Ім'я файлу: Реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 32кб.
Дата: 21.11.2020

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТУСА

ФАКУЛЬТЕТ ІНФОРМАЦІЙНИХ І ПРИКЛАДНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

КАФЕДРА ЖУРНАЛІСТИКИ

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

«ОРГАНІЗАЦІЯ РАДІОМОВЛЕННЯ УКРАЇНИ»

Виконала:

Студентка групи 061

Собко Владислава Вікторівна

Викладач:

Бусілкова Світлана Миколаївна

м.Вінниця 2020 рік

План

Вступ

  1. Засоби масової інформації. Роль та значення для суспільства



  1. Історія виникнення та розвиток радіомовлення в Україні



  1. Український радіопростор



  1. Радіо “Люкс ФМ”

Висновки

Використана література



Вступ

Масова комунікація – це певний інституціолізований мікропроцес виробництва, розповсюдження та обміну інформації, який виконується за допомогою особливих устроїв та технологій. Ще масова комунікація визначається як особливий стан суспільства, де кожен потенційно вступає в інтеракцію з усіма шляхом мовного спілкування з уповноваженими суб‘єктами – представниками цієї абстрактної спільноти, інституціолізованим чи стихійним чином, яка делегувала їх в якості таких, чи як атрибута соціальності.

Як бачимо радіо, яке є складовою частиною ЗМК, активно увійшло у наше сучасне життя і користується неабиякою популярністю. Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення до єдиного реєстру внесено близько 800 телерадіоорганізацій, з яких лише 28 є державними. Радіомережа поширюється й активно розвивається. З'являються все більше прихильників, бо на відміну від телебачення, яке ми сприймаємо у аудіовізуальному режимі, радіо – дає можливість помислити, продумати, передбачити, представити в уяві ту чи іншу ситуацію, осмислити слова, які подаються з радіопередач.

На сьогодні становище україномовної музики на радіо є невтішним. І до того ж переважає мовлення мовою національних меншин, зокрема російською. Загальний відсоток української музики на досліджуваних радіостанціях становить 35%. Це низький показник. Для нормального розвитку та розширення сфер функціонування української мови та української музики потрібно збільшити ротацію нашої музики до 50%. Нині триває період пошуку свого неповторного стилю й іміджу, який буде представляти наше радіомовлення в вигідному становищ

Актуальність розглядуваної теми полягає у тому, що радіо являється одним із найважливіших фундаментаторів комунікації в сучасному постіндустрійному суспільстві. Якщо говорити про стратегію інформаційного впливу радіомовлення, то можна скласти такий ланцюжок, визначивши місце радіопрограми як однієї із складових засобів масової комунікації: цільова аудиторія – мета – вид впливу – спосіб виконання – засіб масової комунікації ЗМК – час впливу на реципієнта.
1. Засоби масової інформації. Роль та значення для суспільства

У сучасному інформаційному суспільстві з’явився могутній засіб формування спеціальних впливів, які реалізуються з допомогою засобів масової інформації. Людина, що живе в штучному інформаційному полі, одержує свіжу інформацію з усіх кінців планети, але тільки ту, яка надається їй пресою, радіопередачами, з екранів телевізорів. У такому випадку, повсякденно знаходячись у світі відірваних від реальності символів, людина може йти навіть проти своїх власних інтересів. Реальність при цьому відходить на задній план і відіграє підлеглу роль. У цьому сенсі людина не є вільною.

Засоби масової комунікації формують “масову” людину нашого часу. У той же час вони роз’єднують людей, витісняють традиційні безпосередні контакти, заміняючи їх телебаченням і комп’ютерами. Одночасне поширення суперечливих взаємовиключних суджень утруднює адекватну орієнтацію, породжує байдужність і апатію, провокує некритичність, формує виникнення соціальної дезорієнтації: сильніше враження чинить не аргументований аналіз, а енергійне, упевнене, нехай і бездоказове, твердження. Сприйняття формується не книжковою, як раніше, а екранною культурою. На цьому тлі відзначається зниження здатності людини до концентрації уваги.

“Масову” людину формують імпульсивною, мінливою, здатною лише до відносно короткострокових програм дії. Вона часто віддає перевагу ілюзіям перед дійсністю. “Масова” людина, спрощена, усереднена, має підвищену навіюваність – стає тим бажаним об’єктом, свідомість якого виявляється наскрізь структурованою небагатьма, але наполегливо впроваджуваними в неї твердженнями. Ці формули впливу, нескінченно транслюючись засобами інформації, утворюють визначену мережу з керуючих думок, установлень, обмежень, що регламентує і визначає реакції людини, її оцінки і, у кінцевому рахунку, поведінку.

На думку вітчизняних і закордонних фахівців психологічний вплив можна поділити на такі види: - інформаційно-психологічний,

- психогенний,

- психоаналітичний,

- нейро-лінгвистичний,

- психотропний,

- психотропний.

Автори вважають, що базовими методами спеціального впливу є переконання і навіювання. Переконання, що спеціально формується засобами масової інформації, звернене до власного критичного сприйняття дійсності.

Воно має власні алгоритми впливу: - логіка переконання повинна бути доступною інтелекту об’єкта впливу;

- переконання необхідно здійснювати, спираючись на факти, відомі об’єкту;

- переконуюча інформація повинна містити узагальнюючі пропозиції;

- переконання повинне містити логічно несуперечливі конструкти;

- факти, що повідомляються, повинні бути відповідним чином емоційно пофарбовані.

Навіювання, навпаки, спрямовано на суб’єктів, що некритично сприймають інформацію. Його особливостями є: - цілеспрямованість і плановість застосування;

- конкретність визначення об’єкта навіювання (селективний вплив на визначені групи населення, що враховує основні соціально-психологічні, національні й інші особливості цих груп);

- некритичне сприйняття інформації об’єктом навіювання (навіювання засновано на ефекті сприйняття переданої інформацію як інструкції до дії без її логічного аналізу);

- визначеність, конкретність поведінки, що ініціюється (об’єкту необхідно дати інструкцію щодо здійснення конкретних його реакцій і вчинків, що відповідають меті впливу).

Існує багато телепрограм, радіопередач , медіа-текстів, що вміщують пізнавальну інформацію, розкривають моделі моральної поведінки. Оволодіння такою інформацією має велике виховне значення для формування особистості молодої людини. Отримання науково обгрунтованих знань про різні сфери життя сприяє розвитку світогляду учнів, задоволенню їхніх пізнавальних потреб і разом з тим відволікає їхню увагу від інформації, що приваблива тільки за формою, але не має пізнавального значення.

Масово-інформаційний потік, як і особа, функціонують у певному соціальному середовищі, де вирішальними є виробничі відносини. Вони впливають не лише на людину, але й на всі складові частини феномена, яким є масово-інформаційний потік.

Соціальний зміст преси, телебачення, радіомовлення й інших засобів масової інформації не тільки прямо формує громадську думку, але й справляє великий вплив як на інші компоненти потоку, так і на соціальну дійсність. Уся система ЗМІ - це засіб здійснення єдиного процесу поширення ідей, вчень, теорій, суспільне значущої інформації, виховання соціальних почуттів, звичок.

Критерієм визначення будь-якої системи служить наявність ряду істотних ознак, властивих саме даній системі. Система засобів масової інформації – це єдність відповідних компонентів, які виникають в різні історичні періоди (спочатку преса, потім кіно і радіо, і, нарешті, телебачення).

Рівень довіри населення України до засобів масової інформації. Лідирує телебачення – йому довіряють 64% респондентів. На другому місці – радіомовлення – 61%; пресі довіряють – 56%. Як видно, пресі довіряють менше, ніж іншим засобам масової комунікації.

Отже, засоби масової інформації мають великий маніпулятивний вплив на розвиток людини, у першу чергу – масової. Становлення інформаційного суспільства, геополітичні перетворення та процеси глобалізації, криза національних держав і деполітизація глобального світу, маніпуляції з системами знаків, образів, смислів для вирішення тих чи інших соціальних проблем, можливості прихованого впливу на підсвідомість окремо взятого індивідуума і масштабного маніпулювання суспільною свідомістю актуалізують з’ясування ролі засобів масової комунікації в сучасному суспільстві, визнання нової форми протистояння і протидій – не-конвенціональних інформаційно-психологічних війн.

