1   2   3   4   5
Ім'я файлу: земельн.ресурси.rtf
Розширення: rtf
Розмір: 841кб.
Дата: 21.09.2021
скачати
Пов'язані файли:
тема 5.docx
МТП.docx

2.3 Економічна ефективність використання земельних ресурсів в господарстві……………………………………………………………………...21


РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА…………24

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………29

ВСТУП



Земля є основою людського існування, що визначає її важливу роль у процесі соціально-економічного розвитку суспільства. Як основа екосистеми, знаряддя і предмет виробництва, об’єкт права власності вона є базисом сталого розвитку, умовою соціального прогресу та добробуту людини.

Земля розглядається економістами як природний фактор, як природне багатство і першооснова господарської діяльності. При цьому термін "земля" вживається в широкому розумінні слова. Він охоплює усі переваги, що дані природою у визначеному обсязі і над пропозицією яких людина не владна, будь то сама земля, водні ресурси чи корисні копалини.

У сільському господарстві земля виступає не тільки просторовим базисом для розміщення виробничих споруд, а й водночас є предметом праці, засобом праці та основним засобом виробництва. Особливості землі як засобу праці пов’язані з її родючістю. На відміну від інших факторів виробництва однією з важливих властивостей «землі» є її обмеженість. Тому зараз у всьому світі гостро постає питання щодо оптимізації земельних ресурсів та їх раціонального використання.

Ця проблема в Україні принципово нова. У першу чергу це стосується використання земельних ресурсів. Дискусії щодо обґрунтування раціонального використання земельних ресурсів набувають все більшої гостроти. Особливо загострилося питання збереження і розширеного відтворення земельних ресурсів як базису сталого розвитку України.

Звичайно, земля завжди була, є і залишатиметься особливим об'єктом товарно-грошових відносин, що характеризується просторовою обмеженістю, незамінністю, постійністю місцезнаходження тощо. Значення ж землі сільськогосподарського призначення як провідного ресурсу людського розвитку у сільській місцевості. Таким чином, суспільні відносини, пов'язані із перерозподілом сільськогосподарських земель, завжди вимагатимуть пильної уваги з боку держави, адже існування інституту власності на землю виправдовується, передусім, високою соціальною, економічною і екологічною ефективністю використання землі як основного національного багатства.

Мета і завдання дослідження. Вивчити розвиток теоретичних та методичних положень, розробка і оцінка організації земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств. Відповідно до мети дослідження в роботі поставлено та вирішено такі завдання:

  • розкрити теоретичні основи організації земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств;

  • дослідити сучасний стан організації земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств;

  • запропонувати шляхи підвищення організації земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

  • сформулювати висновки щодо організації земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних підходів щодо організації земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Інформаційною основою дослідження послужили законодавчі акти, праці українських і зарубіжних учених і фахівців з проблематики дослідження, матеріали періодичних видань, нормативна і довідкова література, звітність досліджуваного сільськогосподарського підприємства ФГ «ЛАКТАРАН» за 2016-2018 рр., ресурси всесвітньої мережі Інтернет, власні дослідження й узагальнення.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ


    1. Земельні ресурси – основа виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств


Земля є невід’ємною частиною нашого життя і нашого існування. Як природний об’єкт, що охороняється законом, існує незалежно від волі людини, земля виконує екологічну функцію; як місце й умова життя – соціальну; як територія держави, просторова межа державної влади – політичну; як об’єкт господарювання – економічну функцію.

Земля як специфічний засіб виробництва відіграє подвійну роль, оскільки задіяна у процесі суспільного матеріального виробництва або іншої сфери соціальної діяльності.

Для підприємств промисловості, транспорту, будівництва, розміщення населених пунктів, ряду інших галузей вона слугує просторовим операційним базисом, місцем для розміщення будинків, споруд, устрою шляхів сполучень.

Цілком іншу роль виконує земля сільськогосподарському виробництві і лісовому господарстві, де вона є не тільки матеріальної умовою, але й активним чинником виробництва. Землі є носите лем визначених природних властивостей, тому в сільському і лісовому господарствах слугують не тільки загальною умовою праці, але і головним, основним засобом виробництва, предметом праці. Оброблюючи землю як предмет праці, людина перетворює її в засіб праці.

Земля як засіб виробництва має ряд якісних характеристик. Найважливішою є родючість, якою володіє її верхній поверхневий прошарок – ґрунт, що містить у собі необхідні для зростання рослин вологу і живильні речовини (фосфор, азот, калій і ін.) у засвоюваної для рослин формі. Родючість значною мірою визначає собою вартість землі, її корисність. Родючість землі на різних її ділянках неоднакова.

Природна родючість ґрунту характеризується запасом поживних речовин, що утворився в результаті природного процесу ґрунтоутворення.

Штучна родючість ґрунту створюється в процесі виробничої діяльності людини за допомогою праці і засобів виробництва шляхом підвищення культури землеробства.

Економічна родючість – це сукупність його природної та штучної родючості в умовах певного розвитку продуктивних сил.

Рівень економічної родючості характеризується врожайністю сільськогосподарських культур. Розрізняють абсолютну і відносну економічну родючість ґрунту.

Абсолютна родючість ґрунту характеризується кількістю продукції з одиниці земельної площі, а відносна – вартістю продукції на одиницю виробничих витрат.

У процесі використання природна продуктивна спроможність землі не зменшується, а збільшується при її раціональному використанні. Внаслідок цього земля є вічним засобом виробництва.

Істотною особливістю землі є її незамінність, тобто, неможливість використовувати замість її які-небудь інші засоби виробництва. А це створює об’єктивну необхідність підвищення рівня інтенсивності використання земельних ділянок шляхом вкладання додаткових витрат із метою одержання більшої кількості продукції з одиниці земельної площі.

Земельні відносини в Україні регулюються головним земельним законом – Земельним кодексом України.

Усі землі України становлять її земельний фонд – 60354,8 тис. га. Згідно ст.18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які за цільовим призначенням і правовим режимом поділяються на такі категорії:

1) землі сільськогосподарського призначення – сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сінокоси, пасовища, перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження);

2) землі житлової та громадської забудови;

3) землі природно – заповідного та іншого природоохоронного призначення;

4) землі оздоровчого призначення;

5) землі рекреаційного призначення;

6) землі історико-культурного призначення;

7) землі лісогосподарського призначення;

8) землі водного фонду;

9) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відносини власності на землю є невід’ємною складовою частиною економічних відносин власності в цілому. У Законі України «Про форми власності на землю» визначені три рівноправні форми власності на землю: державна, колективна і приватна. У Земельному кодексі України в ст.78 ч.3 зазначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

У постійне володіння одержують землі товариства, радгоспи, кооперативи, громадські підприємства, громадяни для ведення сільськогосподарського виробництва.

У постійне або тимчасове користування земля надається промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським організаціям, а також для потреб оборони. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим (до трьох років) і довгостроковим (від трьох до десяти років).

У тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам, іншим державним, кооперативним, громадським підприємствам і установам.

Таким чином, володіння землею є тільки постійним, а користування землею може бути постійним або тимчасовим, в оренду земля надається тільки тимчасово, але, як правило, оренда має бути довгостроковою.

Відповідно до «Основ законодавства про землю» володіння і користування землею є платним. Плата за землю вноситься щорічно у вигляді земельного податку, розмір якого залежить від якості і місце розташування земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель. Якщо земля використовується на умовах оренди, то орендар сплачує орендну плату, розмір якої встановлюється за згодою сторін.

Україна перебуває на стадії активного реформування земельних відносин: запроваджено плату за землю, проводиться грошова оцінка земельних ділянок тощо.

В основу визначення плати за землю покладено рентну концепцію – розрахунок диференційного рентного доходу. Причому рентний дохід трактується як різниця між очікуваним доходом від продукції, одержаної на земельній ділянці, та здійсненими для його досягнення затратами і плюс прибуток виробництва.

Право володіння землею втрачається у випадку, якщо земля використовується не за цільовим призначенням протягом тільки одного року, якщо вона надана для сільськогосподарського виробництва, і двох років – для інших цілей.

Рента є економічної формою реалізації земельної власності. Наявність власності на землю зумовлює отримання землевласником додаткового доходу, який виступає як земельна рента.

Виділяють такі основні форми земельної ренти: абсолютну, диференціальну, монопольну.

Диференціальна земельна рента характеризується відмінностями в природних умовах, які призводять до того, що при однакових витратах на різних за якістю і місце розташуванням землях виробляється різний обсяг продукції, а відповідно додатковий дохід, який і є матеріальною основою ренти.

Абсолютна земельна рента не пов’язана з природними та економічними факторами ведення сільськогосподарського виробництва, а зумовлена монополією власності на землю. Тобто, власник землі надає земельну ділянку в оренду тільки за плату, навіть в тому випадку, коли земельна ділянка має найгірші показники за якістю та розташуванням. В цьому випадку за умови, що попит на продукцію, яка виробляється в даній місцевості, перевищуватиме її виробництво, складатимуться більш високі ринкові ціни на продукцію, що забезпечить отримання прибутку, який і набирає форми абсолютної ренти.

Умовами утворення монопольної ренти є обмеженість і не відтворюваність земель особливої якості чи певні кліматичні умови. Для цих земель характерно те, що лише на них, лише в даних природно – кліматичних умовах можливе виробництво сільськогосподарської продукції з особливими характеристиками. Оскільки збільшення виробництва специфічної продукції не може бути збільшене за рахунок розширення регіону вирощування та залучення до сільськогосподарського обігу нових земель, а постійний і високий попит на цю продукцію не задовольняється, то виникає можливість встановлення монопольно високих цін. Саме різниця між монопольними цінами і витратами на виробництво і складає монопольну ренту, яка залишається у землевласника.
1.2. Використання земельних угідь сільськогосподарськими підприємствами
Фермерські господарства, як свідчить світовий досвід, є однією з найбільш прогресивних і високоефективних форм сільськогосподарського виробництва. Їх виникнення було логічним і закономірним наслідком реформування агропромислового комплексу України відповідно до основних вимог ринкової економіки 1. Основою виробництва сільськогосподарської продукції в господарствах всіх форм власності, в тому числі і в фермерських, є наявність земельних ресурсів. Від забезпеченості господарства відповідними земельними угіддями, якості землі, в значній мірі залежать результати сільськогосподарського виробництва, адже земля -основний засіб виробництва та предмет праці. Особливо актуальним дане питання є для фермерських господарств, розмір яких в переважній більшості є не достатнім для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва. Становлення та інтеграція цієї форми господарювання стримується рядом причин об'єктивного і суб'єктивного характеру. В першу чергу це якість земель, розміри землекористування фермерських господарств та вимоги щодо розміщення угідь на території фермерського господарства. До земель запасу, які надалі відводились громадянам для ведення фермерського господарства, часто включали землі гіршої якості як за їх розташуванням, рельєфом так і за родючістю, крім того їх кількість була обмеженою, що не дозволило забезпечити на стадії створення фермерських господарств раціональний їх розмір. В сукупності ці фактори не могли не вплинути на процес вибору спеціалізації фермерських господарств, а в послідуючому і на структуру посівних площ і, як наслідок, на результати виробничої діяльності. Тому дослідження впливу зазначених факторів на рівень використання земельних угідь у фермерських господарствах є важливим для прогнозування подальшого їх розвитку та обґрунтування оптимального земле забезпечення

Активна діяльність фермерських господарств в аграрному секторі була започаткована в період роздержавлення, паювання та приватизації земельних ресурсів колишніх сільськогосподарських підприємств. Вважається, що зазначені агроформування найбільш пристосовані до ринкової моделі господарювання, оскільки певна частина земельного фонду належить їм на правах приватної власності. Ефективність відтворювального процесу земель значною мірою доповнюється особистими інтересами фермерів, участі у ньому членів їх сімей тощо. Крім цього, фермери володіють повним правом приймати рішення, що стосуються використання земельних ресурсів, виробничої та збутової діяльності тощо [2].
1.3 Суть управління земельними ресурсами
Сучасна система управляння земельними ресурсами носить галузевий характер, крім того, вона недостатньо збалансована між міністерствами та відомствами, які створюють управління земельними ресурсами відповідно до функцій землі та соціальних, економічних, екологічних та технічних пріоритетів. За радянських часів головну провідну роль в управлінні земельними ресурсами «взяло» на себе Головне управління землекористування та землеустрою, міністерства сільського господарства. Таке управління землями всіх задовольняло, тому що власність (в тому числі і земля) була народна і контролювало міністерство сільського господарства в основному сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, кормові угіддя) як самі головні у сільськогосподарській галузі.

Однак створений державою орган земельних ресурсів не створив нової системи управління земельними ресурсами, що відповідав вимогам перехідної економіки [5]

Такі дії системи управління земельними ресурсами, як функціонально-галузеве зонування, територіальне планування та впорядкування землекористування, землеустрій, охорона земель, моніторинг та ведення земельного кадастру, Держкомзему України здійснює не в повному обсязі. Фінансуються зазначені роботи за залишковим принципом. Вирішуються в основному політичні (фіскальні інтереси), (роздержавлення, паювання) та технічні заходи (поділ земельних ділянок, оподаткування).

Як свідчить аналіз, останніми роками практично не проводять землевпорядних робіт із організації території новоутворених агроформувань та фермерських господарств, зі складання планів земельно-господарського устрою в населених пунктах. Роль землеустрою зведено до оформлення рішень, що приймаються відповідними радами у зв’язку з перерозділом, переділом землі, видачею державних актів власникам та землекористувачам. Отже, державний орган по земельних ресурсах, за браком коштів не проводить необхідний землеустрій для реалізації земельної політики. Через землевпорядкування здійснюються такі функції управління земельними ресурсами, як:

1) земельно-кадастрове забезпечення управління земельним фондом (планово-картографічний матеріал, земельна статистична звітність, проведення ґрунтових геоботанічних та землевпорядних вишукувань);

2) прогнозування і планування використання земельних ресурсів та охорони земель (розроблення державних і регіональних прогнозів й програм, схем (проектів) використання і охорони земельних ресурсів);

3) організація раціонального використання і охорони земель в проектах землеустрою;

З виникненням ринку землі в Україні, земельні ресурси здійснюють нову роль, як товару та нерухомості. Залучення земель (точніше прав на земельні ділянки) в узаконені ринкові відносини стимулює ділову й інвестиційну активність, підвищує ефективність використання земельних ресурсів взагалі.

В результаті реформування земельних відносин в Україні виникла нова складна система приватних, приватно-орендних, колективних і одноосібних землекористувань, які мають різноманітний правовий статус – власність, оренда і т.д. Продовжується перерозподіл земель на території колишніх КСП, з’явилось багато землевласників в особі власників земельних часток (паїв), селянських господарств та орендарів. Все це ускладнило земельні відносини та використання земель с.-г. підприємств, порушило організацію території (сівозміни), що привело до посилення процесів деградації с.-г. угідь та зменшення родючості ґрунтів [1]/

Для ціленаправленого вирішення всього кола проблем, які утворилися відповідно до статті 183 Земельного кодексу України, статті 2 Закону України «Про землеустрій» та статті 25 Закону України «Про охорону земель» здійснюється землеустрій, як комплекс заходів щодо організації раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об’єктів землеустрою з урахуванням їх цільового призначення обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб, збереження і підвищення родючості ґрунтів. Найбільш прийнятою формою розробки таких заходів є землеустрій – як головний важіль управління земельними ресурсами конкретної території (сільської (селищної) ради).

Отже управління земельними ресурсами на місцевому рівні (сільські, селищні ради) повинно здійснюватись насамперед через землеустрій, тобто організаційно-господарські заходи. Проекти формування території землеволодінь та землекористувань у межах сільських рад є подальшим розвитком основних положень сучасного землеустрою.

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ОРГАНІЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ
2.1 Природно-економічна характеристика ФГ «ЛАКТАРАН»
Фермерське господарство «ЛАКТАРАН» знаходиться в с. Пиріжки Малинського району Житомирської області. Село розміщене в 23 кілометрах від районного центру.

Загальна земельна площа господарства 1311,17 га. Площа сільськогосподарських угідь – 1301 га, з них рілля становить – 1301, отже рівень розораності в господарстві сягає – 100 %. За даними рівнями показників видно, що в господарстві надзвичайно високий рівень використання земель,що є дещо негативним, оскільки виснажується ґрунт, а щоб цього уникнути необхідно вводити сівозміни, та вносити достатній рівень добрив. Разом з тим покращення результатів діяльності можливо лише за використання елітних високопродуктивних культур та більш продуктивної сільськогосподарської техніки.

Землі господарства розміщені в правобережній лісостеповій зоні Південно-західної частини України. В географічному відношенні територія земель господарства входить в Велике Подільське плато. Сама територія господарства має сприятливу структуру, як у ґрунтовому складі так і рельєфному. У складі ґрунтів переважає чорнозем. Клімат території можна охарактеризувати як помірно-континентальний, що в загальному створює сприятливі умови для вирощування сільськогосподарських культур.

Кількість опадів за період з температурою вище 10°С - 190-246 мм, за рік – 330-360 мм. Тривалість вегетаційного періоду за середньою температурою вище + 5°С 217 днів, вище +10°С 171 день. Середня t °С повітря за рік 9,2-9,9°С. В цілому природно-кліматичні умови та географічне положення господарства благодійно впливають на вирощування багатьох сільськогосподарських культур.

Якщо аналізувати основні показники роботи господарства, то найефективніше воно працювало в 2013-2016 роках. Але не дивлячись на те, що на протязі останніх 10 років основні фонди господарства не поповнювались, зменшились поставки мінеральних добрив та отрутохімікатів, дуже нестабільні ціни на енергоносії -господарство зберегло існуючу виробничу базу і на сьогоднішній день ще спроможне виживати в даній ситуації.

Для більш повного уявлення про розміри аналізуємого господарство ми можемо побачити за данними таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Показники розміру виробництва в ФГ «ЛАКТАРАН»

Показники

Рік

2018 р. в % до

2016

2017

2018

2016р.

2017р.

Валова продукція в порівнянних цінах 2015 р.,тис. грн

2144,7

2889,3

1858,3

86,6

64,3

Грошова виручка від реалізації, тис.грн.

6900

5310

9118

132,1

171,7

Площа сільськогосподарських угідь, га

4445

3275

4727

106,3

144,3

Вартість основних фондів, тис.грн.

8400

15267

15875

189,0

104,0

Середньорічна чисельність працівників, чол.

194

164

162

83,5

98,8

Середньорічна кількість худоби та птиці в перерахунку на умовне поголів’я, гол

238,4

136

90,4

37,9

66,5


Як свідчить інформація з таблиці 2.1 валова продукція в порівнянних цінах 2016 р. у 2018 р. складає 1858,3тис. грн., що більше на 13,4% у 2016 році, і більше на 35,7% у 2017році. Ще по даним таблиці ми бачимо, що площа сільськогосподарських угідь з кожним роком збільшується, що є дуже хорошим показником по господарству вцілому.

Наступним кроком характеристики сільськогосподарського виробництва доцільно провести аналіз його виробничої спеціалізації, що дасть можливість виявити розвиток окремих галузей у виробництві товарної продукції. Адже спеціалізація – це процес відособлення підприємств і галузей з виробництва однорідних продуктів або здійснення окремих стадій технологічного циклу. Найбільш раціональною спеціалізацією для господарства є та, яка дозволяє за даних конкретних умов виробляти максимальну кількість продукції з найменшими витратами праці та коштів. Основним показником, за допомогою якого визначається спеціалізація господарства, структура його грошових надходжень від реалізації товарної продукції (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Розмір та структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції в ФГ «ЛАКТАРАН»

Галузі та види продукції

2016 р.

2017 р.

2018 р.

В середньому за 3 роки

тис.грн

%

тис.грн

%

тис.грн

%

тис.грн

%

Пшениця

1630

22,5

1935

36,0

2201

27,6

1922

27,98

Жито

16

0,2

19

0,35

132

1,65

55,67

0,84

Гречка

124

1,7

47

0,88

44

0,55

71,67

1,04

Кукурудза на зерно

399

5,5

-

-

212

2,66

203,67

2,97

Ячмінь

1231

17,0

746

13,9

2014

25,25

1330,3

19,37

Горох

125

1,7

23

0,43

-

-

49,33

0,72

Овес

37

0,5

14

0,26

28

0,35

26,33

0,38

Інші зернові

67

0,9

513

9,55

168

2,11

249,33

3,63

Соняшник

1346

18,6

890

16,6

1065

13,35

1100,3

16,02

Соя

95

1,3

52

0,97

-

-

49

0,73

Цукровий буряк

838

11,6

479

8,92

-

-

439

6,39

Картопля

6,0

0,08

-

-

-

-

2

0,03

Овочі

20

0,3

-

-

-

-

6,67

0,10

Плоди

1,0

0,01

1,0

0,02

-

-

0,67

0,01

Ріпак

149

2,1

143

2,66

769

9,6

353,67

5,15

Просо

-

-

4

0,07

156

1,96

53,33

0,78

Інша продукція рослинництва

346

4,8

-

-

492

6,17

273,33

3,98

Разом по рослинництву

6430

88,9

4866

90,6

7371

92,40

6222,3

90,60

ВРХ на м’ясо

75,0

1,04

79

1,47

178

2,23

110,67

1,62

Свиней

266,0

3,68

297

5,53

294

3,69

285,67

4,16

Молока

101,0

1,4

124

2,3

117

1,47

114

1,66

Мед

1,0

0,01

-

-

-

-

0,33

0,01

Інша продукція твариннцтва

25,5

0,35

3

0,06

9

0,11

12,5

0,18

Разом по тваринництву

470,5

6,5

505

9,4

606

7,6

527,17

7,7

Всього по сільськогосподарському виробництву

6900,5

95,4

5371

100

7977

100

6749,5

98,3

Продукція інших галузей

356

4,9

-

-

-

-

118,67

1,73

Всього по господарс

7236,5

100

5371

100

7977

100

6868,2

100

З аналізу таблицю 2.2. Розмір та структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції в ФГ «ЛАКТАРАН», що в структурі грошової виручки за останні роки прослідковується перевага одного з видів виробництва: а саме питома вага рослинництва становить 90,60%, тваринництва – 7,7%. Якщо аналізувати рослинництво, то можна стверджувати, що в даній галузі наше господарство спеціалізується на вирощуванні зернових і зернобобових та технічних культурах. Адже, якщо питома вага рослинництва у загальному виробництві становить 90.60%,то зних 27,98% належить саме виробництву пшениці.

З таблиці 2.3 розглянемо забезпеченість господарства виробничими ресурсами, та ефективність їх використання. Щодо забезпеченості ДППГ “Зелені кошари” Первомайського району виробничими ресурсами та ефективності їх використання, то за 2016-2018 роки спостерігається зміна ситуації без єдиного напрямку розвитку (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Забезпеченість ФГ «ЛАКТАРАН» виробничими ресурсами та ефективність їх використання

Показник

2016 р.

2017 р.

2018 р.

2018 р. в % до

2016р.

2017р.

1

2

3

4

5

6

Припадає на одного середньорічного працівника, зайнятого в с/г виробництві:
















- с/г угідь, га

22,91

19,97

29,18

127,37

146,12

- основних виробничих фондів с/г призначення, тис.грн.

20,01

65,07

69,63

347,98

107,01

- енергетичних потужностей, к.с.

32,48

38,43

38,90

119,77

101,22

Припадає на 100 га с/г угідь:
















- основних виробничих фондів с/г призначення, тис.грн.

87,31

325,83

238,63

273,31

73,24

- затрат праці, тис. люд.-год.

8,66

8,12

8,00

92,38

98,52

- енергетичних потужностей, к.с.

141,78

192,43

133,32

94,03

69,28

Одержано на 100 га с/г угідь, тис.грн.:
















- валової продукції сільського господарства (в порівняних цінах 2015 р.)

48,25

88,22

39,31

81,47

44,56

- товарної продукції

155,23

162,14

192,89

124,26

118,97

- прибутку

-6,55

31,39

-4,72

72,06

-15,04

1

2

3

4

5

6

Одержано на одного працівника, зайнятого в с/г виробництві, тис.грн.
















- валової продукції сільського господарства (в порівняних цінах 2015 р.)

11,06

17,62

11,47

103,71

65,10

- товарної продукції

35,57

32,38

56,28

158,22

173,81

- прибутку

-1,5

6,27

-1,38

92

-22,01

Фондовіддача, грн./грн.

1,66

0,53

0,59

32,70

111,32

Рівень рентабельності, %

-3,86

23,34

-2,59

68,65

-11,35

Норма прибутку, %

-0,19

22,31

2,92







1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас