Ім'я файлу: мечеті.docx
Розширення: docx
Розмір: 35кб.
Дата: 23.04.2020
скачати

Зміст

Вступ

  1. Образ мечеті

  2. Твочість Сінана

2.1Мечеть Шехзаде

2.2.Сулейманіє-Джамі

2.3. Селіміє

2.4.Мечеть Мірімах Султан

2.5. Мости

Висновки

Список використаної літератури
Образ мечеті та творчість Сінана

Вступ
Так само, як і у багатьох народів, що населяють нашу планету, архітектура будинків звичайних людей не може викликати справжній інтерес. Щоб дійсно розібратися в архітектурних напрямках і відчути політ думки архітектора, необхідно звернути увагу на видатні будівлі цієї країни. У Туреччині це мечеті, мінарети, султанські палаци і навчальні заклади - медресе. Всі ці будівлі носять на собі яскраву печатку османської культури.

Період Османської культури тривав з 14 по 19 століття. На османську архітектуру значний вплив мала архітектура Візантії, а також традиції будівництва мамлюкского Єгипту. Так Собор Святої Софії, побудований за часів Константинополя, став зразком для наслідування і джерелом натхнення для турецьких зодчих. Особливо виділяються серед всіх турецькі мечеті, автором багатьох з них був архітектор - Сінан.


  1. Образ мечеті

Единственное сооружение, которое мусуль­мане называют домом Бога, находится в Мекке, на территории Заповедной мечети: єто главная святыня ислама — Кааба. В направлении Каабы мусульмане молятся, к ней они совершают обязательное палом­ничество (хадж). Здания мечетей (от араб. масджид — «место поклонения») храмами не являются, это лишь простран­ство для совместной молитвы. В отличие от других религий, ислам не фор­му­лирует каких-либо требований к планировке, структуре и сим­волике мечетей; их архитектура, как пра­вило, определяется местными традициями, климатом и вкусами заказчиков. Турецька мечеть не є виключенням і вона також зберігає певні особливості.
Термін “турецька мечеть” трактується не просто як люба мусульманська культова споруда на території Анатолії або збудована турками на землях що колись належали Османській імперії, а це певний архітектурний образ. Цей образ, народжений самою конструкцією будівлі, лаконічно описав Ле Корбюзьє: «Величезний куб з маленькими вікнами, звідки піднімаються чотири гігантських щоки(архітектурний термін), що утворюють склепінчасте покриття. Ще вище простір, форму якого важко схопити, бо краса півсфери полягає в відхиленні від міри. Перед храмом обов'язково передбачається викладений мармуром дворик, оточений галереєю. Елементарна геометрія дисциплінує маси - квадрат, куб, куля. У плані це прямокутний ансамбль з єдиною віссю ».
Подібний образ будівель, який зводиться до «елементарної геометрії», часто пов'язують з османським монаршим замовленням, визначаючи великі купольні мечеті як «державні», «султанські», «імперські». Дійсно, формування типу великої зальної мечеті, внутрішній простір якої перекрито центральним куполом і наявність двора, оточеного галереями, пов'язане з ростом і посиленням Османської держави. Створення найбільш показових, хрестоматійних зразків «великої османської мечеті», що належать архітектору Синану, припадає на «чудовий вік» Сулеймана I. Куполи мечетей, прикрашені голками мінаретів з високими конічними завершеннями, візуалізували входження до складу Імперії міст Балкан, Близького Сходу,Північної Африки.
Необхідно додати, що мусульманські культові будівлі, що відповідають типу «великої османської мечеті», з'являлися на територіях, політично залежних від Османської Туреччини (Крим, Сирія, Єгипет) або ж духовно окупованих саме «турецьким ісламом» (Поволжя, Кавказ). Таким чином, цей образ сприймався як візуальний маркер османської «присутності» - політичної і / або ідеологічної.[1]
Цілий ряд факторів визначили впізнаваність і типовість образу

османської мечеті. По-перше, це масштаб, що перетворює будівлі в очевидні міські домінанти і дозволяє прокладати маршрути в забудові кварталів від одного оточеного мінаретами купола до іншого. По-друге, вже зазначена лаконічна «елементарна геометрія» композиції її обсягів, яка так вразила Ле Корбюзьє і яка зводиться в переважній більшості випадків до комбінації прямокутників і напівкіл в плані і і півкуль в просторі. По-третє,містоутворююча функція культових будівель, - вони служать домінантами не тільки висотними, але і планувальними, вимагаючи вивільнення навколо себе площ (часто за рахунок перебудови або знищення житлових кварталів), замикаючи транспортні магістралі, стаючи центрами

старих районів або організовуючи навколо себе нову забудову.
Як не дивно, в якості однієї з характеристик образу турецької мечеті

слід виділити його нав'язливість. І в силу розміру, і із-за кількості будівель, експлуатуючи один і той же образ, ці споруди ніяк не можуть залишитися непоміченими. У цьому образі зникають деталі, що дозволяють відрізнити одну «велику османську мечеть» від іншої: безумовно, кожен пам'ятник в межах типу індивідуальний, володіє власними конструктивними рішеннями, пропорціями

планувальних частин і просторових обсягів, кількістю мінаретів і

т.д. Однак глядацьке сприйняття акцентує в першу чергу впізнавані

загальні, типові риси - низький купол, оточений півкуполами, величезні арки фасадів, горизонтальні ряди світлових прорізів і вертикалі мінаретів, фіксують композицію. Цей образ давно вже набув якостей емблеми.[2]


  1. Творчість Синана


Сінан(Абульменнан оглу Сінанеддін Юсуф) -  османський архітектор та інженер вірменського або грецького походження. З 1538 і до самої смерті (майже 50 років) керував будівельними роботами султанів Сулеймана I Пишного, його сина Селіма і Мурада III. Будівничий мечетей, укріплень, мостів тощо. Спроектував знамениті бані Роксолани і її мавзолей. Учень Сінана Седефкар Мехмет Ага  став автором проекту Блакитної мечеті в Стамбулі, інші учні проектували Старий міст в Мостарі (Боснія і Герцеговина). Сінан зарекомендував себе здібним інженером і хорошим архітектором. У 1538, коли був узятий Каїр, султан призначає його головним придворним архітектором міста і дарує йому привілей зносу будь-яких будівель, які не відображені в головному плані міста. Після того, як в 1539 головним везіром став Челебі Луфті Паша, під командуванням якого раніше служив архітектор, Сінан був призначений головним придворним архітектором міста Стамбул. У його обов'язки входив контроль за будівництвом по всій Османській імперії, включаючи керівництво по громадському будівництву (доріг, мостів, водопроводів). За довгі 50 років перебування на посаді Сінан створив потужне відомство, з повноваженнями більшими, ніж у контролюючого його міністра. Ним же був створений центр архітекторів, в якому навчалися майбутні інженери.

За своє життя Сінан побудував близько 300 будівель — мечеті, школи, благодійні їдальні, лікарні, акведуки, мости, караван-сараї, палаци, лазні, мавзолеї і фонтани, основна частина яких була споруджена в Стамбулі. Найвідоміші будівлі — це мечеть Шехзаде, мечеть Сулейманіє і мечеть Селіма в Едірне. На його творчість величезний вплив справила архітектура Собору Святої Софії і Синану вдалося досягти своєї мрії — побудувати купол, що перевищує купол Святої Софії. Помер 7 лютого 1588, похований на цвинтарі мечеті Сулейманіє.[3]
2.1.Мечеть Шехзаде

Мечеть Шехзаде - архітектурна пам'ятка Стамбулу, зведена у 1548 році архітектором Сінаном за наказом Султана Сулеймана I, в пам'ять про старшого померлого у 1543 році (у віці 21 рік) сина Мехмеда. Розташована у мікрорайоні Шехзадебаши, району Фатіх Європейської частини Стамбулу. Мечеть Шехзаде турецькою означає «принц», тому іноді її називають «Мечеть принца». Мечеть була збудована на честь двох синів принців Мехмеда та Мустафи Джихангіра, який став жертвою інтриги її мачухи Роксолани. Вона з метою забезпечити майбутнє для свого сина Селіма II, схилила на свій бік Рустема-пашу (чоловіка своєї доньки). Він звинуватив принца Мустафу, народженого, як і його брат Джихангір від султанши Хасекі, у організації змови проти свого батька. Султан Сулейман I, переконаний у зраді свого сина Мустафи, надав наказ задушити його. Принц Шахзаде був похований разом зі своїм братом Мехмедом у тюрбе.Султан Сулейман I наказав архітектору Сінану обчислити геометричний центр міста та спорудити там мечеть і мавзолей для сина. Що і було зроблено; центр тодішнього Стамбулу означає квадратна колонна, що стоїть над огорожею мечеті. Хоча мечеть Шехзаде перша мечеть архітектора Сінана, вона є одним з найкрасивіших архітектурних пам'ятників Стамбула.Цією першою імперською мечеттю, що будувалася упродовж 5 років (1543—1548) вартістю приблизно 13 мільйонів франків, розпочинається золоте століття османської архітектури. Будівля мечеті має квадратну форму й покрита великим куполом. Чотири напівкупола, що спираються на низькі стіни підтримуються всередині чотирма великими арками, які стоять на восьми кутових стовпах, а їх верхня частина має канелюри. У чотирьох точках з'єднання напівкуполів знаходяться циліндричні масивні башточки, які служать контрфорсами. Мечеть Шехзаде виявляє ясну упорядковану ієрархію куполів і напівкуполів. Центральний купол висотою 37 м піднімається вище над оточуючим простором. Вхід до мечеті пролягає через внутрішній двір. До мечеті ведуть три двері. Інші будівлі, у тому числі медресе, знаходяться у межах зовнішнього двору. Інтер'єр мечеті у цілому симетричний, обрамлений напівкуполами за всіма чотирма сторонами (архітектурний експеримент Сінана). Усередині будівлю прикрашає кольорове скло та вінки з кам'яними квітами.

Мечеть оточена арочною галереєю, що прикрашена білим та червоним мармуром разом з аркадами, які тримаються на мармурових та гранітних колонах утворила паперть. По обидві сторони паперті піднімаються два багатокутні мінарети, прикрашені рельєфним орнаментом. З верху кожного балкон (шюрфе) з виступами.
У саду на схід від мечеті, розташована тюрбе, де поховані сини Сулеймана I і Роксолани — старший Мехмед (Сулейман вважав його своїм спадкоємцем) та молодший Мустафа Джихангір, донька Мехмеда Хумашах Султани його молодший брат Шехзаде Чихангір.

Вона має восьмі кутову форму. Вісім зовнішніх фасадів з мармуру закінчуються галереєю прикрашеною великими трилисниками. Вікна у будівлі різнокольорові та розташовані двома рядами; у нижньому вікна стрільчаті, у верхньому чотирьох кутові. Від землі до другого ряду вікон кути восьмикутника оброблені стрічкою кристалічного типу. Усього вікон тридцять два, по чотири вікна на кожній стороні восьмикутника. Над кожним вікном на фаянсовому панно зроблені написи білими літерами на темно-синьому фоні. Обрамляють їх квіти. Від землі до основи купола стіни покриті емалевими панно з такими ж прикрасами, як і у перестилі. Над галереєю трилисників тюрбе набуває круглої форми у барабана, який є основою для купола. Купол прикрашений квітами та зеленими листями, що утворюють на білому фоні медальйони. Свинцевий дах зроблений з луски з закругленими краями; в міру наближення до вершини купола, де знаходиться алем, вони становляться дрібнішими. Вхід до тюрбе через перестиль, утворений чотирма колонами (дві з зеленого мармуру, а інші з червоного). Перестиль має круглий купол. Дубові двері прикрашені чорним деревом та слоновою кісткою. Над нею знаходиться напис визолоченими літерами. Мармурова підлога встелена килимом. Тіло князя знаходиться посеред будівлі між могилами його брата та жінки. Над гробницями знаходиться балдахін зроблений з горіхового дерева та прикрашений геометричними розетками з перламутровою інкрустацією.
У задній частині мечеті розташований восьми кутовий мавзолей принца Мехмеда, який прикрашає купол, та гробниці — Великим візирям Ібрагіму паше та Рустему-паше. Усі усипальниці повністю прикрашені ізникськими ізразцами та вітражами 16 ст. Гробниця комплекску Хельваджи-баба дуже популярна серед жінок, вже понад 400 років. Вважається, що Хельваджи-баба при житті мав дар зцілення хворих дітей, сприяв плодючості та одруженню.[4]
2.2.Сулейманіє-Джамі

Сулейманіє-Джамі-одна з найбільших мечетей Стамбула. Розташована в районі Вефа — старій частині міста. Проект ґрунтувався на архітектурному плані храму Святої Софії у Стамбулі, шедеврі візантійської архітектури, що зробив дуже великий вплив на усю творчість Сінана, який намагався перевершити цей храм у своїх будівлях. Мечеть має 4 мінарети, масивний центральний купол заввишки 53 метри і діаметром 26,5 метрів, що перевершує на 6 метрів за висотою, але поступається за шириною куполу Софійського собору. У куполі зроблено 32 отвори, через які проникає світло, щедро освітлюючи інтер'єр мечеті й надаючи куполу ефекту легкості. Всього у будівлі 136 вікон. Сінан тут досяг найбільшого єднання декоративних і об'ємно-просторових елементів, у порівнянні з попередніми проектами. Лінії колон зі складним профілем, що несуть вітрило і купол, візуально перегукуються з багатим і подрібненим членуванням стінного оздоблення. Весь масив будови вписано у правильний трикутник. Мінарети розташовані по кутах обнесеного колонадою подвір'я: перші два мінарети знаходиться на нижчому рівні, ніж два інші, які примикають до самої будівлі.

Мечеть розташована на вершині пагорба над затокою Золотий Ріг. У дворі мечеті знаходяться усипальниці. У двох сусідніх тюрбе покоїться сам Сулейман і його улюблена дружина Роксолана. Мечеть Сулейманіє — одна з найбільших, з будь-коли збудованих в Османській імперії. Окрім храму, у ній находився великий соціальний комплекс, що включав чоти медресе, бібліотеку, обсерваторію, лікарню і медичну школу, кухні, хамам, крамниці і конюшні.[5]
2.3. Селіміє

Мечеть Селіміє-мечеть у Едірне побудована турецьким архітектором та інженером Сінаном за наказом турецького султана Селіма II у 1569 — 1575 роках.  Сінан вважав вершиною своєї творчості. Вона належить до числа видатних архітектурних досягнень ісламської культурі і вважається найгармонійнішим храмовим комплексом Туреччини. Архітектура мечеті вирізняється особливою цілісністю. Художня композиція храму полягає у ярусах, що звужуються догори і плавно переходять у купольну на півсферу діаметром 31,25 м. Уся архітектура пронизана ритмом горизонтальних і вертикальних ліній. Площина стін візуально поділена арками по горизонталі, а у кожну з них вписані яруси вікон. Виступи, що розташовані між арками і піднімаються ступінчасто вгору й завершуються вісьмома вежами з шатрами, візуально поділяють масив мечеті по вертикалі. Вежі, що гармонують з чотирма найвищими (71 м) у Туреччині мінаретами, створюють основний акцент усього навколишнього пейзажу і підкреслюють солідність масштабу споруди. Тут Сінан знайшов кардинально інше, досконаліше композиційно-просторове рішення. Мечеть являє собою в плані квадрат з великим куполом у центрі, що спирається на вісім масивних колон, між якими знаходиться широка галерея. Утворена колонами гігантська ротонда «вписана» у квадрат стін так, що весь простір зливається в одне ціле. Багате облицювання стін і несучих колон у поєднанні із яскравим освітленням надають інтер'єру живописності й торжества. Подвір'я і споруда утворюють єдине ціле. Комплекс споруд включає у собі лікарню, школу і хамам, розташовані навколо мечеті, а також медресе, хронометричну кімнату і низку крамниць. Сюди ж входить і мечеть Баязида II, у якій знаходиться музей охорони здоров'я. Сам Сінан писав, що мечеть Шех-заде біла його учнівською роботою, Сулейманіє — роботою підмайстра, а Селіміє в Едірне — роботою майстра.[6]
2.4.Мечеть Мірімах Султан

Мечеть Мірімах Султан-мечеть XVI століття, розташована в районі Едірнекапи історичного центру Стамбула, на вершині Шостого пагорба (одна з найвищих точок міста); яскравий символ середньовічної архітектури столиці Османської імперії. Основний обсяг мечеті має кубічну форму і увінчаний півсферою діаметром 19 метрів, що спирається на чотири кутові башти. Загальна висота будівлі - 37 метрів, стіни з кожної з чотирьох сторін оформлені в бубни, симетрично прорізаними трьома ярусами вікон; ще один ряд вікон - в куполі мечеті. Таким чином, Міхрімах стає одним з найсвітліших творів Синана - мечеттю, пронизаної сонцем. Відчуття легкості і вишуканості посилюється тим, що всередині мечеті немає жодної опорної колони, вся споруда ніби ширяє в повітрі. Деякі вікна - вітражні. Вхід в мечеть прикрашений розкішним порталом на гранітних і мармурових колонах. В інтер'єрі мечеті привертає увагу різьблений мармуровий минбар. Двері і віконні віконниці виконані з дерева, інкрустованого перламутром і слоновою кісткою.

Крім центральної будівлі в архітектурний комплекс площею 1100 квадратних метрів входить медресе, хамам, тюрбе і ряд лавок, що здаються в оренду; орендна плата прямувала на фінансові потреби мечеті. У дворі знаходиться фонтан для обмивання.[7]
2.5. Мости

В будівництві мостів Сінан майстерно поєднував мистецтво з функціоналізмом. Найбільший з них, довжиною майже 635 метрів (2083 футів) — міст Бюйюкчекмече (в передмісті Стамбула). Пам'ятна табличка на цій споруді каже, що збудував цей міст раб Божий Юсуф із християнського села Агирнас, що поблизу із містом Кайсері в Анатолії. На інших своїх творіннях Сінан залишав такий підпис — головний архітектор його султанської вельможності.

Іншими важливими прикладами є міст Айліврі, Старий міст в Свіленграді на річці Мариці, міст Сокуллу Мехмет-паші через річку в Люлебургазі, міст Сінанлі через річку Ергене (притоку Мариці) і Вишеградський міст над річкою Дриною.

Вишеградський міст через річку Дріну, в Боснії, 1577 рік — пам'ятник середньовічного османського мистецтва. Вважається, що замовником робіт був Соколлу Мехмед-паша, уродженець Боснії, колишній великий візир Сулеймана Прекрасного. Міст складається із 11 прольотів, і 2007 року був включений ЮНЕСКО до списку пам'ятників Всесвітнього спадку.
Висновки

Османські зодчі XV-XVI ст. створили образ «великої османської мечеті», який можна розглядати як квінтесенцію всієї мусульманської архітектури. Цей образ був використаний як ідеологічний інструмент, обріс конотаціями для «своїх» і закріпивсятна правах метонімії влади Османської держави. Розміри купольних будівель і місце в панорамі Стамбула змусили «чужих» сприймати їх як емблему столиці Халіфату і ісламу в цілому.
За своє життя Сінан побудував близько 300 архітектурних споруд - мечеті, школи, благодійні їдальні, лікарні, акведуки, мости, караван-сараї, палаци, лазні, мавзолеї і фонтани, основна частина яких була споруджена в Стамбулі. Самі його відомі будівлі - це мечеть Шехзаде, мечеть Сулейманіє і мечеть Селіма в Едірне.

На його творчість величезний вплив справила архітектура Собору Святої Софії, і Синану вдалося досягти своєї мрії - побудувати купол, що перевищує купол Святої Софії.
Список використаної літератури:

1.Кононенко, Е.И. 2014б: Турецкая мечеть: между неоклассикой и не-классикой. Искусствознание 3–4, 155–182.

2.Кононенко Е.И. (Москва) – Турецкая мечеть: образ и бренд

3.Веймарн Б. В. Искусство Турции // Всеобщая история искусств в шести томах. — М.: Государственное издательство "Искусство", 1961. — Vol. 2, книга 2.

4.Ислам:Энциклопедия культуры и искусства. — М : Эксмо, 2010

5.Мечеть Сулейманіє, Стамбул на сайті «Allbooking.com.ua». http://allbooking.com.ua/ua/articles/mechet-sulejmaniye--stambul

6. Мечеть Селіміє на theottomans.org

http://www.theottomans.org/english/art_culture/edirne.asp

7.Мечеть Михримах stambul4you.ru
скачати

© Усі права захищені
написати до нас