1   2   3   4   5   6   7
Ім'я файлу: Курсова.doc
Розширення: doc
Розмір: 660кб.
Дата: 17.04.2021
скачати


Курсова робота на тему:
Облік витрат діяльності”


Зміст
Вступ.

Розділ 1.Теоретико-методологічні засади обліку витрат діяльності.

    1. Основні вимоги до визнання та оцінки витрат.

    2. Класифікація витрат.

    3. Документальне оформлення обліку витрат діяльності.

Розділ 2.Облік витрат діяльності.

2.1. Облік витрат виробництва.

2.2. Облік витрат звітного періоду.

2.3. Облік витрат іншої звичайної діяльності та надзвичайних витрат.

Висновок.

Список використаної літератури.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади обліку витрат діяльності.
1.1 Основні вимоги до визнання та оцінки витрат.
Склад і сума витрат в бухгалтерському розумінні відрізняються від витрат в економічному тлумаченні. Витрати - це загальноекономічна категорія, яка характеризує використання різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Під економічними витратами розуміють "затрати втрачених можливостей", тобто суму грошей, яку можна отримати при найбільш вигідному із усіх можливих атернативних варіантів використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва продукції, дорівнюють його вартості за найкращого з усіх можливих варіантів використання. Поняття економічних витрат обумовлене обмеженістю ресурсів порівняно з кількістю варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору, витрати - цс тільки конкретні витрати ресурсів.

Наявність різних точок зору щодо сутності витрат обумовлена різними підходами у поглядах на природу економічного буття взагалі, і виробничого процесу, зокрема. Можна виділити два основоположних підходи. Перший базується на розумінні господарського життя з позицій трудової теорії вартості, яка передбачає взаємодію у процесі виробництва трьох основних факторів (робочої сили, предметів праці та засобів праці) з відповідною інтерпретацІєю поняття вартості, її складових і структури.Дана орієнтація була переважаючою в розумінні сутності економічного життя у вітчизняній науці та практиці, відповідно відбувався процес формування поглядів на поняття витрат виробництва і в бухгалтерській сфері. Типовим тлумачення витрат виробництва за даного підходу є наступне: витрати - це затрати живої тауречевленої праці на виробництво продукції. Другий підхід базується на ресурсному розумінні природи господарства, передбачаючи обмеженість всіх видів ресурсів і альтернативність варіантів застосування, та по-своєму визначає сутність вартості та її складових елементів. Даний підхід передбачає, що місце та роль витрат розглядається та розкривається в прикладному (аспекті як складовий елемент ціни, що формується під дією сукупності факторів у системі функціонування ринку на основі зміни попиту та пропозиції.

В економічній літературі до цього часу немає єдиної точки зору щодо правомірності та необхідності вживання двох термінів, вихідних понять фінансової системи: "затрати" та "витрати". У бухгалтерському обліку ринкової екоономіки поширена диференційована інтерпретація цих понять, чим, як мається, досягається достовірне формування фінансового результату.

Окрім достовірності визначення фінансового результату, обгрунтований облік витрат дозволяє керувати діяльністю підприємства, досягати зменшення витрат і збільшення накопичень шляхом надання даних про фактичні втрати. Надзвичайно важливою є правильна обробка та впровадження на підприємстві тих методів обліку витрат, які дозволяють контролювати рух продукції, збереженість і раціональне використання матеріальних цінностей і майна підприємства вцілому.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати."

Відповідно до П(С)БО під витратами розуміютьзменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесків власників).

Виробництво будь-якої продукції, робіт чи послуг вимагає певних витрат, пов'язаних із споживанням капіталу, праці та матеріальних ресурсів. Різниця між споживанням ресурсів на одиницю продукції за нормою і за фактичним витрачанням за певний період характеризує економічність виробництва. У випадку, коли фактично витрачається ресурсів менше від норми, підприємство отримує економію, що позитивно впливає на формування прибутку. Оскільки на виготовлення продукції за технологією використовуються різноманітні ресурси, виникає необхідність розробляти детальні норми витрат матеріальних цінностей, розцінки оплати праці та її нормування, норми часу та витрати на одну годину роботи устаткування, норми загально-виробничих, адміністративних, збутових та інших витрат.

Отже, нормування витрат факторів виробництва на окремі види продукції є першим принципом раціональної організації обліку витрат.Про необхідність нормування витрат матеріалів, праці та капіталу ще у 1911 р. писав Г. Емерсон у своїй книзі «Дванадцять принципів продуктивності». Він зазначав, що в обліку необхідно відображати нормальну (нормативну - М.П.) і дійсну (фактичну - М.П.) собівартість. Відношення нормальної собівартості операцій до дійсної виражає ефективність або продуктивність витрат.

Знаючи наперед теоретичні норми собівартості й середню ефективність витрат, бухгалтер може визначити і передбачити дійсну (фактичну) собівартість, напруженість норм, відхилення від норм та цілеспрямовано вести пошук резервів зниження собівартості продукції.

Порівняння фактичних витрат з нормами дозволяє організувати контроль за рівнем собівартості. Така система контролю попереджує апарат управління про небезпеку для підприємства.

Різниця між фактичними і нормативними витратами називається відхиленням (позитивним, чи негативним, що означає економію або перевитрати) або дисперсією. Аналіз дисперсії дозволяє використати дані для уточнення ціни на готову продукцію, визначення впливу відхилень на прибуток тощо.

Якщо діючі нормативи не дозволяють успішно вести бізнес, то необхідно переглядати нормативи, особливо в тих підрозділах, де є значна дисперсія. Норми переглядаються при зміні організації виробництва, впровадженні нової техніки й технології. Вони повинні бути націлені на майбутнє, а не відображати минулий досвід роботи.

Другим принципом раціональної організації обліку витрат є виділення підрозділів підприємства - цехів основного і допоміжного виробництва, відділів та служб заводоуправління тощо.Таке виділення необхідне для локалізації витрат у розрізі структурних підрозділів з метою визначення дисперсії та оперативного прийняття управлінських рішень із питань управління собівартістю й прибутком.

Витрати узагальнюються в розрізі виділених структурних підрозділів (окремо за кожним із них) у спеціальних відомостях із подальшим їх зведенням у журналі № 5 в цілому по підприємству.

Процес виділення структурних підрозділів залежить від технологічних особливостей галузей промисловості, масштабів виробництва, організації праці, рівня економічної грамотності менеджерів, інформаційної системи та інших факторів.

Третім принципом є групування витрат за окремими статтями калькуляції в розрізі деталей, вузлів, виробів, операцій, робіт, послуг та інших носіїв витрат.

У бухгалтерському обліку витрати відображаються при дотриманні певних умов. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Це відповідає принципам міжнародних стандартів фінансової звітності і застосовуваному у національних стандартах принципу відповідності витрат доходам. Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, то вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно п. 5-8 П(С)БО 16 витрати визнаються за наступних умов:

  1. Зменшення активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

  2. Визнання на основі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів.

  3. Негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємства.

  4. Можлива достовірна оцінка суми витрат.

Не визнаються витратами:

  • Платежі за договорами комісії, агентськими уго­дами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

  • Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

  • Погашення одержаних позик.

  • Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього П(С)БО.

  • Витрати, які відображаються зменшенням влас­ного капіталу відповідно до положень(стандартів) бхгалтерського обліку.

  • Витрати діяльності знаходять своє відображення в Звіті про фінансові результати.

В процесі управління витратами основна увага зосереджується намінімізації їх загального обсягу. Найбільшого значення при цьому набуває оперативність отримання інформації про витрати що дозволяє втручатися у виробничий процес з метою його оптимізації попереджувати невиробничі витрати, що має велике значення у мобілізації резервів виробництва та підвищенні його ефективності.

Управління витратами дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції.

Облікові дані використовуються в цілях управління для:

  • визначення динаміки витрат підприємства;

  • мінімізації витрат шляхом порівняння фактичних витрат з витратами,
    передбаченими в кошторисі;

  • оптимізації виробництва за підрозділами, для підтримання
    рівномірного потоку матеріалів;

  • отримання повних точних даних про діяльність підприємства;

  • встановлення витрат за основними функціями управління;

  • розрахунку витрат у розрізі виробничих підрозділів підприємства;

  • мінімізації витрат на одиницю продукції (робіт, послуг);

  • оцінки витрат при виборі та прийнятті управлінських рішень;

  • виявлення технічних способів і засобів виміру та контролю витрат;

  • пошуку резервів зниження витрат на всіх етапах діяльності та в усіх
    підрозділах підприємства.

Для збереження і покращання загальної прибутковості підприємства керівництво повинне знати суму витрат на будь-який момент за окремими видами продукції, за кожним цехом та іншими структурними підрозділами підприємства. Облік витрат дає цю інформацію, допомагає контролювати витрати, встановлюючи критерії ефективності виробництва. Перевірка витрат за кожен тиждень або місяць надає керівництву інформацію про ефективність діяльності підприємства. Вона показує, на якій ділянці потрібно вжити заходів щодо зменшення витрат.

Основні переваги облікової інформації про виграти, з точки зору її використання в управлінні, полягають у тому, що вона точно відображає, де були здійснені витрати, створює передумови для їх скорочення та допомагає керівництву виявляти підрозділи, відповідальні за понесені витрати,

Якість облікових даних про витрати оцінюється адміністрацією підприємства з позиції їх придатності для прийняття управлінських рішень.

Основними джерелами даних для управління витратами підприємства є дані аналітичних рахунків, які відкриваються до рахунків класу 9 "Витрати діяльності".

1.2 Класифікація витрат
Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення. Велике значення класифікації витрат в управлінні ними і, перш за все, при здійсненні калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління (табл. 1.2.1).
Таблиця 1.2.1

Класифікація витрат


Ознаки класифікації

Групи витрат

По відношенню до виробничого процесу

-основні витрати

-накладні витрати

По відношенню до обсягів виробництва

-умовно-постійні витрати

-умовно-змінні витрати

За єдністю складу

-одноелементні витрати

-комплексні витрати

За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва

-прямі витрати

-непрямі витрати

За доцільністю

-продуктивні витрати

-непродуктивні витрати

За календарним періодом

-поточні витрати

-одноразові витрати

За видами витрат

-витрати за економічними елементами

-витрати за статтями калькуляції

За видами діяльності

-витрати звичайної діяльності (витратіи операційної, фінансової, інвестиційної діяльностей)

-витрати надзвичайної діяльності


До основних відносять витрати, безпосередньо пов'язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи надання послуг). В будь-якому виробництві вони складають найважливішу частину витрат.

Накладні витрати виникають у зв'язку з організацією, обслуговуванням виробництва і управлінням ним. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємством.

За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяються на змінні і постійні.

Змінними називаються витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску). Звідси, розмір цих витрат на кожну одиницю продукції залишається незмінним.

До постійних відносять витрати величина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва (прикладом можуть слугувати адміністративні витрати).

Слід відмітити, що поділ на змінні і постійні витрати в певній мірі є умовним, так як в чистому вигляді вони не проявляються: змінні витрати на одиницю продукції змінюються під впливом організаційно-технічних заходів,величина постійних витрат - при суттєвій зміні обсягу виробництва. Тому більш правильно їх називати умовно-змінними і умовно-постійними витратами.

За складом витрати можуть бути одноелементними або комплексними

Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо). На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами.

Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат є загальновиробничі витрати, в які входять практично всі економічні елементи. Загальновиробничими є витрати, пов'язані обслуговуванням основних і допоміжних цехів управлінням ними.

З метою більш повного виявлення резервів економії витрат на обслуговування виробництва, їх планування і облік проводять за статтями номенклатури. В таблиці 1.2.2 наведена номенклатура (склад) статей загальновиробничих витрат.
Таблиця 1.2.2
  1   2   3   4   5   6   7

скачати

© Усі права захищені
написати до нас