Ім'я файлу: реферат на т.%22ономастиув як наука%22.docx
Розширення: docx
Розмір: 225кб.
Дата: 26.05.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 225кб.
Дата: 26.05.2021
скачати
Реферат
на тему: «Ономастика як наука»
Підготувала: Студентка 1-курсу УАПР
Десятниченко Владислава
Перевірятиме: Кравченко Людмила
Олександрівна
Глава 1. Ономастика як наука
1.1 Ономастика як наука
1.2 Напрями ономастики
Глава 2. Досліджувані напрямки
2.1 Топоніміка
2.2 Антропоніміці
2.3 Епоніміка
Глава 3. Практична частина
Висновок
Актуальність теми дослідження: Лінгвокультурологічна
складова найменування кораблів грає важливу роль для пізнання
процесу присудження імені новому судну, а також допомагає глибше
пізнати культуру мови, що вивчається в контексті інтересу до ономастичного дослідження взагалі і до їх лінгвокультурологічного аспекту.
Зокрема, звернення до вивчення корабельних імен представляється
досить обґрунтованим, так як імена, будучи однією з найбільш
консервативних частин лексики, несуть в собі унікальну інформацію не
тільки лінгвістичного, а й історичного, етнографічного,
загальнокультурного характеру, а також виконують роль своєрідних
реєстраторів, які фіксують зміни в суспільстві.
1.1 Ономастика як наука
Ономастика, або ономатологію - наука, що вивчає власні імена всіх типів і їх походження. Розділ лінгвістики, що вивчає власні імена, історію їх виникнення і перетворення в результаті тривалого вживання в мові-джерелі або в зв'язку із запозиченням у інших мов спілкування.
У більш вузькому сенсі ономастика - власні імена різних типів.
Ономастичні дослідження допомагають виявляти шляхи міграцій і місця колишнього розселення різних народів, мовні та культурні контакти, стан мов і співвідношення їх діалектів. Дослідження власних назв становить величезну важливість завдяки специфічним закономірностям їх передачі та збереження. Внаслідок своєї соціальної функції - служать простою індивідуальною вказівкою на певний предмет - власна назва здатна зберігати свою центральну роль при повному затемненні його етимологічного значення, тобто при повній неможливості пов'язати його з будь-якими іншими словами тієї ж мови.
Звідси - величезна стійкість власних назв, що зберігається не тільки при революційних зрушеннях в історії певної мови, але навіть при повній зміні мови однієї системи іншою. Тим самим встановлюється можливість шляхом етимологічного роз'яснення тих чи інших назв, яких було вперше створено відповідне найменування.
Хоча власні імена були предметом уваги вчених і філософів з найдавнішої епохи на Сході і на Заході, ономастика отримала науковий статус в 30-х.рр. 20-ого ст.
1-й Міжнародний ономастический конгрес (1930) був скликаний у Франції за ініціативою А. Доза (до 1985 відбулося 15 конгресів). В1949 в Бельгії створено Міжнародний ономастический комітет при ЮНЕСКО, що видає журнал «Onoma», який публікує бібліографію з ономастики.
1.2 Напрями ономастики
Традиційно ономастику ділять на розділи відповідно до категорій об'єктів, що носять власні імена:
Топоніміка - власні імена географічних об'єктів
Антропоніміка- власні імена людей
Етноніміка - назви народів і племен
Космоніміка - найменування зон космічного простору
Астроніміка - назви космічних об'єктів або окремих космічних світил
Зооніміка - власні імена тварин, або їх клички
Хрематоніміка - власні імена предметів матеріальної культури
Теоніміка - власні імена богів і божеств будь-якого пантеону
Карабоніміка - власні імена кораблів, суден, катерів
Ергоніміка - найменування ділових об'єднань людей. У свою чергу ділиться на свої розділи.
Прагматоніміка - найменування товарів та других результатів практичної діяльності людей.
Залежно від мовних, особливо Власний імен ономастика ділиться на літературну та діалектну; Реальну і поетичну (тобто ономастику художніх текстів), сучаснута історичну, теоретичну и прикладну.
Глава 2. Досліджувані напрямки
2.1 Топоніміка
Число топонімів чисто латинського походження мало, тому що римська окупація мала дуже маленький вплив на географічні назви. Зазвичай географія топонімів латинського або грецького походження тісно пов'язана з місцями поширення даних мов.
Також варто відзначити, назви різновидів самих топонімів містять в собі коріння, які прийшли з латинської та грецької мов.
Топоніми, що залишилися від римлян, налічується близько 300. Римські поселення після закінчення панування були перейменовані і мали суфікси caster / chesterот лат. сastra (табір).
Наведу приклад італійського міста: Мілан (Milano) - найбільший фінансовий, торгово-промисловий і культурний центр Італії, північна столиця країни. Місто є основним в регіоні Ломбардія.
Легенда свідчить, що галли (племена кельтів) під проводом Белловезо в VI ст. до н.е. перейшли Альпи і досягли Паданскую рівнину. Після перемоги над етрусками галли вирішили заснувати в цьому місці місто. Жерці побажали порадитися з богами. Воля богів була така: місто можна заснувати лише на тому місці, де буде знайдена дика свиня з напів шерстю (scrofa semilanuta), після чого нове місто повинно було носити її ім'я.
Після довгих пошуків галли знайшли тварину на просіці в густому лісі. Ватажок Белловезо позначив риси майбутнього міста і вирішив назвати його кельтським ім'ям Medhelanon, що могло означати "святилище в центрі". Втім, воно могло також означати "напів шерстю" (medio - наполовину, lana - шерсть), але також "посередині рівнини" (лат. Planum - рівнина). Римські завойовники латинізували цю назву на свій лад - Mediolanum
2.2 Антропоніміка
Антропоніміка – розділ ономастики, що вивчає антропоніми - імена людей і їх окремі складові (особисті імена, по батькові, прізвища, прізвиська, псевдоніми і т.п.); їх походження, еволюцію, закономірності їх функціонування.
Античний компонент, висхідний мов Стародавньої Ойкумени при якій панує вплив давньогрецької мови. У греків був добре розвинений пантеон, описаний і упорядкований Гомером в 9 ст. і Гесиодом в 8 ст. до н.е. Крім імен, боги мали численні епітети. В іменах людей повторювалися імена богів і їх епітети. Наприклад, Георгій (грец. Georgios, від georgos 'землероб'): однією з функцій Зевса було заступництво землеробства, особливо розведення маслин;
Звертає на себе увагу група «морських імен». Богиня кохання і краси Афродіта, дочка Зевса, згідно з легендою, виникла з морської піни (грец. Aphros 'піна'). Це було давнє морське божество, був покровителем моряків. Культ Афродіти і її римського аналога Венери сходить до стародавніх фінікійців. На островах Середземного моря були святилища Афродіти, де моряки залишали для неї дари: золото, перли, перламутрові раковини, звідси її епітети: Маргарита (грец. Margarites 'перлина'), Пелагея (грец. Pelagos 'море'), Марина (лат. mare 'море'). З епітетами Афродіти пов'язані також імена Анфія (грец. Antheia, від anthos "квітка"), Хриса / Хрис (грец. Chryse, від chrysee 'золото'), Меланія (грец. Melane, від melaina 'темна, загадкова') .
Ряд імен пов'язаний з Афіною і її епітетами. Богиня мудрості Афіни не народилася від матері, а вийшла з вуха Зевса, свого батька. Її ім'ям названа столиця Греції - Афіни. У центрі Афін містився її храм Парфенон (грец. Parthenos 'діва') - Афіна була незайманою. У Афіни було ще одне ім'я - Паллада. Згідно з легендою, Паллада була подругою Афіни, войовничою дівчиною, з якою вони разом займалися кінним спортом. Одного разу спис Афіни випадково вразило Палладу. На згадку про неї Афіна додала до свого імені друге. В православний Іменослов увійшло кілька імен, так чи інакше пов'язаних з ім'ям Афіни: Афінейі Атеней ( 'афінський'), Афіноген ( 'з роду Афіни'), Афінодор ( 'дар Афіни')
Верховний бог пантеону Зевс мав максимальне число епітетів. Значне число російських календарних імен пов'язано з Зевсом. У давньогрецькій мові при відмінюванні слова Зевс (Zeus) початкове z переходило в d. Такі форми непрямих відмінків (рід. П. Dios, дат. П. Dii), що дали російське ім'я Дійс варіантом Дей. Від форми родового відмінка імені Зевс утворені складні імена Діоген ( 'нащадок Зевса'), Діодор Діодот ( 'дар Зевса'), Діокл ( 'слава Зевса'), Діон ( 'Зевсов'). Ім'я Афродісія, хоча і співзвучна з ім'ям Афродіти, було епітетом Зевса, її батька (грец. Aphrodisios 'любовний'). З епітетами Зевса пов'язані також імена Аристарх, Опанас, Аетій, Ієронім ін.
2.3 Епоніміка
Міфоніми - ім'я будь-якої сфери ономастичного простору в міфах, епопеях, казках, билинах. Похідними від міфічних імен власних є терміноелементи:
Морф (ін) - (morph (in) -) від імені Морфея, бога сновидінь;
Гіпн- (hypn-) від імені Гипноса, бога сну;
Мерк- (merc-) від імені бога Меркурія, покровителя торгівлі;
Пси (psy-) від міфічного імені Психеї, красуні, якій Зевс подарував безсмертя;
Танато- (thanato-) від імені Танатоса, бога смерті;
Атроп- (atrop-) від імені АТРОПА, грецької богині смерті.
Будучи кореневими терміноелементами, вони беруть активну участь в процесі освіти латинізованих клінічних і фармацевтичних термінів:
Morphinum, i - морфін, алкалоїд, виділений з снодійного, опійного маку, morphinismus, morphinomania, різновид наркоманії, при якій предметом пристрасті є морфін;
Hypnosis - гіпноз, особливий стан свідомості, схоже на сон, в якому людина є більш сприйнятливим до чужій волі;
Psychiatria - лікування порушень психіки, psychalgia болі що, що виникає в результаті психічної травми і супроводжується почуттям тривоги або страху,
Глава 3. Практична частина
В якості теми для практичної частини, я обрала походження українських імен.
1. Анна (від івр юзЗрІМдюеее, Хан (н) а - «розташування, прихильність, благовоління») - жіноче ім'я єврейського походження. Однак має свої власні аналоги: в грец. «Ўннб», в лат. «Anna»
2. Владислав - чоловіче двох основне українське особисте ім'я слов'янського походження. Має латинський аналог Ladislaus
3. Ірина - жіноче українське особисте ім'я грецького походження; сходить до імені богині мирного життя в давньогрецькій міфології Ейрени; також означає «мир», «спокій».
В рефераті мною була розкрита система походження імен від досліджуваних мов.
Висновок: Таким чином, ми з вами розглянули основи ономастики як науки. Ономастика дає цінний матеріал для історії, географії, лексики, головним чином в лексиці латинської мови, яка є об'єктом нашого навчання.