Ім'я файлу: Нестандартні прийоми (математика).docx
Розширення: docx
Розмір: 27кб.
Дата: 15.09.2021


Нестандартні прийоми формування розвитку пізнавальної активності учнів на уроках математики



Вчитель математики

Перемозької загальноосвітньої

школи І-ІІ ступенів

Малишко Ганна Олегівна

Предмет математики такий

серйозний, що корисно не

нехтувати нагодою робити

його трохи цікавішим.

Б.Паскаль

«Що означає оволодіти математикою? – писав відомий педагог математик Д. Пойа. – Це, насамперед, навчитися розв'язувати задачі, причому не стільки стандартні, але й такі, що потребують певної належності мислення, здорового глузду, оригінальності, винахідливості.»

Тому на уроках велику увагу слід приділяти розвитку уяви, нестандартного мислення і фантазії учнів. Викликати стійкий пізнавальний інтерес, розвивати мислення, активізувати роботу думки, підвищувати якість знань учнів – таку мету ставить вчитель на кожному уроці. Людина створює щось нове, і це нове є для неї суб'єктивно значущим як у плані його реалізації, так і за своїм психологічним перебігом. Саме цими ознаками характеризується і дитяча творчість. Для дитини створювані нею продукти є суб'єктивними, новими та оригінальними, вони потребують пошуку, думки, є відкриттям. У такому розумінні творчою є така діяльність, яка дає дитині задоволення, збуджує інтерес і є для неї суб'єктивно значущою.

Розвивати творчість — це навчити дитину розуміти сутність незрозумілого і знаходити причинно-наслідкову залежність. Адже нова ідея виникає лише тоді, коли людина має певний набір знань і за рахунок уже відомого може досягнути незрозуміле. Тобто в неї виникає почуття незадоволення від того, що вона чогось не розуміє, і виникає бажання знайти правильне його пояснення. Результатом цього процесу є відкриття.

Колись великий Ейнштейн висловив цікаву думку: «Відкриття неможливо зробити, якщо дотримуватися абсолютної логіки». Що ж потрібно хоча б для маленького відкриття? Відповідь проста — потрібно мислити творчо, мати добре розвинуті творчі здібності. А що таке творчі здібності? На думку німецького психолога Фромма, творчість — «це здатність дивувати і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях...». Важливими умовами розвитку творчих здібностей дітей вважається:

  • ранній початок;

  • умови, що випереджають розвиток;

  • свобода у виборі занять;

  • не виконувати за дитину те, що вона може зробити сама.

Розвивати творче мислення, тобто ті розумові здібності, що необхідні для успішного навчання в школі, означає розвивати:

  • пам'ять, увагу;

  • образне мислення;

  • логічне мислення (уміння порівнювати, доводити, аналізувати, узагальнювати);

  • творчі здібності, фантазію, уяву;

  • конструктивне мислення (на геометричному матеріалі).

Основні методи роботи: дидактичні ігри, ігрові вправи, зацікавлюючі завдання, що вимагають творчого підходу, питання, що орієнтують дітей на пошук і самостійні відкриття. Навчання творчості має відбуватися, в першу чергу і в основному, на програмному навчальному матеріалі з математики, а в разі потреби і на спеціально побудованій системі задач.

Щоб розвивати творчі здібності учнів та систематично включати їх у самостійну пізнавальну діяльність, щоб забезпечити співпрацю між учнями та вчителями, традиційного уроку недостатньо. У зв'язку із збільшенням розумового навантаження на уроках практикуються такі методичні прийоми, що підтримують у школярів інтерес до навчання, бажання займатися математикою, стимулюють їх активність протягом цілого року. Разом із серйозним навчанням в урок вводяться елементи дидактичної гри або весь урок організовується як гра. Тому на допомогу вчителям приходять нові форми уроків — нестандартні. Нестандартний урок. Він не вкладається в рамки виробленого і сформульованого дидактикою. На цьому уроці можна не дотримуватися чітких етапів, традиційних видів роботи. Характерною рисою такого уроку є інформаційно-пізнавальна система навчання — оволодіння готовими знаннями, пошук нових, розкриття внутрішньої суті явищ через гру, змагання або конкурс. Щоб систематично формувати творчу особистість у процесі навчання математики, треба знати її властивості, творчі риси характеру. Вчені дослідники виділяють такі основні властивості творчої особистості:

  • сміливість думки, схильність до ризику;

  • фантазія;

  • уявлення і уява;

  • проблемне бачення;

  • вміння долати інерцію мислення;

  • здатність виявляти суперечності;

  • вміння переносити знання і досвід у нові ситуації;

  • незалежність;

  • альтернативність;

  • гнучкість мислення.

Як показують дослідження, для формування в учнів позитивного ставлення до навчання потрібне творення емоційно-сприятливої атмосфери на уроці, урахування життєвого досвіду школярів. Ці компоненти є складовою частиною роботи вчителів.

Це дає їх змогу на практиці використовувати діяльнісний метод навчання, при якому діти виступають у ролі активних шукачів інформації, дослідників, доповідачів, співрозмовників. Отримуючи мінімум готових фактів, діти виявляють максимум активного творчого пошуку. Так, готуючись до уроків, школярі готують не лише повідомлення з додаткової літератури, а створюють цілі проекти з даної теми.

Саме така робота сприяє глибокому засвоєнню знань, розвитку пізнавальних інтересів, креативному збагаченню особистості. Емоційного забарвлення урокам надають ігрові моменти, подорожі, зустрічі з казковими героями.

Практичні роботи, експерименти, творчі пошуки запалюють в очах учнів вогники зацікавленості, які не згасають протягом тривалого часу. Бажання дізнатись про щось нове з кожним днем зростає.

Робота у групах, парах не дає можливості розгубитися слабшим, кожний починає вірити у свої власні сили.

Зміни видів діяльності, уміле керування навчальним процесом сприяють розвитку креативних здібностей. Хоча процес цей довготривалий, і отримати результат одразу неможливо, та вже через кілька тижнів навчання діти розв'язують поставлені завдання не за аналогією, а кожний вибирає свій, зручний йому шлях.

За словами Я. Коменського, «учитель - помічник природи, а не її володар, її будівничий, а не реформатор», тому він сам вибирає форми, методи та прийоми, які сприяють розвитку природних нахилів учнів.

Коли йдеться про зміст шкільного курсу математики, то, звичайно, мають на увазі засвоєння учнями певної системи математичних знань, умінь і навичок. Але не можна зводити все математичне навчання в шкоді до передачі учням визначеної суми знань і навичок. Це обмежувало б роль математики в загальній освіті. Тому перед школою стоїть важливе завдання математичного розвитку учнів.

Математичні здібності - це здатність утворювати на математичному матеріалі узагальнені, згорнуті, гнучкі й обернені асоціації та їх системи. До складових математичних здібностей слід віднести:
* здатність до формалізації математичного матеріалу, відокремлення форми від змісту, абстрагування від реальних ситуацій і їх кількісних відношень та просторових форм; опе¬рування структурами відношень і зв'язків;
* здатність до узагальнення матеріалу;
* здатність до оперування числовою і знаковою символікою;
* здатність до логічних міркувань, пов'язаних з потребою доводити, робити висновки;

*здатність до скорочення процессу міркувань;
* здатність до переходу від прямого до оберненого ходу думки;
*гнучкість мислення незалежно від впливу шаблонів.
Математика сприяє виробленню особливого виду пам'яті - пам'яті, спрямованої на узагальнення, творення логічних схем, формалізованих структур, виховує здатність до просторових уявлень.

Наявність математичних здібностей в одних учнів і недостатня розвинутість їх в інших вимагає від учителя постійного пошуку, шляхів формування і розвитку таких здібностей у школярів.
Рівнева диференціація та розвивальне навчання з урахуванням психології математичних здібностей учнів збільшує можливості роботи вчителя. Такий підхід створює умови для розвитку здібностей учнів, які мають природжені задатки до занять математикою, і забезпечує посиль¬ною роботою учнів, які не мають таких задатків. Виконуючи посильні завдання, учень отримує впевненість у своїх силах.

Підвищення інтелектуального потенціалу нації і розвиток творчої особистості є однією з найактуальніших цілей освіти. Необхідність формування особистості, яка володіє творчими уміннями, здібностями вирішувати нестандартні завдання, є на сьогодні замовленням суспільства, тому одним з основних завдань української школи є виховання творчої особистості учня. З цією метою мають бути створені максимально сприятливі умови для прояву та розвитку здібностей і таланту дитини, для самовизначення і самореалізації.

Розгляд терміну «розвиваюче навчання» передбачає ,передусім, вивчення проблеми співвідношення навчання та розвитку, яка завжди була однією з стрижневих проблем педагогіки. На різних історичних етапах її рішення змінювалося, що обумовлено зміною методологічних установ, появою нових трактувань розуміння сутності розвитку особистості та самого процесу навчання, переосмисленням ролі останнього в цьому розвитку.
Ця тема актуальна в педагогіці і зараз, так як вона має на увазі пошук наукових основ навчання, де визнавались би індивідуальні можливості кожної дитини та їх зміни у процесі навчання. Особливо актуальним для вчителів є відповідна організація навчальної діяльності учнів і формування їх вміння вчитися.
Без уміння творчо мислити жодна технологія навчання не буде ефективною.
Головною метою розвиваючого навчання є формування активного, самостійного творчого мислення учня і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання.

Головне завдання розвиваючого навчання - це формування особистості з:

* гнучким розумом;

*розвиненими потребами до подальшого пізнання та самостійних дій;
* певними навичками та творчими здібностями.

Розвиваюче навчання – основа формування творчої особистості, а в подальшому – креативної, яка має внутрішні передумови , що забезпечують її творчу активність, тобто не стимульовану зовнішніми факторами. Модель розвиваючого навчання розрахована на вдосконалення розумових процесів з урахуванням можливостей кожної дитини.
Розвиток творчого, логічного мислення учнів на уроках математики забезпечується обґрунтованим поєднанням традиційних і активних методів навчання, ефективного підбору змісту навчального матеріалу, широкого використання проблемної ситуації з опорою на зону найближчого розвитку учнів, створення емоційно - доброзичливої пошукової атмосфери.
На уроках математики практикую різні прийоми, щоб формувати в дітей критичне та логічне, творче мислення. Розв’язуючи задачу, даю такі завдання - змінити умову таким чином, щоб вона розв’язувалась іншим способом. Вважаю також корисним перетворення простих задач у складні. Використовувати на уроці цікаві задачі та задачі - жарти, числові, геометричні головоломки, математичні ребуси, які формують в дітей критичне та логічне мислення, творчу уяву. В роботі використовую інноваційні форми занять: бінарні проблемні уроки, інсценування, інтерактивні уроки, тощо. Інноваційні методи сприяють більш високому рівню засвоєння матеріалу учнями. Під час проведення нестандартних уроків спостерігається велика зацікавленість учнів, вони активні, збуджені, працюють із задоволенням. Досвід роботи показує, що для поліпшення розуміння, закріплення та відтворення інформації доцільно проводити такі уроки як: урок-змагання; урок-вікторина, урок - "круглий стіл”; урок-гра, інтегровані уроки та ін.

Проте потенційна творчість, як свідчать психологічні дослідження, притаманна кожній дитині. Таким чином, завдання вчителя – створювати умови, за яких схильність дітей до нового, нестандартного, бажання самостійно вирішувати поставлені завдання можуть дістати розвитку. Загалом, у дітей молодшого шкільного віку творча потреба реалізується у двох напрямках: у розвитку інтересу до пізнання та ігрової діяльності. Так, у своїй роботі на уроках математики я використовую систему запитань, створюючи різного роду проблемні ситуації або вносячи творчі елементи, завдяки чому учні отримають змогу активізувати розумову діяльність, зробити „відкриття”.

Другий напрямок реалізації творчої потреби дитини в умовах шкільного навчання – це ігрова діяльність. У грі розвивається уява, утверджуються образи фантазії, виниклі ідеї, створюються продукти діяльності, які є для дитини емоційно привабливими. Важливість гри у тому, що вона надає дитині можливість помріяти, проявити уяву, дає свободу самовияву і творчості. Доречно систематично проводити ігри з використанням інтерактивних технологій.

Завдання з розвиваючого навчання, які я використовую у своїй роботі на уроках математики:
- хвилинки-цікавинки;
- математичні ребуси;
- математичні загадки;
- геометричні головоломки;
- математичні ігри;
- числові головоломки.

Саме впровадження на уроці розвиваючих ігор може сприяти розвитку пізнавальної активності школярів. Використання нетрадиційних уроків-ігор дає змогу практично застосовувати математичні знання дітей. Для цього вчителям необхідно володіти сучасними методами, які б пробуджували у школярів бажання пізнавати нове, незвідане. Гарним доробком у цій справі будуть розвиваючі вправи та завдання. Набір дидактичних розвиваючих ігор, вправ, може сприяти різноманітним якостям і здібностям дітей, для допомоги у тому, щоб проявляти і реалізовувати пізнавальну активність у процесі розкриття і засвоєння шкільного матеріалу.
Математичні розвиваючі ігри, ребуси, логічні завдання дають можливість розвивати пізнавальні здібності, розвивати мислення, просторову уяву, фантазію, пам’ять, увагу дітей, допомагає дитині оволодіти вмінням аналізувати, порівнювати, узагальнювати, проявляти кмітливість і винахідливість.
Для цілеспрямованого і постійного розвитку творчих можливостей учнів необхідно, щоб організаційні методи форми та засоби навчання відповідали цілям і задачам навчально–творчої діяльності.
Навчальна гра дозволяє досягти цілої низки:

  1. дидактичних (формування та застосування нових знань, умінь та навичок; розширення кругозору тощо);

  2. розвиваючих: розвиток пам'яті, мови, розумових процесів (аналізу, синтезу, узагальнення, співставлення та інших), творчих здібностей;

  3. виховних (виховання самостійності, колективізму, відповідальності, волі, навичок співробітництва та ін.).

Будь-яка навчальна гра включає три основних етапи:

    1. Підготовчий етап.

    2. Етап проведення гри.

    3. Етап узагальнення та аналізу результатів.

Під час підготовчого етапу формулюється мета гри, обирається навчальний зміст, розробляється план та сценарій, готується обладнання, проводиться інструктаж, розподіл ролей, консультації. Останнім етапом категорично не можна нехтувати, бо тоді гра перетвориться із навчального засобу в самоціль. На цьому етапі учитель повинен допомогти гравцям систематизувати результат гри (чого навчилися?), оцінити процес пізнавальної діяльності. Навчальна гра може тривати від декількох хвилин до цілого уроку і використовуватися на різних його етапах, а також у позакласній роботі.

Підготовка уроку – гри потребує значно більше часу, ніж підготовка до звичайного уроку. Але педагогічний результат такого заняття буде значно більшим. А винагородою за зусилля та затрачений на підготовку час стануть сяючі очі дітей, міцні знання, прагнення нових відкриттів та позитивний настрій і вчителя, і учнів.

До навчальних ігор, які можна використати на уроках математики можна віднести такі: «КВК», «Ерудит», «Брейн-ринг», «Перший мільйон», «Вікторина», «Ділова гра», «Конференція»,

«Дидактичний театр» та інші.

«Вікторина». Одна з ігрових форм проведення уроку, яка полягає у змаганні учнів у відповідях на запропоновані запитання (запитання добираються так, щоб тему, що вивчається, подати у зацікавлено-пізнавальному плані). Учні можуть бути поділені на команди або виступати індивідуально.

Основна мета «Вікторини» – в ігровій формі всебічно розглянути винесені на неї запитання, дати можливість кожному учневі виявити активність, показати рівень своєї ерудиції.

«Дидактичний театр». Це така форма діяльності, за якої за допомогою театралізованих засобів відбувається вивчення, закріплення або повторення і узагальнення програмового матеріалу. Вона поєднує театральне мистецтво з педагогічним процесом (колективність, розподіл ролей, необхідність педагогічного керівництва).

«Ерудит». У грі беруть участь 6 учасників. Запитання першого завдання (6 – 12 запитань за певною темою), які їм даються, оцінюються за 5-ти бальною системою. Якщо учасник гри не знає відповіді на запитання, йому може допомогти група підтримки, але тоді відповідь оцінюється за 3-х бальною системою.

Після кожного конкурсу журі оголошує результати. Той з учасників, хто набрав найменшу кількість балів, вибуває з гри. Залишаються сильніші. Отже, у першому конкурсі беруть участь 6 школярів, у другому – 5, у третьому – 4, і т.д. Переможцю останнього конкурсу присвоюється звання «ерудит» і вручається головний приз, решта учасників також одержують заохочувальні призи.

«Конференція». Це форма навчання, що сприяє систематизації та поглибленню вивченого матеріалу, формує навички самостійної навчальної роботи, сприяє розвитку творчих здібностей учнів, створює передумови для самовиховання дітей, розвиває комунікативні якості учнів.

Отже, розвитком творчого мислення на уроках математики необхідно керувати. Організація такої діяльності – це створення сприятливих умов для якісної навчально - виховної роботи, які передбачають:
-проведення навчання на високому рівні складності;
- посилення роль гіпотетичного мислення, що сприяє здібності передбачати, висловлювати свої думки, ідеї та захищати їх;
- систематичне створення ситуації вибору для учнів і надання можливості здійснювати цей вибір;
- підвищення ролі діалогічної форми навчання, як особливої взаємодії
повноцінного розуміння, що зумовлює поєднання зовнішнього і внутрішнього діалогу.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас