Зміст
ВСТУП
Оцінка конкурентного статусу підприємства
Чотирьохвекторна модель розвитку конкурентного статусу
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
Вступ
В ринкових умовах регулювання економіки відбувається через конкуренцію, яка сприяє витісненню з виробництва неефективних виробництв, стимулює виробництво тих товарів та послуг, на які є попит, постійно примушує виробників скорочувати витрати, знижувати ціну і підвищувати якість товарів і послуг. Будь-яка галузь вітчизняної економіки має бути адаптована до функціонування в умовах ринкових відносин, коли на ринку товарів та послуг посилюється конкурентна боротьба. В цих умовах створення ефективної, ринково орієнтованої галузі неможливе без управління її конкурентоспроможністю.
Під конкурентоспроможністю підприємства слід розуміти динамічну характеристику спроможності адаптуватися до змін, що відбуваються на ринку, і забезпечувати при цьому певний рівень конкурентних переваг при обов`язковій наявності аналогічних товарів та послуг. Тобто показник конкурентоспроможності є комплексним, який відображає спроможність підприємства продавати свої товари та послуги на ринку в певні терміни та в певних обсягах. Конкурентна перевага – це висока компетентність товарів та послуг у порівнянні із їх конкуруючими видами, яка ґрунтується на досягнутому рівні конкурентного статусу, достатності і ефективності використання конкурентного потенціалу. Конкурентний статус – це передумови досягнення конкурентних переваг. Конкурентний потенціал – це передумови збереження та зростання конкурентних переваг.
Отже, конкурентний статус оцінює ресурсне забезпечення й готовність підприємства до досягнення стратегічних цілей та завдань, ступень засвоєння своїх потенційних можливостей, наявність сприятливих зовнішніх умов для створення та підтримки конкурентних переваг. Конкурентний статус підприємства характеризує передумови досягнення підприємством того чи іншого рівня конкурентної переваги, тобто головної мети конкурентної боротьби на ринку.
Оцінка конкурентного статусу підприємства
Для оцінювання конкурентного статусу підприємства застосовують одно- та багатокритеріальні підходи. Однофакторний підхід ґрунтується на відносній частці бізнесу підприємства у певному його вигляді стосовно конкурента-лідера на відповідному ринку або в галузі. Для оцінювання конкурентного статусу підприємства за багатокритеріальним підходом по кожному його продукту зазвичай розраховують комплексний показник конкурентного статусу (сили) підприємства (КСП) у відповідній СЗГ.
Можливі два підходи до його розрахунку.
1-й підхід (спрощений) полягає в тому, що конкурентний статус підприємства оцінюється за загальною системою (набором) внутрішніх факторів. Оцінка даного показника здійснюється в балах, шляхом розрахунку сумарних зважених оцінок впливу всіх внутрішніх факторів на конкурентній статус підприємства.
Бальна оцінка факторів характеризує інтенсивність (силу) впливу чинника на конкурентній статус підприємства.
Аналогічно здійснюють оцінювання так званого абсолютного конкурентного статусу (абсолютної конкурентної сили) підприємства. Цей показник дозволяє оцінити конкурентну позицію даного підприємства відносно умовно-ідеального підприємства. Абсолютний конкурентний статус підприємства визначається шляхом порівняння оцінок даного підприємства з основними конкурентами. Методика оцінювання наступна:
– вибирають перелік факторів, які визначають конкурентний статус підприємства;
– здійснюють порівняння бальних оцінок даних факторів досліджуваного підприємства з оцінками найсильніших конкурентів;
– показник абсолютного конкурентного статусу підприємства розраховується як сума різниць між цими оцінками. При цьому можна застосовувати як прості, так і зважені оцінки факторів конкурентного статусу підприємства.
2-й підхід грунтується на більш детальній і диференційованій системі оцінювання конкурентного статусу підприємства у СЗГ як рентабельності стратегічних інвестицій підприємства у СЗГ, відкоректованій на відносний рівень оптимальності стратегії та на відповідність потенціалу підприємства оптимальній стратегії по СЗГ.
Конкурентний статус фірми у СЗГ, у першу чергу, визначається відношенням її планових (або фактичних) інвестицій у СЗГ до рівня інвестицій, який забезпечуватиме їх оптимальну рентабельність у СЗГ за умови оптимальності стратегії та мобілізаційних можливостей (потенціалу) фірми. Наступний крок в оцінюванні КСП – оцінка комплексного показника потенціалу підприємства щодо СЗГ.
Наступний (заключний) крок в оцінюванні КСП у СЗГ за комплексним показником конкурентного статусу підприємства (КСП) – корекція відносного рівня (рентабельності) стратегічних інвестицій фірмі в обраних СЗГ шляхом врахування відносних рівнів майбутньої ефективності (оптимальності) діючої конкурентної стратегії фірми.
Чотирьохвекторна модель розвитку конкурентного статусу
Конкурентний статус як науково обґрунтований показник обмірюваного успіху на ринку – обов’язковий компонент всіх PR-технологій, він допомагає підприємствам орієнтуватися на ринку, вибирати надійних партнерів, відстежувати позиції конкурентів.
Конкурентний статус підприємства – це конкурентний стан підприємства, який характеризується і визначається, конкурентним потенціалом, ключовими компетенціями, правами і зобов’язаннями, повноваженнями, що витікають з його бізнес-позиції на конкурентному ринку.
В основі рекомендованої чотирьохвекторної моделі розвитку конкурентного статусу лежать два критерії: системна оцінка стратегічної конкурентної активності підприємств і синергетичний ефект стратегічного маркетингового управління конкурентоспроможністю підприємств.
Системну оцінку стратегічної конкурентної активності досліджуваних підприємств-конкурентів і їхнього конкурентного рейтингу доцільно здійснити за допомогою бенчмаркінгового стратегічного аналізу конкурентного рейтингу підприємств «5А.
Бенчмаркінговий стратегічний аналіз конкурентного рейтингу підприємств «5А» дозволяє оцінити імідж підприємств на конкурентному ринку на основі узагальнення результатів дослідження престижного (експерти - співпрацівники досліджуваних підприємств), ділового (експерти - керівники і спеціалісти підприємств-конкурентів) і споживчого (експерти - споживачі) рейтингів.
Мета проведення синергетичного аналізу стратегічного маркетингового управління конкурентоспроможністю підприємств – визначення тактичних і стратегічних факторів удосконалення управління конкурентоспроможністю підприємств з метою їхнього ефективного і стійкого функціонування на ринку та перспективного розвитку в динамічному конкурентному маркетинговому середовищі.
Конкурентоспроможність кожної синергетичної складової стратегічного маркетингового управління (Кі): системи стратегічного маркетингового програмування, системи менеджменту, системи управління персоналом, маркетингової інформаційно-аналітичної системи конкурентного спостереження, системи управління маркетингом, фінансової сили підприємств, являє собою співвідношення показника оцінки конкурентоспроможності (КОі) певної синергетичної складової (і) конкретного підприємства (сегмента) (п) і відповідної оцінки основного конкурента і розраховується за формулою (1):
(1)Синергетичний ефект стратегічного маркетингового управління конкурентоспроможністю (СЕі) визначається за допомогою витягу з шостого ступеня суми показників конкурентоспроможності синергетичних складових стратегічного маркетингового управління (Кі) (формула 2):
(2)В процесі розвитку на ринку підприємство може завоювати один з чотирьох типів конкурентного статусу: високий конкурентний статус (системна оцінка стратегічної конкурентної активності і синергетичний ефект стратегічного маркетингового управління конкурентоспроможністю підприємства - високі); перспективний конкурентний статус (системна оцінка стратегічної конкурентної активності - низька, синергетичний ефект стратегічного маркетингового управління конкурентоспроможністю підприємства - високий); високий конкурентний статус за браком синергізму зусиль (системна оцінка стратегічної конкурентної активності - висока, синергетичний ефект стратегічного маркетингового управління конкурентоспроможністю підприємства - низький); низький конкурентний статус (системна оцінка стратегічної конкурентної активності - низька, синергетичний ефект стратегічного маркетингового управління конкурентоспроможністю підприємства - низький).
Високий конкурентний статус характеризується наступними індикаторами: максимальні ринкова влада, конкурентна прогресивність, професійна повага, конкурентна компетентність.
При перспективному конкурентному статусі індикатори мають тенденцію до збільшення від ринкової влади до конкурентної компетентності.
При високому конкурентному статусі за браком синергізму зусиль індикатори мають тенденцію до зменшення від ринкової влади до конкурентної компетентності. Низький конкурентний статус має мінімальні показники індикаторів.
Розвиток конкурентного статусу підприємств може реалізовуватися за двома напрямками і чотирма векторами. Перший напрямок – прогресивний: перший вектор - еволюційний розвиток підприємства від низького конкурентного статусу (новий конкурентний потенціал) на ринку через перспективний (нереалізований конкурентний потенціал) до високого конкурентного статусу (реалізований конкурентний потенціал); другий вектор - біфуркаційний розвиток від низького конкурентного статусу через високий конкурентний статус за браком синергізму зусиль (конкурентний потенціал, що розвивається) до високого конкурентного статусу.
Другий напрямок – регресивний: третій вектор – стагнаційний рух від високого конкурентного статусу на ринку через перспективний до низького конкурентного статусу (згаслий конкурентний потенціал); четвертий вектор - дегроадаційний рух від високого конкурентного статусу через високий конкурентний статус за браком синергізму зусиль (згасаючий конкурентний потенціал) до низького конкурентного статусу.
Отже, в процесі розвитку на ринку підприємство може завоювати один з чотирьох типів конкурентного статусу: високий конкурентний статус; перспективний конкурентний статус; високий конкурентний статус за браком синергізму зусиль; низький конкурентний статус.
Розвиток конкурентного статусу підприємств може реалізовуватися за двома напрямками і чотирма векторами. Перший напрямок – прогресивний: перший вектор - еволюційний розвиток, другий вектор - біфуркаційний розвиток підприємства. Другий напрямок – регресивний: третій вектор – стагнаційний рух, четвертий вектор - дегроадаційний рух.
Висновки
Конкурентний статус підприємства визначає рівень конкурентної переваги підприємства, він характеризує передумови досягнення підприємством того чи іншого рівня конкурентної переваги, тобто головної мети конкурентної боротьби на ринку. Ці передумови визначаються: стратегічним потенціалом підприємства (тобто внутрішніми факторами конкурентноздатності підприємства); сукупним впливом зовнішніх факторів маркетингового середовища (детермінантів «національного ромба») на умови досягнення визначеного рівня конкурентної переваги. Головна задача у визначенні конкурентного статусу підприємства – оцінка ступеня достатності розвитку стратегічного потенціалу підприємства і умов зовнішнього маркетингового середовища для підтримки на високому рівні його конкурентних переваг, рівень конкурентного статусу підприємства залежить від рівня «корисності» його стратегічного потенціалу і характеру і ступеня використання умов зовнішнього середовища.
Принципи кількісної оцінки рівня конкурентного статусу підприємства полягають у наступному: оцінки повинні бути диференційовані по етапах життєвого циклу конкурентних переваг підприємства; оцінки повинні враховувати значимість кожного детермінанта «національного ромба» у формуванні умов конкурентних переваг підприємства; оцінки повинні враховувати структуру стратегічного потенціалу підприємства по його елементах, видам і ступеню відповідності ресурсів принципу ефективності; оціночні показники повинні дозволяти аналізувати вплив як окремих сторін внутрішнього і зовнішнього маркетингового середовища (частки показники), так і сукупний вплив цих умов на створення передумов відповідного рівня конкурентних переваг підприємства (узагальнюючий показник). У даному випадку оцінки всіх умов для створення конкурентних переваг підприємства здебільшого не можуть бути визначені статистично, вони, як правило, базуються на суб’єктивних думках (відчуттях) експертів.
Використана література
1. Должанський І.З. [Текст] Конкурентоспроможність підприємства: Навч. посібник / І.З. Должанський, Т.О. Загорна. – К.: ЦНЛ, 2006. – 384 с. – ISBN 966-364-181-9.
2.Корецький Б.М. засади побудови алгоритму методики оцінки конкурентних позицій суб’єкта господарювання у транзитивній економіці / Б.М. Корецький, М.І. Хопчан // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - №5. – С. 39 – 44.
3. Осовська Г.В. [Текст] Менеджмент організацій: Навч. посібник / Г.В. Осовська, О.А. Осовський. – К.: Кондор, 2007. – 676 с. – ISBN 966-8251-20-2.
4. Скібіцький О.М. [Текст] Стратегічний менеджмент: Навч. посібник. – К.: ЦНЛ, 2006. – 312 с. – ISBN 966-364-299-8.