1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34
Ім'я файлу: Догляд за хворими.doc
Розширення: doc
Розмір: 5921кб.
Дата: 28.10.2022
скачати
Пов'язані файли:
Характеристика звуків.docx

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


О.М. Ковальова, В.М. Лісовий,

С.І. Шевченко, Т.В. Фролова
ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ

(ПРАКТИКА)
Підручник для студентів

вищих медичних навчальних закладів

ІV рівня акредитації


Харків 2008

УДК 616-083 (0758)

ББК 53.5я7
Рекомендовано Міністерством охорони здоров’я України як підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації (протокол 08.01-22/813 від 23.05.2008)

Рецензенти:

Нетяженко В.З., чл.-корр. АМН України, докт. мед. наук, професор, зав. кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 1 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця

Тамм Т.І., докт. мед. наук, професор, зав. кафедри хірургії та проктології Харківської медичної академії післядипломної освіти

Дука Є.Д., академік АНВШ України, докт. мед. наук, професор, зав. кафедри пропедевтики дитячих хвороб з курсом сестринської справи Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України
Під редакцією Ковальової Ольги Миколаївни, Лісового Володимира Миколайовича, Шевченка Станіслава Івановича, Фролової Тетяни Володимирівни. Догляд за хворими (практика): підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації. – Харків. – 2008. –??? с., укр. мовою.

В даному підручнику надано….

ББК 53.5я7
Мал. , табл. ,

ISBN © ????????????

© Харківський національний медичний університет, 2008

© Видавець

Автори:

Ковальова Ольга Миколаївна

Лісовий Володимир Миколайович

Охапкіна Ольга Володимирівна

Сафаргаліна-Корнілова Надія Асхатівна

Селезньов Михайло Анатолійович

Стенкова Наталія Федорівна

Терещенкова Ірина Іванівна

Фролова Тетяна Володимирівна

Циганенко Оксана Сергіївна

Шевченко Станіслав Іванович

Шевченко Ростислав Станіславович

ЗМІСТ


Передмова …………………………………………………………………..…

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду за хворими в загальній системі лікування хворих терапевтичного профілю

Тема 1. Поняття про загальний та спеціальний догляд за

хворими терапевтичного профілю. Структура і функції

терапевтичного стаціонару ………………………..………………….

Тема 2. Оцінка стану хворого й основних параметрів

його життєдіяльності ………………………………………………….

Тема 3. Застосування основних видів лікарських засобів

та найпростіші методи фізичної терапії ………………………..……

Тема 4. Загальний і спеціальний догляд за тяжкохворими

і агонуючими .………………………………………………………….

Змістовий модуль 2. Особливості догляду за хворими

хірургічного профілю

Тема 5. Особливості догляду за хворими хірургічного профілю .…

Тема 6. Септика і антисептика .………………………………………

Тема 7. Хірургічні маніпуляції і хірургічна маніпуляція.

Догляд за оперованими хворими ………………….…………………

Змістовий модуль 3. Структура та основні завдання догляду

за хворими дітьми в стаціонарі

Тема 8. Структура та основні завдання догляду за хворими

дітьми в стаціонарі ……………………………………………………

Тема 9. Структура і функції педіатричного стаціонару.

Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного

режиму ……………………………………………………………..…..

Тема 10. Основні заходи догляду за хворими дітьми в стаціонарі

дитячої лікарні …………………………………………………………

Додаток ………………………………………………………………………...


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. СТРУКТУРА ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ В ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ ТЕРАПЕВТИЧНОГО ПРОФІЛЮ
Тема 1. «ПОНЯТТЯ ПРО ЗАГАЛЬНИЙ ТА СПЕЦІАЛЬНИЙ ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ ТЕРАПЕВТИЧНОГО ПРОФІЛЮ. СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ ТЕРАПЕВТИЧНОГО СТАЦІОНАРУ»
Визначення ролі і місця догляду за хворими

в лікувально-діагностичному процесі

Догляд за хворими – це комплекс заходів, що спрямовані на полегшення стану хворого і забезпечення успіху лікування.

Догляд за хворими є невід’ємною і важливою частиною в системі надання хворому медичної допомоги. Не менше 50% успіху лікування належить правильному ефективному догляду, бо самопочуття хворого і його психічний стан мають важливе значення для успішного проведення лікувально-діагностичних і профілактичних заходів.

В організації догляду за хворими приймають участь усі медичні працівники, особливо обслуговуючий персонал, який має необхідну підготовку, а саме: відповідні знання, навички, знайомство з технікою догляду, володіє основними принципами медичної деонтології. Відповідальність за проведення заходів догляду за хворими несе лікар та завідувач відділенням.

Догляд за хворими поділяють на загальний та спеціальний. Загальний догляд передбачає заходи догляду, які можна застосувати відносно будь-якого хворого, незалежно від виду й характеру його захворювання. Спеціальний догляд включає заходи, які застосують тільки до хворих з певними захворюваннями (хірургічні, інфекційні, урологічні, гінекологічні, психічні та інші).
Загальний догляд за хворими передбачає такі заходи:

1. Створення гігієнічного оточення навколо хворого та його обслуговування

  • дотримання санітарно-гігієнічного та лікувально-охоронного режиму;

  • дотримання особистої гігієни важкохворих;

  • надання допомоги під час їжі, різних фізіологічних відправленнях;

  • полегшення страждань хворого, заспокоювання, підбадьорювання, надання віри в одужання;

2. Спостереження за хворими і проведення профілактичних заходів:

  • спостереження за функціями усіх органів та систем організму;

  • надання першої медичної (долікарської) допомоги (допомога при блюванні, запамороченні; штучне дихання, непрямий масаж серця);

  • профілактика ускладнень, що можуть виникнути при незадовільному догляді за важкохворими (пролежнів, гіпостатичної пневмонії);

3. Виконання лікарських призначень:

  • проведення різноманітних лікувальних процедур та маніпуляцій (застосування банок, накладання гірчичників, ін’єкції та інші);

  • проведення діагностичних маніпуляцій (збирання сечі, калу, дуоденального та шлункового вмісту);

4. Ведення медичної документації.

Таким чином, догляд за хворими і лікувальний процес доповнюють одне одного і спрямовані до загальної мети – полегшення стану хворого і забезпечення успіху його лікування.
Морально-етичні та деонтологічні заходи

формування медичного фахівця

Медицина, у відмінності від інших наук, тісно пов'язана з долею людини, його здоров'ям і життям. Звідси випливають і особливі моральні якості лікаря. Найбільш повно вони визначаються поняттям «гуманізм», без якого медицина не має право на своє існування, тому що її основна мета - служити людині. Гуманізм складає етичну основу медицини, її мораль, а етика є теорією моралі. Мораль - одна з форм суспільної свідомості, під якою мають на увазі співвідношення свого індивідуального досвіду з смислом життя, із суспільним призначенням людини.

Що ж таке етика лікаря? Етика лікаря – це частина загальної етики, наука про моральність і поводження лікаря в сфері його діяльності, що включає в себе сукупність норм поводження й мораль, визначення почуття професійного обов'язку, честі, совісті й достоїнства лікаря. Лікарська етика як один з різновидів етики професійної являє собою «...сукупність принципів регулювання й норм поводження медиків, зумовлюваних особливістю їхньої практичної діяльності, положенням і ролі у суспільстві».

Своє практичне вираження етика медичного працівника знаходить у конкретних моральних принципах, що визначають його відношення до хворої людини в процесі спілкування з ним, його родичами. Весь цей моральний комплекс прийнятий визначати терміном «деонтологія» від грецького слова «deon» – обов'язок і «logos»- навчання. Таким чином, деонтологія - це навчання про обов'язок медичного працівника, сукупність етичних норм, необхідних йому для виконання своїх професійних обов'язків. Іншими словами, деонтологія – це практичне втілення морально-етичних принципів у діяльність лікаря, середнього й молодшого медичного персоналу. Вона спрямована на створення максимально сприятливих умов для ефективного лікування хворого, тому що слово й поводження лікаря (будь-якого медпрацівника), його манери, жести, міміка, настрій відіграють важливу роль (позитивну або негативну) у житті хворого, перебігу його захворювання.

Основні професійні обов’язки медичного персоналу

по догляду в стаціонарних відділеннях лікарні

Медичний працівник зобов'язаний ЗНАТИ:

  1. Анатомію і фізіологію людини.

  2. Механізми розвитку патологічного процесу в організмі; його перебігу, можливі ускладнення.

  3. Дія лікувальних процедур (клізми, ванни, п'явки та ін.).

  4. Особливості особистої гігієни важкохворих.

Медичний працівник зобов'язаний УМІТИ:

  1. Оцінити найпростіші фізіологічні показники стану хворого (пульс, артеріальний тиск, частота дихання).

  2. Оцінити патологічні ознаки того або іншого захворювання (задишка, набряки, раптова блідість, порушення дихання, серцевої діяльності).

  3. Виконувати різні гігієнічні заходи.

  4. Швидко і кваліфіковано надати хворому невідкладну медичну допомогу.

  5. Виконувати найпростіші медичні маніпуляції (зміна натільної та постільної білизни, подача судна, постановка банок, виконання ін'єкцій).

Обов'язки лікаря по догляду за хворими:

  1. Постійний контроль за правильним і своєчасним виконанням середнім і молодшим медперсоналом лікувальних і діагностичних процедур, ведення медичної документації;

  2. Визначення заходів щодо догляду за хворими: а) вид санітарної обробки; б) вид транспортування; в) вид палати; г) положення хворого в постелі, використання функціонального ліжка; д) дієта.

  3. Визначення лікувальних заходів, що виконує медична сестра;

  4. Визначення обсягу діагностичних маніпуляцій, що виконує медсестра (дуоденальне зондування, збір аналізів та ін.);

  5. Постійне проведення занять із середнім і молодшим медперсоналом з метою підвищення їхньої кваліфікації, проведення санітарно-просвітньої роботи серед хворих і їхніх родичів, навчання їхнім правилам догляду за хворими.

Обов'язки медичної сестри по догляду за хворими:

    1. Сумлінно виконувати всі призначення лікаря й відмічати їх виконання в листах призначення;

    2. Підготовка хворих до виконання діагностичних досліджень:

    3. Збір матеріалу для лабораторних досліджень і відправлення його в лабораторії.

    4. Спостереження за транспортуванням хворих у різні діагностичні кабінети:

    5. Контроль за виконанням заходів санітарно-гігієнічного режиму й підтримки особистої гігієни важкохворих:

а) спостереження за порядком у відділенні й палатах, чистотою білизни й приліжкової тумбочки:

б) контроль за дотриманням внутрішнього розпорядку обслуговуючим персоналом і хворими:

в) виконання гігієнічних заходів щодо догляду за важкохворими:

  1. Забезпечення харчування хворих;

а) складання порціонної вимоги;

б) контроль за дотриманням дієти хворими;

в) годування важкохворих;

г) перевірка продуктів, які передають хворим родичами.

  1. Проведення термометрії й реєстрація температури в температурних листах.

  2. Обов'язкова присутність на обходах лікаря, повідомлення йому про всі зміни стану хворих за добу, одержання нових призначень.

  3. Госпіталізація хворих, перевірка правильності проведення санітарної обробки, ознайомлення хворого із правилами внутрішнього розпорядку.

  4. Вимір артеріального тиску, частоти пульсу, частоти дихальних рухів, добового діурезу й повідомлення їхніх результатів лікареві.

  5. Правильна оцінка стану хворого й надання невідкладної допомоги, а при необхідності – виклик лікаря.

  6. Ведення медичної документації (листи призначень, температурний лист, журнал прийому і здачі чергування, журнал медикаментозних і порціонних вимог).

  7. Контроль за роботою молодшого медичного персоналу.

Обов'язки молодшого медичного персоналу по догляду за хворими :

  1. Щоденне прибирання палат, санвузлів, коридорів та інших приміщень відділення;

  2. Зміна натільної і постільної білизни хворих разом з медсестрою;

  3. Подача і винос судна й сечоприймача;

  4. Умивання, обтирання, підмивання важкохворих, туалет нігтів, волосся;

  5. Купання хворих разом з медсестрою;

  6. Транспортування важкохворих;

  7. Доставка біологічного матеріалу в лабораторію.

Молодша медична сестра не має права: роздавати їжу, годувати важкохворих, мити посуд!

Принципи фахової субординації в системі

лікар–медична сестра–молодший медичний персонал

В основі взаємин медичного персоналу лежить принцип фахової субординації. Стосунки лікаря, медичної сестри і молодшого медичного персоналу будуються на діловій основі, взаємній повазі. Звертатися один до одного вони повинні на ім’я та по батькові.

Взаємини лікаря і медичної сестри. Палатний лікар співпрацює у тісному контакті з медичною сестрою, яка є його помічником і виконує його призначення. Оскільки медсестра набагато більше часу проводить біля ліжка хворого, ніж лікар, вона може дати лікареві повну інформацію щодо змін у стані хворого (погіршення апетиту, поява алергічних реакцій тощо). Якщо у медичної сестри під час виконання призначень лікаря виникають якісь сумніви або запитання, вона повинна звертатися до лікаря за роз’ясненнями та уточненнями, але не у присутності хворого. Помітивши помилку у призначеннях лікаря, медична сестра не повинна її обговорювати з хворими, а тактовно звернутися з цим питанням до лікаря.

Медична сестра повинна бути чесною не тільки перед хворим, але й перед лікарем. Якщо вона дала хворому не ті ліки або перевищила їхню дозу, вона повинна негайно доповісти про це лікарю, бо тут йдеться не тільки про етичні норми, але й про життя та здоров’я хворого.

Взаємини медичної сестри і молодшого медичного персоналу. Молодший медичний персонал (санітарка) підлегла палатній медичній сестрі. Розпорядження, які медична сестра дає санітарці, мають бути чіткими, несуперечливими, послідовними, не різкими, щоб у санітарки було відчуття, що їй не наказують, а скеровують та контролюють її дії.

Обов’язки медичної сестри і молодшої медичної сестри в основному розмежовані, але в них є і спільні дії – переміна постільної та натільної білизни, купання, транспортування хворого. Якщо санітарка зайнята, медсестра може сама подати судно, сечоприймач.

Взаємини медичного персоналу з хворими. Медичний працівник повинен не лише сумлінно виконувати свої обов’язки щодо хворого, але й боротися за фізичну досконалість і психічне здоров’я людей, зберігати лікарську таємницю. Під час спілкування з хворим звертатися до нього на ім’я та по батькові, розмовляти тактовно, зі співчуттям, заспокійливо, надати хворому надію на швидке одужання та повернення працездатності, навіть у випадку, коли перед ним онкологічний хворий. Іншими словами: «До хворого треба ставитись так, як ти хотів би, щоб ставились до тебе».

Типи лікувально-профілактичних закладів

Існує два типи лікувально-профілактичних закладів: амбулаторні та стаціонарні.

В закладах амбулаторного типу надається лікувальна допомога хворим, які знаходяться в домашніх умовах. До них належать амбулаторії, поліклініки, медико-санітарні частини (МСЧ), станції «Швидкої допомоги», диспансери, консультативно-діагностичні центри; у сільській місцевості до амбулаторних закладів належать: фельдшерсько-акушерські пункти (ФАП), сільські амбулаторії, поліклініки центральної районної та обласної лікарень. Амбулаторія – невеликий лікувально-профілактичний заклад на підприємстві, де ведуть прийом лише лікарі основних спеціальностей; є процедурний та фізіотерапевтичний кабінети, але відсутнє діагностичне відділення. Поліклініка – великий лікувально-профілактичний заклад, де надається кваліфікована медична допомога різними спеціалістами; є діагностичне відділення. Медико-санітарна частина – лікувально-профілактичний заклад на великому промисловому підприємстві або військової частини, де його робітникам та службовцям надається перша допомога, лікування хворих, профілактика захворювань, пов’язаних з виробництвом. Диспансер – лікувально-профілактичний заклад, що обслуговує хворих з певними захворюваннями (протитуберкульозний, ендокринологічний, онкологічний, кожно-венеричний тощо), де здійснюється лікування, профілактика, патронаж, активне виявлення хворих з певною патологією. Станція «Швидкої допомоги» – лікувально-профілактичний заклад, який надає допомогу хворим дома, за місцем роботи або на місці виникнення гострого захворювання, різних невідкладних станів. Консультативно-діагностичний центр – лікувально-профілактичний заклад у великих містах, оснащений найсучаснішим діагностичним обладнанням.

В закладах стаціонарного типу проводиться лікування хворих, яких госпіталізують у відділення одного з лікувально-профілактичного закладу: лікарні, клініки, госпіталю, санаторію. Лікарня – лікувально-профілактичний заклад, де надається різна діагностична та лікувальна допомога хворим, які потребують стаціонарного режиму, тривалого лікування та догляду, необхідності проведення складних обстежень. Клініка – лікувально-профілактичний заклад, в якому крім лікувальної роботи ведеться навчання студентів та науково-дослідницька робота; добре оснащена сучасною діагностичною апаратурою, має великий штат досвідчених фахівців. Госпіталь – лікувально-профілактичний заклад, що призначений для лікування військовослужбовців та інвалідів війни. Санаторій – лікувально-профілактичний заклад, призначений для реабілітації хворих за допомогою різних природних чинників (клімат, мінеральні води, грязі) у поєднанні з дієтотерапією, лікувальною фізкультурою та фізіотерапією.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34

скачати

© Усі права захищені
написати до нас