Ім'я файлу: курсова.docx
Розширення: docx
Розмір: 41кб.
Дата: 13.05.2020
скачати

Е́дгар А́ллан По – це видатний американський письменник, поет та драматург. Він також був критиком та літературним редактором. Едгар По один з видатних представників так званого американского романтизму. Письменник був одним з перших хто заснував новели. Нове́ла — це прозовий епічний твір який невеликий за обсягом, твір може бути про незвичайну подію в житті з неочікуваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією. Окрім новел, По вважається засновником детективів. Детекти́в – це варіація творів масової культури. в яких поступово розкриваються певні таємниці та загадки, пов'язані зі злочином. Едгар По відомий за внесок у народження та розвиток жанру наукової фантастики. Науко́ва фантастика – це жанр фантастики який описує різні обставини які не відомі людям в реальному світі, пов'язані з певними теоріями, вченнями і гіпотезами в техніці та науці.

В поезіях Едгара Аллана По, так само як і в міркуваннях про неї, є деякий парадокс. З одного боку, пристрасне бажання досягти найвищої істини, втілити ідеал краси, а з іншого це розуміння неможливості такого втілення в слові. Суперечність вирішується тим, що поет своєю творчістю підіймає читача у небесні сфери, де живе краса, навіює йому такий стан душі й духу, що можливо читачеві пощастить прилучитися до прекрасного.

Образно-тематичне коло в ліриці Едгара відносно невелике. Є всього чотири образи і теми які пов’язані з ними, їх можна звести до чотирьох сфер такі як природа, мистецтво, кохання і смерть, або точніше це ті емоції, які в людині викликають краса природи і мистецтва, любов до жінки і постійна загроза смерті, яка туманить життя і почуття людини. Нескінченне багатство природи сповнене складної символіки, стародавньої і створеної самим поетом. Природа у По наскрізь метафорична, ховає найтонші відтінки потаємного змісту. Ці ж якості несе в собі і сублімація людського таланту, якою є мистецтво в усіх його формах. І тут для поета відкривається широке поле символічного та метафоричного осмислення витворів античного і народного мистецтва, міфів, легенд, казок, архітектурних і скульптурних шедеврів тощо.

Едгар По був нервової вдачі, непокірливий і непосидю­чий, ворог усього банального і ницого, він часто змінював помешкання і роботу, розходився з приятелями, вислов­лював категоричні, ущипливі твердження у своїх літера­турно-критичних виступах, керуючись дуже високими, іноді суб'єктивними критеріями в оцінці творів своїх колег-письменників. Він часто конфліктував з видавцями, не приймав облуди і фарисейства "унормованого" життя за­можних обивателів, виклично не здавався перед пуритан­ськими принципами своїх співгромадян. Він хотів бути вільною людиною в суспільстві невільників моралі, релі­гійних забобонів, станових і расових упереджень. В його бунтівничості було щось байронічне, і так само, як на Байронову волелюбність, на його прагнення свободи суспільство реагувало різким запереченням, осудом і плітками.

У переважній частині його творчості описуються персонажі з особливими характерами та епізодичними проявами різної психічної поведінки, наприклад непритомність, незрозумілі думки, параноя. Подібна поведінка з’являлася і у самого письменника Едгара По як наслідок вживання алкоголю та наркотиків. Однак є дані про те, що По страждав не просто від такого зловживання, а від складних парціальних нападів, що супроводжувалися тривалим розладом свідомості та психозами.

Взагалі ж варто зауважити, що провести межу між психологічними і «страшними» новелами По дуже непросто. Письменника повсякчас цікавили стан і поведінка людини в екстремальних ситуаціях, нерідко — «за межами» усталених уявлень про життя та смерть. У «Вільямі Вільсоні» По розвинув надзвичайно важливий для романтизму мотив двійника. Героя, котрий метається різними містами — Парижем, Римом, Віднем, постійно переслідує його двійник, позбутися якого неможливо. У новелі «Колодязь і маятник» фіксується стан людини в очікуванні жорстоких тортур і смерті. Сцени жахіть, фізичних і душевних страждань становлять наративне тло у таких відомих новелах, як «Маска Червоної Смерті», «ДіжкаАмонтільядо», «Чорний кіт». Письменник захоплюється змалюванням хворобливих, ірраціональних станів душі. З плином часу з'ясувалося, що По, володіючи рідкісною інтуїцією, згущуючи барви і вдаючись до фантастики, зумів передбачити деякі висновки сучасної психіатрії та парапсихології.

По стирає грань між психічно здоровою і хворою людиною. Його безумці успішно грають роль здорових, а здорових персонажів приймають за божевільних ( «Система доктора Смолл і професора Перро»). Він аналізує психіку маніяка-вбивці ( «Серце-викривач» (1843) і «Бочонок Амонтильядо» (1846). В оповіданні «Падіння будинку Ашерів» безумство аристократа старовинного роду є наслідком крайньої витонченості людських здібностей і почуттів, як перенасичення світлого розуму. Божевільний Ашер з математичною точністю подумки відтворює, те що відбувається в склепі, де він заживо поховав свою сестру. Герой «Улялюм» веде розмову з душею померлої коханої в божевільному стані і згадує факти реального життя..

Щодо життя та творчості письменника, він народився в Бостоні у штаті Массачусетс, у шотландсько-ірландській родині. Едгар Аллан По був сином актриси Елізабет Арнольд Гопкінс По, його батько Девід По був теж актором. З дитинства доля Едгара По складалася досить драма­тично. Його батьки були мандрівними акторами. Коли майбутньому поету не виповнилося ще і двох років, батько покинув сім’ю. Аллан був не єдиною дитино в сім’ї, окрім нього батьки мали ще двох дітей. Старшого брата звали Вільям Генрі Леонард По та молодшу сестричку Розалія По. Є припущення що поета назвали на честь одного з персонажів трагедії Вільяма Шекспіра «Король Лір». Тому що в 1809 його батьки брали участь у спектаклі по мотивам цієї трагедії.

Після смерті батьків Едгара, його до себе в сім’ю забрав багатий шотландский купець з Річмонда. Друге або середнє ім’я «Аллан» він прийняв на знак подяки та поваги до сім’ї купця. Сім'я Алланів охрестила Едгара По як вірного єпископальній церкві в 1812 році. Джон Аллан добре виховував свого прийомного сина, це були жорсткі міри але з іншої сторони він також розпещував Едгара.

Майбутній письменник недовго навчався в школі латинської граматики в Ірвін, це рідне місто вітчима. У школі він успішно вивчав французьку та грецьку мови, а також латинську. Вже тоді Едгар читав Цезаря, Овідія і Вергілія в оригіналі. Коли сім’я в 1816 році переїхала до Лондона хлопчик навчався в школі-інтернаті яка знаходилась в Челсі. Потім він вступив до «Школи Маєтку превелебного Джона Бренсбі» в Стоук Ньюінґтоні, раніше це було невелике містечко за шість кілометрів від Лондона. Були припущення що По одружився перед вступом до університету з Сарою Ельмірою Ройстер. В лютому 1826го року хлопця прийняли до Університету Вірджинії. Сімнадцятирічний По вивчав у вузі класичну філологію та сучасні мови. Едгар провчився там лише рік і потім покинув заклад, він відчував що ніхто не чекає його повернення в Річмонді (зокрема після того як його дружина Сара вдруге вийшла заручилася з Александером Шелтоном). Письменник відправляється до Бостона у квітні 1827 року, по дорозі він заробляв працюючи журналістом та клерком, потім у якийсь момент По починає користовувати псевдонім «Анрі Ле Реннет»

Він не міг себе фінансово утримувати і тому в 1827 року в травні По був зарахований до армії Сполучених Штатів, називаючись ім'ям «Едгар А. Перрі». Письменник заявляв що йому вже 22 роки, але на той час його вік був всього 18. Спочатку Едгар служив у Форті Незалежності, на Бостонській гавані, його платня складала п’ять доларів на місяць. У тому самому 1827 році вийшла перша книга. Це була 40-сторінкова збірка віршів під назвою «Тамерлан та інші вірші», він підписався псевдонімом «Бостонець». Потім хлопця підвищили у званні до артилерійського техніка, він підготовлював снаряди для артилерії,крім того, з новим званням його зарплатня виросла у двічі. По вирішив раніше закінчити своє служіння Батьківщині яке повинно було тривати п’ять років. Він був демобілізований 15 квітня 1829 року. На певний час по сімейним обставинам він повернувся до Балтимора перед своїм вступом в до Вест-Пойнту. Під час перебування в Балтиморі в 1829 році По опублікував свою другу книгу яка називається «Аль-Аарааф, Тамерлан і малі вірші». На початку свого творчого шляху як поет По зазнав впливу Байрона,пізніше Колріджа. Особливо це виявляється в таких ранніх творах, як "Тамерлан",що перегукується за загальним типом сюжету і образності зі "Східними поемами", творами Колріджа, Сауті, "Лалою Рук" Т. Мура. Та байронізм був властивий радше По людині, ніж поету. Його зріла поезія цілком оригінальна.

Далі Едгар був прийнятий до академії Вест-Пойнта 1 липня 1830 року. Згодом По покинув академію через свого прийомного батька. Джон Аллан(прийомний батько) одружився вдруге, цього разу на Луїзі Паттерсон. Весільні клопоти та суперечки між Едгаром По та прийомним батьком Джоном Алланом через позашлюбних дітей примусили батька до того, що він відрікся він сина.

Третя збірка поезій була видана вже після конфлікту у Нью-Йорку в лютому 1831 року, називалася збірка «Поеми Едгара А. По. Друге видання». Книжка була надрукована за ті гроші, які він зібрав серед товаришів, з якими навчався у Вест-Пойнті, ця сума становили приблизно 170 доларів. Відомим письменником По став ще в академії під час навчання. У новій книжці ще раз були надруковані вірші «Тамерлан» і «Аль Аарааф» та шість нових творів.

По повернувся до Балтимора та через деякий час помирає його старший брат Генрі через хворобу алкоголізм. Після цього По вирішив серйозно зайнятись кар’єрою письменника. Той час був складний для американського книговидавництва, адже почалася фінансова криза в 1837 році і видавцям було вигідніше друкувати нелегальні копії творів англійських авторів ніж платити гроші за написання нових творів в Америці. Через цю всю ситуацію Едгару приходилось нелегко і вже після декількох невдалих спроб По вирішив що йому краще зосередитися на жанрі проза. Після публікування у Філадельфії декількох історій, він розпочав працювати над своєю єдиною драмою під назвою «Politian».

У жовтні 1833 року газета «The Baltimore Saturday Visiter» проводила конкурс і переможцем став Едгар По зі своєю історією «Рукопис, знайдений у пляшці». Дане оповідання зацікавило Джона П. Кеннеді, він був впливовою людиною в Балтиморі, який порекомендував По Томасу Вайту, який в свою чергу був редактором річмондського журналу «Південний літературний вісник». Після такої вдачі По отримав роботу помічника редактора, проте він працював не довго, вже через два тижні після початку роботи його звільнили через нетверезий стан на робочому місці.

По знову повертається до Балтимору та в вересні в 1835 році він таємно побрався зі своєю кузиною Вірджинією Клем, яка стала музою його найпроникливіших ліричних віршів. Зустріч Письменника із семирічною двоюрідною сестрою, яка через шість років стала його третьою дружиною (шлюб між двоюрідними сестрою і братом у той час не був заборонений), мала величезні наслідки для його подальшого життя. Ця зустріч, а потім одруження дуже добре вплинули на По. Вірджинія була незвичайною людиною, вона "втілювала в собі єдино можливий компроміс з реальністю в його стосунках з жінками,— таких складних і витончених". Відомо що на час заручин Едгару було 26 років, а Вірджинії всього 13 і в свідоцтві про шлюб вік дівчини збільшили на вісім років. По прийняли назад на роботу помічника редактора при умові що він буд серйозніше відноситись до роботи. Вірджинія разом з матір’ю переїхали до Річмонда. По працював у Southern Literary Messenger до січня 1837 року. За цей період тираж примірників зріс до 3 500 одиниць. Письменник надрукував декілька статей, поезій та оповідань. На прохання його дружини Вірджинії у травні 1836 року вони провели другу публічну церемонію одруження.
Одна з найбільш відомих повістей «Повість про пригоди Артура Гордона Піма» була надрукована в 1838 році. В літку 1839 По отримав роботу в іншому виданні під назвою Burton's Gentleman's Magazine, там його знову взяли на посаду помічника редактора. За цей період було написано багато статей, літературних відгуків та оповідань через які було зрозуміло що По мав репутацію прямолінійного та різкого критика. Письменник покинув це місце роботи через рік, адже йому була запропонована краща пропозиція в Graham's Magazine.

У Вірджинії, дружини поета було слабке здоров’я, одного дня вона грала на піаніно та співала для своїх гостей і по серед виступу їй стало зле, в неї несподівано лопнула кровоносна судина. У 1842 році у дружини Едгара По трапився перший важкий напад туберкульозу, який на тривалий термін прикував Вірджинію до ліжка. Вірджинія була за крок від смерті через туберкульоз. По був засмучений передсмертним станом дружини. Весь подальший час стан дружини мав дуже великий вплив на здоров’я його душі, він був надзвичайно вразливий до найменшого погіршення ситуації. Повторне загострення хвороби Вірджинії відбулося влітку того ж року, і знову глибокі переживання і душевні муки письменника знайшли своє відображення у творчості − ними просякнуті розповіді «Колодязь і маятник» і «Серце-викривач». Після смерті дружини, подальші два роки, аж до своєї смерті, письменник проводить у стані затьмареного розуму. Він більше нічого не напише, повністю впавши у відчай і саморуйнування. Починаються безкінечні поневіряння, його бачать у портових корчмах і курильнях опіуму, в компаніях бродяг і жебраків. Тяжка спадковість, сирітство, боротьба з труднощами, що стояли на шляху волелюбного духу й високих устремлінь, зіткнення з життєвими дрібницями, хворе серце, надзвичайна вразливість, неврівноважена психіка, а головне — неможливість розв'язання свого основного життєвого конфлікту вкорочували Едгару віку. Хвороба й завчасна смерть Вірджинії стали для нього болючим ударом та початком глибокої душевної недуги. З цього приводу Едгар почав повторяти долю свого брата та зловживати алкоголем.
Поет знаходив свій порятунок в письменництві. По вирішив продовжити історію розслідувань Огюста Дюпена. Вбивство, що сталося в Нью-Йорку в 1841 році було покладено в основу його оповідання що називається «Таємниця Марі Роже». Користуючись матеріалами слідства, письменник, (Змінивши імена та написавши всі дії в парижі), провів власне розслідування і вказав на вбивцю. Згодом після цього справа зі злочином була розкрита, та навіть підтвердилася правильність його висновків.
Літературною сенсацією став вірш «Ворон» надрукований 29 січня 1845 року в нью-йоркській газеті Evening Mirror, це видання привернуло увагу публіки до творчості Едгара Аллана По. Люди дізнались про такі його творіння як "Лі-гейя" (1838), "Падіння будинку Ашерів" (1839), "Колодязь і маятник" (1842), "Чорний кіт" (1843), "Маска Червоної смерті" (1842). Через рік він випускає розповідь "Барило амонтільядо" (1846). Через свої твори По передавав жахи та фізичні страждання. Зображуючи різні екстремальні становища й виявляючи реакції героїв на них, письменник доторкнувся до тих куточків людської психіки, які вивчає наука і нині.

Свій перший виданий збірник розповідей По назвав "Розповідями гротесків і арабесок".

3 жовтня 1849 року Едгара По знайшов чоловік під іменем Джозеф Волкер на вулиці рідного міста Балтимора у непритомному стані. Якщо вірити словам чоловіка який його знайшов, По був потребував негайної допомоги. Письменника було доставлено до Вашингтонської клініки, де він не зміг остаточно прийти до тями і помер 7 жовтня 1849 року. До своєї смерті він ні разу так і не прийшов цілком до тями, для того щоб розповісти причину свого критичного стану і те, чому він був одягнутий у чужий одяг. У ніч перед своєю смертю По декілька разів викрикував ім'я «Рейнольдс», хоча ніхто так і не зрозумів хто це і чому По так робив та що він мав на увазі. Деякі джерела стверджують, що останні слова які вилетіли в вуст письменника були, «Боже, допоможи моїй бідній душі» Вважаються втраченими всі нотатки про лікування та гибель поета, разом з цим втрачене і свідоцтво про смерть. Кінець життя По досі залишається таємницею і може бути пов'язане з тяжкою формою пневмонією, або навіть його любові та пияцтва та зловживання наркотичними речовинами, холерою, сказом, самогубством (роками раніше у По були спроби закінчити життя наклавши на себе руки), туберкульозом, серцевою недостатністю та іншими чинниками.

Едгар По помер 7 жовтня 1849 року у 40-літньому віці. 28 вересня, за декілька днів до своєї смерті, По приїхав на поїзді до рідного міста Балтимор. Напередодні в Річмонді він зробив пропозицію руки і серця Сарі Вітмен на ній він збирався одружитися. Там же він провів лекцію за яку отримав чималі гроші. Через кілька днів По був знайдений на лаві на задвірках бару Ryan’s Fourth Ward Poll і доставлений в добродійну лікарню для бідних. Одною з найпопулярніших та ймовірно з найдостовірніших версій його смерті, був крововилив в мозок.

Перейдемо до самої цікавої частини з життя Едагара, до його творчості. Відомий американський письменник Едгар Аллан По вніс великий вклад у розвиток літератури. Йому треба завдячити за те, що через нього на світ з’явилися нові жанри. Багато книг По отримали статус культових творів, його книги читають по всьому світі. Його так званий фірмовий стиль забезпечив По популярність серед книголюбів. Першими літературними спробами Едгара По були вірші. Ймовірно, більшу частину з них він написав ще до університету, але достеменно це невідомо. Як вже згадувалось вище першою публікацією Едгара був збірник з віршами який називався «Тамерлан та інші вірші». У книжці було 40 сторінок. Всього було надруковано 50 копій. На жаль, до нашого часу дожила менша половина примірників зі збірки «Тамерлан та інші вірші», 12 екземплярів першого видання, і сьогодні вони володіють винятковою цінністю. В 2009 році один такий екземпляр був проданий на аукціоні «Крістіс» в Нью-Йорку за рекордну суму в 662 500 доларів. Напевно, Едгару По це б сподобалося. Адже протягом всього життя поет намагався забезпечити себе однієї лише літературною діяльністю. Через це у нього завжди були проблеми з грошима. Як вже відомо, більша частина творчості По складається з розповідей, причому «страшних» та містичних розповідей. Письменник багато писав про трагедію, горе і розбите серце — і все це на власному досвіді. За все своє творче життя Едгаром був написаний лише один роман «Повість про пригоди Артура Гордона Піма». Це єдиний закінчений роман Едгара По. Більшість його робіт — короткі розповіді. Роман оповідає про моряків, потерпілих корабельну аварію і вимушених вбити і з’їсти одного з членів команди, чоловіка під іменем Річард Паркер.

Відомо цікавий факт з творчості чоловіка, багато хто вважали що його головним шедевром є вірш «Ворон», проте По так не думав і вважав найкращим своїм творінням вірш у прозі під назвою «Еврика», (але сьогодні про нього мало хто знає) і в написанному в 1848 році вірші, містяться дивовижні передбачення. Про те, що Всесвіт виник в результаті єдиної події, яка дала початок всьому, і про те, що вона могла постійно розширюватися. Треба розуміти, що ця ідея стала науковою теорією лише в 1927 році — через 80 років після того, як було створено це віршоване космологічне передбачення.

У По був свій власний принцип написання творів. Головною задачею стояло створення у читача сильного емоційного потрясіння. «Основним принципом для цього була правильна побудова композиції твору і підбір художніх засобів, які найкращим чином слугували б створенню основного ефекту» (30, с. 234). Це емоційне враження, яке створювалося у голові читача в кульмінаційний момент та якому служать всі засоби, що перебувають в арсеналі художника, сам письменник По називав «totality effect». На думку Едгара настання ефекту повинне збігатися з кульмінаційним моментом оповідання. Внаслідок чого несподівані драматичні розв'язки його творів викликали незабутнє емоційне враження у свідомості людини яка читає ці витвори мистецтва. Основною метою автора стає при цьому максимально можливий емоційний вплив. Це завдання підкоряє собі всі основні параметри твору та весь арсенал художніх засобів автора.
Він вважав що у всьому творі не повинно бути жодного слова, яке вело б до задуманої мети. Кожна деталь відіграє величезну роль і жодною не можна нехтувати. Тонка, тріщина на фасаді будинку Ашерів символізує собою процес розпаду, який ледь зароджується, та який закінчився повним розпадом будинку. В усіх новелах По сюжет будується рухом назад – від серцевини основного задуманого ефекту. Автор, насамперед, визначає фінал оповідання, момент найвищої напруги, катастрофу або дозвіл загадки, що згодом зв'яже і об'єднає попередні деталі. Художник будує сюжет, групуючи навколо центра похідні елементи оповідання, поступово зв'язані між собою.
Більшу частину своїх творів По завершував кульмінацією. Сам Едгар пояснював це таким чином, що досягнуту єдність враження не можна руйнувати, навпаки, відбити в пам'яті читача на найвищому рівні. Початок і розвиток дії кишать подробицями, а розв'язка виписана із граничною лаконічністю. Заключні картини в оповіданнях По розгортаються у прискореному темпі, сприяючи нарощуванню напруги, яка зростає ніби сніжний ком і у фіналі відбувається емоційний вибух, сплеск, що підсилює враження.
Найбільше поет любив писати у жанрі фантастика, адже він і був відомий за внесок у народження та розвиток жанру наукової фантастики. Фантастика (від грец. «мистецтво уявляти») – це дещо специфічний метод художнього відображення життя, що використовує художню форму-образ у якому елементи реальності сполучаються з невластивим їй способом, – неймовірно, «чудово», надзвичайно (48, с. 888). Фантастика в літературній енциклопедії термінів і понять трактується як «різновид художньої літератури, у якій авторська уява від зображення дивно-незвичайних, неправдоподібних явищ наближується до створення особливого – вигаданого, нереального, «чудесного світу». Таким чином, визначення показує, що уява є не протилежністю фантастики, як було встановлено з поняттям «містичне», а її частиною.
Любов до жінки в поезії автора "Євлалії", "Анні",' "Еннабел Лі" позбавлене плотського начала. Це платоніка,чиста та духовна жінка, до якої звертається автор. Жінка з'являється у його рядках, не як жива людина, а як мрія, дещо ідеальне, втілення ніжності й лагідності. Вона лише віддалено може бути схожою на реальний об'єкт поетового кохання. Як правило це істота яка занадто гарна та ідеальна для цього світу, це про світле почуття кохання, якому заздрили всі, навіть ангели і яке обірвала рання смерть коханої. Жінки у поезіях По ніби зроблені з прозорого сяйва місяця, срібно-білого туману, ніжнішого аромату квітів. Вони загадкові та такі мініатюрні що подих холодного вітру може обірвати їх існування на землі. Та воно нескінченне у спогадах, снах, мареннях ліричного героя, де жінки з'являються гарні й холодні, мов мармуровий посаг.


скачати

© Усі права захищені
написати до нас