1   2   3   4   5   6
Ім'я файлу: 08-09.10.docx
Розширення: docx
Розмір: 88кб.
Дата: 14.12.2020
Пов'язані файли:
сотников тмфв.docx
Історія.doc
05.10.docx

Для більш важких порушень є 3 наступні рівні покарань, які базуються на наступних критеріях прийняття рішень: • порушення, які мають бути покарані негайним 2-х хвилинним вилученням; • порушення, які караються дискваліфікацією; • порушення, які караються дискваліфікацією з обов'язковим письмовим рапортом.

Критерії прийняття рішень: Для судження про те, які особисті покарання придатні для конкретного порушення, застосовуються наступні критерії прийняття рішень; ці критерії можуть використовуватись комбіновано, залежно від кожної ситуації: а) положення гравця, який робить порушення (фронтально, з боку чи ззаду); б) частини тіла, проти яких спрямовані незаконні дії (корпус, рука, що кидає, ноги, голова, горло та шия); в) динаміка незаконних дій (інтенсивність незаконного тілесного контакту, і/або порушення коли суперник у повному русі); г) ефект від незаконних дій: • вплив на контроль над тілом та м'ячем • зменшення або запобігання здатності рухатись • запобігання продовження гри • запобігання продовження гри

Для вирішення ступеня порушень також є актуальною ігрова ситуація (наприклад, момент кидка, біг на відкритий простір, ситуації на високій швидкості).

Порушення, які вимагають негайного 2-х хвилинного вилучення.

Деякі порушення повинні каратися 2-х хвилинним вилученням, незалежно від того, чи отримав гравець раніше попередження. Це особливо відноситься до порушень, де винний гравець ігнорує небезпеку для суперника.

З урахуванням критеріїв прийняття рішень, такими порушеннями можуть бути, наприклад: а) порушення, які відбуваються з високою інтенсивністю чи проти суперника на високій швидкості; б) утримування суперника тривалий час або перекидання його вниз; в) порушення направлені проти голови, шиї, горла; г) жорсткі удари в корпус або в руку, що кидає; д) намагання позбавити суперника контролю над власним тілом (наприклад, захоплення ноги/стопи коли суперник в стрибку; е) набігання або застрибування на суперника на великій швидкості.

Порушення, які вимагають дискваліфікації: Гравець, який атакує суперника таким чином, що є небезпечним для його здоров'я, карається дискваліфікацією. Особлива небезпека для здоров'я суперника випливає з високої інтенсивності порушення, або з того, що противник повністю не готовий до порушення та не може захистити себе.

На додаток до критеріїв застосовуються також наступні критерії прийняття рішень: а) фактична втрата контролю над власним тілом під час бігу або стрибка, або під час кидка; б) особливо агресивні дії проти частини тіла суперника, особливо обличчя, горла або шиї (інтенсивність контакту); в) зневажливе ставлення демонстроване винним гравцем під час здійснення порушення.

Це також стосується тих ситуацій, коли воротар залишає площу воріт з метою забрати м'яч, призначений супернику. Тут воротар відповідальний за забезпечення того, що не виникне ситуація, небезпечна для здоров'я противника. Він буде дискваліфікований, якщо:

а) опанував м'ячем, але у своєму русі причинив зіткнення з суперником; б) не може опанувати або контролювати м'яч, але спричиняє зіткнення з суперником. Якщо судді переконані в одній з цих ситуацій, що, без неправильних дій воротаря, суперник був би здатний опанувати м'ячем, то потрібно призначити 7-метровий кидок.

Дискваліфікація у зв'язку з особливо ризикованими, особливо небезпечними, навмисними або зло навмисними діями (також необхідний письмовий рапорт).

Якщо судді вбачають, що дії особливо ризиковані, особливо небезпечні, навмисні або зло навмисні, вони повинні надати письмовий рапорт після гри, щоб відповідальні органи могли ухвалити рішення про подальші заходи. Показання і характеристики, які будуть служити в якості критеріїв для прийняття рішень: а) особливо ризиковані або особливо небезпечні дії; б) навмисні або зло навмисні дії, які жодним чином не пов'язані з ігровою ситуацією.

Неспортивна поведінка, яка вимагає особистого покарання.

Як неспортивна поведінка вважається вербальні та невербальні вираження, які не відповідають хорошому спортивному духу. Це відноситься до гравців та офіційних осіб команд, як на майданчику так і за його межами. Для покарання за неспортивну, серйозну неспортивну та надзвичайну неспортивну поведінку застосовується 4 рівня дій: • Дії, які караються прогресивно; • Дії, які повинні бути покарані прямим 2-х хвилинним вилученням; • Дії, які караються дискваліфікацією; • Дії, які караються дискваліфікацією з поданням письмового рапорту.

Неспортивна поведінка, яка вимагає прогресивного покарання.

Дії, перераховані нижче під пунктами а-е, як приклади неспортивної поведінки, яка має бути покарана поступово, починаючи з попередження: а) протести проти суддівського рішення, вербальні чи невербальні дії, з метою оскарження цих рішень; б) вплив на суперника або товариша по команді з допомогою слів, жестів або криків, щоб дестабілізувати суперника;

в) затримка виконання формального кидка не дотримуючи відстань 3 метри або в інший спосіб; г) використання ― театру ‖ намагаючись ввести в оману суддів по відношенню до дій суперника або перебільшення ступеню дій, щоб отримати тайм-аут або незаслужене покарання суперника; д) активне блокування кидка або паса стопою або ногою нижче коліна; е) повторюванні використання площі воріт в тактичних цілях. Неспортивна поведінка, яка вимагає негайного 2-х хвилинного вилучення. Деякі дії за своєю природою вважаються серйознішими та вимагають негайного 2-х хвилинного вилучення, незалежно від того, чи мали попередження гравець або офіційна особа. Це включає в себе: а) гучні протести, що доповнені жестами, або провокаційна поведінка; б) коли рішення проти команди, яка володіла м'ячем і гравець не кладе м'яч негайно на підлогу або не віддає його супернику; в) блокування доступу до м'яча, який знаходиться в зоні заміни. Груба неспортивна поведінка, яка вимагає дискваліфікації Деякі форми неспортивної поведінки вважаються настільки серйозними, що заслуговують дискваліфікації. Наступні приклади такої поведінки: а) кидок або удар м'яча в демонстративній формі після рішення суддів; б) якщо воротар демонстративно відмовляється від спроби відбити 7-метровий кидок; в) умисний кидок м'ячем у суперника під час зупинки гри, якщо це зроблено дуже сильно і з дуже короткої відстані, це повинно бути розцінено як «надзвичайно небезпечні дії»; г) коли гравець, що виконує 7-метровий кидок потрапляє м'ячем в голову воротаря, якщо воротар не робить рухи головою в напрямок польоту м'яча; д) коли гравець, що виконує вільний кидок потрапляє м'ячем в голову захисника, якщо захисник не робить рухи головою в напрямок польоту м'яча; е) дії у відповідь (акт помсти) на порушення.

Груба неспортивна поведінка, яка вимагає дискваліфікації (також необхідний письмовий рапорт).

Якщо судді класифікують поведінку, як вкрай неспортивною, вони повинні надати письмовий рапорт після гри, щоб відповідальні органи могли ухвалити рішення про подальші заходи. Наступні дії служать прикладами: а) образлива та загрозлива поведінка, спрямована на іншу людину, наприклад, суддя, секундометрист/секретар, делегат, гравець, офіційна особа команди, глядач; поведінка може бути в усній чи невербальній формі (вираз обличчя, жести, мова тіла чи контакт тіла); б) (І) втручання офіційної особи команди в гру на ігровому майданчику або в зоні заміни, або (ІІ) гравець, що зриває явний шанс на взяття воріт за допомогою неправомірного виходу на майданчик або з зони заміни; в) якщо протягом останньої хвилин гри м'яч - поза грою, а гравець або офіційна особа команди заважають або затримують виконання кидка для супротивника, щоб перешкодити їм отримати можливість кидка по воротах або отримати явний шанс взяття воріт; це вважається надзвичайно неспортивним і відноситься до будь-якого типу втручання (наприклад, тільки з обмеженою фізичною дією, перехоплювання паса, втручання в одержання м'яча, не віддача м'яча); г) якщо протягом останньої хвилини гри м’яч знаходиться у грі, і противники своїми діями позбавляють команду суперника, можливості зробити кидок по воротах або отримати явний шанс взяття воріт, тоді це не повинно каратися тільки дискваліфікацією; також повинен бути наданий письмовий рапорт.

Правило №9. Взяття воріт. Гол зараховується, якщо м'яч повністю перетнув лінію воріт за умови, що не було порушень з боку гравця, що кидав м'яч, або іншого члена його команди до кидка або під час кидка. Суддя біля лінії воріт двома короткими свистками і жестом показує, що гол зарахований. Гол зараховується, якщо захисник допустив порушення, тоді як м'яч вже потрапив у ворота. Гол не зараховується, якщо суддя або суддя - хронометрист перериває гру до повного перетину м'яча лінії воріт. Гол зараховується команді суперників, якщо гравець кидає по власних воротах, за винятком ситуації, коли воротар виконує кидок від воріт.

Гол, який був зарахований, у жодному випадку не може бути відмінений, якщо суддя вже дав свисток на початковий кидок.

Судді повинні чітко показати (без початкового кидка), що вони зарахували гол, в тому разі якщо сигнал про закінчення першого тайму гри звучить відразу ж після взяття воріт і до вкидання м'яча.

Переможцем оголошується команда яка закинула більше голів ніж суперник. Гра закінчується з нічийним рахунком, якщо обидві команди закинули однакову кількість голів або не закинули жодного гола.

Правило №10. Початковий кидок. На початку гри початковий кидок виконує команда, яка виграла жеребкування, і вибрала володіння м'ячем. В цьому випадку суперник має право вибору воріт. Відповідно, якщо команда, яка виграла жеребкування, віддає перевагу вибору воріт, то суперник виконує початковий кидок. Команди міняються воротами в другому таймі. Початковий кидок на початку другого тайму виконується командою, яка не робила це на початку гри. При призначенні додаткового часу проводиться повторне жеребкування, і всі викладені вище вказівки застосовуються також і до гри в додатковий час. Після кожного взяття воріт гра продовжується початковим кидком, який виконує команда, у ворота якої був закинутий м'яч. Початковий кидок виконується в будь-якому напрямку з центру майданчика (при допустимому відході убік на 1.5 м). Кидок виконується після свистка протягом 3-х секунд. Гравець, що виконує початковий кидок, повинен хоча б однією ногою знаходитись на центральній лінії та іншою ногою на ній або на своїй половині майданчику до тих пір, поки не відпустить м'яч. Гравцям команди, що виконує початковий кидок, не дозволяється до свистка перетинати центральну лінію.

При виконанні початкового кидка на початку кожного тайму (включаючи всі тайми додаткового часу), всі гравці повинні знаходитися на своїй половині майданчика. Проте, після взяття воріт, гравці команди, яка закинула м’яч, можуть залишатися на обох половинах майданчика. В обох випадках гравці команди суперників повинні розташовуватися не ближче за 3 метри від гравця, що виконує кидок.

Правило №11. Кидок із-за бічної лінії.

Кидок із-за бічної лінії призначається в тому випадку, якщо м'яч повністю перетнув бічну лінію або коли захисник останнім торкнувся м'яча до того, як той перетнув зовнішню лінію воріт. Кидок із-за бічної лінії також призначається, якщо м'яч торкнувся стелі або споруди над майданчиком. Кидок із-за бічної лінії виконується без свистка судді суперниками тієї команди, гравці якої останніми торкнулися м'яча, перш ніж він перетнув лінію або торкнувся стелі або споруди. Кидок із-за бічної лінії виконується з того місця, де м'яч перетнув бічну лінію, або, якщо м'яч перетнув зовнішню лінію воріт, то з місця перетину бічної лінії зовнішньою лінією воріт на відповідній стороні. Якщо м'яч торкнувся стелі або споруди над майданчиком, кидок із-за бічної лінії виконується з місця на бічній лінії найбільш близького до місця дотику м'яча. Гравець, що виконує кидок, повинен стояти однією ногою на бічній лінії до тих пір, поки не відпустить м'яч. Для другої ноги обмежень немає. При виконанні кидка із-за бічної лінії гравці команди суперників повинні знаходитися не ближче за 3 метри від гравця, що виконує кидок.

В той же час гравцям завжди дозволяється розташовуватися безпосередньо біля лінії площі своїх воріт.

Правило №12. Кидок воротаря. Кидок воротаря призначається коли: (І) гравець команди суперника увійшов до площі воріт; (ІІ) воротар зловив м'яч в площі воріт або м'яч знаходиться на підлозі в площі воріт; (ІІІ) гравець команди супротивника торкнувся м'яча, коли він котився або лежав в площі воріт або (ІV) м'яч вийшов за зовнішню лінію і останнім, хто його торкнувся, був воротар або гравець команди суперника. Це означає, що у всіх цих ситуаціях м'яч вважається поза грою, і кидок воротаря призначається, якщо є порушення після кидка воротаря і до його виконання. Кидок воротаря виконується воротарем без свистка судді з площі воріт через лінію площі воріт. Кидок воротаря вважається виконаним, якщо кинутий воротарем м'яч перетнув лінію площі воріт. Гравцям іншої команди дозволяється знаходитися безпосередньо за лінією площі воріт, але їм не дозволяється торкатися м'яча, поки він повністю не перетне лінію.

Правило №13. Вільний кидок. Рішення про виконання вільного кидка. Загалом судді можуть переривати гру і відновлювати її вільним кидком для команди супротивника у випадку якщо: а) команда, що володіє м'ячем, допускає порушення правил, що повинно привести до втрати м'яча; б) супротивник допускає порушення правил, яке приводить команду, що володіє м'ячем, до його втрати.

Судді можуть вирішити продовжувати гру, утримавшись від передчасної її зупинки призначенням вільного кидка. Це означає, щосудді можуть не призначати вільний кидок, якщо команда, що захищається, опановує м'ячем безпосередньо після того, як атакуюча команда зробила порушення правил. Таким же чином, судді можуть не втручатися в хід гри поки не стане ясно, що атакуюча команда втратила м'яч або не в змозі продовжувати атаку із-за порушення правил командою, що захищається. У разі потреби персонального покарання через порушення правил, судді можуть вирішити негайно зупинити гру, якщо це не приводить до невигідного положення команди, що грає за правилами. Інакше покарання порушнику відкладається до завершення ігрової ситуації, що склалася. Якщо порушення, яке звичайно приводить до виконання вільного кидка відбувається, коли м'яч знаходиться поза грою, то гра поновлюється кидком, відповідним тій ситуації, при якій гра була зупинена. На додаток до ситуацій, вільний кидок виконується як спосіб відновлення гри також у певних ситуаціях, коли гра перервана (тобто коли м'яч в грі), навіть якщо не було ніякого порушення правил: а) якщо одна команда володіла м'ячем під час зупинки гри, ця ж команда і буде їм володіти; б) якщо жодна з команд не володіла м'ячем, то команда, яка володіла ним останньою, знов одержує м'яч. Якщо призначається вільний кидок проти команди, яка володіла м'ячем до свистка судді, то гравець, що володіє м'ячем в цей момент, повинен відпустити його або покласти поряд з собою.

Виконання вільного кидка.

Вільний кидок зазвичай виконується без свистка судді і, як правило, з того місця, де було допущене порушення. Винятком з цього можуть бути: У деяких ситуаціях, кидок виконується після свистка, в принципі з місця, де м'яч знаходився під час зупинки. Якщо суддя самостійно або на вимогу технічного делегата (від ІГФ або континентальної/національної федерацій) зупиняє гру у зв'язку з порушенням з боку гравця або офіційної особи команди, що захищається, внаслідок чого слідує усне попередження або персональне покарання, то вільний кидок проводиться з місця, де м'яч знаходився під час зупинки гри, якщо це місце прийнятніше, ніж те, де було допущене порушення. Той же виняток, який описаний вище, може застосовуватися, якщо хронометрист зупиняє гру через порушення.

Вільні кидки також призначаються в разі ведення пасивної гри з того місця, де м'яч знаходився в момент зупинки гри.

Незалежно від основних принципів і процедур, викладених вище, вільний кидок ніколи не може виконуватися із площі власних воріт команди, що виконує кидок, або із середини зони вільного кидка команди суперника. У ситуаціях, в яких місце описане одним з попередніх абзаців, в гру включається або одна з цих зон, або місце виконання кидка пересувається в найближчу точку до вказаної зони.

Гравці нападаючої команди не повинні торкатися або перетинати лінію вільного кидка суперника до виконання вільного кидка. Судді зобов'язані коректувати положення гравців нападаючої команди, тих, які знаходяться між лінією вільного кидка і лінією площі воріт перед виконанням вільного кидка, якщо неправильна позиція впливає на хід гри. Вільний кидок проводиться в цьому випадку після свистка.

Така ж процедура застосовується, якщо гравці команди, що вкидають м'яч, входять у заборонену зону під час виконання вільного кидка (до того, як м'яч кинутий) або якщо кидок проведений без свистка. У разі, коли кидок виконується по свистку, і при цьому гравці нападаючої команди торкаються або перетинають лінію вільного кидка до того, як м'яч кинутий гравцем, вільний кидок повинна виконувати команда, що захищається.

При виконанні вільного кидка суперники повинні знаходитися на відстані не менш 3-х метрів від здійснюючого кидок спортсмена. Проте їм дозволяється стояти перед лінією площі своїх воріт, якщо вільний кидок виконується на їх лінії вільного кидка. Втручання у виконання вільного кидка карається відповідно до правил.

Правило №14. 7-метровий кидок. Рішення про призначення 7-метрового кидка. 7-метровий кидок призначається у випадку якщо: а) у будь-якому місці ігрового майданчика гравець або офіційна особа зриває явну можливість суперника забити гол; б) має місце необґрунтований суддівський свисток при явній нагоді гола; в) явна можливість забити гол зірвана із-за втручання особи, що не бере участі в грі, наприклад, глядача, що вийшов на майданчик, або свистка, що зупинив гравця. Аналогічно це ж правило застосовується у разі форс-мажорних обставин, таких як раптове відключення електрики, яка зупиняє гру безпосередньо перед явною можливістю забити гол. Якщо гравець нападаючої команди зберігає повний контроль над м'ячем і своїм тілом, не дивлячись на порушення Правило 14:1а, немає необхідності призначати 7-метровий кидок, навіть якщо гравець втрачає можливість забити гол. Там, де виникає потенційна ситуація для 7-метрового кидка, суддям слід утриматися від втручання до тих пір, поки не буде чіткого визначення, що рішення про 7-метровий кидок дійсно обґрунтовано і необхідно. Якщо гравець нападаючої команди забиває гол не дивлячись на заборонений прийом захисників команди суперника, абсолютно очевидно, що причина для призначення 7-метрового кидка відсутня. І навпаки, якщо ясно, що гравець дійсно втратив контроль над м'ячем або своїм тілом, із-за порушення правил, яке не дозволило йому забити гол, призначається 7-метровий кидок.

1   2   3   4   5   6

скачати

© Усі права захищені
написати до нас