1   2   3   4
Ім'я файлу: Дипломна робота озима пшениця.docx
Розширення: docx
Розмір: 52кб.
Дата: 11.02.2024
скачати
Пов'язані файли:
5slyusarna.docx




ЗМІСТ


ВСТУП….2

  1. ОЗИМА М’ЯКА ПШЕНИЦЯ, ЯК ОСНОВНА ЗЕРНОВА КУЛЬТУРА

    1. Ботанічний опис і біологічні властивості….3

    2. Наукове обґрунтування агротехніки вирощування продовольчого зерна та насіння озимої м’якої

пшениці.................................................8

  1. Властивості озимої пшениці

2.1. Адаптивні властивості.........................................................................11

2.2 Зимостійкість................................................................................11

2.3 Стійкість до хвороб......................................................................11

2.4 Вплив умов вирощування на компоненти структури урожаю

озимої пшениці............................................................................................12

    1. Вплив строків сівби на урожай озимої пшениці...............................13

2.6 Якість зерна……………………..13

2.7 Насіннєва продуктивність озимої пшениці в залежності від

строків сівби................................................................................................15

3.ОХОРОНА ПРАЦІ

3.1.Організаційно-правові заходи охорони праці в господарстві..........15

3.2.Техніка безпеки при посіві озимої пшениці......................................16

3.3 Рекомендації по поліпшенню стану охорони праці..........................17

4.ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН І ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО

СЕРЕДОВИЩА………17

ВСТУП

Серед найважливіших зернових культур озима пшениця за посівними площами займає в Україні перше місце і є провідною продовольчою культурою. Це свідчення великого народногосподарського значення озимої пшениці, її необхідності у задоволенні людей високоякісними продуктами

харчування.


Основне призначення озимої пшениці – забезпечення людей хлібом і хлібобулочними виробами. Цінність пшеничного хліба визначається сприятливим хімічним складом зерна. Серед зернових культур пшеничне зерно найбагатше на білки. Вміст її у зерні м’якої пшениці залежно від сорту та умов вирощування становить у середньому 13 - 15%. У зерні пшениці міститься велика кількість вуглеводів, у тому числі до 70% крохмалю, вітаміни В1 , В2 , Р , Е та провітаміни А, D, до 2 % зольних мінеральних речовин. Білки пшениці є повноцінними за амінокислотним складом, містять усі незамінні амінокислоти – лізин, триптофан, валін, метіонін, треонін, фенілаланін, гістидин, аргінін, лейцин, ізолейцин, які добре засвоюються людським організмом. Проте у складі білків недостатньо таких амінокислот, як лізин, метіонін, треонін, тому поживна цінність пшеничного білка становить лише 50% загального вмісту білка. 400 - 500г пшеничного хліба та хлібобулочних виробів покриває близько третини всіх потреб людини в їжі, половину потреби у вуглеводах, третину (до 40%) – у повноцінних білках, 50 - 60% – у вітамінах групи В, 80% – у вітаміні Е. Пшеничний хліб практично повністю забезпечує потреби людини у фосфорі та залізі, на 40% – у кальції.

Співвідношення білків і крохмалю у зерні пшениці становить у середньому 1 : 6 - 7, що є найбільш сприятливим для підтримання нормальної маси тіла і працездатності людини.

Пшеничний хліб відзначається високою калорійністю – в одному кілограмі його міститься 2000 - 2500 ккал, що свідчить про його високу поживність і є надійним джерелом енергії.

Особливо якісний хліб та хлібобулочні вироби одержують із борошна сортів сильних пшениць, які належать до виду м’якої пшениці. Такий хліб є не тільки джерелом харчування, а й своєрідним каталізатором, який поліпшує процеси травлення та підвищує засвоєння інших продуктів харчування. Крім того сильні пшениці належать до поліпшувачів слабких пшениць.

Зерно м’якої, м’якозерної пшениці з низьким вмістом білка (9 - 11%) і підвищеним – крохмалю використовується в кондитерській промисловості, зокрема для виготовлення тортів.

В Україні поширені також сорти озимої твердої пшениці, борошно яких є незамінною сировиною для макаронної промисловості, а також вони використовуються для виробництва крупчатки та виготовлення вищої якості манної крупи.

У тваринництві широко використовують багаті на білок (14%) пшеничні висівки, які особливо ціняться при відгодівлі молодняку. Також озиму пшеницю висівають у зеленому конвеєрі як у чистому вигляді, так і у суміші з озимою викою. Тваринництво при цьому забезпечується вітамінними зеленими кормами рано навесні. Для годівлі тварин певне значення має і пшенична солома, 100 кг якої прирівнюється до 20 - 22 корм. од. і містить 0,6 кг перетравного протеїну та полови, особливо безостих сортів пшениці, 100 кг якої оцінюється 40,5 корм. од. із вмістом 1,5 кг перетравного протеїну.

Озима пшениця, яку вирощують за сучасною інтенсивною технологією, є добрим попередником для інших культур сівозміни, і в цьому полягає її агротехнічне значення .

Актуальність роботи. Створення високопродуктивних посівів озимої пшениці з оптимальною структурою агроценозу, ідеальним морфобіотипом рослин, синхронним розвитком елементів продуктивності в значній мірі залежить від строків і способів сівби, норм висіву, сорту, глибини загортання насіння та інших прийомів, які складають посівний блок технології.

Більшість цих питань окремо добре вивчені. Проте вказані прийоми взаємозалежні та потребують системного вирішення в єдиному технологічному комплексі, що майже не вивчено. Крім того, підбір строків сівби та інтенсифікація технології вимагають подальшого вивчення цих питань.

РОЗДІЛ 1

ОЗИМА М’ЯКА ПШЕНИЦЯ, ЯК ОСНОВНА ЗЕРНОВА КУЛЬТУРА.


1.1 Ботанічний опис і біологічні властивості




Пшениця є найважливішою продовольчою культурою світу, їй належить провідне місце серед зернових культур. Це найцінніша і найбільш розповсюджена зернова культура. За посівними площами озима пшениця займає в Україні перше місце і є головною продовольчою культурою.

Пшениця - одна з найдавніших і розповсюджених культур на земній кулі.

Вона була відома вже приблизно 6,5тис. років до н.е. народам Іраку, близько 6тис. років – землеробам Єгипту (за деякими даними – навіть 10тис. років). На території СНД, зокрема сучасних України, Грузії, Вірменії її почали вирощувати у 4 - 3тисячоліттях до н.е.

Зараз пшениця поширена в усіх країнах світу: від Полярного кола до Південної Африка і Південної Америка. У світовому землеробстві зустрічаються озимі, напівозимі („дворучки”) і ярі її форми. Озиму пшеницю вирощують головним чином у південних, помірних та субтропічних широтах. У районах помірного клімату вона може культивуватися там, де взимку є стійкий сніговий покрив і температура повітря нижча -15ºС під снігом або без нього тримається нетривалий час .

Озима пшениця відрізняється поліморфізмом (існує 27 видів пшениці). М’яка пшениця належить до гексаплоїдних видів (n =21).

М’яка пшениця (Triticum aestivym) однорічна озима або яра трав’яниста рослина з мичкуватою кореневою системою, яка проникає у ґрунт на глибину 11,5м і більше .

Коренева система пшениці сильно розвинена, представлена первинною, що розвивається із зародка, і вторинною - з вузла кущіння.

Стебло – прямостояча соломина, що складається з 5 – 7 міжвузлів. Висота його в залежності від виду, сорту та умов вирощування коливається від 50 – 70 до 200см. Рослина пшениці здатна утворювати велику кількість стебел з бруньок, розташованих у вузлі кущіння.

Пшениця відрізняється підвищеною кущистістю, утворюючи в середньому 3 – 5 стебел, у тому числі продуктивних – 2 - 3.

Листки у м’якої пшениці майже голі, ярої – опушені, завдовжки 15 – 25см і більше, завширшки 1 – 2см. Листок лінійної форми, складається з двох частин: нижньої листкової піхви, яка у вигляді трубки охоплює стебло, і верхньої – листкової пластинки. Між піхвою і пластинкою з внутрішнього боку листка є тонка плівка – язичок, із зовнішнього, з обох боків – так звані вушка (ріжки), які частково або повністю охоплюють стебло .

На головному погоні у більшості сортів озимої пшениці закладається 8 – 10 листків, на бокових на 1 - 3 менше. Результати багатьох наукових досліджень свідчать, що розміри листкових пластинок в період їх фотосинтетичної діяльності істотно впливають на формування сухої маси рослин і врожай зерна

Верхня частина стебла закінчується суцвіттям, що являє собою колос. Стрижень колоса складається з члеників, де розташовано по одному сидячому колоску. Колосок складається із двох симетрично розташованих широких колоскових лусочок, збоку розташований кіль, колосковий (кільовий) зубець і плече. У м’якої озимої пшениці у перерахунку на 10см стриження, якщо розміщується не менше 16 колосків - колос вважається нещільним, 17 – 22 – середньощільним, 23 – 28 – щільним, понад – 28 – дуже щільним.

За способом запилення озима пшениця належить до самозапильних рослин.

Однак, як показали дослідження інших вчених, озима пшениця не є облігатним самозапильником, спостерігаються випадки перехресного запилення, особливо в умовах жаркої і сухої погоди на півдні України .

Плід пшениці – зернівка, яку в агрономічній практиці називають зерном. У зернівці розрізняють власне сім’я (зернину), яке складається із зародка, ендосперму і насінної оболонки. Зародок складається із щитка, бруньки і зачаткових кореневих пагорків .

Кількість зерен у колосі часто перевищує 30 – 35 штук, а середня маса зерна в ньому становить 1 -1,5г (іноді до 2,5 – 4г); маса 1000 зерен – 25 – 55г, частіше – близько 40г .

Насіння озимої пшениці проростає у середньому трьома – чотирма корінцями (з коливаннями від двох до шести).

Кількість зародкових корінців залежить від величини насіння, родючості та вологості ґрунту, строків посіву та інших факторів.

Після утворення вузла кущіння (іноді разом з появою бокових пагонів) починається розвиток вторинних коренів. За деякими дослідженнями, вторинні корені озимої пшениці з'являються через 20 днів після сходів. Вторинні корені утворюються із бруньок, які знаходяться на початку листка і проникають в глиб і в сторони ґрунтового горизонту.

Проростає насіння озимої пшениці при поглинанні 47 – 48% (до повітряно-сухої маси насіння) води. Мінімальною температурою для з'явлення сходів насіння є 2 – 5ºС , оптимально – 20 – 25ºС. При оптимальній температурі і вологості ґрунту сходи з'являються на 6 – 8-й день. Кущення починається після утворення рослиною 3 – 4 листків, приблизно на 23 – 27 день після появи сходів. Дружне кущіння відбувається при температурі 10 – 15 ºС, достатньому забезпечення водою, поживними речовинами та достатній площі живлення. За сприятливих умов кожна рослина утворює до 5 – 10 пагонів. Максимальний урожай зерна забезпечує густота продуктивних пагонів 500 – 700 шт./м2.

У озимої пшениці утворення стебла з вузлами, міжвузлями і зародковим колосом починається ще в період кущення. Ріст стебла починається з нижнього міжвузля, яке протягом 10 – 15 днів видовжується, піднімаючи догори у листковій трубці друге і наступні міжвузля. Початок трубкування – період, коли стебловий вузол першого міжвузля піднімається на висоту 2 – 3см від поверхні ґрунту. Ця фаза настає через 42 – 45 днів після появи сходів і триває 42 – 50 днів ..

За дослідженнями інших вчених, у фазу виходу в трубку спостерігається інтенсивний ріст вегетативної маси, формування та диференціація суцвіть, репродуктивних органів, їх інтенсивний ріст. У цей період рослина дуже вибаглива до поживних речовин та вологості. Період від початку весняної вегетації до трубкування в умовах півдня України становить 29 – 44 днів].

Колос закладається весною, коли температура повітря достягає 7 – 8 ºС, а тривалість дня – більше 12 годин. Колосіння пшениці починається через 3 – 4 дня після виходу в трубку. Ця фаза триває 5 – 7 днів. Колос з'являється внаслідок інтенсивного росту стебла, особливо його верхнього міжвузля, з листкової трубки

Досліджено, що колос формується тим швидше, чим довша ніч і вище температура. Похмура погода затримує колосіння. Фосфорні добрива прискорюють колосіння на 2 – 3 дні, а азотні та гній, навпаки, затримують його

Цвітіння озимої пшениці настає через 2 – 3 дні після колосіння і триває 4 – 6 днів. Починається воно з колосків, що розташовані нижче середини колоса і продовжується вниз і вверх. Останніми цвітуть верхні та нижні колоски. Посушлива погода прискорює цвітіння. Пшениця відноситься до самозапильних рослин.

Під час цвітіння відбувається запилення квіток. Найкраща температура повітря 25 – 27ºС і відносна вологість 25% і більше. Мінімальна температура для цвітіння вважається 6 – 7 ºС. Цвітіння пшениці триває протягом усієї доби, вдень – краще, вночі – гірше.

Після запліднення настає фаза формування зерна – його ріст в довжину до розміру, типового для кожного сорту. В цей час ріст стебла припиняється і поживні речовини із листа в стебло пересуваються до зерна, що формується. В ньому з’являється ендосперм, зародок та інше. Зерно помітно збільшується в довжину і через 12 – 16 днів достягає кінцевої величини, що співпадає з початком молочної стиглості. Цей період характеризується інтенсивним ростом зернівки у довжину, швидким накопиченням в ній води і невеликою кількістю сухих речовин. Кількість води на початку цього періоду досягає 80 – 82%, в кінці знижується до 65 – 70%

Далі наступає період наливу. При цьому спостерігається помітне збільшення ширини і довжини зернівки, зміна її забарвлення від зеленого до тілесного. На початку наливу вода складає 65 – 70%, а наприкінці – 42 – 38%. В цілому, формування зерна при помірно теплій і вологій погоді триває 12 – 14 днів, на півдні країни – 10 – 12; фаза молочної стиглості 8 – 11, воскової – 6 – 12 днів .

За іншими даними кількість води у зерні під час молочної стиглості становить 50% і більш, воскової – знижується до 30 – 32%, повної – 15 – 20%. Повна стиглість – це кінцевий етап вегетації рослин, при якому зерно повністю втрачає зв’язок з материнською рослиною .

Строки початку повної стиглості зерна залежать від багатьох факторів, а особливо від ґрунтово-кліматичних умов, агротехніки вирощування, сортових особливостей. На півдні України ця фаза настає в кінці червня – першій половині липня, а на півночі – в другій – третій декаді липня .

Таким чином, вегетаційний період озимої пшениці починається з осені в рік сівби і закінчується влітку наступного року. Він становить разом з періодом зимового спокою 180 - 200 днів, а без періоду спокою, при нормальних строках сівби посівів – 150 – 170 днів .

Озима пшениця належить до холодостійких культур. Насіння її здатне проростати при температурі посівного шару ґрунту 1 – 2ºС, проте оптимальна 12 – 20ºС. За оптимальної температури і достатньої вологості ґрунту (близько 15мм продуктивної вологи у посівному шарі) сходи з'являються на 5 – 6-й день. Найсприятливішим для сівби пшениці є календарний строк із середньодобовою температурою повітря 14 – 17ºС.

При доброму загартуванні восени вона витримує зниження температури на глибині вузла кущіння до 15 – 18ºС морозу, а деякі сорти - навіть до мінус 19 – 20ºС [16].

Високою морозо- і зимостійкістю відзначається пшениця, яка утворює восени 2 – 4 пагони і нагромаджує у вузлах кущіння до 33 – 35% цукру на суху речовину, що досягається при тривалості осінньої вегетації рослин 45 – 50 днів з сумою температур близько 520 – 670ºС. Протягом вегетації сприятливою середньою температурою є 16 – 20ºС із зниженням у період кущення до 10 – 12ºС та підвищенням при трубкуванні до 20 – 22ºС, цвітінні та наливанні зерна – до 25 – 30ºС. Для розвитку сильної кореневої системи кращою температурою ґрунту є 10 – 20ºС [18].

Високі температури і низька відносна вологість повітря знижують запліднення, погіршують умови наливу зерна. Цвітіння, запліднення і налив зерна нормально проходять при температурі 35 – 40ºС і відносній вологості повітря не нижче 40% [16].

Озима пшениця потребує достатньої кількості вологи протягом усієї вегетації. Як правило, високий урожай її спостерігається при весняних запасах вологи в орному шарі ґрунту до 200мм, а на період колосіння – не менше 80 – 100мм при постійній вологості ґрунту 70 – 80% НВ. Транспіраційний коефіцієнт у пшениці становить 400 – 500, у сприятливі за вологою роки він знижується до 300, у посушливі – підвищується до 600 – 700 [1].

Найбільше озима пшениця поглинає вологу в період трубкування, особливо за 15 днів до виколошування з тривалістю близько 20 днів, коли рослина інтенсивно росте і в неї формуються колоски, квітки. В умовах степу велике значення має вологість посівного шару на час сівби пшениці. Значні запаси її у ґрунті необхідні з самого початку бубнявіння насіння, яке у м'якої пшениці відбувається при поглинанні 50 – 55% води від сухої маси насіння, а у твердої – на 5 – 15% більше. Тому дружні сходи з'являються лише за наявності в посівному шарі 10 – 15мм продуктивної вологи, а процес кущіння при вологості орного шару 0 – 20см не менше 20 – 30мм [.

Про високу потребу озимої пшениці у волозі свідчать витрати нею води при формуванні врожаю, які становлять за вегетацію, залежно від зони вирощування, в середньому 2500 – 4000 м3/га.

Озима пшениця вибаглива до запасів поживних речовин у ґрунті та її водно-фізичних властивостей. Озимій пшениці найбільше відповідають ґрунти з глибоким гумусовим шаром, гарною структурою та глибоким заляганням ґрунтових вод.

Коренева система пшениці найкраще розвивається на пухких ґрунтах, об’ємна маса яких становить 1,1 – 1,25 г/см3. Встановлено, що серед озимих культур озима пшениця – одна з найбільш вибагливих до ґрунтових умов вирощування. Найвища урожайність спостерігається при її вирощуванні на чорноземних ґрунтах, а на півдні - на каштанових і темно-каштанових ґрунтах. Коренева система пшениці характеризується невисокою здатністю до засвоєння, тому нормально розвивається при нейтральній реакції ґрунтового розчину в межах РН = 6,5 – 7,5 .

У степовій зоні України озима пшениця формує високі врожаї з високими хлібопекарськими якостями. При вирощуванні озимої пшениці необхідно, щоб протягом всього періоду вегетації рослини були в достатній кількості забезпечені всіма поживними речовинами, при оптимальному співвідношенні всіх елементів мінерального живлення.

Чим вище врожаї озимої пшениці ,тим більше вона споживає води , азоту, фосфору, калію та інших елементів живлення з ґрунту . За виносом поживних речовин з ґрунту озима пшениця є азотофільною рослиною: 1ц зерна виносить в середньому з ґрунту азоту 3.75, фосфору – 1.3, калію – 2.3кг. На початку вегетації особливо цінними для пшениці є фосфорно-калійні добрива, які сприяють кращому розвитку її кореневої системи і нагромадженню в рослинах цукрів, підвищенню їх морозостійкості. Азотні добрива більш цінні для рослин на весні та влітку – для підсилення росту, формування зерна і збільшення в ньому вмісту білка. Критичний період в азотному живленні настає через два тижні після появи сходів і збігається з початком осіннього кущіння.

Озима пшениця належить до рослин довгого світлового дня.

Вегетаційний період її залежно від району вирощування коливається від 240 – 260 до 320 днів. Для пшениці необхідне інтенсивне освітлення. При затінені рослин у загущених посівах нижні стеблові міжвузля надміру витягуються і пшениці вилягає .



1.2 Наукове обґрунтування агротехніки вирощування продовольчого зерна і насіння озимої м’якої пшениці




Озима пшениця широко вирощується в Україні із застосування сучасної інтенсивної технології, яка полягає в оптимізації умов вирощування пшениці на всіх етапах росту та розвитку рослин. Вона передбачає розміщення культур після кращих попередників, використання інтенсивних сортів і застосування добрив на заплановану врожайність, інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників.

За даними наукових досліджень та виробничої практиці, кращим попередником для озимій пшениці в Степу України є чорні та зайняті пари, горох; цілком задовільними є кукурудза на силос, ріпак, гречка ].

Після гороху, кукурудзи ефективними є безвідвальний обробіток ґрунту при продуктивній волозі менше 20мм, а при достатньому зволоженні та ранньому збиранні попередника кращі результати дає відвальний обробіток плугами з передплужниками. Після стерньових попередників проводять одне якісне лущення дисковими лущильниками (ЛДГ-10, ЛДГ-15) на глибину 6-8см. В Степу після відростання бур’янів площу орють плугами з передплужниками в агрегаті з котками на глибину 16-18см.

Рано навесні зяб боронують. З появою бур’янів приступають до першої культивації з боронуванням на глибину 10-12 см, а на забур’янених парах – на глибину 12-14 см. Протягом літа пар підтримують у пухкому та чистому від бур’янів стані, проводячи 2-3 культивації з боронуванням, зменшуючи глибину на 1,5-2 см.

Передпосівну культивацію проводять одночасно з боронуванням зубовими боронами, а при недостатній вологості ґрунту – з коткуванням котками 3ККШ-6 на глибину загортання насіння 4-6 см. На більш важких ґрунтах замість культиваторів використовують комбіновані ґрунтообробні машини РВК-6, ВИП-5,6, на легких – обмежується боронуванням. Сидеральні пари перед сівбою дискують на глибину 5-7 см.

Важливою умовою підвищення врожайності пшениці є використання для сівби високоякісного насіння кращих районованих сортів, пристосованих до місцевих умов вирощування. За Державним стандартом України, для сівби пшениці необхідно використовувати насіння, яке за категорією відповідає 1-3 репродукціям зі схожістю для м’якої озимої пшениці не менше 92 %, чистою від насіння бур’янів та інших домішок не менше 98 %, сортовою чистою не менше 98 %, вологістю не більше 15-15,5 %.

Важливе агротехнічне значення має вибір оптимальних строків сівби, що залежить від сортових особливостей, кліматичних і погодних умов, запасів, вологи, типів ґрунтів та інших чинників. Ними в значній мірі визначається характер росту і розвитку рослин, їх стійкість до несприятливих умов, ефективності добрив, прийомів боротьби з бур’янами, шкідниками, хворобами .

При запізненні з сівбою пшениця не встигає восени нормально розкущитись і розвинути кореневу систему, входить в зиму з пониженою стійкістю до зимових негод, недостатньо продуктивно використовує ґрунтову вологу, зріджується або гине. Пшениця, посіяна в дуже ранні строки, менш зимостійка і більше пошкоджується шкідниками та уражується хворобами. Деякі вчені вважають оптимальними строками сівби : на півночі Херсонської області – 5.09 – 20.09, а на півдні – 15.09 – 10.10 .

За даними Запорізькою дослідною станції в умовах півдня України на звичайних і південних чорноземах найкращі результати дали строки 15 й 25 вересня. При цих строках спостерігається найменша кількість загиблих рослин, найбільша кількість продуктивних стебел, зерен у колосі та вага 1000 зерен.

Інші вчені вважають, що в Херсонській області оптимальним є строк з

5.09 по 20.09, а допустимим – з 25.08 по 25.09 .

За іншими дослідженнями найбільш результативним на півдні України виявився строк сівби озимої пшениці – кінець першої декади вересня. Найвищу натуру зерна мала пшениця при сівбі 15 – 23 вересня. На Генічеській дослідній станції найвищі врожаї були отримані при сівбі 25 вересня .

Різні сорти не однаково реагують на строки сівби. За багаторічними даними Синельниковської селекційно – дослідної станції майже всі сорти озимої пшениці дали найвищі врожаї у строки 7.09 – 8.09 і 14.09 – 16.09, лише деякі – 5.09 [7].

Вчені встановили, щоб озима пшениця була стійка до несприятливих умов перезимівлі її необхідно сіяти в строки, при яких осіння вегетація триває 50 – 55 днів, а сума середньодобових температур від сівби до стійкого переходу через 5ºС складає 550 – 580ºС. Кращі строки сівби співпадають з встановленням середньодобової температури 14 – 17ºС .

За більшістю досліджень найкраще перезимовує озима пшениця з добре сформованим вузлом кущіння, 3 – 4 пагонами та добре розвиненою кореневою системою. Оптимальними для Степу є строки з 5 по 25 вересня.

Встановлено, що в Херсонський області найпізнішим строком сівби озимої пшениці є 25 вересня. Для північної зони Степу найпізнішим строком є 15 вересня, для центральних – 20 вересня та південних – 25 вересня.

На півдні України, за рекомендаціями вчених, найбільш високі врожаї забезпечуються при сівбі пшениці в середині вересня, а саме для півночі Херсонської області оптимальними строками є 5 – 20 вересня, для півдня – 10 – 25 вересня, а допустимим є період з 1 вересня по 5 жовтня .

Інші вчені вважають найкращим строком сівби для Херсонської області період з 1 по 15 вересня. На ґрунтах, бідних поживними речовинами, сівбу доцільно проводити в більш ранні агротехнічні строки, а на родючих ґрунтах з другої половини оптимальних строках. Сівба повинна проводитись у стислі строки.

Від строків сівби багато в чому залежить ступінь вилягання рослин пшениці, що у свою чергу зумовлює той чи інший рівень урожайності й якості зерна. У більшості випадків пізні посіви формують менш щільний стеблостій з більш міцнішою соломиною і тому такі стебла відрізняються підвищеною стійкістю до витягання, що основною причиною стеблового витягнення злаків є нестача світла в нижній частині стеблостою. Стебла в загущених посівах рослин бувають тонкостінними, з невисокім вмістом лігніну і клітковини, в результаті чого вони легко згинаються і врешті ламаються. Ранні посіви, формуючи густий стеблостій, послабляють освітленість нижнього ярусу і вилягають.

При більш пізніх посівах прискорюється проходження етапів органогенезу і підвищується коефіцієнт реалізації потенційної продуктивності сорту, за цих умов він вищий (0,95), ніж при ранньому посіві (0,84). Ранні терміни впливають на потужність розвитку рослин в осінній період, що забезпечує їхню велику вимогу до моменту збирання .



  1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас