1   2   3
Ім'я файлу: труд навч.docx
Розширення: docx
Розмір: 94кб.
Дата: 05.06.2020
Пов'язані файли:
НП Криминалистика 2017.docx
вправи днк.docx
Тестові завдання за темою (1).docx
к.р 10 хімія.docx
Мутаційна мінливість.doc
КР кондитерский цех.docx
Комплектный электропривод серии.docx
Тест.docx
ЗМІСТ.docx
План роботи (зелений туризм).docx

Формуючий етап і його результати


Мета даного етапу вплинути на розвиток творчих здібностей дітей у процесі трудової діяльності із застосуванням ігрових технологій.

Як приклад наведемо один урок.

Даний урок розроблений на основі рекомендацій М.Ю. Савчук.

Тема: «Об'ємна аплікація – виготовлення білої водяної лілії»

Це урок трудового навчання в 2-му класі

Мета: формування творчо-розвиненої, адаптивної особистості.

Освітні завдання:

дидактичні – освоєння техніки об'ємної аплікації;

виховні – формування комунікативних якостей;

розвиваючі – формування спостережливості, творчого мислення, розвиток моторики рук.

Дидактичні матеріали й інструмент: ілюстрації із зображенням білої водяної лілії, кольоровий папір, ножиці, клей.

Звуковий ряд: Ф. Лист «Ноктюрн»; П. Чайковський, «Міркування», «Пісня без слів».

Організація уроку:

При проведенні уроку клас ділиться на групи (по 4 чоловіка). Кожна група отримує свій «шматочок озера» для виконання аплікації.

Хід уроку

(Звучить спокійна музика)

Вчитель: Сьогодні, діти, ми відправимося в невелику подорож по рідній річці яка зветься… Дніпро (відповідь дітей). Закрийте очі й уявіть, що ми пливемо на човні. А навколо блакитна, прозора водичка так і хочеться занурити руку або похлюпатися у ній. А десь попереду стрибає риба, шепотить очерет. Висока стіна очеретів змінюється плаваючими округлими листочками рослин. Але особливу, незвичайну принадність тихій річковій воді надають великі білі квітки. Нам так і хочеться зірвати цю білосніжну квітку, і наша рука тягнеться до неї. Але ми не зробимо цього, ми пропливемо мимо, захоплюючись цією красою.

Відкрийте очі. Хто з вас догадався, про яку рослину мова йде?

Діти: Біла водяна лілія.

Вчитель: Правильно, діти. Ця рослина – біла водяна лілія.

(Демонструються ілюстрації.)

Вчитель: Хто з вас бачив у житті цю квітку? (Учні діляться своїми спогадами.)

Вчитель: Діти, якщо комусь із вас не довелося її бачити, знайте, що все ще попереду. Ви підростете, станете дорослими й обов'язково побачите цю квітку.

Як ви думаєте, діти, чому не можна зривати ці рослини?

Діти: Вони загинуть.

Вчитель: Ми можемо вижити лише тоді, коли ми збережемо все природне оточення. У багатьох регіонах білі водяні лілії стали рідкою рослиною, що зникає. Вона занесена до Червоної книги України. Що це за книга? Чому вона називається Червоною?

Діти: Це книга небезпеки, тривоги.

Вчитель: Отже, діти, сьогодні на уроці ми будемо грати в подорож до озера з водяними ліліями.

Прикрасимо наше озеро білими водяними ліліями. А який вид аплікації ми будемо застосовувати? Чому?

Діти: Об'ємний. Тому що елементи виробу (пелюстки) будуть приклеюватися не повністю, а частково.

Вчитель: Що вам буде потрібно для роботи? Який тип вирізання можна застосувати для виготовлення листочків, пелюсток?

Діти: Кольоровий папір – білий, зелений, жовтий, ножиці, клей. Вирізання – симетричне.

Вчитель: Які правила роботи з ножицями ви знаєте?

Учні: Техніка безпеки.

Вчитель: Отже, можна приступати до роботи. (Звучить музика. Діти виконують обрані варіанти творчості: хто вирізує лист рослини, а хто – пелюстки квітки.

У середині уроку – фізкультурна пауза під музику.

Вчитель: Діти, вийдіть, будь ласка, з-за парт. Покажіть, як квітка засинає, коли ховається сонце? (Діти сідають навпочіпки, руки нагору в замочок – бутон). А як квітка розпускається? (Діти повільно піднімаються й розводять руки в сторони.)

Підведення підсумків уроку.

Виставка робіт. Всі «шматочки озера» з'єднуються в одне ціле.

Яка група виконала роботу швидше, акуратніше, гарніше?

Хто більше виявив спостережливості в оформленні серединки водяної лілії, кольору, розміру?

Вчитель: Ця квітка була любима за давніх часів, люблять її й у наші дні. Багато письменників розповідають про неї в своїх творах, а в народі складають загадки.

Ось одна з них: «Чашечки й блюдця не тонуть і не б'ються». (Водяна лілія)

На наступних уроках праці й надалі включалися різноманітні ігри, ігровий аспект на уроках був основним, ігри носили творчий характер.

Після здійснення формуючого етапу було проведене тестування на виявлення творчого потенціалу дітей, для цього застосовувалися ті ж методи, що й на констатуючому етапі. Результати занесені в таблицю 2.4
Таблиця 2.4.

Рівень розвитку творчого потенціалу в дітей, після проведення формуючого експерименту

Рівні


2-А клас

2-Б клас

49 і більше окулярів

17

19

24 – 48 балів

3

1

23 і менш балів

-





З таблиці видно, який вплив зробив формуючий етап на розвиток творчого потенціалу дітей. На низькому рівні розвитку творчих здібностей не залишилося жодної дитини.

Заключна діагностика й результативність досвіду

По закінченні проробленої роботи над даною темою можна підвести підсумки, провівши ті ж діагностики, що й на початку.

Нашою метою було: виявлення наявності або відсутності підвищення рівня розвитку творчих здібностей кожної дитини.

Дані проведеної діагностики у відсотковому відношенні показали:

  • високий рівень – 62%;

  • середній рівень – 38%;

  • низький рівень – 0%.

Підсумкова перевірка розвитку рівня фантазії учнів при проведенні діагностики «Придумай гру» дала наступні результати:

• дуже високий рівень – 30%;

• високий рівень – 40%;

• середній рівень – 30%;

• низький рівень – 0%;

• дуже низький – 0%.

Підсумкова перевірка розвитку творчого потенціалу показала:

• високий рівень – 56%;

• середній рівень – 44%;

• низький рівень – 0%.

Дані діагностик показали, що в учнів значно підвищився рівень розвитку творчих здібностей. Діти розкрили свої сховані таланти й можливості. А головне, всі учні стали з великим задоволенням відвідувати уроки трудового навчання, брати участь у різних колективно-творчих справах, проявляти ініціативу й навіть щось пропонувати.

Порівняльний аналіз результатів роботи

Для наочного порівняння розвитку творчих здібностей учнів на початку роботи й наприкінці зробимо висновки.

З даних видно, що збільшилася кількість дітей з високим рівнем розвитку:

  • уяви – на 47%;

  • фантазії – на 45%;

  • творчого потенціалу – на 34%.

Дітей із середнім рівнем розвитку творчих здібностей залишилася практично та ж кількість. Але треба помітити, що в це число входять вже учні, які мали більш низькі показники на момент початку роботи.

Дітей з низьким рівнем розвитку творчих здібностей не стало.

Крім цього, до кінця роботи над розвитком творчих здібностей, діти змогли самостійно справлятися із запропонованою роботою без допомоги вчителя. Вони навчилися аналізувати й самостійно складати план роботи.

Таким чином, можна зробити висновок, що творча робота на уроці необхідна. Вона сприяє кращому засвоєнню знань, розвитку самостійності, підвищує мотивацію дітей до одержання нових знань, до розвитку нових умінь.

Результатом роботи є:

1) Важко творити без певного запасу знань. Власна творчість дітей допомагає краще засвоювати й запам'ятовувати теоретичні відомості.

2) Легше вирішується проблема мотивації, діти самі проявляють бажання творити.

3) Позитивним моментом є те, що творчі роботи привертають увагу дітей, які не блищать знаннями з інших предметів, тут вони відкриваються з позитивної сторони.

4) При систематичному використанні творчих методів навчання в дітей виробляється особистісний підхід до одержання індивідуального результату, уміння відстоювати й захищати свою власну точку зору. Діти стають комунікабельними.

5) Відкриваються великі можливості для спільної творчості вчителя й учня. При цьому ведучим стає поняття співробітництва, співтворчості, а діти є повноправними учасниками освітнього процесу.

Таким чином, ми наочно переконалися в тому, що використання методів на розвиток творчого мислення, передбачає виховання в учнів нестандартного підходу до розв'язання проблеми, цим самим розвиваючи творчі здібності.

Творчі здібності не даються від народження й не виникають на порожньому місці. А для їх розвитку потрібні умови. Такі умови ми спробували створити, проводячи експеримент. Звичайно, при проведенні подібної роботи необхідно враховувати контингент дітей, їх рівень розвитку, здоров'я, можливості.

Необхідно відзначити, що важливу роль тут грає систематичність і послідовність роботи. Уривчаста, несистематична робота не може привести до позитивного результату. Тільки творчо працюючий вчитель може виховати творчо мислячих учнів.

Отже, трудове навчання сприяє розвитку творчих здібностей учнів. Наша робота велася довгостроково й планомірно, поступово ускладнюючись. Тому й привела до позитивного результату. А ще й тому, що виконувалися умови формування творчих здібностей: сприятлива атмосфера, свобода вибору, захопливість, необмеженість у діях.

2.2 Обґрунтування ефективних шляхів і засобів формування дитячої творчості на уроках трудового навчання в початкових класах
Творчість – явище складне, комплексно-обумовлене багатьма соціально-педагогічними й психофізіологічними передумовами.

Вчити творчості – це, насамперед, учити творчому відношенню до праці. Праця – саме головне джерело формування пізнавальної діяльності, без чого немає й творчої особистості. Розвитку творчих здібностей сприяє й стиль проведення уроків: творчий, доброзичливий мікроклімат, обстановка поваги й співробітництво вчителя й учнів, увага до кожної дитини, заохочення навіть найменшого успіху. На уроці діти повинні отримувати не тільки знання й уміння, але й загальний розвиток. Вчитель повинен створити умови для прояву творчих здібностей учнів, володіти тактикою, технологією, тобто конкретною програмою творчих вправ, що включала б активізацію основних компонентів творчості: емоції, уяву, образне мислення. Для творчих уроків необхідне відчуття впевненості в тому, що нестандартні знахідки вчителя будуть замічені, прийняті й правильно оцінені. Багато учнів, показуючи свої роботи, бентежаться. «У мене погано вийшло» – іноді такі оцінки відповідають дійсності, правдивому положенню, але часто за ними ховається інший зміст: дитина впевнена, що робота зроблена добре, але вона занижує своє враження від неї, сподіваючись, що вчитель однаково помітить і здивується тому, як вдало виконане завдання [43, С. 75].

Відношення вчителя до результатів дитячої творчості – тема дуже велика. Потрібно дбайливе відношення до того, що створюється дітьми, відмовитися від критики, вибрати позицію прийняття, ціннісного відношення до творчості учнів. Коли відносини довіри й відкритості між вчителем й учнем закріпляться, можна й потрібно порівнювати виконане завдання з поставленим творчим завданням.

Існує думка, що частка талановитих серед дітей складає 2–3% від їх загальної кількості. Кожна здорова дитина має можливість творчо розвиватися у всіх типах людської діяльності. Існують погляди, що внаслідок вивчення дітьми методів активізації творчої уяви індивідуальні особливості мало впливають на результативність творчого пошуку. Разом з тим є і висновки, що індивідуальні здібності суттєво збільшують або зменшують успіх творчого процесу, але рано чи пізно дитина під впливом творчої атмосфери на заняттях з методології творчості, надбаних їм знань та вмінь стає рівноправним учасником колективного творчого процесу. Є також різні погляди на питання, з якого віку починати навчання творчості.

Ми вважаємо, що готувати людину до майбутньої творчої діяльності треба з перших років її життя. А продовження творчої діяльності, вдосконалення потрібних знань та умінь має відбуватися протягом всього свідомого існування людини. Саме навчаючись творчості і реалізуючи своє знання та вміння у процесі творіння нового, молодший школяр удосконалює свої навички і вміння у галузі трудового навчання.

Стикаючись із незрозумілими для себе перешкодами, учні розгублюються, відчувають непотрібність свого творчого потенціалу. За таких обставин всебічний гармонійний розвиток дитини уповільнюється, а інколи припиняється. Щоб не допустити цього, треба шукати ефективні шляхи правильного формування творчої учнівської особистості.

Часто спостерігаючи за дітьми, слухаючи їхні відповіді, думаєш: «Чому така убога думка дитини? Чому про такі відомі речі та явища дитина не може розповісти просто, добре, своїми словами?». Ефективність розвитку творчої активності учнів залежить від уміння вчителя організувати пізнавальну діяльність школярів, націлити їх на творчий підхід до питань даної теми, на засвоєння системи знань навчального матеріалу.

Наведемо взірці дидактичних засобів, які стимулюють вираження творчості у дітей молодшого шкільного віку.

І. Розвивальні ігри, які дитина засвоює особисто: «Склади візерунок», «Рамки та вкладники Монтесорі», «Унікуб», «Склади квадрат», «Мавпочка», «Цяточка», «Увага», «Цеглинки».

Результати застосування дидактичних засобів: дитина розвиває здібності до асоціативного мислення, може встановлювати структуру і системні зв'язки ігор, співвідношення між цілим і часткою, системою як носієм надсумарних якостей. Це основа майбутніх властивостей, необхідних для конструкторської та винахідницької діяльності, обов'язкові якості вченого.

ІІ. Ознайомлення з логікою системного аналізу через ігри дитини з дорослими. Ігри «Що у чому» (система – надсистема), зворотна гра «Підсистема – система». Послідовність – «Раніше-пізніше». Функціональний підхід: назвати функцію предмета, гра «Навіщо». Рухові ігри з елементами творчості – для досягнення мети треба розв'язати творчу задачу.

Результати застосування дидактичних засобів: розуміння співвідношень між системою і підсистемою, системою і надсистемою, послідовності явищ, призначення предметів та явищ згідно з їх властивостями.

ІІІ. Ознайомлення з доступними елементами теорії вирішення винахідницьких задач та їх використання для розв'язання побутових проблем, зрозумілих дітям.

Ознайомлення з основними засобами методу творчої уяви (частка теорії вирішення винахідницьких задач, що базується на вивченні фантастичної літератури) та їх використання для розв'язання казкових проблем та вигадування окремих казкових ситуацій. Засвоєння основних засобів теорії вирішення винахідницьких задач: системного оператора «розмір, час, швидкість, вартість» і його використання для зміни уявлень про доступні дітям предмети, явища, прийоми подолання протиріч зрозумілі дітям, прийоми та методи фантазування.

Мозковий штурм, метод «маленьких чоловічків», метод локальних об'єктів, пошук і використання ресурсних можливостей. Ігри «Добре-погано», «Навпаки», «Так-ні». Ідеальний кінцевий результат.

Результати застосування дидактичних засобів: уміння проводити системний аналіз, самостійно визначати головну і допоміжні функції, сформулювати ідеальний кінцевий результат. Знання основних методів та прийомів фантазування, вміння використовувати їх при розв'язуванні побутових та казкових проблем.

ІV. Перехід від навчання через гру до навчання через запам'ятовування. Навчання стає усвідомленою метою. Дидактичні засоби: тренінг асоціацій, створення казки і її розвиток за допомогою елементів теорії вирішення винахідницьких задач з виявленням та розв'язанням суперечностей. Використання типових прийомів розв'язання суперечностей для вирішення побутових проблем і проблем трудової діяльності школяра: дроблення, об'єднання, асиметрії, універсальності, попередньої дії, зробити «навпаки», динамічності, часткової або надмірної дії, використання механічних коливань, обертання шкоди у користь, зворотного зв'язку, посередника, самообслуговування, копіювання, зміни фарби, відкидання та регенерації часток, однорідності.

Створення казок прийомом зміни героя на особу, ім'я якої співзвучне або близьке за звучанням до імені героя.

Результати застосування дидактичних засобів: знання методів і засобів асоціативного пошуку, доступних типових прийомів подолання суперечностей та їх використання для розв'язання казкових та побутових проблем через подолання суперечностей. Вміння звільнятися від психологічної інерції, пов'язаної з однозначністю використаних назв та уявлень про предмети та явища, націленість на множинність варіантів мислення.

V. Ознайомлення зі світом техніки, її місцем у розвитку суспільства. Складові частини технічних систем. Закон повноти технічних систем і його схематичне відображення. Доступні природні та фізичні явища і їх використання для створення винаходів. Вплив відкриттів і винаходів на розвиток суспільства, його добробут.

Пояснення змісту правових понять: винахід, промисловий зразок, раціоналізаторська пропозиція. Вирішення винахідницьких задач з відтворення найбільш значущих в історії людства винаходів: від списа до парового двигуна. Якості творчої особистості (на прикладах з життя та творчої діяльності відомих вчених та винахідників) [22, С. 84].

Результати застосування дидактичних засобів: уявлення про технічні системи, їх складові частини і їх використання. Знання історії техніки і їх значення для розвитку людини і суспільства. Розуміння суті відкриття, винаходу, раціоналізаторської пропозиції, знання якостей, необхідних для успішної творчої діяльності. Вміння виявляти технічну задачу з проблемної ситуації, з'ясувати дії та властивості, потрібні для досягнення мети, спрямованої на вирішення задач. Вміння знайти ідею нового технічного засобу та виготувати його модель з доступних матеріалів.

Наведемо фрагмент уроку, де формується поняття учнів про види творчої праці.

Мета заняття – формувати уявлення учнів про різні види творчої праці: художню, технічну, наукову, пробуджувати інтерес до творчої праці.

На першому занятті учні коротко пригадують найцікавіші для них уроки трудового навчання минулого року. Користуючись постійно діючою в класі виставкою робіт, молодші школярі знаходять і називають вироби, які їм було виготовляти найцікавіше. Це дозволяє, з одного боку, пригадати найважливіші матеріали, інструменти, види робіт, з другого, – в учнів формується емоційно-позитивне ставлення до процесу і результатів майбутньої праці.

Доцільними будуть такі запитання: «З яким матеріалом вам найбільше подобалось працювати?», «Який виріб у вас вийшов найкращим?», «Що найоригінальніше, незвичне і чудернацьке ви зробили?», «Які цікаві іграшки, сувеніри вам хотілося б виготовити у школі?». Так учитель підводить учнів до поняття творчості у праці.

Ознайомлення з різними видами творчої праці – художньої, технічної, наукової – учні здійснюють у процесі виготовлення різних предметів. Це можуть бути макети дитячих книжок, іграшок, сувенірів тощо.

Так, виготовляючи макет дитячої книжечки, школярі придумують їй назву, самостійно розробляють форму, пропонують спосіб скріплення сторінок (клеєм, стрічкою, ниткою, скріпками тощо); художньо оформляють сторінки, роблять короткі оригінальні підписи. Праця може проводитися кожним учнем індивідуально або у міні-групах.

Для створення атмосфери творчої діяльності повинна бути використана система позитивних мотивів і стимулів. Проблема обґрунтування та застосування системи мотивів і стимулів, що сприяють більш повному розкриттю в учнів ініціативи, творчості, зараз стоїть дуже гостро. Організацію творчої діяльності, форми її стимулювання треба розглядати з позиції активізації особистісних якостей учнів.

Отже, щоб навчити учнів працювати творчо, потрібно проводити уроки, реалізуючи такі компоненти: мотиваційний (стимулювання підвищення емоційності, зміцнення сенсорної чутливості, розвитку, уяви, фантазії); пізнавальний (інформаційно-когнітивний); ментальний (неповторність, індивідуальність); практичний (уміння, навички, самостійна творча діяльність).

На уроках трудового навчання у дітей є великі можливості виявити творчість. Крім того, учні проявляють творчість у тих видах діяльності, які для них прийнятні.

В процесі навчання треба вибирати різні шляхи для розвитку творчості: це може бути колективне створення роботи, учні висловлюють свої ідеї, кожний намагається запропонувати свій варіант. З іншої сторони це може бути серія уроків: на перших уроках – це творчість вчителя, тобто вчитель пояснює, що і як робити за принципом «роби як я»; на другому уроці може бути виконана та ж робота, але зі змінами, де учні проявляють свою самодіяльність.

Шлях розвитку творчих здібностей треба вибирати індивідуально для кожного класу, варіювати способи розвитку творчих здібностей, комбінувати.

Робота з розвитку творчих здібностей залежить від рівня дітей. Це можуть бути спеціальні тренувальні вправи, колективне створення роботи, індуктивне вивчення матеріалу, тобто від простого до складного, від часткового до загального й т.д.

Постійна увага й систематична робота з розвитку творчих здібностей на уроках трудового навчання забезпечує збагачення й розширення дитячої душі, робить її багатше й духовно – виразніше, що у свою чергу сприяє народженню справжньої особистості.

Визначимо психолого-педагогічні умови розвитку здібностей учнів:

1. Створення атмосфери доброзичливості на уроках трудового навчання. З перших днів у класі треба намагатися створювати таку обстановку, в якій діти зможуть навчитися виражати свої думки. Питання «чому?», «для чого?» повинні звучати на кожному уроці. Давати такі завдання на уроці, за допомогою яких діти, граючи у вчителя й учня навчаться оцінювати й обґрунтовувати свою оцінку. Якщо дитина почуває дружню обстановку з боку оточуючих її людей, її емоції будуть спрямовані тільки на чинену нею діяльність. В результаті, її роботи будуть акуратними й більш творчими. Саме такі умови необхідно створювати на уроках трудового навчання.

2. Зміст занять повинен стимулювати емоційне відношення дітей. Тільки будучи зацікавленою, дитина починає емоційно виражати своє відношення до всього навколишнього. Треба вибрати такий зміст уроків, щоб стимулював емоційне відношення дітей.

3. Оптимальне сполучення принципів і технологій. Готуючись до кожного уроку вчитель повинен вибрати найбільш сприятливе сполучення принципів і технологій, які були б доступні для освоєння й сприйняття учнем й, звичайно, сприяли розвитку творчих здібностей.

В основу уроків трудового навчання повинні бути покладені наступні засоби й принципи: мова вчителя, наочність, ігрові моменти, аналіз готових виробів, елементи конструювання, моделювання.

Творчість, індивідуальність мистецтва проявляються хоча б у мінімальному відступі від зразка. Тільки розмаїтість робіт, багаторазове випробування своїх сил дозволяє виявити індивідуальні здібності кожного й забезпечити умови для розвитку, зробити процес навчання цікавим для дітей.

Вчитель повинен використовувати творчі методи:

МЕТОДИ НАВЧАЛЬНОГО ПІЗНАННЯ (когнітивні):

1) Метод порівняння. Рівнятися можуть будь-які об'єкти, поняття, епохи. При вивченні історії костюма, стилю в одязі;

2) Метод евристичних питань. Задаються 7 питань: Що? Хто? Навіщо? Де? Як? Чим? Коли? Відповіді на ці питання й припускають народження творчих робіт.

3) Метод образного бачення. Результат роботи виражається в словесній або графічній формі (ескіз проекту або його словесний опис).

КРЕАТИВНІ МЕТОДИ:

1) Метод придумування. Це спосіб створення невідомого раніше виробу в результаті творчих дій. Ескіз швейного виробу, сервіровка столу, оформлення подарунка. Ескіз – складова частина будь-якого творчого проекту.

2) Метод вживання. Засоби цього методу дозволяють нам відчути іншу епоху, уявити себе в сукні того часу, вивчити манери поведінки.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ДІЯЛЬНІСНІ МЕТОДИ:

1) Метод учнівського планування. Цей метод включає планування своєї освітньої діяльності на виконання творчого проекту.

2) Метод самоорганізації навчання. Робота з першоджерелами, технологічними картами, виготовлення творчих проектів (практична робота).

3) Метод взаємонавчання. Учні працюють у парах, групах, виконують функції вчителя (учні – консультанти), застосовуючи доступний їм набір педагогічних методів.

4) Метод рецензії. Рецензія може бути на будь-який творчий проект по кожному блоку програми.

МЕТОДИ ПРОЕКТІВ:

Провідне значення необхідно надавати методу проектів, що дозволяє розвивати й формувати творчу особистість. Під методом проектів розуміється спосіб організації пізнавально-трудової діяльності учнів з метою розв'язання проблем, пов'язаних із проектуванням, створенням і виготовленням реального об'єкта (продукту праці).

Метод проектів орієнтований на самостійну діяльність учнів; в освітній області «Трудове навчання» метод проектів – це комплексний процес, що формує в школярів загально-навчальні вміння, основи технологічної грамотності, культури праці й заснований на оволодінні ними способами перетворення матеріалів, енергії, інформації, технологіями їх обробки. Інакше кажучи, метод проектів являє собою такий спосіб навчання, який можна охарактеризувати, за словами Дж. Дьюї, як і навчання через роботу, коли учень самим безпосереднім чином включений в активний пізнавальний процес:

– самостійно формує навчальну проблему, здійснює збір необхідної інформації;

– планує варіанти розв'язання проблеми;

– робить висновки;

– аналізує свою діяльність, формуючи «по цеглинках» нове знання й здобуваючи новий навчальний і життєвий досвід.

Метод проектів є тим засобом, що дозволяє відійти від традиціоналізму в навчанні, для якого типовим є пасивність учня й прагнення вчителя «напічкати» свого підопічного стандартним набором готових знань.

Метод проектів – це дидактичний інструмент, що створює унікальні передумови для розвитку цілеспрямованості й самостійності учня в збагненні нового, стимулюючи його природну допитливість і тягу до непізнаного.

На уроках трудового навчання дитині треба пропонувати завдання не лише навчального характеру, адже заняття можуть приймати форму ігрової діяльності, де учень сам оцінює свої успіхи, що створює позитивне фон: розкутість, інтерес, бажання навчитися виконувати пропоновані завдання.

Використовувані прийоми й методи навчання поглиблюють знання дітей. Весь урок буде проходити в емоційному й інтелектуальному підйомі, що дасть вихід творчої енергії учнів, створює атмосферу співробітництва, співтворчість вчителя й учнів будуть заражати один одного творчою енергією. Урок створює для кожного учня можливість виявити себе залежно від уміння й бажання вчитися, оскільки всі учні задіяні в різних видах і формах навчальної діяльності: (індивідуальна, групова, фронтальна, ігрова, художня, комунікативна й т.д.)

На уроках трудового навчання учні будуть творчо розвиватися, якщо: розумово-пошукова діяльність учнів буде стимулюватися різними засобами й прийомами; будуть використовуватися методи дослідного, евристичного характеру, творчі завдання; учні будуть прагнути прийти до самостійного пошуку й розв'язання навчальної проблеми; учні будуть адекватно реагувати на творчі й нестандартні ситуації; будуть створюватися проблемні ситуації, емоційні кульмінації; учні будуть вчитися піклуватися про етику взаємовідносин, про естетику оформлення приміщень; в результаті в усіх з'явиться бажання працювати, закріпиться момент співтворчості. Вчитель трудового навчання у своїй роботі повинен не давати дітям готове, а направляти на те, щоб знайти більшу кількість варіантів дій. На уроці можна систематично використовувати матеріал, що сприяє розвитку мислення, творчих здібностей, інтересу до предмета.

Незважаючи на велике значення природних задатків, і здібностей людини, особливостей характеру, пізнавальні можливості, звички, схильності й інтереси формуються не стихійно, а в процесі спеціально організованої діяльності. Заняття трудового навчання сприяють формуванню в дітей елементарних основ світогляду, допомагають розвитку творчих здібностей і вихованню багатьох цінних рис й якостей особистості.
1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас