Ім'я файлу: ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРИХ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ НИРОК.docx
Розширення: docx
Розмір: 20кб.
Дата: 15.02.2023
скачати

ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРИХ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ НИРОК

Опитування

Скарги. Найхарактерніші скарги хворих із захворюванням нирок – біль у попереку, набряки, порушення сечоутворення і сечовиділення, головний біль, лихоманка, спрага.

Біль. Напад гострого болю в попереку з іррадіацією донизу (у статеві органи, пах) називають нирковою колікою. Звичайно вона є наслідком закупорки сечоводу каменем, згустком крові або внаслідок перерозтягнення ниркової капсули (гострий пієлонефрит). Постійний тупий біль спостерігається при загостреннях хронічного пієлонефриту і гломерулонефриту, мієломній нефропатії, пухлинах нирок.

Біль у ділянці серця, перебої в його діяльності, серцебиття, задишка, ядуха спостерігаються за наявності різних хвороб нирок, що супроводжуються артеріальною гіпертензією.

Набряки. Уточнюють їх локалізацію, в який час доби утворюються, вплив на їх виникнення положення тіла, фізичного навантаження.

Невеликі набряки, що виникають унаслідок хвороб нирок уранці, переважно локалізуються на обличчі, в ділянці попереку, крижів.

Іноді приховані набряки можуть проявлятися немотивованим збільшенням маси тіла. У хворих на гострий гломерулонефрит може спостерігатися швидкий розвиток значних набряків обличчя, тулуба, кінцівок.

У хворих з набряковим синдромом на шкірі живота, стегон, спини спостерігаються розтягнення, особливо якщо набряки утворилися за короткий час.

Порушення сечоутворення і сечовиділення проявляються такими синдромами, як анурія, олігурія, поліурія, ніктурія, полакіурія, дизурія.

Анурія – припинення сечоутворення. Цей симптом може виникнути у разі гострої ниркової недостатності, у термінальній стадії хронічної ниркової недостатності, а також у випадках закупорки сечових шляхів каменем, пухлиною.

Олігурія – зменшення добової кількості сечі до 300 мл. Виникає при швидкому збільшенні набряків, багаторазовому блюванні, проносі, профузному потовиділенні тощо.

Поліурія – збільшення добового діурезу понад 2 л. Спостерігається у випадку спадіння набряків, початкових стадій хронічної ниркової недостатності або в період видужування при гострій нирковій недостатності.

Ніктурія – збільшення нічного діурезу. Звичайно спостерігається при хронічній нирковій недостатності

Полакіурія – синдром, для якого характерне збільшення кількості сечовипускань понад 7 разів на добу.

Дизурія – порушення сечовипускання, яке супроводжується болем, різзю, утрудненням, несправжніми позивами до сечовипускання; спостерігається при запальних процесах сечівника і сечового міхура, при проходженні каменя, кристалів солей, згустків крові.

Часто хворі скаржаться на зміну забарвлення сечі. Наприклад, сеча кольору м'ясних помиїв спостерігається при гострому гломерулонефриті, хронічному гломерулонефриті з гематуричним компонентом. Подібна сеча при сечокам'яній хворобі, травмах, пухлинах нирок, геморагічних діатезах, інфаркті нирок. Каламутна сеча може бути при хронічному пієлонефриті.

Відхилення з боку органів травлення проявляються скаргами на зниження і втрату апетиту, сухість у роті, нудоту, блювання, пронос. У хворих із тяжким ступенем хронічної недостатності нирок буває біль у животі різного характеру і різної локалізації. У хворих на гострий пієлонефрит може виникати сильний приступоподібний біль у животі.

Головний біль при захворюванні нирок пов'язаний з артеріальною гіпертензією та інтоксикацією (гостра та хронічна ниркова недостатність). Дуже інтенсивний головний біль, що супроводжується запамороченням, порушенням зору, характерний для синдрому злоякісної артеріальної гіпертензії.

Артралгії типові для системних захворювань сполучної тканини, ревматоїдного поліартриту, подагри з одночасним ураженням нирок і суглобів.

Зниження слуху і глухота можуть виникати у хворих з хронічною недостатністю нирок у разі призначення ототоксичних антибіотиків, при спадкових нефропатіях (синдром Альпорта).

Лихоманка. За рівнем температури тіла вона може бути різною – від субфебрильної (37,7–37,9 °С) до гіперпіретичної (> 41°), а за коливаннями впродовж доби – від постійної (добові коливання не > 1°) до гектичної (добові коливання 3–5 °С).

Лихоманка характерна для гострого і загострень хронічного пієлонефриту, апостематозного (гнійного) нефриту, паранефриту, пухлин нирок, ускладнень імуносупресивної терапії. Вона потребує диференціальної діагностики з інфекційним ендокардитом, дифузними захворюваннями сполучної тканини тощо.

Спрага – це ознака, характерна для гострої і хронічної ниркової недостатності, діабетичного гломерулосклерозу, вона може бути при вживанні сечогінних засобів.

Тяжкі форми хвороб нирок, особливо за наявності артеріальної гіпертензії, азотемії, часто супроводжуються ангіопатією сітківки, ретинопатією зі зниженням гостроти зору, відчуттям «миготіння мушок», «сітки» перед очима.

Огляд

Положення хворих з паранефритом, нирковою колькою може бути вимушеним – вони нахиляють тіло у хворий бік, згинають ногу у кульшовому та колінному суглобах. Таке положення ослаблює напруження м'язів попереку і сприяє зменшенню болю.

Порушення свідомості. Характерні для термінальної стадії хронічної ниркової недостатності. Поступово і послідовно розвиваються сомноленція, ступор, сопор, кома.

Стан шкірних покривів. Блідість шкіри зумовлена анемією, набряком підшкірної жирової клітковини, спазмом артеріол. На фоні блідості у деяких хворих шкіра має жовтуватий відтінок (хронічна ниркова недостатність) внаслідок затримання урохромів. Часто на шкірі знаходять ознаки геморагічного синдрому – петехіально-плямистий висип, гематоми. Шкіра звичайно суха із слідами розчухів. Свербіж є одним із проявів уремічної інтоксикації.

Температури тіла. Підвищення температури тіла відзначається у хворих у гострий період і в період загострення перебігу хронічного пієлонефриту, може бути ознакою виникнення інфекційного захворювання, що призводить до розвитку різних хвороб нирок. У хворих із ХНН може спостерігатися зниження температури тіла.

Набряки. Невеликі набряки локалізуються в місцях розміщення гідрофільної пухкої підшкірної жирової клітковини – на обличчі (повіках), у ділянці гребеня великої гомілкової кістки (периферійні набряки). Вони поступово охоплюють стопи, гомілки, стегна, сідниці, крижі, передню черевну стінку і врешті-решт грудну клітку. Таке явище має назву анасарки. У деяких хворих виникають порожнинні набряки. У таких випадках рідину знаходять у черевній (асцит), плевральній (гідроторакс), перикардіальній (гідроперикард) порожнинах. За наявності генералізованого набряку маса тіла хворого за рахунок набрякової рідини може збільшуватися на 10-20 кг.

Форма живота. За наявності асциту у хворих із нефротичним синдромом живіт стає випнутим за рахунок накопичення рідини в черевній порожнині і набряку передньої черевної стінки. Наявність у порожнині живота рідини визначається за методом балотування (флюктуації).

Пальпація

Пальпація нирок. Основним методом фізичного обстеження нирок є глибока ковзна пальпація. Здорові нирки, що розташовані нормально, пропальпувати не вдається.

Проводити пальпацію нирок потрібно в положенні хворого лежачи і стоячи (краще прощупується опущена і рухлива нирка). Застосовується бімануальна пальпація. Ліва рука дослідника розташовується під лівою чи правою половиною попереку нижче останнього ребра. Праву руку зі злегка зігнутими пальцями він кладе на відповідний фланк живота паралельно до хребта на рівні Х ребра. Хворого просять зробити глибокий видих і, користуючись максимальним розслабленням м’язів черевного преса, проникають правою рукою якнайглибше. Після цього хворий робить глибокий вдих. Якщо нирка доступна пальпації, то її нижній полюс ковзає під пальцями лікаря. Нирки доступні пальпації лише в тому випадку, якщо вони збільшені чи опущені.

Якщо нирка пальпується, то оцінюють:

  • рухливість (легко зміщується вгору і повертається у вихідне положення);

  • ступінь опущення – нефроптоз (I ступінь – прощупується тільки нижній полюс, II ступінь – пальпується вся нирка, III ступінь – нирка вільно зміщується в різних напрямках, може заходити за хребет на протилежну сторону і значно зміщуватися вниз);

  • характер поверхні (гладка, горбиста);

  • консистенцію (плотноеластічний, дуже щільна);

  • хворобливість (різка, помірна, відсутня);

  • форму (округла, бобовидна);

  • розміри;

  • можливість балотування (пальцями лівої руки наносять короткі швидкі удари по поперекової області, пальці правої руки відчувають коливання нирки, виникає при розтягуванні ниркової балії скопилася сечею або гноєм, при збільшенні або опущенні нирки).

Збільшення нирок спостерігається при гідронефрозі (водянка), полікістозі, при пухлині (гідронефрома). При гідронефрозі нирка болісна при пальпації, має заокруглену форму. При злоякісній пухлині нирки втрачають рухливість, унаслідок проростання пухлиною навколишніх тканин, її поверхня стає нерівною, консистенція – твердою.

При гнійному паранефриті в підребер'ях знаходять значної величини щільну, нерухому, болісну масу без ясних контурів.

Діагностичне значення має симптом Пастернацького. Для його визначення наносять несильний удар ребром долоні або кулаком правої руки по дорзальній поверхні лівої кисті, яка в цей час щільно прилягає в ділянці попереку в місці проекції нирок. Інтенсивність больового відчуття дозволяє оцінити симптом Пастернацького як слабко, помірно чи різко позитивний. Позитивний симптом Пастернацького спостерігається за наявності запальних процесів в нирках, сечокам’яній хворобі, гострого гломерулонефрита та деяких інших захворювань нирок. Якщо під час визначення цього симптому рука лікаря знаходиться медіальніше, тобто ближче до попереку, то позитивний симптом буде більш характерним для радикуліта, міозита.

Пальпація сечового міхура. Сечовий міхур у нормі не промацується і не визначається перкуторно. У разі затримки сечі (аденома або рак передміхурової залози, ураження спинного мозку, парез сечового міхура або у тяжко хворих) дно сечового міхура промацується над лобком у вигляді м'якоеластичного утворення.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас