Ім'я файлу: РЕФЕРАТ Стайнійчук.docx
Розширення: docx
Розмір: 37кб.
Дата: 26.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
інклюз 1.docx
РЕФЕРАТ дихання і голос як елементи педагогічної техніки.docx
виховний захід.docx


РЕФЕРАТ
На тему: «ОГЛЯД ДІЯЛЬНОСТІ М. І. СТАВНІЙЧУК»


ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………..…...3

1. Короткі відомості з біографії М. І. Ставнійчук…………………………..…..4

2. Участь М. І. Ставнійчук у Венеціанській комісії…...…………………......…6

3. Аналіз її наукової діяльності …..…………………………………….………..7

4. Представництво президента в конституційному суді………………………..8

Висновки…………………………….………………………………………...…..9

Список використаної літератури………………………………………………..10

Вступ
Професійна діяльність юриста ґрунтується на взаємопов’язаних і взаємозалежних правових та етичних принципах і стандартах. Ступінь їх реалізації може бути показником якості юридичної діяльності. Із цієї позиції дослідження проблематики юридичної професії набуває нового контексту.

Ні для кого не секрет, що кар’єра жінки вимагає великих зусиль і складається повільніше порівняно з колегами-чоловіками, що детерміновано необхідністю подолання «скляної стелі», а також численних бар’єрів і перешкод, зумовлених гендерними стереотипами. Останні породжують дискримінацію жінок, що знаходить прояв у штучному уповільненні професійного просування, відмові у визнанні та відповідному заохоченні. Як результат – часте переконання в меншій компетентності жінок і уявлення про юриспруденцію як чоловічу сферу діяльності, вторгнення в яку жінок небажано.

Проте, ми намагатимемося спростувати цей стереотип на прикладі Заслуженого юриста України Марини Іванівни Стайнічук.

Метою цієї роботи є аналіз біографії М. І. Стайнічук, її наукової діяльності, участі у Венеціанській комісії, представництва президента в конституційному суді.

1. Короткі відомості з біографії М. І. Ставнійчук
Марина Іванівна Ставнійчук народилася 3 травня 1965 р. у місті Бершадь Вінницької області.

За освітою Марина Іванівна – юрист. Диплом вона отримала у Київському університеті (1987). Потім упродовж десяти років вона навчалася в аспірантурі Інституту держави та права імені В. Корецького Національної академії наук України. У 1999 році захистила дисертацію та стала кандидатом юридичних наук. 2002 року їй присвоєно звання Заслуженого юриста України.

Марина одружена з Петром Ставнійчуком. Він – голова та співвласник кількох фермерських господарств, а також юридично-консалтингової агенції «Юристас». З 2015 до 2020 року Петро був депутатом Старостинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

1991 року у подружжя Ставнійчуків народилася донька Анастасія.

Після закінчення університету М. І. Ставнійчук була стажером адвоката в районній юридичній консультації у Вінниці. Наприкінці 1990-х років Ставнійчук працювала в Інституті держави та права.

1999 року вона стала одним із членів Центральної виборчої комісії. Деякий час була заступником голови ЦВК. Влітку 2007 року президент Ющенко зробив Ставнійчук заступником керівника свого секретаріату. Також протягом трьох років Марина представляла главу держави у Конституційному суді та ЦВК.

У квітні 2011 року Янукович повернув Ставнійчук на посаду заступника глави президентського Секретаріату. Але вже за кілька днів вона потрапила під скорочення штатів через проведення адміністративної реформи.

З 2009 до 2013 року Ставнійчук входила до складу Європейської комісії за демократію через право (Венеціанської комісії). У жовтні 2016 року вона зареєструвалася як фізична особа-підприємець (діяльність у сфері права). Наприкінці 2017 року Марина очолила Комітет з питань верховенства права Національної асоціації адвокатів України.

Ставнійчук очолює громадські організації «За демократію через право» та «Розвиток України майбутнього».

Заслужений юрист України. Нагороджена орденом княгині Ольги ІIІ ступеня та Почесною грамотою Кабінету Міністрів України. Нагороджена премією імені М.П. Василенка Національної академії наук України за цикл праць «Проблеми становлення і розвитку правової держави в Україні». Лауреат всеукраїнських конкурсів на краще юридичне видання, що проводяться Спілкою юристів України.

Нагороди та регалії

З 2002 року надано звання Заслуженого юриста України. Кавалер Орденів княгині Ольги ІІІ ступеня (2005 рік) та ІІ ступеня (2007 рік), нагороджена Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2006 рік).

Є державним службовцем 1-го рангу. З березня 2009 р. входить до складу Венеціанської комісії (Європейської комісії за демократію через право).

У 2007 році М. Ставнійчук завдяки впливу, зумовленому однією з ключових позицій на Банковій, посіла 9-те місце у списку найвпливовіших жінок в Україні журналу «Фокус».

У 2011-му, за версією журналу «Фокус», опинилася на 13-му місці у рейтингу 100 найвпливовіших жінок України.

Захоплюється літературою, живописом та вирощуванням квітів.

Життєве кредо: «Нічого в житті не дається просто так: кожне досягнення – результат самовідданої праці і терпіння» [6].
2. Участь М. І. Ставнійчук у Венеціанській комісії
Венеціанська комісія (також Венеційська комісія) — дорадчий орган Ради Європи з питань конституційного права, котрий надає висновки про відповідність проєктів законодавчих актів європейським стандартам та цінностям. Офіційна назва — Європейська комісія за демократію через право.

Комісія є форумом, у ході якого країни можуть обмінюватися інформацією, вчитися один у одного, обговорювати ідеї та проєкти, пов'язані з конституційними питаннями.

Членами є «поважні академіки, зокрема в царині конституційного та міжнародного права, судді верховних або конституційних судів та члени національних парламентів». Члени обираються своїми державами терміном на чотири роки. Серед інших відомих академіків і суддів, у різний час до складу комісії входили:

  • Уго Міфсуд Боннічі (професор права та колишній президент Мальти),

  • Жан-Клод Колльяр (канцлер Паризького університету, колишній член Конституційної ради),

  • Крістоф Грабенвартер (суддя Конституційного суду Німеччини),

  • Вольфганг Гоффманн-Рім (колишній суддя Федерального конститу-ційного суду Німеччини),

  • Жан Ерік Гельгезен (професор Університету Осло)

  • Ганна Сухоцька (колишній прем'єр-міністр Польщі, профессор  Познанського університету ім. Адама Міцкевича та завідувач кафедри конституційного права);

  • Грет Галлер (старший лектор Університету Йоганна Вольфґанґа Ґете (Німеччина), колишній президент Парламенту Швейцарії),

  • Клемен Яклич (лектор із права в Гарвардській школі права),

  • Джеффрі Джовелл (професор права та колишній декан Університетського коледжу Лондона),

  • Євген Танчев (президент Конституційного суду Болгарії),

  • Каарло Туорі (професор юриспруденції Університету Гельсінкі),

  • Пієтер Ван Дійк (державний секретар, голова комітету з конституційного права, колишній суддя Європейського суду з прав людини),

  • Ян Велеерс (професор Університету Антверпена).

Чинним членом комісії від України нині є Сергій Головатий

Марина Іванівна Ставнійчук входила до складу Європейської комісії за демократію через право (Венеціанської комісії) в період з 2009 до 2013 року.

3. Аналіз її наукової діяльності

М. І. Ставнійчук є автором понад півсотні наукових праць про український парламентаризм, за виборчим та конституційним правом. Марина має перший ранг державного службовця.

Автор понад сімдесяти наукових праць у галузі конституційного права України, порівняльного конституційного права, в тому числі автор наукової монографії, співавтор багатьох колективних наукових монографій, підручників, навчальних посібників, інформаційно-аналітичних видань, підготовлених та виданих Центральною виборчою комісією, а також низки статей багатотомного видання «Юридична енциклопедія».

У 1999 р. М. І. Ставнійчук захистила кандидатську дисертацію на тему «Законодавство про вибори народних депутатів України: проблеми теорії і практики» [2].

Марина Іванівна є авторкою книг «Український парламентаризм: минуле і сучасне» (1999), «Законодавство про вибори народних депутатів України: актуальні проблеми теорії та практики» (2001), «Виборче право України» (2003), «Конституційне право України. Академічний курс» (2008), «Джерела конституційного права України» (2010) та інших.
4. Представництво президента в конституційному суді
Згідно указу колишнього президента України Віктора Ющенка №508/2007 Ставнійчук Марину Іванівну було призначено заступником Глави Секретаріату Президента України – Представником Президента України у Конституційному Суді України [3].

Марія Іванівна пишалася своєю посадою. Так, в одному з інтерв’ю для «Радіо свобода» ще будучи заступником глави Секретаріату Президента вона говорила: «…Сподіваюсь, що буду працювати з Президентом стільки, скільки працюватиме Президент… У нього лишилось до завершення каденції не так і багато. За цей час, я не думаю, що можна запустити в космос щось, якби навіть дуже захотіти».

3 роки сумлінної праці засвідчили високий рівень професійної майстерності Марини Іванівни.

Указом колишнього президента України В. Януковича № 283 від 3 березня 2010 року «Про відставку заступника Глави Секретаріату Президента України - Представника Президента України у Конституційному Суді України М. Ставнійчук» Марія Ставнійчук склала свої повноваження [4].

У квітні 2011 року В. Ф. Янукович повернув Марію Ставнійчук на посаду заступника глави президентського Секретаріату. Але вже за кілька днів вона потрапила під скорочення штатів через проведення адміністративної реформи.

Висновки
Отже, на підставі викладеного вище, ми дійшли висновку, що Марія Іванівна Стайнічук є Заслуженим юристом України, успішною жінкою, Кавалером Орденів княгині Ольги ІІІ ступеня (2005 рік) та ІІ ступеня (2007 рік), нагороджена Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2006 рік)

М. І. Стайнічук є автором понад півсотні наукових праць про український парламентаризм, понад сімдесяти наукових праць у галузі конституційного права України, порівняльного конституційного права, в тому числі автор наукової монографії, співавтор багатьох колективних наукових монографій, підручників, навчальних посібників, інформаційно-аналітичних видань.

Марина Іванівна Ставнійчук входила до складу Європейської комісії за демократію через право (Венеціанської комісії) в період з 2009 до 2013 року.

Протягом 3 років (з 2007 по 2010) вона обіймала посаду заступника Глави Секретаріату Президента України – Представника Президента України у Конституційному Суді України.

Список використаних джерел
1. Держава і право: Збірник наукових праць. Серія Юридичні науки. Випуск 75. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Київ: Вид-во «Юридична думка», 2017. 414 с.

2. Марина Ставнійчук – член Європейської комісії за демократію через право (Венеційська комісія) від України (2007-2013 рр.) Заслужений юрист України, кандидат юридичних наук. [Електронний ресурс] Режим доступу: https://blogs.pravda.com.ua/authors/stavniychuk/ Дата звернення - 10.12.2021 р. (назва з екрану)

3. Указ президента України Віктора Ющенка № 508 від 6 червня 2007 року [Електронний ресурс] Режим доступу: https://www.president. gov.ua/documents/5082007-5970

4. Указ президента України В. Януковича № 283 «Про відставку заступника Глави Секретаріату Президента України - Представника Президента України у Конституційному Суді України М. Ставнійчук», м. Київ, 3 березня 2010 року [Електронний ресурс] Режим доступу: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/283/2010/print Дата звернення - 10.12.2021 р.

5. Марина Ставнійчук: Насамперед варто говорити про систему організації влади. У ній лежить основний конфлікт, 13 вересня 2009 [Електронний ресурс] Режим доступу: https://www.radiosvoboda. org/a/1821422.html Дата звернення - 10.12.2021 р. (назва з екрану)

6. Юристи України. Правова еліта держави [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.logos.biz.ua/proj/yur/174.htm Дата звернення - 10.12.2021 р. (назва з екрану)
скачати

© Усі права захищені
написати до нас