2. Історія виникнення та розвиток радіомовлення в Україні

Першим етапом виникнення радіо в Україні було 16 листопада 1924 року в Харкові (тодішній столиці УРСР) відбувалась перша передача Українського радіо. А в жовтні1934 року, в зв’язку з переведенням столиці України з Харкова у Київ створено Республіканський радіокомітет. Пізніше, вже у 1939 р., 1 лютого відбувся початок телевізійного мовлення у Києві на основі “механічного ТБ” (“диск Ніпкова”) із студії, обладнаної в Будинку Українського радіо.

Наступним кроком розвитку радіопростору був 1946 рік, 28 червня утворена Європейська організація радіомовлення і телебачення (ОІРТ) - перша міжнародна організація електронних ЗМІ. Цього ж року до її складу увійшла Україна. А 1955 р., 1 травня введення в дію Харківської студії телебачення (другої в Україні). Рік виходу першого номеру газети “Говорить Київ” (нині “Говорить і показує Україна” - офіційне видання телерадіопрограм Держтелерадіо України) припадає на лютий1957 року

Українське радіо розпочало іномовлення англійською мовою. Нині Всесвітня служба “Радіо Україна” веде передачі для зарубіжних слухачів 50 країн українською, англійською, німецькою та румунською мовами загальним обсягом понад 30 годин на добу. Створено Республіканський будинок радіомовлення і звукозапису (Київ).

У 1990 році 5 грудня Держтелерадіо України видало посвідчення № 1 про реєстрацію першої в Україні недержавної телекомпанії (засновник - творчо-виробниче об’єднання “ТБ-Старт”). До 22 лютого 1994 року (дати вступу в дію Закону України “Про телебачення і радіомовлення”) Держтелерадіо і його обласні підрозділи видали близько двохсот реєстраційних посвідчень на право діяльності в сфері телебачення і радіо мовлення недержавним телерадіокомпаніям (студіям, редакціям). Далі Верховна Рада України прийняла Закон “Про телебачення і радіомовлення” 21 грудня 1993 року,

16 листопада 1994 ріку в зв'язку з 70-річчям початку радіомовлення в Україні (1924 р.) Указом Президента України встановлено професійне свято - День працівників радіо, телебачення і зв'язку. А вже 1995 року, 3 січня вийшов Указ Президента України “Про вдосконалення управління державним телебаченням і радіомовленням України”. Ним створено Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Держтелерадіо України) - повноважний орган управління державним телебаченням і радіомовленням України. На виконання Указу Президента Кабінет Міністрів України на базі ліквідованої Держтелерадіокомпанії створив Національну телекомпанію України і Національну радіокомпанію України, Київську і Севастопольську державні регіональні та обласні телерадіокомпанії, підпорядкувавши їх Держтелерадіо України. Потім, 15 грудня 1999року,: Указ Президента України “Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” - створено Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України - на базі Державного комітету інформаційної політики України та Державного комітету України по телебаченню і радіомовленню.

2000, 25 липня: Указ Президента України “Про Державний комітет інформаційної політики телебачення і радіомовлення” – затверджено Положення про Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення.

2003, 31 січня: Указ Президента України “Про перейменування Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України” – у Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

2004, 1 січня: Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення зареєстровано 1100 телерадіоорганізацій усіх форм власності, з яких 30 – державних.

Отже, саме за допомогою розвитку та поширенню мас-медіа серед різних категорій населення пропагуються певні ціннісні установки, світоглядні стереотипи та моделі поведінки, внаслідок чого спільні смаки і форми “культурного споживання” поширюються як серед привілейованих, так і малозабезпечених категорій населення. Як бачимо радіо, яке є складовою частиною ЗМК, активно увійшло у наше сучасне життя і користується неабиякою популярністю та набуває все більших обеотів. Це особливо видно по кількості прийнятих законів, указів та кількості зараестрованих телерадіоорганізацій. Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення до єдиного реєстру внесено близько 800 телерадіоорганізацій, з яких лише 28 є державними.

3. Український радіопростор

Світовий інформаційний вибух спричинив перевороту суспільній свідомості, примусив по-новому мислити, шукати нові підходи у всіх сферах суспільного життя. Саме поняття інформаційного суспільства не має загальноприйнятої точної і всеохопної дефініції. В інформаційному суспільстві новий імпульс і нові якості отримує вся система масової комунікації, а надто та частина соціальної інформації, яка входить до її складу та охоплює світоглядну, духовну, естетичну, публіцистичну, побутову інформацію тощо. Безумовно ж, базовим у розумінні масової комунікації є інформаційний простір, в якому вона реалізується, живе та розвивається.

Отож, коли йдеться про інформаційне поле конкретної держави (а кожна держава його має), то його межі ототожнюються з її кордонами, охоплюючи національні територію, акваторію і повітряний простір. Саме у цих сферах діють засоби інформації, які й інформують, тобто повідомляють, зображають, складають про щось уявлення. Українське радіо та московське про одну і ту ж подію нерідко розповідають по-різному. Ні дивуватися з цього, ні тим більше обурюватися цим не варто: український радіопростор має виражати інтереси української держави, московське ж – російської, а вони, як відомо, не збігаються. А от дивуватися та обурюватися тим, що чужоземний інформатор використовує наш національний інформаційний простір в інтересах своє; держави, варто і потрібно.

Важливо, щоб на українському радіо звучало більше музики національною мовою. Але сьогодні становище етеру є невтішним. Розвиватися заважає російська пісня, якою рясніє радіопростір країни.У статті 9 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” мовиться, що “телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою”. Це правильне твердження властиве політиці будь-якій демократичній країні. Далі читаємо, “Мовлення на певні регіони може здійснюватися також мовою національних меншин, що компактно проживають на даній території”. І це є важливим елементом у функціонуванні закону, але потрібно зважите на те, що мова національних меншин не повинна витісняти з радіоетеру державну, як це зараз відбувається в радіопросторі України, зокрема її столиці.

У різний час доби репертуар на радіо відтворюються по-різному. Щоб об’єктивніше простежити використання україномовної пісні в етері, потрібно дослідити значно більший відтинок часу. Та коли протягом 100 хвилин результати дослідження є невтішними то, цілком імовірно, що такими вони будуть й протягом доби.

Кожна радіостанція вибирає свій формат музики. В сучасному ефірі репертуар відповідає музичним вподобанням персоналу. Це не є об’єктивною ротацією. Радіостанція повинна задовольняти музичні смаки усієї аудиторії.

Для аналізу ротації української музики прослухано київські радіостанції протягом періоду з 5 до 6 березня 2008 року. Визначено кількість пісень за 100 хвилин ефірного часу. Так, на Радіо “Шарманка” (104.0 FM) із 10 запропонованих композицій лише 1 була українською . Не зрозуміло, чим російська попса, яка отримала більшу частину ефірного часу, краща за чарівний голос української співачки Lama. Протягом досліджуваного часу 60% відведено російській пісні, іноземній надали 30%, а українській – лише 10%. Результати дослідження на радіо “Шарманка” є невтішними для українського слухача.

Інша київська радіостанція “Love Radio” (92.8 FM) випустила в ефір за 100 хвилин 14 пісень. 10 з них прозвучало іноземною мовою, російською та українською – по 2 пісні. Тут спостерігаємо певний паритет між музикою тих мов, якими найбільш послуговуються в Україні. Це об’єктивно з боку керівництва “Love Radio”. Вони розумно розподілили порядок відтворення композицій різними мовами. З української естради радіо запропонувало послухати гурти “Друга Ріка” і “Танок На Майдані Конго”.

На радіо “Промінь” ( 105.0 FM) показник україномовної музики є найвищим серед досліджуваних радіостанцій. Кількість композицій національною мовою за визначений відтинок часу становила 80%. Окрім цього, радіо “Промінь” характеризується такими особливостями, що є дуже важливими для розвитку українського радіопростору , як:

справжня українська мова ведучих, чітка дикція;

різноманітний український репертуар (етнічна, автентична музика та ін.);

чимало інструментальної музики;

робиться коротка анотація до кожного виконавця, що є не менш потрібним для слухача.

Радіо “NRJ” ( 104.6 FM), яке виникло навесні 2008 року на подобу однойменного європейського радіо, яке характеризується ротацією лише 100% хітів. Так, воно справді користується популярністю серед різної аудиторії, проте українська музика в ньому як такої популярності ще не набула. Протягом досліджуваного часу, із 18 запропонованих пісень українській естраді відведено 4, лише 2 з них – державною мовою. Це результати за 100 хвилин ефіру ранкового часу. Увечері, протягом 2 годин, Радіо “NRJ” ( 104.6 FM) вмикає українську музику, в тому числі й україномовну. Але цього замало.

“Радіо 5” (92.4 FM) – це українське народне радіо, тобто радіо для народу”. У головних тезах на офіційному сайті в Інтернеті написано, що „співвідношення музичного матеріалу – 60 % українська музика, 40% – музика країн ближнього зарубіжжя”. Натомість при дослідженні отримано зовсім інші результати, навіть не схожі із наведеними. За визначений час, на “Радіо 5” прозвучало 15 композицій, 4 з них – пісні української естради. Але знову лише 2 національною мовою. Тут відсоток україномовної музики становить лише 25%. Відмінність від вище поданої статистики відчутна.

Крім досліджуваних радіостанцій, функціонують й такі, в яких повністю україномовна музика. Прикладом цього є “Молоде радіо”, радіостудія Києва, що з’явилася у столичному радіоетері у квітні 2005 року. Зараз “Молоде радіо” транслюється на офіційному сайті в Інтернеті та на ультракоротких хвилях (УКХ) столиці на частоті 69.68 FM. Їх формат: 24 години на добу – наша музика. Молодь вітає такий проект. На форумі “Молодого радіо” читаємо: „Щойно почала слухати, мені подобається. Ну хоч щось 100% українською ...”, “Я підтримую 100% українськомовної музики. Так тримати!”. Так пише свідома молодь, яка розуміє важливість ширшого функціонування української мови та й української пісні на радіо. “Молоде радіо” – єдина радіостанція, на якій майже цілодобово можна слухати тільки українську музику. Ми намагаємося не просто задовольнити попит слухачів на українську музику, а й запропонувати їм цікаві та якісні пісні молодих виконавців, яких вони не почують на жодній іншій хвилі” .

Функціонування таких радіостанцій не є ефективним з фінансового боку керівництва. Вони вже “розорились у реалі через 100% україномовність”. Влада по всій Україні не підтримує радіо такого формату. Лише одиниці транслюють 100% українську музику. Це “Молоде радіо” (м. Київ), “УХ радіо” (м. Тернопіль) та інші.

На сьогодні становище україномовної музики на радіо є невтішним. І до того ж переважає мовлення мовою національних меншин, зокрема російською. Загальний відсоток української музики на досліджуваних радіостанціях становить 35%.

Це низький показник. Для нормального розвитку та розширення сфер функціонування української мови та української музики потрібно збільшити ротацію нашої музики до 50%.

4 Радіо “Люкс ФМ”

Радіо “Люкс FM”(103.1 FM), що користується популярністю серед молоді, виділяє 40% ефірного часу українській музиці. За даниими нашого дослідження протягом 100 хвилин прозвучало 12 пісень. Хоч 5 з них виконували зірки української естради, проте не українською мовою. Із запропонованих пісень Тіни Кароль, Вєрки Сердючки, Таїсії Повалій, Ірини Білик та Гайтани, лише темношкіра українка співала національною мовою. Результати дослідження є невтішними.

У сучасних радіостанціях з'явилася тенденція повернення до вісімдесятих років 20 століття. Радіо “Люкс Фм” не є виключенням. Існує рубрика в якій презентовані найкращі пісні вісімдесятих та дев'яностих років. Дана радіопередача користується популярністю серед людей більш старшого віку ніж студенти. Важливим новим способом впливу на масову аудиторію, який все ширше використовується в радіоефірі, став інфотейнмент (від англ. infotainment, тобто information + entertainment = інформація + розваги). Особливість його полягає в тому, що через поєднання різних жанрів такі передачі стають привабливішими для пересічного слухача, а відтак значно розширюють аудиторію. До того ж, таке поєднання сприяє зняттю критичності в оцінці інформаційного ряду споживачем інформації, внаслідок чого маніпулятивний вплив на аудиторію виявляється значно ефективнішим. Управління семіотикою і семантикою смислів і образів, активне застосування методів психолінгвістики, коли за спеціальним добором слів і словосполучень, фонетичних рядів і спрямовано використовуються певні асоціації, а то й афективні сліди – це тепер повсякденна практика ЗМІ.У житті ми маємо справу не стільки з реальними об’єктами, скільки з інформацією про них, формами, патернами, процесами. Проникаючи у нашу свідомість і впливаючи на неї через особисте несвідоме, використовуючи нашу схильність до узагальнень та конформність, мас-медіа навіюють, вводять у масову свідомість певну псевдореальність. Створивши віртуальний вимір, ЗМІ залишається задати лише предметно-смислові відповідності, що визначають результат осмислення масовою свідомістю. Дискурси, що задаються мас-медіа, вибудовують процес мислення окремих індивідів (первинний елемент суспільної свідомості) в загальний процес мислення. Відтак виникає соціально-організоване мислення, яке формує „масову” людину (людину натовпу). Великим маніпулятивним впливом на слухачів радіо простору є аудіальна реклама, яка, до того ж, приносить значний прибуток від продажу ефірного часу. Перевага радіореклами полягає в тому, що в даний час радіо супроводжує людину практично скрізь: у будинку, у транспорті, часто на роботі чи на навчанні. Причому те, що радіо сприймається, як би у фоновому режимі тільки підсилює ефективність радіореклами, оскільки, таким чином, вона діє в більшому ступені на несвідоме, чим на свідомість. У випадку з радіорекламою важливе значення має час виходу ролика в ефір і його місце в рекламному блоці, різні характеристики голосу і фонової музики, форма подачі і змістовна сторона. Найбільш ефективною є реклама в ранковий і вечірній час, а також уночі. Ранком, коли люди зайняті збиранням на роботу чи навчання, на радіо звертають найменше уваги, проте, інформація не зникає безвісти. Те ж саме відбувається у вечірній час. До того ж ранком і ввечері радіо слухає найбільша аудиторія. Уночі ж, коли організм набудований на сон, мова може йти про легкий трансовий стан і тоді реклама діє як пряме навіювання. Найбільш вигідне положення радіоролика в рекламному блоці вважаються перше й останнє місця, оскільки приводяться в дію ефекти первинності і новизни: різкий перехід від музичної частини ефіру до інформаційної, рекламної мимоволі привертає до себе увагу; наприкінці ролика слухачі можуть відчувати деяке роздратування - стан, у якому сприйнятливість трохи збільшується. Оскільки довжина радіоролика невелика (найбільш прийнятними вважаються ролики від 30 секунд до1 хвилини), рекламісту варто забезпечити багаторазове повторення реклами, можливо в трохи зміненому варіанті чи ж абсолютно іншої реклами того ж товару чи послуги. Дуже важливо те, як звучить радіоролик. Людині властиво домислювати ситуації, що здаються їй незакінченими. У випадку з радіорекламою люди приписують персонажам реклами деякі характеристики, ґрунтуючись на голосі, темпі мови, манері говорити. І якщо створений образ є позитивним, близьким до самої людини, те і реклама виявляється більш ефективною. Крім того, приємний і м'який голос легше сприймається, а також привертають увагу голоси з різними звуковими ефектами. Особливу увагу може привертати до себе різка зміна голосу чи музичного оформлення. Що стосується фонової музики, то вона є дуже важливою. Гармонічне сполучення музики і тексту багаторазово підсилює ефективність реклами, допомагає сприйняттю тексту. Але, у той же час, не можна припускати, щоб музичний супровід, акустичні ефекти відривали радіослухача від суті оголошення. Хоча після декількох пісень і реклам з фоновою музикою увагу до себе може легко привернути короткий радіоролик без музичного супроводу. Як фон для реклами може використовуватися як популярна музика, що викликає одним своїм звучанням позитивний настрой, так і спеціально створена музика, що часто підбудовується під ритм серця і подих слухачів. Також можуть використовуватися жартівні пародії, що привертають увагу знайомим звучанням, але новим змістом, який, до того ж несе в собі позитивний заряд.

Отже, загальновідомо, що в наш час ЗМІ справляють найбільш вагомий вплив на суспільну свідомість. Через здатність швидко і майже тотально охоплювати найбільш широкі аудиторії ЗМІ можуть трансформувати традиційну систему духовного виробництва, і сьогодні у розвинених суспільно-політичних системах панує теза, що ті, хто володіє ЗМІ, володіють громадською думкою. Найефективнішим знаряддям впливу на суспільну свідомість у просторі неформальної комунікації є радіо.

“Люкс ФМ”, яке користується популярністю здебільшого серед молоді, виділяє 40% ефірного часу українській музиці. Радіо сучасне, позитивно впливає на виховання молоді, на відміну від “Шансону”.


Висновки

Масова комунікація – це певний інституціолізований мікропроцес виробництва, розповсюдження та обміну інформації, який виконується за допомогою особливих устроїв та технологій. Ще масова комунікація визначається як особливий стан суспільства, де кожен потенційно вступає в інтеракцію з усіма шляхом мовного спілкування з уповноваженими суб‘єктами – представниками цієї абстрактної спільноти, інституціолізованим чи стихійним чином, яка делегувала їх в якості таких, чи як атрибута соціальності.

Сучасне визначається як “постіндустріальне” або “суспільство споживання, “інформаційне” або “суспільство mass-media”. Навряд чи якесь з цих визначень буде вичерпним. Проте беззаперечним є те, що зміст цих назв охоплює суттєві деталі, без яких побудова цілого не може відбутися. І масова комунікація в назвах – не модус, а один з найважливіших атрибутів соціальної та культурної матерії.

Як бачимо радіо, яке є складовою частиною ЗМК, активно увійшло у наше сучасне життя і користується неабиякою популярністю. Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення до єдиного реєстру внесено близько 800 телерадіоорганізацій, з яких лише 28 є державними. Радіомережа поширюється й активно розвивається. З'являються все більше прихильників, бо на відміну від телебачення, яке ми сприймаємо у аудіовізуальному режимі, радіо – дає можливість помислити, продумати, передбачити, представити в уяві ту чи іншу ситуацію, осмислити слова, які подаються з радіопередач.

На сьогодні становище україномовної музики на радіо є невтішним. І до того ж переважає мовлення мовою національних меншин, зокрема російською. Загальний відсоток української музики на досліджуваних радіостанціях становить 35%. Це низький показник. Для нормального розвитку та розширення сфер функціонування української мови та української музики потрібно збільшити ротацію нашої музики до 50%. Нині триває період пошуку свого неповторного стилю й іміджу, який буде представляти наше радіомовлення в вигідному становищі.

Масова комунікація є цілком відповідним сюжетом соціологічних досліджень. Але штучно замикати ареал засобів масової комунікації виключно простором, який контролюється ідеологічними інституціями, як це було раніше, означало б ще раз продемонструвати дослідницьку нечуттєвість до тих очевидностей, що комунікативні канали не обмежуються обслуговуванням інформаційних та громадських процесів. Вони корелюють з будь-якими іншими рухами в культурі, і тому для вивчення сфери соціального спілкування, яке зветься масовою комунікацією, необхідний розгорнутий соціокультурний контекст.


Список використаної літератури

1) Андрієва Г.М. Соціальна психология. – Підручник для вищого учбового закладу. – К.: Либідь, 2001. – 376 с.

2) Бобик В.М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технологія, техніка паблік рілейшинз. – К.: МАУП, 2005. – 437 с.

3) Богомолова Н.Н. Социальная психология печати, радио и телевидения. М.: МГУ, 1991. – 264 с.

4) Великий тлумачний словник/Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001 – 1440с.

5) Данченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення): Монографія. – К.: Либідь, 2001. – 334 с.

6) Здоровега В.Й. «Вступ до журналістики» Львів, 1998

7) Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід / пер. з англ. – К.: “К.І.С.”, 2002. – 264 с.

8) Лисенко В.В. Чутки – активний засіб модифікації суспільної свідомості // Політичний менеджмент. – 2004. - №6 (9). - С. 96-102.

9) Мастерство эфирного выступления: Учеб. пособие / Б.Д. Гайдамакова, С.Л. Макарова. В.И. Новикова, М.П. Оссовская. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 282 с.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас