Вступ
Ринкова економіка створює передумови для використання облікової інформації і підвищення її ролі в прийнятті управлінських рішень. Ефективна підприємницька діяльність може відбуватися лише за умови добре організованого бухгалтерського обліку. Бухгалтер замість пасивного реєстратора подій і фактів стає активним учасником досягнення мети, яка поставлена перед підприємством. Це потребує нового підходу до бухгалтерського обліку з урахуванням світового досвіду.
Раціональна організація бухгалтерського обліку передбачає таку його будову, при якій він забезпечив би своєчасне виконання завдань планування, контролю, управління та надання повної правової й неупередженої інформації при мінімальних затратах засобів і праці.
Бухгалтерський облік на підприємствах, в установах та організаціях ведеться безперервно з моменту реєстрації підприємства, установи, організації до моменту ліквідації.
Організація облікових номенклатур
Облікова номенклатура — це перелік господарських фактів про форми функціонування майна — засобів господарства, а також капіталу — джерела утворення зазначених засобів, про господарські операції, а також результати господарської діяльності, які мають знайти відображення у бухгалтерському обліку.
Сукупність об’єктів бухгалтерського обліку визначається змістом господарської діяльності конкретного господарства, вимогами управління і потребами в інформації, контролі та оцінюванні діяльності на підставі аналізу.
Значний обсяг бухгалтерської інформації потребує наукової організації облікового процесу і навіть в умовах ручної праці — розробки облікової номенклатури. Що ж до організації бухгалтерського обліку в умовах його автоматизації, то без розробки облікових номенклатур сама автоматизація стає неможливою. На підприємствах облікова номенклатура формується залежно від фактичних умов організації, технології та інших факторів. При розробці облікових номенклатур особливу увагу приділяють даним первинного, вторинного та кінцевого оформлення.
До даних первинного оформлення відносять первинні відомості, наприклад видачу грошей із каси, матеріалів зі складу (комори), наявність матеріальних цінностей на складі під час інвентаризації тощо.
Даними вторинного оформлення є відомості, які дістають уже після первинної реєстрації в облікових реєстрах даних первинного оформлення, наприклад розрахунки розподілу загальновиробничих, загальногосподарських витрат тощо.
До даних кінцевого оформлення належать показники бухгалтерського балансу та звітності.
Структура облікової інформації
Облікова інформація характеризується складною структурою. Мінімальною структурною одиницею, яка не підлягає подальшому смисловому поділу, є реквізит. Розрізняють два види реквізитів: реквізити-ознаки та реквізити-основи. Перші характеризують якісну, а другі — кількісну сторону об’єктів обліку — господарських фактів, явищ та процесів. Прикладом реквізитів-ознак може слугувати номер документа, назва матеріалу, постачальника і т. ін., а реквізитів-основ — кількість матеріалів, що надійшли, сума і т. ін.
Реквізити-ознаки і реквізити-основи самостійного економічного значення не мають, тому їх використовують лише для повної характеристики об’єкта обліку.
Кожний реквізит-основа разом з кількома реквізитами-ознаками утворюють інформаційну сукупність, яку називають економічним показником (наприклад, один рядок предметної частини будь-якого документа). Один або кілька економічних показників утворюють носій економічної інформації — документ.
Враховуючи різноманітність та велику кількість об’єктів формування облікових номенклатур, їх слід вибирати за топологічною ознакою бухгалтерського обліку (основні засоби, матеріали, оплата праці, виробництво, продукція, гроші тощо) окремо для кожного технологічного етапу: первинного, поточного та підсумкового обліку.
З кожної топологічної дільниці бухгалтерського обліку та на кожному етапі складають перелік облікових номенклатур.
Деякі особливості вибору облікових номенклатур виникають в умовах застосування персональних комп’ютерів (ПК), оскільки при цьому доводиться розв’язувати два організаційні питання: вибір облікових номенклатур та кодування. Особливістю розробки облікових номенклатур у разі застосування ПК є створення системи довідкової та нормативної інформації.
Облікові номенклатури розробляє бухгалтерія під керівництвом головного бухгалтера. До цієї роботи залучають також працівників планового, фінансового та інших відділів, спеціалістів інших служб господарства.
Формування облікових номенклатур — важливий момент організації бухгалтерського процесу, їх наявність сприяє ліквідації дублювання в обліку, обґрунтованому вибору первинних документів, облікових реєстрів, формуванню документообігу, документопотоків, розв’язанню інших питань бухгалтерського обліку.
Облікові номенклатури різних етапів облікового процесу
Облікова номенклатура первинного обліку. Організація первинного обліку починається з вивчення складу облікових номенклатур. Насамперед визначають господарські факти, які слід відобразити в системі бухгалтерського обліку та зафіксувати у первинних документах — носіях обліково-економічної інформації. На склад облікових номенклатур впливають система звітності, об’єкти проміжного контролю їх формування. Тому перш ніж почати формування облікових номенклатур первинного обліку, слід ознайомитись із системою фінансової державної та внутрішньої звітності.
Для того щоб визначити перелік облікових номенклатур з кожного топологічного підрозділу бухгалтерського обліку (обліку коштів, матеріалів, основних засобів тощо), складають перелік усіх об’єктів, які мають бути зафіксовані в первинних документах.
При розробці облікових номенклатур первинного обліку потрібно там, де це можливо, укрупнювати одиниці вимірювання. Це дасть змогу зменшити кількість носіїв і обсяг облікової роботи. Після визначення облікової номенклатури переходять до вибору носіїв облікової інформації.
Облікові номенклатури поточного обліку. Організація поточного обліку також починається з вивчення складу облікових номенклатур, які слід відобразити, проте вже в системі облікових реєстрів та різних розрахункових формах.
Розробляючи облікові номенклатури поточного обліку, передусім визначають склад господарських фактів — явищ та процесів (господарські операції). В основу розробки складу облікових номенклатур поточного обліку покладено систему показників внутрішньої та зовнішньої звітності, план рахунків, класифікацію об’єктів, які визначено нормативними актами та методичними рекомендаціями.
За своєю технічністю (технікою) вибір облікових номенклатур поточного обліку аналогічний вибору їх на етапі первинного обліку. За кожним топологічним підрозділом обліку (обліку матеріалів, коштів, основних засобів тощо) складають докладний перелік тих об’єктів, які становлять інтерес з погляду управління економікою на відповідному етапі обліку.
Формування облікових номенклатур поточного обліку складніше, ніж первинного.
За своїм змістом облікові номенклатури поточного обліку бувають двох видів: прості (тобто такі, які в майбутньому не будуть деталізовані) і складні (які треба далі деталізувати). Наприклад, планом рахунків не передбачається поділ рахунка «Основні засоби» як об’єкта обліку на докладніші, тобто не передбачені субрахунки. Проте типова класифікація потребує поділу основних засобів за галузями, видами та іншими ознаками.
Аналогічно виконують роботу з визначення облікових номенклатур поточного обліку на інших топологічних підрозділах — матеріали, кошти, продукція тощо.
При розробці робочого плану рахунків використовують єдиний план рахунків, інструкцію щодо застосування його, різні нормативні акти, які стосуються окремих об’єктів обліку (основних засобів, матеріалів, продукції тощо). Далі складають систематизований перелік об’єктів поточного обліку. Кожному об’єкту, групі, підгрупі, субпідгрупі присвоюють порядковий номер.
Облікові номенклатури підсумкового обліку. Організація підсумкового (узагальнюючого) обліку починається з виявлення складу облікових номенклатур, які мають бути відображені у відповідних підсумкових носіях облікової інформації. Ці номенклатури являють собою систему показників, що характеризують стан та зміну стану господарських фактів — явищ та процесів, а також активів, пасивів, затрат, доходів та результати діяльності. Формування показників залежить від багатьох факторів, які впливають на організацію підсумкового обліку.
Важливим фактором є звітність, яку має подати та чи інша господарська система, періодичність цієї звітності, строки її подання, джерела одержання інформації. За цими ознаками номенклатуру підсумкового обліку поділяють на певні групи.
За характером — на фінансову та внутрішньогосподарську. Такий поділ номенклатури є першим фактором, який впливає на вибір. За змістом — статистичну, оперативну та бухгалтерську. За періодичністю складання — на поточну та річну. При цьому до періодичної відносять разову, місячну, квартальну, піврічну та дев’ятимісячну. Цей поділ має певне значення при організації підсумкового обліку. Облікові номенклатури звітності поділяють на два види: директивні та розрахункові. Значну роботу з організації підсумкового обліку виконують для внутрішньогосподарських виробничих та інших підрозділів.
Організація зовнішньої звітності залежить насамперед від вимог, поставлених до неї державними органами та контрагентами: банками, кредиторами.
Основними нормативними документами, що визначають обсяг робіт з організації підсумкового обліку як звітності, є Положення про бухгалтерський облік і звітність в Україні, Інструкція зі складання звітності. Крім того, слід мати також методичні рекомендації щодо заповнення окремих показників звітності.
Облікові номенклатури підсумкового обліку як система фінансової звітності регламентовані законодавчими актами та стандартами бухгалтерського обліку. Тому кожну таку номенклатуру вибирають, переглядаючи ці нормативні акти.
Номенклатуру або показники внутрішньої звітності формують відповідно до потреб управління кожного структурного підрозділу залежно від характеру діяльності та інших характеристик.
Відправним моментом у формуванні номенклатури звітності для внутрішніх потреб є організація внутрішньогосподарського поділу підприємства.
Внутрішня звітність формується для потреб управління, оцінювання діяльності відповідного підрозділу. При розробці зазначеної номенклатури слід виходити з конкретних завдань, поставлених перед підрозділом.
При розробці облікової номенклатури підсумкового обліку слід враховувати ще одну особливість: номенклатура тісно пов’язана з нормуванням та плануванням, бюджетуванням, контролем та аналізом. Саме тому до складу облікової номенклатури підсумкового обліку (звітності) крім фактичних даних мають входити також планові, нормативні, кошторисні та інші аналогічні показники, а також показники відхилення від них як в абсолютному, так і у відносному вираженні.
Після вибору номенклатури обліку переходять до організації вибору і розробки носіїв її інформації.
2 . Форми ведення та організації бухгалтерського обліку згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
Однією зі складових напряму організації бухгалтерського обліку є вибір форми його ведення. Відповідно до чинного законодавства підприємство самостійно визначає форму ведення бухгалтерського обліку, яка повинна передбачатися у Положенні про облікову політику підприємства.
Сукупність облікових регістрів, які використовуються у певній послідовності та взаємодії для ведення обліку називається формою ведення бухгалтерського обліку.
Сутність будь-якої з форм ведення бухгалтерського обліку полягає у тому, що інформаційні дані з первинних документів у процесі своєї обробки до формування бухгалтерської інформації у вигляді бухгалтерської звітності проходять через визначену кількість перетворень, кожне з яких відображається у відповідному носії. Це й визначає різноманітність облікових регістрів – носіїв даних певної форми, побудованих відповідно до економічного групування інформації про активи, капітал і зобов'язання суб'єкта господарювання.
В облікових регістрах відбувається узагальнення інформаційних даних з первинних документів. Регістри є засобом систематизації і накопичення облікових даних для відображення отриманих результатів в аналітичному обліку, на рахунках бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності. Обліковими регістрами можуть бути Головна книга, Касова книга, журнали, відомості, картки, окремі листи та ін. Не слід плутати облікові регістри з первинними документами, оскільки в облікових регістрах відображаються інформаційні дані з первинних документів.
Облікові регістри складаються щомісяця і підписуються виконавцями та Головним бухгалтером або особою, на яку покладено обов'язок ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Відповідальність за правильність записів в облікових регістрах покладається на осіб, які їх склали та підписали.
Будь-яка з форм ведення бухгалтерського обліку повинна відповідати ряду вимог:
– забезпечувати повноту та реальність відображення в облікових регістрах кругообігу засобів;
– бути економною, тобто витрати на ведення бухгалтерського обліку із застосуванням певної форми ведення обліку не повинні бути значними;
– групування записів в облікових регістрах повинно забезпечувати одержання всіх показників, передбачених формами звітності, тобто уникнення здійснення додаткових вибірок або звертання безпосередньо до первинних документів;
– забезпечувати поєднання синтетичного та аналітичного обліку;
– забезпечувати проведення економічного аналізу господарської діяльності підприємства.
Обираючи форму ведення бухгалтерського обліку, підприємство повинно використовувати її протягом певного періоду часу (але не менше одного року). Зміна прийнятої форми ведення бухгалтерського обліку обов'язково повинна зазначатися у Положенні про облікову політику підприємства.
Залежно від носіїв облікових регістрів розрізняють два класи форм ведення бухгалтерського обліку: паперові та комп'ютерну.
До паперових форм бухгалтерського обліку належать: – меморіально-ордерна; – журнально-ордерна; – журнальна.
Форми ведення бухгалтерського обліку, які застосовуються суб'єктами малого підприємництва: проста форма бухгалтерського обліку та спрощена форма бухгалтерського обліку.
А) Меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку
Вибір меморіально-ордерної форми ведення бухгалтерського обліку зумовлений достатньою простотою її побудови, наочністю записів, можливістю розподілу облікової роботи між спеціалістами різного рівня кваліфікації.
Меморіально-ордерна форма обліку передбачає складання бухгалтерської проводки на кожен первинний документ окремою довідкою в меморіальних ордерах. Особливостями меморіально-ордерної форми обліку є:
– оформлення бухгалтерських проводок меморіальними ордерами;
– поділ синтетичного обліку на хронологічний і систематичний;
– ведення аналітичного обліку на картках.
Меморіальні ордери нумеруються у хронологічному порядку, підписуються Головним бухгалтером підприємства та виконавцем і записуються до реєстраційного журналу. Меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку застосовується в бюджетних організаціях.
Б) Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку
Журнально-ордерна форма ведення бухгалтерського обліку ґрунтується на застосуванні журналів ордерів, де збираються і систематизуються дані первинних документів.
Журнально-ордерна форма ведення бухгалтерського обліку передбачає:
– здійснення записів у журналах-ордерах у порядку реєстрації операцій;
– об’єднання в записах синтетичного та аналітичного обліку;
– відображення в обліку господарських операцій в розрізі показників, необхідних для здійснення управління, контролю, аналізу та складання бухгалтерської звітності;
– застосування журналів-ордерів за декількома рахунками, які мають між собою економічний зв’язок;
– побудова облікових регістрів із заздалегідь вказаною кореспонденцією рахунків і показниками, необхідними для складання бухгалтерської звітності.
Аналітичний облік з використанням Журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку ведеться за допомогою книг аналітичного обліку або карток. Обліковим регістром є Головна книга, яка передбачає інформацію на підприємстві не за місяць, як журнали-ордери та відомості, а наростаючим
В) Журнальна форма бухгалтерського обліку
Особливостями журнальної форми ведення бухгалтерського обліку є:
– побудова журналів ордерів за кредитовою ознакою;
– застосування накопичувальних журналів і допоміжних відомостей;
– поєднання в одному регістрі хронологічного та синтетичного запису;
– зазначення в журналах кореспонденції рахунків;
– поєднання в одному журналі декількох взаємопов’язаних синтетичних рахунків;
– максимальне використання шахових відомостей.
Журнальна форма ведення бухгалтерського обліку базується на застосуванні журналів, де збираються і систематизуються інформаційні дані з первинних документів. Журнали відкривають на місяць на окремий синтетичний рахунок або групу синтетичних рахунків. Журнальна форма ведення бухгалтерського обліку передбачає складання відомостей, Головної книги, таблиць з аналітичними даними, реєстру депонованої заробітної плати. Головна книга використовується для узагальнення облікових записів у журналах, взаємної перевірки облікових записів за рахунками бухгалтерського обліку й складання звітності. Головна книга передбачає щомісячне перенесення підсумків облікових записів з журналів до окремого аркушу, який виділяється на один синтетичний рахунок.
Г) Комп’ютерна форма бухгалтерського обліку
Використання комп’ютерної технології вносить значні зміни до організації бухгалтерського обліку. З допоміжного засобу обчислювальна техніка перетворюється на визначальний фактор організації обліку. Основними перевагами комп’ютерної форми ведення бухгалтерського обліку, порівняно з паперовою, є:
- комп’ютеризація складових систем бухгалтерського обліку (склад і обробка первинної документації, формування регістрів, їх аналітична обробка, складання звітності);
- у програму закладено правила формування тих чи інших бухгалтерських проводок за господарськими операціями;
- паралельне ведення бухгалтерського обліку за вимогами кількох стандартів (на базі одних і тих же одноразово введених даних можна отримувати декілька систем оцінок і показників, які розраховуються за різними методиками);
- забезпечення отримання необхідної внутрішньої і зовнішньої звітності за вимогою управлінського персоналу (використання комп’ютерної техніки дозволяє отримувати інформацію з бажаним ступенем деталізації у будь-який момент часу за рахунок скорочення масиву вихідної інформації і тривалості облікового процесу).
Особливістю облікових регістрів у комп’ютерній формі ведення бухгалтерського обліку є їх формування безпосередньо в оперативній пам'яті комп’ютера або на магнітних носіях. Комп’ютерна форма ведення бухгалтерського обліку передбачає:
– накопичення і багаторазове використання облікових даних;
– необмежені можливості щодо побудови аналітичного обліку;
– автоматичне отримання інформації про відхилення від встановлених норм, нормативів, завдань тощо;
– одержання звітних показників у режимі діалогу «людина-комп’ютер»;
– автоматичне формування всіх облікових регістрів і форм звітності на основі даних, відображених у системі рахунків;
– використання конкретної комп’ютерної програми;
– забезпечення збереженості, виявлення та недопущення несанкціонованого доступу до облікових даних, які зберігаються на магнітних носіях.
Бухгалтерська служба повинна перевірити, чи правильно розробники врахували особливості документування, оцінки та відображення в обліку кожного виду господарської операції, які здійснюються підприємством.
Недоліками комп’ютерна форма ведення бухгалтерського обліку може бути висока вартість програмного та технічного забезпечення.
3.Побудова та структури бухгалтерії. Функціональний зв’язок з іншими відділами підприємства.
Організаційна побудова бухгалтерської служби - це форма поділу праці, що передбачає розподіл облікових робіт між виконавцями. Конкретне вираження ця форма знаходить у відповідній структурі бухгалтерії і системі управління підприємством в цілому.
Форми організації бухгалтерського обліку
Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні“ передбачає наступні самостійні форми організації бухгалтерського обліку (рис.1)
Введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером
Користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи
Ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою
Самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватись на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватись
Рис. 1
Введення у штат підприємства посади бухгалтера чи створення бухгалтерського підрозділу на сьогодні є найпоширенішим підходом, оскільки застосування такої форми має суттєві переваги в організації облікової роботи. Можна відзначити, що бухгалтер який працює безпосередньо на підприємстві, зацікавлений в підвищенні ефективності діяльності підприємства загалом. Тому саме це виступає гарантією його більш добросовісного відношення до покладених на нього обов’язків та до виконуваної роботи і стимулює пошук оптимальних підходів до ведення обліку.
Такий бухгалтер добре знає специфіку діяльності свого підприємства і особливості у організації виробничого процесу. Він добре розуміє ризики та проблеми, з якими може стикнутися підприємство. Керівництво підприємства або його бухгалтера або бухгалтерії, оперативно вирішувати ті чи інші питання, своєчасно вносити корективи в раніше прийняті рішення.
Таким чином, ця форма ведення бухгалтерського обліку дає можливість управляти підприємством.
Побудова облікового апарату на різних підприємствах не є однаковою. Вибір форми організації праці, структури бухгалтерії, функцій її робочих визначається розміром підприємства і обсягом економічної інформації. Найбільш простий тип облікової апарату мають малі підприємств, де бухгалтерські функції може виконувати одна людина. У таких випадках цей працівник виконує функції як головного бухгалтера підприємства, так і функції інших робочих бухгалтерії, тобто він повинен вести всю бухгалтерську роботу, пов'язану зі збором первинної інформації, її обробкою, накопиченням, систематизацією і складанням балансу і форм фінансової звітності, які слід складати відповідно до законодавства України (скорочену або повну).
Коли бухгалтерська служба складається з декількох бухгалтерів (в умовах децентралізованого обліку), то головний бухгалтер розподіляє між ними функціональні обов'язки рівномірної трудомісткості з дотриманням умов професійної підготовки кожного. У таких випадках кожен працівник бухгалтерії виконує свої обов'язки на окремій обліковій ділянці, а головний бухгалтер, як правило, становить головну книгу (оборотний баланс), і основні форми фінансової звітності.
Значно складніше структура облікового апарату в умовах централізації обліку. Залежно від обсягів інформаційних потоків і згідно з наказом про облікову політику централізована бухгалтерія може мати наступну структуру: очолює головний бухгалтер, він має один або два заступники (за методологією обліку і його автоматизації). Структурними підрозділами ЦБ можуть бути спеціалізовані відділи, сектори, групи, які очолюють начальники, бухгалтери І чи ІІ категорії. Їх заробітна плата визначається штатним розписом підприємства.
Важливу роль в успішному вирішенні завдань, покладених на апарат бухгалтерії, відіграє чітке розмежування обов'язків між окремими її працівниками. Функції кожного облікового працівника, його обов'язки, відповідальність за ведення обліку і права визначаються службовими характеристиками і посадовими інструкціями. Це дозволяє уникнути знеособлення у виконанні облікових робіт, створює умови для злагодженої і планомірної роботи облікового апарату, отримання своєчасної і якісної економічної інформації, необхідної для управління господарством.
За допомогою структурування завдань в бухгалтерії забезпечується логічна і систематична організація роботи з розділеними задачами. За допомогою поділу функцій, коли кожному бухгалтеру доручається тільки частина функцій, можна реалізувати додаткову контрольну функцію шляхом узгодження заключних результатів роботи різних бухгалтерів.
Існує кілька способів розподілу функцій - горизонтальний, вертикальній, змішаний. При горизонтальному розподілі функцій роботи розподіляються на одному етапі облікового процесу. Наприклад, функції такого етапу облікового процесу, як відображення дебіторської заборгованості, можуть бути доручені двом або більше бухгалтерам, якщо обсяг господарських операцій досить великий. При вертикальному розподілі функцій їх розподіл відбувається між окремими етапами облікового процесу, тобто всі подібні дії виконуються одним бухгалтером. Таким чином, вертикальний розподіл функцій в бухгалтерії викликає коригувальний і превентивний ефекти.
Коригувальний ефект виникає при поверненні для виправлення наступним бухгалтером попередньому документа, що має недоліки. Превентивний ефект дозволяє уникати свідомих або випадкових помилок на проміжних етапах роботи за рахунок їх контролю на наступних. При цьому підвищується відповідальність кожного працівника бухгалтерії.
Під розподілом функцій слід розуміти делегування виконавчої діяльності, наприклад відображення господарських операцій одному бухгалтеру, а діяльність по його контролі та коригуванні - іншому.
При об'єднанні компетенції багато бухгалтерів тільки спільно володіють компетенцією брати на себе певну функцію в межах поставленого завдання.
Чисельність і структура облікового апарату насамперед залежать від обсягу облікових і контрольних робіт, від форми організації і автоматизації обліку, а також від масштабів виробництва.
Залежно від зазначених факторів розрізняють кілька типів структурної побудови бухгалтерії. До першого типу побудови можна віднести бухгалтерію яка складається з секторів. Чисельність кожного сектора становить кілька людей, кожен сектор очолює бухгалтер. У таких бухгалтеріях можливе створення таких секторів: обліку товарних операцій «обліку розрахункових операцій»; загального сектора. Облік може вестися як вручну, так і з застосуванням комп'ютерної техніки.
До другого типу структурної побудови належать підприємства де залучено більше бухгалтерів. Вони діляться на відділи, всередині яких можуть бути створені групи.
Бухгалтерія другого типу структурної побудови підприємства може мати, наприклад, такі відділи:
фінансово-розрахунковий, який здійснює облік коштів у касі і банку, розрахункових і кредитних операцій, а також підзвітних сум. Якщо на підприємстві не відокремлено фінансову службу, ця група забезпечує також фінансове планування, контролює дотримання платіжної дисципліни;
праці і заробітної плати (оплати праці), який здійснює облік вироблення і розрахунків по заробітній платі з робітниками і службовцями, веде облік розрахунків з податків і внесків, утриманих із заробітної плати і нарахованими на неї і складає звітність про використання фонду заробітної плати;
матеріального обліку - веде облік матеріальних цінностей, придбання і витрачання їх, здійснює облік розрахунків з постачальниками та підрядниками, контролює стан складського обліку, бере участь в інвентаризації цих цінностей, складає звітність, має відношення до матеріальних оборотних і необоротних активів;
виробництва і калькуляції, який здійснює облік витрат на виробництво, складає калькуляції собівартості продукції (робіт і послуг), готує інформацію про результати роботи окремих центрів витрат і підприємства в цілому, бере участь в інвентаризації незавершеного виробництва, складає звітність про виконання плану виробництва і собівартості продукції ;
готової продукції та її реалізації, який веде облік надходження з виробництва готової продукції, її відвантаження та реалізації, веде розрахунки з покупцями, а також складає звітність про виконання плану реалізації;
зведено-балансовий, який веде облік інших господарських операцій (облік доходів, фінансових результатів, внутрішньовідомчих розрахунків тощо), веде узагальнюючі і облікові регістри, складає баланс та інші форми звітності з основної діяльності підприємства, організовує бухгалтерський архів.
Відділ матеріального обліку в такій бухгалтерії, наприклад, може включати групи: групу обліку необоротних активів; групу обліку запасів; групу обліку готової продукції і товарів на складах; групу обліку транзитних операцій.
Для порівняно невеликого підприємства характерна двоступенева форма побудови апарату бухгалтерії, яку відносять до третього типу структурної побудови. При цьому, на відміну від першого і другого типу, поділ облікового апарату відбувається не на сектори або відділи, де виконання окремих видів господарських операцій, пов'язаних з майном або зобов'язаннями, покладається окремим секторам або відділам, а виділяються окремі виконавці в особі бухгалтера або внутрішнього аудитора і тому подібне.
Поділ апарату на відділи, сектори, конкретних виконавців залежить від обсягу облікових робіт, специфіки діяльності.
Для оперативного спостереження за ходом виконання облікових робіт, особливо на великих підприємствах, бажано створити спеціальний орган, який централізовано буде збирати інформацію про дотримання графіків документообігу та обліку, контролювати хід облікового процесу на окремих ділянках, організовувати допомогу відстаючим структурним підрозділам і усунення недоліків в обліковій роботі. Таким органом може бути диспетчер. Диспетчер - це оперативний розпорядник ходу виробничого чи іншого процесу, який забезпечує виконання графіка тих чи інших робіт.
Структура бухгалтерії залежить від виду діяльності підприємства та його об'ємних характеристик; виробничих структур підприємства; умов організації і технології виробництва, кількості філій, підрозділів; від обсягу і рівня автоматизації облікових робіт; чисельності персоналу.
Чисельність персоналу в апараті бухгалтерії і закріплення облікових кадрів на окремих ділянках облікового процесу залежать від обсягу і характеру господарської діяльності підприємства, його організаційної структури, оснащення технічними засобами обліку та ряду інших умов.
Головні ознаки правильної структури бухгалтерії - відсутність зайвих надбудов і інстанцій, дублювання, розпорошення сил і складного зв'язку між окремими частинами. При побудові облікового апарату слід всіма способами уникати дрібних підрозділів, так як їх надмірне дублювання тягне за собою розпилення кваліфікованих бухгалтерських сил.
Основні вимоги, яким повинна відповідати побудова бухгалтерського апарату, такі:
узгодженість між відділами та виконавцями;
зв'язок між бухгалтерією та іншими структурними підрозділами підприємства, а також із зовнішніми організаціями;
оперативність керівництва та швидкість виконання;
високоякісне обслуговування підприємства, його кореспондентів та відвідувачів;
докази кількості операцій до необхідного мінімуму та ліквідація паралелізму;
економія на штатах.
Бухгалтерія може займатись, крім облікових, ще й загальноекономічними, фінансовими, плановими питаннями та прогнозуванням діяльності підприємства на найближчу та довгострокову перспективу.
Обліковий підрозділ підприємства тісно пов’язаний з усіма іншими підрозділами підприємства, отримує від них необхідну для ведення бухгалтерського обліку та здійснення контролю документацію (табл. 1) і надає їм економічну інформацію, здійснюючи безпосередній вплив на виконання плану постачання, виробництва та збуту продукції, рентабельність й інші економічні показники діяльності підприємства.
Таблиця 1
Взаємозв’язок бухгалтерії із структурними підрозділами підприємства
| Структурні підрозділи | Склад і найменування документів |
| Адміністративна служба | Копії наказів і розпоряджень директора по основній діяльності, кореспонденція на адресу бухгалтерії |
| Відділ кадрів | Копії наказів по особовому складу (накази про зарахування на роботу, звільнення, відпустку), табелі обліку робочого часу, лікарняні листки, звіти про використання бланків трудових книжок |
| Комерційний відділ | Господарські контракти та договори, кошториси, акти та інші матеріали з питань виконання договірних зобов’язань. рахунки на придбання товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти співробітників |
| Плановий відділ | Затверджені розробки планових показників за всіма видами діяльності підприємства (бізнес-план, кошторис витрат і доходів) |
| Відділ праці та заробітної плати | Положення про оплату праці і преміювання окремих категорій працюючих, зміни ставок, окладів |
| Цехи | Документи по окремих господарських операціях (на випуск продукції тощо), виробничі звіти по витратах тощо |
| Склади | Документи щодо руху товарно-матеріальних цінностей, їх відпуску та переміщенню |
| Служба головного механіка | Документи про рух обладнання та його ремонт, про роботу автотранспорту тощо |
В свою чергу бухгалтерія передає:
− адміністративній службі – проекти наказів і розпоряджень з питань фінансової діяльності, довідки, дані на запит керівника, звіти про результати діяльності;
− відділу кадрів – відомості про використання чергових відпусток, бланки трудових книжок і додатки до них;
− комерційному відділу – дані про норми витрачання грошових коштів і матеріалів, дані про витрати за видами діяльності та окремими договорами, дані про оплату рахунків, дебіторів та кредиторів, вказівки з питань оформлення для обліку документів та даних.
Взаємодія зі сторонніми організаціями полягає у отриманні від банків виписок за рахунками, копій доданих до них документів та передачі розрахунково-платіжних банківських документів, чеків на отримання грошових коштів і об’яв на внесення готівки, інформації з питань роботи, балансів та звітів. До державної податкової служби бухгалтерія передає звіти про нарахування та сплату податків та інші документи.
В умовах ринкової економіки роль та самостійність представників професії бухгалтера надзвичайно зросли, але разом з тим підвищилась й їх відповідальність. Традиційно відповідальність працівника підприємства за допущені ним порушення розглядається в таких ракурсах: дисциплінарна, матеріальна, адміністративна, кримінальна. Бухгалтер – не виняток. До нього також застосовані ці види відповідальності.
4. Практичне завдання
На підставі наведених даних визначити бухгалтерські рахунки та скласти баланс. Одиниця виміру – тис.грн.
Основні засоби – 809
Знос основних засобів – 119
Виробничі запаси - 103,25
Дебіторська заборгованість по розрахунках з покупцями і замовниками – 20
Каса в національній валюті – 0,2
Кошти на валютному рахунку Поточний рахунок в національній валюті – 120
Резерв сумнівних боргів – 3
Розрахунки з підзвітними особами (Деб. Заборгованість) – 0,4
Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків (Деб. Заборгованість) – 0,3
Кред. Заборгованість по розрахунках з постачальниками – 12,2
Розрахунки з бюджетом(по податку з доходу фіз.осіб) – 0,38
Розрахунки з Пенсійним фондом – 8,56
Розрахунки з фондом соц. страхування на випадок тимч. Непрац. – 3,52
Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття – 2,27
Короткотермінова позика Розрахунки зі страхування від нещас. Вип. – 1,15
Розрахунки по оплаті праці – 45
Статутний капітал – 650
Прибуток нерозподілений – 256,07
Неоплачений капітал – 48
Розв’язання:
| № рахунку | Активи | № рахунку | Пасиви |
| 10 | Основні засоби – 809 | 43 | Резерв сумнівних боргів – 3 |
| 131 | Знос основних засобів – (-119) | 631 | Кред. Заборгованість по розрахунках з постачальниками – 12,2 |
| 20 | Виробничі запаси - 103,25 | 641 | Розрахунки з бюджетом(по податку з доходу фіз.осіб) – 0,38 |
| 372 или 377 | Дебіторська заборгованість по розрахунках з покупцями і замовниками – 20 | 651 | Розрахунки з Пенсійним фондом – 8,56 |
| 301 | Каса в національній валюті – 0,2 | 651 | Розрахунки з фондом соц. страхування на випадок тимч. Непрац. – 3,52 |
| 311 | Кошти на валютному рахунку Поточний рахунок в національній валюті – 120 | 652 | Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття – 2,27 |
| 372 | Розрахунки з підзвітними особами (Деб. Заборгованість) – 0,4 | 654 | Короткотермінова позика Розрахунки зі страхування від нещас. Вип. – 1,15 |
| 375 | Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків (Деб. Заборгованість) – 0,3 | 661 | Розрахунки по оплаті праці – 45 |
| | | 401 | Статутний капітал – 650 |
| | | 441 | Прибуток нерозподілений – 256,07 |
| | 934,15 | 46 | Неоплачений капітал – (-48) |
| | 934,15 | | 934,15 |
Висновки
Бухгалтерський облік є обов’язковим на підприємстві і головною метою ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Отже, дисципліна «Бухгалтерський облік в управлінні підприємством» призначена виконувати наступні завдання:
-вивчення концептуальних засад використання бухгалтерського обліку в системі управління підприємством;
- набуття вмінь побудови та трансформації бухгалтерського обліку в системі управління підприємством;
- вивчення методики і техніки надання облікової інформації для сучасних та потенційних потреб управління підприємством;
-забезпечити поєднання теоретичних знань з практичними вміннями та навичками у сфері бухгалтерського обліку в управлінні підприємством, при розробці та реалізації стратегії підприємства.
Список використаної літератури
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку затверджені наказом Міністерства фінансів України.
3. Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі: Практичний посібник. — К.: Лібра, 2004. — 840 с.
4. Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник—К.: А.С.К., 2005 — 272 с.
5. Грабова Н. М., Кривоносов Ю. Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках: Навч. посібник. — К.: А.С.К., 2005. — 416 с.
6. Завгородний В. П. Бухгалтерский учет в Украине (с использованием национальных стандартов): Учеб. пособие для студентов вузов. — К.: А.С.К., 2001. — 848 с.
7. Кужельний М. В., Лінник В. Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К.: КНЕУ, 2001. — 334 с.
8. Нидлз Б. и др. Принципы бухгалтерского учета: Пер. с англ. / Под ред. Я. В. Соколова. 2-е изд. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 496 с.
9. Сопко В. В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 578 с.
10. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. — К.: А.С.К., 2006. — 784 с.