Реферат на тему:
Неінгаляційний наркоз. Препарати для неінгаляційного наркозу. Клінічні стадії. Можливі ускладнення, їх профілактика і лікування
План
Види неінгаляційного наркозу.
Препарати, які використовуються для неінгаляційного наркозу, їх фармакодинаміка.
Клінічні стадії внутрішньовенного наркозу.
Можливі ускладнення неінгаляційного наркозу, їх профілактика і лікування.
Неінгаляційним називається наркоз, який досягається введенням анестетиків не через дихальні шляхи, а: в/в, в/к, у/перитоніально, в/м. У наш час поширення одержав внутрішньовенний (в/в) наркоз. У якості препаратів для в/в наркозу використовуються препарати барбітурової кислоти й інших класів. Існують 3 групи в/в анестетиків.
Переваги в/в наркозу: не вимагається складна апаратура, крім анестетика і шприца, не забруднює повітря операційної і не отруює медперсонал.
Недоліки: більшість анестетиків не аналгезуючі, великі дози можуть викликати пригнічене дихання; не викликають міорелаксацію, дія не тривала.
Препарати барбітурової кислоти.
Тіопентал Na – випускається в скляних флаконах, що містять по 1,0 мл порошку, добре розчинного у воді і спирті. Перед введенням розводять у фізіологічному розчині ex temporae 1-2% р-н.
Має лужну реакцію, яка не сумісна з препаратами, що мають кислу реакцію (дитилен, пентамін).
Вводять повільно, так як швидке введення пригнічує дихальні центри, гемодинаміку. Тіопентал Na має сильну наркотичною дією без аналгезуючого компонента і вираженим парасимпатичним ефектом (підсилює тонус n.Vagus) – викликає кашель, спазм гортані, можливий бронхоспазм, різко пригнічує дихання, можливе апное. Інактивація тіопентала Na проходять у печінці і крові. Він зв'язується білками плазми (75%) і лише частина має наркотичну дію, тому при гіпопротеінемії невеликі дози мають виражені наростання ефекту. Володіє місцеве дією, що руйнує, при випадковому попаданні під шкіру може викликати некроз.
Гексенал – у молекулі відсутня сірка, що знижує небезпеку парасимпатичних ефектів. Мало виражена місцева дія. Інактивація його відбувається в печінці.
Барбітурати – анестезуючі речовини ультракороткої дії, початок дії «на голці», тобто, моментально, вимикання свідомості через 1,5 хв. Тривалість дії 15-25 хв. Початкова доза 200 мг, загальна 1,0. Уводять дуже повільно по 2-4 мг.
Клініка наркозу. Розділити перебіг наркозу на стадії неможливо.
І ст. – відсутня, так як барбітурати не володіють аналгезуючими властивостями. Відбувається швидка втрата свідомості, ейфорія, часткове пригнічення дихання, необхідно проводити допоміжну ІВЛ, реакція на біль збережена.
ІІ ст. – не виражена, посилення ковтання і гортанних рефлексів, від втрати свідомості до хірургічної стадії, від декількох секунд до 1-2 хв. Інтубацію в цій стадії проводити небезпечно, так як може бути ларингоспазм.
ІІІ ст. – хірургічну операцію проводять, коли знімається захисна реакція на біль. Знижується тонус м'язів, помірно розширюються зіниці, сповільнюється реакція на світло, АТ знижується, дихання поверхневе. Подальше поглиблення наркозу веде до зупинки дихання і кровообігу.
Недоліки: важко керувати глибиною наркозу, ваготонічні дії, пригнічення дихання, недостатня релаксація абдомінальних м'язів. Мала терапевтична широта, збереження гортанних рефлексів.
Протипоказання: серцева недостатність, бронхіальна астма, шок, гіповолемія, дисфукція печінки, міостенія, маніпуляції в амбулаторних умовах без апаратури для ІВЛ, крововтрата.
Антагоністом тіопентала Na є бемегрид. Для попередження ускладнень зв'язаних з ваготонією до наркозу проводять премедикацію атропіном чи метацином.
Стероїдні анестетики.
1 Пропандид (сомбревін) використовується для короткочасної операції, вводного наркозу, для проведення досліджень і маніпуляцій. Доза 5-10 мг/кг ваги.
Анестетик ультракороткої дії, забезпечує задовільну аналгезію, гарну релаксацію. Діє миттєво. Випускається в ампулах по 10 мл 5% р-ну, уводять товстою голкою, тривалість 3-6 хв. Максимальна доза 2000 мг, виводиться нирками.
Ускладнення: алергічна реакція, шок, пов'язаний зі збільшенням виділення гістаміну, має виражену пригнічуючу дію на дихання. Протипоказано хворим з алергією, у стані шоку. У стані алкогольного сп'яніння викликає сильне порушення, що обмежує його застосування при травмах. У деяких країнах застосування заборонено.
2 Каліпсол (кетамін, кеталар, кетанест) найчастіше застосовуваний, забезпечує глибоку анестезію і поверхневий сон, мало токсичний. Токсична доза в 15-20 разів вища наркотичної. Випускається у флаконах по 500 мг (10 мл), в ампулах по 100 мг (2 мл). Уводять повільно, початок дії через 30-60 сек, тривалість 5-15 хв, уводять повільно протягом 1 хв. Доза 2 мг/кг (200 мг=4 мл).
Клініка наркозу своєрідна. Свідомість зникають через 15-30 сек, очі відкриті, рефлекси живі, виражений ністагм. Підвищується АТ на 10-20 мм рт.ст., частішає серцеве скорочення на 10-20 за 1 хв. Сон супроводжуються кольоровими голюцинаціями. Ці голюцинації можна зняти, якщо ввести в премедикацію диазепам, застосовується при невеликих операціях, травматичному шоці, в дитячій хірургії. Протипоказаний при гіпертонічній хворобі, психічних захворюваннях, у хронічних алкоголіків. У період виходу з наркозу може викликати психомоторні порушення, що може бути зупинено внітрішньомязовим введенням дроперидола (0,1 г/кг).
3 Похідні – аміномасляні кислоти. Природні продукти метаболізму організму, знаходяться в значній кількості.
Na оксибутират (ГОМК) – порошок, легко розчинний у воді. Володіє слабкою аналгетичною дією. Використовують ампули по 10 мл 10-20% розчину, підвищує стійкість мозку до гіпоксії. Його антагоніст адреналін, при збільшенні дози болючі чутливості зникають. Вводять у дозі 70-200 мг/кг ваги. Хворі засинають через 5-10 хв, наркоз триває 20-40 хв, при цьому зберігається больова чутливість і всі рефлекси. Практично не має побічних дій. Є засобом вибору в ослаблених хворих. Легко проникає в ЦНС, має виражену седативну, своєрідну наркотичну і слабку аналгетичну дію, практично не має токсичного впливу на організм. Збільшення дії наркотичних аналгетиків не зменшує АТ, відзначається деяке ураження пульсу. Знижує на 15-20% зміст Ка в плазмі, тому не застосовується при гіпокаліємії, міастенії, корегує рівень кальцію в крові. Недоліки: повільне введення і повільне пробудження.
Нейролептаналгезія. На рубежі 1950-60 рр у Франції з'явився неологізм: нейролептаналгезія для позначення нового виду загальної анестезії. Запропонована Де Кастро і Мюнделером (1959 р). В основі лежить сполучення дії нейролептику з могутніми анестетиками, досягається особливий стан організму нейролепсис, проявляється пригніченням психічної і рухової активності, станом байдужості, втратою чутливості без вимикання свідомості.
Дроперидол – нейролептик, володіє заспокійливою, слабко релаксируючою протишоковою дією. Випускається у флаконах по 10 мл 0,25%. Для передопераційної підготовки використовується 2 мл. Ефект виявляється через 2-3 хв, дія триває 3-7 годин. При швидкому введенні може розвитися гіпотензія.
Фентаніл – сильний синтетичний аналгетик, випускається в ампулах по 2 мл і 5,0 мл – 0,005% р-ну. Ефект настає через 2-3 хв після в/в уведення, максимальна дія до 20-30 хв. Доза 2 мг (100 мг/кг). По аналгетичній дії у 100 разівперевищує морфін. Як компонент премедикації вводяться по 1-2 мл за 30 хв. Побічна дія: ригідність м'язів, апное. У подібних випадках уводять міорелаксанти і починають ІВЛ. Антагоністами фенталіна є: налаксан, налорфин.
При ефективності комбінації дроперидола і фентаніла свідчить те, що вже більше 3-х десятиліть ця комбінація випускається в суміші у Європі під назвою Таламонал, в Америці – Іновар.
Найчастіше НЛА комбінують з поверхневим інгаляційним наркозом і міорелаксантами. Плин такої анестезії гладкий, гемодинаміка стабільна.
Показання: у хворих з важким загальним станом, де передбачаються тривалі операції, широко використовують у торакальной хірургії, нейрохірургії, абдомінальній хірургії.
Протипоказання: при короткочасних операціях, при бронхіальній астмі, вагітності, гіповолемії.
Атаралгезія – узагальнююча назва методики загальної анестезії, в основі якої лежить досягнення з допомогою седативних, транквілізуючих і аналгетичних засобів стану атароксії і вираженої аналгезії. Термін запропонований у 1958 р. У якості атарактиків найсастіше використовують сибазон (діазепам, седуксен, реланіум). У якості анестетиків - фентаніл, дипидолер, пентазацин.
Використовують методику атаралгезії. Комбінація сибазона, дипидолера і міорелаксантів у поєднанні, ІВЛ і NО2 і О2 (2:1). Атаралгезія показана у хворих з високим ступенем операційного ризику і нестабільною гемодинамікою.
Переваги НЛА: велика терапевтична широта, протишокова дія, синергізм з анестетиками, післяопераційна аналгезія, нешкідливість для медперсоналу операційної.
Недоліки: пригноблення дихання, поява екстрапірамідних симптомів – скорочення жувальних м'язів, скорочення м'язів грудної клітки, токсичні судоми, помітне зниження температури тіла й озноб (внаслідок блокади центра терморегуляції під впливом дроперидола). Найбільш рідкісним ускладненням є зупинка серця, що виникає у хворих з некомпенсованою невиправною крововтратою і стимуляцією фентанілом.
Центральна аналгезія представляє собою варіант багаторазового загального знеболення, при якому основні захисні ефекти (гіпорефлексія, аналгезія, нейровегетативні гальмування) досягаються у результаті великих доз аналгетиків, що впливають на ЦНС
Центральна анестезія морфіном – після вимикання свідомості каліпсолом і седуксеном на тлі інгаляції NО2 і О2 починають краплинне введення морфіну в дозі 3 мг/кг ваги.
До кожного розрізу вводять 1/2 - 2/3 дози (1,5 – 2 мг/кг). Дозу, що залишається, вводять протягом 1,5-2 годин. Зазначена доза достатня для підтримки анестезії 3-4 години.
Можливе використання центральної анестезії і фенталіном.
Показання до використання центральної анестезії: велика операційна травма, операція на органах грудної клітки, операція з використанням штучного кровообігу.
Використана література
Журавлева Антонина Ивановна, Граевская Нина Даниловна Спортивная медицина и лечебая физкультура.- М.: Медицина, 1993.- 432с.
Судова медицина.- К.: Атіка, 2003.-
Медицина катастроф.- К.: Здоров'я, 2001.- 348с.
Спортивная медицина.- М.: Гос. изд. медицинской литературы, 1957.- 375с.
Медицинская этика и деонтология.- М.: Медицина, 1983.- 272с.
Судебная медицина: Учебник для вузов/ Под ред. В.В.Томилина.- М: НОРМА, 2002.- 370с.- 22.00
Український реферативний журнал "Джерело". Сер 1. Природничі науки. Медицина.- : , 2001.-
Олеарчик Андрій Всесвіт хірурга.- Львів: Медицина світу - МС, 2006.- 800 с.
Сердюк Александр Андреевич Глубинная медицина.- Запорожье: Дикое Поле, 2003.- 216с.
Бейн Э.С., Бурлакова М.К., Визель Т.Г. Восстановление речи у больных с афазией.- М.: Медицина, 1982.- 184с.
Карякин, Виктор Яковлевич Судебно-медицинское исследование повреждений колюще-режущими орудиями.- М.: Медицина, 1966.- 227с.- 0.82
Громов, Александр Петрович Биомеханика травмы: (Повреждения головы, позвоночника и грудной клетки).- М.: Медицина, 1979.- 275с.- 1.20