Ім'я файлу: тема 9 долыкарська допомога. Ковальчук А.А.docx
Розширення: docx
Розмір: 32кб.
Дата: 27.04.2020
скачати

Опрацювати тему згідно плану

1. Характеристика стенокардії, інфаркту міокарда. Надання допомоги.

2. Ознаки, надання допомоги при гіпертонічному кризові.

3. Прояви гострої судинної недостатності.

4. Причини, ознаки, долікарська медична допомога при бронхіальній астмі.

5. Причини, прояви, диф. діагностика легеневої кровотечі.

  1. Характеристика стенокардії, інфаркту міокарда. Надання допомоги.

Стенокарді́я (застаріле грудна жаба (angina pectoris)) — захворювання, симптомами якого є напади раптового болю (ангінозний біль) в грудях внаслідок гострої недостатності кровопостачання міокарду — клінічна форма ішемічної хвороби серця.

Стенокардія — напади болю стискаючого характеру, в ділянці серця і за грудиною, які можуть передаватися в ліву руку, лопатку, шию. В основі стенокардії також лежить гостре порушення живлення серцевого м'яза внаслідок спазму і склерозу її артерій.

Головною відмінною ознакою стабільної стенокардії є стереотипний характер больових нападів. Біль при стабільній класичній формі стенокардії з'являється у зв'язку з фізичними зусиллями, емоційною напругою, чинниками довкілля, хоча іноді і може виникати без якої-небудь очевидної причини (стенокардія спокою).

Найчастіша причина розвитку стенокардії — атеросклероз коронарних артерій. Значно рідше стенокардія виникає при інфекційних і інфекційно-алергічних ураженнях. Провокують напади стенокардії емоційна і фізична напруга.

Хвороба протікає хронічно. Напади можуть бути рідкими. Напад продовжується 15-20 хвилин. Іноді може тривати довше. Якщо біль не зникає протягом 20 хвилин, то вже можна підозрювати розвиток гострого інфаркту міокарду. У хворих, тривало страждаючих стенокардією, розвивається кардіосклероз, порушується серцевий ритм, з'являються симптоми недостатності серця.

Класифікація:

  • Стенокардія напруги

    • Така, що виникла вперше

    • Стабільна

    • Прогресуюча

  • Спонтанна

Перша допомога при нападі стенокардії

Якщо біль виникає під час фізичного навантаження або під час ходьби – негайно припинити навантаження, зупинитися і сісти.

Якщо біль виникає у спокої, в положенні лежачи – відразу ж сісти з опущеними ногами. Відкрити вікно, розстебнути одяг, забезпечити доступ свіжого повітря. Прийняти 1 пігулку нітрогліцерину під язик або спорскати під язик 1 дозу нітромінту. За відсутності ефекту прийняти вказані препарати повторно (нітрогліцерин в пігулках з інтервалом в 3 хвилини, нітромінт через 1 хвилину) не більше 3-х разів. У разі появи головних болів на прийом нітрогліцерину слід поєднувати їх прийом з аналгетиками: анальгін, баралгін, седалгин та іншими.

Якщо біль триває понад 20 хвилин і не проходить після 3-разового прийому нітрогліцерину – негайно викликати лікаря швидкої медичної допомоги, при цьому до прибуття швидкої допомоги розжувати 0,25 г ацетилсаліцилової кислоти (аспірину). При підвищеному артеріальному тиску – прийом всередину або під язик 0,15 міліграм клофеліну або іншого швидкодіючого гіпотензивного препарату в необхідній дозі. При серцебитті понад 110 на хвилину і відсутності протипоказань прийняти 10 – 20 міліграм анаприліну всередину або під язик.

Хворий повинен знати про те, що якщо біль супроводжується різкою слабкістю, блідістю, холодним потім, запамороченням, це можуть бути ознаки зниження артеріального тиску і прийом нітрогліцерину протипоказаний. У цих випадках слід лягти, відразу ж викликати лікаря швидкої допомоги. Для зменшення болю можна використовувати ацетилсаліцилову кислоту (аспірин) або таблетовані аналгетики: анальгін, баралгін та інші.

Валідол не є основним препаратом першої допомоги і тому його застосування може затягнути напад стенокардії через його слабку ефективність. Якщо з нападом стенокардії хворому вдається впоратися самостійно, він повинен у найближчі години обмежити фізичні і емоційні навантаження, прийняти рекомендовані для постійного лікування лікарські засоби, порівняти його з попередніми нападами.

Після нападу стенокардії, який явно відрізнявся від звичайних (біль виник вперше у спокої або змінилася локалізація або поширеність болю, або біль дуже сильний і незвично тривалий) або виник вперше, обов`язково слід викликати лікаря додому і до його приходу дотримуватися суворого постільного режиму, прийняти рекомендовані для постійного лікування лікарські засоби, включаючи 0,25 г ацетилсаліцилової кислоти (аспірину).

При частому пульсі може бути корисний прийом 40 крапель валокордину або корвалолу. При підозрі на гострий інфаркт міокарду основна самодопомога полягає в негайному виклику лікаря швидкої допомоги. Спроби хворого самостійно дістатися поліклініки абсолютно неприпустимі!

Важливе значення має дотримання суворого постільного режиму і використання заходів долікарської допомоги, аналогічних таким при нападі стенокардії. Необхідно ще раз підкреслити, що невідкладна допомога при стенокардії повинна бути максимально ранньою, оскільки своєчасність надання допомоги має визначальне значення. Хворим на стенокардію і підозрою на гострий інфаркт міокарда життєво важливо знати, коли слід звертатися по невідкладну медичну допомогу і що робити до прибуття лікаря.

Інфаркт міокарда — крайній ступінь ішемічної хвороби серця, який характеризується розвитком ішемічного некрозу ділянки міокарда, що виник внаслідок абсолютної або відносної недостатності кровопостачання у цій ділянці.

Найчастіше інфаркт міокарда виникає у хворих, що вже мають діагностовану ішемічну хворобу серця. У хворого виникає біль за грудниною (який може іррадіювати у ліве плече, ліву частину нижньої щелепи, спину), холодний піт, страх смерті. Больовий напад не знімається стандартною дозою нітратів, яка дається тричі протягом 30 хвилин. Фізична активність обмежена.

Симптоми інфаркту міокарда:

  1. Сильний стискаючий біль за грудиною, може віддавати в ліву половину грудної клітки, ліву руку або лопатку. Іноді больові відчуття поширюються на шию, зуби, щелепи і навіть живіт.

  2. Холодний піт та озноб.

  3. Задишка, брак повітря.

  4. Частий і неправильний пульс.

  5. Постраждалий різко зблід і знаходиться в збудженому стані.

  6. Нудота, іноді блювання.

  7. Запаморочення.

  8. Слабкість.

  9. Артеріальний тиск може підвищитись або навпаки – різко впасти.

При підозрі на інфаркт міокарда необхідно:

- Викликати бригаду екстреної медичної допомоги. При відсутності такої можливості звернутися до оточуючих вас людей. Якщо поблизу знаходиться патрульна поліцейська або пожежна машини, зверніться до них, вони також можуть доставити хворого в лікарню. Це ж стосується і надання першої допомоги при інфаркті міокарда іншим людям.

- Забезпечити хворому повний спокій. Посадіть або покладіть його на спину так, щоб верхня частина тулуба була трохи вища за нижню, ноги зігнуті в колінах. У такому положенні серцю легше буде здійснювати кровопостачання.

- Відкрити вікна, включити кондиціонер, вентилятор для припливу свіжого повітря.

- Зняти тісний одяг, ослабити пасок на брюках, розстебнути верхній ґудзик.

- Дати хворому нітрогліцерин, попередити, що його треба повністю розсмоктати. Наступну таблетку дати через 5 хвилин (повторити це не більше 3 разів). Якщо немає нітрогліцерину, дати валідол, виміряти артеріальний тиск, тому що він може різко знизитися. Якщо це сталося, нітрогліцерин і валідол давати не можна.

- Накапати 30-40 крапель валокордину або корвалолу на шматок цукру і дати розсмоктати (для заспокоєння хворого).

- Дати 1 таблетку аспірину (300 мг) для зниження процесу тромбоутворення. Таблетку потрібно розжувати і запити водою.

- Можна дати 2 таблетки анальгіну (для зменшення болю).

- Поставити гірчичники на ікри ніг, як відволікаючий засіб.

2. Ознаки, надання допомоги при гіпертонічному кризові.

Гіпертонічний криз — раптове значне підвищення артеріального тиску від нормального або підвищеного рівня, яке майже завжди супроводжується появою чи посиленням розладів з боку органів-мішеней або вегетативної нервової системи.

Симптоми гіпертонічного кризу

  • інтенсивній біль або значний дискомфорт за грудиною чи в ділянці серця;

  • порушення мови, слабкість в одній руці, асиметрія обличчя;

  • інтенсивний головний біль, який супроводжується сплутаністю свідомості та розладами зору;

  • нудота й блювота;

  • задуха;

  • судоми;

  • втрата свідомості;

Алгоритм дій при гіпертонічному кризі:


  • пацієнта потрібно заспокоїти; емоції здатні спровокувати подальше зростання АТ;

  • слід допомогти хворому набути напівсидячого положення;

  • забезпечте доступ повітря в приміщення;

  • зніміть або розстебніть одяг хворого, що утруднює його дихання;

  • стежте, щоб дихання потерпілого було глибоким і рівномірним;

  • на голові доцільно прикласти пакет або грілку з льодом;

  • дайте хворому ліки, які той зазвичай приймає для зниження АТ;

  • дайте 20-40 крапель Корвалолу;

  • при ознобі укрийте пацієнта ковдрою;

  • якщо мають місце болі в грудях, дайте таблетку Нітрогліцерину або Нитрокору (в сумі – не більше 3 шт.);

  • покладіть хворому під язик 1 таблетку Каптоприлу (можливі заміни – Кордафлекс, Капотен, Ніфедипін, Коринфар).


Важливо: Якщо через 30 хвилин немає помітних покращень стану, «швидка допомога» ще не прибула, то для купірування гіпертонічного кризу дайте потерпілому ліки з наведеного вище списку повторно.
За допомогою тонометра проводьте вимірювання артеріального тиску кожні 15-20 хвилин і записуйте результати, щоб медики могли об'єктивно оцінити динаміку стану.
3. Прояви гострої судинної недостатності.

Гостра судинна недостатність, або Колапс — загрозливий для життя людини стан, що характеризується падінням кров'яного тиску та погіршенням кровопостачання життєво важливих органів. Є синдромом та невідкладним станом.

Проявляється різкою слабкістю, загостреними рисами обличчя, блідістю, похолоданням кінцівок. Виникає при інфекційних хворобах, отруєннях, великій крововтраті, передозуванні та ін.

Проявляється у формі непритомностіколапса та шока.

Гостра судинна недостатність (ГСН) розвивається у випадках виникнення вираженої невідповідності між ємністю судинного русла та об'ємом циркулюючої крові.

Одним з провідних факторів, що зумовлюють ГСН, є зменшення ОЦК (об’єму циркулюючої крові).

При гіповолемії різко зменшується наповнення кров'ю порожнин серця та аорти, падає систолічний об'єм серця та на цій основі спрацьовує захисний нервово-рефлекторний механізм у вигляді спазму артеріол та послаблення капілярного кровообігу (перш за все у м'язах, шкірі, внутрішніх органах). Це перша фаза шоку. У подальшому, при відсутності ефекту від такої захисної реакції, відбувається рефлекторне розширення артеріол та периферійна опірність току крові зменшується.

У залежності від особливостей етіології, патогенезу та клінічних проявів ГСН розрізняють три варіанти колапса:

  • симпатонічний

  • ваготонічний

  • паралітичний

Цей поділ умовний, тому що у динаміці розвитку колапсу можуть змінюватися тонус симпатичного ЦНС та її вплив на тонус артеріальних судин та капілярів.

Симпатонічний колапс зумовлений спазмом артеріол та централізацією кровообігу (скупчення крові у порожнинах серця та великих магістральних судинах). При цьому максимальний АТ спочатку підвищений, а потім знижується; характерні зменшення пульсового тиску, тахікардія. Цей вид колапса спостерігається при значних крововтратах, у початковому періоді кишкового токсикозу з ексикозомнейротоксикозі, тяжких пневмоніях.

При ваготонічному колапсі різко падає АТ на ґрунті раптового та значного розширення артеріол та артеріо-венозних анастомозів, що призводить до ішемії мозку та припиненню його функції. Зазвичай він проявлюється при обмороці, недостатності кори наднирників, гіпоглікемічних станах, анафілактичному шоці. Для ваготонічного колапса характерна значна різниця між максимальним та мінімальним АТ. Нерідко відмічається брадикардія.

Паралітичний колапс виникає як наслідок пасивного розширення капілярів через виснаження механізмів регуляції кровообігу при тяжких патологічних станах (нейротоксикоз, глибокий ексикоз, діабетична кома та ін.). Симптомами для цього колапсу є ниткоподібний пульс, виражена тахікардія, різке зниження максимального та мінімального АТ.

Взагалі для клініки колапсу незалежно від його генезу є типовими такі ознаки: виражена блідість шкірних покривів з мармуровим малюнком, ціаноз губ, вологість та зниження температури шкіри, гіпотермія, холодні кінцівки. Риси обличчя зогострюються, зіниці розширені, реакція їх на світло знижена. Пульс ниткоподібний, прискорений, АТ знижений.

Непритомність спостерігається практично у здорових людей після тривалого перебування у душному приміщенні, при вигляді крові, перевтомі, а також після крововтрати та при захворюваннях серцево-судинної системи.

У розвитку непритомності важливу роль грає порушення нервово-рефлекторної регуляції серцево-судинної системи з недостатністю кровопостачання. Непритомність проявляється раптовою слабкістю, відчуттям нудоти, запаморочення, потемнінням у очах та швидкою втратою свідомості. Пульс слабо наповнений, АТ низький, хворий блідий. М'язи розслаблені, судом не буває. Цей стан триває декілька хвилин, проходить самостійно.

4. Причини, ознаки, долікарська медична допомога при бронхіальній астмі.

Бронхіальна астма – це хронічне захворювання органів дихання, яке супроводжується надмірною активністю бронхів та протікає із симптомами: дихання зі свистом, ядухою, скутістю у грудній клітці, нічного та ранкового кашлю.
Бронхіальна астма – симптом:

    • задуха із порушенням вдиху;

    • нічний та ранковий кашель;

    • кашель, що виникає під час фізичного навантаження;

    • відчуття свисту в грудній клітці;

    • дискомфорт в грудній клітці.


Серед факторів, що сприяють виникненню бронхіальної астми, виділяють внутрішні та зовнішні. Внутрішніми факторами є спадковість чи генетична схильність та підвищена вага тіла.

А до зовнішніх факторів, котрі спричиняють розвиток астми, відносять такі подразники, як цигарковий дим, рослинний пилок, побутовий пил, забруднене навколишнє середовище, шерсть домашніх тварин.
Для діагностування бронхіальної астми необхідно пройти спеціальні обстеження. "Золотим стандартом" для цього вважається спірографія, або визначення функції зовнішнього дихання (ФЗД). Критерієм порушення ФЗД є зниження об’єму форсованого видиху за першу секунду, що становить менше 80 % від норми (яка автоматично визначається для кожної людини під час проведення спірографії), та зворотність обструкції бронхів.
Алгоритм надання медичної допомоги під час нападу бронхіальної астми наступний:

  1. Обов'язковий прийом засобів, що розширюють бронхи. Найчастіше це інгаляційні препарати, до складу яких входить сальбутамол.

  2. Якщо напад не купировався, то викликають бригаду швидкої допомоги, яка проводить подальше лікування:

  • Легкий напад - сальбутамол + іпратропію бромід через небулайзер. Почекати 20 хвилин і повторити інгаляцію, якщо після першого прийому стан не покращився.

  • Приступ середнього ступеня тяжкості - до сальбутамолу і ипратропия бромиду додають пульмікорт (будесонід). Через 20 хвилин інгаляцію повторюють, якщо напад бронхіальної астми не пройшов.

  • Важкий приступ - використовуються ті ж самі препарати, що і в разі купірування нападу середнього ступеня тяжкості, + підшкірно вводять адреналін. Якщо існує загроза зупинки дихання, то додатково вводяться гормональні препарати системної дії у відповідних дозах.

Долікарська допомога в разі виникнення нападу бронхіальної астми включає наступне:

  1. Ізолювати хворого від контакту з речовинами, які могли викликати напад бронхіальної астми (наприклад, якщо напад спровокував пилок рослин, то завести його в приміщення, закрити вікна і т.п.).

  2. Допомогти людині заспокоїтися і сісти зручно.

  3. Купірувати напад за допомогою бронхорозширюючих препаратів (астмопент, алупент, сальбутамол, вентолін), якими користується хворий.

  4. Викликати лікаря.

Після цього проводяться заходи по усуненню наявності можливих алергенів: прибираються домашні тварини, пір'яні подушки, килими, закриваються всі вікна, що знаходяться в повітрі алергени осаджуються з допомогою пульверизатора. Якщо причиною виникнення нападу послужили харчові продукти, то дати хворому випити лікарські засоби - сорбенти (активоване вугілля, ентеросгель). Трохи полегшать стан тепле лужне пиття (маленькими ковтками) і виконання спеціальних вправ, що рефлекторно розширюють бронхи. У разі легкого нападу можна зробити гарячу ванну для ніг або рук.

5. Причини, прояви, диф. діагностика легеневої кровотечі.

Легенева кровотеча — це масивна кровотеча з дихальних шляхів, як правило >200 мл впродовж 24 год, що може призвести до дихальної недостатності та створювати безпосередню загрозу для життя.

Причини:

    • Механічні ушкодження (травми грудної клітки, плеври, легень, баротравма легень)

    • Захворювання легень: пневмонія, туберкульоз, бронхоектази, абсцес, рак, інфаркт легень

    • Захворювання ССС: мітральний стеноз, ГХ, ІХС, міокардити, - лівошлуночкова (або лівопередсердна) СН

    • Захворювання крові: лейкози, геморагічні діатези

    • Передозування антикоагулянтів



Диференційна діагностика кровохаркання (легеневої кровотечі) і кривавого блювання

Кровохаркання

Криваве блювання

  1. Кров виділяється під час кашлю

  1. Кров виділяється під час блювання

  1. Кров яскраво червона, не згортається, має лужну реакцію

  1. Кров темно – червона або коричнева, має кислу реакцію

  1. Частина крові піниста

  1. 3.Піниста кров не виділяється

  1. Протягом наступних днів – харкотиння з домішками крові

  1. 4.Після кровотечі харкотиння не виділяється

  1. В анамнезі захворювання легень. Передвісники – лоскотання і булькання в горлі

  1. 5.В анамнезі хвороби печінки, шлунка. Перед початком кривавого блювання часто зомління

  1. Мелена після кровохаркання буває дуже рідко

  1. 6.Мелена після кривавого блювання буває часто

  1. Кровохаркання триває декілька годин – декілька діб.

  1. 7.Криваве блювання короткочасне і масивне.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас