РОЗДIЛ I. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ОПТИМІЗМУ ТА ПЕСИМІЗМУ
Дослідження оптимізму та песимізму у сучасній психології
У сучасній психологічній зарубіжній літературі дослідники виокремлюють два основних підходи до вивчення оптимізму й песимізму: дослідження диспозиційного оптимізму (Ч. Карвера,М. Шейера та ін.) і дослідження оптимізму як атрибутивного стилю(М. Селігмана, К. Петерсона та ін.). Перший з цих підходів під оптимізмом/песимізмом розуміє широке, дифузне почуття впевненості (оптимізм) чи сумнівів (песимізм), пов’язане з узагальненими, такими, що стосуються різних сфер життя, позитивними чи негативними очікуваннями. Другий – особливості атрибутивного стилю особистості, який відображує уявлення людини про причини подій, які з нею відбуваються, і можливості їх контролю. Основними параметрами стилю атрибуції вважаються постійність, широта та персоналізація. Ці підходи мають досить багато спільних положень, що відображають близькі теоретико-методологічні підстави, і можуть розглядатися в рамках позитивної психології як близькі та взаємодоповнюючі напрями.
Історія досліджень та основні підходи до розуміння оптимізму та песимізму у психології
У сучасні зарубіжній літературі з психології можна виокремити два підходи до вивчення оптимізму: 1) дослідження диспозиційного оптимізму (Ч. Карвер, М. Шейєр та ін.); 2) Дослідження оптимізму як атрибутивного стилю (М. Селігман, К. Петерсон та ін.). Обидва напрями однаково відомі за кордоном і дуже добре представлені у різноманітній літературі з позитивної психології. Вони мають чимало спільних положень, які відображають близькі їм обом теоретико-методологічні основи і які можна розглядати у рамках позитивної психології як споріднені і взаємодоповнюючі. Так, К. Петерсон наголошує на тому, що обидва підходи зазвичай розглядають і описують оптимізм переважно у когнітивних категоріях структури і процесу, таких як мета, уявлення, цінності, очікування, казуальна атрибуція тощо. Проте на його думку, оптимізм не зводиться лише до когнітивних категорій, і , якщо ігнорувати його емоційну складову, то неможливо пояснити факт мотиваційного значення оптимізму та його істотного впливу на поведінку людей.
Диспозиційний оптимізм Ч. Карвера, М. Шейєра має основну ідею про те, що поведінка будується навколо певної мети і спрямована на досягнення поставленої мети. Другий елемент моделі – це очікування, які виявляються в почуттях, упевненості або сумнівах стосовно досягнення своєї мети. Згідно з цим підходом, оптимістами були ті, хто схильний очікувати позитивного від майбутнього. Дослідники виокремлюють поняття диспозиційного оптимізму, визнаючи його як особистісний фактор, який відображає установки щодо майбутніх можливостей та очікуваних індивидом сприятливого результату майбутніх подій.
Оптимізм як елемент атрибутивног остилю М. Селігман, К. Петерсон розглядають у залежності від того, наскільки гнучкою або ригідною є здатність людини пояснити те, що відбувається, за допомогою власного досвіду та настанов. Людей, які використовують позитивний стиль атрибуції, дослідник класифікує як оптимістів.
Інші збіги між диспозиційним та атрибутивним підходами визначаються тим, що вони поділяють спільні положення позитивної психології, які спонукають дослідників беззастережно приймати тезу про оптимізм як позитивний феномен, а песимізм як негативний. Однак у відповідь на монополію позитивного руху в дослідженнях оптимізму і песимізму в останньому десятилітті складається особливий, досі не надто відомий напрям досліджень, у рамках якого розглядають позитивні аспекти песимізму і критикуютьперебільшення чеснот оптимістичного мислення. Одним із найяскравіших виступів у межах зазначеного підходу стала стаття B. Held під назвою «Тиранія позитивного ставлення в Америці: спостереження і роздуми», в якій вона підважує безумовну цінність оптимізму і позитивного ставлення до світу.
На основі аналізу літератури, широкомаштабним визначенням оптимізму у психології може бути таке: Оптимізм – це настрій або ставлення, пов’язане з очікуванням соціального або матеріального майбутнього, що є соціально бажаним для індивіда, з метою отримати у результаті його реалізації, користь і задоволення. У зв’язку з цим Л. Тайгер розрізняє великпий і малий оптимізм. Великий оптимізм пов’язаний із очікуванням успіху у важливих загальних справах і зумовлений культурними й еволюційними чинниками, а малий – з очікуванням індивідом успіху і переживанням успішності за конкретних життєвих ситуацій. Тож оптимізм можна розгладати як стратегію адаптації та чинник мотивації. Він дає надію на те, що будь-які плани є досяжними.
Оптимізм та песимізм як атрибутивні стилі
Теорія атрибуції визнає важливість ситуативних факторів у формуванні причинних атрибуцій. Наприклад, коли подія оцінюється позитивно або вона не узгоджується з соціальними нормами, люди схильні атрибутувати її до більш особистих факторів. Коли подія узгоджується з минулими подіями, існує сильна тенденція атрибутувати її до причин, які зберігаються протягом часу.
Значний внесок у розробку психологічного змісту оптимізму і песимізму привнесла теорія вивченої безпорадності М.Селігмана і його послідовників (Л.Абрамсон, Дж.Тісдейл і ін.). М.Селігман і К.Петерсон пов'язують оптимізм і песимізм з атрибутивним стилем суб'єкта. Відповідно до даної концепції, в процесі життя у людини складається певна стійка манера пояснювати причини того, що відбувається, і коли він стикається з тими чи іншими результатами діяльності, він приписує їм причини в відповідності зі сформованим стилем атрибуції. Для розкриття понять «оптимізм» і «песимізм» з позицій цього підходу необхідно звернутися до опису складових атрибуції.
Виділяються три параметри атрибуції для життєвих подій:
Персоналізація (внутрішній - зовнішній);
Стійкість (постійний - непостійний);
Генералізація (глобальний - приватний).
Внутрішня атрибуція описує причину подій в поняттях, що зсилаються на себе; зовнішня атрибуція пояснює причину факторами, які лежать зовні. Атрибуція сталості описує причини подій як постійні та довготривалі; атрибуція мінливості характеризує причину як тимчасову. Глобальна атрибуція пояснює причину подій узагальнюючими термінами, які охоплюють безліч ситуацій; приватна атрибуція - обмежують термінами. Різні поєднання названих параметрів формують атрибутивний стиль людини. У зв'язку з цим автори теорії виділяють такі стилі, як оптимістичний і песимістичний.
Людина з оптимістичним атрибутивним стилем вірить, що неприємності тимчасові (атрибуція мінливості для негативних подій), відбуваються тільки в одній сфері життя (приватна атрибуція для негативних подій), причиною неприємностей є зовнішні обставини (зовнішня атрибуція для негативних подій). Хороші події для нього мають постійний характер (атрибуція сталості для позитивних подій), відбуваються в різних сферах життя (глобальна атрибуція для позитивних подій), а їх причина лежить в ньому самому (внутрішня атрибуція для позитивних подій, що відбуваються з ним самим).
Людина, яка має песимістичний атрибутивний стиль, вважає, що неприємності будуть тривати вічно (атрибуція сталості для негативних подій), вони відбуваються в усіх сферах життя (глобальна атрибуція для негативних подій), він/вона звинувачує себе в неприємності (внутрішня атрибуція для негативних подій). Гарне для суб'єкта з песимістичним стилем атрибуції тимчасово (атрибуція мінливості для позитивних подій), трапляється тільки в обмеженій області його життя (приватна атрибуція для позитивних подій) та відбувається завдяки збігу обставин (зовнішня атрибуція для позитивних подій).
Як уточнює М.Селігман, визначальною рисою песимістів є їх віра в те, що невдачі будуть тривати довго та знищать все, що б вони не робили, винні в них вони самі. Оптимісти ж, коли на них звалюються аналогічні удари долі, відносяться до своїх невдач прямо протилежним чином. Вони вірять, що поразка носить тимчасовий характер, що його причини маєть разову властивість, і не вони в цьому винні, а обставини, невезіння або інші люди. Поразка не здатна зламати їх.
З цього опису легко зрозуміти, що згідно з уявленнями М. Селігмана та К. Петерсона, в основі оптимізму-песимізму лежать різні атрибутивні стилі, зміст кожного з них являє собою специфічне поєднання трьох, уже відзначених вище, параметрів атрибуції: стабільності, локалізації та глобальності.
Диспозиційний оптимізм
Суть даного підходу полягає в тому, що оптимізм розглядається як узагальнені позитивні очікування індивіда, які можна в більшій чи меншій мірі розповсюдити на все його життя. Цей конструкт можна також називати диспозиційним оптимізмом. Песимізм є протилежним полюсом оптимізму і описує негативні узагальнені очікування індивіда щодо майбутнього.
Як вказують автори концепції, конструкти оптимізму і песимізму пов'язані з століттями народної мудрості. Психологічне наповнення цих понять М.Ф.Шейер і Ч.С.Карвер описують через теорію мотивації, основна ідея якої, полягає в тому, що поведінка направлена на досягнення бажаних цілей. Цілі - це дії, кінцеві стани або значення, які людина сприймає або як бажані, або як небажані. Люди намагаються вибудовувати свою поведінку відповідно з бажанимм результатами і намагаються триматися подалі від того, що вважають небажаним. Таким чином, якщо цілі недостатньо вагомі то ніякі дії не виконуються.
Наступна основна ідея залежить в протиріччі почуття впевненості і сумніву в досягненні цілі. Якщо особі не вистачає впевненості, то це також буде викликати відсутність дій. Тільки якщо у людини достатньо впевненості, вона робить цілеспрямовані зусилля. Ці ідеї ставляться до оптимізму і песимізму. На цих принципах будується прогнозування поведінки оптимістів і песимістів.
М.Ф.Шейер, Ч.С.Карвер і М.Бріджес зазначають, що оптимісти, які вибирають більш ефективні копінг-стратегії, ніж песимісти, в результаті більш успішно справляються з проблемами, песимісти ж частіше стикаються з невдачами, і очікування які збулися підкріплюють оптимізм перших і песимізм других. Виникає замкнуте коло.
Таким чином, Ч.С.Карвер і М.Ф.Шейер визначають діспозіціонний оптимізм і песимізм через особливості очікувань людини. Оптимістами, з їх точки зору, можна назвати людей, які схильні дотримуватися позитивних очікувань щодо майбутнього, песимісти, відповідно, більш схильні до негативних очікувань.
Вплив оптимізму та песимізму на різні сфери життя.
Позитивні та негативні сторони песимізму та оптимізму
Песимізм – це не тільки негативне мислення. Наука про особистість довела, що він передбачає також акцент на результатах, тобто на тому, яких подій ви очікуєте в майбутньому. Якщо оптимісти вважають більш імовірними позитивні наслідки, то песимісти з більшою ймовірністю очікують негативних результатів.
Існує особливий тип песимізму, захисний песимізм, який виводить негативне мислення на новий рівень і використовує його як засіб для досягнення цілей. Дослідження підтвердили, що такий тип мислення не тільки допомагає досягти успіху, але також приносить ряд несподіваних бонусів. Втім, інша форма песимізму, що припускає лише звинувачення себе в поганих результатах, має набагато менше позитивних наслідків.
Песиміст – це той, хто постійно очікує від світу чогось поганого та підніжок. І в цьому таїться його сила. Справжній песиміст завжди пам’ятає, скільки не сподівайся на вдалий результат подій, імовірність невдалого результату набагато вище, і, щоб мінімізувати збиток, слід, сподіваючись на краще, завжди готуватися до гіршого.
Тому песимісту, який прагне до самовдосконалення, необов’язково намагатися змінити погляд на життя – іноді достатньо розвинути свої сильні сторони (передбачення неприємностей і підготовку до них) і навчитися справлятися з негативними.
За твердженням психологів, найчастіше невдачі в справах терплять люди з негативним настроєм. Саме він прирікає на провал майже всі їхні починання. Постійне відчуття тривоги, пригнічений стан психіки рано чи пізно призводять до депресії. Негативний настрій піддає серйозному випробуванню серцево судинну систему, адже при стресі в організм викидається підвищена доза гормону кортизол, який підвищує в’язкість крові. Це служить передумовою до розвитку інсультів, інфарктів, тромбозів. Відмовитися від шкідливих звичок або перейти до здорового способу життя песимісту теж складніше.
Позбувшись від образ, фобій, нервозності і страхів, ви придбаєте впевненість в собі. Позитивно мислити, не означає не помічати труднощів. Необхідно вчитися осмислювати, переживати і справлятися з життєвими негараздами. Оптимізм або песимізм не дається нам з народження, це вибір кожного. Значить і переглянути його теж в наших силах.
Оптимізм – це дуже корисна річ, яка допомагає легше сприймати перепони долі та простіше дивитися на те, що відбувається навколо. Але деколи установка «все буде добре» може заважати вам досягати цілей та гратиме проти вас.
Бізнес-коучі переконують, що позитивне мислення – це запорука успіху у всіх починаннях. За їх словами, саме негативні думки та сумніви заважають вам досягати вершин у своїх проєктах. Без оптимізму не розпочинав свою діяльність жоден бізнесмен, адже для власної справи потрібно ризикнути, а це можуть зробити лише ті, хто переконаний, що попереду на нього чекає успіх.
Саме позитивне мислення спонукає людей бути наполегливими і стукати у закриті двері, адже вони впевненні в успіху своїх дій. З вірою у краще ми завзятіше беремося за найскладніші справи, позитивне закінчення проблем дає сили з легкістю долати усі перешкоди. До того ж оптимістам властива неймовірна віра у себе, тому частіше в житті досягти вершин вдається саме їм.
Позитивне мислення останнім часом здобуло неабияку популярність. На різноманітних тренінгах людей вчать не вірити своїм страхам та посміхатися назустріч смерті – і ви обов’язково отримаєте бажане, адже вдача посміхається лише тим, хто мислить позитивно. Але емоції, які ви пригнічуєте оптимізмом, можуть бути корисними.
Насправді, дуже часто позитивний настрій може допомогти подолати хворобу, розв’язати проблему чи успішно скласти іспит. А от коли справа доходить до виконання робочих завдань – оптимізм нерідко стає негативною рисою.
Чому оптимізм корисний для здоров’я
Оптимістичне мислення зв’язують з найнижчим рінем гормону стресу який називається кортизолом. Вплив оптимізму на здоров’я людини – це ще один з вагомих прикладів, який доводить те, що людину треба розглядати як цілісну систему, а не турбуватись лише про свої органи.
Чим більший оптимістичний настрій у людини тим краще її здоров’я. Респонденти які більш завсе позитивно відповідали на питання що до майбутніх перспектив, тим кращий фізичний стан здоров’я вони мали. Такой оптимістичне мислення після травм або операцій може допомогти людині набагато швидше одужати, на відміну від песимістичного мислення.
Люди які досліджували вплив оптимізму на людей виявили кореляцію оптимізму, що сприяє більшій ефективності у внизначенні цілей, у подоланні труднощів та кращими навичками які допомагають долати ці труднощі. Тому не має сенсу дивуватись, що згідно з результатами цих досліджень, оптимістам легше досягти вершин у навчанні, роботі, спорті або ж політиці.
На відміну від оптимізму, песимізм який сприяє негативним емоціям, депресії, тривожності і може вплинути на людину у вигляді соціальних факторів (наприклад, самотність), люди пов’язують з вищим ризиком серцево-судиенних хвороб та ін.
Якщо допустити те, що причинно-наслідковий зв’язок працює навпаки і все діло в тому, що більш здорові люди схильні помічати більше хорошого довкола та мають позитивніше бачення майбутнього. Але дослідники кажуть, що діагноз не має вирішального впливу на ставлення людини до свого життя.
Посянення що оптимізм спияє хорошому впливу на здоров’я людини пов’язане з її звичками. Деякі дослідження зазначають, що оптимісти частіше займаються спортом, більше дотримуються рекомендацій від лікарів, частіше живуть у парах та рідше курять ніж песимісти. Це значить те що оптимісти можуть пишатись своїм хорощим станом свого здоров’я, та більшою тривалістю життя, скоріше тому, що вони ведуть здоровий спосіб життя та будують міцні соціальні зв’язки. Хоча, оптимізм не завжди властивий людям, які ведуть здоровий образ життя.
Оптимісти як правило завжди чекають позитивного результату, навіть якщо у них справи йдуть дуже погано, і ця впевненість у своїй справі породжує собою позитивний комплекс емоцій. А песимісти у свою чергу, очікують навпаки поганих результатів або сумніваються в можливому успіху, що підвищює негативні емоції, такі як: тривога, сум, страх, розчарування та почуття провини.
Експеримент який провела аспірантка М. Вісінтейнер на мишах та щурах вдалось досить переконливо довести, що стан безпорадності, який притаманний песимістичній людині, суттєво знижує ймовірність вижити при ракових захворюваннях. Був ще один цікавий результат експериментів, який полягав у тому, що на імунітет та опірність до ракових захворювань у щюрів впливав їх пережитий досвід беспорадності у дитинстві. Мартін Селігман, аналізуючи ці дані, зробив висновок, що набута безпорадність не тільки впливає на поведінку, а ще й діє на клінічному рівні, яка робить імунну систему більш пасивною, що призводить до різних хвороб. Позитивний же вплив оптимізму на здоров’я полягає в тому, що оптимізм запобігає розвитку безпорадності і, відповідно, підтримує працездатність імунної системи.
Захисний песимізм
Захисний песимізм розглядається як специфічна когнітивна стратегія, пов'язана з підтриманням нереалістично низьких очікувань, незважаючи на цілком благополучний минулий досвід досягнень. люди з захисним песимізмом схильні до тривоги і занепокоєння з приводу своїх можливостей контролювати ситуацію, вони фокусують свою увагу на труднощах і можливості негативного результату, розглядаючи навіть малоймовірні можливості розвитку ситуації. Захисний песимізм протиставляється стратегічного оптимізму, який виражається у висуванні високих очікувань і підтримці оптимістичних ілюзій без найменших роздумів з приводу їх реалістичності.
Цікаво, що, згідно з результатами досліджень, стратегія захисних песимістів не приводить у них до самореализующихся негативним пророцтвам і не викликає зниження наполегливості, на відміну від людей з «Чистим», диспозиційним песимізмом. Захисні песимісти присвячують чимало зусиль тим справам і завданням, які представляють для них цінність, анітрохи не поступаючись в наполегливості оптимістам. Більш того, завдяки використанню такої стратегії, захисні песимісти виявляються більш захищеними від розчарування в ситуації і, в той же час, не схильні, на відміну від стратегічних оптимістів, знімати з себе відповідальність за проблеми з допомогою екстернальних атрибуцій.
Узагальнюючи дані різних досліджень, J. Norem і C. Chang роблять висновок, що люди з захисним песимізмом показують, в цілому, такий же рівень досягнень як і оптимісти, причому, і ті і інші знижують ефективність діяльності і відчувають відносно велику тривогу, якщо змушені відмовитися від бажаної ними стратегії. Наприклад, в одному з досліджень було показано, що, вирішуючи арифметичні задачі в лабораторному експерименті або реалізуючи свої особисті цілі в звичайному житті, захисні песимісти досягають найкращих результатів, орієнтуючись на можливий негативний результат. Стратегічні оптимісти, навпаки, успішно діють лише тоді, коли уникають роздумів про негативні наслідки, і показують значне зниження продуктивності діяльності, якщо все ж починають про це замислюватися. Аналогічно, в грі в дартс захисні песимісти досягають великих успіхів, коли думають про можливі помилки, ніж в тому випадку, якщо вони свідомо уникають думок про невдачу і уявляють собі релаксаційні образи. У той же час для оптимістів виявлено протилежне співвідношення.
Разом з тим, розглядаючи замість ефективної діяльності, суб'єктивні переживання, на підставі тих же досліджень можна констатувати, що для стратегічних оптимістів характерна велика задоволеність результатами і більш позитивний настрій. Однак з цього факту не слід робити висновок про те, що песимісти більш нещасні і потребують допомоги. Спроби підбадьорити і надихнути захисних песимістів не призводять до більшої задоволеності своїми досягненнями. Мабуть, справа в тому, що стратегія захисного песимізму, властива переважно досить тривожним людям, виконує компенсаторну функцію, допомагаючи їм приборкати тривогу і нівелювати її негативний вплив на поведінку і діяльність. Цим можна пояснити парадоксальні факти, що показують, що успішність діяльності захисних песимістів знижується, а тривога зростає, якщо їх негативні очікування, передчуття і роздуми змінюються оптимістичними прогнозами, позитивним мисленням і хорошим настроєм.
Зважуючи переваги і недоліки захисного песимізму, необхідно визнати, що це досить ефективна стратегія подолання з тривоги, незважаючи на її деякі витрати. Як показують клінічні дані, люди з захисним песимізмом в порівнянні з оптимістами мають дещо вищий рівень симптомів, пов'язаних з очікуваннями, таких як занепокоєння, безсоння, безнадійність, і більший рівень стресу і незадоволеності життям і депресії, хоча і істотно менший по відношенню до диспозиційних песимістів. Захисний песимізм показує зворотний зв'язок з рівнем самооцінки і загальної самоефективності, а також прямий зв'язок з екстернальністю. Хоча зіставлення з оптимістами за цими показниками свідчать не на користь захисного песимізму, застосування такої стратегії допомагає більш успішно справлятися з тривогою. Порівнюючи дві групи студентів з рівним рівнем тривожності, що використовують і не використовують діспозіціонний песимізм в лонгітюдному дослідженні, J. Norem виявила, що діспозіційні песимісти характеризуються більш високими академічними досягненнями, великим зростанням задоволеності і самооцінки в ході навчання. Вони з великим успіхом формують дружні зв'язки і досягають своїх особистих цілей, ніж тривожні студенти, які не використовують такої стратегії.
Таким чином, захисний песимізм, очевидно, виступає як досить ефективна когнітивна стратегія подолання тривоги. Негативні емоційні переживання, властиві захисним песимістам скоріше за все не є наслідком їх стратегії, а, навпаки, ту мету, проти якої вона спрямована. І той факт, що вираженість таких переживань у захисних песимістів набагато нижче ніж, у діспозіціонних песимістів, говорить про корисність такої стратегії.
Незважаючи на те, що захисним песимістам так і не вдається повністю подолати песимістичні переживання і досягти рівня задоволеності, характерного для оптимістів, вони отримують в обмін важливі переваги, як перед диспозиційними песимістами, так і перед оптимістами. Захисні оптимісти більш реалістичні, ніж оптимісти, тому їх оцінки своїх можливостей і ймовірності невдачі набагато ближче до істини. По цій причині, люди, які використовують таку стратегію, менш схильні до необгрунтованого ризику, вони рідше потрапляють в ситуацію неуспіху, а, потрапивши в неї, відчувають менш інтенсивні негативні емоції і легше з ними справляються.
Підводячи підсумок, слід зазначити, що, незважаючи на недостатність і попередній характер даних про природу і функції захисного песимізму, їх соціальну значимість неможливо переоцінити. Завдяки дослідженням захисного песимізму стало ясно, що категоричні і спрощені висновки з традиційних досліджень діспозіціонного оптимізму і оптимістичного мислення, що свідчать про їх беззаперечні переваги, не можна визнати остаточними. Звернувши увагу на непомічені раніше позитивні аспекти песимізму і його різні типи, вчені розкривають нові грані цієї проблеми, допомагаючи практичним психологам усвідомити неможливість «лікування» всіх людей без урахування їх індивідуальних особливостей «пігулками» оптимізму і позитивного мислення.
1 2 3 4