| Стиль | |||||||
| | Офіційно-діловий | Науковий | Публіцистичний | Художній | Розмовно-побутовий | Епістолярний | Конфесійний |
| Визначення | функціональний стиль літературної мови, який унормовує оформлення ділових паперів, слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю | функціональний стиль літературної мови, який використовується в галузі науки й освіти, основною функцією є пізнавально-інформативна – повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових цілей, відкриттів | стиль засобів масової інформації – газет, журналів, телебачення, радіо, громадсько-пропагандистських видань | стиль художньої літератури, який використовується в поетично- художній творчості | стиль, який використовується в усному повсякденному спілкуванні у побуті, у родині | стильовий різновид мови, який втілюється в таких проявах як листи та епістолярна творчість | стильовий різновид української мови, який обслуговує релігійні потреби суспільства |
| Підстилі | законодавчий (документи, які виконують настановно-регулювальну функцію в державному і суспільному житті, утверджують обов’язкові правові норми: конституції, кодекси, закони, укази, статути, постанови); дипломатичний (обслуговує дипломатичну службу, контакти Української держави з іншими державами, всесвітніми організаціями: організаційно-регулювальні документи (конвенція, пакт, угода, протокол про наміри); організаційно-впливові (декларація, нота, вербальна нота, міжнародна заява); адміністративно-описові (меморандум, комюніке)); адміністративно-канцелярський (забезпечує зв’язок усього управлінсько-виконавчого апарату держави між його внутрішніми підрозділами і кожним громадянином держави: розпорядча документація (наказ, постанова, рішення, резолюція, розпорядження); організаційна документація (договір, інструкція, статут, штатний розпис, тарифікація); інформаційно-довідкова документація (автобіографія, заява, звіт, план, характеристика, інформація, довідка) | власне науковий (монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези); науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців); науково-навчальний (підручники, посібники, лекції, бесіди) | власне публіцистичний (стиль ЗМІ: газети, радіо, телебачення, реклама); художньо-публіцистичний (памфлет, фейлетон, нарис, есе); науково-публіцистичний (критичні статті, аналітичні огляди, соціальні портрети). | епічні (епопея, повість, оповідання, нарис); ліричні (поема, балада, пісня, поезія); драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль); комбіновані (ліро-епічний твір, драма-феєрія, усмішка) | розмовний стиль має два підстилі: розмовно-побутовий, розмовно-офіційний. | листування поділяють на два типи: офіційне (листування між державними органами, установами, між службовими особами, які підтримують офіційні стосунки) та неофіційне (має переважно побутовий характер). | літургія, молитва, проповідь, псалми |
| Сфера використання | офіційне спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавство, адміністративно-господарська діяльність | наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта, навчання | громадсько-політична, суспільно-культурна, виробнича діяльність, навчання | індивідуальна і колективна творчість, література, різні види мистецтв, культура, освіта | усне повсякденне спілкування в побуті, у родині, на виробництві | не має чітко окреслених меж (побутове інтимне життя, виробництво, політика, наука, мистецтво, справо ведення та ін.) | культові установи (церкви, монастирі; теологічні навчальні заклади, молитовні будинки, релігійні громади), віруючі родини. |
| Призначення | регулювання ділових відносин мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадянських потреб людей у типових ситуаціях | - систематизування, пізнання світу, служити для повідомлення про результати досліджень, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ, систематизація знань, виклад матеріалу, представлення наукових даних суспільству | служити розв’язанню суспільно-політичних питань, активно впливати на слухачів та читачів, переконувати у справедливості певної ідеї, пропагувати прогресивні ідеї, здоровий спосіб життя | впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки | бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з'ясування виробничих і побутових стосунків | обслуговувати заочне спілкування людей у формі листів у всіх сферах їхнього життя | допомагати віруючим у спілкуванні їхніх душ з Богом, зберігати і продовжувати культові ритуали, об'єднувати віруючих одним почуттям щиросердної віри в Бога |
| Основні ознаки | регулювально-імперативний характер, документальність, стабільність, стислість, чіткість, висока стандартизація значної частини висловів, сувора регламентація тексту | інформативність, поняттєвість і предметність, oб’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, доказовість, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення причиново-наслідкових відношень, висновки | спрямованість на новизну; динамічність; актуалізація сучасності; інформаційність; політична, суспільна, морально-етична оцінка того, про що пишеться; синтез логізації та образного мовного вираження; документально-фактологічна точність; закличність; синтез стандарту і експресії; емоційність; авторська пристрасть; простота і доступність; переконливість | образність, поетичність, естетика мовлення, експресія як інтенсивність вираження, зображуваність (конкретно-чуттєве живописання дійсності, людей, природи, явищ, понять, якостей, властивостей, відношень) | безпосередня участь; усна форма; неофіційність стосунків між мовцями (неформальне); невимушеність; непідготовленість (неформальне); використання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, пауз, інтонації); використання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи, жести і міміка); емоційні реакції; потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, акцентувати головне. | персональність, цілеспрямованість інформації переважно на конкретного адресата, втаємничення її, авторське «я» | урочистість і піднесеність як стилістичні домінанти, благозвуччя, символізм та стійкість стильової норми |
| Основні мовні засоби | лексичні: обмежене використання слів у переносному значенні; широке вживання суспільно-політичної лексики та лексики професійної; майже повна відсутність фразеологізмів; граматичні: стандартні вислови; шаблонні структури речень, мовних зворотів, оскільки документи пишуть за певним зразком; висока частотність іменників та відіменних похідних прийменників; імперативний, розпорядчий характер багатьох документів зумовив високу частотність інфінітивів; нагромадження форм родового відмінка при віддієслівних іменниках; прямий порядок слів у реченні; розповідний характер викладу; серед складних речень, частотність яких висока, виразно домінують складнопідрядні речення з підрядними означальними; відсутні неповні речення; практично відсутні засоби мовленнєвої емоційності; переважають безособові і наказові форми дієслів; безособові, інфінітивні, неозначено-особові, узагальнено-особові речення; дієприкметникові та дієприслівникові звороти; використання стилістичного засобу ретардації - така організація викладу, коли предикат думки ставиться наприкінці конструкції; відокремлені члени речення уточнюють, деталізують думку, вказують причину, мету написання документа, забезпечують логічну послідовність викладу | абстрактна лексика, символи, терміни, схеми, таблиці, графіки, іншомовні слова, наукова фразеологія (стійкі термінологічні сполучення), цитати, посилання, однозначна загальновживана лексика, безсуб‘єктність, безособовість синтаксису, авторське «ми», послідовне членування на розділи, параграфи, пункти, чітко організований синтаксис (складні речення, ускладнені зворотами, у реченнях переважають іменники) | широко використовується суспільно-політична лексика (лексеми, що відображають політичне життя суспільства; лексика, що відображає функціювання державного устрою і законодавчого апарату; лексика на позначення суспільних ідейно-моральних понять), багатозначна образна лексика; лексеми поділяються на позитивно-оцінні й негативно-оцінні; застосування таких синтаксичних конструкцій, що характеризуються повторюваністю окремих частин, нанизуванням компонентів, експресивний синтаксис (риторично-питальні речення, вставні конструкції, звертання, модифіковані фразеологічні звороти) | наявність багатства найрізноманітнішої лексики, переважно конкретно-чуттєвої (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак), уживання емоційно-експресивної лексики(синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів) | лексичні: широко використовується загальновживана лексика і фразеологія, які відображають повсякденні потреби мовців; вживаються слова у переносному значенні. граматичні: активно вживаються речення різного типу (неповні, незакінчені, обірвані; неускладнені прості речення; найтиповіші вставні та вставлені одиниці; речення із звертаннями; слова-речення) | звертання і вітання; встановлення контакту і домагання прихильності; конкретний зміст, що становить собою фактаж листа; прохання і завершення листа останніми нагадуваннями і прощаннями автора з адресатом | маркована лексика, яку в національній літературній мові називають конфесійною (Ісус, Різдво, Благовіщення, причастя, священик, диякон, кадило, хрещення); конфесійна фразеологія (Мати Божа, Тайна вечеря, Святий Дух, воскресіння із мертвих, Христос Спаситель, судний день); вживаються переважно повні структури, синтаксична схожість початкових структур, інверсія; речення насичені порівняннями, епітетами, символами, словами із переносним значенням |