Тема: Окремі види та процесуальні форми адвокатської діяльності
План:
1. Адвокат у нотаріальному процесі
2. Адвокат у конституційному судочинстві
3. Адвокат у виконавчому провадженні
Питання 1. Адвокат в нотаріальному процесі
Під час реалізації конституційного положення про надання кваліфікованої правової допомоги виникають певні взаємовідносини нотаріату та адвокатури.
У нотаріальному процесі при класифікації суб'єктів нотаріальних процесуальних відносин виділяють групи суб'єктів нотаріального процесу, де представника (адвоката) відносять до осіб, які ініціюють нотаріальне провадження або вступають у нього з метою охорони прав та інтересів інших осіб.
Щоб правильно визначити процесуальне становище адвоката в нотаріальному процесі як суб'єкта нотаріальних процесуальних відносин, необхідно розібратися в специфіці самої нотаріальної діяльності.
Відомо, що нотаріальний процес починається із звернення особи до нотаріуса в усній або письмовій формах.
Адвокат може вступити в нотаріальний процес на будь-якій стадії. У такому процесі він може виступати замість особи, інтереси якої представляє, або виступати з такою людиною паралельно.
У випадках вступу адвоката в нотаріальний процес замість особи, чиї інтереси він представляє, звернення до нотаріуса формулює адвокат, а в разі особистої присутності особи та її представника-адвоката звернення до нотаріуса може виходити як від адвоката, так і від особи, інтереси якої представляє цей адвокат.
Особливістю участі адвоката при представництві інтересів особи в нотаріальному процесі є те, що адвокат - це представник особи, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії.
Всі його зусилля спрямовані на найбільш повне застосування своїх знань у галузі юриспруденції з метою повного та всебічного захисту прав і законних інтересів особи, якого адвокат представляє.
Таким чином адвокат впливає на виникнення, перебіг і завершення всього нотаріального процесу.
Нотаріус не є представником осіб, які звернулися до нього за вчиненням нотаріальної дії.
Обов'язок нотаріуса на будь-якій стадії нотаріального процесу- це дотримання нейтралітету та відсутність зацікавленості у вирішенні всіх питань, які виникають у цьому процесі.
Однак існує інформація, роз'яснення якої є обов'язком нотаріуса.
Звідси виникає наступне питання: де знаходиться межа між юридичною консультацією та так званим «нав'язуванням» особі, яка звернулася за посвідченням правовідносин, своєї думки?
На практиці зустрічаються випадки, коли особа, звертаючись до нотаріуса, чітко не уявляє собі, які юридичні наслідки вона хоче отримати, вже в розмові з нотаріусом сумнівається і в результаті може змінити свій намір, фактично враховуючи поради, які їй дав саме нотаріус, а не адвокат.
Нотаріусу необхідно пояснити особі правову ситуацію та зробити акценти на певні юридичні наслідки, до яких зможуть привести ті чи інші дії, які посвідчуються чи засвідчуються нотаріально.
Саме в таких випадках участь адвоката з його компетентними порадами полегшувала б переговори між особою та нотаріусом і прискорила протікання самого нотаріального процесу.
Участь адвоката на переговорах означає для нотаріуса вирішення справи на високому професійному рівні і дозволяє протистояти нереалістичним очікуванням.
Таким чином слід виділити спільні та відмінні риси між інститутом нотаріату та інститутом адвокатури.
Спільне між ними полягає в роботі на одному «правовому полі» у сфері цивільного обороту та наявності єдиних методів роботи - надання правових послуг, складання проектів документів, відображення в них волі учасників угоди.
Однак між усіма представниками юридичних професій, що надають правову допомогу, є ряд істотних відмінностей.
На відміну від інших суб'єктів, що надають правову допомогу діяльність адвокатів і нотаріусів не є підприємництвом.
Згідно ст. 59 Конституції України, кожному гарантується право на одержання кваліфікованої правової допомоги, яка у випадках, передбачених законом, має надаватися безкоштовно.
У межах чинної правової системи України саме на адвокатуру та нотаріат покладено функції з надання безоплатної або на пільгових умовах правової допомоги населенню.
Адвокат чи нотаріус не має права відмовити в наданні правової допомоги особі, яка має право на її безоплатне отримання відповідно до закону, на відміну від приватних юристів, які займаються підприємницькою діяльністю, а тому довільно обирають клієнтів для своєї роботи.
Професійні відмінності
Відмінностями нотаріату та адвокатури є наступні складові
- діяльність адвоката та клієнта будується на основі договору доручення та має в цьому сенсі приватно-правовий характер. Адвокат є певною мірою «слугою клієнта» і захищає його інтереси.
- діяльність нотаріуса в силу її публічно-правового характеру відбувається в межах нотаріального провадження та жорсткої пов'язаності рамками закону.
Нотаріус забезпечує для всіх учасників нотаріального провадження при вчиненні конкретної дії рівні правові умови, виконуючи обов'язок щодо забезпечення дотримання закону щодо всіх осіб - у тому числі й тих, що не звернулися до нього, але права яких зачіпаються вчиненням нотаріальної дії.
Тому взаємовідносини нотаріусів та осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії, мають публічно-правову, а не договірну основу.
Найбільш наочно публічно-правова основа діяльності нотаріату проявляється на прикладі спадкових справ.
Ведення спадкової справи незалежним від сторін нотаріусом забезпечує врахування інтересів всіх спадкоємців, виявлення повного їх кола, забезпечення рівних на основі закону умов доступу до спадщини відповідно до волі спадкодавця.
Розмір оплати адвоката в силу її договірного характеру визначається угодою з клієнтом і багато в чому - успіхом ведення самої справи.
Нотаріус, на відміну від адвоката, стягує державне мито за вчинення нотаріальної дії, а у випадках, визначених законодавством, - плату за надання додаткових послуг правового та технічного характеру.
Нотаріус не має права вчинення нотаріальних дій за межами свого нотаріального округу, тобто не може, на відміну від адвоката, працювати там, куди запрошують його клієнти.
Викладене не дає підстав принижувати або перебільшувати значення нотаріату або адвокатури в правовій системі України, оскільки кожен з цих правових інститутів займає своє місце.
Якщо діяльність адвоката відбувається переважно в суді, шляхом відстоювання в змагальній формі інтересів клієнта, то діяльність нотаріуса - в рамках безспірної юрисдикції, оскільки він є представником і держави, і всіх осіб, які звернулися до нього за юридичною допомогою.
Питання 2. Адвокат у конституційному судочинстві
Конституційне судочинство, в порівнянні з більш загальновідомими кримінальним, цивільним, господарським, адміністративним процесами має свої істотні риси, що в значній мірі і визначає специфіку діяльності адвоката, який бере участь в конституційних справах.
Змістом конституційної юстиції є забезпечення верховенства і прямої дії Конституції, захист прав і свобод людини і громадянина шляхом дослідження і тлумачення правових норм з позиції їх відповідності положенням Основного Закону України.
Конституційним Судом України (КСУ) фактичні обставини з'ясовуються в тому ступені, в якому вони можуть привести до оцінки конституційності закону або іншого нормативного акту.
Звідси головне завдання адвоката - допомогти суддям КСУ з'ясувати всю глибину проблеми, зміст акту, який розглядається, або правової норми, привести переконливе правове і наукове аргументування на підтвердження позиції свого клієнта, сприяти знаходженню оптимального науково обгрунтованого рішення, а не займатися дослідженням фактичних даних або побудовою версій, які навіть і не стануть розглядатися цим судом.
Отже, роль адвоката в конституційному процесі зводиться до консультування клієнта з питань права, тобто фактично до науково - дослідної роботи.
Правила поведінки в КСУ мають свої особливості в порівнянні з основними правилами поведінки в суді.
Завершальний виступ адвоката в конституційному процесі полягає в тому, щоб ще раз чітко, послідовно і переконливо, з урахуванням всіх доказів протилежної сторони і з'ясованих в ході судового розгляду проблем, професіонально довести суддям позицію клієнта і свої аргументи, а також підкреслити суспільне значення питання, яке розглядається КСУ.
Діяльність адвоката в конституційному судочинстві має ряд особливостей, пов’язаних з особливим місцем Конституційного Суду України в системі судових органів і цілями його діяльності: захисту основ конституційного ладу, основних прав і свобод людини і громадянина, забезпечення верховенства і прямої дії Конституції на всій території України.
Конституція України визначає, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд.
Цей орган вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Формами звернення до Конституційного Суду України є конституційне подання та конституційне звернення.
Конституційне подання — це письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України.
Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Конституційне звернення — це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.
Особливість доказової та іншої діяльності адвоката-представника у конституційному судочинстві полягає у тому, що його роль зводиться до консультування клієнта з питань права і фактично до науково-дослідної роботи, що передбачає глибоке дослідження і розуміння Основного Закону, наукових доктрин, які стосуються проблем, що розглядається, світових тенденцій розвитку права та законодавства зарубіжних держав.
Питання 3. Адвокат у виконавчому провадженні.
Виконавче провадження – це завершальна стадія судового провадження, примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Виконання рішень можуть здійснювати як державні, так і приватні виконавці.
Законодавство України передбачає обов’язковість виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Однак стан виконання судових рішень далекий від ідеального, добровільно рішення не виконуються і доводиться добиватися виконання судового рішення в примусовому порядку через виконавче провадження.
Процес виконавчого провадження також може бути досить тривалим, проблемним і не дати бажаний результат.
Ефективним механізмом, який допоможе проконтролювати виконання судового рішення та захистити права особи у виконавчому провадженні є використання професійної правничої допомоги адвоката.
Адвокат у виконавчому провадженні має допомогти дотриматись строків пред’явлення виконавчих документів до виконання, контролювати строки вчинення окремих виконавчих дій та тривалість виконавчого провадження в цілому.
Досить поширеною є ситуація, коли виконавці (як державні так і приватні) без об’єктивної причини затягують виконання судових рішень, вчиняють не всі виконавчі дії, працюють неефективно, закривають виконавче провадження, залишивши судове рішення невиконаним. У такій ситуації доречним є залучення для участі у виконавчому провадженні адвоката.
Адвокат у виконавчому провадженні допоможе використати ефективні інструменти виконання судового рішення (сформувати необхідні заяви, скарги на дії чи бездіяльність, рішення виконавця, підтримати їх перед вищестоящим органом або в суді, ініціювати застосування заходів примусового виконання).
Адвокат у виконавчому провадженні надасть весь комплекс юридичних послуг на всіх етапах виконавчого провадження, починаючи моменту підготовки заяви про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання судового рішення до оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження.
Адвокат у виконавчому провадженні здійснює:
- представництво інтересів та захист прав.
- формування заяви про відкриття виконавчого провадженні та примусове виконання рішення.
- оскарження в вищестоящому органі чи суді рішення (постанови), дії чи бездіяльність виконавця (формування скарги, представлення її в суді чи в вищестоящому органі).
- супровід судового провадження про звільнення майна з під арешту.
- супровід судового провадження про виділ частки майна з спільної сумісної власності.
- супровід судового провадження про роз’яснення судового рішення, поновлення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання, видача дубліката виконавчого провадження, розстрочку чи відстрочку виконання судового рішення, встановлення чи зміна способу чи порядку виконання судового рішення. заміна сторони у виконавчому провадженні.
- оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчому провадженні, постанову про зупинення, закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу.
- подання клопотань адвоката з виконавчого провадження про встановлення судом тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України.
- ініціювання чи оскарження об’єднання виконавчих проваджень різних органів/осіб у одне зведене.
- оскарження результатів оцінки майна в суді.
- звернення з позовом про відшкодування шкоди від дій чи бездіяльності виконавця, супровід справи в суді.
- представництво адвоката з виконавчого провадження на переговорах та в суді щодо укладення мирової угоди на стадії виконання.