Ім'я файлу: Зарубіжна література(реферат).docx
Розширення: docx
Розмір: 27кб.
Дата: 20.02.2022
скачати
Пов'язані файли:
Romaniuk (Vovk) N.I., MZEDzis-51.doc
Велика депресія 1928-1933 років в США Причини наслідки Новий кур
Studwood_213216.rtf
Studwood_62062.rtf
Kunitsyn_Mahisterska_robota.docx
П_4_1652605566.doc
тесты международные транспортные коридоры.docx
Задачі МЕ.doc
Розширення: docx
Розмір: 27кб.
Дата: 20.02.2022
скачати
Пов'язані файли:
Romaniuk (Vovk) N.I., MZEDzis-51.doc
Велика депресія 1928-1933 років в США Причини наслідки Новий кур
Studwood_213216.rtf
Studwood_62062.rtf
Kunitsyn_Mahisterska_robota.docx
П_4_1652605566.doc
тесты международные транспортные коридоры.docx
Задачі МЕ.doc
КЗ «Роздільнянська загальноосвітня школа |-||| ступенів № 2 Роздільнянської міської ради Одеської області»
Реферат
з зарубіжної літератури
на тему: «О.Блок – засновник тонкої та глибокої прози»
учня-екстерната
11 класу
Москаленка Владислава Руслановича
2021
План
1. Життєвий і творчий шлях О. Блока.
2. "Срібне століття" російської поезії. Творчість О.Блока — вершина російського символізму.
3. Відображення кохання Блока у його віршах.
4.Джерела.
1)Батько майбутнього поета — юрист Олександр Львович Блок, талановитий, наділений гострим, скептичним розумом, був вродливим чоловіком, і своїм гордим, похмурим, витонченим обличчям нагадував Байрона. Але в житті він був неврівноваженою, деспотичною, хворобливо скупою людиною, у нього траплялися напади божевільних ревнощів і скаженого роздратування. Олександра Андріївна, його дружина, дочка ректора університету Андрія Миколайовича Бекетова, незабаром залишає чоловіка та їде в Петербург до батьків. Там вона і народила 16 листопада 1880 року сина. Хлопчика назвали гордим ім'ям героїв і поетів: Олександр.
Маленького Сашка обожнювали всі члени великої дружної родини: дід, бабуся, прабаба, численні тітки. Його балувала прислуга. Дитинство хлопчика минало, наче у спадкового принца. Влітку Бекетови виїжджали до свого маленького підмосковного маєтку Шахматово, і Олександр Блок назавжди палко й ніжно полюбив цей клаптик землі.
Років у шість в Сашка з'явився інтерес до поезії, зокрема до віршів Жуковського і Полонського. Саме тоді й виникло в майбутнього митця бажання написати щось самому: він придумував маленькі оповідання, казки, жартівливі вірші, шаради, ребуси і з усього цього складав альбоми й журнали.
У гімназію Сашко вступив, коли йому ще не виповнилося десяти років. Величезна галаслива юрба дітей вразила звиклого до родинного затишку хлопчика першого ж дня. І, власне, аж до 17-18 років Блока сприймали як велику дитину, що її позбавила досвіду "грубого життя", життєвої тверезої дорослості теплична домашня атмосфера. І водночас незвичайність, інтелігентність, духовність родини відіграли величезну роль у його формуванні як особистості і як поета. Особливо ж близькою людиною для Олександра була його мати.
30 травня 1898 року Блок закінчив гімназію. А 31 серпня він вступив на юридичний факультет Петербурзького університету, проте незабаром зрозумів, що займатися юриспруденцією йому нецікаво, і перейшов на філологічний факультет, який закінчив 1906 року. Слід зауважити, що університет, хоча й не залишив великого сліду у його житті, проте дав йому ґрунтовну систематичну філологічну освіту, навички дослідницької роботи.
Одним із найбільших захоплень юнака був театр. Улітку 1898 року він бере участь в аматорських спектаклях у маєтку Боблово. Ця садиба, що належала Д. І. Менделєєву, другу й університетському колезі А. М. Бекетова, знаходилась в декількох верстах від Шахматова. Там Олександр Блок побачив шістнадцятирічну дочку Менделєєва Любу і закохався в неї на все життя.
1
Влітку 1898 року молодий поет написав багато віршів, що згодом увійшли до циклу "Віршів про Прекрасну Даму". Цей океан любовних гімнів, звернених до Л. Д. Менделєєвої став справжнім ліричним злетом молодого Блока.
Роман Олександра Олександровича з Любов'ю Дмитрівною Менделє-євою був досить напруженим, нервовим. Блоку доводилося і мук ревнощів зазнавати, і тяжкої пригніченості через сувору холодність вихованої Люби. Але все одно він часто перебував у стані екзальтованого поклоніння ідеалу, що втілився в цій золотоволосій, рум'яній, спокійній і радісній дівчині. 17 серпня 1903 року в селі Тараканово, що між ЦІахматовим і Бобловим, у стародавній білій церкві над рікою було влаштоване весілля.
Так було в житті. А життя супроводжували його вірші — наче щоденник, наче сповідь. Створювалася книга віршів про велике кохання, про Прекрасну Даму.
Молодий, спрямований уперед, до всього нового, Блок стає палким прихильником нового напрямку — символізму. Згодом він переріс рамки символістської естетики — бо геніальний художник не може розвиватися лише в тісних межах єдиної заданої системи. Однак перший період творчості О. Блока, його світовідчуття якнайтісніше пов'язані з ідеями символістів. У цей час Блок перебуває під величезним впливом ідеалістичного вчення Володимира Соловйова — попередника російського символізму — відомого філософа, талановитого поета, релігійного публіциста і критика.
Поступово Блок входить у літературне середовище. Він знайомиться з найвидатнішим поетом-символістом В. Брюсовим, Д. Мережковським і 3. Гіппіус.
Навесні 1903 року відбувається літературний дебют Блока: деякі його вірші були надруковані в релігійно-філософському журналі "Новий .шлях", що йрго видавав Мережковський, у "Літературно-художньому збірнику" студентів Петербурзького університету і в альманасі "Північні квіти". А в жовтні 1904 року в московському видавництві "Гриф" побачила світ перша книга Блока — "Вірші про Прекрасну Даму" (датована 1905 роком).
А життя в Росії ставало все похмурішим і похмурішим. Блок важко переживав "темну смугу убивчого спустошення" після придушення революції 1905 року.
Усе складнішими і заплутанішими стають відносини з дружиною. Іноді їм починає здаватися, що вони далекі один одному, що їх ніщо не пов'язує, що треба розлучитися. І хоч якими складними бували стосунки з Любов'ю Дмитрівною, Блок завжди повертався до неї, своєї Милої, Незрівнянної, кохав її великим, безсмертним коханням, не міг жити без неї.
2
Своїй дружині поет присвятив безліч віршів, у тому числі вражаючу поезію 1908 року "Про доблесті, про подвиги, про славу".
Світову війну Блок сприйняв байдуже, а Жовтневу революцію зустрів беззастережно, захоплено, відразу ж повірив у її могутність, у її творчу силу. Він зневажливо писав про тих, хто злякався революції, про тих інтелігентних обивателів, що дозволяли собі знущатися з народу, який вперше одержав владу.
8 січня 1918 року Блок почав писати "Дванадцять". Написав він поему, власне, за два дні, потім, до 28 січня, лише обробляв, допрацьовував.
У перші роки Радянської влади Блок багато сил віддавав просвітницькій діяльності, і з гордістю говорив про "купу зробленого" заради Щасливого майбутнього молодої держави.
Як не дивно, він, звиклий до комфорту, найменшою мірою страждав від матеріальних нестатків, від побутового безладдя. Звичайно, їжі не вистачало, грошей не було. Він не вмів якось вивертатися, "уривати" пайки. Він умів тільки працювати. З щемливою гіркотою поет довідався, що його улюблене Шахматово розгромлене, що немає вже цього місця, з яким були пов'язані щасливі дні його життя.
Навесні 1921 року з'явилися перші симптоми страшної хвороби. У травні він поїхав з виступами до Москви, повернувся вже смертельно хворим. Нили руки й ноги, виснажувала слабкість, було важко дихати, боліло серце. Жити залишалося зовсім недовго. Він лежав у своєму крихітному кабінеті в квартирі на Офіцерській вулиці і задихався. З ним була тільки Любов Дмитрівна.
Помер Блок 7 серпня 1921 року, вранці. Поховали його на Смоленському цвинтарі, під старим кленом.
3
2) О. Блок — одна з найяскравіших зірок на небосхилі поезії "Срібної доби". Для багатьох своїх сучасників — майстрів слова, критиків, величезної аудиторії читачів — він був культовою постаттю. У ньому бачили обраного долею спадкоємця російської лірики XIX ст. і відкривача шляхів поезії століття XX, лицаря Прекрасної Дами і митця, зачарованого "музикою революції", уособлення поезії та медіума, який відтворював у своїх художніх картинах "нетутешній" світ. Деякі твердження у цьому хвалебному хорі, здавалося, заперечували одне одне. Скажімо, якщо талановитий критик Ю. Тинянов висував тезу: "Блок — найбільша тема Блока", по суті зводячи творчість митця до літопису його власного внутрішнього життя, то поетеса А. Ахматова називала автора "Віршів про Прекрасну Даму" "трагічним тенором епохи", наголошуючи на тому, що мистецтво Блока насамперед увиразнювало "дух часу". Втім, жодного протиріччя тут немає. Принаймні сам Блок був переконаний, що повнота творчості досягається лише тоді, коли "особистісний" і "епохальний" її зміст збігаються: "...розквіт поезії: поет знайшов себе і разом з тим влучив у свою епоху. Відтак моменти його особистого життя перебігають синхронно з моментами його століття, які, у свою чергу, є одночасними з моментами творчості. Тут така легкість і плавність, наче в ідеальній системі зубчатих колес". Саме таким поетом був О. Блок.
Олександр Олександрович Блок народився 16 листопада 1880 р. у Петербурзі. По материнській лінії він походив із відомої у Росії родини Бекетових. Дід поета був видатним ботаніком, ректором Петербурзького університету. Батько — вчений-правознавець — замолоду справляв враження людини з блискучим майбутнім.
У гостинному домі Бекетових хлопчик був загальним улюбленцем. Атмосфера високоосвіченої дворянської родини, "оранжерейне" домашнє виховання, тривалі прогулянки з дідом поблизу підмосковного маєтку Шахматове, спілкування з рідними, захопленими літературою, створили сприятливі умови для вільного розвитку поетичної душі Саші. Найбільший вплив на нього справила мати, для якої він був єдиною розрадою, центром і сенсом життя. Вона долучила сина до свого внутрішнього світу, творів вітчизняної культури та кола своїх читацьких уподобань.
Від 1903 р. поезії Блока з'являються на сторінках престижних центральних видань — часопису "Новый путь", альманаху "Северные цветы". Плоди творчих зусиль митця привернули увагу корифеїв російського символізму — Д. Мереж-ковського, 3. Гіппіус, В. Брюсова; захоплено спостерігав за його творчістю і Андрій Бєлий — молоде світило символістської поезії.
Новий етап у духовному житті поета визначили дві внутрішньо взаємопов'язані події — знайомство з філософсько-релігійною спадщиною В. Соловйова, що полонила думи російської інтелігенції на межі ХІХ-ХХ ст., і всепоглинаюче кохання до Любові Менделєєвої, доньки відомого хіміка.
Зосередженість В. Соловйова на глибоко містичному переживанні буття, характерний для нього символістський фокус сприйняття видимого світу, стверджувана ним релігія Вічної Жіночності були співзвучні духовній тональності молодого Блока. Під промінням соловйовських ідей його кохання до Л. Менделєєвої набувало величезної містико-екстатичної напруженості. У палкій уяві поета кохана поставала дивовижним втіленням Вічної Жіночності, містичною "Володаркою Всесвіту", а любовне почуття до неї оформлювалося у культ духовно-благоговійного служіння їй. Все це відтворила збірка його символістських "Віршів про Прекрасну Даму" (1904), яка зачарувала сучасників чистотою поетичного звучання і розмахом любовного почуття, що, сягаючи космічних сфер, нагадувало легендарне кохання Дайте до Беатріче. Відбилася у цій книжці також мрія поета про єднання з "Володаркою Всесвіту". Цю мрію він спробував втілити у життя, взявши шлюб з Л. Менделєєвою.
Гіркота розчарування у шлюбі, усвідомлення трагічної неможливості досягти "єдності зі світом" у межах особистого життя, духовна спустошеність визначили посилення трагічних мотивів у блоківських творах. З нищівною самокритикою і тотальною трагііронією він підводить сумний підсумок під своїм нещодавнім духовним злетом у ліричній драмі "Балаганчик" (1906). "Циганкою висока мрія стала!" — проголошує герой іншої блоківської п'єси — "Пісня Долі" (1908). Лірика цих років віддзеркалює поглиблення духовного розколу поета, посилення його внутрішніх коливань між "світлом" і "пітмою»
Катастрофа у внутрішньому житті митця визрівала на тлі загострення суспільної кризи у Росії початку XX ст., вражаючими свідченнями якої стали ганебна війна з Японією та революція 1905 р. Історичні вибухи, з одного боку, і духовний досвід, набутий в особистій любовній драмі, з другого, — рішуче повертали поета обличчям до реального життя — до "страшного світу" , що, на його думку, перебував напередодні Апокаліпсиса.Доба історичних зламів спонукала О. Блока до осмислення народно-національних засад життя, своєрідності історичного шляху Росії, руйнівних сил життя та історії. Під "єдністю зі світом" поет тепер розумів прийняття бурхливої стихії земного життя, а також нерозривний зв'язок із долею батьківщини. У той час він стверджував: "Письменник, переконаний у своєму покликанні, яким би за величиною він не був, пов'язує себе зі своєю вітчизною, вважаючи, що хворіє на її хвороби, страждає її стражданнями, приймає разом з нею співрозп'яття". Безпосередньою ілюстрацією цієї думки стало життя поета за доби великих історичних катаклізмів, у яку Росія вступила від початку Першої світової війни. Колишній екзальтований співець Прекрасної Дами поринув у стихію бурхливого історичного життя своєї батьківщини
1916 р. Блок був мобілізований і зарахований табельником до 13-го інженерно-будівельного загону Всеросійської спілки земств і міст. За рік він почав працювати редактором стенографічного звіту Надзвичайної слідчої комісії, яка за дорученням Тимчасового уряду займалася розслідуванням діяльності царських міністрів. Масштаби його добровільної громадської діяльності після жовтня 1917 р. взагалі, здається, перевершують фізичні можливості людини: Блок був членом колегії організованого Максимом Горьким видавництва "Всемирная литература", головою дирекції Великого драматичного театру, членом редакційної колегії при Петроградському відділі театрів і видовищ, членом колегії Літературного відділу Наркомпросу, членом ради Будинку мистецтв, головою Петроградського відділення Всеросійської спілки поетів, членом правління Петроградського відділення Всеросійської спілки письменників. І скрізь він повинен був витрачати години на засідання, читання й рецензування чужих рукописів, уриваючи час від власної художньої творчості. Надзвичайна громадська активність Блока в цей період була продиктована тим, що він сприймав революцію не як політичну або соціальну подію, а як давно очікуваний кінець старого світу, необхідний для того, щоб народився новий світ — чистий від гріхів і бруду історії. Тому поет намагався допомагати тим, хто виступав від імені революції.
І своїх колег по перу Блок закликав слухати "музику революції", що народжувалася у "світовому оркестрі". Із власного "прислухання" він створив блискучу поему "Дванадцять" (1918), у якій передав приголомшливе багатство ритмів цієї "музики".
Утім, обидві революції принесли поетові розчарування. Попрацювавши у слідчій комісії Тимчасового уряду, він сумно зауважив, що революційним духом тут "і не пахне". Спостерігаючи, як енергія революції швидко вироджується у стратегію "наведення порядку" та заяложується у бюрократичних циркулярах, Блок втратив останню надію. Крім того, останні роки життя поета позначилися глибокою творчою кризою. Духовний злам і численні побутові труднощі перших років панування більшовицької влади підірвали його здоров'я. 7 серпня 1921 р. Блок помер.
Стверджуючи, що у кожній людині співіснують кілька особистостей, О. Блок значною мірою спирався на власний досвід. Втім, у неосяжному розмаїтті внутрішнього світу поета простежується певна спрямованість духовного й творчого розвитку. Саме цю спрямованість мав на увазі Андрій Бєлий, коли твердив, що зрозуміти Блока можна, осягнувши "зв'язок віршів про Прекрасну Даму з поемою "Дванадцять"". Та й сам Блок був переконаний у тому, що першою і головною ознакою справжнього митця є "почуття шляху".
Своєрідним прологом до його власного шляху був перший юнацький цикл поезій "Ante lucem". Сама назва циклу (у перекладі з латини — "До світла") вказувала на стан поета "напередодні" важливої епохи його внутрішнього життя. Слід зазначити, що упродовж творчого розвитку Блока "світло" втілюватиметься в різних образах (від Прекрасної Дами до утопії оновленого світу), однак поривання до "світлої" вершини буття залишиться незмінним.
3) Першим коханням Блока була К.М.Садовська, з якою він зустрівся в Бад Науйгеймі — курорті в Німеччині. Це кохання знайшло відображення в ранній ліриці Блока та в циклі "Через двенадцать лет".
В ранніх віршах Блока ми бачимо палку пристрасть і біль нерозділеного кохання. З його творів видно духовну прірву між автором та його коханою. В той час, як "...она беззаботна, как синяя даль", автор страждає: "...Как сердце мое разрывалось..." Бачимо, що Садовська не кохала його по-справжньому: "Но страсти не ведала пылкая кровь", або, принаймні, так здавалося закоханому поетові. Опираючись на ранні вірші Блока, можна сказати, що у його стосунках з Садовською не вистачало пристрасті:
Но если б пламень этой встречи
Был пламень вечный и святой,
Не так лились бы наши речи,
Не так звучал бы голос твой!
Пізніше, в циклі "Через двенадцать лет", Блок признав, що це перше кохання, можливо, вплинуло на всю його творчість:
Эта юность, эта нежность —
Что для нас она была?
Всех стихов моих мятежность
Не она ли создала?
Другим і головним його коханням була Л.Д.Менделєєва. Кохання до цієї жінки Блок описав в циклі "Сихи о Прекрасной Даме". "Стихи о Прекрасной Даме" — це вірші про ідеальне, підвищене кохання. В цьому циклі кохана позбавляється будь-яких земних рис, вона наділена признаками божества. Все представляється поету ніби в сні чи в казці. Поет уникає описувальних епітетів. Вони розраховані лише на емоціональне сприйняття читача: "ароматные слезы", "лазурные сновидения", "шаг завороженный", "бездонный взгляд", "сумрак таинственный". Блок поклоняється Прекрасній Діві, він порівнює зустріч з нею з другим пришестям. В служінні Прекрасній Діві поет вбачає свій головний подвиг життя:
Будет день и свершится великое,
Чую в будущем подвиг души.
Отже, до Л.Д. Менделєєвої — служіння Прекрасній Діві — стало для Блока сенсом життя.
Потім коханням Блока була Любов Олександрівна Дельмас. Власне, коханням це швидше захоплення виконавицею ролі Кармен. Саме тому цикл, присвячений Л.О.Дельмас, називається "Кармен". Можна сказати, що Блок закохався не в Любов Дельмас, а в образ Кармен. Його захопили не моральні якості коханої, а її гра на сцені. Образ Кармен надихав поета:
Я буду петь тебя, я небу
Твой голос передам!..
... Ты встанешь бурною волною
В реке моих стихов...
Те, що Блок закохався в образ, а не в людину, доводять такі рядки:
Читая по руке Цуниги,
В глаза Хозе метнула взгляд!
Насмешкой засветились очи
4) Джерела:
Крук І. Т. Блок Олександр Олександрович // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 1. — К., 1977. — С. 493.
Крук І. Т. Блок Олександр Олександрович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 197.
Пахарева Т. А. Блок Олександр Олександрович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 3. — К., 2004. — С. 78—79.
Вулиці Києва: Довідник. — К.: Українська енциклопедія, 1995.