Організація позакласної та позашкільної

1
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ
КУЛЬТУРИ
Кафедра теорії і методики фізичного виховання
ЛЕКЦІЯ № 6
ТЕМА: ОРГАНІЗАЦІЯ ПОЗАКЛАСНОЇ ТА ПОЗАШКІЛЬНОЇ
РОБОТИ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ШКОЛІ. ЗМІСТ, МЕТОДИ І
ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ ФІЗИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ШКОЛЯРІВ з дисципліни „Теорія і методика фізичного виховання” для студентів ІІІ курсу факультету фізичної реабілітації
Виконавець:
доцент кафедри ТіМФВ
Ярошик М.Я.
Лекція обговорена і затверджена на засіданні кафедри теорії і методики фізичного виховання (протокол № ___ від „___” ______________ 20__ року).
Зав. кафедрою, к.пед.н., професор Ю.В. Петришин

2
ЗМІСТ
1. Позакласні заняття фізичними вправами: секції з видів спорту; секції загальної фізичної підготовки; масові фізкультурні заходи; туристичні походи; фізкультурні свята і вечори; дні здоров’я; змагання.
2. Фізичне виховання учнів поза школою.
3. Зміст, методи і форми організації самостійної фізичної діяльності школярів у позакласній і позашкільній роботі.
1. Позакласні заняття фізичними вправами.
Позакласна робота представляє собою систему організованих занять фізичними вправами, що проводяться школою з учнями в позаурочний час.
При різноманітті використовуваних засобів і методів, форм організації занять позакласна робота сприяє більш повному і якісному вирішенню основних завдань фізичного виховання школярів, здійснюваного в системі обов᾿язкових уроків з предмету «Фізична культура», сприяє проведенню здорового дозвілля, задоволенню індивідуальних інтересів у заняттях обраним видом вправ, розвиває соціальну активність осіб, що займаються.
З урахуванням місця в системі фізичного виховання школярів та освітньо- виховних можливостей позакласна робота покликана сприяти:
- залученню до систематичних занять фізичними вправами якомога більшої кількості школярів;
- розширення можливостей більш якісного засвоєння навчального матеріалу та підвищення успішності з предмету «фізична культура»;
- формуванню вміння і звички самостійно використовувати засоби фізичного виховання в повсякденній діяльності з метою оздоровлення, попередження розумового перевтомлення, власного фізичного вдосконалення і корисного проведеного часу;
- вибору спортивної спеціалізації та досягненню результатів на рівні нормативних вимог спортивної класифікації для відповідного віку;
- виявлення кращих спортсменів та підготовки їх до участі в позашкільних змаганнях за команду школи;
- підготовці громадського фізкультурного активу школи.
Розрізняють дві форми організації позакласної роботи:

3 1. Групові заняття (представлені урочна форма їх організації) проводяться по твердо встановленим розкладом з обмеженим, але відносно постійним складом учнів, об᾿єднаних в навчальні групи гуртка фізичної культури, секції, спортивної секції.
2. Масові фізкультурні заходи (представлені позаурочні форми організації занять) – туристичні походи, змагання, свята фізичної культури.
Вони носять, як правило, епізодичний характер, проводяться з неоднорідним, періодично мінливим контингентом з охопленням учнів всієї школи, частини класів, що виділяються зазвичай з навчальних паралелей, або окремого класу.
Головною ознакою їх є простота правил та умов участі, доступність змісту кожному учаснику незалежно від рівня його підготовленості.
У межах даної лекції розглядається методика проведення таких масових фізкультурно-спортивних заходів, як „день здоров’я” (або „день здоров’я і спорту”) та свята фізичної культури.
День здоров’я. Дні здоров’я мають бути цілковито використані для активного відпочинку учнів на свіжому повітрі, для проведення в ці дні цікавих, нестандартних і не надто обтяжливих змагань, заміських походів тощо.
Участь в них мають брати всі, без винятку, учні.
Дні здоров’я і спорту можна проводити одночасно зі всіма учнями школи або з групами класів (окремі паралелі або суміжні паралелі). Ці заходи можна проводити на території школи, в паркових зонах неподалік від школи, а також з виїздом за місто.
Орієнтовна тривалість: для 5–8 класів – 4–5 годин, для 9–11 – до 6 годин. Заходи з виїздом за місто можуть бути тривалішими.
Дні здоров’я призначаються на ті терміни, коли за спостереженнями лікаря і педагогів учні відчувають найбільшу потребу в активному відпочинку.
Не можна призначати їх на час шкільних канікул і на вихідні дні, оскільки в цей час школярі і так відпочивають, а дні здоров’я передбачені як додатковий активний відпочинок.
Змістомтаких днів є, як правило, рухові та спортивні ігри; прогулянки і походи з іграми на місцевості, з проведенням туристських змагань і конкурсів;

4 спортивні комплексні змагання на зразок „Стартів надій”, конкурси на кращого бігуна, стрибуна, метальника, силача тощо; різноманітні розваги. В паузах для відпочинку – вікторини, настільні ігри, показові виступи.
Для проведення дня здоров’я складається „Положення про проведення дня здоров’я”. Його проект готує вчитель фізичної культури.
В положеннівказуються:
1. завдання заходу;
2. керівництво;
3. розпорядок дня;
4. програма(опис вправ, початок і закінчення кожного виду програми, розподіл місць занять, масових ігор і розваг (графічне зображення), відповідальні за організацію і проведення кожного заходу програми);
5. учасники всіх заходів(звернути увагу на відповідність конкретного заходу віковим і статевим можливостям дітей);
6. умови заліку та визначення переможцівє одним з головних розділів положення. Порядок визначення переможців і призерів у командній та особистій першості повинен бути конкретним і зрозумілим для всіх учасників.
Необхідно чітко визначитись за що нараховуються заохочувальні бали, а також передбачити можливі порушення правил за які нараховуються штрафні бали і умови їх нарахування. Великого значення необхідно приділяти підготовці зручних протоколів змагань і бездоганного їх ведення;
7. нагородження призеріввиконує дуже важливу виховну функцію.
Бажано, щоб, окрім традиційних грамот і дипломів, переможців і номінантів відзначали ще й оригінальними призами.
Необхідно також назвати прізвища тих, хто взяв активну участь у підготовці проведенні свята, висловити їм одяку.1 школярам і їх батькам буде приємно почути, що їх працю помітили;
8. підведення підсумків;
9. порядок прибуття на місце і повернення в школу.
Для підготовки і проведення дня здоров’я директор школи призначає комісію до якої окрім вчителів ФК, заступника директора з виховної роботи,

5 медичного працівника і фізкультурного активу обов᾿язково включаються і члени батьківського комітету. Створена комісія розглядає і затверджує проект положення про проведення дня здоров᾿я, визначає відповідальних за окремі заходи.
Одночасно розробляється план підготовчої роботи, до якої входить зокрема: написати оголошення; вивісити план проведення дня здоров’я і спорту; підготувати місця змагань і необхідний інвентар; заготувати, форми протоколів і папки для суддів; продумати як прикрасити школу і місця проведення заходу; перевірити рідіотрансляційні лінії і призначити радіокоментаторів; підібрати музичний матеріал для супроводу виступів і для музичних пауз; призначити і проінструктувати суддівську колегію, відповідальних за збори і шикування учасників. Доручення даються кожному класу, батьки, як правило, допомагають організовувати харчування.
В призначений день і час всі учні та вчителі збираються в призначеному місці. Школярі (у спортивних костюмах) вишиковуються на чолі з класними керівниками. Фізорги здають начальнику штабу – одному з вчителів – рапорт про кількість присутніх і свою готовність. Начальник штабу доповідає директору школи про готовність учасників, директор вітає всіх і проголошує про початок дня здоров’я. Начальник штабу оголошує програму заходу. В подальшому саме він керує всією роботою, йому допомагають класні керівники
і відповідальні за порядок учні. Змаганнями керує головний суддя.
День здоров’я закінчується або загальним шикуванням всіх учасників і нагородженням переможців, або підведенням підсумків за групами класів по мірі виконання ними програми.
Результати такого заходу обов᾿язково оприлюднюються в школі у вигляді усних повідомлень на загальних зборах колективу учнів та вчителів, а також у вигляді спеціальних стендів.
Свята фізичної культури – це масові видовищні заходи показового і розважального характеру, що сприяють пропаганді фізичної культури. Їх більш приватні завдання – демонстрація досягнень шкільного колективу, підведення підсумків за певний період роботи. Свята зазвичай присвячуються видатним

6 подіям у житті країни, у міжнародній спортивному житті, колективу школи, знаменним датам.
Програма свята зазвичай включає:
1. урочисте відкриття і закриття (парад учасників, підняття і опускання державного прапора і прапора змагань, короткі привітання почесних гостей, урочисте нагородження тощо);
2. спортивно-показову частину (змагання, показові виступи);
3. масово-розважальну (ігри, атракціони, конкурси не тільки для учасників, а й для глядачів).
В положенні свята переважно зазначається: подія, з нагоди якої проводиться свято; учасники і програма показових виступів; мета свята; учасники і програма масово-розважальної; керівництво підготовкою і проведенням; частини; час і місце проведення; форма заявок на участь у змаганнях; порядок відкриття і закриття; час проведення наради представників; учасники і програма спортивних виступів:
Зміст свята повинен мати тематичне забарвлення. Так, до програми свята, що присвячується дню народження Івана Боберського, доречно включити фізичні вправи, ігри та розваги, що були розроблені або вперше описані ним; програма свята, що присвячене дню українського війська, має військово- спортивне спрямування; у переддень нового року обов᾿язковою є присутність новорічних персонажів тощо. Відповідним чином добираються не лише спортивні вправи, а й атракціони, вікторини, стилістично оформлюють зал.
Оптимальною вважається тривалість свята близько 60–90 хвилин.
Різновиди організації групових занять. Неоднорідність контингенту школярів за віком, фізкультурним інтересам, рівнем фізичної підготовленості обумовлює доцільність організації позакласних занять в декількох варіантах:
1. Гурток фізичної культури – основна форма проведення групових занять з учнями молодших класів. Усередині гуртка виділяються навчальні групи по 20-30 чоловік. Заняття проводяться один-два рази на тиждень по 45хв.

7
Завдання: а) активізація рухового режиму молодших школярів; б) розширення спеціальних знань і рухових вмінь учнів; в) формування інтересу до занять фізичними вправами.
2. Секція загальної фізичної підготовки є однією із додаткових форм роботи з предмета «Фізична культура» та перехідною ланкою до спеціалізованих занять спортом. Вона створюється для бажаючих покращити свою фізичну форму і визначити інтереси та можливості для спеціалізації в тому чи іншому виді спорту. З прийнятих у секцію формуються навчальні групи по 20-25 осіб у відповідності до віку і статті, рівня фізичної підготовленості. Заняття проводяться два рази на тиждень по 45-60 хв.
Завдання: а) долучити якомога більшу кількість школярів до організованих занять фізичними вправами і сприяти у виборі спортивної спеціалізації; б) покращити фізичну підготовленість учнів і на цій основі сприяти успішному виконанню вимог навчальної програми.
3. Спортивні секції створюються для бажаючих займатися одним із видів спорту.
Завдання: а) долучити найбільш підготовлених школярів до систематичних занять спортом, б) сприяти вдосконаленню учнів в обраному виді спорту і на цій основі виконання вимог спортивної класифікації; в) готувати школярів до участі в районних (міських) змаганнях за команди школи; г) сприяти отриманню знань і навичок інструкторської роботи та суддівства змагань.
4. Туристичні походи дозволяють вирішувати комплекс оздоровчих та освітньо-виховних завдань: виховання фізичних якостей і загартування, формування прикладних навичок і знань з організації та проведення самодіяльних походів, виховання моральних якостей, почуття колективізму.
Одночасно туристські походи є однією з форм організації вільного часу і суспільно корисної діяльності школярів; краєзнавчої, військово-патріотичної, пропагандистської.
5. Змагання становлять невід᾿ємну частину навчально-виховного процесу.

8
Завдання: а) сприяти поліпшенню фізичної підготовленості школярів; б) об᾿єктивно оцінити якість спортивної роботи в школі, в) виявити найсильніших спортсменів і кращі команди школярів; г) сприяти пропаганді фізичної культури.
Внутрішньошкільні змагання проводяться усередині класів чи окремих груп учнів (гурток, секція), між класами однієї навчальної паралелі, між класами кількох паралелей або всієї школи.
Положення про спортивне змагання повинно відображатитакі розділи: характер змагань(особисті, особисто-командні, командні, відбіркові, класифікаційні тощо); вид спорту; мета і завдання змагань(визначення переможця, пропаганда виду спорту, відбір на змагання вищого рівня, виконання спортивних розрядів тощо); учасники змагань(кількість, вік, стать, рівень підготовленості тощо); організація, що проводить змагання; спосіб проведення змагань (коловий, олімпійський чи вибуванням, змішаний, прямий); місце і терміни проведення; система оцінки результатів(за очками, за місцями, за таблицею оцінки, за сумою часу тощо); програма змагань(із зазначенням дня
і часу початку кожного виду змагань); порядок нагородження переможціву особистій і командній першості.
Зі школярами часто проводять некласифікаційні змагання та змагання за шкільною програмою.
Характерними рисами некласифікаційних змагання школярів є те,
що вони непередбачені спортивною класифікацією; їхня програма може певним чином відхилятися від класифікації; під час їх проведення допускаються передбачені програмою порушення правил змагань.
До таких змагань належать усі міні-ігри на майданчиках зменшених розмірів, зі скороченням часу, використанням нестандартного інвентаря, зміненою кількістю гравців, із дозволеним частковим порушенням окремих правил тощо.
Як можливі варіанти охарактеризуємо деякі види змагань, що здобули визнання у школах України.

9
Змагання за шкільною програмою. Програма таких змагань складається вчителем і повинна сприяти розв’язанню завдань, які ставляться перед учнями на кожному конкретному етапі засвоєння матеріалу шкільної програми. Вона передбачає завдання: із техніки виконання засвоєних вправ або тих, що вивчаються; на результат (наприклад, штрафні кидки або удари по воротах із різних точок та віддалей, кидання в ціль тощо); на прояв фізичних якостей (стрибки, підтягування, згинання і розгинання рук в упорі лежачи та
ін.) і обов᾿язково комплексні естафети.
У програму змагань може включатися теоретичний матеріал у вигляді запитань, що визначають уміння учнів самостійно займатись, управляти класом, допомагати товаришам.
Програма змагань повинна бути відома учням за 2–3 місяці до їх початку.
Проводити їх можна окремо, або під час спортивної години у групах подовженого дня, чи під час годин здоров’я. Такі змагання сприяють зв’язку позаурочних занять і уроків фізичної культури, активізують самостійну діяльність школярів.
Змагання за шкільною програмою на уроках і в позаурочний час доцільно проводити, починаючи з першого класу, поступово ускладнюючи їхню програму і привчаючи дітей мобілізувати всі сили на досягнення високих результатів і чесне суперництво.
Конкурс. Мета цього виду змагань – розвивати вміння самостійно користуватися фізичними вправами, складати комплекси і комбінації, засвоювати певну інформацію. Їх можна організовувати як самостійні заходи на перервах, у групах подовженого дня або як складову частину інших заходів
(вечорів, спортивних свят, днів здоров’я та ін).
„Веселі старти”. Ігри – ефективний засіб загартування та оздоровлення дітей, тому доцільно їх використовувати в колективах шкіл, у таборах літнього відпочинку і за місцем проживання.
Виняткову увагу зверніть на створення спеціальної матеріальної бази, виготовлення відповідного інвентаря та атрибутики (ходулі, мішки, стійки, набори дощок, фанерних планшетів, кілець, прапорців тощо).

10
Програма „Веселих стартів” може передбачати ігри для змішаних команд, а також для хлопчиків і дівчаток окремо. Якщо у змаганнях беруть участь команди дітей різного віку, треба зрівняти їхні шанси на перемогу шляхом диференціації довжини дистанції, складності перешкод, розмірів і ваги предметів та приладів.
Щоб уникнути помилок під час пояснення чергової гри, рекомендуємо показати одному-двом учасникам способи передачі, подолання перешкод та ін.
Після пояснення і показу необхідно відповісти на питання, які виникли в учасників (щодо техніки і правил гри).
Для визначення переможців у кожній грі за перше місце нараховують кількість очок, що дорівнює числу команд, за друге – на одне менше і т.д. Після всіх ігор і естафет одержані очки додаються, і перемагає команда, що набрала найбільше очок. Можна визначити переможця і за найменшою сумою очок. У такому випадку нарахування йде у зворотному порядку. Нагороджуючи, доцільно заохочувати всі команди.
6. Свята фізичної культури. Спортивні свята і змагання пропагують заняття фізичними вправами, виховують у школярів почуття колективізму, наполегливість у боротьбі з труднощами, витримку, вміння володіти своїми емоціями під час поразки, почуття відповідальності за колектив.
Планування масових фізкультурних заходів.
Основним документом планування цих заходів є календарний план, який визначає чіткі терміни їх проведення, впорядковує роботу шкільного колективу з підготовки заходів, забезпечує цілеспрямованість підготовки учнів в секціях, групах, гуртках. План складається радою колективу фізичної культури за погодженням з учителем фізичної культури, організатором позакласної та позашкільної виховної роботи школи і затверджується директором школи.
2. Фізичне виховання учнів поза школою.
Позашкільне виховання становить невід᾿ємну частину системи освіти в
Україні. Воно здійснюється різного типу позашкільними установами і покликане сприяти всебічному розвитку здібностей і схильності дітей

11 шкільного віку, вихованню соціальної активності, формуванню інтересу до праці, мистецтву, військово-патріотичної діяльності, спорту, організації розумного дозвілля і відпочинку, зміцнення здоров'я.
Доповнюючи уроки фізичної культури та позакласні заняття різноманітністю засобів і методів, форм організації, позашкільна робота підвищує ефективність вирішення основних завдань фізичного виховання школярів.
Завдання: а) залучити якомога більшу кількість школярів до систематичних занять фізичними вправами на основі задоволення
індивідуальних інтересів у власному фізичному вдосконаленні, б) сприяти організації корисного дозвілля школярів, зміцнення здоров᾿я та підвищення фізичної підготовленості, в) сприяти формуванню інтересу до проведення масової фізкультурної роботи в різних ланках системи фізичного виховання школярів на основі вдосконалення інструкторсько-методичних і суддівських знань і навичок, виховання соціальної активності.
Позашкільні установи об᾿єднують, як правило, учнів різних шкіл. Тому в кожному з них формується свій колектив, структура якого має найбільш повно відповідати специфіці установи, сприятиме кращій організації виховання і навчання учнів. При наборі дітей дотримується принцип добровільності, проте в деяких випадках (велика кількість бажаючих, підвищені вимоги до їх підготовленості та ін.) з᾿являється необхідність проводити конкурсний відбір шляхом виявлення рівня здібностей до певного виду діяльності.
Робота більшості позашкільних установ будується на основі відповідних положень, затверджених організаціями, у віданні яких ці установи знаходяться.
Положенням регламентується контингент осіб, що займаються, мета і завдання, порядок організації та структура установи, вимоги до організації навчальної та виховної роботи та ін. Зміст роботи визначається типовими програмами, в які можуть вноситися зміни і доповнення з урахуванням специфіки та конкретних умов роботи.
Фізичне виховання учнів за межами школи здійснюється сім’єю, позашкільними установами, спортивними товариствами, дитячо-юнацькими

12 спортивними школами. дитячими екскурсійно-туристичними станціями та
іншими культурно-просвітницькими установами та організаціями.
ФВ за місцем проживання – один із напрямків у розв’язанні завдань впровадження фізичної культури і спорту в повсякденному життя дітей.
Уся спортивна і фізкультурно-оздоровча робота серед дітей, підлітків і дорослих проводиться на спеціально обладнаних дитячих майданчиках, спортивних базах шкіл та інших закладів і організацій, що мають у своєму розпорядженні спортивні споруди.
Організація ФВ в літніх таборах відпочинку дітей. Найсприятливіші умови для фізичного виховання школярів, використання в цьому процесі всіх відомих засобів створюються в літніх таборах відпочинку. Наявність достатньої кількості інвентаря та обладнання, націленість усього колективу табору на масово-оздоровчу і спортивну роботу постійний контроль за її ходом сприяють розв᾿язанню цих питань на належному організаційному і методичному рівні.
Але успішне виконання програми фізичного виховання школярів у таборі значною мірою зумовлене попередньою роботою фізкультурного керівника та начальника табору, що полягає у створенні матеріальної бази, своєчасному плануванні та інструктуванні педагогічного персоналу.
У кожному таборі повинні бути впорядковані футбольне поле, баскетбольний, волейбольний майданчики, переносні баскетбольні щити, майданчики ручного м’яча, бадмінтону і загальної фізичної підготовки, навіси для настільного тенісу, басейн. Варто також підготувати достатню кількість прапорців, нагрудних номерів, мішеней для кидання в ціль, обмежувальних стійок, естафетних паличок, м’ячиків і м’ячів, гантелей, штанг. До відкриття радимо заготувати бланки довідок про виконання різноманітних нормативів, грамот, протоколів змагань, емблему табору, вимпели, трафарети, рулетки; забезпечити умови для успішної роботи групи художників та фотокореспондентів. Велику увагу приділяйте обладнанню місць для купання і для навчання плаванню. Ці місця оглядають, огороджують, очищають дно.
Місця занять бажано оформити художньо.
Робота в таборі повинна бути своєчасною і чітко спланована х урахуванням кількості тих, хто відпочиває, наявної бази, рівня підготовленості і педагогічного колективу та традицій табору.

13
Роль сім’ї у ФВ дітей. Важливу роль у фізичному вихованні дітей відіграє сім᾿я. Між сім᾿єю і школою повинна бути створена атмосфера ділових, товариських стосунків, у яких менторську тону нема місця, бо йдеться про об᾿єднання зусиль для досягнення спільної мети. Водночас варто враховувати умови і можливості сім’ї та школи. У школах використовуються різноманітні форми роботи вчителів фізичної культури з батьками.
1. Виступи вчителя на загальношкільних батьківських зборах.
2. Батьківські конференції рекомендується проводити один раз на рік.
3. Протягом року в кожному класі проводиться три-чотири заняття для батьків, враховуючи вікові та індивідуальні особливості дітей, а також рівень підготовленості слухачів.
4. Ефективною формою роботи є організація участі батьків у змаганнях сімейних команд.
5. Велику користь можуть принести відкриті уроки для батьків, а також відвідування уроків батьками невстигаючих і слабо встигаючих учнів.
6.Озброїти батьків знаннями і практичними уміннями допоможуть виступити лікарів і вчителів на підприємствах і за місцем проживання.
3. Зміст, методи і форми організації самостійної фізичної діяльності
школярів у позакласній і позашкільній роботі.
Залучення школярів до фізичної культури – важливе завдання у напрямку формування здорового способу життя. Поряд із широким розвитком і подальшим удосконалюванням організованих форм занять фізичною культурою, вирішальне значення мають самостійні заняття фізичними вправами.
Самостійні заняття учнів фізкультурою проводяться індивідуально
(ранкова гімнастика), або колективно (ігри, змагання). Самостійна форма занять пов᾿язана з входженням фізичної культури в повсякденний побут учня.
Основні вимоги до самостійних занять фізичними вправами: проводити заняття кожного дня і у визначений час; дотримуватись гігієнічних вимог до одягу і взуття; враховувати поєднання виконання вправ з факторами

14 загартовування; правильно поєднувати дихання з рухами; правильно дозувати фізичне навантаження; використовувати самоконтроль.
Для виховання у школярів самостійності систематично займатися фізичною культурою і спортом необхідно здійснювати практичні привчання школярів до щоденного заняття спортом. Самостійність виробляється в результаті багаторазового повторення визначених дій і вчинків.
Готувати школярів до самостійних занять необхідно перш за все на уроках фізкультури. Уроки є лише початком всієї складної системи цього процесу, який передбачає заняття протягом шкільного дня, позакласну і позашкільну фізкультурно-спортивну й оздоровчу діяльність. Головною функцією позаурочних і позакласних форм занять є створення найсприятливіших умов для виховання звички до систематичних занять.
Формування у молодших школярів самостійності у заняттях фізичними вправами в режимі позакласних та позаурочних форм занять багато в чому залежить від взаємозв'язку сім᾿ї і школи. Школа повинна проводити з батьками
і учнями роботу, направлену на дотримання останніми правильного режиму дня, щоденне виконання ранкової гігієнічної гімнастики і загартовуючих процедур, виконання вдома завдань вчителя фізкультури.
Особливе місце в практиці привчання учня до фізичної культури займають самостійні заняття фізичними вправами, іграми в режимі позашкільного часу. Такі заняття виконуються учнями по внутрішньому позиву, свідомо, тому вони впливають на появу у школярів свідомого ставлення до фізичної культури.
Учні багато часу проводять в школі, у групах продовженого дня. Це їх дуже стомлює. Тому привчання їх до самостійної організації і проведення найпростіших фізкультурно-оздоровчих заходів є важливою умовою зняття розумової і фізичної втоми.
За традиційного способу проведення фізкультурно-спортивних занять в школі, їх методичне забезпечення залишалося практично поза увагою і не усвідомлювалося учнями. На сучасному етапі потрібно постійно звертати увагу учнів на те, які завдання вирішуються за допомогою того чи іншого прийому.

15
Необхідно активізувати думки, і дії школярів. Доцільно підводити дітей до усвідомлення мети будь-якої вправи, визначати шляхи її опанування, спонукувати до порівняння, узагальнення. Робити це не від випадку до випадку, а систематично.
Під час підготовки до фізкультурно-оздоровчих занять на простих прикладах доцільно розповідати дітям, як відбувається їхнє навчання, як у них формується навичка. Спочатку рухова дія переважно не вдається, і тут діти за допомогою вчителя пробують визначити, чому не можуть виконати рухову дію, порівнюють свої невмілі виконання дій з тим, як це робить учитель або їхні товариші. Педагог допомагає учням побачити власні помилки. Діти повторюють вправу, і вона починає вдаватися. Унаслідок багаторазового повторення вправа виконується правильно. Так поступово учні заглиблюються у процес навчання вже в початкових класах.
Доцільно навчити школярів готувати себе до наступної фізичної роботи, розминатися. Для цього при підготовці до фізкультурно-оздоровчих занять визначається спрямування вправ, що пропонуються до виконання, як вони впливають на організм. Обговорюється питання і про те, що різними вправами можна досягти одного і того ж ефекту. Такий аналіз здійснюється в найзагальніших рисах і в старших класах буде деталізуватися.
Зміст роботи щодо формування вміння самостійно займатися фізичними вправами часто підказують учителеві самі учні. Якщо діти починають самостійно займатися, то в них чи у їхніх батьків виникає безліч питань, які допоможуть учителеві вносити відповідні корективи у зміст уроків, їхню організацію і методику проведення.
Може скластися враження, що за такої методики навчання, коли учням поставлено завдання, які потребують творчої думки й осмислення власних дій, знижується щільність уроків. Але цього не відбувається. Річ у тому, що на велику частину питань і завдань учителя учні відповідають не стільки словами, скільки діями. Проте необхідно постійно відчувати чи готові учні до сприйняття тієї або іншої інформації. Для цього в учнів варто сформувати

16 переконання: якщо вчитель говорить, то його треба уважно слухати, і вони обов᾿язково довідаються про щось цікаве, важливе, корисне.
Дотримуючись поступовості у формуванні вмінь самостійно займатися фізичними вправами, вчитель повинен звернути увагу на низку моментів:
1. Пропонувати вправи для самостійного виконання можна лише після того, як вони засвоєні на уроці у присутності вчителя. До свідомості школярів треба довести, що досягти помітних результатів вони можуть лише за умови тривалих і наполегливих тренувань. Підтримати інтерес до виконання вправ допоможе постановка проміжних завдань. Важливо поступово, за допомогою різноманітних стимулюючих прийомів, переводити учнів з орієнтації на результат до орієнтації на процес діяльності, прищеплювати їм потребу займатись не тільки задля досягнення конкретної мети, а й для задоволення.
2. Щоб самостійно виконувати вправи з метою вдосконалення або розвитку фізичних якостей, учень повинен уміти контролювати власні дії та оцінювати правильність їх виконання. Щоб навчити цього учнів, на уроці слід широко використовувати прийоми самоконтролю. Не потрібно поспішати самому оцінити правильність виконання, – доцільно залучати до цього учнів, використовувати предметні орієнтири, орієнтири-стимули. Далі варто привчити дітей до оцінки виконання вправ товаришами, вказуючи на помилки. Так закладаються основи вмінь оцінювати і контролювати дії як у тих, хто виконує, так і в тих, хто оцінює.
Корисно запропонувати учням на основі аналізу і порівняння власних м᾿язових відчуттів визначити різницю в ефективності впливу конкретної фізичної вправи (під час зміни варіантів її виконання). Наприклад, згинання і розгинання рук в упорі лежачи за постановки рук у різних спробах на різну відстань, із різним положенням кисті, із розміщенням ніг на різну висоту, різним кутом згинання в кулькових суглобах.
На конкретних прикладах слід показувати учням, що порушення ними вимог до техніки вправи фактично анулює ефект її виконання. Треба навчити всіх дітей оцінювати результати своєї самостійної роботи шляхом зіставлення досягнутого результату і запропонованого завдання. Низька оцінка діяльності

17 повинна націлити учня й учителя на пошук причин невдачі і внесення коректив у подальшу роботу.
3. Центральним моментом навчання самостійно займатися фізичними вправами треба вважати набуття вмінь і навичок в організації та методиці самостійної діяльності. Для цього учнів залучають до раціонального розміщення приладів, роздачі та збору інвентарю. У ході заняття вчитель коментує доцільність запропонованого порядку виконання вправ, способів організації дітей. Далі вони залучаються до самостійного добору вправ. Уже в молодших класах учителі дають кожному завдання: підібрати оптимальну для себе вагу обтяження для силової підготовки. Час від часу ці завдання повторюються, виходячи з нового рівня розвитку сили дитини. Далі учні визначають оптимальну кількість повторень вправи, темп рухів, довжину відрізків, тривалість виконання завдань.
4. На початку кожного навчального року перевіряється вміння учнів елементарно визначати й оцінювати показники власного фізичного стану, а також інших прийомів самоконтролю. Необхідні для кожного класу дані уточнюються і доповнюються.
Доцільно навчити школярів користуватися вимірювальною апаратурою
(динамометром, вагою, секундоміром, ростоміром, спірометром тощо), починаючи з молодших класів. Доступ до такої апаратури повинні мати всі учні у спеціально обладнаному кутку залу. Дані самоконтролю поділяються на суб᾿єктивні (самопочуття, сон, апетит, працездатність, бажання займатись фізичними вправами, болі та ін.) й об᾿єктивні (зміст тренування, вага, ріст,
ЖЕЛ, динамометрія тощо).
Учні можуть вести щоденник самоконтролю. Дані самоконтролю допомагають оцінити ефективність самостійної роботи і за необхідності внести в неї відповідні корективи.
Контролювати стан свого організму можна по зовнішніх і внутрішніх ознаках. До зовнішніх ознак відносяться виділення поту, зміна кольору шкіри, порушення координації і ритму подиху. Якщо навантаження дуже велике, то

18 спостерігається рясне потовиділення, надмірне почервоніння тіла, посиніння шкіри навколо губ, з᾿являється задишка, порушується координація рухів.
Крім самоконтролю, передбачається і контроль з боку батьків, обов᾿язок яких активізувати спосіб життя своїх дітей, зробити його більш динамічним, використовуючи щоденні самостійні заняття фізичними вправами. Батьки повинні стежити за тим, щоб щодня виконували домашні завдання з фізичної культури у потрібному обсязі і з достатньою інтенсивністю.
Наведемо орієнтовні правила проведення самостійних занять фізичними вправами, які слід повідомити молодшим школярам.
1. Перш ніж почати самостійні заняття фізичними вправами, з᾿ясуйте стан свого здоров᾿я, фізичного розвитку і визначте рівень фізичної підготовленості.
2. Тренування обов᾿язково починайте з розминки, а по завершенні використовуйте процедури, що відновлюють (масаж, теплий душ, ванна).
3. Пам’ятайте, що ефективність тренування буде вищою, якщо ви будете використовувати фізичні вправи разом із загартовуючим процедурами, дотримуватися гігієнічних умов, режиму правильного харчування.
4. Намагайтеся дотримуватися фізіологічних принципів тренування: поступове збільшення фізичного навантаження, чергування навантажень і відпочинку між вправами, з урахуванням тренованості та адекватності навантаження.
5. Пам’ятайте, що результати тренувань залежать від їхньої регулярності, тому великі перерви (4-5 днів) між заняттями знижують ефект попередніх занять.
6. Не прагніть досягнути високих результатів за короткий термін. Поспіх може привести до перевантаження організму і перевтоми.
7. Фізичні навантаження повинні відповідати вашим можливостям, тому
їхню складність підвищуйте поступово, контролюючи реакцію організму на них.
8. Складаючи план тренування, включайте вправи для розвитку всіх фізичних якостей. Це дозволяє досягти успіхів в обраному виді спорту.

19 9. Якщо відчули втому, то на наступних тренуваннях навантаження потрібно зменшити.
10. Якщо відчули нездужання, або якісь відхилення в стані здоров᾿я, перевтому необхідно припинити тренування, порадитися з учителем або лікарем.
11. Намагайтеся проводити тренування на свіжому повітрі, залучайте до тренувань своїх товаришів, членів родини, родичів, братів і сестер.
Організація самостійних занять учнів передбачає: підвищення рівня теоретичних знань щодо фізичної культури і спорту; підготовку до виконання нормативів з програми фізичного виховання, фізичну підготовленість, удосконалення рухових умінь та навичок, що були засвоєні на обов᾿язкових заняттях. Під час проведення самостійних занять підвищується не тільки рівень фізичної підготовленості дітей, але й розвиваються такі моральні якості, як працьовитість та самодисциплінованість тощо.
Важливими положеннями в реалізації цих завдань в педагогічному
процесі є:
- оволодіння знаннями методики самостійних занять фізичними вправами в руховому режимі дня;
- забезпечення тісного взаємозв’язку навчальної, позакласної і позаурочної роботи з фізичного виховання молодших школярів;
- дотримання основних принципів занять фізичними вправами, прояв учнями сумлінності, ініціативи у навчанні, наполегливості у досягненні мети, у подоланні труднощів;
- усвідомлення дітьми реальної „перспективної лінії” свого фізичного розвитку і фізичної підготовленості.
Дидактичними умовами ефективного формування умінь самостійно
займатись фізичними вправами є:
- відображення у завданнях уроку фізичної культури необхідності формування умінь самостійно займатись фізичними вправами як об’єкта спеціального педагогічного впливу;

20
- поєднання різноманітних за способом діяльності методів на основі досягнення єдності їх навчальної, стимулюючої та контрольно-оцінюючої функцій;
- взаємопов’язане формування усіх компонентів умінь самостійно займатись фізичними вправами;
- методична завершеність і інструктивна спрямованість усіх форм занять фізичними вправами;
- безперервність педагогічного впливу на підготовку учнів до самостійних занять фізичними вправами.
Поняття „самостійна фізична підготовка” розуміється як здатність школяра методично правильно організувати процес власної рухової діяльності з метою оптимального розвитку її фізичних якостей.
Підготовка учнів до проведення самостійних занять з розвитку фізичних якостей передбачає:
- озброєння дітей теоретичними знаннями про фізичні якості;
- постановка завдань у досягненні оптимального розвитку всіх фізичних якостей відповідно до вікових особливостей;
- навчити дітей виконувати фізичні вправи і адекватно добирати їх для розвитку тої або іншої фізичної якості;
- озброєння учнів методами вправи і їх компонентами (фізичне навантаження, обсяг фізичного навантаження, тривалість і характер відпочинку);
- навчання учнів самоконтролю в оцінюванні динаміки розвитку фізичних якостей та реакції організму на навантаження;
- навчання школярів складанню орієнтовного плану індивідуальних тренувальних занять з розвитку фізичних якостей .
До основних форм самостійних занять під час позаурочної і позакласної роботи з фізичного виховання відносять: ранкову гігієнічну гімнастику; фізичні вправи протягом дня; оздоровчу ходьбу; фізкультурні паузи; самостійні заняття фізичними вправами за місцем проживання.

21
Поряд з уроками фізичної культури і фізкультурно-оздоровчих заходів в режимі навчального дня, важливу роль у формуванні в учнів самостійності до систематичних занять фізичними вправами відіграє спортивно-масова робота
(організація спортивно-масових заходів: змагань, фізкультурних свят, днів здоров᾿я; заняття в спортивних секціях).
Великий вплив на формування самостійності, звички займатись спортом, фізичною культурою має приклад старших.
Однією з найпоширеніших і доступних форм самостійних занять є ранкова гімнастична гімнастика. Її головне призначення – оптимізувати перехід від тривалого відпочинку (сну) д о повсякденної життєдіяльності. Ця своєрідна розминка активізує функції систем організму, долає „інерцію спокою”.
Систематичні заняття ранковою гімнастикою стимулюють розвиток м᾿язів, особливо тих, які забезпечують правильну поставу, розвивають органи дихання
і кровообігу. Виконання ранкової гімнастики допомагає вихованню організованості, дисциплінованості, пунктуальності, прищепленню самостійності до систематичних занять фізичними вправами.
Схема комплексу ранкових вправ:
1. „вирівнюючі вправи” („потягування” з випрямленням кінцівок і тулуба, лежачи і стоячи);
2. вправи, що не форсовано активізують кровообіг переважно у великих м’язових групах нижніх кінцівок і тазової області (ходьба, повільні присідання або розтягування гумового джгута ногами в положенні сидячи):
3. нахили, повороти, обертання тулуба з одночасними рухами рук. поступовим збільшенням амплітуди і темпу рухів.
4. вправи загального або регіонального впливу, але не з граничними зусиллями („віджимання” в упорі лежачи, тренування з гумовими амортизаторами):
5. серія „розтягуючи” рухів (почергові махові рухи руками і ногами з поступовим збільшенням амплітуди до максимальної);
6. циклічні вправи, що активізують функції дихання і серцево-судинної системи в межах аеробного режиму (серійні підскоки на місці або біг 3–5 хв, що викликають підвищення частоти пульсу до 140–150 уд/хв;

22 7. заключна, заспокійливо-перехідна серія рухів (ходьба, вправи на дихання, розслаблення). Тривалість заняття 15–18 хв.
Виховання звички і самостійності щодо систематичних занять фізкультурою і спортом пов᾿язане з самовихованням учнів. Заняття фізкультурою і спортом є тими видами діяльності, які допомагають учням виховувати в себе морально-вольові і фізичні якості. Крім цього, без правильної організації самовиховання неможливо виробити у учнів звички і систематичних самостійних занять фізкультурою. Самостійні заняття корисні, по-перше, тому, що допомагають покращенню загальної і спеціальної підготовки дітей, фізичної підготовки. По-друге, самостійні заняття виробляють в учнів уміння використовувати самоаналіз і самоконтроль своїх рухових дій, що, в свою чергу, покращує розумову активність учня під час спортивного тренування. По- третє, самостійні заняття допомагають виховувати у дітей такі важливі якості, як самостійність, творче ставлення до процесу тренування, ініціативність, наполегливість.
Для підтримання позитивного ставлення до самостійних занять фізичними вправами важливо, щоб учні в процесі занять досягали успіхів, бачили і застосовували їх. Успіхи помагають укріпленню самостійності, а постійні невдачі призводять до її згасанню. Озброєння школярів системою знань і умінь з гігієни і фізичної культури є необхідною умовою формування в них потрібних переконань, а потім і потреб самостійно використовувати засоби фізичної культури в повсякденному житті.
Особлива увага в позаурочних заняттях повинна звертатися на реалізацію школярами в повсякденному житті знань, умінь і навичок, набутих на уроках.
Це корисно й учням, котрі активно займаються спортом в ДЮСШ, де заняття мають спеціалізований характер.
Підвищення результативності системи фізичного виховання у школі значно залежить від правильної організації всіх заходів. Вони повинні бути узгоджені під час планування зі змістом уроків фізичної культури, сприяти засвоєнню навчального матеріалу, передбаченого програмою.