Напрямок: 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень
Бочорішвілі Т.Г.,
студент 1 курсу спеціальності «Право»
Університету імені Альфреда Нобеля
м. Дніпро
НОРМИ ПРАВА ТА НОРМИ МОРАЛІ
Співвідношення норм права та норм моралі є завжди актуальним. Поєднання у нормативно-правовому регулюванні на законодавчому рівні цих двох видів соціальних норм є досить складним процесом. Моя мета у цій роботі – найти спільне та відмінне двох видів соціальних норм, які існують у житті кожної людини. Для початку, розберемо кожне з понять окремо.
Нормами права є загальнообов’язкові норми поведінки, що встановлюються та охороняються державою, регулюють поведінку населення у всіх сферах життя та права. Такі норми поведінки є загальними для усіх, незалежно від того, яка людина є сама по собі. Психологічні та соціальні фактори суб’єкта цих норм не є вагомими для норм права. Вони створюють певну загальну модель співіснування громадян саме так, як це буде правильно з точки зору державного устрою, суспільної безпеки. Такі моделі поведінки створюються у кожній державі за принципом набуття досвіду інших держав, тому вони дуже схожі між собою. Також варто зазначити, що одним з головних завдань норм права є підпорядкування населення під владу правлячої еліти задля контролю влади над людьми.
Норми моралі є нормами поведінки, які притаманні індивідуально кожній людини, сім’ї, кола спілкування, етносу. В основі моралі - поняття цінностей життя, добра та зла, темного та світлого, сенсу життя, життєвих принципів, індивідуальна або соціальна модель поведінки, яку кожна людина обирає сама. Тобто, вибір стилю життя залежить лише від самої особи та не містить загальнообов’язкового характеру.
У чому полягає різниця між нормами права і нормами моралі? Якщо у першому випадку вбачається необхідність та обов’язковість перед виконанням поставленої загальної моделі поведінки, то у другому – особа самостійно обирає цю модель.
Зв’язок між нормами права і нормами моралі вбачаю у такому. Не дивлячись на те, що це різні моделі, які регулюють життя людей по-своєму, норми моралі не можуть уникати норм права. Проте норми права можуть прямим чином впливати на норми моралі, бо саме через те, чим є норми права, які встановлюють свої заборони, з’являються норми моралі, бо мораль часто «йде наперекір» або поряд з тим, що законно, тобто правильно, чи незаконно, тобто неправильно.
Існування норм моралі забезпечуються нормами права, тобто законами. Наприклад, стаття 21 Конституції України передбачає, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Ця стаття створює підстави для існування можливості громадянина свідомо обирати те, якою їй бути людиною. Також згідно зі статтею 34 Конституції України, у кожної людини є право на свободу слова та на вільне вираження думки. А саме думка є основною складовою моральних принципів людини.
Проте треба завжди пам’ятати, що, як вже ми казали до цього, мораль не має йти проти закону. Мораль не може втручатись у право, а право – у внутрішні переконання людини. Тому існує таке поняття, як правосвідомість, тобто розуміння права, його змісту, мети та розуміння обов’язковості дотримання приписів правових норм громадянами.
Хочу ще підкреслити такий факт, як існування випадків, коли норми права напряму регулюють мораль деяких верств населення. Наприклад, такі представники права як адвокати. Адвокат ніколи не перестає бути адвокатом, навіть після робочих годин. На нього завжди буде діяти вплив Правил адвокатської етики, а деякі моменти можуть негативно вплинути на його репутацію та повагу серед колег. Наприклад вульгарний та розбещений спосіб життя, звісно у рамках закону. Упереджена думка може вплинути на долю адвоката як професіонала, незважаючи на те, що він керується на статтю 34 Конституції України, що є головним законом в Україні. Це був приклад того, як право може впливати на свідомість не тільки задля запобігання можливих злочинів, а як і безпричинно змінювати свідомість людей, навіть якщо їх можливі вчинки ніяк би не суперечили закону.
Тож, як я вважаю, право впливає на думки усіх громадян, психологію та моральні принципи. В кожної особи хоча б раз у життя зустрічалася людина, котра заподіяла багато шкоди, щодо якої могли виникати думки чи бажання помститися. Кожен хоча б один раз, мабуть, бажав та думав про те, щоб щось протиправне зробити проти свого кривдника, але більшість людей нічого не робить, бо наша мораль та закон це не дозволяють. Заборона вбивства або фізичної розправи вже багато років занурювалась у нашу свідомість. А якщо цих заборон не було би? Як тоді люди би поводились?
На мою думку, відсутність заборон та покарань не давала би прояву страху у голові людей. У такому випадку люди би сприймали вбивство або фізичне насильство як щось більш свідоме, правильне.
З навченого можна зробити висновок, що право з давніх часів впливало на свідомість людства. На жаль, або на щастя, на 100 відсотків воно не може контролювати нашу свідомість, проте певний слід залишило. Багато чого у нашій моралі залежить від права. А якщо право для усіх однакове, то чи може бути так, що мораль усіх людей однакова? Мабуть так, а мабуть ні. Це питання вже зовсім іншої теми.