Невралгія носо-війкового нерва. Синдром Чарліна

Етіологія синдрому Чарліна

• Невралгія носовійкового нерва (синдром Чарліна).
• Недуга виникає при невралгії назоціліарного нерва. Синдром може бути спровокований сифілісом, туберкульозом, метаболічними розладами і грипом.
• Патологія розвивається на тлі гіпертрофії середньої раковини носа, викривлення носової перегородки, аденоїдних вегетацій, карієсу, синуситу, травматичних ушкоджень, хронічних запальних процесів, внаслідок ураження приносових пазух, у молодому віці.
• У деяких пацієнтів хвороба обумовлена ​​хірургічними втручаннями на ЛОР-органах.

Клініка

• Невралгія носовійкового нерва, або синдром Чарліна має такі клінічні прояви: на початкових етапах патологія має латентний перебіг. Згодом в зоні орбіти з'являється нападоподібний біль, що іррадіює в область очниці. Як правило, напади виникають під час їжі або здавлювання крила носа. Больовий синдром може тривати від декількох хвилин до години. У рідкісних випадках больові відчуття турбують пацієнта довше тижня. Можливий розвиток дифузійної хворобливості на одній стороні особи. При диспепсичних розладах болі посилюються. Іноді напади можуть супроводжуватися блювотою.

• Біль виникає вночі, локалізується в ділянці очного яблука, брови та половини носа, супроводжується вираженою сльозотечею, набуханням слизової оболонки порожнини носа на боці ураження, можуть виявлятися зміни у передньому відділі ока, світлобоязнь, закладеність носа, рясні виділення з носової порожнини. Блефароспазмом. Характерно виникнення гіперестезії шкіри з боку ураження. Можуть утворитися невеликі серозні бульбашки, схожі з герпетичною висипкою. Спостерігається гіперемія кон'юнктиви. Захворювання може ускладнюватися відшаруванням сітківки, ксерофтальмія, кон'юнктивіт, кератит, ірит, аносмія, атрофічний риніт, риносинуситом.

Діагностика

• На відміну від типової невралгії трійчастого нерва у разі невралгії носовійкового нерва на шкірі обличчя ніколи не виявляються тригерні ділянки, біль триває довше, ніж за умови невралгії трійчастого нерва, практично завжди є чіткий зв’язок з етіологічними чинниками.
• Діагноз встановлюють на підставі анамнестичних даних, клінічних симптомів, фізикального огляду та додаткових обстежень. В рамках діагностики можуть виконуватися біомікроскопія очей, офтальмоскопія, передня риноскопія і магнітно-резонансна томографія.
• Диференціальною ознакою є зникання болю після змазування переднього відділу носової порожнини 5 % розчином дикаїну або лідокаїну з додаванням 5 крапель 0,1 % розчину адреналіну (або мезатону, ефедрину, нафтизину).

Лікування

• Лікувальна тактика визначається в залежності від первинної хвороби. Медикаментозна схема може включати антиепілептичні препарати (карбамазепін), місцеві анестетики(лідокаїн), нестероїдні протизапальні препарати, блокатори кальцієвих каналів, гангліоблокатори, а також серотонінергічні препарати.
• Ураховуючи зв’язок цього захворювання з пато­логією приносових пазух, під час загострення ефективним є призначення антибіотиків та сульфаніламідних препаратів. Призначають також вегетотропні препарати: белоїд, белатамінал. Добрий терапевтичний ефект спостерігається у разі уведення ціанокобаламіну (по 1000 мг внутрішньом’язово щоденно протя­гом 10 днів).
• Якщо є виражений больовий синдром, призначають складний порошок (дибазол 0,005 г, тіамін 0,005 г, нікотинова кислота 0,03 г, аскорбінова кислота 0,3 г, глутамінова кислота 0,3 г, спазмолігин 0,1 г). Приймають по 1 порошку 2 рази на день або по 2 порошки разом на ніч.
• Серед фізіотерапевтичних процедур найефективніші діадинамічні струми, фонофорез новокаїну на ділянку надбрів’я.
• Прогноз одужання сприятливий, проте якість життя хворого погіршується