Ім'я файлу: 08-09.10.docx
Розширення: docx
Розмір: 88кб.
Дата: 14.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
сотников тмфв.docx
Історія.doc
05.10.docx
Розширення: docx
Розмір: 88кб.
Дата: 14.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
сотников тмфв.docx
Історія.doc
05.10.docx
Тема ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ТРЕНУВАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ З ГАНДБОЛУ
План
4.1. Характеристика гри в гандбол.
4.2. Основні правила гри в гандбол.
4.3. Травматизм під час спортивних тренувань і змагань.
4.4. Профілактика спортивних травм.
Мета заняття: сформувати уявлення студентів про гандбол, його основні правила, попередження травматизму під час тренувань та види його профілактики.
4.1. Характеристика гри в гандбол Гандбол відноситься до видів спорту з так званою конфліктною діяльністю. Команди прагнуть досягти переваги над суперником, маскуючи свої задуми і одночасно намагаючись розкрити плани противника. Тому розглядати спортивну боротьбу команд необхідно з позицій протиборства сторін. Процес гри визначається наявністю техніки, тактики і стратегії. Без цих складових спортивне єдиноборство команд неможливо.
Техніка - це комплекс прийомів гри, що представляє собою систему раціональних рухів для досягнення перемоги над суперником.
Тактика - це система дій, націлена на вирішення поточних завдань боротьби в ході однієї зустрічі. У процесі боротьби одна команда, володіє м'ячем, прагне закинути його у ворота суперника найбільшу кількість разів, перегравши захист і воротаря. Протилежна команда ставить собі інші основні завдання: не дозволити закинути м'яч у свої ворота, перехопити м'яч до виконання кидка суперниками і провести відповідну атаку. Відповідно прагненню обох команд і розгортаються ситуації боротьби між ними.
Стратегія - це мистецтво керівництва боротьбою. У спорті стратегія являє собою систему знань про закономірності змагальної боротьби. Знання цих закономірностей дозволяє передбачити характер і умови майбутніх змагань. Разом з тим стратегія - це область практичної діяльності тренера з підготовки команди до змагань і управління нею в процесі змагань. Стратегія, тактика, техніка гри взаємопов'язані. Для досягнення успіху вибір тактики визначається
стратегічними завданнями, а для здійснення тактичних дій необхідне володіння технікою.
Гандбол - гра колективна. В основному складі команди на майданчик виходять 7 осіб. Всі вони об'єднані спільною метою: закинути в ворота супротивника якомога більше м'ячів і не пропустити у свої. Для досягнення успіху необхідні узгоджені дії всіх членів команди, підпорядкування своїх дій виконанню загального завдання.
Діяльність кожного гравця команди має конкретну спрямованість. Гандболістів розрізняють по амплуа: воротар і польові гравці в нападі (Центральний, розігруючий, напівсередній, крайній, лінійний) і обороні (Центральний, напівсередній, крайній, передній захисник).
Рухова діяльність гандболістів у грі не просто сума окремих прийомів захисту і нападу, а сукупність дій, об'єднаних спільною метою в єдину динамічну систему. Успіх рухової діяльності залежить від стійкості і варіативності навичок, рівня розвитку фізичних якостей та інтелекту гравців.
Сучасний гандбол - гра атлетична, що ставить високі вимоги до рухових і функціональних можливостей спортсмена. Беручи участь у змаганнях, гандболіст робить велику роботу. За гру спортсмен команди високого розряду долає відстань 4000-6500 м. Рухова діяльність гандболістів включає в себе ходьбу, біг, стрибки, ривки, ловлю і передачу м'яча, кидки м'яча у ворота, в більшості випадків при єдиноборстві суперників. Гра вимагає певного енергозабезпечення. За ігровий період спортсмен втрачає у вазі 2-4 кг.
Техніка гри в гандбол являє собою систему раціональних цілеспрямованих рухів, що складається з окремих прийомів, необхідних для ведення гри.
Під терміном «прийом» розуміють рухові дії, подібні за цільовою ознакою, спрямовані на вирішення приблизно однієї і тієї ігрової задачі (кидок для взяття воріт, затримання для захисту воріт і т.д).
Техніка гри - це сукупність всіх прийомів і способів їх виконання. Техніка виконання прийому - це система елементів руху, що дозволяє найбільш раціонально вирішувати конкретну рухову задачу.
Класифікація - це розподіл усіх прийомів і способів їх виконання по розділах і групах на основі подібних ознак. За характером ігрової діяльності техніку ділять на два великі розділи: техніка польового гравця і техніка воротаря. За спрямованістю діяльності в кожному з розділів можна виділити підрозділи: техніка нападу і техніка захисту. У техніці нападу виділяються групи переміщення і володіння м'ячем, а в техніці захисту - переміщення іпротидію володіння м'ячем. Кожна з груп включає прийоми гри, які, у свою чергу, виконуються кількома способами.
У процесі гри в нападі гандболіст застосовує певні прийоми. Участь у грі зобов'язує спортсмена бути в постійній готовності до переміщення, до прийняття м'яча. Ця готовність відображається в позі гравця, яку прийнято називати стійкою. Основна стійка гандболіста – це положення на злегка зігнутих ногах, руки зігнуті в ліктьових суглобах під прямим кутом для ловлі м'яча, спина пряма, плечі розслаблені. Цією стійкою користуються гравці, розігруючи м'яч. Стійка гравця у лінії зони воротаря відрізняється тим, що руки витягнуті в сторону м'яча, спина кругла.
Гравець, що знаходиться біля лінії зони воротаря, як правило, отримавши м’яч, прямує в атаку воріт, виконуючи кидок. Це змушує прийняти стійку на значно зігнутих ногах для швидкого відштовхування.
Для переміщення по майданчику гандболіст використовує ходьбу, біг, зупинки, стрибки. За допомогою цих прийомів гравець звільняється від нангляду захисників, вибирає місце для взаємодії з партнерами. Від правильної техніки переміщень залежить і ефективність виконання прийомів з м'ячем.
Ходьба звичайна і приставним кроком застосовується гандболістами для зміни позиції. Пересуваються гравці лицем, спиною і боком вперед.
Біг - основний засіб переміщення гандболістів. Застосовується біг на носках і на повній ступні. Біг на носках дозволяє зробити ривок і досягти максимальної швидкості пересування. Найчастіше спортсмен біжить на повній ступні, створюючи тим самим більш стійке положення. Нерідко в грі доводиться міняти напрям бігу. Для цього гандболіст виставляє ногу, різнойменну напрямку повороту, злегка повернену стопою всередину. Відштовхуючись від опори стопою, він робить поворот. Несподівані на шляху перешкоди гравець долає, пересуваючись зигзагом.
У зв'язку з постійною зміною ігрової ситуації на майданчику гандболісту доводиться раптово зупинятися. Вміння швидко погасити швидкість дає великі переваги гравцеві для здійснення подальших дій. Зупинка проводиться гальмуванням однією або двома ногами.
Стрибки застосовуються гандболістом при ловлі високо і далеко летячих м'ячів, передачі м'яча, кидку у ворота. Здійснити стрибок можна, відштовхуючись однією або двома ногами. Стрибок відштовхуванням двома ногами виконується з місця. Відштовхуючись однією ногою, гандболіст виконує стрибок в основному з розбігу. Приземлення при всіх способах має бути м'яким, без втрати рівноваги, що досягається амортизуючим рухом розставлених ніг.
Ловля - це прийом, який забезпечує можливість опанувати м'яч і здійснити з ним подальші дії. Ловля проводиться однією і двома руками. Вибір способу ловлі диктується особливістю траєкторії польоту м'яча і положенням гравця по відношенню до м'яча.
Ловля двома руками. Для того щоб оволодіти м'ячем, що летить на середньому рівні (на груди), гандболіст повинен витягнути руки назустріч м'ячу, кисті не напружувати, трохи розгорнути долоні донизу, пальці вільно розставити. Відведені великі пальці повинні майже стикатися, а вказівні - бути паралельними. Як тільки м'яч наблизиться на необхідну відстань, долоні зближуються і пальці охоплюють м'яч.
Руки треба зігнути для амортизації швидкості польоту м'яча. При ловлі високо летячих м'ячів і м'ячів з відскоку великі пальці кистей потрібно зблизити більше, ніж при ловлі прямих м'ячів. А при ловлі низько летячих і м'ячів, що котяться долоні треба розгорнути назустріч м'ячу так, щоб мізинці майже стикалися.
М'яч можна ловити спереду і збоку. Для того щоб зловити м'яч спереду, гандболіст повинен повернутися до нього грудьми. При цьому обидві руки треба витягнути назустріч м'ячу. Для лову збоку поворот не потрібен.Спортсмен витягує руки в бік м'яча, не повертаючи тазу, а тільки злегка повернувши плечі і голову.
Якщо м'яч летить зліва до гравця, то ліву руку треба більше зігнути, ніж праву, і відвести лікоть назад. Захопивши м'яч пальцями, гандболіст підтягує його до грудей. Уміння ловити м'яч збоку дозволяє проводити наступні прийоми, не знижуючи темпу пересування, що не звужуює огляд майданчика, не витрачаючи зайвого часу на підготовку до подальших дій.
Ловля однією рукою. М'яч можна зловити двома способами: без захоплення і захопленням м'яча пальцями. Ловля однією рукою без захоплення м'яча пальцями здійснюється наступним чином. У підготовчій фазі гравець витягає руку, ставлячи долоню перпендикулярно до напрямку польоту м'яча. Основна фаза прийому починається з моменту торкання м'яча пальцями. Руку необхідно відвести назад, як би продовжуючи політ м'яча. Тулуб при цьому повертається в сторону ловлячої руки. Нерідко рух руки назад служить замахом для кидка або передачі. М'яч утримується на долоні силою інерції. Якщо кидок не відбудеться, то спортсмен утримує м'яч двома руками, завершивши заключну фазу.
При ловлі захопленням гравець випрямляє руку назустріч м'ячу. Пальці широко розставлені, утворюючи своєрідну лійку. М'яч захоплюється кінчиками пальців. Для амортизації рука згинається, підтягуючи м'яч до тулуба.
Передача м'яча. Це основний прийом, що забезпечує взаємодію партнерів. Без точної і швидкої передачі неможливо створити умови для успішної атаки воріт. У гандболі передачі виконуються в основному однією рукою з місця або з розбігу. Якщо м'яч передають з місця, то слід виставити вперед різноіменну ногу. При передачі м'яча з розбігу дозволяється зробити не більше трьох кроків, причому один з них може бути схрестним.
Ведення м'яча - це прийом, що дозволяє гравцеві пересуватися з м'ячем по майданчику в будь-якому напрямку і на будь-яку відстань, володіти м'ячем, поки це необхідно, обігравати захисника. Ведення буває одноударним і багатоударним.
Кидок - це прийом, що дозволяє закинути м'яч у ворота. За допомогою його досягається результат гри, всі інші прийоми спрямовані на створення умов для кидка. Кидок можна виконати в опорному положенні, в стрибку, в падінні, з місця і з розбігу.
Основна фаза кидка включає рухи, що дають м'ячу швидкість і напрям польоту. Застосовуються три способи розгону м'яча: поштовхом, хлестом і ударом.
Кидок в опорному положенні вигідно застосовувати з закритих від воротаря позицій, як з близьких, так і з далеких дистанцій. Кидком з опорного положення можна послати м'яч у ворота і по висхідній траєкторії, і з ковзаючим відскоком. Такий кидок завжди важкий для воротаря. При кидках в опорному положенні застосовується кілька способів розбігу.
Кидок у стрибку застосовується в тих випадках, коли необхідно швидко звільнитися від захисника, виключити блокування, посилаючи м'яч над руками, скоротити відстань до воріт, збільшити кут кидка по відношенню до воріт.
Кидок в падінні застосовується для миттєвого відходу від захисника, що знаходиться в безпосередній близькості від нападника.
Штрафний кидок проводиться з місця з обов'язковою опорою випуску м'яча. Способи виконання залишаються ті ж, тільки змінюються умови виконання.
Головними завданнями гри в захисті є: оборона своїх воріт дозволеними засобами, порушення організованого нападу противника і оволодіння м'ячем. Для вирішення цих завдань захиснику необхідно вміти швидко пересуватися по майданчику, несподівано міняючи темп і напрямок. Захисник повинен вміти блокувати і гравця, і м'яч.
Ходьба потрібна захиснику для вибору позиції при опіці нападника. Захисник застосовує ходьбу звичайну і приставним кроком. Ходьба приставним кроком виконується в стійці на зігнутих ногах, стопи розгорнуті назовні.
Стрибки застосовуються при блокуванні, відборі, перехопленні м'яча. Реагуючи на дії нападаючого, захисник повинен вміти виконати стрибок з будь-якого вихідного положення. Захисник стрибає, штовхаючись однією і двома ногами. У техніці захисника набувають особливого значення стрибки вперед і в сторони. Захисник використовує стрибки з місця і з розбігу. Найчастіше йому доводиться застосовувати стрибки з місця.
Блокування - це перешкоджання шляху руху м'яча або гравця в нападі. Блокування м'яча виконується однією або двома руками зверху, збоку, знизу. Визначивши напрямок кидка, захисник швидко випрямляє руку, перегороджуючи шлях м'ячу. Важливо, щоб руки в момент зіткнення з м'ячем були напружені. Пальці повинні бути зімкнуті. Таке положення рук виключає травми. Блокування виконується в стрибку і в опорному положенні.
Вибивання - це прийом, що дозволяє перервати ведення м'яча. Його виконують ударом по м'ячу однією рукою. Вибивання при веденні м'яча захисник проводить в той момент, коли м'яч знаходиться між рукою нападника і поверхнею майданчика.
Відбирання м'яча при кидку - це переривання кидка в кінці розгону м'яча. Захисник підводить руку до м'яча з боку напрямку передбачуваного кидка і як би знімає м'яч з руки нападника.
Навчання прийомам гри і тактичним діям – процес трудомісткий і тривалий. Техніка гри має велике різноманіття способів виконання прийомів, і на їх засвоєння хоча б до рівня умінь потрібно кілька років.
У процесі навчання прийомам гри важлива не тільки постановка раціональних рухів з біомеханічної точки зору, але і застосування цих рухів у грі. Тому навчання технічному прийому і індивідуальним тактичним діям має йти паралельно. Крім того, навчання грі здійснюється в тісному взаємозв'язку з вихованням фізичних якостей. Навчання рухам і виховання фізичних якостей мають спільні витоки, так як їх закономірності формування рухових навичок та розвитку рухових здібностей єдині. Виховуючи фізичні здібності, прискорюють процес освоєння рухових навичок. Виконуючи прийоми техніки, проявляють фізичні якості, прискорюють їх розвиток. Однак для навчання рухам, як правило, полегшують умови, а для виховання фізичних якостей необхідно постійне збільшення навантажень.
При вивченні кожного прийому важливо розглядати його по фазах. Причому головну увагу необхідно концентрувати спочатку на основній фазі руху, а вже потім на деталях і різноманітності підготовчої. При вивченні будь-якого прийому повинна дотримуватися логічна послідовність формування техніко-тактичних дій: 1) ознайомлення з прийомом; 2) вивчення прийому в спрощених умовах; 3) удосконалення прийому в ускладненій, наближеній до умов гри обстановці; 4) застосування прийому в грі. 4.2. Основні правила гри в гандбол Правило №1.
Ігровий майданчик – прямокутник 40 метрів завдовжки і 20 метрів завширшки і включає 2 площі воріт та ігрову зону. Довгі обмежувальні лінії називаються бічними лініями, а короткі - лініями воріт (між стійками воріт) і зовнішніми лініями воріт (з обох боків воріт). Навколо ігрового майданчика повинна розташовуватися зона безпеки, ширина якої складає не менше 1 метра уздовж бічних ліній і 2-х метрів позаду зовнішніх ліній воріт. Характеристики ігрового майданчика не можуть бути змінені в процесі гри на користь однієї з команд. Ворота встановлюються по центру кожної зовнішньої лінії воріт. Ворота повинні бути надійно закріплені до підлоги або до стінки позаду них. Внутрішні розміри воріт: висота - 2 метри, ширина - 3 метри. Стійки воріт скріпляють горизонтальною штангою. Задня кромка стійок воріт повинна збігатися із зовнішньою кромкою лінії воріт. Стійки воріт і штанга мають квадратний перетин із стороною 8 см. Три поверхні воріт, які можна бачити з боку майданчика, повинні бути пофарбовані поперечними смугами в два контрастні кольори, що чітко відрізняються від кольору майданчика.
Ворота повинні мати сітку, яка кріпиться так, щоб м'яч, кинутий у ворота, залишався в них. Усі лінії на майданчику є складовою частиною площі, яку вони обмежують. Лінії воріт між стійками воріт повинні бути шириною 8 см, тоді як всі інші лінії повинні бути шириною 5 см. Лінії між двома сусідніми зонами можуть бути утворені межею різних кольорів цих зон.
Перед кожними воротами розташовується площа воріт. Площа воріт обмежується лінією площі воріт (шестиметрова лінія ), яка проводиться таким чином: а) безпосередньо перед воротами проводиться лінія завдовжки 3 метри паралельно лінії воріт на відстані 6 метрів від неї (вимірювання проводиться від зовнішньої кромки лінії воріт до зовнішньої кромки лінії площі воріт); б) 3-метрову лінію із зовнішньою лінією воріт сполучають дві чверті кола кожні радіусом 6 метрів (вимірювання проводиться від заднього внутрішнього кута зовнішньої сторони стійок воріт. Лінія вільних кидків (9-ти метрова лінія) є пунктирною лінією і проводиться на відстані 3-х метрів від зовнішньої сторони лінії площі воріт. Розміри сегментів лінії, як і відстань між сегментами, складають 15 см. 7-метрова лінія - це лінія завдовжки 1 метр, проведена безпосередньо перед воротами. Вона проведена паралельно лінії воріт на відстані 7 метрів від неї (вимірюється від зовнішньої кромки лінії воріт до переднього краю семиметрової лінії).
Лінія обмеження воротаря (4-метрова лінія) - це лінія 15 см завдовжки, проведена безпосередньо перед воротами. Вона проведена паралельно лінії воріт на відстані 4-метрів від неї (вимірюється від зовнішньої кромки лінії воріт до переднього краю 4-метрової лінії).
Центральна лінія сполучає середні точки двох бічних ліній.
Лінія заміни (частина бічної лінії) для кожної команди включає ділянку бічної лінії від центральної лінії до точки, розташованої на відстані 4,5 метра від центральної лінії. Лінія заміни закінчується лінією, яка проводиться паралельно центральній лінії на відстані 15 см всередину від бічної лінії і 15 см із зовнішньої її сторони.
Правило №2.
Стандартний час гри для всіх команд з гравцями у віці від 16 років і старше складає два тайми по 30 хвилин. Час перерви між таймами складає 10 хвилин. Тривалість гри для дитячих команд у віці 12-16 років складає 2 х 25 хвилин і 2 х 20 хвилин для вікових груп 8-12 років. У обох випадках час перерви між таймами звичайно складає 10 хвилин. Додатковий час гри призначається після п'ятихвилинної перерви, якщо основний час гри закінчився внічию й необхідно виявити переможця. Додатковий час включає два тайми по 5 хвилин з однією хвилиною перерви між ними. Якщо ж після першого додаткового часу знов не виявлений переможець, то після п'ятихвилинної перерви грається другий додатковий час. Цей додатковий час також включає два тайми по 5 хвилин з одно хвилинною перервою. Якщо ж і в цьому випадку переможець не буде визначений, то рішення ухвалюється відповідно до регламенту даних змагань. У тому випадку, якщо буде вирішено визначити переможця шляхом виконання 7-метрових кидків, необхідно дотримати наступних умов. Якщо для визначення переможця використовуються 7-метрові кидки, то гравці, що не є дискваліфікованими або видаленими в ігровий час, допускаються до участі у виконанні кидків. Кожна команда заявляє 5 гравців. Ці гравці здійснюють кожен по одному кидку по черзі з кожної команди. Команди не повинні визначати послідовність гравців, що виконують кидки. Воротарі можуть бути вибрані довільно з числа допущених до участі гравців. Гравці можуть виконувати 7-метрові або виконувати функції воротаря. Судді вирішують, які використовувати ворота. Судді проводять жеребкування, і команда, що виграла, вирішує, чи буде вона виконувати кидки першою або останньою. Якщо після виконання перших 5 кидківкожною командою переможець не визначений, то наступну серію кидків починає інша команда. Для цього кожна команда знову заявляє 5 гравців. Усі або деякі з них можуть бути учасниками попереднього раунду. Такий спосіб відбору п'яти гравців може продовжуватися скільки необхідно, проте переможець визначається, як тільки одна з команд потрапить м'ячем у ворота суперника, виконавши однакову кількість кидків. Гравці можуть бути усунені від подальшого виконання 7-метрових кидків за значні або такі, що повторюються, порушення спортивної поведінки. Якщо цим гравцем є один з п'яти, що виконують кидки, то команда повинна заявити іншого гравця.
1 2 3 4 5 6