льоту; удар з півльоту; удар „свіча”; удар над головою „смеш”; укорочені удари.

Крім цього у кожного з перелічених ударів є варіанти його виконання – плоскі удари, кручені удари, різані удари.

За ступенем важливості слід вивчати удари один за другим: справа, зліва, подача, „смеш”, удар зльоту (справа, зліва), „свічка” та допоміжні удари; зрізані, укорочені, з півльоту.

Той чи інший з варіантів нанесення ударів по м’ячу в багатьох випадках залежить від хватки ракетки. Спосіб тримання ракетки і самі ракетки – одні із складових гри. Їх революційні зміни внесли у сучасний теніс нові швидкості польоту м’яча.

Для „зустрічі” з м’ячем і подальшим ударом по ньому, в залежності від м’яча спрямованого суперником і після відскоку, гравцю необхідно пересуватись по корту – стартувати із вихідного положення в напрямку до м’яча, „увійти в удар” – зробити замах і нанести удар ракеткою по м’ячу, „вийти з удару” зробивши проводку.

Оволодіння технікою різноманітних ударів, повинно забезпечувати їх точність, силу і стабільність при швидкому і маневреному пересуванні по корту. При цьому необхідно пам’ятати, що всі рухи повинні бути економічними, з мінімальними затратами енергії, якої повинно вистачити на весь матч.

Гра в теніс вимагає від спортсмена вміння володіти усіма видами ударів в залежності від напрямку, сили, обертання м’яча, траєкторії польоту, відскоку м’яча.

Тенісист повинен не тільки постійно бачити м’яч і вміти наносити удари, він також повинен відслідковувати переміщення суперника, прогнозувати його дії, приховувати свої задуми і діяти несподівано для суперника: під час подачі, при ударах зльоту та інших прийомах м’яча.

Нерідко фахівці використовують таке поняття як «почуття м’яча» тобто навички володіння м’ячем: вроджені або набуті завдяки тренуванням та ігровій практиці. Також дуже важливим є не тільки улюблені технічні прийоми та місце» гри, але і її темп (фахівці виділяють швидкий , повільний і рваний темп гри). Прикладом є зміна ритму в сполученні із зміною довжини ударів вважається найвигіднішою при грі із задньої лінії.


2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПРИЙОМІВ ТЕХНІКИ ГРИ В ТЕНІС, МЕТОДИКА ЇХ НАВЧАННЯ.


Хватка ракетки. Хватка є одним з основних елементів техніки. Раціональна хватка допомагає правильно зорієнтувати ракетку в просторі і забезпечити оптимальний зв'язок «ракетка-передпліччя» до моменту удару.

Для удару справа після відскоку використовують хватку із розташуванням кута орієнтування направо від центральної грані ручки ракетки. При ударі зліва – ліва грань. Способи хватки ракетки:

  • для удару справа (західна);

  • для удару зліва (східна);

  • універсальна (континентальна);

  • дворучна хватка.

Широке застосування отримали так звані дворучні хватки, при яких ракетку тримають двома руками як при замаху, так і при ударі. Частіше за все дворучна хватка використовується при ударі зліва

Вихідне положення. Методика виконання вихідного положення: лицем до сітки, ноги на ширині плечей, злегка зігнуті в колінах ноги, тулуб нахилений вперед, м’язи розслаблені. Вага тіла зміщена вперед. Права рука вільно тримає ракетку за ручку, ліва – легко підтримує ракетку за шийку ракетки. Ракетка направлена вперед, головка на рівні грудей, кулачок – на рівні поясу.

Переміщення в тенісі поділяють на п’ять частин:

  • старт із вихідного положення;

  • рух до м’яча;

  • „вхід” в удар і робота ніг в момент безпосереднього удару;

  • „вихід” із удару і повторний старт;

  • рух для заняття нової позиції.

Фазовий склад прийомів техніки:

  • Підготовча фаза. Ця фаза починається з рухів із вихідного положення і закінчується при завершенні замаху.

  • Передударна фаза. Ця фаза починається після завершення замаху і продовжується до моменту контакту струнної поверхності ракетки з м’ячем.

  • Фаза удару. В цій фазі відбувається власне удар і м’ячу надається певна швидкість, напрям і оберти.

  • Заключна фаза. В цій фазі рух тенісиста має інерційний характер. Ударний рух ще деякий час триває в напрямку, близькому до польоту м’яча, коли уже нема контакту ракетки з м’ячем.

Подача – це перший і найважливіший удар, яким гравці розпочинають розіграш очка.

Вихідне положення при подачі: тенісист розташовується лівим боком (правим) до задньої лінії. При цьому опорою служить права нога, її ступня розташована майже паралельно до задньої лінії, причому під кутом від 30˚ до 60˚. Для більшої стійкості відстань між стопами повинно бути більшою за ширину плечей. Тримають ракетку так, щоб ребро дивилось вверх. Ракетка вказує на те місце, куди гравець збирається зробити подачу. У лівій руці – м’яч. Ліва рука злегка відведена у плечовому суглобі і зігнута у ліктьовому.

Всього подачу поділяють на 4 фази, які йдуть за вихідним положенням:

  1. підкидання м’яча і замах ракетки;

  2. удар;

  3. проводка м’яча;

  4. вихід на подальші дії.

Після вихідного положення гравець точно підкидає м’яч. Рух для підкидання м’яча і замах ракетки починають одночасно. Одночасно з підкиданням м’яча, ноги подаючого згинаються, а потім виштовхують все тіло вверх. Замах повинен бути широким, максимально віддаляючи ракетку від тіла вправо, а потім посилають її догори і за спину. Підкидання м’яча повинно виконуватися без обертання. Рука, яка підкидає м’яч, рухається за ним, забезпечує задану йому траєкторію: вверх-вперед над лівим плечем при крученій подачі; над головою – при плоскій подачі; і над правим плечем – при різаній подачі.

Технічний прийом – удар - прийом подачі. Це дуже важливий по значущості удар. У сучасних умовах сильно активізувалась подача, а прийом значно ускладнюється, хоча і залишається різновидом ударів по м’ячу, який відскочив. В той же час прийом подачі має свої особливості: 1) при виході до сітки подаючого прийом подачі має бути першим обвідним ударом; 2) при слабкій другій подачі прийом повинен служити підготовчим ударом для виходу до сітки.

Технічні прийоми – удари справа і зліва по м’ячу, що відскочив.

Вихідне положення – лицем до сітки, ноги нарізно злегка пружні, вага тіла перенесена на пальці. Права рука вільно тримає ракетку, а ліва – злегка підтримує ракетку за шийку. Слідкуємо за напрямком польоту м’яча від суперника. М’яч летить під праву руку: поворот в праву сторону, замах, вага тіла переноситься на ліву ногу, удар – торкання м’яча із струнами ракетки, які підводяться знизу до м’яча, потім рухом ракетки (головки) вверх до м’яча вперед. Відбувається ніби „зачісування” м’яча, що надає йому закрутку, розвиток якої залежить від тривалості торкання м’яча із струнами ракетки і надається йому проводкою ракетки.

Окремі прийоми техніки вивчають у такій послідовності: 1) загальне ознайомлення з прийомом; 2) засвоєння прийому в спрощених умовах; 3)удосконалення в умовах, близьких до ігрових; 4) закріплення прийому техніки в грі.

Загальне ознайомлення з прийомом включає пояснення, показ і спроби виконати цей прийом. Пояснення має бути стислим, образним і зрозумілим, а показ-бездоганним.

При вивченні тактичних дій тенісист виконує заздалегідь обумовлені дії у відповідь на заздалегідь відомі дії партнера.

На початковому етапі навчання тренер уважно стежить за якістю виконання завдань. Якщо гравець припускається технічної або тактичної помилки, він знаходить причину, а потім визначає способи її усунення.

Удосконалення прийому в умовах, близьких до ігрових, передбачає виконання окремих прийомів і їх поєднання в різних умовах.

Тенісист у грі діє в різноманітних обставинах, що швидко і раптово змінюються Щоб підготуватися до гри, необхідно багато разів виконувати різноманітні ігрові вправи, що включають декілька прийомів. Для кращого закріплення окремих прийомів інколи доцільно проводити ігри з різними обумовленими діями.

Вивчення прийомів техніки гри передбачає ознайомлення з основними правилами гри, способами тримання ракетки, вивчення вихідних положень, переміщень, ударів і подач.

Наприклад для засвоєння способів тримання ракетки та призвичаювання до м'яча використовують такі вправи: хватка перед дзеркалом; підкидання й ловля м'яча спочатку рукою, а далі різними сторонами ракетки; перекидання м'ячами в парах, жонглювання м'ячами.

При цьому м'яч необхідно підкидати з відкритою долонею, приблизно до рівня очей. При підкиданні м'яча ракеткою необхідно диференціювати зусилля, підкидати на однакову висоту спочатку на місці, а потім у русі.

3. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИЙОМІВ ТЕХНІКИ ГРИ В НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС.


Для успішної гри в настільний теніс однієї фізичної підготовки недостатньо. Необхідно не просто бути сильним, швидким, спритним і витривалим, а вміти виявляти ці якості безпосередньо в ігрових умовах, при виконанні подачі та різноманітних ударів. Для цього потрібно добре знати техніку гри в настільний теніс.

Техніка настільного тенісу – це комплекс спеціальних засобів, необхідних спортсмену для успішного ведення гри.

Техніка гри дає можливість вирішувати конкретні тактичні завдання у різних ігрових ситуаціях.

Враховуючи особливості діяльності гравців з настільного тенісу, всі спеціальні рухи та спеціалізовані положення класифікуються на чотири групи:

  1. вихідне положення (стійка);

  2. переміщення (пересування);

  3. способи тримання ракетки (хватки);

  4. технічні прийоми (удари).

До введення в гру м'яча, прийому подачі і підготовки до удару тенісист повинен зайняти вихідне положення, яке дає змогу швидко виконати удар. Вихідне положення в настільному тенісі - це таке положення тіла при якому тенісист готується до прийому м'яча, посланого суперником.

Вихідне положення (стійка) тенісиста:

  • правобічне (правостороння) – з півобертом лівим боком до суперника;

  • нейтральне (середня) – обличчям до столу;

  • лівобічне (лівостороння) – з півобертом правим боком до суперника.

Вихідне положення кожного гравця індивідуальне. Воно залежить від зросту, довжини рук, фізичних даних, швидкості реакції, координації рухів, техніки і стилю гри, володіння технічним арсеналом ігрових прийомів, а також від індивідуальних особливостей.

Важливо не тільки віднайти відповідну для удару позицію, але й передусім сконцентрувати увагу перед прийомом м'яча.

Виконувати переміщення до м'яча необхідно між ударами, щоб власне до моменту удару бути в потрібному місці.

Основний спосіб переміщення в грі – кроки. Стрибки і ривки неефективні, так як при цьому ви можете легко загубити рівновагу. Крім цього, повернення у вихідне положення, або перехід на нову позицію займе значно більше часу, чим при переміщенні кроками. У грі тенісисти найчастіше використовують наступні способи (різновиди) переміщень:

Однокроковий – кроками, переступанням, випадами (з правої, з лівої ноги, з поворотом тулуба, з нахилом тулуба вперед, у боки);

Багатокроковий – приставними кроками, схресними кроками;

Переміщення стрибками (з двох ніг на дві, на одну; з однієї ноги на другу) гравці використовують дуже рідко.

Однокроковий спосіб переміщення використовується гравцями на незначні відстані, або для того, щоб зайняти оптимально правильну позицію. При цьому крок в напрямку м'яча роблять ближньою ногою, а другу ставлять в потрібну для виконання удару позицію. Переступання використовують для поворотів на місці або незначного переміщення вперед-назад – тенісист нібито переминається з ноги на ногу; випади - в основному для прийому коротких або косих м'ячів, до яких гравцеві потрібно тягнутися.

Приставні кроки використовуються в основному для переміщень вправо-вліво. При цьому перший, основний крок виконують ближньою до м'яча ногою, а другу підтягують до основної стійки. Схресні кроки гравці часто використовують при грі в середній чи дальній ігрових зонах.

Спосіб тримання ракетки називають "хваткою". Хватка ракетки звичайно визначає подальше засвоєння техніки гри. Існує два різновиди, або способи тримання ракетки (хватки):

  • вертикальна (азійська – так звана хватка "пером");

  • горизонтальна (європейська – так звана хватка "ножем").

Основна перевага європейської хватки - це можливість вести гру зліва і з права атакуючими і захисними ударами, без значних переміщень біля столу. В наші дні все більше азійських гравців віддають перевагу цьому "класичному" способу тримання ракетки. Є три різновиди горизонтальної хватки:

  • універсальна (ребро ракетки між великим та вказівним пальцями);

  • зі зміщенням ребра в сторону великого пальця (підсилює удари тильною стороною ракетки; удари ладанної сторони слабкі);

  • зі зміщенням ребра в сторону вказівного пальця (підсилює удари ладонною стороною ракетки; удари тильної сторони слабкі).

При підборі ракетки головний критерій, щоб ракетка зручно лежала в руці.

В настільному тенісі умовно розрізняють три типи ударів:

  • підготовчі – без оберту м'яча і з обертом. Найбільш прості проміжні удари, що використовують гравці вичікуючи зручний м'яч для атаки, зміни позиції та в інших випадках, коли цього вимагають створені обставини. До них належать – поштовховий удар, підставка, підрізка і легкий накат в ближній зоні на столі;

  • атакуючі – удари з верхнім обертом м'яча (накати, топ-спіни, фліпи), плоскі удари по високому м'ячу, контратакуючі удари. Для їх виконання необхідна велика швидкість руху руки, особливо в момент торкання ракетки з м'ячем. Ці удари переважно виконують в ближній від стола зоні;

  • захисні – удари з нижнім, верхнім обертом і без оберту м'яча (підрізки, свічки, підставки).

Удар по м'ячу складається з трьох фаз: замах, власне удар і закінчення удару. В сучасному настільному тенісі застосовують понад 20 різноманітних ударів, але для навчання початківців рекомендується 8–10 основних ударів.

До основних технічних прийомів належать: удар-подача; удар-накат; удар-підрізка; удар "топ-спин"; удар "свічка"; удар-підставка.

Усі технічні прийоми виконуються справа та зліва, їх розрізнюють за:

  • довжиною траєкторії польоту м'яча – коротка, середня, довга, скорочена;

  • місцем виконання технічної дії – з ближньої, дальньої, середньої зони; з лівої, з правої частини столу, із середини;

  • рухом частини руки – кистьовий, ліктьовий, плечовий;

  • висотою траєкторії польоту м'яча – висока, низька, нормальна, що зависає;

  • дистанцією від стола при виконанні прийому – на ближній дистанції, на середній дистанції, на дальній дистанції;

  • характером обертання м'яча – з нижнім обертом, з верхнім обертом, з боковим обертом, зі змішаним обертом, без оберту;

  • напрямком виконання технічної дії – по діагоналі, по прямій, у середину;

  • моментом виконання ударів – з напівльоту, у найвищій точці відскоку, який підіймається і спадає;

  • силою виконання технічної дії – сильна, середня, слабка, пригальмована;

  • швидкістю польоту м'яча – повільна, середня, швидка.

До групи технічних прийомів без оберту відносяться: поштовх, відкидка, підставка.

До групи технічних прийомів з верхнім обертом відносяться: накат, топ-спін, топс-удар, кручена свіча.

До групи технічних прийомів з нижнім обертом відносяться: зрізка, підрізка, запил, різана свіча.

Особливу групу складають складні технічні прийоми: фінти, укороти, скидки.

4.ВИСНОВКИ


Отже, Для того, щоб не тільки оволодіти навичками гри в теніс, але і вигравати, необхідно перш за все оволодіти технічними прийомами – окремими ударами, такими як: подача; прийом подачі; удар по м’ячу, що відскочив справа, зліва; удар по м’ячу з льоту; удар з півльоту; удар „свіча”; удар над головою „смеш”; укорочені удари. Оволодіння різними прийомами дає можливість спортсменові відносно легко пристосуватися до гри на кортах з різними видами покриття (матеріалу покриття, сухості чи вологості покриття, твердості), а також легко адаптуватися до любих погодних умов у випадку якщо гра відбувається на відкритому повітрі.

Використана література



1. Белиц-Гейман С. П. Теннис для родителей и детей / С. П. Белиц-Гейман. – Москва : Педагогика, 1988. – 224 с.

3. Корбут З. Е. Теннис : 10 уроков техники и тактики / Корбут З. Е. – Москва : МО, 1987. – С. 43.

5. Амелин А. Н. Настольный теннис / А. Н. Амелин, В. А. Пашинин [Азбука спорта, издание 2-е, дополненое]. – Москва : Физкультура и спорт, 1985. – 112 с.

6. Марусін В. Ю. Настільний теніс для всіх / Марусін В. Ю. – Київ : Здоров’я, 1991. – 112 с.

7. Барчукова Г. В. Теория и методика настольного тенниса / Барчукова Г. В., Богушас В. М., Матыцин О. В. – Москва : Академия, 2006. – 528 с.

9. Сюй Яньшэн. Настольный теннис / Сюй Яньшэн. – Москва : Физкультура и спорт, 1987. – 320 с.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас