Ім'я файлу: роздрібна торгівля.docx
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 30.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Сидорук А. І. (1).docx
Тітулка_РЕС.doc

Організація і технологія роздрібноі торгівлі продовольчих товарів, та шляхи іх вдосконалення
ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ТЕХНОЛОГІЇ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ ПРОДОВОЛЬЧИМИ ТОВАРАМИ

1.1 Сутність та економічні особливості технології роздрібної торгівлі

1.2 Концептуальні особливості та умови ефективного управління технологією роздрібної торгівлі

1.3 Методика оцінки рівня якості роздрібної торгівлі продовольчими товарами

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАГАЗИНУ «ПАВЛ»

2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності магазину «ПАВЛ»

2.2 Характеристика стану управління роздрібною торгівлею «ПАВЛ»

2.3 Формування системи управління роздрібною торгівлею «ПАВЛ»

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ роздрібної торгівлі магазину «ПАВЛ»

3.1 Покращення процесу формування системи управління роздрібної торгівлі магазину «ПАВЛ»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ


ВСТУП
Роздрібна торгівля є кінцевою ланкою в процесі руху товарів від виробників до споживачів. Вона забезпечує перетворення товарів та послуг на гроші, адже саме в процесі роздрібної торгівлі відбувається перехід товарів зі сфери обігу в сферу споживання

Оскільки сфера роздрібної торгівлі є невід'ємною складовою економіки регіону, а отже і національної економіки, то зміни, які відбуваються в ній на регіональному рівні, мають вплив не тільки на економіку країни в цілому, а також на інші сфери суспільного життя.

Саме тому у вивченні категорії роздрібної торгівлі та її організації важливим фактором є врахування надбань економічної думки з приводу визначення категорії торгівлі, її ролі та значення в процесі розвитку суспільства.

Торгівля, як економічна категорія, була досліджена в працях багатьох вчених, починаючи з першої школи політекономії — меркантилістів. Визначення торгівлі давали Т. Мен та А. Монкретьєн, У. Петі та А. Сміт, А. Ісаєв та М. Туган-Барановський, а також багато інших дослідників. Еволюція поглядів на сутність категорії торгівлі висвітлена І. Кулішером [10], роль торгівлі в економіці країни обгрунтовується Л. Чернелевським [18]. Д. Гілберт [4] виокрем' лює основні чинники, що призводять до змін у галузі роздрібної торгівлі, а В. Апопій [1] визначає важливість соціальної функції торгівлі. Категорія торгівлі визначена в законодавстві України [5; 17]. Тобто, торгівля як економічна категорія та сфера діяльності знайшла широке висвітлення в науковій літературі, досліджувалась багатьма вченими як минулих століть, так і нашими сучасниками.

Метою даної роботи є систематизація та узагальнення трактування категорії торгівлі загалом та сутності роздрібної торгівлі зокрема.
РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ТЕХНОЛОГІЇ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ ПРОДОВОЛЬЧИМИ ТОВАРАМИ


    1. Сутність та економічні особливості технології роздрібної торгівлі


Еволюція уявлень щодо сутності та природи торгівлі. Дослідженням роздрібної торгівлі займались вчені різних економічних шкіл. Уявлення про суть категорії торгівлі еволюціонувало в процесі розвитку та трансформації економічних відносин і різнилось у залежності від підходу, який використовували дослідники.

Щодо визначення сутності торгівлі, то вона отримала тлумачення різними науковцями. Початки знаходимо у визначенні Кодексу Юстиніана: " Купець той, хто купує і продає ". Далі в канонічному праві: "Той, хто здобуває річ, щоб, продаючи її в тому ж вигляді, без усяких змін, виручити прибуток, той є купцем". Таким чином, домінувала економічна думка, що торгівля полягає у здійсненні "професійної діяльності", у придбанні товарів з метою їхнього перепродажу, без їх переробки [7].

У законодавстві України визначено категорії торгівлі та торговельної діяльності. Відповідно до п. 1 ст. 263 Господарського кодексу господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання в сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. У п. 3 ст. 263 цього Кодексу наведено форми господарсько-торговельної діяльності, які можуть здійснювати суб'єкти господарювання: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво в здійсненні торговельної діяльності; інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу [5].

Відповідно до пп. 4.1 п. 4 ДСТУ 4303:2004 торгівля — це вид економічної діяльності у сфері товарообігу і просування їх від виробника до споживача у формі купівлі-продажу та надавання пов'язаних із цим послуг [12].

Отже, можна констатувати, що при визначенні категорії торгівлі вчені дотримувались однієї з двох основних позицій: одні з них ототожнювали торгівлю з обміном, виділяючи при цьому деякі її характерні риси, інші ж наголошували на основній економічній функції торгівлі — отримання прибутку як основній визначальній характеристиці, яка відрізняє торгівлю від обміну. При цьому, незалежно від трактування, більшість вчених у визначення категорії торгівлі також включають надання допоміжних послуг, які супроводжують процес купівлі-продажу товарів.

За даними державної податкової служби, на сьогодні однією з найпоширеніших форм підприємництва в Україні є торговельна діяльність. У статутних документах будь'якого підприємства як вид підприємницької діяльності найчастіше зазначається торгівля [6].

Роздрібна торгівля — це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг [12]. Вона забезпечує рух товарів із сфери обігу у сферу споживання [18, с. 177].

Роздрібні підприємства реалізують товари безпосередньо населенню, тобто фізичним особам, застосовуючи свої специфічні способи і методи роздрібного продажу

Торгове обслуговування населення припускає наявність спеціально влаштованих і обладнаних торгових приміщень, пристосованих для:

— якнайкращого обслуговування покупців;

— уміння запропонувати і продати товар кожній конкретній людині;

— здійснення добору і формування торгового асортименту;

— постійного вивчення й обліку споживчих запитів покупців.

Роздрібна мережа на відміну від оптової мережі характеризується великою територіальною роз'єднаністю та роздрібненістю. Її діяльність можна віднести, переважно, до сфери малого бізнесу. Від керівників роздрібних торговельних підприємств потрібна велика заповзятливість та ініціатива в комерційній роботі з організації продажу товарів населенню; уміння добре обслужити покупців, протистояти конкурентам і забезпечити нормальний прибуток

Саме це дозволяє досягти максимізації прибутку — основної економічної функції торгівлі, та задоволення потреб населення — соціальної функції. Як зазначає В. Апопій, сучасний етап розвитку торгівлі характеризується прискореним зростанням лише економічних компонентів. Соціальні складові, соціальні аспекти, насамперед, соціальна орієнтація, соціальні гарантії, соціальна відповідальність торгівлі залишаються в "тіні" максимізації прибутку і малопомітні для суспільства [1, с. 93]. Тому важливим є розуміння значення торгівлі в економіці країни, її суті та активний розвиток її в залежності від потреб населення та економіки.


    1. Концептуальні особливості та умови ефективного управління технологією роздрібної торгівлі


Роздрібною торгівлею (рітейлом) називається продаж товарів кінцевим споживачам. Процес цей може відбуватися на ринку, в магазині або прямо на вулиці з лотка - скрізь, куди будь-який покупець може вільно прийти і придбати потрібний йому товар. Іноді це визначення використовується також і для позначення усього процесу організації роздрібної торгівлі.

Роздрібна торгівля здійснюється найрізноманітнішими способами - від особистих продажів до продажів в торгівельних точках (маленьких кіосках або величезних гіпермаркетах), продажів за допомогою інтернету. На відміну від оптової торгівлі товари в роздрібній торгівлі продаються невеликими об'ємами, поштучно або порційно, для безпосереднього використання і не призначені для наступного перепродажу.

Суб'єктами роздрібної торгівлі виступають продавець і покупець. Стосунки між ними регулюються спеціальними законами, наприклад, Законом про захист прав споживачів.

Основні види роздрібної торгівлі:

  • Стаціонарна торгівельна мережа. Найбільш поширений вид, до якого входять торгівельні автомати, маленькі рундуки і, навіть, величезні, обладнані за останнім словом техніки магазини.

  • Пересувна торгівельна мережа. В даному випадку продавець сам прямує до покупця, а процес торгівлі може здійснюватися як з лотків, так і зі спеціально обладнаного для цієї мети транспорту.

  • Посилочна торгівельна діяльність. Як відразу ж стає зрозуміло з назви, в даному випадку торгівля здійснюється за допомогою посилок, що відправляються по попередньому замовленню безпосередньо на адресу споживача.

  • Електронна торгово-промислова діяльність. Простіше кажучи, придбання товару в Internet. Покупець, відвідавши спеціальний сайт, може не просто оформити замовлення на товар, що його цікавить, але й відразу ж здійснити оплату за допомогою електронних платежів. Цей вид торгівлі все ще розвивається, проте вже в найближчий час він стане найпоширінішим.

По тому, наскільки активно ведеться роздрібна торгівля, можна судити про рівень економічного розвитку держави. Можливість придбати різні товари в необхідних кількостях - один з показників, що відображє благоустрій громадян. Також роздрібна торгівля може служити індикатором багатьох інших економічних процесів в державі. Наприклад, швидке і часте підвищення цін сигналізує про інфляцію.

Економічна основа існування роздрібної торгівлі полягає в торгівельній націнці, яка визначається як різниця між закупівельною вартістю товару і його продажною (роздрібною) вартістю. У процентному відношенні різниця ця коливається від 30 до 300%, залежно від найменування товару і деяких інших чинників.

Найкраща світова практика свідчить, що досягнення високої операційної ефективності у торговельній мережі з широкою географією, специфічними умовами роботи у різних регіонах та різними процесами, що історично склалися у кожній із філій, – завдання далеко не просте. В цих умовах оптимальна модель управління торговельною діяльністю може бути розроблена тільки на рівні компанії – інтегратора торговельної мережі.

Ключовими чинниками успіху при побудові такої моделі можна визначити:

− централізацію процесів, в яких можлива економія завдяки масштабу;

− стандартизацію процесів, що виконуються на рівні філій;

− тиражування взірців найкращої практики окремих торгових точок всередині мережі.

Побудова системи корпоративного управління бізнес-процесами завжди починається зі стратегічного планування, проектування бізнес-структури та визначення ключових показників ефективності по кожному з підрозділів, а завершується контролем результатів діяльності роздрібної мережі у розрізі філій, окремих магазинів, товарних груп тощо. Складність і важливість рішення цієї задачі та оперативність, з якої зовнішнє середовище вимагатиме реакції на зміни, визначає необхідність концентрації ресурсів та вибору інструментів, адекватних масштабам задачі. Відповідно, інструменти, призначені для рішення задачі, повинні повною мірою забезпечувати контроль бізнес-процесів на всіх рівнях управління торговельною мережею, зберігаючи при цьому гнучкість організації і здатність реагувати на зміни у зовнішньому середовищі. Також, подібні інструменти не можуть спиратися лише на вербальні комунікації та паперовий документообіг: для їх реалізації потрібні сучасні інформаційні технології, відповідне програмне забезпечення та мереживі рішення.

Першою з виділених нами функцій, яка обов’язково має бути забезпечена для ефективної роботи роздрібної мережі, є функція управління категоріями. Фактично, визначення стратегії діяльності мережі та бізнеспланування є вихідним пунктом для подальшого формулювання довго- і середньострокових цілей бізнесу та підбору ключових показників ефективності (KPI), призначених для контролю відповідності розвитку компанії розробленій стратегії. Ці інструменти повинні бути поєднані з фінансовою складовою і забезпечувати формування різноманітних звітів в розрізі окремих центрів відповідальності та сегментів. Розвинені інформаційні системи зазвичай добре підтримують цю функцію, так само як планування товарообігу та асортименту (підсистема Merchandise & Assortment Planning, MAP).

Управлінські рішення щодо асортименту і планування продаж по кожному магазину повинні прийматися, виходячи з поглибленого аналізу поведінки і схильностей споживача, розташування магазину, його формату, сезонних коливань обсягів продажу та інших чинників. Інформаційна підтримка повинна чітко висвітлювати сценарії, за яких магазин досягає найоптимальніших показників рентабельності та використання ресурсів.

Безумовно, ступінь реалізації будь-якого сценарію торговельної діяльності великою мірою залежить від логістичного ланцюга, який включає виробників, гурт, роздрібних операторів і кінцевих покупців товару. Рішення з інформаційної підтримки управління бізнес-процесами повинні фокусуватися на оптимізації операційних циклів та спрощенні взаємодії між діловими партнерами у цьому ланцюгу. Функціонал інформаційноаналітичної системи, призначеної для підтримки логістичних та закупівельних процесів, повинен забезпечувати:

− можливість вибору постачальників на основі звичайних і тендерних закупівель, а також Інтернетаукціонів, що дозволяє скоротити бюджет закупівель і отримати прозорий механізм аналізу пропозицій;

− наскрізне планування логістичних потоків, що дозволяє оптимізувати обсяги страхових запасів у всіх місцях зберігання, скоротити витрати на підтримання складських потужностей і зменшити транспортні видатки;

− спільне з постачальниками планування поставок і транспортування, що також скорочує обсяги страхових запасів та зменшує ризики невиконання поставок;

− оперативний облік зобов’язань постачальників за всіма договорами, що ведеться у єдиному інформаційному середовищі;

− оперативний облік руху товарів вздовж усього логістичного ланцюга на основі інформації, яка надходить зі складських терміналів та розподільчих центрів у режимі он-лайн;

− централізований контроль кредиторської заборгованості та платежів постачальникам, що дозволяє поліпшити управління грошовими потоками і забезпечити високу лояльність постачальників.

Перераховані завдання повинні вирішуватися централізовано, на рівні мережевого оператора, оскільки саме так досягаються найкращі показники бізнес-процесів логістики та закупівель. На місцях, тобто в торгових точках, які забезпечують продаж товарів, також має вирішуватися низка важливих завдань. Насамперед, ці завдання пов’язані з інтеграцією корпоративної інформаційної системи та електронно-касових терміналів (POSтерміналів). Інтерфейс між ними може існувати як в автономному режимі, так і в режимі он-лайн, але в кожному випадку він має забезпечувати використання єдиної нормативно-довідкової бази для всієї торговельної мережі. Дані про товари, договори, контрагентів, магазини та господарські операції повинні фіксуватися за єдиними правилами і формувати базу для централізованого планування, аналізу та контролю.

Залежно від формату торгових точок, локалізації (місця розташування) та інших параметрів для кожної з них можуть бути складені асортиментні матриці, що враховують специфіку роботи кожного магазину. На практиці доведено, що висока точність планування й оперативний контроль асортименту по кожній торговій точці створюють передумови для оптимального товарообігу всієї роздрібної мережі, дозволяють знизити рівень запасів, уникнути дефіциту і скоротити можливі втрати торгової виручки. Ведення асортиментних матриць за категоріями торгових точок значно спрощує відкриття нових магазинів, дозволяючи використовувати існуючий досвід. Вироблення правил ціноутворення та затвердження націнок має бути централізованим. Це дозволяє реалізовувати корпоративну стратегію мережі і контролювати рентабельність бізнесу. Інформаційна підтримка управління роздрібною мережею повинна включати дані про ефективність продажу за окремими асортиментними групами, магазинами, регіонами, напрямами діяльності та іншими аналітичними розрізами. Тоді управлінські рішення щодо розподілу ресурсів, асортиментної політики, системи мотивації праці тощо базуватимуться на більш якісному аналітичному фундаменті. Цей фундамент обов’язково повинен включати і маркетингову інформацію – аналіз соціально-демографічних показників, сегментацію і формування портрету споживача, моніторинг змін у схильностях споживача, обґрунтування рекламних заходів, аналіз прихильності брендам тощо.

Серед факторів, що визначають здатність сучасного торговельного підприємства підвищувати операційну ефективність та конкурентноздатність, важливе місце посідає прозорість та постійна наявність “під рукою” оперативної інформації та аналітики з різних бізнес-сценаріїв та моделей рішень. Очевидно, що якісна інформаційно-аналітична підтримка прийняття управлінських рішень у роздрібній торгівлі потребує не менш якісною автоматизації. Сьогодні є багато пропозицій на ринку програмних продуктів для роздрібу – SAP for Retail, IBM Retail Store Solutions, за допомогою яких можна реалізувати викладені вимоги до інформаційно-аналітичного забезпечення управлінських рішень. Підвищення рентабельності магазинів та збільшення операційної ефективності у роздрібі може бути досягнуто лише завдяки комплексній “інтелектуалізації” бізнес-моделей, впровадженню потужних аналітичних інструментів та гнучкого механізму внутрішньої звітності.
1.3 Методика оцінки рівня якості роздрібної торгівлі продовольчими товарами
За сучасних умов господарювання особливе місце посідають питання оцінки конкурентоспроможності підприємств роздрібної торгівлі та використання методів його оцінки з урахуванням їх спеціалізації та типізації. Водночас проголошена місія підприємством торгівлі не завжди враховує його розміщення в структурі ринку, а також можливості зміни асортиментної політики, технологічних процесів, утримання сталого контингенту споживачів та інших чинників.

. Розвиток роздрібної торгівлі продовольчими товарами здійснюється під впливом політично-правових, соціально-економічних, демографічних, географічних, транспортних, організаційно-технологічних, управлінських, фінансових, регіональних та  інших чинників, які постійно змінюються. В  процесі діагностики розпізнається дійсний стан торгівельних підприємств на  регіональних ринках, встановлюється характер і  визначаються причини виявлених відхилень від заданого режиму функціонування. Так, на  підприємствах роздрібної торгівлі необхідно вивчати динаміку товарних запасів, фактори що визначають їх розвиток, асортиментну структуру та  оборотність запасів, оцінити ефективність роботи з управління товарними запасами та її вплив на діяльність торговельного підприємства. Доступне для вчених і  користувачів знання в області розвитку послуг роздрібної торгівлі на ринку продовольчих товарів України є недостатнім для розвитку і розширення пізнання і використання його в  діяльності торгівельного підприємства. Так склалася суперечлива ситуація, яка потребує свого вирішення і підтверджує існування наукової задачі.

Отже, за умов монополістичної конкуренції у сфері роздрібної торгівлі спеціалізація і типізація активно впливають на формування конкурентоспроможності підприємств торгівлі через раціональну диференціацію асортименту товарів, оптимізацію організаційно-функціональної структури підприємств, їх ідентичність, уніфікацію та стабілізацію основних параметрів. Як наслідок, вимагають застосування ефективні методи оцінки конкурентоспроможності суб’єктів ринку крізь призму спеціалізації і типізації, які будуватимуться на системі відповідних показників оцінки його рівня ефективності.

Варто зазначити, що незважаючи на досить складний фінансовий стан і загальносвітову економічну кризу, споживча кооперація України залишається потужною системою, яка орієнтується на задоволення потреб споживачів і ґрунтується на кооперативних принципах діяльності. По-друге, кооперація має подвійну природу й об’єднує добровільну працю і соціальну складову, а споживча кооперація є найстарішою формою кооперації, яка не втратила актуальності і на сьогодні, тому виділення її сутності і місця в економіці України є досить важливим. Крім того, «споживча кооперація – елемент соціально-політичної та соціально-економічної системи українського суспільства, який діє на підставі принципів, притаманних ринковій економіці» [2 с. 166].

Найбільш важливим напрямом є підвищення ефективності господарської діяльності споживчої кооперації, оскільки всі інші пріоритетні напрями розвитку пов’язані із забезпеченням ефективності господарської діяльності.

Удосконалення політики та організаційно-кооперативної роботи, формування необхідної правової та нормативної бази безпосередньо створюють умови для ефективної діяльності підприємств і організацій споживчої кооперації.

Майнове забезпечення процесу здійснення господарської діяльності є ключовим моментом для підвищення ефективності, оскільки будь-яка діяльність не може здійснюватися при відсутності майнової складової. Економічним підґрунтям споживчої кооперації, що створює умови для її функціонування є власність, яка за соціально-економічною природою є колективною. Держава гарантує захист власності споживчої кооперації нарівні з власністю господарських товариств і громадських організацій згідно із Законом України «Про власність». «Колективна власність є похідною від приватної, але в процесі усуспільнення вона втратила первинні родові ознаки і нині виступає самостійною формою» [3, с. 4].

Досягти поставлені пріоритети можливо за умови чітко визначених показників господарсько-фінансової діяльності, які доводяться до всіх рівнів управління, з відповідним контролем за їх виконанням. Саме тому, побудова дієвої системи управління підприємствами та організаціями споживчої кооперації, з урахуванням сучасних вимог, неможлива без виокремлення відповідної підсистеми як в системі окремого підприємства так і в системі споживчої кооперації – фінансової та здійснення управління нею.

Незважаючи на сучасні умови господарювання, споживча кооперація розвиває більш, ніж 25 видів господарської діяльності у таких галузях: торгівля, ресторанне господарство, заготівля, виробництво, транспорт, будівництво та сфера послуг. Господарська діяльність здійснюється через досить розгалужену мережу торговельних, заготівельних, виробничих підприємств, підприємств ресторанного господарства та підприємств сфери послуг.

Вагому частину загального товарообороту роздрібної торгівлі України займає товарооборот роздрібних торговельних мереж. Позитивна динаміка цього показника свідчить про формування умов стійкого економічного зростання торговельної галузі, задоволення потреб покупців та  безперебійне здійснення торгово-технологічного процесу; тоді як негативна – про нестабільність роздрібної торгівлі продовольчими товарами.

У  сучасних умовах в  Україні функціонують різноманітні торговельні формати, які розрізняються за  обсягами реалізації, за  охватом території обслуговування, за  орієнтацією на  різні сегменти споживачів залежно від рівня їх доходів, а  відповідно, мають і різні підходи до ціноутворення, яке визначається їх ціновою політикою.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас