Організація діяльності психологічної служби військової частини

Ім'я файлу: Курсовая работа.doc
Розширення: doc
Розмір: 202кб.
Дата: 12.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Корекційно-розвиткове заняття Тілесна регуляція.doc

Курсова робота

Дисципліна: «Психологічна служба»

ТЕМА: ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1 ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗМІСТ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ…………………………………………………………6

Загальна характеристика психологічної служби військової частини……….6
Планування психологічної роботи у військовій частині…………………...12
Суб’єкти психологічної діяльності військової частини………………. 16
Основні напрямки діяльності психолога………………………………. 20

РОЗДІЛ 2 ПЛАН РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ………………………………………………………………………….30

2.1. Перспективний план роботи психологічної служби військової частини на рік…………………………………………………………………………………...30

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………......35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………37
ВСТУП

Досягнення психологічної науки використовуються практично у всіх напрямках сучасного життя. Основними формами роботи, які виконує психолог майже у всіх сферах своєї професійної діяльності, є психологічне консультування, просвітництво, психологічна діагностика, психологічна корекція, психологічна профілактика та інші. Суттєві зміни, що відбуваються у всіх сферах суспільства вимагають ретельного розв’язання питання надання професійної кваліфікованої допомоги населенню відносно збереження психологічного здоров’я та надання допомоги в адаптації до складних умов життя. Особливого значення набуває формування гармонійно розвиненої, суспільно активної, фізично досконалої, психічно здорової особистості. Розв’язання перерахованих питань неможливе без кваліфікованої психологічної допомоги. Тому починаючи з 70-х років у журналі «Вопросы психологии» ставилося питання про організацію соціально психологічної служби як єдиної системи охорони й підтримки психологічного здоров’я населення. Не оминає питання забезпечення психологічної допомоги і військову частину.

Психологічна допомога у військовій частині - це система психологічних заходів, що організовуються та проводяться в інтересах ефективного забезпечення життєдіяльності військ, формування і підтримання психічної стійкості особового складу, збереження психічного здоров'я військовослужбовців та членів їхніх родин і цивільного персоналу, надання спеціальної психологічної допомоги особам, які мають певні особистісні, психічні та інші проблеми і схильні до девіантної поведінки, здійснення психологічної освіти особового складу. Психологічна робота є складовою морально-психологічного забезпечення різних видів життєдіяльності військ, а також являє собою окремий напрям роботи посадових осіб, що безпосередньо відповідають за навчання, виховання, морально-психічний стан, індивідуально-виховну роботу з підлеглими.

Психіка кожного воїна унікальна. Почуття та емоції – найважливіші складові психічної діяльності військовослужбовця. Розуміння їх сутності та особливостей дає змогу якісно впливати на діяльність військовослужбовців в інтересах ефективного виконання задач, що стоять перед ними. Правильне розуміння командирами та вихователями проблеми психiчних станiв вiйськовослужбовцiв, що виникають у процесi їхньої життєдiяльностi та є безпосередньою формою актуалiзацiї психіки, органiзацiя повсякденної та бойової дiяльностi вiйськовослужбовцiв з урахуванням психiчних станiв воїнiв може суттєво допомогти командирам якiснiше виконувати службовi обов'язки, пiдвищити рiвень бойової та гуманiтарної пiдготовки й цiлеспрямовано керувати розвитком особистостi пiдлеглого. Кiнцевим результатом цiєї цiлеспрямованої і змiстовної дiяльностi командира є постійна висока бойова і мобілізаційна готовнiсть пiдроздiлу.

Важлива проблема вiйськової психологiї - вивчення розвитку психiчних процесiв особистостi вiйськовослужбовця в умовах вiйськової дiяльностi. Суттєвою задачею також являється дослiдження їхніх проявів в бойовiй обстановцi i розробка вiдповiдних рекомендацiй для командирiв з метою ефективного управлiння пiдроздiлами під час виконання ними рiзноманiтних бойових завдань.

Психологічна служба у військовій частині є необхідною складовою всього процесу становлення особистості військовослужбовця. Тому важливо знати специфіку діяльності військового психолога та його обов’язки.

Об’єкт дослідження: психологічна служба.

Предмет – особливості організації діяльності психологічної служби військової частини.

Задачі:

Визначити особливості надання психологічної допомоги в військовій частині.
Визначити основні види професійної діяльності військового психолога – фахівця психологічної служби.
Скласти перспективний план роботи психологічної служби військового підрозділу на рік.

РОЗДІЛ 1 ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗМІСТ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ

1.1. Загальна характеристика психологічної служби військової частини
Психологічна служба – це система спеціальних закладів, які створюються в різних соціальних інститутах і організаціях, покликаних надавати психологічну допомогу людям, система психологічного супроводу діяльності різноманітних соціальних інститутів [4].

Нормативно проблема психологічного забезпечення була піднята і поставлена на рівень державної справи у Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України.Окремі її аспекти під час ведення бойових дій були уточнені у Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки і ведення операцій (бойових дій) Збройних сил України(затверджена наказом міністра оборони України № 142 від 05.05.1999 p.). Це обумовило впровадження відповідних посад психологів у підрозділах, частинах, з'єднаннях та вищих військових ланках управління.

Випускники ВВНЗ служать у структурах виховної роботи Збройних сил України, займаються організацією і здійсненням психологічної роботи у підрозділах і частинах задля:

Психологічного підтримання високої бойової й мобілізаційної готовності військ, ефективного бойового чергування, оптимальної бойової і оперативної підготовки, підтримання серед особового складу високої свідомої військової дисципліни;
Психологічного впливу на особистість воїна і особовий склад підрозділів (частин) для підвищення ефективності їхньої професійної діяльності, збереження психологічного здоров’я особового складу та надання йому своєчасної психологічної допомоги;
Організації та надання спеціальної психологічної допомоги військовослужбовцям, у яких існують певні особистісні, психічні та інші проблеми, має місце девіантна поведінка тощо [6].

Психологічна робота у військовій частині є складовою частиною системи виховання та морально-психологічного забезпечення діяльності військових сил [5].

Основними проблемами у руслі особистісно-діяльнісного підходу військової психології, розв'язання яких має здійснюватися у військових підрозділах і частинах, є особистісні, колективно-групові та діяльнісні проблеми.

Особистісні проблеми — це певні труднощі, що мають негативний вплив на особистісний розвиток військовослужбовця та його самоактуалізацію в умовах військово-професійної діяльності, погіршують його моральне і психічне здоров'я, пригнічують моральний та психічний стан, самовідчуття, знижують потенційні бойові, інтелектуальні, емоційно-вольові та інші можливості, підштовхують певним чином до девіантної поведінки та ін.

Насамперед, це труднощі у соціально-психологічній, психічній, військово-професійній та інших видах адаптації особистості воїна до військового середовища та специфічних умов військово-професійної діяльності, певні розлади її психіки та духовної сфери, наприклад, внаслідок участі воїна в бойових діях, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та дій в інших екстремальних обставинах. Їхній вияв знаходить своє вираження у конфліктах і конфліктних ситуаціях військовослужбовця з соціальним оточенням, в різних формах девіантної поведінки (як наслідок внутрішньоособистісного конфлікту), а в змістовому відношенні — у почутті тривожності, розгубленості, безвихідності, невпевненості, втрати ціннісних орієнтацій та сенсу життя, деперсоналізації, комфортності тощо.

Колективно-групові проблеми — це труднощі, які негативно впливають на бойову згуртованість особового складу підрозділу, мають деструктивний вплив на морально-психологічний клімат, знижують його морально-психічний стан, деструктивно впливають на поведінку своїх членів тощо.

До них належать різні види порушень і деформацій внутрішньо колективних взаємин (ціннісних, моральних, службових, діяльнісних, особистісних тощо), розлад або відсутність загальних суспільно установлених позитивних спільних цінностей особового складу, які знаходять свій вияв у міжособистісних і внутрішньоособистісних конфліктах, в різних формах соціально-психологічної, психічної й фізіологічної несумісності членів підрозділу, в існуванні у ньому мікрогруп негативного спрямування тощо.

Діяльнісні проблеми — це труднощі, характерні для службової, бойової, навчально-бойової і навчально-пізнавальної діяльності воїнів через невідповідність певних їхніх духовних, індивідуально-психічних та інших якостей об'єктивним вимогам військової служби, бойової підготовки, військової спеціальності, навчально-бойової діяльності. Вияв цих проблем знаходить своє місце у зниженні ефективності військово-професійної діяльності воїна, його неуспішності в бойовій і гуманітарній підготовці, негативних вчинках і злочинному недбальстві під час виконання службових і навчально-бойових завдань [6].

Основними задачами психологічної роботи у військових частинах є:
- вивчення індивідуально-психічних якостей військовослужбовців, соціально-психологічних явищ, що мають місце у військових колективах;
- психологічна експертиза професійної придатності військовослужбовців і молодого поповнення з метою раціонального розподілу їх за спеціальностями та підрозділами;
- психологічний аналіз повсякденної, службово-бойової діяльності та навчально-виховного процесу, відпрацювання рекомендацій щодо підвищення їх ефективності;
- психологічне забезпечення високого рівня бойової та мобілізаційної готовності, виконання навчальних і навчально-бойових завдань, бойового чергування (бойової служби), караульної і внутрішньої служб;
- формування здорового морально-психологічного клімату у військових колективах, профілактика соціально-психологічних і психологічних передумов скоєння порушень військової дисципліни і правил воїнського етикету;
- надання психологічної допомоги військовослужбовцям, членам їх сімей, підвищення рівня їх психологічної освіти;
- проведення профілактичної психологічної роботи з різними категоріями військовослужбовців;
- створення атмосфери психологічної захищеності військовослужбовців у військовому колективі;
- озброєння військовослужбовців та членів їх сімей ефективними прийомами і методиками надання самому собі та іншим психологічної допомоги;
- реабілітаційна робота з воїнами, які скоїли певні порушення військової дисципліни, мали девіантну поведінку, мають особистісні проблеми тощо;
- протидія інформаційно-психологічному впливу на військовослужбовців тощо.

Органiзацiя повсякденної та бойової дiяльностi вiйськовослужбовцiв з урахуванням психiчних станiв воїнiв може суттєво допомогти командирам якiснiше виконувати службовi обов'язки, пiдвищити рiвень бойової та гуманiтарної пiдготовки й цiлеспрямовано керувати розвитком особистостi пiдлеглого. Кiнцевим результатом цiєї цiлеспрямованої і змiстовної дiяльностi командира є постійна висока бойова і мобілізаційна готовнiсть пiдроздiлу [7].

Діяльність військового психолога направлена на підвищення ефективності діяльності військовослужбовців, підтримки їх психологічної стійкості та морально-психологічного стану.

Для вирішення різноманітних завдань спеціаліст повинен зібрати інформацію про психологічний стан та індивідуально-особистісні якості кожного окремого військовослужбовця, вміти визначити їх професійні якості з метою уточнення військової спеціалізації. Ця інформація передається психологом командирам підрозділів. Психолог досліджує також соціальні процеси в підрозділах полку, враховує ситуацію, що склалася, розроблює рекомендації, заходи щодо організації психологічної допомоги.

Обмін інформацією та її розповсюдження не повинно використовуватися у збиток військовослужбовців, членам їх родин, громадянському персоналу та відбувається, як правило, у взаємодії психолога з заступником командира полку з виховної роботи, а також зі всіма командирами та начальниками та з усіма іншими органами виховної роботи.

Експертні процедури щодо аналізу вчинків військовослужбовців здійснюються за спільної участі всіх органів виховної роботи.

Що стосується організаційних основ діяльності психолога в військовій частині, то працювати доводиться набагато більше, ніж зазначено в керівних документах. Діяльність психолога відбувається на території розташування всього полку. Психолог підпорядковується заступнику командира полку з виховної роботи та своїх підлеглих не має. Психолог несе відповідальність за виконання обов'язків, зазначених у документах. Оплата його праці залежить від стажу роботи, військового звання, хороша робота заохочується винесенням подяк, врученням грамот, підвищенням у званні. Психолог сам визначає мету своєї діяльності, сам планує свою роботу, приймає рішення, але погодить все це з вищестоящими посадовими особами. Це необхідно, бо військова організація (полк, дивізія) живе у своєму режимі, який не повинен порушуватися психологом [2].

Аналіз та облік нормативних документів, військової практики організації та проведення психологічної роботи дозволяють виділити ряд особливостей професійної діяльності психолога військової частини, які зумовлюють її специфіку.

Опора на положення сучасної психологічної науки і практики, представляє теоретичну основу, а також необхідний емпіричний матеріал для вирішення практичних проблем.
Неухильне дотримання психологом етичних норм, виражена орієнтація на цінність іншої людини, що припускає адекватне сприйняття і оцінку психологом своїх можливостей як заходи впливу на іншу людину.
Досить жорстка регламентація діяльності різними нормативними документними актами. Це передбачає орієнтацію психолога як на інтереси військовослужбовця, врахування його особистісних цінностей, інтересів та збереження психічного здоров'я, так і на необхідність якісного вирішення службових і бойових завдань, забезпечення ефективного функціонування психіки військовослужбовців у процесі їх виконання. У той же час сам характер військової діяльності багато в чому є джерелом психологічних труднощів військовослужбовців, а також обмежень в можливостях і свободі дій психолога щодо створення необхідних умов для особистісного зростання військовослужбовців та вирішення ними психологічних проблем.
Обмеженість можливостей психолога для професійного спілкування та самовдосконалення, обумовлена значною віддаленістю, відособленість місць розташування військових частин.
Необхідність виконання (крім здійснення безпосередньої професійної діяльності) інших службових обов'язків, в тому числі таких, які суперечать стилю і духу професійної взаємодії психолога з клієнтом (чергування по військовій частині, контроль виконання розпорядку дня, участь у проведенні службових розслідувань і т. д.).
Надзвичайна функціональна різноманітність і складність завдань, що вирішуються військовим психологом частини. Це вимагає від нього широкого наукового кругозору, орієнтації в багатьох галузях психології, застосування методів і засобів як дослідницько-діагностичного, так і керуючого характеру.
Колективний характер організації та проведення психологічної роботи, необхідність тісної взаємодії її суб'єктів, що припускають обмін між ними психологічною інформацією, отриманою в ході роботи з військовослужбовцями, і використання цієї інформації в практичній діяльності, що зумовлює особливість орієнтації на вимогу конфіденційності такої інформації.
Залежність остаточного результату від узгодженості спільних дій психолога та інших суб'єктів психологічної роботи - командирів, штабів, офіцерів виховних структур.
Відсутність достатньо чітких критеріїв ефективності діяльності психолога, а в ряді випадків - надійних і апробованих методик, що дозволяють
ефективно здійснювати професійні завдання, коректно застосовувати їх по відношенню до певних категорій військовослужбовців, відсутність профессіограмм багатьох військових спеціальностей [5].

Отже, психологічна робота у військовій частині й підрозділі спрямована на оптимізацію психологічних умов життєдіяльності особового складу, які сприяють підвищенню ефективності функціонування психіки військовослужбовців і протікання різноманітних соціально-психологічних явищ військового колективу під час виконання специфічних задач військової діяльності [8].
1.2. Планування психологічної роботи у військовій частині
В межах організаційної-методичної діяльності військового психолога вирішуються завдання планування та підготовки різного роду заходів, ведення документації, обробки отриманої під час дослідження інформації, підготовки та вдосконалення необхідної для проведення заходів психологічної роботи матеріально-технічної бази, підготовки формалізованих документів (довідки, обзори, донесення та ін.) для надання їх посадовим особам, інструктування та навчання інших суб’єктів психологічної роботи практиці використання психологічних знань, а також безпосереднім діям при проведенні заходів психологічної роботи [5].

Вихідним, направляючим елементом технологічного циклу психологічної роботи у військовій частині є визначення її цілей і завдань, тобто формування кінцевого висновку, результату, до досягнення якого прагнуть суб'єкти психологічної роботи. Мета направляє діяльність, змушує в процесі роботи порівнювати отримані результати з поставленими завданнями і вносити необхідні корективи.

Формування мети психологічної роботи залежить від багатьох чинників: від професійної компетентності та узгодженості дій посадових осіб психологічної роботи, її матеріально-технічного забезпечення, специфіки завдань, що стоять перед особовим складом підрозділів, вихідного рівня психологічної підготовки та стійкості військовослужбовців, відповідності їх психологічних якостей вимогам військової діяльності і професії і т.п.

Цілі та завдання психологічної роботи можуть бути: кінцевими та проміжними; найближчими та перспективними; короткостроковими та довгостроковими; тимчасовими та постійними; приватними та загальними та ін. Вони визначаються на будь-який період: на навчальний рік; на період занять (зимовий, літній); на час виконання певного учбового або службового завдання (стрілянина, пуски ракет, водіння бойових машин, парашутні стрибки, учення, польоти, морські походи, прийом молодого поповнення та ін.).

Мета та завдання психологічної роботи формулюються стосовно різних категорій військовослужбовців: офіцерів, прапорщиків, сержантів та старшин, солдатів,військовослужбовців, що проходять службу по контракту та по призиву, членів родин та ін.

Важливо визначити цілі та завдання таким чином, щоб вони були реально досяжними та враховували результати психологічної роботи попереднього етапу.

Невід'ємною складовою частиною психологічної роботи є її планування. Конкретне, цілеспрямоване планування дозволяє визначити основні напрямки в роботі, забезпечити послідовність та прихильність дій всіх суб'єктів і посадових осіб психологічної роботи.

Планування психологічної роботи здійснюється на основі вказівок і розпоряджень командира військової частини, вищестоящих органів виховної роботи, виходячи з конкретної обстановки. Заходи психологічної роботи розробляються психологом і є складовою частиною (розділом) загального плану виховної роботи (морально-психологічного забезпечення). План підписується заступником командира полку (бригади) з виховної роботи та затверджується командиром військової частини.

В планах обов’язково повинні відображатися цілі та завдання психологічної роботи, порядок їх реалізації посадовими особами, основні заходи психологічної роботи, а також терміни та відмітка про їх виконання.

Окрім плануючих документів, психолог з метою упорядкування своєї діяльності повинен вести відповідну документацію, в якій відображаються різноманітні аспекти його діяльності з різноманітними категоріями військовослужбовців та членами їх сімей. Матеріали вивчення особового складу, військових колективів, сформовані в справи (папки, журнали) по категоріям та підрозділам, зберігаються відповідно до вимог, пропонованих до зберігання службової документації. Відповідальність за дотримання вимог ведення документації по психологічній роботі несе психолог військової частини.

До основних документів планування, що розробляються в військовій частині відносяться розділ «Психологічна робота» в планах виховної роботи, план роботи центра психологічної допомоги, особистий план роботи психолога, план професійної підготовки психолога (рекомендується).

До звітних документів належать донесення про результат психологічної роботи, донесення про результат вивчення соціально-психологічної обстановки у військових колективах, донесення про результати соціально-психологічного вивчення та психологічного дослідження, дані про результати роботи пункту психологічної допомоги та реабілітації, донесення про суїцидальні випадки.

До матеріалів щодо вивчення військового колективу та наданню психологічної допомоги відносять журнал динамічного спостереження, журнал осіб, що звернулися за психологічною допомогою, матеріали психологічних досліджень, матеріали проведення інструктивно-методичних занять, практичних занять з різноманітними категоріями військової служби з психолого-педагогічних проблем, висновки про індивідуально-психологічні якості військовослужбовців, статистичні дані соціально-психологічних характеристик поповнення, відомості про військовослужбовців з низькою нервово-психічною стійкістю, підвищеним суїцидальним ризиком.

Також рекомендовані наступні документи: навчально-методичні матеріали психологічної просвіти, список психологічного активу, список та адреси психологічних підрозділів, аналітичні обзори про проблеми та стани психологічної роботи у військах, результатах науково-дослідницької діяльності військових психологів.

Зовнішнім виразом здібності психолога оптимально планувати діяльність та забезпечити повноту виконання функціональних обов'язків є трудовитрати на виконання різних видів діяльності. Структура розподілу службового часу значною мірою відображає рівень реальної сформованості професійних знань, навиків, умінь в певній області психології, його службово-професійні пріоритети, а також професійно-ролеві позиції психолога в структурі взаємодії з іншими посадовими особами [3].

Отже, конкретне, цілеспрямоване планування є невід'ємною складовою частиною психологічної роботи, оскільки дозволяє визначити основні напрямки діяльності, забезпечити послідовність дій всіх суб’єктів та посадових осіб психологічної роботи. Мета направляє діяльність, змушує в процесі роботи порівнювати отримані результати з поставленими завданнями і вносити необхідні корективи. Планування психологічної роботи здійснюється на основі вказівок і розпоряджень командира військової частини, вищестоящих органів виховної роботи, виходячи з конкретної обстановки.
1.3. Суб’єкти психологічної діяльності військової частини
Основним змістом психологічної роботи є психологічне дослідження та психологічне управління об’єктом. В якості об’єкта психологічної роботи виступають військовослужбовці військової частини та члени їхніх сімей, основні види військової діяльності, а також система факторів та умов, які мають психологічний вплив на військовослужбовців. В залежності від об’єкта, на вивчення та оптимізацію якого направлена психологічна діяльність, виділяють наступні її організаційні рівні:

рівень окремого військовослужбовця;
рівень військового колективу (підрозділу);
рівень військової частини.

Психологічне дослідження об’єкту має на увазі наукове дослідження, опис та прогнозування соціально – психологічних процесів, явищ та станів окремих військовослужбовців та військових колективів на основі достовірної інформації, отриманої за допомогою надійних методів.

Психологічне управління об’єктом має за мету оптимізувати умови життєдіяльності військовослужбовців з урахуванням її психологічних аспектів, на основі впровадження практичних рекомендацій та надання безпосередньої допомоги керівникам, військовим колективам, окремим військовослужбовцям, членам їхніх сімей та цивільному персоналу [5].

Психологічне управління може бути прямим, який включає спеціальні психологічні методи впливу на особистість, колектив, та непрямим, що здійснюється спільними зусиллями всіх суб’єктів психологічної діяльності через зміну умов життєдіяльності, підбір військовослужбовців, через зміну технології та режиму діяльності.

Реалізація конкретних завдань, що відносяться до даних напрямків, здійснюється суб’єктами психологічної роботи.

В військовій частині до них відноситься досить широке коло осіб та органів керівництва, що в тій чи іншій мірі надають психологічний вплив на військовослужбовців.

Такими, зокрема, є командири, штаби, органи виховної роботи, медична служба, військовослужбовці, військові колективи, громадські організації. Від узгодженості їх дій багато в чому залежить ефективність психологічної роботи в цілому [3].

Командири (начальники)відповідають за керівництво і організацію психологічної роботи у підлеглих їм підрозділах і частинах. Зрозуміло, командири відповідають за всі напрями діяльності особового складу [6].

Здійснюючи комплексний, системний підхід до вирішення різних проблем, вони ставлять завдання підлеглим посадовим особам з організації та проведення психологічної роботи, самі безпосередньо беруть участь у реалізації основних заходів, контролюють якість їх виконання [5].

Згідно ЗІ ст. 59. Статуту внутрішньої служби Збройних сил Україникожен командир (начальник) зобов'язаний знати ділові, морально-психічні якості безпосередньо підпорядкованих йому військовослужбовців.

Обов'язки командира як суб'єкта психологічної роботи:

- консультуватися з психологом про можливі психічні наслідки своїх дій і рішень, які зачіпають інтереси особового складу;

- опиратися у здійсненні кадрової політики на результати професійно-психологічного відбору військовослужбовців;

- при плануванні заходів бойової й мобілізаційної готовності, бойової підготовки та інших видів діяльності особового складу передбачати їх психологічне забезпечення;

- контролювати діяльність своїх підлеглих з проблем реалізації ними завдань психологічної роботи;

- забезпечувати участь психолога в організації несення вартової служби, бойового чергування;

- оптимально використовувати ефективні форми психологічної роботи;

- під час провадження повсякденної діяльності особового складу передбачати заходи зміцнення психічного здоров'я воїнів;

- знати основні психічні показники і критерії різних видів діяльності особового складу [6].

Командир військової частини приймає рішення з психологічного забезпечення бойової підготовки, затверджує план її організації та проведення з метою досягнення професійної та психологічної підготовки кожного військовослужбовця в полку, необхідного рівня професійної майстерності, фізичної та психологічної стійкості воїнів.

На основі прийнятого рішення формулює завдання посадовим особам полку по моделюванню труднощів (психогенних факторів) майбутньої діяльності кожного спеціаліста частини в умовах сучасного бою для формування у військових професійної підготовки, фізичної витривалості та психологічної стійкості при цьому.

Начальнику штабу та психологу частини керівник ставить задачі щодо планування, організації та проведення занять з начальниками служб, командирами підрозділів, з їх психологічним активом щодо вивчення рівнів психічної напруженості воїнів, форм проявлення негативних психічних станів при виконанні ними професійної діяльності в умовах впливу на них психогенних факторів сучасного бою, щодо оволодіння прийомами та способами попередження і подолання цих станів, а також щодо припинення і ліквідації їх наслідків в крайніх випадках.

Всім посадовим особам виховних структур командир частини формулює завдання аналогічні завданням психолога частини, а також щодо надання методичної допомоги командирам підрозділів та начальникам служб в застосуванні в практиці проведення конкретних занять щодо бойової підготовки різноманітних психолого-педагогічних теорій, прийомів, способів та засобів для ефективного навчання підлеглим їм військових спеціалістів [1].

Штаби спільно з органами виховної роботи забезпечують єдність планування та узгодженість проведення заходів психологічної роботи, вносять пропозиції щодо зміцнення морально-психологічного стану особового складу та приймають участь в їх реалізації.

Органи виховної роботи несуть відповідальність за планування, методичне забезпечення, організацію, проведення та якість психологічної роботи.

Медична служба у взаємодії з командирами та посадовими особами виховної роботи здійснює заходи щодо психогігієни та психопрофілактики з метою створення оптимальних умов збереження психічного здоров’я військовослужбовців, попередження психічних розладів та раннього виявлення військовослужбовців с нервово-психічною нестійкістю та психічними захворюваннями.

В той же час існує спеціальний інститут посадових осіб та органів психологічної роботи. На рівні військової частини ним є психолог. Володіючи необхідним рівнем професійної кваліфікації, психолог несе персональну відповідальність за зміст та наукове забезпечення заходів психологічної роботи, а також за якість, обґрунтованість і достовірність психологічних висновків і рекомендацій. У його обов'язки входить здійснення заходів, що припускають застосування спеціальних психологічних процедур і методів, а також надання методичної допомоги посадовим особам [5].

Психолог підпорядковується заступникові командира з виховної роботи, а зі спеціальних питань — психологові вищого органу виховної роботи [6].

Отже, у військовій частині до суб’єктів психологічної роботи відноситься досить широке коло осіб та органів керівництва, що в тій чи іншій мірі мають психологічний вплив на військовослужбовців. Такими, зокрема, є командири, штаби, органи виховної роботи, медична служба, військовослужбовці, військові колективи, громадські організації. Від узгодженості їх дій багато в чому залежить ефективність психологічної роботи в цілому.

Основні напрямки діяльності психолога

В військових колективах (підрозділах, екіпажах, караулах) військовий психолог вирішує завдання дослідження, корекції та формування їх соціально-психологічних характеристик. Основна мета його роботи – оптимізація спільної військової діяльності, міжособистісних взаємовідносин, а також морально-психологічного стану окремих військовослужбовців [1].

Реалізація основних завдань психологічної роботи та ефективне їх розв'язання залежить від основних напрямків цієї роботи, до яких, насамперед, належать: психодіагностика; психопрофілактика і психогігієна; психологічне консультування і освіта; психотерапія і психореабілітація.Кожен з цих напрямків має свої особливості, зміст, специфіку і технологію [6].

Перераховані види діяльності військового психолога утворюють цілісну систему, що забезпечує внаслідок комплексного застосування процедур діагностичного та керуючого характеру реалізацію завдань оптимізації умов життєдіяльності військовослужбовців в інтересах ефективного виконання ними соціальних функцій, завдань військової діяльності та збереження їх психічного здоров’я. При цьому кожен із виділених видів професійної діяльності (якщо за критерій їх порівняння брати відношення до норми, що розглядається як бажаний, оптимальний стан об’єкту) виконує свою специфічну функцію:

- психодіагностика – вид діяльності з визначення актуального стану об’єкта вивчення з точки зору норми та прогнозування його майбутнього стану;

- психологічне консультування та просвіта – як діяльність, направлена на усвідомлення військовослужбовцями (членами їх родин) феноменологічних проявів норми в життєдіяльності людей та власній поведінці;

- психопрофілактика та психогігієна – як вплив на об’єкт, що знаходиться в нормальному стані, з метою попередити можливі наступні відхилення;

- психотерапія, психокорекція та психореабілітація – як психологічний вплив на об’єкт, що знаходиться в стані відхилення від норми, з метою повернення в нормальний стан [5].

Психодіагностика — комплекс заходів, які проводяться у військовому підрозділі (військовій частині) щодо виявлення, виміру, оцінки й опису індивідуально-психічних якостей особистості воїна. Вона проводиться з метою:

- прогнозу розвитку особистості воїна та її окремих виявів і
рис;

- пошуку найефективніших форм роботи з воїном;

- розроблення конкретних рекомендацій для воїна і посадових осіб щодо оптимізації наявних форм, методів і засобів навчання й виховання особового складу, режиму його життєдіяльності, якісного виконання ним бойових та інших завдань [6].

У залежності від об’єкту дослідження виокремлюють індивідуальну і групову психодіагностику, яка може розглядатися і як відносно самостійний вид діяльності, так і як один із етапів вирішення конкретного завдання. У зв’язку з цим, основними типами психодіагностичних ситуацій, як правило, виступають:
- ситуації, які пов’язані з заходами професійно-психологічного відбору і розподілу військовослужбовців по підрозділам та військовим спеціальностям, коли необхідно оцінити ступінь професійної придатності військовослужбовця;
- ситуації, які пов’язані з добровільним зверненням військовослужбовця щодо розв’язання їх психологічних проблем (ускладнень) та визначення шляхів їх подолання;
- ситуації, які пов’язані з атестуванням посадових осіб і спеціалістів, коли виявляються й оцінюються їх індивідуально-психічні якості на їх відповідність певній посаді;

- ситуації, пов’язані з виявленням психологічних детермінант, які сприяють скоєнню антисоціальних вчинків, злочинів, проступків і інших видів девіантної поведінки військовослужбовців;

- ситуації, пов’язані з необхідністю дослідження існуючих форм, методів і засобів бойової і психологічної підготовки з метою їх оптимізації в цілях підвищення ефективності військової діяльності і збереження психічного здоров’я військовослужбовців тощо [8].

Отримані психодіагностичні дані можуть використовуватися:

психологами у військовому підрозділі й частині;
іншими посадовими особами військового підрозділу і частини з метою оптимізації управлінської діяльності, поліпшення виховної роботи, підвищення ефективності бойової та інших видів діяльності особового складу;
іншими людьми (наприклад, родичами конкретного воїна);
особисто досліджуваними у процесі їхнього самопізнання, саморозвитку, самокорекції і само актуалізації [6].

В рамках перерахованих ситуацій використовуються всі організаційні підходи та емпіричні методи, що забезпечують отримання достовірної інформації [5].

Для отримання даних щодо індивідуально-психічних якостей особистості воїна можуть використовуватися різноманітні тести, обіжники, анкети, проективні й психофізіологічні методики, а також загальні методи психологічної науки (бесіда, спостереження, інтерв'ю, контент-аналіз). Найголовніша вимога до цих методик— це їх стандартність, надійність І валідність [6].

Психологічне консультування й освіта — це форма роботи психолога, яка передбачає з'ясування воїну (члену його родини) його особистісних та інших проблем, які його оточують в особистому житті, професійній діяльності й у спілкуванні з іншими воїнами, допомогу йому в їх усвідомленні, зняття у нього психічного напруження, підвищення компетентності та надання допомоги щодо ухвалення оптимального рішення щодо їх подолання, а також формування соціально доцільної поведінки [6].

Консультування здійснюється, як правило, в формі спеціально організованої бесіди психолога з клієнтом. Воно може також проводитися шляхом організації почти або телефонів довіри в рамках військової частини [3].

Психологічно орієнтована бесіда-консультаціявідрізняється від звичайної індивідуальної або групової бесіди наявністю психодіагностичного компонента, а також націленістю на глибший психологічний аналіз конкретної ситуації, яка для воїна або члена його родини має особистісний смисл і здійснює на них психотравмуючий вплив. Така консультація може відбутися за ініціативою як психолога, так і конкретного воїна, якому потрібна кваліфікована консультація психолога [6].

Консультування може бути індивідуальним або груповим [3].

Групове консультування проводиться з метою зниження у військових колективах загальної психологічної напруги, покращення міжособистісних взаємовідносин, оптимізації морально-психологічного клімату, підвищення згуртованості групи, покращення стилю керівництва, усунення небажаних емоційних станів або їх наслідків, підвищення ефективності виконання професійних завдань.

Завдання психолога – найти предмет взаємодії членів групи з урахуванням інтересів кожного них. Для його вирішення психолог повинен мати попередні дані про колектив – про тип відносин між членами групи, існуванні мікро груп, авторитетності лідерів та керівників колектива та ін.

В ході консультування вирішуються також завдання психологічної просвіти [5].

Психологічна просвітаспрямована насамперед на формування у військовослужбовців знань основних закономірностей функціонування й розвитку їхньої психіки, механізмів виникнення негативних психічних станів, формування і вдосконалення навичок і вмінь управлінської діяльності, а також на оволодіння простими і водночас ефективними методиками психічної саморегуляції, організації оптимальних форм взаємодії із соціальним оточенням.

Психологічна просвіта реалізується у системі гуманітарної та командирської підготовки, а також під час бесід, лекцій, здійснення тренінгів, групового психологічного консультування, заходів культурно-виховної і просвітницької роботи тощо [6].

До основних видів психологічної допомоги належать також психопрофілактика та психогігієна.

Психопрофілактика та психогігієна – це система психолого-педагогічних та організаційних заходів, що сприяють попередженню різноманітних психологічних проблем та направлені на збереження психічного здоров’я військовослужбовців, на створення нормальних умов для їх життєдіяльності.

Психопрофілактичні заходи проводяться психологом у тісному взаємозв’язку з іншими посадовими особами. В межах даного виду діяльності здійснюється:

виявлення та внесення на обліку військовослужбовців, схильних до девіантної поведінки, а також осіб з низьким рівнем нервово-психічної стійкості;
організація роботи кімнати психологічної розгрузки, в якій проводяться цикли бесід на психогігієнічні теми по збереженню нервово-психічного здоров’я;
навчання методам саморегуляції емоційно-вольових станів, спеціалізованим формам мобілізації на дії в екстремальних ситуаціях або процедурам відновлення психофізіологічних ресурсів;
визначення психогігієнічного мінімуму для військовослужбовців в різноманітних умовах службово-бойової діяльності;
психогігієнічна оцінка комфортності середовища, аналіз режиму труда та відпочинку;
прийом психологом військовослужбовців під час медичної диспансеризації, а також інші заходи [3].

На думку, Ягупова В.В. психопрофілактика і психогігієна передбачають:

виявлення та облік воїнів «груші ризику» та здійснення з
ними психологічно обґрунтованої, переважно профілактичної роботи;
організацію роботи Центрів психологічної та юридичної

консультації;

навчання воїнів прийомам саморегуляції власних емоційно-вольових станів) спеціалізованим методикам мобілізації емоцій та емоційно-вольової сфери до діяльності в екстремальних умовах, самовідновлення психофізіологічних ресурсів;
підготовку навчально-методичних і методичних рекомендацій щодо психологічної роботи у військовому середовищі;
обґрунтування і пропаганда психологічного мінімуму знань,
навичок і вмінь для військовослужбовців різних категорій;
психогігієнічну оцінку комфортності бойового і навчального середовища, аналіз режиму бойової діяльності та відпочинку особового складу, обґрунтування психологічних
рекомендацій для командирів і вихователів з метою оптимізації та забезпечення їх ефективності;
організацію спеціальних заходів психологічного розвантаження для окремих категорій особового складу і військових підрозділів;
прийом психологом воїнів під час медичної їх диспансеризації;
допомогу родинам військовослужбовців у подоланні кризових ситуацій у родинному житті, цілеспрямовану роботу з молодими родинами офіцерів, прапорщиків і військовослужбовців за контрактом щодо формування культури родинного життя тощо [6].

Психотерапія і психореабілітація — це такі форми психологічної роботи, які спрямовані на відновлення, вдосконалення та загартування духовної, психічної та фізичної сфер військовослужбовців (членів їхніх родин), їхнє особисте зростання, налагодження гармонійних взаємин із соціальним оточенням, послаблення дії психотравмуючих факторів, формування необхідних для військової служби якостей, оптимізацію морально-психологічного клімату у військових колективах.

У вузькому значенні поняття «психотерапія» означає лікування пацієнта за допомогою психологічних методів, засобів і форм впливу на нього, у широкому значенні — це надання психологічної допомоги здоровим пацієнтам у ситуаціях різного роду психологічних ускладнень, а також з метою поліпшення якості його життя. Відповідно, у психотерапії розрізняють медичний напрям, що охоплює лікування у медичних установах нервово-психічних, психосоматичних хвороб і розладів особистості воїна, і немедичний, який скерований на здорового воїна і спрямований на подолання його особистісних труднощів, допомогу в особистісному розвитку та само актуалізації.

Психотерапія здійснюється комплексним лікувальним вербальним і невербальним впливом на підсвідомість, свідомість, емоції, почуття, переконання воїна, коли він має певні психічні, нервові і психосоматичні захворювання. Цей вплив може бути спрямований не тільки на конкретного воїна, а й на інших, на соціальне оточення та життя в цілому. Адже психотерапевтична допомога може мати дві основні форми — індивідуальну (ґрунтується на індивідуальному консультуванні) і групову (базується на різних видах дискусій, ігор).

Відрізняють психотерапію клінічну (основні методи; гіпноз, автогенне тренування, навіювання, раціональна терапія) та особистісну (може бути індивідуальною і груповою).

Психореабілітація— це система медикопсихологічних, педагогічних і соціальних заходів, спрямованих на відбудову, корекцію або компенсацію порушених психічних функцій, станів, особистісного і соціального статусу хворого, а також тих осіб, які отримали психічну травму в результаті різної зміни соціальних відношень, умов життєдіяльності та in. Вона використовує форми і методи психотерапії та характеризується як діяльність, спрямована на відбудову психічних функцій і особистісного статусу особистості людини, у нашому випадку, як правило, військовослужбовця.

Таким чином, перелічені форми створюють систему, яка забезпечує оптимальне вирішення завдань ефективної життєдіяльності особистості військовослужбовця в інтересах його змістовної військової діяльності і збереження духовного, психічного і фізичного здоров'я [6].

Будь-яка з форм діяльності психолога (індивідуальна чи групова) складається з 3-х блоків-етапів: діагностичного (виявлення об’єктивного стану клієнта, групи), психологічного впливу та подальшого психологічного супроводу (виконання рекомендацій психолога самим клієнтом, іншими людьми та посадовими особами) [5].

Виділені види діяльності військового психолога відрізняються також по мірі їх стандартизації та відповідальності за прийняті рішення та наступні зміни в життєдіяльності людини. У цьому зв’язку найбільш стандартизованим видом діяльності є психодіагностика, а ступінь відповідальності психолога в плані участі в долі військовослужбовця, навпаки, буде зростати від психодіагностики до психотерапії та психокорекції.

Часові затрати на здійснення кожного з видів діяльності залежать від різних умов: від професійної кваліфікації психолога, завдань, які стоять перед військовою частиною, особливостей конкретного періоду в життєдіяльності військової частини, положення справ в підрозділах та ін [5].

Отже, реалізація основних завдань психологічної роботи та ефективне їх розв'язання залежить від основних напрямків цієї роботи, до яких, насамперед, належать: психодіагностика; психопрофілактика та психогігієна; психологічне консультування та освіта; психотерапія та психореабілітація.Кожен із виділених видів професійної діяльності (якщо за критерій їх порівняння брати відношення до норми, що розглядається як бажаний, оптимальний стан об’єкту) виконує свою специфічну функцію:

- психодіагностика – вид діяльності з визначення актуального стану об’єкта вивчення з точки зору норми та прогнозування його майбутнього стану;

- психологічне консультування та просвіта – як діяльність, направлена на усвідомлення військовослужбовцями (членами їх родин) феноменологічних проявів норми в життєдіяльності людей та власній поведінці;

- психопрофілактика та психогігієна – як вплив на об’єкт, що знаходиться в нормальному стані, з метою попередити можливі наступні відхилення;

- психотерапія, психокорекція та психореабілітація – як психологічний вплив на об’єкт, що знаходиться в стані відхилення від норми, з метою повернення в нормальний стан.

Перелічені види діяльності створюють систему, яка забезпечує оптимальне вирішення завдань ефективної життєдіяльності особистості військовослужбовця в інтересах його змістовної військової діяльності і збереження духовного, психічного і фізичного здоров'я

РОЗДІЛ 2

ПЛАН РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ

2.1. Перспективний план роботи психологічної служби військової частини на рік.

Річні завдання психологічної служби військової частини:

Забезпечити діагностику індивідуально-психічних якостей, соціально-психологічних явищ, що мають місце у військових коллективах.
Просвітницька робота з батьками, посадовими особоми та військовослужбовцями шляхом проведення лекцій, консультацій, які сприятимуть підвищенню психологічної культури.
Підвищити рівень знань з питань уникнення та вирішення психологічних труднощів, особистих проблем, кризових ситуацій та неадаптивних способів поведінки.
Максимально сприяти підвищенню ефективності діяльності військовослужбовців, підтримкм їх психологічної стійкості та морально-психологічного стану за допомогою корекційно-ровивальних занять, бесід, лекцій тощо.

ПСИХОДІАГНОСТИКА
З ким проводиться	Зміст та мета діяльності	Методичний інструментарій	Термін проведення
Військовослужбовці, посадові особи	Вивчення індивідуально-психічних особливостей, психологічного та емоційного стану	Опитувальник Кеттелла (16-PF), Характерологічний опитувальник Леонгарда, Самооцінка психічних станів (Айзенк)"Самооцінка емоційних станів" (А. Уессман і Д. Рікс).	Протягом року, за запитом
Військовослужбовці	Діагностика та прогноз індивідуально-психічних якостей військовослужбовців, оцінка адаптаційних можливостей та виявлення осіб з ознаками нервово-психічної нестійкості, схильністю до різноманітним формам девіантної поведінки з метою подальшого розподілу молодих воїнів (призовників) за спеціальностями, посадами і підрозділами для забезпечення відповідності особистісних, психічних та інших якостей військових спеціалістів вимогам їхньої військово-професійної діяльності. Визначення типових способів реагування на конфліктну ситуацію	Формула темпераменту (за А. Бєловим), Опитувальник Айзенка, Оцінка комунікативних та організаторських здібностей (за Б. Федоришиним), Методика діагностики схильності до девіантної поведінки (А. Н. Орел), Опитувальник порушень психічної адаптації, розроблений А.І. Скорик та Л.С. Свердловим. Методика «Адаптивність», Опитувальник Томаса	2 рази на рік при прибутті молодого поповнення
Військовослужбовці	Соціально-психологічне обстеження молодого поповнення. Оцінка сумісності, згуртованості воїнів, характеру міжособистісних взаємин.	Соціометрія	2 рази на рік (травень, листопад) -
Військовослужбовці	Діагностика суїцидальної поведінки і суїцидального ризику. Визначення ступеня суїцидального ризику.	Опитувальник Баса-Даркі Тест Ч. Спілбергера	2 рази на рік при прибутті молодого поповнення (червень, грудень), за запитом
Посадові особи	Виявлення стану емоційного та професійного вигорання у працівників.	Методика діагностики рівня "емоційного вигорання" В. В. Бойко.	Жовтень
Посадові особи	Діагностика існуючого психологічного клімату в колективі.		Грудень
ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ
Військовослужбовці, посадові особи, сім’ї військовослужбовців та керівництва	Консультування з питань психологічних труднощів, особистих проблем, кризових ситуацій та неадаптивних способів поведінки.	Бесіда та спеціальні методи консультування	Протягом року на запит
Військовослужбовці	Консультування з питань суїцидальної поведінки і суїцидального ризику. Робота з особами, у яких виявлені ознаки нервово-психічної нестійкості та ускладнення процесу адаптації до військової служби.	Бесіда	протягом року
ПСИХОЛОГІЧНА ПРОСВІТА
Військовослужбовці, посадові особи, батьки.	Підвищення психологічних знань	Оформлення змінних тематичних стендів по актуальним проблемам соціальної, вікової та педагогічної психології.	Протягом року
Військовослужбовці	Надання психологічних знань та підвищення психологічної культури	Лекція на тему: «Основні закономірності та умови сприятливого психічного розвитку людини»	Квітень
Керівництво	Рекомендації щодо організації оптимальних форм взаємодії із військовим колективом.	Лекція за результатами діагностики молодого поповнення	2 рази на рік (червень/грудень)
Посадові особи та офіцери підрозділів	Інструктивно-методичне заняття щодо визначення ознаків прояву нервово-психічної нестійкості в спілкуванні, поведінці, діяльності, зовнішньому вигляді військовослужбовців.	Бесіда Лекція на тему: «Суть та ознаки прояву НПН нестійкості в спілкуванні, поведінці, діяльності, зовнішньому вигляді військовослужбовців»	2 рази на рік, з прибуттям молодого поповнення в частину
ПСИХОПРОФІЛАКТИКА ТА ПСИХОГІГІЄНА
Військовослужбовці, керівництво	Організація роботи кімнати психологічної розгрузки, в якій проводитиметься цикл бесід на психологічні теми по збереженню нервово-психічного здоров’я	Бесіда	Протягом року
Військовослужбовці	Оволодіння простими і водночас ефективними методиками психічної саморегуляції емоційно-вольових станів, процедурами відновлення психофізіологічних ресурсів.	Тренінг	2 рази на рік (червень, грудень)
Посадові особи	Профілактика синдрому професійного вигорання.	Лекція: «Методи уникнення емоційного та професійного вигорання»	Січень
Військовослужбовці	Психологічне забезпечення військовослужбовців з питань адаптації до військової частини	Метод бесіди	2 рази на рік (травень, листопад)
ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ
Військовослужбовці, що отримали незначні психологічні травми	Виявлення та розв’язання конфліктів, що виникають у військовослужбовців в адаптаційний період. Оволодіння найдоступнішими прийомами емоційно-вольової саморегуляції	Різноманітні техніки в залежності від індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців	За запитом протягом року
Військовослужбовці, посадові особи, що отримали психологічні травми	Надання військовому допомоги щодо відновлення оптимального для продовження професійної діяльності психічного здоров’я.	Різноманітні психотерапевтичні техніки.	За запитом протягом року

ВИСНОВКИ
Психологічна робота у військовій частині й підрозділі спрямована на оптимізацію психологічних умов життєдіяльності особового складу, які сприяють підвищенню ефективності функціонування психіки військовослужбовців і протікання різноманітних соціально-психологічних явищ військового колективу під час виконання специфічних задач військової діяльності.

Конкретне, цілеспрямоване планування є невід'ємною складовою частиною психологічної роботи, оскільки дозволяє визначити основні напрямки діяльності, забезпечити послідовність дій всіх суб’єктів та посадових осіб психологічної роботи. Мета направляє діяльність, змушує в процесі роботи порівнювати отримані результати з поставленими завданнями і вносити необхідні корективи. Планування психологічної роботи здійснюється на основі вказівок і розпоряджень командира військової частини, вищестоящих органів виховної роботи, виходячи з конкретної обстановки.

Реалізація конкретних завдань здійснюється суб’єктами психологічної роботи. У військовій частині до суб’єктів психологічної роботи відноситься досить широке коло осіб та органів керівництва, що в тій чи іншій мірі мають психологічний вплив на військовослужбовців. Такими, зокрема, є командири, штаби, органи виховної роботи, медична служба, військовослужбовці, військові колективи, громадські організації. Від узгодженості їх дій багато в чому залежить ефективність психологічної роботи в цілому.

Реалізація основних завдань психологічної роботи та ефективне їх розв'язання залежить від основних напрямків цієї роботи, до яких, насамперед, належать: психодіагностика; психопрофілактика та психогігієна; психологічне консультування та освіта; психотерапія та психореабілітація.Кожен із виділених видів професійної діяльності (якщо за критерій їх порівняння брати відношення до норми, що розглядається як бажаний, оптимальний стан об’єкту) виконує свою специфічну функцію.

Перелічені види діяльності створюють систему, яка забезпечує оптимальне вирішення завдань ефективної життєдіяльності особистості військовослужбовця в інтересах його змістовної військової діяльності і збереження духовного, психічного і фізичного здоров'я

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Абдурахманов Р.А. Военная психология: методология, теорія, практика. Учебно-методическое пособие. – М.: Военный університет, 1996.
Базаров Т.Ю., Иванова Е.М., Климов Е.А., Кузнецова А.С., Носкова О.Г. Психология как профессия. - Факультет психологии МГУ им. М.В. Ломоносова.
Караяни А. Г., Сыромятников И. В. Прикладная военная психология. - СПб.: Питер, 2006. - 480 с.
Легка Л.М., Семенча Л.Г. Організація діяльності психологічних служб.- М.: Львів, 2009. - 376 с.
Сыромятников И.В. Организация психологической работы в воинской части в мирное время: Учебное пособие. - М.: ВУ, 2000. - 152 с.
Ягупов В. Військова психологія: Підручник. - Київ: Тандем, 2004. - 656с.
Ягупов В.В. Військова і соціальна психологія: Навчальний посібник. - Київ: РВЦ «Київський університет», 1999.
Ягупов В.В. Морально-психологічне забезпечення: Курс лекцій. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2002.

скачати