Ім'я файлу: Курсова з ФО.doc
Розширення: doc
Розмір: 154кб.
Дата: 25.02.2021
скачати


Курсова робота на тему:
Облік витрат діяльності”


Зміст
Вступ.

Розділ 1.Теоретико-методологічні засади обліку витрат діяльності.

    1. Основні вимоги до визнання та оцінки витрат.

    2. Класифікація витрат.

    3. Документальне оформлення обліку витрат діяльності.

Розділ 2.Облік витрат діяльності.

2.1. Облік витрат виробництва.

2.2. Облік витрат звітного періоду.

2.3. Облік витрат іншої звичайної діяльності та надзвичайних витрат.

Висновок.

Список використаної літератури.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади обліку витрат діяльності.
1.1 Основні вимоги до визнання та оцінки витрат.
Склад і сума витрат Витрати в бухгалтерському розумінні відрізняються від витрат в економічному тлумаченні. Витрати - це загальноекономічна категорія, яка характеризує використання різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Під економічними витратами розуміють "затрати втрачених можливостей", тобто суму грошей, яку можна отримати при найбільш вигідному із усіх можливих атернативних варіантів використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва продукції, дорівнюють його вартості за найкращого з усіх можливих варіантів використання. Поняття економічних витрат обумовлене обмеженістю ресурсів порівняно з кількістю варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору, витрати - цс тільки конкретні витрати ресурсів.

Наявність різних точок зору щодо сутності витрат обумовлена різними підходами у поглядах на природу економічного буття взагалі, і виробничого процесу, зокрема. Можна виділити два основоположних підходи. Перший базується на розумінні господарського життя з позицій трудової теорії вартості, яка передбачає взаємодію у процесі виробництва трьох основних факторів (робочої сили, предметів праці та засобів праці) з відповідною інтерпретацІєю поняття вартості, її складових і структури.Дана орієнтація була переважаючою в розумінні сутності економічного життя у вітчизняній науці та практиці, відповідно відбувався процес формування поглядів на поняття витрат виробництва і в бухгалтерській сфері. Типовим тлумачення витрат виробництва за даного підходу є наступне: витрати - це затрати живої тауречевленої праці на виробництво продукції. Другий підхід базується на ресурсному розумінні природи господарства, передбачаючи обмеженість всіх видів ресурсів і альтернативність варіантів застосування, та по-своєму визначає сутність вартості та її складових елементів. Даний підхід передбачає, що місце та роль витрат розглядається та розкривається в прикладному (аспекті як складовий елемент ціни, що формується під дією сукупності факторів у системі функціонування ринку на основі зміни попиту та пропозиції.

В економічній літературі до цього часу немає єдиної точки зору щодо правомірності та необхідності вживання двох термінів, вихідних понять фінансової системи: "затрати" та "витрати". У бухгалтерському обліку ринкової екоономіки поширена диференційована інтерпретація цих понять, чим, як мається, досягається достовірне формування фінансового результату.

Окрім достовірності визначення фінансового результату, обгрунтований облік витрат дозволяє керувати діяльністю підприємства, досягати зменшення витрат і збільшення накопичень шляхом надання даних про фактичні втрати. Надзвичайно важливою є правильна обробка та впровадження на підприємстві тих методів обліку витрат, які дозволяють контролювати рух продукції, збереженість і раціональне використання матеріальних цінностей і майна підприємства вцілому.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати."

Відповідно до П(С)БО під витратами розуміютьзменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесків власників).

Виробництво будь-якої продукції, робіт чи послуг вимагає певних витрат, пов'язаних із споживанням капіталу, праці та матеріальних ресурсів. Різниця між споживанням ресурсів на одиницю продукції за нормою і за фактичним витрачанням за певний період характеризує економічність виробництва. У випадку, коли фактично витрачається ресурсів менше від норми, підприємство отримує економію, що позитивно впливає на формування прибутку. Оскільки на виготовлення продукції за технологією використовуються різноманітні ресурси, виникає необхідність розробляти детальні норми витрат матеріальних цінностей, розцінки оплати праці та її нормування, норми часу та витрати на одну годину роботи устаткування, норми загально-виробничих, адміністративних, збутових та інших витрат.

Отже, нормування витрат факторів виробництва на окремі види продукції є першим принципом раціональної організації обліку витрат.Про необхідність нормування витрат матеріалів, праці та капіталу ще у 1911 р. писав Г. Емерсон у своїй книзі «Дванадцять принципів продуктивності». Він зазначав, що в обліку необхідно відображати нормальну (нормативну - М.П.) і дійсну (фактичну - М.П.) собівартість. Відношення нормальної собівартості операцій до дійсної виражає ефективність або продуктивність витрат.

Знаючи наперед теоретичні норми собівартості й середню ефективність витрат, бухгалтер може визначити і передбачити дійсну (фактичну) собівартість, напруженість норм, відхилення від норм та цілеспрямовано вести пошук резервів зниження собівартості продукції.

Порівняння фактичних витрат з нормами дозволяє організувати контроль за рівнем собівартості. Така система контролю попереджує апарат управління про небезпеку для підприємства.

Різниця між фактичними і нормативними витратами називається відхиленням (позитивним, чи негативним, що означає економію або перевитрати) або дисперсією. Аналіз дисперсії дозволяє використати дані для уточнення ціни на готову продукцію, визначення впливу відхилень на прибуток тощо.

Якщо діючі нормативи не дозволяють успішно вести бізнес, то необхідно переглядати нормативи, особливо в тих підрозділах, де є значна дисперсія. Норми переглядаються при зміні організації виробництва, впровадженні нової техніки й технології. Вони повинні бути націлені на майбутнє, а не відображати минулий досвід роботи.

Другим принципом раціональної організації обліку витрат є виділення підрозділів підприємства - цехів основного і допоміжного виробництва, відділів та служб заводоуправ­ління тощо.Таке виділення необхідне для локалізації витрат у розрізі структурних підрозділів з метою визначення дисперсії та оперативного прийняття управлінських рішень із питань управління собівартістю й прибутком.

Витрати узагальнюються в розрізі виділених структурних підрозділів (окремо за кожним із них) у спеціальних відомостях із подальшим їх зведенням у журналі № 5 в цілому по підприємству.

Процес виділення структурних підрозділів залежить від технологічних особливостей галузей промисловості, масштабів виробництва, організації праці, рівня економічної грамотності менеджерів, інформаційної системи та інших факторів.

Третім принципом є групування витрат за окремими статтями калькуляції в розрізі деталей, вузлів, виробів, операцій, робіт, послуг та інших носіїв витрат.

У бухгалтерському обліку витрати відображаються при дотриманні певних умов. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Це відповідає принципам міжнародних стандартів фінансової звітності і застосовуваному у національних стандартах принципу відповідності витрат доходам. Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, то вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно п. 5-8 П(С)БО 16 витрати визнаються за наступних умов:

  1. Зменшення активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Приклад:списання матеріалів на виробництво; нарахування заробітної плати персоналу підприємства.

  2. Визнання на основі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів. Приклад: нарахування амортизації основних засобів, нарахування амортизації нематеріальних активів.

  3. Негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємства. Приклад: уцінка запасів, створення резерву сумнівних боргів.

4.Можлива достовірна оцінка суми витрат.

Не визнаються витратами:

  • Платежі за договорами комісії, агентськими уго­дами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

  • Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

  • Погашення одержаних позик.

  • Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього П(С)БО.

  • Витрати, які відображаються зменшенням влас­ного капіталу відповідно до положень(стандартів) бхгалтерського обліку.

Витрати діяльності знаходять своє відображення в Звіті про фінансові результати.

В процесі управління витратами основна увага зосереджується намінімізації їх загального обсягу. Найбільшого значення при цьому набуває оперативність отримання інформації про витрати що дозволяє втручатися у виробничий процес з метою його оптимізації попереджувати невиробничі витрати, що має велике значення у мобілізації резервів виробництва та підвищенні його ефективності.

Управління витратами дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції.

Облікові дані використовуються в цілях управління для:

  • визначення динаміки витрат підприємства;

  • мінімізації витрат шляхом порівняння фактичних витрат з витратами,
    передбаченими в кошторисі;

  • оптимізації виробництва за підрозділами, для підтримання
    рівномірного потоку матеріалів;

  • отримання повних точних даних про діяльність підприємства;

  • встановлення витрат за основними функціями управління;

  • розрахунку витрат у розрізі виробничих підрозділів підприємства;

  • мінімізації витрат на одиницю продукції (робіт, послуг);

  • оцінки витрат при виборі та прийнятті управлінських рішень;

  • виявлення технічних способів і засобів виміру та контролю витрат;

  • пошуку резервів зниження витрат на всіх етапах діяльності та в усіх
    підрозділах підприємства.

Для збереження і покращання загальної прибутковості підприємства керівництво повинне знати суму витрат на будь-який момент за окремими видами продукції, за кожним цехом та іншими структурними підрозділами підприємства. Облік витрат дає цю інформацію, допомагає контролювати витрати, встановлюючи критерії ефективності виробництва. Перевірка витрат за кожен тиждень або місяць надає керівництву інформацію про ефективність діяльності підприємства. Вона показує, на якій ділянці потрібно вжити заходів щодо зменшення витрат.

Основні переваги облікової інформації про виграти, з точки зору її використання в управлінні, полягають у тому, що вона точно відображає, де були здійснені витрати, створює передумови для їх скорочення та допомагає керівництву виявляти підрозділи, відповідальні за понесені витрати,

Якість облікових даних про витрати оцінюється адміністрацією підприємства з позиції їх придатності для прийняття управлінських рішень.

Основними джерелами даних для управління витратами підприємства є дані аналітичних рахунків, які відкриваються до рахунків класу 9 "Витрати діяльності".


1.2 Класифікація витрат
Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення. Велике значення класифікації витрат в управлінні ними і, перш за все, при здійсненні калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління (табл. 1.2.1).
Таблиця 1.1.1

Класифікація витрат


Ознаки класифікації

Групи витрат

По відношенню до виробничого процесу

-основні витрати

-накладні витрати

По відношенню до обсягів виробництва

-умовно-постійні витрати

-умовно-змінні витрати

За єдністю складу

-одноелементні витрати

-комплексні витрати

За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва

-прямі витрати

-непрямі витрати

За доцільністю

-продуктивні витрати

-непродуктивні витрати

За календарним періодом

-поточні витрати

-одноразові витрати

За видами витрат

-витрати за економічними елементами

-витрати за статтями калькуляції

За видами діяльності

-витрати звичайної діяльності (витратіи операційної, фінансової, інвестиційної діяльностей)

-витрати надзвичайної діяльності


До основних відносять витрати, безпосередньо пов'язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи надання послуг). В будь-якому виробництві вони складають найважливішу частину витрат.

Накладні витрати виникають у зв'язку з організацією, обслуговуванням виробництва і управлінням ним. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємством.

За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяються на змінні і постійні.

Змінними називаються витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску). Звідси, розмір цих витрат на кожну одиницю продукції залишається незмінним.

До постійних відносять витрати величина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва (прикладом можуть слугувати адміністративні витрати).

Слід відмітити, що поділ на змінні і постійні витрати в певній мірі є умовним, так як в чистому вигляді вони не проявляються: змінні витрати на одиницю продукції змінюються під впливом організаційно-технічних заходів,величина постійних витрат - при суттєвій зміні обсягу виробництва. Тому більш правильно їх називати умовно-змінними і умовно-постійними витратами.

За складом витрати можуть бути одноелементними або комплексними

Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо). На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами. Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат є загальновиробничі витрати, в які входять практично всі економічні елементи.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі.

Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими. До складу прямих матеріальних витрат відносяться ті, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат, а саме:

  • сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати;

  • витрати на оплату праці: заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг;

  • інші виробничі витрати.

Непрямі витрати — це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу.

Непрямий розподіл витрат призводить до неточностей у визначенні собівартості окремих видів продукції, тому при організації обліку повинна приділятися увага збільшенню питомої ваги прямих витрат.

За доцільністю витрачання, виділяють продуктивні витрати, до яких відносяться виправдані, чи доцільні для даного виробництва, витрати. Відповідно до непродуктивних відносять витрати, які утворюються з причин, що свідчать про недоліки в технології та організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв, оплата понадурочних робіт тощо). У випадку ідеальної організації технології виробництва і праці всі витрати повинні бути тільки продуктивними.

До поточних відносять витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Це, як правило основна частина витрат на виробництво. Одноразовими є витрати, пов'язані з підготовкою виробництва (впровадження нової продукції, її суттєва модернізація), резервуванням витрат на оплату відпусток і виплату одночасної винагороди за вислугу років тощо.

За статтями калькуляції витрати поділяють на: прямі мате­ріальні (сировина і матеріали, куповані напівфабрикати, комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного обєкту витрат); прямі трудові витрати(заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного обєкту витрат) та інші прямі (сировина й основні матеріали, заробітна плата працівників, втрати від браку, витрати на освоєння нової продукції, загальновиробничі витрати).

Склад статей калькуляції визначає підприємство-виробник продукції з таким розрахунком, щоби можна було контролювати формування собівартості продукції й отримати максимальний обсяг корисної інформації для менеджерів. Для промислових підприємств класифікація витрат за статтями дозволяє взяти під контроль витрачання ресурсів, організувати збір даних про витрати за центрами і сферами відповідальності.

Залежно від видів діяльності всі витрати можна розподілити на дві великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають в процесі надзвичайної діяльності. В свою чергу витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності можна розподілити на витрати від операційної (основної та іншої) діяльності, інвестиційної, фінансової діяльності.

Відповідно до П(С)БО 16 „Витрати” витрати, пов’язані з операційнною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділляються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться такі за­гальногосподарські витрати, спрямовані на обслугову­вання та управління підприємством:

  • загальні корпоративні витрати (організаційні ви­трати, витрати на проведення річних зборів, представ­ницькі витрати тощо);

  • витрати на службові відрядження і утримання апа­рату управління підприємством та іншого загальногос­подарського персоналу;

  • витрати на утримання основних засобів, інших ма­теріальних необоротних активів загальногосподарсько­го використання (операційна оренда, страхування май­на, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

  • винагороди за професійні послуги (юридичні, ауди­торські, з оцінки майна тощо);

  • витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

  • амортизація нематеріальних активів загально­господарського використання;

  • витрати на врегулювання спорів у судових органах;

  • податки, збори та інші передбачені законодав­ством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обо­в'язкових платежів, що включаються до виробничої со­бівартості продукції, робіт, послуг);

  • плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

  • інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

  • витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

  • витрати на ремонт тари;

  • оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забез­печують збут;

  • витрати на рекламу та дослідження ринку (марке­тинг);

  • витрати на передпродажну підготовку товарів;

  • витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

  • витрати на утримання основних засобів, інших ма­теріальних необоротних активів,пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлен­ня, охорона);

  • витрати на транспортування, перевалку і страху­вання готової продукції (товарів), транспортно-експе­диційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (бази­су) поставки;

  • витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслу­говування;

  • інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До інших операційних витрат включаються:

  • витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи";

  • собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом пе­рерахунку іноземної валюти в грошову одиницю Украї­ни за курсом Національного банку України на дату про­дажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з про­дажем іноземної валюти;

  • собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією;

  • сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

  • втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'я­заннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);

  • втрати від знецінення запасів;

  • нестачі й втрати від псування цінностей;

  • визнані штрафи, пеня, неустойка;

  • витрати на утримання об'єктів соціально-культур­ного призначення;

  • інші витрати операційної діяльності.

До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за об­лігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, повязані із залученням позикового капіталу.

Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі.

До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансо­вих витрат), але не пов'язані безпосередньо з вироб­ництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:

  • собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій);

  • собівартість реалізованих необоротних активів (за­лишкова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією необоротних активів);

  • собівартість реалізованих майнових комплексів;

  • втрати від неопераційних курсових різниць;

  • сума уцінки необоротних активів і фінансових інве­стицій;

  • витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

  • залишкова вартість ліквідованих (списаних) не­ оборотних активів;

  • інші витрати звичайної діяльності.

Під надзвичайними витратами розуміють невідшкодовані збитки від надзвичайних подій, включаючи витрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел.

Надзвичайні витрати поділяються на:

1. Прямі витрати від події, яка вже здійснилася. Якщо матеріальні
цінності повністю непридатні до подальшого використання, то їх списують з балансу згідно з відповідними стандартами бухгалтерського обліку.

2. Витрати, пов'язані з ліквідацією наслідків. Наприклад, витрати за
довором про надання послуг сторонніми організаціями за роботами,
пов'язаними з ліквідацією наслідків надзвичайної події, нарахована зарплата робітникам, зайнятим на відновлюваних роботах.

3. Витрати, пов'язані з попередженням надзвичайних подій. Ці витрати необхідно відрізняти від звичайних ремонтних робіт.

1.3 Документальне оформлення обліку витрат діяльності.
При дркументуванні обліку витрат діяльності використовують такі документи:

При накопиченні:

  • Авансовий звіт;

  • Акт виконаних робіт (наданих послуг);

  • Акт про уцінку;

  • Акт на списання основних засобів;

  • Інвентаризаційний опис;

  • Порівняльна відомість;

  • Виписка банку;

  • ВКО;

  • Накладна;

  • Платіжні доручення;

  • Рахунок;

  • Інші.

При списанні:

  • Довідка бухгалтерії;

  • Розрахунок бухгалтерії.

Відображення даних про витрати в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

Для узагальнення інформації за окремими статтями загальновиробничих, адміністративних і збутових витрат, а також інших витрат операційної діяльності (витрат на дослідження і розробки, собівартість реалізованої іноземної валюти та виробничих запасів, списання сумнівних і безнадійних боргів, втрати від операційної курсової різниці, втрат від знецінення виробничих запасів, нестач та втрат від псування цінностей, визнані пені, штрафи, неустойки та інші витрати), призначено Журнал 5. Крім цього, він містить дані про надзвичайні витрати (збитки від стихійного лиха, збитки від техногенних катастроф і аварій та інші подібні збитки).

У Журналі 5 відображаються дані за дебетом рахунку 23 "Виробництво" і всіх рахунків дев'ятого класу (90, 91, 92, 93, 94 та 99) у кореспонденції з кредитом рахунків, які формують собівартість продукції (прямі та загальновиробничі витрати), а також тих, які переносяться з інших Журналів.

У випадках, коли підприємство веде облік витрат за елементами, їгобхідно використовувати для узагальнення витрат Журнал 5А. Цей журнал .ірізняється від Журналу 5 тим, що в ньому в розділі III Б відображаються витрати за елементами ( див. табл.1.3.1.).
Табл.1.3.1

Порівняльна структура Журналів 5 і 5А


Журнал 5

Журнал 5А

I. З кредиту рахунків 90-99 в дебет рахунків

I. З кредиту рахунків 90-99 в дебет рахунків

II. Витрати з податку на прибуток, витрати фінансової, інвестиційної діяльності, інші витрати

II. Витрати з податку на прибуток, витрати фінансової, інвестиційної діяльності, інші витрати

III. Витрати діяльності

III.А Витрати діяльності

III.Б Витрати за елементами

IV. Аналітичні дані до рахунку 28 „Товари”

IV. Аналітичні дані до рахунку 28 „Товари”

Відомість 5.1 аналітичного обліку запасів

Відомість 5.1 аналітичного обліку запасів



Для складання Журналів 5 і 5А використовуються дані первинних документів накопичувальних відомостей, аркушів-розшифровок, інших журналів тощо.

На підставі первинних документів дані про витрати діяльності відображаються в облікових регістрах, інформація яких потім використовується для заповнення Головної книги та фінансової звітності.

Дані Журналу 5 використовуються для складання Звіту про фінансові результати.(див.табл. 1.3.2).

Табл. 1.3.2

Використання даних Журналу 5 для заповнення Звіту про фінансові результати (ф.№2)

Журнал 5 (5А)

Звіт про фінансові результати

90 „Собівартість реалізації”, ряд.2, розділ III

Собівартість реалізації продукції(товарів, робіт, послуг), ряд. 040, розділ I

92 „Адміністративні витрати”, ряд.4.6, розділ III

Адміністративні витрати, ряд.070,розділ I


93 „Витрати на збут”, ряд.5.6, розділ III

Витрати на збут, ряд.080, розділ I

94 „Інші витрати операційної діяльності”, ряд. 6.8, розділ III

Інші операційні витрати, ряд.090, розділ I


95 „Фнансові витрати”, ряд.1.3, розділ II

Фнансові витрати, ряд.140, розділ I

96 „Втрати від участі в капіталі”, ряд.2, рпозділ II

Витрати від участі в капіталі, ряд.150, розділ I

97 „Інші витрати”, ряд.3.7, розділ III

Інші витрати, ряд.160, розділ I

98 „Податок на прибуток”, ряд.4, розділ II

Податок на прибуток від звичайної діяльності, ряд.180, розділ I

99 „Надзвичайні витрати”, ряд.7,розділ III

Надзвичайні витрати, ряд.205, розділ I




Згідно з П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" деталізації за елементами витрат підлягають не тільки витрати на виробництво реалізованої рдукції (робіт, послуг) або витрати обігу для торгівельних підприємств, але й всіопераційні витрати.

При складанні фінансової звітності важливу роль відіграють Примітки до річної фінансової звітності, в яких щодо витрат обов'язково повинна наводитися наступна інформація:

  • Склад і сума витрат, відображених у статтях „Інші витрати” та „Інші операційні витрати” Звіту про фінансові результати;

  • Склад і сума доходів і втрат за кожною надзвичайною подією;

  • Склад і сума витрат, які не включені до статей Звіту про фінансові результати, а відображені безпосередньо у складі власного капіталу (крім вилучення капіталу та розподілу між власниками).


Розділ 2.Облік витрат діяльності
скачати

© Усі права захищені
написати до нас