Ім'я файлу: Rudkovska сокр.doc
Розширення: doc
Розмір: 73кб.
Дата: 14.08.2021
скачати


Оксана Рудковська

Директорка Палацу студентів Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Використання символів у сучасних світових шоу

Простежено питання етапу формування систематизації умовностей, що впливають на сприйняття тілесних рухів, які транслюють ті чи інші символи на конкретну публіку, вплив соціальних категорій на ідентифікацію себе в часі і часу в собі. Конкретне дослідження ґрунтується на сублімації об’єктивних та суб’єктивних факторів впливу знакових систем в світі театрально–танцювальних шоу.

Ключові слова: символи; світові шоу; хореографічні знаки; хореографічні символи; художній образ; семантика.

Oksana Rudkovska

The use of symbols in modern world shows

The question of the stage of formation of systematization of conventions influencing the perception of bodily movements, which broadcast certain symbols to a specific audience, the influence of social categories on self-identification in time and time in oneself is traced. The specific study is based on the sublimation of objective and subjective factors influencing sign systems in the world of theater and dance shows.

Keywords: symbols; world shows; choreographic signs; choreographic symbols; artistic image; semantics.

Постановка проблеми Своєчасним питанням на новому етапі формування залишається розгляд та систематизація умовностей, що впливають на сприйняття тілесних рухів, які транслюють ті чи інші символи на конкретну публіку, вплив соціальних категорій на ідентифікацію себе в часі і часу в собі. Конкретне дослідження ґрунтується на сублімації об’єктивних та суб’єктивних факторів впливу знакових систем в світі театрально-танцювальних шоу. «Я» – як система осмислення складових умовностей світу і світогляду через емоційний вплив на публіку з метою окреслення вирішення проблем через культурний пласт світового шоу, як єдиного трансцендентного явища.

Мета статті – виявити специфіку використання символів у створенні сучасних шоу та розглянути особливості їх трансформації відповідно до сприйняття художнього образу.

Аналіз досліджень. Дослідження особливостей сценічного танцювального шоу, у тому числі і як культурологічного, соціального й впливового явища, пропонується до розгляду науковим світом сучасної спільноти, як актуальне та важливе.

Розвиток світових театрально-хореографічних шоу на кінця ХХ – початку ХХІ ст. привернув увагу багатьох культурологів і мистецтвознавців для вирішення дослідницьких питань стосовно особливостей умовної системи знаків та символів в умовах сценічного простору.

У посібнику Е. Платонової «Культурология» (М., 2003. – [С. 34–35]) є таке визначення символу: «Символ – це синтез образу і знака, що має обмеженість міфа і невичерпність багатозначності образу». Міфологічному мисленню властиве нерозрізнення предмета і знака, мови і слова, істоти і її імені, просторового і часового відношень. Образи – символи засвоюються через багато напрямків діяльності людини: наукову думку, міфологічне сприйняття, поезію, мистецьке бачення, релігійні й магічні ритуали, ігри та ін. І це дає можливість розглядати світове шоу через призму бачення танцювального напрямку нового світогляду, яке базується на нових відображень звичних явищ, які з побутового рівню стають елементами складної системи мистецького бачення світу.

Проте, висвітлюючи дослідницьку діяльність, науковий інтерес до специфіки застосування хореографічних символів та знаків у світі створення художнього образу в сценічному просторі театрально-танцювальної культури, ця проблематика поки не отримала комплексного підходу до висвітлення у межах теорії театрально – танцювального діалогу. На нашу думку, це вимагає ретельного вивчення різноманітних за проблематикою джерел, сублімація яких посприяє формуванню теорії та методології стратегічного дослідження світових шоу.

Зміст символічного образу є тим, що добре відоме в повсякденному житті. Проте в символах є і прихований, не виявлений специфічний додаток, який важко пояснити.

Мета статті – виявити специфіку знаків та символів у аспекті створення художнього образу в театрально – танцювальному просторі світових шоу та виявити особливості їх трансформації, відповідно до сценічних перетворень.

Виклад основного матеріалу

Сучасні шоу в умовах інтеграційних та міжкультурних процесів соціомистецького простору ХХІ ст. є найвидовищнішим напрямом розвитку естрадного мистецтва. Протягом історичних змін, у процесі формування театральних видовищ, лексика світових шоу видозмінювалася, змінювала кордони, розширювалася й утворювала нову систему, синтезуючи умовності та цілісності театрально–хореографічного світогляду. Нове шоу позиціонується як цілісна система символів та знаків, що народжується, розвивається і існує відповідно до загальних формотворчих законів театрально– хореографічного мистецтва.

Людина, яка бачить шоу будь–якої тематики, мимоволі уявляє себе учасником, свідком, спостерігачем тих подій, які розгортаються перед ним. Підсвідомість кожного індивіда підказує шлях пізнання, коли людина бачить щось знайоме і близьке. Це може бути родом з дитинства або згадка про приємні чи, навпаки, сумні моменти життя – предмет, музика, запах та ін. Щось таке, що символізує той чи інший стан, почуття, свідомість .Символ відчиняє у предметі пізнання щось важливе, суттєве, сублімує абстракції.

Надалі прослідкуємо особливості використання символів і знаків на прикладах європейських шоу.

У програмі Цирку Дю Солей ««Quidam»» піднімаються дуже глибокі і актуальні теми: дитина і навколишній світ, дитина і її пізнання себе, дитина і її родина, місце дитини у Всесвіті – і виховання всебічно розвиненої людини, здібної любити і творити прекрасне.

Тема дитинства у літературі, кінематографі, культурі – одна з вічних тем, яка протягом своєї еволюції піддавалася перегляду і отримувала різні інтерпретації. У програмі, яку ми будемо аналізувати, у центрі ми бачимо дівчинку Зої – яка подібно героїнї історії Льюиса Керола «Аліса в країні див» – потрапляє в уявний світ. Світ, який має свої закони, світ, який одночасно лякає і приваблює. Дівчина несвідомо порівнює світ, у якому вона живе постійно, і світ, який дарує ій стільки нових небачених вражень. Дитина, яка позбавлена уваги батьків, які зайняті собою і роботою. Дослідженню піддається сімейне «гніздо» і з’ясовується, що під теплою оболонкою, тут часто ховаються байдужість, гніт і лицемірство, що калічать дитину.

Але автори цього шоу ніби залишають шматочок надії. Вона, надія, живе в серці дитини. Воно ще не стало таким жорстоким, як у дорослих, воно ще відгукується на красу, воно ще жадає добра, любові, злагоди та відновлення.

Батько з газетою відокремлений від усього світу, протягом всього шоу образ його трансформується, він «літає у хмарах своїх дум», газета – це його світ і світоуявлення в цілому, він хоче вирватись, але йому так зручно (цікавий зоровий образ – батько у отворі газети). Наприкінці шоу його ми ідентифікуємо по білих туфлях, які повертає один з персонажів. І тут виникає цікава думка – Зої хоче впізнавати у герої (умовна назва Бум–Бум) свого власного татка. Він теж може бути цікавим і веселим! Це думка дівчинки, а часто діти говорять таку річ: «Мій тато найкращий!», наділяючи іноді тата тими рисами, яких в ньому немає. Але на жаль, цього не відбувається, дівчина продовжує подорож і в чудернацький світ. Дівчина мріє про велосипед – проста дитяча мрія, а тато не виконує це прохання, він просто не помічає, що саме його дитина потребує цю іграшку. І тут з’являються багато однакових дівчаток, ніби близнючок. Але для тата своя донька повинна бути особливою, впізнаною! Навіть поява великих барабанів не міняє ситуацію байдужості до бажань своєї дитини. «Прокинься, тато!» – ніби закликають вони.

Образ мами взагалі пронесено через канву всього шоу – червоні кульки, червоні полотна, червона парасолька – всі ці метафоричні образи виникають в уяві дівчини натякаючи на ту думку, що саме мама дає захист, впевненість, захищеність. Один з номерів – дівчина на червоних полотнах – підняття жіночої теми: як дівчинка стає дорослою, який вплив матері на формування підліткової свідомості? Важливе і на жаль часто не вирішене питання для багатьох наших сучасників, часто відчуження має жахливі наслідки для формування жіночності в цілому і жінки, яка здатна дати любов своїм дітям, чоловікові, світові в цілому. До речі, виконавиця головної ролі – дівчина підліток і це гарне рішення, цій дівчині віриш, в очах бачиш справжні питання, які турбують у цьому віці. Можливо, режисер свідомо надав виконання головної ролі не професійній акторці для надання невловимих нюансів, які притаманні тільки дітям у певному віці.

Шоу має назву ««Quidam»» в перекладі з латинської «деякі».

Розглянемо систему систему символів та образів, які виникають в уявному світі. Думка героїні, що дорослі бувають небайдужими, цікавими і розуміють потреби дівчинки.

Тагет: живе людське «яблучко», яке з усіх боків піддається нападам, але його посмішка завжди допомагає. Зустріч з цим персонажем як натяк на те, що у дорослому (читай уявному) світі завжди будуть ті моменти, які будуть влучно намагатиметься тебе вибити з сідла, а посмішка, як це не дивно звучить, допомагає у всіх ситуаціях. Символічно, як цей персонаж бореться – тримаючи факели, які відлякують недругів.

Дорослі часто забувають, якими вони були. Приклад – мама. В номері зі скакалками перед нами проноситься галерея світоуявлення мами, тоді, коли вона сама була дитиною Вона теж любила яскраві кульки – спочатку у Зої з’являється купа червоних, а потім мама несе для Зої купу яскравих різнокольорових кульок – як символ барвистих подій дитинства. Конфлікт поколінь ховається у простих речах – раніше мама сама можливо потерпала від неуваги своїх батьків, а тепер не бачить, як це відображається на донечці. Про що мріяла мама? Відповідь на це питання дають повітряні гімнастки, а потім в кумедній формі доводять тріо клоунів, які показують політ на повітряній кульці.

Світ дитинства – особливий світ, зі своєю логікою і свої чарівництвом. Дитина часто бачить те, що не бачить дорослий.

Персонаж Бум–бум любить кричати на глядачів і з гордістю йти, але чомусь ображається, якщо глядачі від криків йдуть. До речі саме його репризи являються гарним прикладом роботи високопрофесійного клоуна, який дійсно вміє все: прекрасна реприза з грою в дарц, реприза з вішаком, і де він ховає ниточки, які заставляють звичайний хула-хуп слухатись його і попадати у всі музичні акценти?

До речі, музичний матеріал просто вражає своєю точною характеристикою окремого персонажа, надає кожному номеру неповторний голос, який надихає глядача, заставляє хвилюватися за дівчинку, за кожного героя, за розвиток всієї історії в цілому. Музичні акценти підкреслюються точними рухами виконавців майже в кожному номері. Володіння технікою і музичністю складають неперевершене враження і точний режисерський розрахунок. Музика – унікальний шлях, який пробуджує найтонші струни людської душі, здібні достукатись до потаємних кутків кожного. Номер розпочинається і ти вже налаштовуєшся на звукову пастку, з якої не хочеться вибиратися.

Навіть другорядні персонажі (Кролік, який переслідується іншими, Авіатор зі скелетними крила, який просто не готовий до того, щоб, нарешті, злетіти) несуть кожен свою історію і додають свої нюанси для розуміння світу чудес і мрій.

Шоу «Quidam» отримало свою назву на честь головної особливості одного з героїв – так званого людини без голови, що носить з собою парасольку і казанок. У літературі Цирку Дю Солей так говориться про це шоу: «Хтось: безіменний перехожий, самотня постать, що затрималася на розі, людина, що пронісся повз... Той, хто кричить, співає і мріє всередині кожного з нас».

Саме ця загадкова постать дарує на який час свій котелок (головний убор) як перепустку в світ, який є у кожної людини – світ, де ти супергерой. Взагалі тема «я все можу» у дитинстві одна з найважливіших. І де потім зникає ця дитяча безпосередність? Комплекси, які нам часто нав’язують саме дорослі. Перепусткою до таємничого світу мрій є капелюх, який передає Людина без голови нашій героїні, натякаючи на те, що тепер вона і він будуть як єдине ціле і саме свідомість маленької дівчини крізь призму подій буде трансформуватися і змінюватись. Капелюх бузкового кольору – це колір –символ ілюзій, уяви і фантазії. Він поєднує в собі сором’язливість, романтику, флірт, це грайливість в поєднанні з очікуванням. Але хіба легше жити у світі фантазій в порівнянні з реальним світом? Це питання вирішує наша героїня протягом всього шоу. Людина одна в цьому світі, у нього свій власний Всесвіт, який він створює сам. Саме тому, можливо, використано образне рішення у першому номері «Витрувіанська людина» (малюнок Леонарда да Вінчі). На ньому зображена фігура оголеного чоловіка в двох накладених одна на іншу позиціях: з розведеними в сторони руками і ногами, вписана в коло; з розведеними руками та зведеними разом ногами, вписана в квадрат. Малюнок і пояснення до нього іноді називають канонічними пропорціями. Так і в номері з людиною в середині кола, який крутиться у цьому світі, як білка в колесі і іноді не відчуває життя повним диханням, хоче є всі можливості.

Дитячі страхи – ось що штовхає дівчинку йти уперед і пізнавати світ. Номер Адама і Єви розпочинається з символічного хреста, який роблять виконавці з свої тренованих тіл. Кожен несе свій хрест. Одвічні дитячі питання: «Звідки я взявся?», трансформується у наступних номерах «як знайти себе і своє діло на все життя?» – вирішується номерами силових гімнастів, дівчини на канатах.

Цікаві акценти шоу надає «Chiennes Blanches» – тихий хор, який складається з безіменних і безликих. Вони ведуть самі і бувають відомими, а також супроводжують головних героїв, коли ті виходять. Для смислових точок дуже важливі – надають думку, що світ це світ безликих і тільки яскраві особистості здатні наділити його цікавими моментами і барвами.

Шоу «Quidam» яскравий приклад заставити замислитись кожного дорослого про «недитячі» проблеми – недолюблена дитина буде нести у світ проблему невміння любити як себе, так і близьких, так і своє оточення. Дитинство – не просто природна універсальна фаза людського розвитку, а поняття, що має складне, неоднакове в різні епохи соціальний і культурний зміст.

Шоу «Quidam» – ставлення свідомого дорослого до дітей і Дитинства. Те, як суспільство сприймає і виховує своїх дітей – одна з головних характеристик культур в цілому.

До аналізу шоу ми повинні ставитись не тільки з точки зору видовища, а й з точку зору поштовху замислитись. Для дітей і дорослих важливо вірити в елементи дивацтва, ексцентричності, небувальщини в поєднанні з м'яким ліризмом і своєрідним гумором, а іноді й з відтінками іронії, навіть сатири.

Кожна дія – це частина самої дівчини, і коли вона вирушає в цю пригоду, вона просто втрачає погане в своєму житті і бере на себе хороше. Кожен номер шоу – це усвідомлення її в світі реальному через мрію і фантазію, так необхідні для формування людини, здібної бачити прекрасне.

Головне для костюмованого рішення шоу художника по костюмах Доминик Лемье – передати за допомогою костюмів міський пейзаж, відчуження і самотність у натовпі. Вона надихалася ідеями сюрреалізму. Домінуючий колір – сірий, кожен номер – своєрідна палітра художника – урбаніста, до нього домішуються теплі відтінки, багато металевих прикрас.

Шоу дає надію – все буде добре, коли ми почуємо одне одного, коли мама і тато приймуть правила гри – бути потрібним у своїй родині. Вражає останній акцент шоу – зняти маски, щоб побачити світ і світ прийняв твою посмішку.

Новизна даної статті надана в тому, що в ній прослідковано зв’язок та вплив новітніх європейських шоу на свідомість різних категорій і проаналізовано специфіку трансформації власних уявлень індивіда і сприйняття знаків та символів у сценічному просторі; було взято у дослідження матеріальні, об’єктивні та суб’єктивні аспекти свідомості індивіда, як суб’єкта дослідження; синтезовано емоційну, експресивну, складову режисер – актор – глядач – в контексті сценічного прояву.

Висновки. Образна система символів театрально-танцювального шоу формується у інформативні повідомлення через різноманітні пропорції естетичних складових, мають реальний вплив або ментальне уявлення, а хореографічний символ є ментором іншого знаку, семіотичного процесу, впровадженого для досягнення емоційного впливу, теоретично необмеженого в часі.

Семантичні особливості кожного знаку мають велике значення для створення цілісного сприйняття об’єктивної художньої реальності. Через емоційний вплив на кожного глядача складається система засобів інтерпретації хореографічних знаків, які розкривають систему образного сприйняття в цілому. Час перегляду та особливості менталітету індивідуума впливають на сприйняття і створення особливої формули, яка має складові: стан – час – вплив – образ. Таким чином, хореографічний символ вміщує в себе цілу систему складових і трансформується у кожному конкретному постановочному випадку як семантичний знак впливу і сприйняття режисерського замислу глядачем.

Джерела та література

  1. Енциклопедичний словник символів культури України. Видання п’яте, доповнене і виправлене Корсунь–Шевченківський. Видавець: В.М. Гавришенко, 2015.

  2. В. Кононенко «Українська лінгвокультурологія» (К., 2008. [С. 155–156])

  3. Вакуленко Олеся Михайлівна «Символи та знаки в контексті хореографічного художнього образу». Вісник КНУКіМ. Серія. Мистецтво. вип. 40

  4. Е. Платонова «Культурология» (М., 2003. – [С. 34–35])

  5. Гатальська С.М. – Філософія культури (2005)

  6. Шоу «Quidam» за відео посиланням https://drive.google.com/file/d/1OTB2foiTW–rOsFNHSlnVcXpITawiGpxn/view

  7. Шоу за відео посиланням https://drive.google.com/file/d/1G–hJi3hvpgmxGlwQ3I1E_QiLtTIfz1jg/view

скачати

© Усі права захищені
написати до нас