1   2   3   4   5   6   7   8
Ім'я файлу: Juravel_organizatsiya_obliky.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1351кб.
Дата: 03.02.2020
скачати

Міністерство освіти і науки України
Сумський державний університет
Навчально-науковий інститут бізнес-технологій «УАБС»
Кафедра бухгалтерського обліку та оподаткування
КВАЛІФІКАЦІЙНА МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА
на тему «ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ І АУДИТУ
КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ
ОСІБ В БАНКУ»
Виконав студент 2 курсу, групи ОП.м-61а
Спеціальності 071 «Облік і оподаткування»
Журавель А.А.
______________________________________
Керівник доцент, к.е.н. Коренєва О.Г.
____________________________
Суми – 2018рік

2
РЕФЕРАТ кваліфікаційної магістерської роботи на тему
«ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ І АУДИТУ
КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
В БАНКУ» студентки Журавель Альони Анатоліївни
Актуальність теми полягає в тому, що в теперішніх умовах розвитку банківської системи України кредитуванню населення приділяється особлива увага. Адже за сучасного стану економіки населення має можливість отримувати широкий асортимент пропозицій товарів, робіт, послуг, на придбання яких зазвичай поточного доходу не вистачає, а кредит – це вирішення проблеми. Тому характерною ознакою розвитку банківської системи в останні роки стало те, що банки почали досить активно працювати з фізичними особами, збільшили перелік послуг, що надаються фізичним особам.
Мета кваліфікаційної магістерської роботи полягає у дослідженні теоретичних та методичних аспектів, пов’язаних з організацією обліку та аудиту операцій банку з кредитування фізичних осіб, а також розробленні практичних рекомендацій щодо шляхів їх удосконалення.
Об'єктом дослідження виступають безпосередньо кредитні операції, здійснювані банківською установою. А саме: технологія здійснення кредитного процесу, його організаційне та технічне забезпечення.
Предметом дослідження є: сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів обліку і аудиту кредитування фізичних осіб в банку.
Для досягнення поставленої мети та завдань були використані такі методи дослідження: системний підхід, аналіз та синтез, методи хронологічного та систематичного спостереження, вимірювання господарських засобів та процесів, реєстрації та класифікації даних з метою
їх систематизації.

3
Інформаційною базою кваліфікаційної магістерської роботи є законодавчі та нормативні акти, що регламентують облік та аудит операцій банку з кредитування фізичних осіб, офіційні статистичні матеріали, методичні матеріали, дані мережі Інтернет, статті вітчизняних та зарубіжних учених з проблем бухгалтерського обліку та аудиту операцій банку з кредитування фізичних осіб, матеріали досліджуваного банку.
Основний науковий результат роботи полягає у такому:
 проведено аналіз особливостей обліку та аудиту операцій з кредитування фізичних осіб на прикладі АТ «Ощадбанк»;
 проведено аналіз фінансового стану та основних показників діяльності установи АТ «Ощадбанку» та зроблено відповідні висновки;
 запропоновано впровадити банком альтернативний вид кредитування фізичних осіб, що не тільки не потребує формування під нього резерву, а і не є ризиковим видом діяльності. Також запропоновану варіант обліку для даного альтернативного виду кредитування;
 запропоновано впровадження систематизованої структури моніторингу кредитного портфеля в банку та впровадження нової форми протидії шахрайству у сфері кредитування в банку – фрод­моніторингу.
Одержані результати можуть бути використаними установами
АТ «Ощадбанк» для введення в роботу нового виду кредитування та запровадження нової системи контролю за кредитними операціями.
Ключові слова:банк,кредитні операції, організація обліку, аудит, фізична особа.
Зміст кваліфікаційної роботи викладено на 118 сторінках, зокрема список використаних джерел із 80 найменувань, розміщений на 9 сторінках.
Робота містить 18 таблиць, 14 рисунків, а також 11 додатків, розміщених на 17 сторінках.
Рік виконання кваліфікаційної роботи – 2018 рік
Рік захисту роботи – 2018 рік

4
ЗМІСТ
ВСТУП...……………………………………………………………………... 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО–МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ
ОБЛІКУ ТА АУДИТУ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ З КРЕДИТУВАННЯ
ФІЗИЧНИХ ОСІБ ………………………………………………………........
9 1.1 Економічна сутність та зміст операцій банків з кредитування фізичних осіб…………………………………........
9 1.2 Методичні підходи організації обліку операцій банків з кредитування фізичних осіб…………………………………........ 17 1.3 Сутність та необхідність організації аудиту за операціями банку з кредитування фізичних осіб…………………………….. 23
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ КРЕДИТУВАННЯ
ФІЗИЧНИХ ОСІБ В ПАТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК
УКРАЇНИ»....................................................................................................
31 2.1 Характеристика основних фінансово-економічних показників діяльностіПАТ «Державний ощадний банк»……… 31 2.2 Організаційне забезпечення обліку операцій з кредитування фізичних осіб в ПАТ «Державний ощадний банк України»
41 2.3 Організація аудиту за операціями з кредитування фізичних осіб в ПАТ «Державний ощадний банк»………………………... 49
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ
КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В БАНКУ ………………………… 57 3.1 Удосконалення методичних аспектів організації обліку операцій банку з кредитування фізичних осіб………………….. 57 3.2 Удосконалення організації аудиту операцій банку з кредитування фізичних осіб…………………………………........ 74

5
ВИСНОВКИ……………………………………………………..................... 83
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…..…………………….................. 89
ДОДАТКИ…………………………………………………………………… 98

6
ВСТУП
Згідно чинного банківського законодавства України кредитні операції – вид активних операцій, пов’язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов. Кредитування фізичних осіб – це вагома складова економіки та фінансового сектору України. Протягом останніх років кредитування фізичних осіб набуло значного поширення. У зв’язку з цим наразі існує досить жорстка міжбанківська конкуренція.
Актуальність теми полягає в тому, що в теперішніх умовах розвитку банківської системи України кредитуванню населення приділяється особлива увага. Адже за сучасного стану економіки населення має можливість отримувати широкий асортимент пропозицій товарів, робіт, послуг, на придбання яких зазвичай поточного доходу не вистачає, а кредит – це вирішення проблеми. Тому характерною ознакою розвитку банківської системи в останні роки стало те, що банки почали досить активно працювати з фізичними особами, збільшили перелік послуг, що надаються фізичним особам.
Мета кваліфікаційної магістерської роботи полягає у дослідженні теоретичних та методичних аспектів, пов’язаних з організацією обліку та аудиту операцій банку з кредитування фізичних осіб, а також розробленні практичних рекомендацій щодо шляхів їх удосконалення.
Предметом дослідження є: сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів обліку і аудиту кредитування фізичних осіб в банку.
Об’єктом дослідження виступають безпосередньо кредитні операції, здійснювані банківською установою. А саме: технологія здійснення кредитного процесу, його організаційне та технічне забезпечення.
Перед написанням дипломної роботи перед нами були поставлені наступні завдання:

7
 проаналізувати теоретичні, методологічні та практичні аспекти банківського кредитування фізичних осіб;
 обґрунтувати суть банківського кредитування фізичних осіб;
 здійснити аналіз особливостей обліку операцій з кредитування фізичних осіб;
 здійснити аналіз процесу аудиту операцій з кредитування фізичних осіб ;
 переглянути первинні документи, внутрішню та зовнішню фінансову звітність банку;
 провести аналіз фінансового стану та основних показників діяльності установи банку відповідно до заданого алгоритму аналізу та зробити висновки;
 запропонувати шляхи удосконалення методології обліку операцій банку з кредитування фізичних осіб;
 запропонувати шляхи удосконалення методології аудиту операцій банку з кредитування фізичних осіб.
Для розкриття сутності досліджуваної теми використовували загальнонаукові методи: системний підхід, аналіз та синтез. Поряд із загальнонауковими методами використовували специфічні прийоми, обумовлені сутністю самого предмета, технологією обліку, завданнями та вимогами. Методи: хронологічного та систематичного спостереження, вимірювання господарських засобів та процесів, реєстрації та класифікації даних з метою їх систематизації, узагальнення інформації з метою звітності.
Для обраної теми інформаційною та правовою базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що регламентують облік та аудит операцій банку з кредитування фізичних осіб, офіційні статистичні матеріали, методичні матеріали, дані мережі Інтернет. Фактологічною основою проведеного дослідження є статті вітчизняних та зарубіжних учених з проблем

8 бухгалтерського обліку та аудиту операцій банку з кредитування фізичних осіб, матеріали досліджуваного банку.

9
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО–МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ
ТА АУДИТУ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ З КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
1.1 Економічна сутність та зміст операцій банків з кредитування фізичних осіб
Банківський сектор є основою розвитку вітчизняного фінансового ринку, а його стабільна діяльність сприяє подальшому розвитку економіки країни. Одним з основних видів банківського бізнесу, що надає банку найбільшу частину швидких доходів, є кредитні операції. Надані кредити становлять основну частку в банківських активах, а процентні доходи та витрати на формування резервів під кредити є вагомими чинниками прибутковості банку[10]. Процес кредитування має дуже давні коріння в світовій історії. Хоча такий різновид фінансових відносин й був наслідком різноманітних чинників, проте збільшення купівельної спроможності населення завжди було пріоритетним завданням кредитів.
При здійсненні наукового дослідження організації обліку кредитних операцій, потрібно в першу чергу роз’яснити значення поняття «кредитні операції в банках».
Так, на думку Литвин Н. Б., кредитні операції – це вид активних операцій, пов’язаних із наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також гарантій, поручительства, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату відсотків та інших зборів із такої суми
(відстрочення платежу)[39].
Концептуальні підходи до трактування поняття «кредитні операції банків» відображені в таблиці 1.1.

10
Таблиця 1.1 – Визначення категорії «кредитні операції в банку» в науковій літературі та в законодавчих документах
Автор
Тлумачення
Г. І. Спяк,
Т. І. Фаріон
Кредитна операція – це активна банківська операція, пов’язана з наданням позики або зобов’язання (гарантії, поручительства, авалю), яке в разі його виконання приведе до фактичного передавання коштів на кредитній основі[75].
Господарський кодекс України
Кредитна операція – це вид активних банківських операцій, пов'язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, порук, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та
інших зборів із такої суми (відстрочення платежу)[11].
Л. М. Кіндрацька
Кредитна операція банку – це вид активних операцій, пов’язаних із наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів за настання умов, передбачених кредитною угодою[31].
О. В. Васюренко
Кредит – це сукупність відповідних економічних відносин між кредитором та позичальником із приводу поворотного руху вартості[7].
Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями
Кредитні операції – вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, порук, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь- яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми
(відстрочення платежу)[51].
Закон
України
«Про банки
і банківську діяльність»
Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян[16].
Кредит – це відносини щодо надання ресурсів у тимчасове користування на умовах повернення із погашенням зобов’язань, які при цьому виникають. В більш широкому розумінні кредит – це форма реалізації кредитних правовідносин, коли одна особа тимчасово набуває право кредитора стосовно
іншої особи незалежно від юридичних підстав його виникнення; у вузькому

11 розумінні – це правовідносини, що виникають між банком та позичальником на підставі кредитного договору[37].
Найвагомішою відмінністю між позиками для придбання активів та споживчими кредитами є кінцева суть відносин. Якщо позики надаються суб’єктам з метою придбання, наприклад, акцій чи облігацій, то мета кредитних відносин між кредитором і позичальником полягає в кредитуванні кінцевого споживання. Варто відзначити, що за таких умов реалізація засади цільового використання отриманих фізичними особами кредитних ресурсів цілком залежить від волі банківських установ. Беручи до уваги сутність кредиту та характерні ознаки кредитування, можна зробити висновок, що кредитування фізичних осіб – це форма економічних відносин між позичальником та банком, яка передбачає надання населенню на умовах повернення, строковості, платності та забезпечення акумульованих в банку тимчасово вільних грошових коштів[5].
Кредитування фізичних осіб – важлива складова економіки та фінансового сектора України. Саме цей вид кредитування є стимулюючим чинником розвитку економіки. Банківське кредитування фізичних осіб на різноманітні потреби проводиться на основі певних принципів, які відображають сутність та зміст кредиту. Кредитування вітчизняними банками позичальників здійснюється відповідно до чинного законодавства України та відповідно до внутрішніх нормативних документів банку[16].
Рівень розвитку банківського кредитування фізичних осіб є ознакою ступеню досконалості фінансово-економічного механізму регулювання економічних відносин в умовах ринку. Банки виконують не лише економічну, а й важливу спеціальну місію – збільшення масштабності та прискорення обороту капіталу та грошових товарів в системі грошового обігу та задоволення потреб фізичних осіб в коштах для реалізації власних потреб підвищення добробуту, здійснюваних на партнерській основі. Як підтверджують дослідження, рівень соціально-економічного розвитку країни безпосередньо впливає на розвиток кредитування фізичних осіб. Разом з тим,

12 найбільший вплив має динаміка таких макроекономічних показників, як валовий внутрішній продукт, доходи та витрати населення, обсяги наданих послуг, роздрібний товарообіг, середньомісячні номінальна та реальна заробітна плата та ін.
Варто відзначити, що в українській термінології окремо не виділяється поняття «кредит для фізичної особи», а в основному його ототожнюють з поняттям «споживчий кредит», який по суті є одним з видів кредиту для фізичних осіб.
Відповідно до визначення, що дається Національним банком України споживчий кредит – це кредит, що надається споживачеві на придбання продукції для особистих потреб, які безпосередньо не пов’язані з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.
Тобто, споживчий кредит – це кредит, який надається фізичній особі на
її власні потреби. Об’єктом кредитування може бути практично кожний предмет споживання (як товар, так і послуга). Кредитують операції з купівлі житла, побутової чи оргтехніки, автомобілів, оплату навчання, відпочинку, лікування, проведення ремонту квартир чи будинків[20]. Споживчий кредит надається тільки в національній валюті фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування або послуг. Такий вид кредиту повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитної угоди[14]. Споживчий кредит забезпечує підвищення купівельної спроможності та життєвого рівня споживачів, а також стимулює розширення обсягів виробництва на предмети споживання та послуги.
Установи банків надають кредити тільки повнолітнім дієздатним громадянам України, які мають постійне джерело доходу: одержують заробітну плату, пенсію та інші грошові доходи через установи банку, є акціонерами банку або мають депозитний рахунок в установі банку. При видачі кредиту обов’язково перевіряється кредитна історія – інформація про всі кредити позичальника та про дисципліну їх погашення, що УБКІ

13
(Українське бюро кредитних історій) отримує від банків, страхових і лізингових компаній, кредитних союзів та інших фінансових інститутів.
Оцінка кредитної історії – основний фактор під час рішення щодо видачі нового кредиту[49].
Кредитування фізичних осіб – це вагома складова економіки та фінансового сектору України. Протягом останніх років кредитування фізичних осіб набуло значного поширення. У зв’язку з цим наразі існує досить жорстка міжбанківська конкуренція.
Можна виділити такі особливості кредитування фізичних осіб банківською установою[23; 3]:
 позичальник самостійно та вільно вибирає той банк, в якому б він хотів отримати кредит. Фізична особа має право одночасно кредитуватися в різних банках;
 банківський кредит надається при укладенні кредитної угоди;
 всі питання, що виникають з приводу кредитування, вирішуються на договірній основі безпосередньо між банком та клієнтом- позичальником;
 згідно з угодою кожний із суб'єктів кредитних відносин набуває певних прав, та бере на себе певні зобов'язання;
 у випадку надання позичальникові кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу (так званий «великий кредит»), банк повідомляє про кожний такий випадок НБУ.
Суб'єктами кредитних відносин при споживчому кредитуванні є фізичні особи (позичальники), а в особі кредитора виступають банки чи інші небанківські кредитні установи. Між банком та населенням може існувати й посередник, наприклад торговельна організація, однак при цьому зміст споживчого кредиту не змінюється.
За об’єктами кредитування споживчі позики можна поділити на кредити[14]:
 на невідкладні потреби;

14
 на будівництво чи придбання житла;
 на придбання товарів тривалого користування;
 капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків, їх газифікацію та приєднання до мереж водопостачання і каналізації;
 початковий внесок у житлово-будівельний кооператив та ін.
Розглянемо класифікацію споживчих витрат домогосподарств, яка дасть нам можливість краще зрозуміти їх природу, джерела покриття, в т.ч. і за рахунок споживчого кредиту. Для більш повної характеристики споживчі витрати можна згрупувати за їх видами (рис. 1.1).
Рисунок 1.1 – Групування споживчих потреб за видами[4]
Споживчі витрати, з одного боку, дозволяють задовольнити потреби населення споживчого характеру, з іншого боку, лежать в основі формування платоспроможного попиту населення, що є важливим чинником росту ВВП.
Різні напрямки кредитування фізичних осіб показують різну динаміку.
Так, з року в рік, спостерігається суттєва перевага споживчого кредитування
Вид споживчих потреб
За можливістю використання споживчих витрат як джерела додаткового доходу:
- на поточні потреби;
- на інвестиційні потреби
За строками:
-короткострокові;
-довгострокові
За сферою задоволення:
-організований ринок;
-неорганізований ринок
За роллю у процесі відтворення населення:
-забезпечення фізичних потреб;
-забезпечення інтелектуальних потреб
За суб'єктами економіки:
-домашні господарства;
-держава;
-фірми.
За напрямами використання:
-на купівлю товарів;
-на оплату послуг

15 над іншими видами кредитування, як в абсолютному розмірі, так і в відсотковому співвідношенні (табл. 1.2).
Таблиця 1.2 – Загальна сума кредитів, наданих фізичним особам банками
України у 2012 – 2016 роках[45]
Період
Усього, млн. грн.
В тому числі:
Споживчі кредити
Іпотечні кредити
Інші кредити млн. грн. питома вага, % млн. грн. питома вага, % млн. грн. питома вага, %
2012 187629 125011 66,63 58427 31,14 4191 2,23 2013 193529 137346 70,97 51447 26,58 4736 2,45 2014 211215 135094 63,96 71803 34,00 4318 2,04 2015 174869 104879 59,98 66169 37,84 3821 2,19 2016 218634 135238 61,86 78849 36,06 4547 2,08
Згідно з даними таблиці 1.2 на ринку кредитування фізичних осіб є характерним переважання споживчих кредитів відносно кредитів іпотечних. У відсотковому співвідношенні у 2016 році воно склало 61,86% проти 36,06%,
інші кредити становили 2,08%. Дана динаміка свідчить про те, що внаслідок кризових явищ все більше зростає потреба у невідкладних речах, предметах тривалого користування, ніж у нерухомості.
На сучасному етапі розвитку банківської справи в Україні кредитування фізичних осіб має ряд особливостей.
По-перше, фізичні особи – це особлива група клієнтів, з
індивідуальними потребами та інтересами, які необхідно враховувати при здійсненні кредитних операцій.
По-друге, споживчий кредит дає можливість людині відчувати себе економічно захищеною та спроможною вирішити свої проблеми.
По-третє, цей вид кредитування є засобом задоволення споживчих потреб населення, а тому його розвиток підвищує платоспроможний попит, прискорює реалізацію товарних запасів та послуг, сприяє прискоренню економічного зростання.

16
По-четверте, всі споживчі кредити мають соціальний характер, оскільки вони сприяють підвищенню життєвого рівня населення, утвердженню принципів соціальної справедливості[14].
Основними видами банківського кредитування фізичних осіб є:
 надання кредиту для купівлі житла (іпотека);
 для покупки транспортних засобів (автомобільне кредитування);
 на покупку товарів тривалого користування (споживче кредитування).
На сьогоднішній день найбільш розповсюдженим видом кредитування фізичних осіб є споживче кредитування. Воно в своїй сутності має певну ризиковість появи безнадійних кредитів та великої кількості позичальників, що ускладнює процес управління цим видом кредитів.
Сучасна ситуація на ринку кредитування фізичних осіб характеризується значним перерозподілом у банківському секторі, посиленням процесу жорсткої конкуренції за клієнтів, посиленням контролю з боку НБУ, зміною стратегій банків у просуванні на фінансовому ринку та підвищенні прибутковості діяльності. Тому кредитування фізичних осіб може успішно розвиватись лише за умови законодавчого збалансування інтересів усіх його суб’єктів – позичальника та банку.
До чинників, які стримують розвиток кредитування фізичних осіб в
Україні можна віднести зменшення довіри до банків, зниження платоспроможного попиту населення, високу відсоткову ставку, що збільшує вартість кредиту для позичальника, зростання інфляційних та девальваційних очікувань, відсутність дієвих правових механізмів захисту прав позичальника[3].
Досить часто, говорячи про проблеми кредитування в Україні, вказують на недосконалість правової бази кредитування. Правовідносини у сфері кредитування регулюються нормами Цивільного кодексу України, Законів
України «Про Національний банк України»[18], «Про банки і банківську

17 діяльність»[16], «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування»[21], «Про споживче кредитування»[20]. Але у розвинутих країнах світу, вже як правило, діє спеціальний Закон про споживчий кредит, який забезпечує розвиток споживчої сфери.
1.2 Методичні підходи організації обліку операцій банків з кредитування фізичних осіб
Бухгалтерський облік кредитних операцій ґрунтується на принципах, загальноприйнятих у міжнародній практиці, зокрема: безперервної діяльності установи банку, стабільності правил бухгалтерського обліку, обережності, поділу звітних періодів, превалювання змісту над формою, оцінки активів та зобов’язань, окремого відображення активів та пасивів[24].
В міжнародній практиці операції з кредитування фізичних осіб в обліку відображаються відповідно до вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Згідно з МСБО 39, під час первісного визнання фінансового активу слід оцінювати його за справедливою вартістю плюс витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання або випуску фінансового активу[41]. МСФЗ
9 передбачає три категорії фінансових активів залежно від намірів та політики управління активами:
 фінансові активи, що оцінюються за амортизованою собівартістю, якщо метою утримання такого активу є отримання передбачених договором потоків грошових коштів (виключно основної суми та нарахованих процентів);
 фінансові активи, котрі оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки у іншому сукупному доході (капіталі), якщо актив утримується у рамках бізнес-моделі, яка передбачає як отримання передбачених договором потоків грошових коштів, так і продаж фінансових активів;

18
 фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки у складі прибутку/збитку – всі інші активи[42].
МСФЗ 9 змінює підходи до формування резервів під знецінення фінансових активів. Тобто, модель «понесених збитків», яка використовується в МСБО 39, замінюється на модель «очікуваних збитків». Основний принцип моделі «очікуваних збитків» полягає в відображенні загальної картини погіршення або покращення кредитної якості фінансових інструментів. Сума очікуваних кредитних збитків, яка визнається у вигляді оціночного резерву, залежить від ступеня погіршення кредитної якості після первісного визнання кредиту.
При здійсненні кредитної операції кожний структурний підрозділ банку подає документи, котрі стосуються сфери його діяльності, за графіком документообігу для відображення в обліку за відповідними рахунками[35].
Кредитні операції відображають за відповідними рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою
№ 280 Правління Національного банку України[25], залежно від категорії контрагентів, виду кредиту та строків їх використання. Класифікація рахунків у балансі для обліку кредитних операцій представлена на рисунку 1.2.
Для здійснення бухгалтерського обліку операцій кредитування за балансовими рахунками, визначеними Планом рахунків бухгалтерського обліку для банків[25], відкриваються особові рахунки позичальників.
Відкриття аналітичних рахунків та введення до бази даних параметрів аналітичних рахунків та параметрів договорів здійснюється на підставі кредитних угод та договорів застави (гарантій, порук тощо), доповнень до них або розпоряджень відповідних підрозділів фронт-офісу (залежно від організації операційної роботи в установі банку).

19
Рисунок 1.2 – Класифікація рахунків у балансі для обліку кредитних операцій[25]
Бухгалтерський облік кредитних операцій ведеться відповідно до
Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках
України (Постанова Правління НБУ № 481)[24]. Відповідно до вказаної
Інструкції надані /отримані кредити оцінюються під час первинного визнання за справедливою вартістю, уключаючи витрати на операцію, та відображаються в бухгалтерському обліку відповідно як актив/зобов’язання, які не підлягають взаємозаліку.
Облік кредитних операцій можна розглянути відповідно до такої послідовності:
Балансові рахунки для обліку кредитних операцій

  1   2   3   4   5   6   7   8

скачати

© Усі права захищені
написати до нас